Організаційно-правові питання забезпечення захисту прав споживачів в сфері якості товарів

Размещено на http://www.allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.07. - Теорія управління;

адміністративне право і процес; фінансове право

Організаційно-правові питання забезпечення захисту прав споживачів в сфері якості товарів

Кагал Тарас Олексійович

Київ - 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі правового регулювання економіки Київського національного економічного університету Міністерства освіти України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор,

Опришко Віталій Федорович,

член-кореспондент НАН України,

директор Інституту законодавства Верховної Ради України

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук,

Сіренко Василь Федорович,

член-кореспондент НАН України, голова Комітету Верховної

Ради України з питань правової реформи

кандидат юридичних наук,

Штефан Сергій Михайлович,

доцент кафедри адміністративного та міжнародного права

Академії СБУ

Провідна установа: Одеська державна юридична академія

Захист відбудеться " 9 " квітня 1999 р. о 12 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Київському університеті імені Тараса Шевченка (252017, м.Київ, вул. Володимирська, 64)

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (252017, м. Київ, вул. Володимирська,64)

Автореферат розісланий " 4 " березня 1999 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук,

доцент С.В. Бобровник

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Всебічне задоволення потреб населення у товарах широкого споживання залежить, зрозуміло, не лише від їх кількості, але й від їх якості. Тому товари повинні вироблятися і реалізовуватися у відповідності до вимог нормативно-технічних актів, що закріплюють систему відповідних показників та дотримання яких дає можливість задовольнити потреби їх споживачів. При цьому слід домагатися ефективного використання матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів. Успішне вирішення цих питань багато в чому залежить від організації управління в цій сфері, правового його регулювання. Тому організаційно-правові питання забезпечення захисту прав споживачів в області якості товарів в широкому плані повинні розглядатися по можливості із врахуванням економічних, соціальних та юридичних аспектів даної проблеми. Важливо, щоб забезпечення якості товарів у всіх її проявах розглядалося як форма захисту прав та законних інтересів суспільства, окремих громадян, держави.

Крім того, з нашої точки зору, при розгляді питань забезпечення захисту прав споживачів в сфері якості товарів необхідно враховувати, що вирішення проблеми якості товарів є одночасно і вирішенням проблеми їх кількості. Адже при задоволенні певних потреб споживачів товарами вищої якості їх потрібно значно менше, в порівнянні з тим, якщо б ці потреби задовольнялись товарами з гіршими якісними показниками.

Вищевикладене дає можливість підкреслити особливу актуальність питань забезпечення якості товарів як важливого засобу захисту прав споживачів. Тому в інтересах споживача слід забезпечити належний контроль і нагляд за якістю товарів з боку державних органів та громадських організацій.

Предметом дисертаційного дослідження є система нормативно-правових актів, що регулюють відносини щодо захисту прав споживачів в сфері якості товарів, практика діяльності державних органів та недержавних організацій в цій сфері, а також літературні та інші джерела, які стосуються тих питань, що досліджуються в даній роботі.

Об`єктом дисертаційного дослідження є різнобічна за своїм змістом і обсягом система суспільних відносин, що характеризують процес забезпечення прав споживачів в сфері якості товарів.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертації була затверджена рішенням Вченої ради Київського національного економічного університету та відповідає проблематиці досліджень кафедри правового регулювання економіки. Вибраний напрямок досліджень тісно пов`язаний з викладанням навчальних курсів "Господарське право", "Адміністративне право", "Підприємницьке право", "Правознавство", "Правове забезпечення якості продукції". Він наочно демонструє систему законодавства в досліджуваній сфері, місце конкретного суб`єкта в системі органів управління якістю товарів, правовий статус державних органів та недержавних структур, принципи, функції, форми і методи їх діяльності при захисті прав споживачів.

Напрямок тісно пов`язаний і з галузевими та державними планами та програмами. Він дає змогу більш глибоко зрозуміти завдання розбудови незалежної держави в Україні, робити обгрунтовані висновки щодо придатності конкретного історично-правового досвіду подолання економічної кризи за умов сучасної України, передбачити наслідки реалізації державної політики в сфері захисту прав споживачів.

Основна мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному вивченні як теоретичних, так і практичних організаційно-правових питань забезпечення прав споживачів в сфері якості товарів. З цією метою дисертант поставив перед собою наступні завдання:

а) проаналізувати чинне законодавство, що регулює відносини щодо забезпечення прав споживачів в сфері якості товарів, та визначити його місце в системі законодавства України;

б) визначити та проаналізувати систему, правовий статус та місце державних та недержавних структур, що забезпечують захист прав споживача;

в) розкрити механізм взаємодії системи норм, правових інститутів, галузей права, різних методів правового регулювання та організаційних заходів, що використовуються при забезпеченні прав споживачів в обраній для дослідження сфері;

г) узагальнити та проаналізувати практику застосування законодавства державними органами, підприємницькими структурами та громадськими організаціями, яке покликане забезпечувати захист прав та законних інтересів споживачів у сфері якості товарів;

д) сформулювати на основі дослідження висновки та розробити пропозиції щодо удосконалення системи органів, їх правового статусу, а також чинного законодавства в зазначеній сфері та практики його застосування.

