Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Функції держави



Вступ

Очевидно, що кожна річ, яка існує на землі, відіграє якусь роль, для чогось призначена. Іншими словами - виконує якусь функцію. Скажімо, годинник показує час, будинок служить помешканням для людини, одяг захищає її від вітру, сонця та дощу. Однак чи має якесь корисне призначення держава? Очевидно, що так, у зв'язку з чим можна вести мову і про функції держави.

Функції держави - головні напрямки і види діяльності держави, обумовлені її завданнями і цілями і такі, що характеризують її сутність.

Функції держави не можна ототожнювати з функціями її окремих органів, які є частиною апарату держави і відбиваються у компетенції, у предметі ведення, у правах і обов'язках (повноваженнях), закріплених за ними.

Наведені нижче функції держави відбивають реалізацію загально-соціальних, або «спільних справ» (а не класових), що забезпечують об'єктивне існування людей.

Можна класифікувати функції сучасної держави за різними критеріями: суб'єктами, об'єктами, способами, засобами та іншими елементами державної діяльності.

Функції держави за засобами її діяльності:

· законодавча;

· виконавча (управлінська);

· судова;

· правоохоронна;

· інформаційна.

Дослідження базується на результатах теоретичних і практичних досліджень в галузі теорії держави і права, політології наукових роботах: С.С. Алексєєва, Т.Г. Андрусяка, М.І. Байтіна, О.М. Бандурки, В.О. Боботова, В.І. Бобиря, Греченка, С.В., С.Е. Демського, О.С. Васильєвої, А.Б. Венгерова, І.О. Воронова, К.С. Гаджиєва, В.П. Гетьмана, Ю.В. Килимника, С.П. Головатого, Л.П. Юзькова, А.І. Денисова, Л.І. Загайнова, Л.І. Каска, М.С. Кельмана, Д.О. Керімова, В.Б. Коженевського, О.М. Колодія, В.В. Копєйчикова, С.Л. Лисенкова, С.О. Комарова, В.О. Котюка, В.В. Лазарєва, М.В. Черноголовкіна, М.Н. Марченка, П.О. Недбайла, В.С. Нерсесянца, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, О.В. Сурілова, І.В. Яковюка, В.М. Якушика та інших. В дослідженні використовувались відповідні роботи як вітчизняних, так і зарубіжних науковців.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з'ясувати основні риси функцій держави.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· визначити поняття функцій держави, методи їх здійснення;

· охарактеризувати види функцій держави;

· дослідити завдання і основні функції держави;

· проаналізувати форми і методи реалізації функцій держави.

Об'єктом дослідження є основи та загальні риси функцій держави.

Предметом дослідження виступає види функцій держави, їх методи та форми реалізації.

Наукова новизна результатів, отриманих в рамках даного дослідження полягає у наступному:

· обґрунтовується доцільність розгляду функцій держави, як в широкому так і у вузькому значенні;

· теоретично поглиблюється поняття функцій держави, окреслюється місце даного поняття у категоріальному апараті теорії держави;

· класифікуються основні ознаки поняття «функції держави».



1. Поняття і ознаки функцій держави

правовий міліція законодавчий

Функція - «funсtio» в перекладі з латини означає виконання, звершення. У широкому розумінні - це обов'язок, роль, що її виконує відповідний інститут чи процес стосовно до цілого, характеристика напрямку чи аспекту діяльності.

Держава на різних етапах свого розвитку виконує певні завдання, здійснює різноманітні обов'язки. Таке виконання завдань та обов'язків характеризує сутність і соціальне призначення держави, а також її зміст.

Призначення держави, що виявляється в її функціях, є об'єктивна необхідність виконання суспільно корисної, соціально обумовленої діяльності.

Теорія держави для опису, пояснення і прогнозування діяльної сторони держави використовує поняття функції держави - характеристики саме того, що і як держава «робить».

Функція, як і багато інших суспільнознавчих понять, не є власне юридичним і політичним поняттям. Воно було за позичено з зовсім інших наук, наприклад у фізиці, математиці поняття функції виражає залежність однієї змінної величини від іншої, тобто безпосередньо ту залежність, коли при зміні однієї величини інша величина також змінюється певним чином.

Функція в теорії держави і права означає напрямок, предмет діяльності того або іншого політико-правового інституту, зміст цієї діяльності, її забезпечення. Саме в цьому контексті говориться про функції держави, уряду, міністерства, інших державних органів. Функції держави не слід ототожнювати з функціями її окремих органів, які є частиною апарату держави і відбиваються у компетенції, у предметi ведення, у правах і обов'язках, закрiплених за ними.

Отже, функцiї держави - це основні напрямки її діяльності, в яких відображаються й конкретизуються завдання і мета держави, проявляються її сутність і соціальне призначення в суспільстві. Функції держави обумовлені її задачами, залежать від її сутності і змінюються в міру її зміни, в міру переходу до сутності іншого порядку.

