Першочергове надання житла

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: «Житлове право»

на тему: «Першочергове надання житла»

План

Вступ

1. Загальні засади надання житлових приміщень

2. Черговість надання громадянам жилих приміщень

3. Першочергове надання жилих приміщень

4. Норма жилої площі, її значення

5. Ордер на жиле приміщення. Правове значення ордера на вселення у квартири в будинках

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Житло завжди має цільове призначення. Воно розраховане саме для проживання людей. Це закріплено у ст. 6 ЖК. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Третя ознака житла полягає у тому, що споруда повинна бути завершеною будівництвом. Якщо споруда не є завершеною будівництвом, це вже не житло, а незавершений будівництвом будинок. Про те, що будівництво є завершеним, зокрема, свідчить акт державної комісії про прийняття споруди в експлуатацію.

Четверта ознака житла - приміщення повинно у встановленому порядку бути віднесено до житлового фонду.Про це свідчить інвентаризаційна справа, яка ведеться на кожен з об'єктів житлового фонду. Крім того, у довідці-характеристиці БТІ, що є одним з необхідних документів при відчуженні житла, вказується, чи віднесена нерухомість до житлового фонду. Ст. 4 ЖК встановлює, що житлові будинки, а також жилі приміщення в інших спорудах, що знаходяться на території нашої країни, створюють житловий фонд. До житлового фонду не входять нежилі приміщення у житлових будинках, що призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Отже, окреслення на понятійному рівні терміну «житло» сприятиме єдиному вживанню та систематизації термінології у житлових правовідносинах. Цей термін є найбільш уніфікованим поряд з іншими термінами, що також вживаються: «житловий будинок», «житлове приміщення» тощо та охоплює усі існуючи об'єкти житлового фонду. Виділення ознак житла дозволяє безпомилково визначити цей об'єкт права серед інших з урахуванням притаманних йому специфічних якостей.

1. Загальні засади надання житлових приміщень

Право особи на житло належить до основних прав кожної людини. Реалізація цього права гарантується основними міжнародно-правовими конвенціями про права людини та положеннями Конституції України.

Загальна декларація прав людини встановлює, що кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї (ст. 25). Відповідно до Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. держави, які беруть участь у цьому пакті, визнають право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло, і на неухильне поліпшення умов життя.

Норми ст. 47 Конституції України також встановлюють право кожного на житло, зобов'язання держави створювати умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Обов'язок держави та органів місцевого самоврядування надавати громадянам, які потребують соціального захисту житло безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Нормативними положеннями, спрямованими на реалізацію принципів, закріплених у ст. 47 Конституції України є правила глави 1 розділу 3 Житлового кодексу України про надання жилих приміщень у будинках державного та громадського житлового фонду.

Реалізація конституційного права на отримання житла здійснюється декількома способами: по-перше, шляхом державою створення необхідних матеріальних, соціальних та правових умов за яких кожний громадянин зможе побудувати житло, придбати його у власність або взяти у оренду. Правові механізми, що спрямовані на деталізацію конституційного положення про придбання та оренду житлового приміщення закріплені у нормах ЦК України (Глава 54 "Купівля-продаж" та глава 59 "Найм (оренда) житла"). По-друге, шляхом надання державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну плату житла громадянам, які потребують соціального захисту.

Правові, організаційні та соціальні засади державної політики щодо забезпечення конституційного права соціально незахищених верств населення України на отримання житла визначаються Законом України "Про житловий фонд соціального призначення" N 3334-IV від 12 січня 2006 р. У цьому аспекті варто підкреслити, що можливість надання жилих приміщень громадянам у будинках державного і громадського житлового фонду, що закріплюється у ЖК України як спосіб задоволення права на одержання житла Конституцією безпосередньо не передбачається. Дана обставина може свідчити про можливість поступової відмови вітчизняного законодавця від механізму безоплатного надання приміщень особам, які потребують поліпшення житлових умов, проте не належать до категорії соціально незахищених верст населення. Як наслідок, не можна у повній мірі виключити можливість переходу від процедури, передбаченої нормами Глави 1 Розділу 3 ЖК України до механізму забезпечення житловими приміщеннями, встановленого Законом України "Про житловий фонд соціального призначення" при розробці перспективного житлового законодавства України.

