Загально правова характеристика бандитизму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загально правова характеристика бандитизм

1.1 Поняття та ознаки бандитизму

1.2 Суб'єкт та суб?єктивна сторона бандитизму

1.3 Об'єкт та об'єктивна сторона бандитизму

Розділ 2. Особливості кримінальної відповідальності за вчинення бандитизму

2.1 Покарання при вчиненні бандитизм

2.2 Розмежування бандитизму від озброєного розбою, вчиненого організованою групою осіб

2.3 Боротьба з бандитизмом

Розділ 3. Розслідування бандитизму та його кримінальна характеристика

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми полягає в тому, що бандитизм є одним з найпоширеніших проявів організованої злочинності як у світі, так і в Україні, але на жаль правове регламентування за такий вид злочину, як бандитизм є не досить чітким. На нашу думку перш за все держава повинна вжити заходів у тому числі і кримінально - правового характеру, спрямованих на протидію бандитизму, тому що функціонування в Україні банд загрожує громадській безпеці, здоров'ю людей, їх власності, перешкоджає нормальній господарській діяльності, що створює стан незахищеності суспільства від злочинних посягань.

У літературі проблеми кримінальної відповідальності за бандитизм досліджувалися в роботах М.І.Бажанова, Ф.Г. Бурчака, Р.Р. Галіакбарова, В.В.Голіни, П.І. Гришаєва, П.Ф. Гришанина, Н.О.Гуторової, М.Д.Дурманова, І.М.Даньшина, Л.М.Демидової, Т.А.Денисової, С.В.Дьякова, В.М.Дрьоміна, В.П.Ємельянова, А.Ф.Зелінського, І.В.Іваненко, М.І.Ковальова, Ю.Г.Козлова, В.С.Комісарова, Г.А.Кригера, Н.Ф.Кузнецової, Є.К.Марчука, М.І.Мельника, М.А.Шнейдера, М.І.Хавронюка, Т.Д.Устинової та ін.

Мета роботи - всебічний аналіз та характеристика бандитизму як злочину громадського порядку, причини його виникнення та шляхи припинення.

Завдання дослідження:

1) дослідження ознак бандитизму;

2) визначити родовий та безпосередній об'єкти бандитизму;

3) проаналізувати об'єктивні та суб'єктивні ознаки та суб'єкт бандитизму;

4) дослідження проблем, що виникають у зв?язку з розкриттям бандитизму

Об'єкт дослідження - є кримінальна відповідальність за бандитизм,

Предметом дослідження даної роботи є кримінально - правові норми, що передбачають відповідальність за бандитизм.

Методи дослідження з урахування завдання, об'єкта та предмета були застосовані такі як аналіз літератури що висвітлює дану тему, логічний метод що дозволив показати норми, що встановлює кримінальну відповідальність за бандитизм, з точки зору додержання правил законодавчої техніки при її конструюванні, метод синтезу на основі вивченої літератури зроблено висновки щодо особливості складу злочину, а також було застосовано метод системно - структурного аналізу даних щодо цієї теми, та використовували метод порівняльного аналізу для характеристики схожих за своїми ознаками злочинів із бандитизмом.

Наукова новизна одержаних результатів виражена у наступному.

На нашу думку ст.257 слід доповнити тим, що звільнитися від кримінальної відповідальності може особа яка добровільно повідомила про створення банди, а також участь цієї особи у банді яка сприяла розкриттю, або відвернула можливість вчинення злочину бандою за умови що така особа не брала участі у жодному із злочинів що вчинилися бандою. Не можуть бути звільненими від кримінальної відповідальності організатор та керівник банди.

Курсова робота складається з титульного листа, змісту, вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури.

Розділ 1. Загально правова характеристика бандитизму

1.1 Поняття та ознаки бандитизму

Поняття “бандитизм” виникло досить давно. Ще В.І. Даль у першому виданні “Толкового словаря живого великорусского языка” у 1863-1866 р. дав визначення понять “банда” і “бандит”: “Банда - толпа, шайка, ватага, артель, скоп, соглас, общество, братство или союз в дурном значении. Бандит - вор, дерзкий мошенник, грабитель, разбойник, подорожник, подорожная вольница” [6].