Ознаки функцій

Спробуємо виділити ознаки функцій, тобто ті стійкі характеристики, що дозволяють віднести різні сторони діяльності держави саме до функції.

До цих ознак відносяться:

· через функції реалізуються основні завдання держави по обслуговуванню суспільства і його членів у всіх сферах соціальних відносин.

· у функціях безпосередньо відображається і конкретизується соціальна сутність держави, зокрема в них чітко проявляється відповідь на питання про те чиї інтереси виражає і забезпечує держава: окремих класів, соціальних груп чи всього суспільства.

· у функціях держав різних історичних типів проявляються закономірності і особливості розвитку соціально - економічних і політичних умов суспільного життя.

· функції держави необхідно розглядати в якості напрямків і сторін її діяльності.

Із вищенаведеного випливає, що функції держави на тій чи іншій стадії її розвитку обумовлюються економічними, полiтичними, соціальними та іншими умовами її існування. Тому її функцiї мають об'єктивний характер обумовлений потребами життя суспільства.

Сукупність цих ознак дозволяє стверджувати, що дійсно мова йде про функціональну характеристику держави, про наявність у тої або іншої держави відповідних функцій.

Функціональна характеристика дозволяє вивчати не тільки державу конкретного типу, виду, форми того або іншого народу в той або інший конкретно-історичний період, але і державність цього народу. Розглядаючи розвиток, зміну функцій можна бачити і те, як розвивалася, змінювалася у певному зв'язку і сама державна організація суспільства в тривалому історичному процесі.

2. Класифікація функцій держави

2.1 Внутрішні функції та їх види

У пізнанні державно-правових явищ і процесів у теорії держави і права застосовують класифікацію функцій тому, що без цього упорядкувати і зіставити все різноманіття державно-правових явищ і процесів попросту неможливо.

Ефективно використовується класифікації і при вивченні безпосередньо функцій самої держави.

З метою розуміння та вивчення функцій держави їх класифікують за різними критеріями.

1. За часом здійснення функції поділяються на:

· постійні (напрямки діяльності держави, що здійснюються на всіх етапах її розвитку);

· тимчасові (напрямки діяльності держави, що здійснюються лише на певних етапах її розвитку, наприклад: захист від агресії, ліквідація стихійного лиха, ведення війни).

2. Залежно від територіальної спрямованості (внутрішня і зовнішня політика) функції держави поділяються на:

· внутрішні (такі, що представляють її діяльність всередині країни, що визначають її роль у житті даного суспільства);

· зовнішні (діяльність за її межами, у якій виявляється роль держави у взаєминах з іншими державами).

Внутрішні і зовнішні функції будь-якої держави тісно пов'язані, оскільки зовнішня політика, що визначає лінію поводження з іншими державами, багато в чому залежить від внутрішніх умов існування даної держави.

3. По сферах громадського життя функції держави можуть бути розділені на:

· економічні (напрями діяльності держави по перебудові її економіки).

· політичні (забезпечення народовладдя, забезпечення умов для формування і здійснення державної влади на засадах демократії).

· гуманітарні (забезпечення належних умов життя для кожної людини)

4. За соціальним значенням діяльності держави їх поділяють на:

· основні (напрямки діяльності держави зі здійснення стратегічних завдань і цілей, що стоять перед нею у конкретний історичний період).

· неосновні (напрямки діяльності держави зі здійснення конкретних завдань у другорядних сферах суспільного життя).

Можна сказати, що кожна функція держави, як правило, є об'єктивно необхідною для даної держави. Усі види діяльності держави однаково важливі, але це не виключає, зрозуміло, можливості визначення на різних етапах пріоритетних напрямків, на яких варто зосередити увагу в першу чергу. І от ці напрямки стають тоді для держави основними.

До числа критеріїв також можна віднести принцип поділу влади і спробувати класифікувати функції держави на основі цього принципу. Тут відповідно функції підрозділяються на:

· законодавчі (правотворчі);

· управлінські;

· правоохоронні (у тому числі судові);

· інформаційні.

Класифікація функцій держави, що спирається на поділ влади, далеко не у всіх вчених-юристів викликає визнання. Справа полягає в тому, що це, як вважають багато вчених, власне, навіть і не функції держави, а функції здійснення державної влади або галузей влади: правотворчість, керування, судова діяльність і так далі. Відбувається, за їх глибокою думкою, змішування функцій держави і державної влади.

Внутрішні функції - це такі напрямки діяльності держави, в яких конкретизується внутрішня політика відносно економічних, ідеологічних екологічних, культурних та інших аспектів життя громадянського суспільства. До внутрішніх функцій відносять функції:

· політичну;

· економічну;

· соціальну;

· екологічну;

· функцію оподаткування;

· правоохоронну.

Політична функція - це напрямок діяльності держави (органів держави) зі створення умов для формування й функціонування державної влади на засадах демократії.