2. Черговість надання громадянам жилих приміщень

Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Законодавством Української РСР окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.

Принцип черговості передбачає надання жилих приміщень у будинках громадського та державного житлових фондів, громадянам, які потребують поліпшення житлових умов з урахуванням часу постановки їх на квартирний облік.

Реалізація даного принципу, однак, не означає, що у певних випадках, визначних у ст. ст. 45 та 46 ЖК України громадяни не можуть отримати житло позачергово чи у першу чергу, тобто без урахуванням часу постановки їх на квартирний облік. Однак, правила статей 45 та 46 ЖК України про першочерговість та позачерговість надання житлових приміщень є винятками із загального підходу, сформульованого у ст. 43 про черговість надання житлових приміщень. Для першочергового надання житлових приміщень враховуються особливі заслуги таких громадян (наявність найвищих державних нагород, участь у бойових діях у період Великої вітчизняної війни), особливий характер їх праці (педагогічна діяльність в загальноосвітніх та професійно-технічних закладах) або особливий статус осіб (інвалідство I і II груп, віднесення до категорії членів сімей осіб, які загинули при виконанні державних обов'язків тощо). При позачерговому наданні житлових приміщень враховується існування певних виключних обставин, як правило, незалежних від волі особи, що зумовлюють її потребу в отриманні приміщенні громадянам, (зокрема, непридатність для проживання житла яких внаслідок стихійного лиха, направлення особи на роботу у порядку розподілу в іншу місцевість тощо). Слід, однак, констатувати, що наявність поряд з загальною чергою значної категорій осіб що мають право на одержання житла позачергово чи у першу чергу, певною мірою, нівелює принцип черговості надання житлових приміщень.

Правила квартирного обліку також закріплюють принцип черговості у наданні житлових приміщень, фіксуючи правило, що громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, крім осіб, що мають право першочергового одержання жилих приміщень, осіб, які користуються перевагою у строках одержання жилих приміщень. Крім того, адміністрації та профспілковому комітету підприємства, установи, організації за згодою ради трудового колективу дозволяється позачергово виділяти житло окремим висококваліфікованим спеціалістам та іншим працівникам з урахуванням їх трудового внеску (п. 39 Правил).

Надання законодавством окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, переваги в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік. Ця перевага полягає в тому, що громадянам, що мають право на житло, житлові приміщення надаються раніш, ніж іншим громадянам, прийнятим на квартирний облік в одному з ними календарному році у межах єдиної загальної черги.

Згідно п. 50 Правил квартирного обліку перевагою в строках одержання жилих приміщень за місцем роботи в межах черговості календарного року взяття на квартирний облік користуються ті, що перебувають у загальній черзі, працівники, які не менше 15 років сумлінно пропрацювали на одному підприємстві, в установі, організації, передовики й новатори виробництва. Такою ж перевагою при наданні жилих приміщень за місцем роботи і за місцем проживання користуються народні дружинники.

3. Першочергове надання жилих приміщень

У першочерговому порядку надання житлових приміщень здійснюється незалежно від того, чи існувало право на одержання житлового приміщення в першу чергу при взятті на квартирний облік чи воно виникло пізніше підчас перебування на обліку у загальній черзі. Проте, якщо обставини, що стали підставою для включення особи до списку громадян, що мають право на першочергове одержання житлових приміщень у подальшому зникли право на пільги втрачається. Наприклад, якщо висновком експертної комісії внаслідок видужання особи, вона була переведена з другої групи інвалідності до третьої, така особа втрачає право на першочергове отримання житлового приміщення та зараховується до загальної черги.

