Правове регулювання надання соціальних відпусток

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ВСП ВАСИЛІВСЬКИЙ КОЛЕДЖ ТДАТУ

Циклова комісія юридичних дисциплін

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Правове регулювання надання соціальних відпусток

з дисципліни: Трудове право

Виконав:

Волик Євген

2012 рік



Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика соціальних відпусток, їх види

2. Соціальна відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами

3. Соціальна відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку

4. Соціальні відпустки працівникам, що мають дітей

Висновки

Список використаних джерел

ДОДАТОК



Вступ

Розбудова України як соціальної, демократичної та правової держави зачіпає всі сфери її життєдіяльності та взаємодії системи влади і суспільства. Особливого значення в такий трансформаційний період набуває соціальний характер даних відносин, пріоритет дотримання загальнолюдських цінностей їх учасниками. Трудове право завжди вирішувало і соціальні питання працівників. Соціальний елемент прослідковується також у призначенні трудового права - воно повинно слугувати, насамперед, людині і суспільним потребам.

Через соціальну функцію трудове право сприяє формуванню особи, виступає гарантом реалізації широкого комплексу соціально-економічних прав і свобод, якими наділено працівника. Тому в законодавчих актах і в інших нормативно-правових документах законодавець часто використовує термін «соціально-трудові відносини» і тим самим акцентує увагу роботодавців на необхідності дотримання економічних, трудових, соціальних прав і свобод працівників. На думку О.І. Процевського, коли в нормативно-правових актах уживається поняття «соціально-трудові відносини», то термін «соціальний» слід розглядати як бажання на-голосити на пріоритеті останніх у суспільстві й одночасно - на важливості для держави соціальної форми спільної праці.

Необхідно зазначити той факт, що відносини з надання соціальних відпусток входять до предмета регулювання трудового права;у той же час відносини з надання допомоги за час тривалості більшості соціальних відпусток є сферою регулювання права соціального забезпечення. Так, система, мета, порядок та умови надання оплачуваної соціальної відпустки, а також коло осіб, що мають право на неї, встановлюються нормами трудового законодавства, зокрема Кодексом законів про працю України та Законом України «Про відпустки» (далі - Закон), який передбачає такі види соціальних відпусток, як:

- відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;

- відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей.

А державна допомога працівникам, які мають право на вказані соціальні відпустки виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Цей приклад підтверджує наявність тісного зв'язку між правом соціального забезпечення та трудовим правом.

Метою курсової роботи є проведення науково-теоретичного дослідження правового регулювання надання соціальних відпусток. Для реалізації мети дослідження ставилися такі основні завдання:

- розкрити поняття соціальних відпусток та іх види;

- проаналізувати порядок надання соціальних відпусток.

Об'єктом дослідження є правовий інститут соціальних відпусток.

Предметом дослідження є соціальні відпустки, правове регулювання яких здійснюється нормативними актами як трудового права, так і права соціального забезпечення.

Для досягнення поставленої мети автор використовує цілий аспект загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Зокрема, історичний, діалектичний та узагальнення, а також формально-юридичний.



1. Загальна характеристика соціальних відпусток, їх види

Чинне трудове законодавство не надає ви-значення поняття «соціальна відпустка». На нашу думку, використання терміна «соціальна відпустка»:

- говорить про приналежність даних відпусток до системи засобів соціального захисту населення з боку держави;

- вказує на їх особливе місце у системі відпусток України.

Надання соціальних відпусток є способом заохочення до реалізації сімейних і батьківських функцій, а також підтримкою працівників у час вимушеної перерви праці. У даному випадку означення «соціальні» підкреслює державний інтерес, державні гарантії та державне фінансування певної стадії трудових відносин - відпусток у зв'язку з виконанням батьківських обов'язків чи сімейних функцій та іншими випадками тимчасової непрацездатності. Необхідно зазначити той факт, що відносини з надання соціальних відпусток входять до предмета регулювання трудового права.

У той же час відносини з надання допомоги за час тривалості більшості соціальних відпусток є сферою регулювання права соціального забезпечення. Так, система, мета, порядок та умови надання оплачуваної соціальної відпустки, а також коло осіб, що мають право на неї, встановлюються нормами трудового законодавства, зокрема Кодексом законів про працю України та Законом України «Про відпустки» (далі - Закон), який передбачає такі види соціальних відпусток, як:

- відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей.