Методологічна та теоретична основа дослідження. В основу роботи покладені діалектичний, логічний, порівняльний, статистичний, системний та історичний методи наукового дослідження.

В процесі дослідження запланованих питань дисертантом використовувались висновки вчених, які займалися загальними проблемами теорії держави та права, конституційного та адміністративного права, державного управління та ряду інших галузей юридичної науки. Особлива увага була приділена працям вчених-юристів, які займалися дослідженням різноаспектних проблем забезпечення якості продукції (товарів), зокрема, А.Л. Бєлахова, Л.І. Брославського, В.П. Грибанова, М.Б. Ємельянової, А.М. Запорожця, О.А. Красавчикова, В.В. Луця, Я.А. Куника, В.К. Мамутова, В.Л. Наумова, В.І. Новосьолова, В.М. Огризкова, В.Ф. Опришка, В.Я. Тація, В.Я. Халапа, В.С. Шелестова, В.Я. Язєва та інших. Саме вони дослідили широкий спектр правових проблем якості та стандартизації продукції (товарів).. Разом з тим слід зазначити, державної організації правового регулювання захисту прав споживачів, визначити шляхи його удосконалення в сучасних умовах функціонування суспільства та держави.

На захист виносяться наступні наукові положення та висновки, в яких відбивається новизна цього дослідження:

1. Якість товарів як правова категорія - це сукупність споживчих властивостей, юридично закріплених в стандартах, технічних умовах, зразках (еталонах), затверджених у встановленому державою порядку або зумовлених договором сторін.

2. Законодавство щодо забезпечення прав споживачів в сфері якості товарів є невід'ємною частиною національного законодавства і являє собою міжгалузевий комплексний інститут законодавства України.

3. Нормативно-правові акти, що складають систему чинного законодавства України щодо забезпечення прав споживачів в сфері якості товарів, можна систематизувати в межах чотирьох груп: 1) нормативно-правові акти, що в відповідній формі закріплюють вимоги щодо якості товарів; 2) нормативно-правові акти, що закріплюють заходи юридичного впливу на порушників вимог щодо якості товарів; 3) нормативно-правові акти, що закріплюють правовий статус споживача; 4) нормативно-правові акти, що закріплюють систему органів, які повинні забезпечувати захист прав споживачів щодо якості товарів.

4. Розвиток відносин у сфері забезпечення прав споживачів стосовно якості товарів характеризується подальшим зростанням ролі права в їх регулюванні.

5. Органи державного управління, до компетенції яких відносяться питання забезпечення прав споживачів в сфері якості товарів, є своєрідною системою, а державне управління в цій сфері - складовою частиною системи державного управління економікою України.

6. Державне управління в даній сфері здійснюється не лише на основі спеціальних, але й загальних принципів державного управління в цілому.

7. Під формою державного управління якістю товарів слід розуміти дії організаційного та правового характеру конкретних органів державного управління (а в передбачених законом випадках і недержавних органів), а також їх посадових осіб, спрямованих на успішну реалізацію закріплених за ними функцій з метою досягнення оптимального рівня якості товару.

8. Під методами державного управління забезпеченням якості товарів слід розуміти систему способів і прийомів, що застосовуються виконавчими та розпорядчими органами державної влади (їх посадовими особами) та іншими компетентними в даній сфері державного управління суб'єктами при реалізації ними своїх функцій та повноважень.

9. На основі дослідження форм і методів державного управління в досліджуваній сфері, аналізу законодавства та практики його використання автор зробив висновок про те, що система заходів адміністративного примусу застосовується як до фізичних, так і до юридичних осіб.

10. Вивчення та узагальнення організаційно-правових форм діяльності недержавних структур у справі забезпечення прав споживачів в сфері якості товарів дає можливість зробити висновок про наявність в Україні широких можливостей щодо вирішення відповідних питань. Але ще недостатня координація їх діяльності негативно відбивається на забезпеченні захисту прав споживачів.

Узагальнення та аналіз змісту законодавчих та інших нормативно-правових актів надало змогу дисертанту сформулювати відповідні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання у зазначеній сфері. Їх сутність зводиться до наступного:

1. Необхідно доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення нормами щодо посилення адміністративної відповідальності за порушення законодавства про захист прав споживачів.

2. Практика застосування законодавства у цій сфері вказує на доцільність надання права розгляду справ про адміністративні правопорушення у зазначеній сфері Державному комітету України у справах захисту прав споживачів.