Безумовно, усі функції держави носять політичний характер, однак у політичній області діє ціла система політичних інститутів, установ державних органів, через які здійснюється функції народовладдя. Це насамперед представницькі органи, обирані народом і уповноважені від імені народу здійснювати державну владу в країні, органи місцевого самоврядування, а також здійснення народом своєї влади безпосередньо, через референдум.

Володіючи верховенством у системі державної організації, представницькі органи зосереджують у своїх руках державне керівництво суспільством, виконують функцію публічної влади, захисту конституційного ладу. Зміст даної функції складають:

1) реалізація волевиявлення народу у формі законодавства (правотворчості).

2) забезпечення державного суверенітету, визначення правового положення конкретних територій і керування ними.

3) офіційне представництво суспільства, тобто будучи носієм політичної влади, держава являє собою юридичну особу, суб'єкт права. Разом з тим здійснення функції забезпечення народовладдя припускає наявність правових відносин між державою і суспільством, залежність держави від суспільства, відповідальність перед ним.

4) захист конституційного ладу, що реалізується як спеціальними органами (Конституційним судом), так і безпосередньо народом, шляхом здійснення права на опір, будь-якій спробі насильницької зміни або усунення існуючого конституційного ладу.

Економічна функція - напрямок діяльності держави на перехід від планової до ринкової економіки і подальший розвиток виробничих сил і виробничих відносин на основних засадах ринку і конкуренції.

Ця функція держави сильно змінилася в ході історичного існування держави від повного невтручання в економіку (концепція «держави - нічного сторожа») до повного контролю всієї господарської діяльності і регулювання всіх питань економічного життя (тоталітарні держави соціалістичного типу).

У сучасних умовах, коли збільшилися й ускладнилися господарські зв'язки, демократична держава не залишається стороннім спостерігачем. Вона активно розробляє і проводить економічну політику, що будується на принципах вільного ринку і вільного підприємництва.

Держава впливає на економіку через податкову політику, кредитно-фінансову і валютно-грошову системи.

В умовах розвинутих ринкових відносин, свободи підприємницької діяльності, різноманіття і рівності усіх форм власності, вільної конкуренції економіка розвивається на основі саморегулювання. Втручання держави має визначені межі. Воно зводиться, як правило, до:

а) вироблення економічної політики;

б) керування підприємствами й організаціями, що складають державну власність. Їх коло повинне бути обмежене найважливішими галузями, що мають загальнодержавне значення, наприклад ядерною енергетикою, діяльністю в космосі, транспортом, зв'язком і т.д.

в) установлення правових основ ринку і цінової політики, зокрема, стимулювання державними коштами підприємництва і вільного труда, забезпечення рівноправності усіх форм власності, правовий захист власника, вживання заходів для припинення монополізму і недобросовісної конкуренції, охорона прав споживачів та ін.

г) регулювання зовнішньоекономічних відносин держави

У періоди економічних криз, стану депресії, на перехідних етапах втручання держави в економіку збільшується. Це характерно, наприклад для сучасного етапу розвитку України. Як показує досвід, економічні реформи, що у даний момент реалізуються в нашій країні, не можуть бути результативними без адекватного впливу держави на розвиток економічних процесів. Звідси - великий масив законодавчих актів у цій області та економічні заходи, які проводяться державою, наприклад, приватизація житлового фонду, державної і муніципальної власності, земельна реформа і т.д.

Соціальна функція різноманітна по змісту і масштабна по обсягу діяльності. Головне її призначення - забезпечити суспільний добробут, створити рівні можливості для всіх громадян у його досягненні.

Багато держав характеризують себе соціальними. Це означає, що вони вважають своєю важливою задачею турботу про всіх тих громадян, хто в силу яких-небудь причин не в змозі забезпечити для себе нормальне існування, гідне людини. Держава проводить заходи спрямовані на захист від безробіття, піклується про дітей і непрацездатних людей.

Так у Конституції України зокрема сказано: «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатносиі, втрати годувальника безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

В Україні фінансуються державні програми охорони і зміцнення здоров'я населення, приймаються заходи для розвитку державної, муніципальної, приватної систем охорони здоров'я, заохочується діяльність, що сприяє зміцненню здоров'я людини, розвиткові фізичної культури і спорту, екологічному і санітарно-епідеміологічному добробуту.

Заохочуються добровільне соціальне страхування, створення додаткових форм соціального забезпечення і добродійність. Соціальне страхування - це встановлена державою система матеріального забезпечення громадян у старості, в разі тимчасової непрацездатності, інвалідності, втрати годувальника та в інших випадках.

Основні види соціального страхування:

· страхування на випадок безробіття

· медичне страхування

· страхування від нещасних випадків на виробництві

· пенсійне страхування

Державним центром з питань управління державним страхуванням є Фонд соціального страхування України. Соціальне забезпечення - це державна система матеріального забезпечення і соціального обслуговування сімей, в яких є діти, громадян у старості, в разі хвороби, часткової або тимчасової втрати працездатності чи роботи, у разі втрати годувальника.