А державна допомога працівникам, які мають право на вказані соціальні відпустки виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Цей приклад підтверджує наявність тісного зв'язку між правом соціального забезпечення та трудовим правом.

Працівник має право на соціальну відпустку, якщо відповідні життєві обставини настали під час дії трудових правовідносин з підприємством, установою чи організацією або фізичною особою - роботодавцем. Він може скористатися правом на соціальну відпустку з першого дня своєї праці, тривалість роботи, в даному випадку може впливати лише на розмір допомоги.

Народження, виховання та догляд за дітьми є основною метою зазначених у Законі соціальних відпусток. На наш погляд, таке визначення переліку соціальних відпусток є недосконалим. По-перше, Закон України «Про відпустки» у розділі VI передбачає ще декілька відпусток, спрямованих на надання часу працівникам, що мають дітей, для догляду за ними та виховання. Це відпустки:

- матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда - тривалістю до 14 календарних днів щорічно (п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону);

- чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону);

- матері або іншим особам, зазначеним у ч. ст. 18 та ч. 2 ст. 19 цього Закону, у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку (п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону).

Окрім цього, 11 травня 2010 р., Верховна Рада України внесла до цієї статті зміни, якими передбачено гарантоване право одному з батьків дитини на неоплачувану відпустку на час оголошення карантину (Президент України підписав указаний Закон 31 травня 2010 p.): «Частину першу статті 25 Закону України “Про відпустки” доповнити пунктом 3-1 такого змісту: “3-1 матері або іншій особі, зазначеній у частині третій статті 18 цього Закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території”».

Указані відпустки відрізняються від тих, що містяться у розділі IV («Соціальні відпустки») Закону тим, що надаються без збереження заробітної плати. Але мета і життєві обставини, що спричиняють необхідність у таких відпустках, однакові в обох випадках - догляд та виховання дітей, тому, вважаємо, їх можна також визначити як соціальні відпустки. На основі зазначеного, пропонуємо доповнити Закон України «Про відпустки» визначенням терміна «соціальна відпустка» у такій редакції: соціальна відпустка - це передбачений законом, колективним чи трудовим договором час, упродовж якого працівник тимчасово звільняється від трудових обов'язків з метою виконання батьківських обов'язків і реалізації сімейних функцій, а також для покращення стану здоров'я та відновлення працездатності. Систему соціальних відпусток утворюють: відпустки працівникам із сімейними обов'язками та відпустки у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

У проекті Трудового кодексу України вперше використовується та визначається поняття «працівники із сімейними обов'язками».

Згідно з проектом, усі члени сім'ї, які беруть участь у догляді за дитиною та її вихованні, мають право на трудові пільги та відповідні відпустки. Але і у проекті нового Трудового кодексу, і в чинному законодавстві про відпустки коло осіб, які мають право на соціальні відпустки у зв'язку з необхідністю догляду і виховання дітей, змінюється залежно від такої відпустки. На нашу думку, усі працівники із сімейними обов'язками повинні мати рівні права щодо можливості використати будь-яку із соціальних або додаткових відпусток, передбачених для догляду та виховання дітей.

Той факт, що законодавець приєднав додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, до інших соціальних відпусток (у зв'язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), вказує на соціальний елемент у трудових правовідносинах, на те, що роботодавець повинен також брати на себе функцію соціального захисту своїх працівників.

На основі вищевикладеного можна зробити висновок, що соціальні відпустки є елементом трудових правовідносин, зокрема індивідуальних трудових правовідносин. Як зазначає В. Венедиктов: «Всі елементи трудових відносин тією чи іншою мірою відображаються в елементах трудових правовідносин у вигляді відповідних прав і обов'язків». Залежно від видів відпустки відносини щодо її надання можуть стосуватися основних індивідуальних трудових правовідносин або похідних чи супутніх індивідуальних трудових правовідносин.

2. Соціальна відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відпустки», на підставі медичного висновку жінкам надається відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами такої тривалості:

- 70 календарних днів - до пологів;

- 56 календарних днів - після пологів (у випадках народження двох або більше дітей, а також ускладнення пологів - 70 календарних днів), починаючи з дня пологів.