3. Звільнити органи Держспоживзахисту від сплати мита, якщо вони виступають позивачами чи відповідачами в суді або арбітражному суді в справах, що стосуються захисту прав споживачів.

4. Встановити відповідальність виробника або продавця у вигляді штрафу на користь споживача за прострочку виконання його вимог щодо безоплатного усунення недоліків товару, розірвання договору, відшкодування збитків.

5. Кабінету Міністрів України вирішити питання про забезпечення систематичного і об`єктивного інформування населення про серйозні факти порушення прав споживачів. В зв'язку з цим пропонується зобов'язати Держспоживзахист та Держстандарт регулярно здійснювати публікації у пресі щодо негативних результатів сертифікації, списків юридичних осіб та громадян-підприємців, що допустили порушення прав споживачів; список міністерств, що не привели галузеві сертифікати у відповідність до сучасних вимог тощо.

5. З метою формування відповідних знань щодо захисту прав споживачів і наступного їх використання включити питання захисту прав споживачів до навчальних програм навчальних закладів курс "Правове забезпечення прав споживачів". Крім того, вважається за доцільне організувати своєрідний всеобуч для широких верств населення.

6. В законодавчому порядку закріпити зобов'язання виготівника, виконавця, продавця щодо належного інформування про строки служби, придатність та безпеку товарів тощо.

7. Визначити систему правових та інших заходів щодо товарів, які визнані такими, що не відповідають чинним вимогам, процедуру їх утилізації та знищення.

8. Вважати за доцільне провести систематизацію законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини щодо захисту прав споживачів, шляхом їх кодифікації і, зокрема, підготувати проект "Кодексу прав споживачів".

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його положень та висновків в правотворчій, правозастосовчій та науково-дослідній діяльності. Крім того, його результати можуть бути використані в навчальній роботі при вивченні курсів "Адміністративне право", "Господарське право", "Підприємницьке право", а також спецкурсів "Правове забезпечення якості продукції", "Правове забезпечення прав споживачів" та інших.

Зроблені висновки та сформульовані пропозиції можуть бути також використані і для підготовки відповідних підручників, навчальних посібників, довідкової та методичної літератури, монографій, служити певним теоретичним матеріалом для вдосконалення державного управління якістю продукції і, зокрема, проблем забезпечення прав споживачів в сфері якості товарів. Практичні працівники, що здійснюють різного роду функції управління якістю товарів, продукції та послуг і забезпечують захист прав споживачів, можуть також використовувати дане дослідження з метою вдосконалення управлінської діяльності, а споживачі - з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі правового регулювання економіки факультету міжнародної економіки і права Київського національного економічного університету. Основні положення та висновки дисертації містяться в наукових публікаціях автора, його повідомленнях на науково-практичних конференціях. Вони використовувались автором безпосередньо при викладанні курсів "Правознавство", "Господарське право" та спецкурсу "Правове забезпечення якості продукції" студентам Київського національного економічного університету, Міжнародного науково-технічного університету та інших навчальних закладів. Результати дисертації опубліковано в наукових журналах, наукових книгах, збірниках матеріалів та тезах конференцій.

Структура дисертації визначена завданнями і логікою здійсненого дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, в яких об'єднано сім підрозділів, висновків та пропозицій, а також списку використаних джерел.

Основний зміст роботи

У Вступі обгрунтовується актуальність теми розробки, визначається предмет, мета і завдання дослідження, методична та теоретична основа, наукова новизна, стисло формулюються висновки та пропозиції, які виносяться на захист, вказується практичне значення, а також способи його апробації і впровадження результатів дослідження в життя.

В першому розділі "Законодавство України про захист прав споживачів в сфері якості товарів", який складається з двох підрозділів, міститься аналіз теоретичного аспекту щодо вирішення вище вказаної проблеми.

У підрозділі 1.1 "Якість товарів як правова категорія" основна увага приділяється визначенню поняття якості товарів. Розкривається філософське розуміння якості, її економічний зміст, аналізується поняття якості товарів як правової категорії. товар споживач якість правовий

Дисертант в процесі дослідження приходить до висновку щодо необхідності закріплення в нормативно-правовому порядку поняття якості товарів, так як це досить важливо для регулювання відповідних суспільних відносин.