Усі категорії осіб, що мають право на першочергове отримання житлових приміщень мають рівні права незалежно від послідовності розташування їх у переліку, коментованої статті, тобто черговість надання їм житлових. приміщень визначається за часом включення в список першочергового одержання жилих приміщень.

Відповідно до змісту ст. 45 ЖК України та п. 44 Правил квартирного обліку у першу чергу жилі приміщення надаються тим, що перебувають на квартирному обліку:

1) інвалідам Великої Вітчизняної війни і сім'ям воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у встановленому порядку особам.

До членів сімей військовослужбовців і партизанів, які загинули чи пропали безвісти під час Вітчизняної війни, належать: утриманці загиблого чи того, що пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; подружжя, що не одружилося вдруге, незалежно від одержання ним пенсії; діти, що не мають своєї сім'ї, або хоч і мають свою сім'ю, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, що мають свою сім'ю, обоє батьків яких загинули чи пропали безвісти;

2) Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів;

3) особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затвердженому Міністерством охорони здоров'я СРСР;

4) особам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання медичних маніпуляцій;

5) медичним працівникам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання службових обов'язків;

6) учасникам бойових дій та учасникам війни. Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи виконання обов'язків військової служби, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;

7) інвалідам праці I і II груп та інвалідам I і II груп з числа військовослужбовців;

8) особам, які стали інвалідами I і II груп у зв'язку з виконанням державних або громадських обов'язків, виконанням обов'язку по рятуванню життя людини, по охороні власності і правопорядку;

9) сім'ям осіб, які загинули при виконанні державних або громадських обов'язків, виконанні обов'язку громадянина СРСР по рятуванню життя людини, по охороні соціалістичної власності і правопорядку;

10) сім'ям осіб, які загинули на виробництві внаслідок нещасного випадку. До членів сімей таких осіб, належать ті, хто перебував разом з ними на квартирному обліку. Якщо ці особи на обліку не перебували, членами їх сімей визнаються ті, хто проживав разом з ними на день загибелі: подружжя, що вдруге не одружилося; діти, які не мають своєї сім'ї, або хоч і мають свою сім'ю, але стали інвалідами до досягнення повноліття; батьки; утриманці загиблого, яким призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника;

11) робітникам і службовцям, які тривалий час сумлінно пропрацювали у сфері виробництва. Тривалість часу сумлінної роботи на даному підприємстві, в організації, що дає право на одержання жилих приміщень у першу чергу, встановлюється (залежно від місця перебування на квартирному обліку) трудовим колективом підприємства, організації або спільним рішенням виконавчого органу місцевого самоврядування і ради профспілок, але не може бути менше 20 років. У колективному договорі може бути також передбачено надання жилих приміщень у першочерговому порядку новаторам і передовикам виробництва;

12) матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня";

13) багатодітним сім'ям (які мають у своєму складі трьох і більше дітей) і одиноким матерям. Вказані сім'ї не втрачають права першочергового одержання жилих приміщень і у випадку, коли після взяття сім'ї на квартирний облік діти досягнуть повноліття;

14) сім'ям при народженні близнят; Ця пільга поширюється на сім'ї, що перебувають на квартирному обліку за умови народження в них близнюків, а також на сім'ї, що не перебували на квартирному обліку, але внаслідок зазначеної обставини, в них винила потреба в поліпшенні житлових умов;

15) учителям та іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних учбових закладів. Відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту" від 13 травня 1999 р. систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади I - II рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

Згідно Закону України "Про професійно-технічну освіту" від 10 лютого 1998 р. система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводять діяльність у галузі професійно-технічної освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників. Незважаючи на те, що зазначеними законами непередбачене право таких категорій педагогічних працівників на першочергове отримання житлових приміщень, дане право вони реалізують на підставі положень ст. 45 ЖК України як спеціальної правової норми;

16) особам, які проживають у ветхих будинках, що не підлягають капітальному ремонту;

17) іншим громадянам у випадках, передбачених законодавством.