Таким чином, держава вживає різних заходів для підвищення життєвого рівня громадян.

У реалізації соціальної функції важливе місце належить проведенню державної політики в області освіти, науки, культури, здоров'я громадян. У зазначених сферах соціальна функція здійснюється у формі державної підтримки (фінансової, матеріальної, програмної та ін.) освітніх, виховних та наукових установ, а також установ культури. Що стосується керування й організації їхньої роботи, то вони автономні, вільні у своїй діяльності, і втручання держави тут неприпустимо.

Суспільство в цілому і держава зацікавлені в тому, щоб кожен громадянин мав освіту, що відповідає прийнятому стандарту. Без освіти в даний час немислима активна участь громадян у суспільному житті, у виробництві, у всіх сферах державної діяльності, у зв'язку з чим у багатьох державах освіта є обов'язковою.

Держава заохочує і розвиває мистецтво, забезпечує для громадян волю творчої діяльності. Не може бути сильної, процвітаючої держави без поваги і збереження історичних традицій і культурної спадщини. Виховання громадян у дусі патріотизму, поваги до історичного минулого - невід ємна складова частина виховного процесу.

Велике значення має правове виховання. Кожен громадянин України зобов'язаний знати закони своєї держави і строго дотримуватися них.

Екологічна функція, безпосередньо примикає до соціальної, що обумовлена соціальним обов'язком держави забезпечувати екологічне благополуччя громадян, їхню екологічну безпеку.

Охорона природи, навколишнього середовища є конституційним обов'язком держави й усіх громадян України. У ст. 16. Конституції України зазначено, що «Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави «. А ст. 66 зобов'язує не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Людина в результаті своєї господарської діяльності порушує природні зв'язки, руйнує навколишнє середовище, чим мимоволі створює для себе несприятливі (навіть згубні) умови існування. Охорона природи - справа всього суспільства, але тільки держава, що володіє необхідними коштами і можливостями мобілізації зусиль всіх організацій і громадян, може реально забезпечити захист навколишнього середовища.

На сьогоднішній день, проблеми охорони і раціонального використання природних багатств набули великого економічного, соціального і політичного значення. Вони стосуються інтересів усіх народів і держав.

Чим раціональніше використовуватимуться багатства, тим більших успіхів досягнуть промисловість і сільське господарство. Охорона природи ставиться в число найбільш гострих соціальних проблем і являє собою одну з найважливіших загальнодержавних задач.

Діяльність з охорони природи, в рамках своєї компетенції здійснюють усі ланки механізму держави і його органів.

Багато норм, що регулюють природоохоронну діяльність, містяться в основах земельного законодавства, основах законодавства про надра, а також у земельних і водних кодексах.

В основі здійснення функції лежать наступні принципи:

1) Природні багатства підлягають охороні з боку держави незалежно від того, чи введені вони в господарський оборот, чи ні.

2) Використання природних багатств повинно бути раціональним, відповідати розвитку держави.

3) Неухильне дотримання природоохоронного законодавства і відповідальність за його порушення.

Проведення цих принципів забезпечує цілеспрямованість природоохоронних функцій на рішення задач, що стоять перед державою в області охорони і раціонального використання природних ресурсів.

Функція захисту прав і свобод громадян (правоохоронна) проявляється в забезпеченні державою суспільного і правового порядку, захисті та охороні прав і інтересів громадян і організацій, захисті конституційного ладу і держави від протиправних зазіхань. Забезпечення внутрішнього миру та згоди в суспільстві, врегулювання суспільних відносин, зняття соціальних протиріч, неминучих у суспільстві, що складається з різних класів, груп, шарів, - це нагальна потреба, одна з тих причин, що викликали виникнення держави.

Ця функція також спрямована на охорону життя, здоров'я, честі і гідності громадян, а також на охорону державного і суспільного майна, на охорону приватної власності.

Під суспільним порядком розуміється система суспільних відносин, регульованих нормами правового і не правового характеру (нормами моралі, моральності, звичаями, традиціями і т. п.)

Суспільний порядок у більш вузькому, спеціальному розумінні являє собою систему суспільних відносин, що складаються головним чином у громадських місцях і по своєму забезпечують свободу і недоторканість особи, суспільний спокій, нормальні умови для праці і відпочинку громадян, функціонування і діяльності органів, підприємств, установ, організацій.

Суспільний порядок охороняється державними органами, громадськими організаціями і громадянами. Особлива роль у забезпеченні суспільного порядку належить органам внутрішніх справ, міліції, СБУ.

За усі види правопорушень, що посягають на суспільний порядок встановлені різні види покарань. Міри покарань повинні бути розмірні провині порушника.

Охорона прав і свобод громадян гарантується Конституцією України та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, будь-яке зазіхання на приватну власність громадян, їхнє майно, а також і на державне майно спричиняє адміністративні і карні покарання.