Своє перше законодавче закріплення даний вид злочину - бандитизм - отримав лише на початку XX ст. В “Уголовном уложении” Російської імперії, до якої за тих часів належала Україна, що затвердив цар Микола II 22 березня 1903 р., вже можна знайти перші не дуже чіткі спроби виділити групові озброєні напади в окремий вид злочину, або окрему кваліфікуючу ознаку [7]. Так, пункт 6 статті 454 зазначеного документа передбачає таку кваліфікуючу ознаку вбивства, як вчинення його “шайкою”, за яку того часу розуміли саме озброєну групу злочинців. Аналогічна кваліфікуюча ознака існувала й по відношенню до кваліфікації розбою і вимагательства (відповідно, п. 6 ст. 589 та п. 4 ст. 590). Проте конкретних визначень поняття “бандитизм” та пов'язаних з ним понять зазначений вище документ не містив. Вперше в українському законодавстві це поняття з'являється у Кримінальному кодексі УРСР, затвердженому Постановою ВЦВК від 23 серпня 1922 р. [8].

Бандитизм являє собою згідно зі ст. 257 Кримінального кодексу України організацію озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або вчинюваному нею нападі.

Оскільки ст. 257 КК, передбачено відповідальність за організацію банди, а не за організаційну діяльність щодо її створення, дії обвинувачених можна кваліфікувати як закінчений бандитизм лише у випадках, коли банду дійсно було організовано. Організаційна ж діяльність, яка не дала такого результату, може розцінюватись як замах на бандитизм.

Назва "організація" (фр. Organization -- будова, структура чогось) -- дія за значенням організовувати, організувати і організуватися, організовуватися:

1) об'єднання людей, суспільних груп, держав на базі спільності інтересів, мети, програми дій і т. ін.;

2) особливості будови чого-небудь, структура;

3) фізичні та психічні особливості окремої особи [23, с.709].

Термін "організовувати" означає:

1) створювати, заснувати що-небудь, залучаючи до цього інших, спираючись на них;

2) здійснювати певні заходи громадського значення, розробляючи їх підготовку і проведення (забезпечувати, влаштовувати що-небудь, вишукуючи для цього необхідні можливості) роздобувати, діставати або готувати що-небудь для когось;

3) згуртувати, об'єднувати кого-небудь з певною метою (зосереджувати, мобілізувати, спрямувати когось на що-небудь);

4) чітко налагоджувати, належно впорядковувати що-небудь [23, с. 740].

Необхідною і незамінною ознакою бандитизму є наявність банди, під якою Пленум Верховного Суду України в п. 17 Постанови № 13 від 25 грудня 2005 р. «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» запропонував визнавати озброєну організовану группу або злочинну організацію, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної довготривалої підготовки.

Обов'язковими ознаками банди є:

1) наявність у неї декількох (трьох та більше) суб'єктів злочину;

2) стійкість;

3) озброєність;

4) спільна мета її учасників - вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян;

5) спосіб вчинення злочину - напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб [9 с.302].

Щодо першої ознаки то в ч.3 та ч.4 ст. 28 Кримінального Кодексу України зазначено, злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, або злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Тобто з цих визначень Кримінального Кодексу України випливає, що навряд чи може бути організованою злочинна група, що складається з двох осіб, та й взагалі чи можна таке об'єднання назвати організацією.

Стійкість, як обов'язкова ознака банди, передбачає згуртованість і відносно постійний склад учасників, об'єднаних спільною злочинною метою вчинення одного або кількох нападів[10 с. 57].

Стійкість як ознака банди є найбільш очевидною в тих випадках, коли озброєні напади планується здійснювати не у вигляді одного тільки запланованого нападу, після чого група повинна самоліквідуватися, а у вигляді постійної чи тимчасової діяльності, розрахованої на неодноразовість вчинення злочинних дій[10 с. 58].

Отже, про стійкість банди можуть свідчити стабільність її складу та організаційних структур,згуртованість її членів, постійність форм і методів злочинної діяльності тощо[9 с. 302].

Обов'язковими ознаками організації банди є мета цієї діяльності - вчинення нападів - та озброєність її учасників або хоча б одного з них (в останньому випадку інші учасники мають знати про це й усвідомлювати можливість застосування зброї під час нападів).

Організація такого об'єднання утворює склад бандитизму незалежно від того, чи встигли його учасники здійснити хоча б один із намічених нападів [3 п.18].

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями” - зазначено, що навіть у випадку коли, ще не створена банда а є лише або стійке об'єднання або організована група або злочинна організація, які, щоб дістати зброю, вчиняють напади на військовослужбовців, працівників правоохоронних органів тощо.