Ця відпустка надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, також надається відпустка, починаючи з дня усиновлення, тривалістю 56 календарних днів, а в разі усиновлення двох або більше дітей - 70 календарних днів. До часу відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки додати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи протягом поточного робочого року. Стаття 21 Закону України «Про відпустки» встановлює порядок оплати відпусток, де зазначається, що працівникам, які мають право на відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами, виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 22.03.2001 р., №2334-ІІІ.

Варто звернути особливу увагу на те, що порядок надання матеріального забезпечення жінкам, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, знаходиться на межі дії норм трудового права та права соціального забезпечення. Тому не дивно, що існує певна неузгодженість цих норм щодо призначення відповідних виплат. Нормативне регулювання оплати зазначених відпусток, регламентується нормами права соціального забезпечення. Ці норми містяться в різних нормативно-правових актах, що обумовлено різним соціальним статусом жінок, які набувають право на зазначене матеріальне забезпечення. Так, наприклад, правове регулювання надання соціальної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, які відносяться до категорії осіб, застрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р., №2240-ІІІ. Правове регулювання надання вказаної допомоги жінкам, не застрахованим у системі загального обов'язкового державного соціального страхування, здійснюється нормами Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Отже, з'ясуємо основні умови, підстави, а також порядок призначення та розміри соціальної допомоги, яка надається жінкам у період знаходження у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами відповідно до норм чинного законодавства з урахуванням особливостей соціально-правового статусу таких жінок. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», як і ст. 8 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога у зв'язку з вагітністю та пологами призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої, як зазначалось вище, становить 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70 днів). Жінкам, віднесеним до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів і 90 - після пологів). Особам, які усиновили чи взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога призначається за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення:

- 56 календарних днів 70 календарних днів у разі одночасного усиновлення чи встановлення опіки над двома і більше дітьми;

- 90 календарних днів - для жінок, віднесених до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами виплачується незалежно від одночасно отримуваної жінкою допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

3. Соціальна відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про відпустки» відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається жінці за її бажанням після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. Відпустка для догляду за дитиною може бути продовжена за взаємною згодою працівника та роботодавця, проте оплата більш тривалого терміну відпустки має здійснюватися частково за рахунок власних коштів підприємства, або відпустка буде надана без збереження заробітної плати. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повністю або частинами може бути використана замість матері іншим членом сім'ї чи родичем (батьком дитини, дідом, бабою тощо), який фактично здійснює догляд за дитиною, і так само особою, яка фактично усиновила чи взяла під опіку дитину. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або вищезазначених осіб повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Особі, яка здійснює догляд за дитиною замість матері (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку в установленому чинним законодавством порядку), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

За бажанням жінки або особи з числа вищезазначених у період перебування у відпустці для догляду за дитиною вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за нею (ним) зберігається право на одержання допомоги по догляду за дитиною. Нормативне регулювання надання матеріального забезпечення жінкам або іншим особам, які знаходяться у відпустці для догляду за дитиною, здійснюється нормами права соціального забезпечення, якими також передбачаються й особливості надання такого забезпечення різним категоріям осіб, що обумовлені їх соціальним статусом. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування надається щомісяця за весь час тривалості відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У разі продовження зазначеної тривалості відпустки надання допомоги може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства, або відпустка буде надаватись без призначення допомоги. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, надається щомісяця з дня призначення по день досягнення дитиною трирічного віку включно.

Усиновителям та опікунам допомога призначається не раніше, ніж з дня прийняття рішення про усиновлення або встановлення опіки. Відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого чинним законодавством.

З 01.01.2003 р., відповідно до Постанови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 12.03.2003 року №6 «Про розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку», щомісячний розмір зазначеної допомоги за загальним обов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, становить 80 грн. на одну дитину. У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога призначається на кожну дитину. Відповідно до частини першої ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте, п. 3 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону встановлює, що розмір державної допомоги, передбаченої ст. 15 Закону, визначається Верховною Радою України щороку у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим розміру, який дорівнює 25% встановленого рівня прожиткового мінімуму. Сьогодні розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, встановленому частиною 3 ст. 48 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», і складає 50% рівня забезпечення прожиткового мінімуму. У частині 1 ст. 48 рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» становить 80 грн. на місяць з розрахунку на одну особу. (Для порівняння: прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років, встановлений Законом України «Про прожитковий мінімум на 2003 рік» від 28.11.2002 року №247-ІV, дорівнює 307 грн. на місяць).