2.2 Зовнішні функції та їх види

Зовнішні функції - це основні напрямки діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами, світовими громадськими організаціями і світовим товариством у цілому. До них відносяться такі функції як:

· інтеграція у світову економіку;

· підтримка іноземних інвестицій, функція оборони;

· функція підтримки світового порядку;

· функція співробітництва з іншими державами в рішенні глобальних проблем.

Інтеграція у світову економіку - розглядаючи зовнішні функції держави, слід зазначити, що інтеграція України у світове співтовариство істотно змінила її зовнішню політику і спонукала до визнання ряду гуманістичних і загальнодемократичних норм і принципів у міждержавних відносинах. І якщо раніше позиція нашої держави виходила з того, що дотримання прав людини - внутрішня її справа і не підпадає під дію міжнародного права, то на сучасному етапі Україна співпрацює з іншими країнами з питань захисту прав людини, а також в рішенні глобальних проблем світового значення. При цьому проголошується, що загальновизнані норми міжнародного права складають частину українського права; встановлено пріоритет міжнародного договору перед внутрішньодержавним законом.

Здійснення функції інтеграції у світову економіку стало можливим з ослабленням напруженості між державами і переходом України до ринкових відносин. Ця функція ґрунтується на визнанні економічної взаємозалежності держав у сучасному світі.

Проблема економічної інтеграції відіграє важливу роль у збереженні світового порядку і встановленні стабільних відносин між державами. Тому прагнення України до інтеграції у світову економіку привело до створення в нашій країні нового механізму зовнішньоекономічної діяльності. Держава відмовилася від надмірно централізованого керування в зазначеній сфері і від пріоритету зовнішньополітичних інтересів перед економічними, що перешкоджало розвиткові нормальних торгово-економічних відносин з іншими державами. В даний час право на ведення зовнішньоекономічної діяльності належить усім підприємствам і організаціям незалежно від форми власності. Кожне з них вільно визначає свого контрагента в будь-якій державі.

Однак відсутність у нашій країні сформованої ринкової економіки в універсальному розумінні (ринок капіталу, ринок робочої сили і ринок товарів) ускладнює інтеграцію України у світову економіку. Буде потрібен певний час і великі зусилля, головним чином економічного характеру, щоб зняти бар'єри на шляху до інтеграції.

Підтримка іноземних інвестицій - функція зовнішньоекономічного партнерства і державної підтримки іноземних інвестицій тісно пов'язана з функцією інтеграції у світову економіку і власне кажучи є її конкретизацією.

Несумісність економічних систем різних типів суспільства, а також обмеження торгівлі з нашою країною, встановлювані в минулому західним світом по політичних розуміннях, не дозволяли налагодити стосунки партнерства. Перехід до партнерства в зовнішньоекономічних відносинах поставив перед Україною нові проблеми державно-правового характеру. Найбільш важливі з них: захист права власності та іноземних інвестицій в Україні. В області захисту права власності видані такі важливі закони як Закон «Про власність», патентне законодавство, Закон «Про підприємства і підприємницьку діяльність» та ін. Визначаючи умови і порядок діяльності на території України підприємств з іноземними інвестиціями, законодавець надає, як правило, їм ті ж права і покладає ті ж обов'язки, що і на вітчизняних підприємців, а в ряді випадків передбачає пільги для підприємств, що діють у пріоритетних галузях економіки або в так званих вільних економічних зонах. Наприклад, для іноземних інвесторів у цих зонах діє спрощений порядок реєстрації, пільговий податковий і митний режими, знижені ставки плати за користування землею й іншими природними ресурсами, дозволено безвізовий в'їзд і виїзд іноземних громадян.

В даний час широке розповсюдження мають спільні підприємства з іноземними капіталовкладеннями, що стали основною формою залучення в країну іноземних інвестицій.

Варто помітити, що створення даних спільних підприємств, охоплює, на жаль, не всі галузі сфери виробництва товарів і послуг. В основному, дані підприємства створюються для витягу максимально більшого прибутку за мінімальний термін. Іноземні інвестиції не охоплюють або дуже слабо охоплюють такі галузі, як, наприклад, важка промисловість та ін.

Функція оборони - дана функція є найважливішим напрямком діяльності держави, тому що вона націлена на захист мирної праці, суверенітету і територіальної цілісності держави. Основну роль у цьому відіграють Збройні Сили України.

Відповідно до Конституції України «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканосиі покладаються на Збройні Сили України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів, - наголошено у ст 65 Конституції України, - є обов'язком громадян України.Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону «. Відповідно до цього закону: усі чоловіки - громадяни України, незалежно від походження, соціального і майнового положення, місця проживання, зобов'язані проходити дійсну військову службу в лавах Збройних Сил України. На дійсну військову службу призиваються громадяни чоловічої статі, яким до дня призову виповнюється 18 років.