В дисертації зазначається, що процес забезпечення якості продукції досить складний і в ньому приймає участь, перш за все, ряд органів державного управління. Саме на них покладається завдання щодо не лише закріплення відповідних вимог стосовно якості товарів, а й забезпечення дотримання цих вимог всіма суб'єктами правовідносин. В даній сфері правового регулювання приймають участь органи державного управління (загальної, галузевої міжгалузевої компетенції), недержавні господарюючі органи (суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють випуск, зберігання, транспортування та реалізацію товарів); громадські організації (об'єднання громадян-споживачів для захисту своїх інтересів, інші громадські організації, в тому числі політичні партії, преса та інш.). Це, на думку автора, свідчить не лише про можливості забезпечення якості товарів, а й про необхідність закріплення у правовій формі її показників, що має важливе значення для здійснення правового регулювання у цій сфері. Держава шляхом діяльності законодавчого та певного кола виконавчих органів державної влади в межах їх компетенції забезпечує прийняття нормативно-правових актів (в тому числі стандартів, технічних умов), загальнообов'язкових для фізичних і юридичних осіб, незалежно від форми власності, в яких фіксує конкретні вимоги щодо якості продукції, товарів та послуг, а також визначає систему та правовий статус органів, які мають право здійснювати контроль за дотриманням їх вимог, закріплюють заходи юридичної відповідальності тощо. Тому якість товарів як правова категорія має досить важливе значення і сутність її зводиться до сукупності споживчих властивостей, юридично закріплених в стандартах, технічних умовах, зразках (еталонах), затверджених у встановленому державою порядку або зумовлену договором сторін.

У підрозділі 1.2 "Законодавство про захист прав споживачів в сфері якості товарів в системі законодавства України" значна увага приділяється співвідношенню понять "галузь права" та "правовий інститут", аналізу чинного законодавства України, норми якого регулюють суспільні відносини щодо захисту прав споживачів в сфері якості товарів, розглядаються шляхи систематизації цього законодавства.

Аналіз законодавства у сфері захисту прав споживачів дає можливість зробити висновок про його комплексність, міжгалузевість, як в цілому, так і окремих законів. Зміст Закону України від 12 травня 1991 р. "Про захист прав споживачів" (в редакції від 15 грудня 1993 р.) свідчить про те, що тут є норми, які відносяться за своєю галузевою належністю до адміністративного права (наприклад, ст. 5, в якій окреслена система повноважень Державного комітету України у справах захисту прав споживачів та його органів), цивільного права (наприклад, ст. 14, яка закріплює норми, в яких визначені права споживача в разі придбання ним товару неналежної якості), цивільно-процесуального права (наприклад, ст. 24 щодо судового захисту прав споживачів), трудового права (наприклад, ч. 2, п. 3 ст. 10, що регулює питання компенсацій у разі каліцтва чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків службовою особою державного органу у справах захисту прав споживачів) та інш. В законодавстві про захист прав споживачів перетинаються нормативно-правові акти (природньо, і норми) конституційного, цивільного, трудового, адміністративного, кримінального та інших галузей законодавства. Вже це дає можливість зробити висновок про міжгалузевий, комплексний характер змісту його норм. А це значить, що воно юридично не однорідне, бо включає до себе не лише норми, але і нормативно-правові акти різних галузей законодавства. Таким чином, викладене вище дає підставу розглядати законодавство про захист прав споживачів як міжгалузеве (комплексне) утворення в системі законодавства України. Це своєрідний комплексний, міжгалузевий інститут законодавства України. Враховуючи вищевикладене, досить важливим є питання щодо забезпечення систематизації законодавства, яке покликане забезпечувати захист прав споживачів у досліджуваній сфері. Найбільш важливою, з точки зору автора, формою такої систематизації є кодифікація. Саме її використання у даному випадку надало б можливість об`єднати нормативно-правові акти, окремі їх норми, усунути протиріччя і дублювання, заповнити правові прогалини. Результатом такої роботи повинен, на думку дисертанта, стати "Кодекс прав споживачів".

В другому розділі "Система державних органів, що забезпечують захист прав споживачів в сфері якості товарів" основна увага приділяється встановленню кола державних органів, що здійснюють захист прав споживачів у вказаній сфері, визначенню їх місця в системі, аналізу функцій, форм та методів їх діяльності.

У підрозділі 2.1 "Загальна характеристика системи органів, що забезпечують захист прав споживачів в сфері якості товарів" вказується, що в системі органів виконавчої влади виділяються структурні ланки трьох організаційно-правових рівнів: 1) вищий рівень - Кабінет Міністрів (в функціональній взаємодії з Президентом); 2) центральний рівень - міністерства, державні комітети та інші підвідомчі Кабінету Міністрів центральні органи виконавчої влади; 3) місцевий, регіональний рівень, на якому здійснюють свою діяльність органи виконавчої влади загальної компетенції - Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації.

Система державних органів, що забезпечують захист прав споживачів в сфері якості товарів, передбачає обумовленість окремих її складових частин, логічність та визначеність їх функцій та повноважень тощо.