То вже у момент нападу з метою заволодіння зброєю ці об'єднання стають бандою, оскільки в такий спосіб її члени озброюються.

Не застосування зброї при нападі, не є підставою кваліфікувати це діяння іншою статтею.

Дії ж учасників банди, пов'язані з незаконним носінням, зберіганням, ремонтом та передачею (один одно вували, му) предметів, якими вона озброєна, є складовими елементами бандитизму і додаткової кваліфікації за ст. 263 КК не потребують. Таке ж роз'яснення є і в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зізброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями».

В п.26 зазначається, що за сукупністю злочинів, передбачених ст. 257 і 262 або ч. 1 ст. 263 КК належить кваліфікувати незаконне заволодіння чи незаконне придбання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів, вчинених з метою організації банди чи використання цих предметів членами вже існуючої банди.

Як висновок можна сказати, що для відповідальності за бандитизм достатньо того, що зброя знаходиться у розпорядженні банди і може бути використана.

Як вже зазначалось однією із обов?язкових ознак є наявність мети нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями” - банду слід вважати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності такого ж характеру та за умови, що об'єднання набуло всіх обов'язкових ознак банди.

При цьому не має значення, передувала створенню банди стадія існування об'єднання як організованої групи або злочинної організації чи банда одразу була створена як така.

Дещо інша ситуація виникає, коли вчинення низки нападів тією самою озброєною групою не охоплюється єдиним наміром.

Така ситуація характерна для злочинних угруповань, які тільки розпочинають свою діяльність[5, с. 27].

Остання обов?язкова ознака це спосіб вчинення злочину, тобто напад.

Нападом озброєної банди згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями” є дії, спрямовані на досягнення злочинного результату шляхом застосування насильства до потерпілого чи створення загрози його застосування.

Такий напад вважається здійсненим і в тих випадках, коли члени банди не застосовували зброї, яка перебувала в їх розпорядженні.

1.2 Суб'єкт та суб?єктивна сторона бандитизму

Суб'єкт злочину - це конкретна особа, якій притаманні певні соціальні властивості. Суб?єктом бандитизму відповідно до ч.2 ст. 22 Кримінального Кодексу України може бути будь-яка особа, яка досягла 14 - річного віку.

Оскільки законом установлено відповідальність за сам факт організації банди, то особа, яка була одним із організаторів, визнається виконавцем злочину, передбаченого ст.257, навіть якщо вона в подальшому не брала участі в діяльності банди [9, с.305].

Обов'язковою умовою притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинене суспільно-небезпечне діяння є осудність. Неосудна особа внаслідок хронічного або тимчасового психічного розладу, слабоумства або іншого хворобливого стану своєї психіки не може правильно усвідомлювати характер дій, що ним чиняться, або керувати ними. Тому такі особи не можуть розглядатися як учасники банди, так як для участі в банді необхідна попередня спільна домовленість про вчинювані в майбутньому дії, адекватна їхня оцінка й усвідомлення того, що вони є суспільно небезпечними. Якщо для вчинення нападу керівник банди залучає неосудну особу, має місце опосередковане заподіяння шкоди і керівник повинний відповідати за ті конкретні дії, що були вчинені неосудними [12].

Суб?єктивна сторона бандитизму характеризується виною у формі прямого умислу. Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями” особи, які не були учасниками банди і не усвідомлювали факту її існування, але в будь-який спосіб сприяли у вчиненні нею нападу, несуть відповідальність за злочин, що охоплювався їхнім умислом.

Прямим умислом повинна охоплюватися загальна ціль створення банди - організатори й учасники банди бажають вчинювати напади на підприємства, установи, організації, громадян. Умисел же - стосовно конкретних наслідків нападу, наприклад до позбавлення життя людей, може бути як прямим, так і непрямим [11].

Бандитизм може вчинюватися з метою викрадення, вбивства, зґвалтування, звільнення винних з-під варти, вчинення хуліганства тощо.

Отже, суб'єктивна сторона злочину завжди відображається у формі прямого умислу, тобто особа, що вчиняє цей злочин, усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї дії, передбачає настання суспільно небезпечних наслідків як результату вчинення бандитизму та бажає настання цих наслідків [5, с. 116]

1.3 Об'єкт та об'єктивна сторона бандитизму

Згідно із кримінальним правом об'єктом злочину є суспільні відносини, блага та інтереси, які прийняті під кримінально - правову охорону і яким внаслідок вчинення злочину спричиняється або може бути спричинена шкода.