Загальний військовий обов'язок - це конституційний обов'язок громадян України захищати свою Вітчизну, її незалежність, територіальну цілісність, опановувати військову справу, нести військову службу в Збройних Силах України. Цей обов'язок включає:

· підготовку громадян до військової служби;

· їх приписку до призовних дільниць;

· призов на військову службу;

· проходження служби за призовом;

· виконання військового обов'язку особами, які перебувають у запасі;

· дотримання правил військового обліку.

Відповідно до конституції України «Президент України є Верховним головнокомандуючим збройними силами України. У випадку агресії проти Української держави або безпосередньої погрози агресії Президент України вводить на території держави або в її окремих місцевостях воєнний стан.

За військовий злочин - злочину проти встановленого порядку несення військової служби, військовослужбовці, а також військовозобов'язані під час проходження ними навчальних або перевірочних зборів, несуть відповідальність (карну).

Практичне виконання функції оборони так само покладено на особливі державні збройні організації. Вони призначені для забезпечення суверенітету, захисту території, кордонів і населення від зовнішніх зазіхань і забезпеченні суспільного порядку і безпеки громадян. Особливі збройні організації наділяються компетенцією у відповідності з конституцією. Характер задач виконуваних збройними державними організаціями обумовлює особливості їхнього формування, діяльності, керування і забезпечення. До особливих збройних державних організацій відносяться:

1. Служби зовнішньої розвідки. Вони здійснюють збір інформації на випадок ведення воєнних дій.

2. Служба безпеки. Вона призначена для захисту державної безпеки і конституційного ладу від зовнішніх зазіхань.

3. Міліція є основою і гарантом суспільного порядку. Поліція покликана служити всьому суспільству, забезпечувати порядок, спокій і безпеку громадян.

Функція підтримки світового порядку - функція підтримки світового порядку означає діяльність по збереженню світу, запобіганню війни, роззброюванню, ліквідації ядерної зброї. Процес оздоровлення міжнародної обстановки, зміцнення довіри між державами уможливили досягти реального роззброювання і домовленості про обмеження ядерних іспитів та ін. Забезпеченню світового правопорядку сприяє співробітництво нашої держави з іншими державами в таких сферах, як боротьба з організованою злочинністю, зокрема з контрабандою, наркобізнесом, тероризмом.

Жодна держава не в змозі поодинці справитися з цією проблемою. Очевидна необхідність спільних дій держав по боротьбі з міжнародною злочинністю.

Конкретними діями держав у цій області є створення міжнародних організацій по боротьбі зі злочинами.

Однієї з таких організацій є ІНТЕРПОЛ. Держава планує свою діяльність по попередженню і припиненню цих злочинів, проводить спільні заходи, обмінюється інформацією. Це дозволяє більш ефективно боротися з міжнародною злочинністю.

Функція підтримки світового порядку охоплює і таку сферу, як участь світового співтовариства в урегулюванні міжнаціональних конфліктів. Це обумовлено тим, що такого роду конфлікти супроводжуються порушенням прав людини, особливо у відношенні національних меншостей, що вимагає міжнародного втручання. Події в Югославії і Боснії - яскраві приклади участі світового співтовариства як посередників у врегулюванні міжетнічних конфліктів.

Функція співробітництва з іншими державами в рішенні глобальних проблем - в основі цієї функції закладені інтереси кожної держави. У Конституціях ряду країн підкреслюються ідеї дружби і співробітництва з усіма країнами.

В сучасних умовах розвиток держав визначається процесом інтеграції господарського, політичного і культурного життя. Цей процес поглиблюється в програмі удосконалювання співробітництва.

Функція співробітництва і взаємодопомоги виражає інтереси всіх держав. На цій основі створюються різні організації, діяльність яких спрямована на поліпшення економічного, політичного і культурного життя суспільства (ООН, НАТО, Варшавський договір, СЕВ і т.д.)

Як уже було сказано вище, кожна держава зв'язана з іншими державами різними відносинами: політичними, економічними і культурними. Ці відносини необхідно встановлювати, розвивати і регулювати.

1) політичні відносини: Держава зобов'язана захищати своїх громадян, громадян інших держав, що знаходяться на території, і робити їм заступництво. Для підтримки міжнародних політичних відносин держави забезпечуються представниками в особі дипломатів, послів, консулів і ін.

2) економічні відносини: Держава, будучи членом світового співтовариства, входить в систему світового господарства. Економічний розвиток, природні ресурси визначають місце держави на світовому ринку. Жодна держава не може існувати без економічних зв'язків з іншими державами. Зовнішня торгівля, кредити і позики, інвестиції, спільні проекти - це найбільш розповсюджені складові зовнішньоекономічної діяльності держави.

3) Культурні відносини: Культура кожного народу, держави є надбанням усього людства. Вона не може розвиватися усталено, тому що пов'язана зі світовою культурою. Держава підтримує і розвиває культурні зв'язки, що служить взаємному духовному росту і збагаченню. Конкретними видами діяльності держави в цьому напрямку є: міжнародні виставки, фестивалі, олімпіади, міжнародний туризм і багато чого іншого.