При аналізі системи органів державного управління в сфері забезпечення захисту прав споживачів щодо якості товарів використовувались визнані в адміністративно-правовій науці критерії: обсяг та зміст повноважень, місце в системі державних органів управління, порядок їх створення, порядок вирішення підвідомчих питань та інші критерії. Використовувалась класифікація системи державних органів управління в цій сфері, а саме: за характером змісту спеціальних функцій, за обсягом компетенції органу в сфері управління якістю продукції, за рівнем управління, за характером внутрішньосистемних структурних зв`язків та підпорядкування між окремими органами, за стадіями формування якості товарів.

З точки зору дисертанта, функції державних органів, що забезпечують права споживачів в сфері якості товарів, можна звести в три групи: загальні, спеціальні та допоміжні. До загальних функцій даних органів відносять прогнозування, планування, інформаційне забезпечення, організацію, керівництво і контроль.

До спеціальних функцій державного управління якістю товарів, що відображають специфічні особливості компетенції конкретних суб'єктів і об'єктів управління в даній сфері, можна віднести стандартизацію, метрологію та сертифікацію.

Серед допоміжних функцій державного управління якістю товарів можна відмітити функції, що сприяють реалізації як загальних так і спеціальних функцій, такі як фінансування, матеріально-технічне забезпечення, робота з кадрами, правове забезпечення управління якістю товарів, ведення бухгалтерського обліку, звітності тощо.

Форми державного управління якістю товарів, як і форми управлінської діяльності взагалі, можуть бути правовими і неправовими. Правовими визнаються форми управлінської діяльності в сфері якості товарів, що пов'язані з встановленням або застосуванням норм права, використання яких породжує (викликає ) певні юридичні наслідки. Через них реалізуються належні державним органам управління повноваження державно-владного характеру. Тому вони пов'язані, перш за все, з прийняттям правових актів, тобто нормативних та індивідуальних актів управління якістю товарів.

Неправовими визнаються форми управлінської діяльності, що носять характер організаційних та матеріально-технічних дій. Організаційні форми управлінської діяльності в сфері якості товарів передбачають вирішення питань організаційного порядку шляхом проведення всілякого роду інструктажів, проведення конференцій, зборів, нарад, здійснення контрольних заходів, доведення певної інформації до суб'єктів правовідносин в сфері якості продукції, розробки, координації чи безпосередньої реалізації організаційних заходів і т.інш. Матеріально-технічні дії хоч і здійснюються на відповідній правовій основі, проте не спрямовані на досягнення юридичного результату, не створюють правового ефекту, мають дещо допоміжний (технічний, господарський) характер.

При класифікації методів державного управління щодо захисту прав споживачів, в тому числі і в сфері якістю товарів, можуть братися за основу різні ознаки. Так, в залежності від засобів впливу на управлінську систему методи державного управління підрозділяються на адміністративні та економічні. При цьому під адміністративними методами управління якістю товарів розуміють такі засоби впливу на поведінку, діяльність учасників в сфері якості товарів як розпорядження, накази, інші державно-владні засоби. Під економічними методами звичайно розуміють засоби посереднього впливу з допомогою, наприклад, економічних важелів та стимулів.

У підрозділі 2.2 "Державний комітет України у справах захисту прав споживачів, його місце в системі державних органів, що забезпечують захист прав споживачів в сфері якості товарів" зазначається, що для реалізації покладених на нього функцій Комітету та його органам надана досить широка система повноважень. Це їх право давати господарюючим суб`єктам обов`язкові до виконання приписи, спрямовані на усунення порушень прав споживачів; перевіряти у господарюючих суб`єктів якість товарів в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг; вилучати у них зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки якості на місці або проведення належної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах з оплатою вартості зразків і проведення досліджень (експертиз) за рахунок господарюючих суб'єктів, що перевіряються; одержувати від них безоплатно необхідні нормативні документи та інші відомості, які характеризують якість товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цих та інших товарів.

Важливо також зазначити, що Держспоживзахист України здійснює діяльність щодо захисту прав споживачів, сприяє виконанню в Україні Керівних принципів для захисту інтересів споживачів, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 9 квітня 1985 року, а також контролює дотримання законодавства про рекламу.

Узагальнення та аналіз повноважень Держспоживзахисту України (їх 20 різновидів) дозволяє, з точки зору дисертанта, об'єднати їх в декілька груп. Перша група включає повноваження, які надають можливість здійснювати функцію контролю в досліджуваній сфері. Так, до цієї групи відноситься право безперешкодно входити до будь-яких виробничих, складських, торговельних та інших приміщень господарюючих суб'єктів для перевірки якості продукції, товарів (робіт, послуг), дотримання обов'язкових вимог щодо їх безпеки, а також дотримання правил і надання послуг; вимагати та одержувати від господарюючих суб'єктів, що перевіряються, необхідні нормативні документи, які характеризують якість продукції, товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва, виконання робіт, надання послуг, інші документи та відомості, необхідні для здійснення повноважень, а також пояснення щодо виявлених порушень; одержувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також господарюючих суб'єктів документи та інші відомості, необхідні для виконання своїх повноважень; одержувати безоплатно від органів державної статистики відповідні статистичні матеріали.