Так, відповідно до п. 45 Правил квартирного обліку генералам, адміралам, офіцерам і тим, що перебували на військовій службі не менше двадцяти календарних років, військовослужбовцям надстрокової служби, прапорщикам і мічманам Збройних Сил та прирівняним до них особам, звільненим з військової служби за станом здоров'я, віком або скороченням штатів, жилі приміщення надаються у першу чергу, але не пізніше, ніж у тримісячний строк з дня прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки.

4. Норма жилої площі, її значення

Житлове приміщення надається громадянам у межах норми житлової площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. Норма житлової площі в Україні, згідно зі ст. 47 ЖК 1983р., встановлюється в розмірі 13,65 м2 на одну особу. Норма житлової площі - це інститут житлового права, який має важливе значення, оскільки саме ця цифра «призначена» задовольнити житлові потреби громадян. Положення ст. 47 ЖК 1983 р. було закріплено також у п. 53 Правил обліку громадян, де передбачено, що житлове приміщення надається громадянам у межах 13,65 м2 житлової площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею в даному населеному пункті.

Зрозуміло, що норма житлової площі, встановлена ЖК 1983 р., не є нормою для надання житлового приміщення саме у розмірі 13,65 м2 - вона є максимальним розміром житлової площі на одну людину, а мінімальним розміром - є саме рівень середньої забезпеченості громадян житловою площею в даному населеному пункті. Цей рівень визначається і періодично переглядається виконавчими органами відповідних рад (обласною державною адміністрацією) разом з радами профспілки, виходячи з даних статистичної звітності.

Норма житлової площі визначена без урахування розміру підсобних приміщень, тобто 13,65 м2 - це розмір саме житлової площі.

Норма житлової площі є розрахунковим нормативом забезпеченості житловою площею. Даний розмір не збігається з рівнем фактичної забезпеченості, який може бути вищим або нижчим від фактичного.

Норма житлової площі має практичне значення в таких випадках:

дійсності визначення максимального розміру житлових приміщень, що надаються громадянам;

реалізація прав наймача на вселення інших осіб у займане ним житлове приміщення;

вселення в житлове приміщення наймача піднаймачів і тимчасових жильців;

надання житлового приміщення у зв'язку зі знесенням будинку або переобладнанням будинку (житлового приміщення) у нежитловий і т. ін.

В окремих випадках на прохання громадян, що перебувають на квартирному обліку (в першу чергу тих, у яких настала черговість на одержання житлових приміщень), та громадян, що користуються правом позачергового одержання житлових приміщень, у порядку тимчасового поліпшення житлових умов їм може бути надане житлове приміщення, яке не відповідає вимогам, передбаченим чинним законодавством, або за розміром менше від рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею в даному населеному пункті зі збереженням відповідно права перебування на обліку та в списках першочерговиків чи в списку позачерговиків.

Законодавство України розрізняє два випадки, коли житлове приміщення може бути більшим за встановлену норму житлової площі: коли приміщення надається з перевищенням норми житлової площі та коли громадянам може бути надана додаткова житлова площа.

Житлове приміщення може бути надано громадянам з перевищенням вказаного максимального розміру, якщо воно становить одну кімнату (однокімнатну квартиру), або у разі заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за 9 років, крім подружжя, а також особами, хворими на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим вони не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї; або у випадках, коли в квартирі, в якій проживає двоє і більше наймачів, звільнилося неізольоване житлове приміщення - воно надається наймачеві суміж-ного приміщення.

Відповідно до ст. 49 ЖК 1983 р. понад норму житлової площі окремим категоріям громадян додаткова житлова площа надається у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Додаткова житлова площа - це норма житлової площі, на яку додатково (понад основну норму житлової площі), мають право окремі категорії громадян і яка не вважається зайвою. До категорії громадян, які мають право на додаткову житлову площу, відносяться громадяни у зв'язку зі своєю професійною чи службовою діяльністю, у зв'язку з хронічними захворюваннями, а також за особливі заслуги перед державою та суспільством. Щодо порядку та умов надання додаткової житлової площі, то він окремо визначається законодавством України.