Об'єктом бандитизму є громадська безпека [15, с.679].

Громадська безпека - це стан захищеності суспільства - таких його цінностей, як життя та здоров'я людей, власності, довкілля, нормальної діяльності підприємств, установ та організацій від загально небезпечних посягань [9, с. 307].

Між злочинами проти життя, здоров'я особи та власності, з одного боку, та бандитизмом - з іншого, є істотна різниця. Бандитизм завжди завдає шкоди у кінцевому результаті - хоч би на що був спрямований безпосередній напад - нормальній діяльності держави у галузі забезпечення громадської безпеки [16, с. 59]. Тому безпосереднім об'єктом бандитизму є підвалини державного управління у галузі громадської безпеки, а додатковим об'єктом, як правило, є життя та здоров'я людей (люди особливо вразливі, тому що під загрозу ставиться не тільки їх власність, але й життя).

Під нападом слід розуміти дії, спрямовані на досягнення злочинного результату за допомоги насильства над потерпілим або створення реальної загрози його застосування.

Тобто поняття нападу не тотожне поняттю насильства, воно є дещо ширшим і характеризується такими важливими ознаками: перш за все це дії, безпосередньо спрямовані на негайне досягнення злочинного результату, по-друге, ці дії пов'язані з насильством над потерпілим або з погрозою негайного його застосування (фізичне та психічне насильство).

Під фізичним насильством при нападі слід розуміти посягання на тілесну недоторканність особи -- завдання потерпілому болю, нанесення ударів, побоїв, тілесних пошкоджень, обмеження свободи дій, а також вбивство потерпілого.

Психічне насильство охоплює дії, пов'язані з погрозами застосування фізичного насильства. Погроза повинна бути суспільне небезпечною та протиправною, дійсною (реально існуючою, а не удаваною) та наявною (такою, яка може бути негайно реалізована).

Погроза при бандитизмі має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її у будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він буде протидіяти нападникові або не виконає його вимог (насильство застосовується з метою недопущення протидії та примушення потерпілого виконувати вимоги нападника), ця погроза буде зреалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося. Це не стосується випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які заздалегідь для неї не можуть бути використаними для реалізації погроз (зіпсована зброя або її макет тощо), навіть якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що становлять небезпеку для його життя чи здоров'я.

Насильство при нападі може застосовуватися як щодо осіб, проти яких безпосередньо спрямований злочин, так і стосовно інших осіб, особливо проти близьких родичів.

Застосування до потерпілого без його згоди наркотичних засобів, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) також слід розглядати як насильство.

Бандитські напади найчастіше вчинюються для заволодіння майном. Проте цілком можливі та відомі судовій практиці напади, поєднані із знищенням або пошкодженням майна, вбивствами, заподіюваннями тілесних пошкоджень, зґвалтуваннями, угоном транспортних засобів, пошкодженням шляхів сполучення і транспорту тощо[17]. Проте слід пам'ятати, що вчинення зазначених дій охоплюється поняттям бандитизму лише тоді, коли вони вчинювалися в процесі бандитського нападу або безпосередньо після нього. В усіх інших випадках, коли відповідні злочини скоюються безвідносно нападу, тобто самостійно (наприклад, таємне викрадання майна, вчинене бандою), зазначені дії слід кваліфікувати за сукупністю відповідних статей Кримінального кодексу України.

Об'єктивна сторона бандитизму згідно ст. 257 КК характеризується вчиненням суспільно небезпечного діяння, яке може мати вираз у наступних формах: 1) організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; 2) участь у такій банді; 3) участь у вчинюваному нею нападі. Для складу бандитизму достатньо вчинення хоча б однієї з цих дій[9, с. 304].

Організація озброєної банди - це сукупність дій, спрямованих на створення банди - організованої, озброєної, стійкої групи осіб, що зорганізувалися для вчинення нападів на громадян, підприємства, установи, організації [27, с. 363].

Всі учасники банди є співвиконавцями бандитизму .Участь в озброєній банді означає щонайменше вступ до неї, а саме прийняття членами банди згоди того, хто до неї вступає, на те, щоб бути її членом, тобто під участю у банді розуміється не тільки безпосереднє здійснення нападів, а й сам факт вступу до банди чи будь-яка інша участь у діяльності банди як її члена (надання транспорту, приміщень, фінансування банди, постачання зброї, пошук об'єктів для нападу тощо). Само по собі членство у банді є закінченим бандитизмом, бо сам факт вступу до банди означає надання банді можливості використовувати її члена згідно з планами банди [17, с. 363].