Друга група включає повноваження щодо безпосереднього здійснення контрольної діяльності. Так, до цієї групи відноситься право: перевіряти дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів; вимагати усні та письмові пояснення , а також будь-яку іншу інформацію, необхідну для здійснення повноважень, передбаченим законодавством про рекламу; безперешкодно перевіряти якість продукції, товарів (робіт, послуг), дотримання обов`язкових вимог щодо їх безпеки.

Третя група повноважень є найбільш розгалуженою. Вона включає систему прав органів Держспоживзахисту України по застосуванню заходів у разі виявлення відповідних правопорушень. Ці права можна поділити в свою чергу на дві підгрупи. До першої підгрупи слід віднести заходи, які ці органи використовують безпосередньо, до другої - заходи, пов'язані з діяльністю інших органів.

Четверта група повноважень включає систему прав, пов'язаних з організаційною діяльністю органів Держспоживзахисту України.

Досліджуючи ці групи повноважень, дисертант висловлює окремі пропозиції. Так, обгрунтовується пропозиція щодо звуження в певних випадках застосування кримінальних заходів впливу або взагалі пропонується подібні правопорушення вивести із системи злочинів, розширивши за рахунок цього перелік адміністративних правопорушень з встановленням відповідних заходів адміністративної відповідальності і, перш за все, штрафу.

У підрозділі 2.3 "Інші державні органи, що забезпечують в Україні захист прав споживачів в сфері якості товарів" аналізується роль, яку відіграють державні органи, такі як Міністерство економіки, Державна інспекція з контролю за цінами Міністерства економіки та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, Державний комітет України з питань розвитку підприємництва, Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, Міністерство охорони здоров`я, Міністерство фінансів України, Державна митна служба України, Міністерство зовнішніх зв`язків України та інш.

Значна увага в цьому розділі приділяється Державному комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарту України). Адже на нього як на єдиний національний орган зі стандартизації, метрології та сертифікації, що здійснює державну політику у цій сфері, покладається досить широке коло складних завдань. Їх узагальнення та аналіз дають можливість виділити три основні групи завдань Держстандарту України, а саме: 1) завдання організаційного характеру; 2) завдання контрольно-наглядового характеру; 3) завдання координаційного характеру.

Для виконання покладених на нього цих завдань Держстандарт України, як і будь-який інший державний орган, наділяється певними повноваженнями і, перш за все, правового характеру. Їх аналіз дає можливість об'єднати їх в три групи, які кореспондують відповідним, вже розглянутим вище групам завдань.

До першої групи прав, на наш погляд, можна віднести повноваження, що випливають із завдань організаційного характеру. Це права Комітету на проведення заходів організаційного характеру, що є обов'язковими не тільки для структурних підрозділів Держстандарту України, але і для інших як державних, так і недержавних органів, що ще раз підкреслює їх міжгалузевий характер.

До другої групи можна віднести права Держстандарту України на здійснення контрольно-наглядових заходів, а саме: застосувати згідно з чинним законодавством штрафи до підприємств, установ, організацій і громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (за винятком галузі будівництва, сфери торгівлі, громадського харчування і послуг) у разі порушення ними стандартів, норм і правил під час розроблення, випуску та реалізації продукції; розглядати справи про адміністративні порушення, вчинені посадовими особами підприємств, установ, організацій і громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності або власниками підприємств, та накладати на них адміністративні стягнення; притягати до дисциплінарної відповідальності керівників місцевих органів Держстандарту України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

До третьої групи можна віднести права Держстандарту України на здійснення координаційних заходів, які в тій чи іншій мірі повинні впливати на роботу механізму забезпечення якості товарів, продукції та послуг, а, значить, і сприяти реалізації права споживача на одержання товарів, продукції та послуг належної якості.

Таким чином, можна зробити висновок, що Держстандарту України в сфері захисту прав споживачів відводиться значна роль і його правовий статус постійно розширюється у поточному законодавстві. А це в свою чергу вимагає внесення відповідних змін до Положення про нього і затвердження його у новій редакції.

Аналіз правового статусу названих державних органів дає можливість, з точки зору дисертанта, дійти висновку, що в системі органів державної влади можна виділити групу органів, які здійснюють захист прав та законних інтересів споживачів як одну із покладених на них функцій. Кожен з цих органів створюється для реалізації конкретних, тільки йому притаманних завдань, наділений певними повноваженнями, здійснює свої функції використовуючи конкретні методи та інш. Проте це ще не означає, що дані органи дублюють свої дії. Навпаки, наявність розгалуженої системи державних органів створює умови для належної організації роботи в сфері захисту прав споживачів, сприяє реальній реалізації права споживача на одержання товарів, продукції та послуг належної якості.