Матерям, які мають дітей віком до трьох років і одночасно продовжують навчання з відривом від виробництва, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається в повному обсязі.

4. Соціальні відпустки працівникам, що мають дітей

З метою створення сприятливих умов для догляду та виховання дітей ст. 1821 КЗпП та ст. 19 Закону України «Про відпустки» передбачено надання працівникам, які мають дітей, соціальної додаткової відпустки.До набрання чинності Законом України «Про відпустки» згідно з п. 3 постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 22 січня 1981 року №235 жінці, яка мала двох і більше дітей віком до 12 років, надавалася додаткова триденна оплачувана відпустка, і загальна тривалість відпустки працівницям, які користувалися зазначеною додатковою відпусткою, не повинна була перевищувати 28 календарних днів.

З 1 січня 1997 р., тобто з дати набрання чинності Законом України «Про відпустки», відповідно до ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону жінці, яка працювала і мала двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, на її бажання щорічно надавалася додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних, що не включалася до загальної тривалості щорічної відпустки.

Зазначена норма поширювалась на жінку, яка всиновила дитину, батька, який виховував дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також осіб, які взяли під опіку дитину.Законом України від 6 лютого 2003 р., №490-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток» (набрав чинності з 1 березня 2003 р.) стаття 19 викладена в новій редакції: «Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів».У подальшому з 18 листопада 2004 р., Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток» перелік осіб, які мають право на зазначену додаткову відпустку, доповнено категорією «одинока мати».

Зазначену хронологію змін у законодавстві щодо надання додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, слід ураховувати в разі їхнього надання за минулі роки або виплати грошової компенсації за них при звільненні, для визначення кількості днів такої відпустки та переліку категорій працівників, які мали на неї право. Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад тривалість щорічної відпустки, передбаченої ст. 6, 7 і 8 Закону «Про відпустки», а також понад тривалість щорічних відпусток, установлених іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються в порядку, визначеному ст. 11 цього Закону.

Оскільки зазначена відпустка є соціальною відпусткою і не належить до виду щорічних, то вона може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини - до чи після;Якщо працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, і в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток, як це передбачено ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівників, які мають дітей.

Наприклад, якщо одинока мати, яка сама виховує дитину, не користувалася зазначеною соціальною відпусткою, вона має на неї право починаючи з 2004 р. - тривалістю 7 календарних днів за кожен рік до виповнення дитиною повноліття.

Право на додаткову соціальну відпустку залежить від віку дитини. Статтею 19 Закону України «Про відпустки» визначено вік дітей тільки для такої категорії, як «жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років». Вік дитини-інваліда, всиновленої дитини, дитини під опікою, дитини одинокої матері (батька) цим Законом не встановлено, тому слід керуватися загальними нормами законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 2 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Тому жінка, яка працює і має дитину-інваліда;всиновлену дитину, одинока мати, яка виховує дитину без батька;батько, який виховує дитину без матері, мають право на цю відпустку до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з п. 2 ст. 243 Сімейного кодексу України опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування - над дитиною віком від 14 до 18 років.

Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову соціальну відпустку до досягнення дитиною 14 років, а особа, яка в установленому порядку визнана піклувальником, з досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення їй 18 років, оскільки ст. 1861 КЗпП України гарантії, встановлені ст. 1821 цього Кодексу, поширено також на піклувальників.

Поняття одинокої матері визначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 (із змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів». Згідно з п. 9 цієї постанови одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;вдову;іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

За цим визначенням для визнання «іншої жінки» одинокою потрібно дві ознаки: вона сама і виховує, і утримує дитину.Після набрання чинності Законом України «Про відпустки» таке визначення одинокої матері для реалізації норм цього Закону не має застосовуватись, оскільки в п. 5 ч. 12 ст. 10 цього Закону визначено поняття одинокої матері як такої, яка виховує дитину без батька. Отже, участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої.Це означає, що для встановлення права на додаткову відпустку має застосовуватись таке визначення одинокої матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдови, жінки, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка сама виховує дитину, якщо батько не проживає разом з дитиною та відсутні інші докази його участі у вихованні дитини, і за цих самих умов жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не всиновлена).