4) Участь в охороні навколишнього середовища: У даний час гостро постало питання про охорону навколишнього середовища. Дане питання постійно знаходиться в центрі уваги усього світу. Охорона навколишнього середовища стає складовою частиною програми завершення будівництва матеріально - технічної бази в державі.

У ряді держав це виявляється в особливій мірі, у зв'язку зі складними кліматичними умовами.

Великі вчені ряду держав стурбовані екологічним станом природи в різних куточках світу. З державного бюджету усе більше і більше виділяється коштів на підтримку екології в належному стані, також надають різну допомогу і громадські організації.



3. Правові форми і методи здійснення функцій держави

3.1 Основні форми здійснення функцій держави

Форми здійснення функцій держави - це спеціальні сторони її діяльності, за допомогою яких реалізуються державні функції.

За правовими наслідками названі форми поділяються на правові і не правові (організаційні).

Правові форми - це такі види здійснення функцій держави, які тягнуть за собою правові наслідки.

Види правових форм здійснення функцій держави:

· Правотворча;

· Виконавчо - розпорядча;

· Правоохоронна;

· Правозастосовна;

Правотворча - відображається у діяльності держави з підготовки і прийняття нормативно - правових актів та інших джерел права.

Виконавчо - розпорядча - характеризується діяльністю держави та її органів з оперативного застосування, виконання, використання та додержання правових норм у процесі організації здійснення державних функцій.

Правоохоронна - виявляється в організації охорони правових норм від правопорушень, у контролі й нагляді за здійсненням законності, дисципліни та правопорядку.

Правозастосовна - застосування правових норм і винесення обов'язкових для виконання індивідуально - правових рішень.

Неправові форми (організаційні) - це специфічні види фактичної діяльності, які не тягнуть за собою правових наслідків.

Види не правових форм:

· Організаційно - регламентуюча;

· Організаційно - економічна;

· Організаційно - контролююча;

· Організаційно - виховна;

Організаційно - регламентуюча - добір, розстановка, виховання та визначення ефективності діяльності кадрів у сфері здійснення державних функцій.

Організаційно - економічна - організація матеріально - технічного забезпечення, здійснення державних функцій.

Організаційно - контролююча - організація недержавного контролю у сфері здійснення державних функцій.

Організаційно - виховна - організація виховання, пропаганди, агітації, інформації та іншого забезпечення виховного впливу на населення.

Форми здійснення функцій характеризують зв'язок держави з правом як одним з основних засобів володарювання. Через право держава проводить у життя свої функції, свої економічні, політичні, ідеологічні задачі.

3.2 Основні методи здійснення функцій держави

Методи здійснення державних функцій - це засоби, способи та прийоми, за допомогою яких здійснюються спеціальні види діяльності держави з реалізації її функцій.

Види методів здійснення функцій держави:

· Правотворчої;

· Виконавчо - розпорядчої;

· Правоохоронної;

· Організаційної діяльності держави із здійснення функцій.

Методи:

Правотворчої діяльності держави - це засоби, прийоми і способи підготовки, прийняття і оприлюднення законів та інших нормативно - правових актів, що забезпечують здійснення державних функцій.

Виконавчо - розпорядчої - це засоби прийоми і способи з дійснення виконавчо - розпорядчої діяльності у сфері реалізації функцій держави.

Правоохоронної - засоби, прийоми і способи правоохоронної діяльності відповідних державних органів.

Організаційної - засоби, прийоми і способи здійснення організаційного виду діяльності із забезпечення реалізації державних функцій. До них відносять: програмування, прогнозування, дослідження, здійснення оперативного аналізу та інш.

Діяльність держави широка і різноманітна. Для того щоб охопити, охарактеризувати її в цілому, потрібен високий рівень наукової абстракції і відповідні цьому рівню поняття. Вони дозволяють побачити, що з моменту виникнення і до теперішніх днів задачі держави не залишаються не зміненими. Одні здійснюються до кінця, на зміну їм приходять інші, більш складні.

У майбутньому будуть виникати і нові функції, а разом з ними і певні труднощі, які необхідно буде вирішувати.

Таким чином, з розглянутих нами функцій, ми бачимо, що держава є не тільки апаратом придушення, представником інтересів пануючого класу, але й організацією що виражає інтереси всього суспільства.



4. Роль міліції України в реалізації функцій держави

Міліція в Україні - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права громадян, природне середовище, інтереси суспільства і держави.

Таким чином, міліція с органом, що створений державою для реалізації правоохоронної функції. Розуміння сутності цієї функції сприяє чіткому визначенню ролі та місця міліції у системі органів виконавчої влади.

Функції міліції як спеціалізованого органу у системі органів виконавчої гілки влади, визначають напрями діяльності її служб і підрозділів та посадових осіб при вирішенні завдань, що закріплені законодавством. Отже, функції охоплюють сукупність способів, методів, прийомів і дій, за допомогою яких виконуються і досягаються цілі міліції.