Участь у вчинюваному бандою нападі може брати й особа, яка не входить до її складу, проте дії такої особи можна кваліфікувати за ст..257 КК тільки в тому разі, коли вона усвідомлювала, що є учасником нападу, який вчинює банда, якщо ж зазначена особа, не брала безпосередньої участі у нападі, а лише якимось чином сприяла у його вчиненні, її дії слід вважати пособництвом., особи, які не були учасниками банди і не усвідомлювали факту її існування, але в будь-який спосіб сприяли у вчинення нею нападу, несуть відповідальність за злочини, що охоплювався їхнім умислом.)

Бандитизм охоплює заподіяння нападом будь-якої шкоди, крім умисного вбивства[5, с. 364]. Вчинення при бандитському нападі умисного вбивства утворює сукупність злочинів, передбачених ст.115 і ст. 257 КК України.

Отже, бандитизм вчиняється шляхом діяння, яке виступає головною ознакою об'єктивної сторони складу злочину. Проте для складу цього злочину характерними є і факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину - це місце, час, обстановка та спосіб вчинення злочину.

бандитизм злочин кримінальний



Розділ 2. Особливості кримінальної відповідальності за вчинення бандитизму

2.1 Покарання при вчиненні бандитизму

У санкції ст. 257 УК передбачений тільки один вид основного покарання - позбавлення волі.

Покарання у виді конфіскації майна (додаткове покарання), полягає у примусовому безоплатному вилученні майна або його частини (це майно повинно належати засудженому) у власність держави. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ст. 59 КК).

Як показало вивчення практики застосування кримінального законодавства, не завжди правильно кваліфікуються такі ознаки складу бандитизму, як організація банди і керівництво нею, участь у банді й участь у бандитських нападах. Недостатньо повно з'ясовуються які саме дії вчинив кожний учасник банди, не встановлюються особи, що сприяють бандитської діяльності. Припускаються помилки в кваліфікації нападів, що вчиняються бандою в сукупності з іншими діяннями, оскільки не всі злочини, у яких взяла участь банда, охоплюються поняттям бандитизму.

Перелік обставин, обов'язок урахування яких покладений на судові органи при призначенні покарання за бандитизм, встановлений кримінальним кодексом у статті 66 (Обставини, які пом'якшують покарання) та у статті 67 (Обставини, які обтяжують покарання).

Покарання, призначуване особам, винним у вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених ст. 257 УК, повинне відповідати тяжкості злочинів і особистості засудженого. Кожному учаснику банди, відповідно до його ролі і внеску в загальну злочинну діяльність, повинно бути призначене строго диференційоване покарання.

Диференціація відповідальності осіб, що приймали участь у банді, здійснюється на основі дотримання принципу індивідуалізації відповідальності з урахуванням всіх обставин справи. Індивідуалізація кримінальної відповідальності і покарання тісно пов'язані між собою, тому що покарання втілює в собі міру останньої.

Принцип індивідуалізації покарання пов'язаний із цілями відновлення соціальної справедливості, виправлення засудженого і запобігання вчинення нових злочинів. Ці цілі можуть бути досягнуті тільки при призначенні доцільного покарання з урахуванням принципу «економії репресії». Це означає, що кожному злочинцю повинно бути призначене покарання, що оптимально необхідно для його виправлення і який у той же час буде сприяти запобіганню злочинів не тільки з його сторони, але і з боку інших громадян

У обраній мірі покарання повинно знайти своє задоволення почуття загальної справедливості.

2.2 Розмежування бандитизму від озброєного розбою, вчиненого організованою групою осіб

При вивченні слідчої і судової практики можна сказати, що кожен раз при розслідуванні та в судовому розгляді виникає проблема конкуренції норм - кваліфікувати злочин як розбій, вчинений озброєною організованою групою, тероризм, або як бандитизм.

Питання щодо співвідношення тероризму та організованої злочинності вивчає, зокрема, В. Ліпкан[18].

В. Ліпкан вважає, що тероризм є багато об`єктним злочином, який посягає й на громадську безпеку (основний об`єкт), і на життя, здоров`я та права громадян (додатковий об`єкт), і на відносини власності (теж додатковий об`єкт) тощо [19].