Для отримання додаткової соціальної відпустки жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, має подати:

- копію свідоцтва про народження дитини і довідку органів запису актів громадянського стану про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини;

- жінка, яка є вдовою - копію свідоцтва про народження дитини та копії свідоцтва про укладення шлюбу та свідоцтва про смерть чоловіка.

Законодавством не передбачено, які саме документи має подати жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не всиновлена).

Згідно зі ст. 157 цього Кодексу питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Як передбачено ст. 158 Сімейного кодексу України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування ухвалює на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

У разі ухилення батька від виконання своїх обов'язків з виховання дитини мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.

З урахуванням зазначеного для підтвердження факту, що батько не бере участі у вихованні дитини, можуть бути пред'явлені, наприклад, довідка з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання, ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішення органів опіки та піклування або суду про відсутність участі батька у вихованні дитини тощо.

Пред'явлення лише довідки з ЖЕКу про те, що дитина проживає разом з матір'ю, не дає достатніх підстав стверджувати, що батько не бере участі у її вихованні.

Для отримання додаткової соціальної відпустки розлучена жінка, яка дійсно виховує сама дитину (без батька), має подати такі документи: копію свідоцтва про народження дитини. Для підтвердження того, що жінка є розлученою, копію свідоцтва про розірвання шлюбу та документ, який підтверджував би те, що батько не бере участі у вихованні дитини.

Жінка, яка вдруге вийшла заміж, але її дитина від першого шлюбу новим чоловіком не всиновлена, для отримання такої відпустки має пред'явити документ, який підтверджував би те, що батько дитини не бере участі у її вихованні, та довідку органу реєстрації актів цивільного стану про те, що дитина новим чоловіком не всиновлена.

Якщо вдова чи розлучена жінка, яка виховує дитину без батька (в разі позбавлення його батьківських прав), вступила в новий шлюб з іншим чоловіком і її дитина від першого шлюбу ним не всиновлена, вона має право на додаткову соціальну відпустку як одинока мати.

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання додаткової соціальної відпустки як одинока мати не має.

Якщо працівницею не буде доведено факт, що вона дійсно виховує дитину сама, без участі батька, роботодавець може відмовити їй у наданні такої відпустки. Зазначені умови та порядок надання додаткової соціальної відпустки застосовуються і до батька, який виховує дитину без матері (одинокий батько).

Одиноким батьком слід вважати чоловіка, який не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини записаний як її батько, вдівця, розлученого чоловіка, що виховує дитину без матері.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про відпустки» за наявності кількох підстав для надання додаткової соціальної відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

У зв'язку з тим, що ст. 19 Закону України «Про відпустки» чітко не визначено сукупність кількох підстав для набуття права на додаткову соціальну відпустку тривалістю понад сім календарних днів, то з урахуванням правової експертизи цього питання, проведеної Мінпраці разом з Мін'юстом та Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України, кожну підставу, визначену ч. 1 цієї статті, є правомірним вважати окремою підставою, а саме:

- жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;

- жінка, яка має дитину-інваліда;

- жінка, яка всиновила дитину;

- одинока мати;

- батько, який виховує дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

- особа, яка взяла дитину під опіку.

Так, одинока мати, в якої дитина є інвалідом, має право на таку відпустку за двома підставами (14 календарних днів): «жінка, яка має дитину-інваліда» та «одинока мати». Якщо одинока мати виховує здорову дитину (мається на увазі не дитину-інваліда), соціальна відпустка надається за однією підставою (сім календарних днів).Якщо одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, така відпустка надається за двома підставами: «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років» та «одинока мати».

Жінка, яка має всиновлену дитину, і водночас є одинокою матір'ю (вдовою), користується правом на таку відпустку за двома підставами (14 календарних днів): «жінка, яка всиновила дитину» та «одинока мати».

Якщо одинока мати виховує двох дітей віком 16 і 17 років, вона має право на цю відпустку за однією підставою (тривалістю сім календарних днів). Для надання працівниці такої відпустки тривалістю 14 календарних днів не виконується підстава «жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років».