Наприклад, порядок та умови надання додаткової житлової площі громадянам, постраждалим внаслідок катастрофи на ЧАЕС, регулюється Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 р. № 1589 «Про порядок надання додаткової житлової площі особам, які внаслідок Чорнобильської катастрофи перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами, дітям-інвалідам, які потребують особливого догляду, та сім'ям, що втратили годувальника з числа осіб, віднесених до категорії 1».

Право на додаткову житлову площу також, згідно з ч. 7 ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», у вигляді окремої кімнати має народний депутат. Згідно зі ст.18 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23 вересня 1997 р. право на додаткову житлову площу мають члени всеукраїнських професійних творчих об'єднань журналістів.

За проектом ЖК України, житлове приміщення в державному та комунальному житлових фондах загального призначення надається громадянам у межах норми загальної площі, яка встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Загальна площа квартири визначається як сумарна площа житлових кімнат і підсобних приміщень з урахуванням площі лоджій, балконів і терас, веранд та холодних комор.

З перевищенням встановленої норми загальної площі житлове приміщення може бути надано а) якщо це однокімнатна квартира; б) особам, які мають право на додаткову житлову площу відповідно до законодавства.

Норма житлової площі соціального житла встановлюється також Кабінетом Міністрів. Житло, що будується чи придбавається повністю за власні кошти, за площею не обмежується. Площа житла, яке збудоване або придбавається на умовах кредиту, отриманого у відповідному державному фонді, визначається положенням про цей фонд.

5. Ордер на жиле приміщення. Правове значення ордера на вселення у квартири в будинках

На підставі рішення про надання житлового приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення. Його може бути видано лише на вільне, як фактично, так і юридично, житлове приміщення.

Тобто це є правовстановлюючий документ індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, компетентним приймати рішення про надання житлової площі, та є підставою для вселення громадян у надане житлове приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або фонду житлово-будівельного кооперативу. Ордер породжує два види правовідносин: з одного боку, це адміністративно-правові відносини між виконавчим органом ради і житлово-експлуатаційною організацією, куди він здається, а з другого - це цивільно-правові відносини між громадянином та зазначеною житлово-експлуатаційною організацією, яка зобов'язана укласти з ним договір найму житлового приміщення.

Дані правовідносини породжує сам ордер, а не рішення про надання громадянину житла. Окрім того, на підставі лише самого рішення громадянин не має права вимагати здійснення будь-яких дій щодо надання йому приміщення, вказаного в рішенні.

Ордер безпосередньо пов'язаний з особою, якій він виданий, і не може передаватися іншим. Ордер дійсний протягом 30 днів. У деяких випадках, за наявності поважних причин, цей термін може бути продовженим.

Вручається ордер громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред'являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім'ї, включених до ордера. При вселенні громадянин здає ордер до житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації, отримуючи одночасно при цьому паспорти всіх членів сім'ї з відміткою про виселення з попереднього місця проживання.

У надане житлове приміщення переселяються члени сім'ї, які включені в ордер. Підставою виникнення в члена сім'ї наймача, включеного до ордера, права користування житловим приміщенням є сам факт включення до ордера, а не вселення в приміщення.

Ордер на житлове приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку в таких випадках:

подання громадянами відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, що не відповідають дійсності (неправдиві відомості відносно членів сім'ї, котрі включені в ордер, відносно розміру раніше займаної житлової площі, що послужило підставою для взяття на квартирний облік та ін.);

порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері житлове приміщення (видача ордера на житлове приміщення, право на яке зберігає інший громадянин, порушення порядку заселення та ін.);

неправомірні дії службових осіб при вирішенні питання про надання житлового приміщення (порушення встановленого порядку розгляду і вирішення питань про взяття громадян на квартирний облік і надання житлових приміщень та ін.);

інші випадки порушення порядку й умов надання житлових приміщень (видача ордера на нежитлове приміщення, на частину кімнати чи суміжну кімнату, на житлове приміщення, що не відповідає санітарним і технічним вимогам та ін.).

Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі. У разі визнання ордера недійсним громадяни, на ім'я яких був виданий ордер, позбавляються права на займання житлової площі, вказаної в ордері.

У проекті ЖК України поняття «ордер» взагалі немає.

Згідно з проектом, надання громадянам житла з житлового фонду загального призначення здійснюється на підставі рішення власника цього житла або уповноваженого ним органу. Підставою для заселення житла є укладений договір найму житла. Власник державного та комунального житлового фонду надає наймачеві житло у строкове користування для проживання відповідно до договору найму житла. Тобто, в даному випадку, підставою укладення договору найму є рішення власника житла, а підставою для вселення - сам договір найму житла.

Надання громадянам житла з житлового фонду соціального призначення здійснюється за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування. Таке рішення є підставою для укладення відповідного договору найму соціального житла на термін, визначений зазначеним рішенням.

ордер приміщення жилий

Висновок

У разі порушення суб'єктивних житлових прав громадяни можуть вчинити відповідні дії щодо їх захисту. Приєднуємось до точки зору тих вчених, що розрізняють охорону та власно захист порушених суб'єктивних прав. Відповідно до цього під охороною житлових прав осіб слід розуміти комплекс передбачених у законі заходів щодо поліпшення, зміцнення та розвитку суб'єктивних житлових прав осіб, які застосовуються до моменту їх порушення. Коли ці права порушуються, йдеться вже про захист порушених житлових прав. Отже, під захистом житлових прав слід розуміти дії, що спрямовані на відновлення порушених житлових прав чи інтересів громадян і організацій, які охороняються законодавством.

Закон передбачає тут досить широке коло засобів, серед яких найбільш поширеними є самозахист, захист житлових прав державними органами та органами місцевого самоврядування, захист житлових прав нотаріусом та судовий захист.

Житло в будинках комунального житлового фонду надається громадянам уповноваженим органом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради. Житло в будинках відомчого житлового фонду надається громадянам адміністрацією підприємства, установи, організації разом з профспілками або іншою громадською організацією, уповноваженою на це трудовим колективом. Житло в будинках, що належить до фонду колективної власності, надається громадянам власниками цього житла або уповноваженими ними органами разом з профспілками чи іншою громадською організацією, уповноваженою на те трудовим колективом.

У першочерговому порядку, в разі потреби поліпшення житлових умов, надаються жилі приміщення також сім'ям військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали без вісті під час проходження служби.

Список використаної літератури

1. Конституція Україні. // ГУ,1996, 13 липня.

2. Житловий кодекс України Х.: Одіссей, 2009 - 140 с.

3. Цивільний кодекс України. - Х. ООО „Одиссей”, 2003. - 340 с.

4. Житлове право України: навч посібник / за ред. В.С. Гопанчука, Ю.О. Заіки. - к.: Істина, 2003 -208 с.

5. Житлове право України. Курс лекцій / М.Г. Галянтич, Г.І. Коваленко, К.: 2002 - 200 с.

6. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2-х ч. / за заг. ред. Я.М. Шевченка, К.: Концерн ВД „Ін Юре” - 2004 - ч. 1 - 692 с.

7. Цивільне право України: Підручник: у 2 кн./ за ред О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К. : Юрінком Інтер, 2002 - 630 с.

8. Цивільне право України: Підручник. Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. К.: Істина. 2003 - 775 с.

9. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: у 2-х томах/за заг. ред. Я.М. Шевченка. Т 2 Особлива частина. К. Концерн „видавничий дім „Ін Юре” 2003 - 520 с.

10. Сліпченко С.О., Мічурін Є.О., Соболев О.В. Житлове право України: Науково-практичний посібник. - Харків: Еспанда, 2003

11. Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. - К.: Істина, 2003

12. Юридична енциклопедія. - К.: Видавництво "Юридична енциклопедія" ім. М.П.Бажана, 1999.

Размещено на Allbest.ru