Тож, фактично єдиною ознакою, що розмежовує ці кримінально-правові склади, є основна мета діяльності того чи іншого угруповання. Тобто і тероризм, і організація незаконних воєнізованих формувань мають за основну мету не вчинення окремих нападів як таких, а лише використовують ці напади чи інші злочини як спосіб (інструмент) для досягнення інших цілей (політичних, економічних, соціальних тощо), при цьому такі злочинці можуть ставити мету корисливої наживи, якщо трапиться така нагода. До того ж ця основна мета має бути не просто будь-якою, а окремим чином законодавчо визначеною, як це, приміром, певною мірою зроблено щодо тероризму в п. 1 ст. 258 КК України і, на жаль, поки що не зроблено щодо незаконних воєнізованих формувань.

Аналогічно має вирішуватися й колізія щодо створення незаконних воєнізованих збройних формувань через істотну змістовну ідентичність існуючих і в цьому разі проблем. Тобто основою відмежування цього кримінально-правового складу від бандитизму слід вважати також наявність іншої основної мети (як правило, політичної) у такого воєнізованого чи збройного формування й використання ним нападів лише як способу (інструмента) для її досягнення. Лише за допомогою цього методу можна відрізнити збройне формування в контексті примітки № 2 до ст. 260 КК України "Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань" від банди.

Бандитизм від організованого збройного розбою відрізняється рівнем організованості і згуртованості, а також більш широким діапазоном цілей[21].

За всієї складності кваліфікації і доказуванні цих злочинів названі злочини усе ж можливо розрізнити по ряду ознак: бандитизм - це завжди застосування зброї, а розбій може бути вчинений і без зброї; в розбої зброя повинна використовуватися по призначенню, для бандитизму необхідно лише наявність зброї (розбійний напад кваліфікується в тих випадках, коли зброя застосована в ході нападу, напад збройної банди вважаєтьтся таким, що вчинений, і тоді, коли наявна в членів банди зброя не застосовувалася); розбій може бути вчинений однією особою, а бандитизм - тільки збройною групою; при розбої, на відміну від бандитизму може застосовуватися не тільки зброя, але й інші предмети, що використовуються в такій якості; спеціальною ознакою банди є створення озброєної групи для вчинення нападів, і на відміну від групи розбійників банда - це стійка група [20].

2.3 Боротьба з бандитизмом

Закон України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 року, визначає головні напрями загальнодержавної політики та організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю.

Згідно з цим законом, основними напрямами боротьби з організованою злочинністю в Україні є:

- створення правової основи, організаційних, матеріально-технічних та інших умов для ефективної боротьби;

- організація міжнародного співробітництва у цій сфері;

- виявлення та усунення або нейтралізація негативних соціальних процесів та явищ, що породжують організовану злочинність, зокрема і бандитизм;

- виявлення, розслідування, припинення і запобігання правопорушенням, вчинюваним учасниками організованих злочинних угруповань, притягнення винних до відповідальності;

- забезпечення відшкодування шкоди фізичним та юридичним особам, державі;

запобігання встановленню корумпованих зв'язків з державними службовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність;

- протидія використанню учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах об'єднань громадян і засобів масової інформації;

- запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, використанню суб'єктів підприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів.

1. Систему державних органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, становлять:

а) спеціально створені для боротьби з організованою злочинністю державні органи;

б) державні органи, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю в межах виконання покладених на них інших основних функцій.

2. До державних органів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, належать:

а) Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України;

б) спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України;

в) спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.

В разі необхідності Верховною Радою України на постійній або тимчасовій основі можуть бути створені й інші спеціальні органи для боротьби з організованою злочинністю.

3. До державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, належать:

а) органи внутрішніх справ України і Служби безпеки України, крім зазначених у пункті 2 цієї статті;

б) органи прокуратури України;

в) митні органи і органи Державної прикордонної служби України;

г) органи державної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби;

д) органи і установи виконання покарань;

е) розвідувальний орган Міністерства оборони України;

є) Служба зовнішньої розвідки України.