Висновки

Закріплені Конституцією України права та гарантії для жінок, які поєднують працю з материнством, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам та матерям, знайшли своє відображення в Кодексі законів про працю України та Законі України “Про відпустки”.

Визнаючи за жінкою не тільки роль трудівниці, а й її соціальну материнську роль, Українська держава на доповнення загальних правових норм надає жінкам додаткові права, що створюють реальну можливість поєднувати виробничу роботу з материнством.

Соціальні норми права враховують особливості організму жінок з метою його захисту і обумовлену цими особливостями соціальну роль жінки по народженню дітей та догляду за малодітними дітьми. Створення таких норм є необхідним не лише для жінок, а й соціальне необхідним для суспільства, зацікавленого у вихованні здорового молодого покоління з гармонійним розвитком фізичних і духовних сил.

До числа заходів, що забезпечують жінкам можливість поєднувати материнство з виробничою працею, є надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам та матерям, які мають дітей.

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю до пологів - 70 кал.днів, після пологів - 56 кал. днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів -при усиновленні двох і більше дітей).

Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла дитину під опіку.

За бажанням жінки або осіб, які здійснюють догляд за дитиною, у період перебування у відпустці вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною.

До відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, які фактично здійснюватимуть догляд за дитиною, повністю або частково в межах встановленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Особам, які фактично здійснюють догляд, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки, і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад тривалість щорічної відпустки і оскільки зазначена відпустка є соціальною відпусткою і не належить до виду щорічних, то вона може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини - до чи після.

Слід зазначити, що законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей. Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав цю відпустку за минулий рік або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпустки, згідно зі статтею 24 Закону України "Про відпустки".

Водночас відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Тому тривалість невикористаних соціальних додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, за минулі роки, тобто до введення в дію з 1 січня 2010 року Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей", має визначатися відповідно до норм законодавства, які були чинними на той час.

Підбиваючи підсумки вищевикладеному, можно зазначити що до числа заходів, що забезпечують жінкам можливість поєднувати материнство з виробничою працею, є надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам та матерям, які мають дітей.



Список використаних джерел

1. Прокопенко В.І. Трудове право України: підручник / В.І. Прокопенко. - Вид. 3-є, перероб. та доп. -X.: Консум, 2002. - 564 с.

2. Процевський О.І. Про предмет трудового права України / О.І. Процевський // Право України. - 2001. - №12. - С. 81-86.

3. Жернаков В. Соціально-трудові відносини: поняття, суб'єкти, правове регулювання / В. Жернаков // Право України. - 1999. - №10. - С. 41-45.

4. Про державну допомогу сім'ям з дітьми (Електронний ресурс): закон України від 21 листоп. 1992 р. - №2811-ХП.

5. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням (Електронний ресурс): закон України від 18 січ. 2001 р. - №2240-ІП.

6. Про відпустки (Електронний ресурс): закон України від 15 листоп. 1996 р. - №504/96-ВР.

7. Стесин А.Т. Об отпусках рабочих и служащих / А.Т. Стесин. - М.: Юрид. лит., 1966. - 136 с.

8. Гаращенко Л.П. Правове регулювання відпусток за законодавством України / Л.П. Гаращенко. - К., 2002.

9. Гуцу С.Ф. Місце соціальних відпусток у трудових правовідносинах.

10. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Навч. посіб. - К.: Знання, 2008.

11. Бойко М.Д. Порівняльне трудове право: Навчальний посібник. - К.: Атака, 2007. - 384 с.

12. Ротань В.Г., Зуб І.В., Стичинський Б.С. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. 8-ме вид., доп. і перероб. - К.: А.С.К., 2007. - 944 с.

13. Ротань В.Г., Зуб І.В., Сонін О.Є. Науково-практичний коментар Законодавства України про працю. - К.: Атака, 2008. - 680 с.

14. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці: У 2 т. ІІ: 1965-1999. Женева, 1999. - Т.І: 1919-1964.

15. Проект Трудового кодексу України. Реєстр. №1108 від 4 грудня 2007 p., внесений народними депутатами України В.Г. Харою, Я.М. Сухим, О.М. Стояном.

16. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

17. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток». законодавчий відпустка праворегулювання



ДОДАТОК

Размещено на Allbest.ru

...