В третьому розділі "Система недержавних організацій, що забезпечують захист прав споживачів в сфері якості товарів" дисертант робить спробу узагальнити досвід громадських організацій, інших об`єднань громадян у сфері захисту прав споживачів.

У підрозділі 3.1 "Правове закріплення участі громадськості в забезпеченні захисту прав споживачів в сфері якості товарів" аналізується законодавство, що регулює правовідносини в досліджуваній сфері за участі громадян та їх об`єднань, причини виникнення таких об`єднань, наводяться права та обов`язки, типові для даних формувань. Узагальнення та аналіз прав, які надаються громадським організаціям споживачів (об'єднанням споживачів), надає можливість об'єднати їх в чотири групи. Перша об'єднує права споживачів на інформацію, друга - на участь у здійсненні контрольно-наглядових функцій в сфері захисту прав споживачів, третя - на здійснення заходів у зв'язку з порушенням законодавства в цій сфері, четверта - на участь у створенні необхідної правової бази для регулювання відносин в досліджуваній сфері.

У підрозділі 3.2 "Система та організаційно-правові форми діяльності недержавних організацій в сфері забезпечення прав споживачів" робиться спроба систематизувати об'єднання громадян, що займаються питаннями захисту прав споживачів, за різними критеріями, наприклад, за територіальним масштабом діяльності, за положенням в системі, за порядком створення, за порядком вирішення підвідомчих питань і т.д. Але найбільше уваги дисертант приділяє їх класифікації за обсягом повноважень об'єднань громадян в забезпеченні захисту прав споживачів в сфері якості товарів. За цим критерієм їх можна звести в дві групи. Перша - це об'єднання громадян, діяльність яких прямо не пов'язана з забезпеченням захисту прав споживачів в сфері якості товарів. Звичайно їх повноваження в зазначеній області є досить обмеженими. Друга - це об'єднання громадян, які в тій чи іншій мірі створюються саме з метою захисту прав споживачів. Ця група наділена широким колом повноважень в досліджуваній сфері.

Перша група об'єднань - це громадські організації, створені громадянами для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Правове регулювання їх діяльності здійснюється на основі чинного законодавства України та власних статутів.

До другої групи об'єднань громадян можна включити лише ті, діяльність яких пов'язана саме з забезпеченням захисту прав споживачів в сфері якості товарів, що і визначає в основному зміст їх статутів. Важливе місце серед цих організацій займає Українська Асоціація споживачів (УАС). Це неполітична громадська організація, що розповсюджує свою діяльність на всю територію України і має свої осередки в більшості її регіонів. Українська Асоціація споживачів є визнаним членом міжнародного Союзу Споживачів, куди входять 200 неурядових аналогічних організацій із 82 країн світу. Як членська організація Світової організації товариств споживачів та Конфедерації товариств споживачів СНД, Українська асоціація споживачів має доступ практично до всіх результатів випробувань, проведених в інших країнах. Аналіз діяльності УАС свідчить, що вона зосереджена в певних, чітко визначених напрямках, а саме: освіта, інформація, надання консультативної допомоги споживачам, участь в законотворчому процесі за всіма питаннями захисту споживачів, належна експертиза товарів і послуг, власні видання та видання на основі кооперації, міжнародне співробітництво в галузі захисту споживачів.

Висновки

Аналіз законодавства, міжнародно-правових актів, практики застосування правових норм, вивчення наукової літератури, порівняльний аналіз спірних точок зору вчених з проблем захисту прав споживачів в сфері якості товарів дали автору підстави зробити певні висновки про те, що законодавство щодо забезпечення прав споживачів в сфері якості товарів є невід'ємною частиною національного законодавства і являє собою міжгалузевий комплексний інститут законодавства України; державне управління в даній сфері здійснюється не лише на основі спеціальних, але й загальних принципів державного управління в цілому; органи державного управління, до компетенції яких відносяться питання забезпечення прав споживачів в сфері якості товарів, є своєрідною системою, а державне управління в цій сфері - складовою частиною системи державного управління економікою України; система заходів адміністративного примусу застосовується як до фізичних, так і до юридичних осіб; в Україні є широкі можливості щодо вирішення питань в досліджуваній сфері, але ще недостатня координація діяльності державних органів та недержавних структур негативно відбивається на реальному забезпеченні захисту прав споживачів в сфері якості товарів.

Основні положення дисертаційного дослідження викладені в таких наукових працях

1. Опрышко В. Ф., Кагал Т. А., Браун С. М. Качество продукции и правовая защита потребителя - К.: УкрНИИНТИ Госплана УССР, 1990. - С. 1-25 (у співавторстві).

2. Кагал Т. А. Некоторые организационно-правовые аспекты контроля за качеством сельскохозяйственной продукции. В кн.: Теория и практика перестройки хозяйственного механизма. Ч 2. - К.: КІНГ, 1990. - С. 51.