Для забезпечення боротьби з бандитизмом закон надає право використовувати: негласних співробітників: штатних, нештатних, які вводяться під легендою прикриття, членів організованих злочинних угруповань залучати до співробітництва на підставі письмового доручення або можливості їх часткового або повного звільнення від кримінальної відповідальності, використовувати спеціальні технічні засоби. Для прийняття ефективних заходів боротьби з бандитизмом, правоохоронні органи повинні мати можливість здійснювати систематичний збір та аналіз інформації з усіх відповідних джерел, щоб використовувати оперативні дані як у стратегічних, так і тактичних цілях. Підготовка оперативних даних потребує отримання, обробки та аналізу великого обсягу інформації про осіб та організації, які підозрюються у причетності до вчинення злочину. Методи, що застосовуються для отримання й використання такої інформації, мають бути регламентовані законодавством.



Розділ 3. Розслідування бандитизму та його кримінальна характеристика

В останні роки в Україні бандитизм займає досить стійке положення і має тенденцію до зростання. Така ситуація викликає підвищений інтерес криміналістів до спроб розробки відповідної криміналістичної методики, вироблення необхідних криміналістичних рекомендацій, розгляду криміналістичної характеристики бандитизму.

Спосіб вчинення бандитизму - це спосіб дій злочинця, те, як відбувається і приховується злочин. Ознаки способу злочину, відображення їх у матеріальній обстановці місця події та інших джерелах використовуються для визначення шляхів установлення злочинців, з'ясування обставин злочину та ін.

Участь у банді означає не тільки тривалий злочинний зв'язок декількох осіб, об'єднаних загальною метою нападів на ті або інші об'єкти, але і самий факт входження в банду і практичну участь у її діяльності.

Бандитські напади старанно готуються. Злочинці насамперед вивчають об'єкт нападу: місце розташування підприємства, установи, організації; режим його роботи; процес руху грошових або матеріальних коштів; стан охорони, захисту, засобів зв'язку тощо. Якщо готується напад на окремих осіб, то вивчається спосіб життя даної людини, режим дня, умови охорони квартири або будинку, наявність і склад можливих очевидців та ін. Готування до вчинення бандитського нападу включає його планування: складання плану дій, розподіл ролей учасників залежно від різних ситуацій, підшукування зброї, засобів маскування, транспорту, визначення порядку відходу з місця злочину та ін.

Спосіб вчинення злочину полягає в нападі на підприємство, установу, організацію або на окремих осіб. Напад і насильство - це не тотожні поняття. Напад - агресивна, протиправна дія, спрямована на досягнення якої-небудь протиправної мети [24, с. 450]. Напад може виявитися в трьох формах: фізичному насильстві, психічному насильстві і створенні небезпеки негайного насильства. Напад може виразитися не тільки в насильстві, але й знищенні майна, приміщень транспортних засобів.

Способи нападу можуть бути кваліфіковані за різноманітними ознаками. Так, вони можуть бути поділені на види залежно від об'єктів і цілей. Залежно від об'єктів напади здійснюються на: підприємства, установи, організації; окремих осіб; легковий і вантажний автомобільний транспорт; поїзди залізничного транспорту; авіаційний транспорт, морські і річкові судна; квартири, будинки, дачі, інше.

За другим критерієм напади відбуваються з метою: користі; помсти; з'ясування стосунків; задоволення тих або інших вимог (забезпечення перельоту в іншу країну, звільнення заарештованих тощо) [24, с. 450]; іншого.

Бандитський напад може мати зовнішні ознаки таких злочинів, як посягання на державного або суспільного діяча (ст. 112 КК України), терористичний акт (ст. 258 КК України), диверсія(ст. 113 КК України), розбій(ст. 187 КК України), вимагання(ст. 189 КК України, крім випадків, коли воно поєднане з погрозою застосувати насильство в майбутньому), умисне знищення або пошкодження майна(ст. 194 КК України), умисне вбивство(ст. 115 КК України), умисне заподіяння тілесних ушкоджень(статті 121, 122, 123, 124, 125 КК України), побої і мордування(ст. 126 КК України), незаконне позбавлення волі або викрадення людини(ст. 146 КК України), захоплення заручників(ст. 147 КК України), [32, с. 450] посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя(ст. 379 КК України), погроза або насильство щодо захисника чи представника особи(ст. 398 КК України), погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу(ст. 345 КК України), захоплення державних або громадських будівель чи споруд(ст. 341 КК України), незаконне заволодіння транспортним засобом(ст. 289 КК України), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського або річкового судна(ст. 278 КК України) і деякі інші.