На міліцію покладено виконання таких функцій (основні напрями діяльності):

- адміністративна - полягає у виконавчо-владній діяльності, спрямованій на забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав та свобод, законних інтересів шляхом здійснення адміністративного нагляду за дотриманням посадовими особами та громадянами рішень органів державної влади та публічного управління з питань охорони громадського порядку та громадської безпеки. Здійснення цієї функції покладено переважно на підрозділи міліції громадської безпеки та державної автомобільної інспекції, але деякою мірою в системі єдиної дислокації здійсненням адміністративної функції займаються й інші підрозділи, наприклад, підрозділи міліції охорони;

- профілактична - полягає в попередженні правопорушень шляхом виявлення причин, що породжують правопорушення, а також умов, які сприяють їх вчиненню, та вжиття заходів щодо їх усунення. Обов'язок здійснення профілактичної функції покладений на всі підрозділи міліції.;

- оперативно-розшукова - полягає в попередженні, припиненні, розкритті вчинених злочинів, виявленні, розшуку та затриманні осіб, які їх вчинили, врегульована Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність». Здійснення цієї функції покладено на оперативні служби, що входять до складу кримінальної міліції;

- кримінально-процесуальна - полягає в розгляді та вирішенні заяв і повідомлень про злочини та події, провадженні дізнання та досудового слідства по кримінальних справах про злочини, розслідування яких згідно з законом покладено на міліцію. Здійснення цієї функції покладено на орган дізнання, яким є міліція в цілому та підрозділи досудового слідства;

- виконавча - полягає насамперед у виконанні адміністративних стягнень, а також окремих доручень органів прокуратури, суду та державної виконавчої служби;

- охоронна - поля гає в охороні на договірних засадах майна всіх видів власності (громадян, іноземців, осіб без громадянства, колективного, державного, іноземних держав, міжнародних організацій). Здійснення цієї функції покладено на підрозділи міліції охорони.



Висновок

Таким чином, на основі всього перерахованого вище можна зробити висновок: Функції держави багатопланові, їх формування відбувається в процесі становлення і розвитку держави. У різні історичні періоди пріоритетного значення набувають ті або інші задачі, цілі держави, а отже, і різні її функції. На одних етапах центр ваги переноситься в сферу економіки, тому в діяльності держави пріоритетне місце займає економічна функція, в інші - в область політики, звідси - підвищена увага до реалізації функції державної влади і т.д. Зникають одні функції, виникають інші. Тому, класифікація функцій, що приведена в даній курсовій роботі не є кінцевою для української держави.

Звичайно, така тема як «функції держави» буде актуальною і через кілька десятків і навіть сотень років, поки існує такий інститут як держава. По даній темі існує безліч питань, частина з яких, сподіваюсь, розкрито в даній роботі. Це такі як: більш докладне пророблення кожної з приведених у класифікації функцій, аналіз різних теорій класифікації функцій держави, обробка й аналіз матеріалів останніх років стосовно даної теми та деякі інші. Я думаю, що дана тема ще не «вичерпала» себе, і ще буде піддана всебічному аналізові в різних рефератах і наукових працях.



Список використаних джерел

1. Венгеров А.Б. Теорія держави і права, М.: «Новий юрист «, 1998.

2. Загальна теорія держави і права / під ред. В.В. Лазарєва.М. 1996.

3. Колодій А.М., Опришко І.В., Демський С.Е. Правознавство: Навчальний посібник - 3-є видання, - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 640 с.

4. Олійник А.Ю. Теорія держави і права. Навчальний посібник / К. Юрінком Інтер, 2001. - 176 с.

5. Лощихін О.М. Еволюція економічних функцій держави та основні тенденції її включеності в глобальні економічні процеси // Держава і право. Юрид. і політ, науки: 36. наук. пр. - 2005. - Вип. 30.

6. Джураєва Олена Олексіївна. Функції сучасної держави: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Одеська національна юридична академія. - О., 2006.

7. Давиденко В.В. Економічна функція сучасних держав: порівняльна характеристика та тенденції розвитку // Держава і право. Юрид. і політ, науки: 36. наук. пр. - 2005. - Вип. 30.

8. Падалко Г. До сучасного розуміння наукової категорії «функція держави» (загальний огляд проблеми) /7 Право України. - 2006. - №

9. Падалко Г. Функції Української держави у сфері місцевого самоврядування та їх констіггуційно-правові основи // Право України. - 2006. - №11.

10. Мотиль І. І. Становлення та розвиток внутрішніх функцій української держави: автореф. дне… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київський національний ун-т внутрішніх справ. - К. 2007.

11. Онопенко П.В. Правоохоронні функції держави Україна. - К: Варта. 2003.

12. Костицький В. Екологічна функція держави та економіко-правовий механізм охорони довкілля // Право України. - 2004. - №1.

Размещено на Allbest.ru

...