3. Кагал Т. А. Проблемы разгосударствления и качество продукции сельского хозяйства. В кн.: Проблемы разгосударствления и приватизации собственности: Тезисы докладов научно-практической конференции 25-26 июня 1991 г. - К.: УкрНИИНТИ, 1991. -С. 64-65.

4. Кагал Т. О. Правове навчання студентів та забезпечення якості сільськогосподарської продукції. В кн.: Законодавство України - основа правового виховання студентської та учнівської молоді. Тези доповідей республіканської науково-методичної конференції. - К.: НМК ВО, 1992. -С. 89-90.

5. Кагал Т. О. Коментар ст. 77, 78 Конституції України. В кн.: Коментар до Конституції України. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. - С. 185-187.

6. Кагал Т. О. Вдосконалення правового статусу органів Держспоживзахисту України - важлива умова підвищення ефективності їх діяльності. В кн.: Державно-правова реформа в Україні. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. -С. 215-218.

7. Кагал Т.О. Законодавство про захист прав споживачів у сфері якості товарів у системі законодавства України //Право України. - 1998. - № 8.- С. 98-101.

8. Кагал Т. О. Данина моді чи вимога часу ? //Політика і час. - 1999. - № 2. - С. 69-72.

9. Кагал Т.О. Функції державного управління в сфері захисту прав споживачів щодо якості товарів. //Право України. - 1999. - № 2.- С. 18-21.

10. Кагал Т.О. Споживачам - надійні правові гарантії. //Віче. - 1999. - № 2. - С. 116- 124.

Анотації

Кагал Т.О. Організаційно-правові питання забезпечення захисту прав споживачів в сфері якості товарів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07. - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове і банкове право.- Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, 1998.

Дисертація містить в собі теоретичні висновки та пропозиції щодо питань організаційно - правового забезпечення прав споживачів в сфері якості товарів. Обгрунтовується визначення поняття якості товарів як правової категорії, проводиться аналіз законодавства, що регулює правовідносини в досліджуваній сфері, визначається його місце в системі законодавства України. Дається характеристика системи державних органів, що забезпечують захист прав споживачів в сфері якості товарів, функцій, методів та організаційно-правових форм їх діяльності. Приділяється увага правовому регулюванню участі громадськості в забезпеченні захисту прав споживачів в сфері якості товарів, аналізується практика діяльності об`єднань громадян України в цій сфері. В дослідженні висловлені рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства в сфері захисту прав споживачів.

Ключові слова: споживач, законодавство, права споживачів, захист прав споживачів, споживче право, якість товарів.

Кагал Т.О. Организационно-правовые вопросы обеспечения защиты прав потребителей в сфере качества товаров. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07. - теория управления; административное право и процесс; финансовое и банковское право. - Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1998.

Диссертация содержит в себе теоретические выводы и предложения по вопросам усовершенствования организационно-правового обеспечения прав потребителей в сфере качества товаров. Обосновывается определение понятия качества товаров как правовой категории, проводится анализ законодательства, которое регулирует правоотношения в исследуемой сфере, определяет его место в системе законодательства Украины. Дается характеристика системы государственных органов, обеспечивающих защиту прав потребителей в сфере качества товаров, функций, методов и организационно-правовых форм их деятельности. Уделяется внимание правовому регулированию участия общественности в обеспечении защиты прав потребителей, анализируется практика деятельности объединений граждан Украины в этой сфере. В исследовании высказаны рекомендации по усовершенствованию действующего законодательства в сфере защиты прав потребителей.

Ключевые слова: потребитель, законодательство, права потребителей, защита прав потребителей, потребительское право, качество товаров.

Kagal T.O. Organizational-legal questions of ensuring the consumers' rights protection in the sphere of goods' quality. - Manuscript.

Dissertation for a scientific degree of candidate of legal sciences in speciality 12.00.07. - theory of management, administrative law and process; financial and bank law. - Kiev university of Taras Shevchenko, Kiev, 1998.

Dissertation contains theoretical conclusions and proposals with respect to questions of modernisation of organisational-legal supply of consumer rights in the sphere of goods' quality. The notion of quality of goods is based as a legal category, analysis of legislation which regulates mutual relations in the researched sphere is carried out, determines its place in legal system of Ukraine. There is a characteristics of the system of state bodies which ensure protection of consumer rights in the sphere of quality of goods, functions, methods and organisational-legal forms of activities. Attention is paid to legal regulation of participation of public in the ensuring of protection of consumer rights, practice of activities of public associations of Ukraine in this sphere is analysed. Research contains recommendations concerning modernisation the current legislation in the sphere of protection of consumer rights.

Key words: consumer, legislation, consumer rights, protection of consumer rights, consumer law, quality of goods.

Размещено на Allbest.ru

...