Вчинення нападів, що мають ознаки зазначених складів злочинів, підлягають кваліфікації як бандитизм у тих випадках, коли вони вчинені стійкою або озброєною групою осіб, створеною для вчинення якогось із цих злочинів або їх сукупності. При цьому лише тоді, коли напад був поєднаний із навмисним позбавленням життя людей, а також із учиненням диверсії, розбою при обтяжуючих обставинах і деяких інших злочинів, що є більш тяжкими, ніж бандитизм, відповідальність наступає за сукупністю ст. 257 і статей КК України, що передбачають відповідальність за ці злочини.

Дії бандитів щодо приховування злочину можуть полягати: а) у знищенні слідів; б) в укритті предметів - речових доказів; в) у маскуванні окремих слідів і об'єктів; г) у фальсифікації. При вчиненні бандитських нападів злочинці досить часто застосовують засоби маскування: надівають маски або капронові панчохи на голову або на обличчя, використовують перуки або штучні вуса. Бандити нерідко вживають заходів для усунення слідів на місці злочину, знищують знаряддя і засоби вчинення злочину, спотворюють або знищують трупи, знищують або ховають одяг або взуття, в якому відбувається злочин, змінюють свій зовнішній вигляд.

Учасники банд рідко чинять злочини за місцем свого проживання. Звичайно вони віддають перевагу діям в іншому районі або місті (у ряді випадків бандитські напади відбуваються навіть в іншій республіці СНД). [32, с. 451]. Крім безпосереднього нападу, можуть мати криміналістичне значення: а) місце розташування бандитського формування (місце базування); б) місце розробки плану дій; в) місце збереження зброї; г) місце збереження предметів, здобутих злочинним шляхом; д) місце збуту, реалізації вилучених злочинцями предметів; е) місце тренування бандитів.

Час вчинення злочину пов'язаний з об'єктом і предметом посягання. Він визначається режимом роботи підприємства, установи або організації, наявністю в певні періоди й інтервали великих грошових сум, виручки. Напад може залежати від часу здійснення інкасації, ослаблення режиму охорони об'єкта в той або інший період, часу здавання зміни тощо. Напади на підприємства, установи й організації, а також їх представників (інкасаторів, кур'єрів, фінансових керівників, бухгалтерів-касирів та ін. ) відбуваються, як правило, в денний час. Напад же на окремих громадян здійснюється переважно у вечірній та нічний час.

Озброєність як ознака складу бандитизму означає об'єктивний момент наявності зброї в банди і суб'єктивне усвідомлення членами банди як цієї обставини, так і можливості застосування зброї[24, с. 451]. Озброєність банди означає наявність хоча б в одного з її учасників зброї.

Як вогнепальна зброя в процесі бандитських нападів найчастіше використовуються автомати і карабіни, пістолети і револьвери, гвинтівки та рушниці (або їх обрізи), кулемети та гранатомети. Як холодна зброя найбільш часто зустрічаються фінські ножі, кинджали, штик-ножі, стилети, кастети, кастети, спеціальні заточки та ін.

Під час бандитських нападів може використовуватися і зброя вибухової дії - предмети, що містять у собі порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин, піроксилін та інші хімічні речовини, їх сполуки і суміші, спроможні вибухнути без доступу кисню (міна, фугас, бомба, граната тощо), у тому числі спеціальні вибухові засоби, саморобні вибухові пристрої, а також вибухові засоби, що містять у собі вибухові речовини (шнури, що детонують, капсулі, детонатори тощо) [32, с. 452].

Не можуть признаватися зброєю для кваліфікації дій учасників злочинного угруповання бандитизму предмети, що не призначені для ураження живої цілі і мають господарсько - побутове призначення (столові ножі, молотки, сокири) або інше призначення (газові пістолети, пневматичні рушниці, стартові та будівельні пістолети), а також вибухові пакети та інші піротехнічні й імітаційні засоби, що не містять вибухових речовин, навчальна вогнепальна зброя, якщо її стан виключає можливість стрільби бойовими патронами.

Здійснення бандитських нападів припускає широке застосування транспортних засобів, сучасних систем радіозв'язку і управління, комп'ютерних технологій.

Сліди бандитського нападу охоплюють: а) зміни в речовій обстановці місця злочину (полягають у порушенні початкового положення і стану різних об'єктів); б) сліди відображення (сліди рук, ніг, взуття, транспортних засобів та ін.); в) предмети - речові докази (у тому числі документи, речовини та мікрочастинки) [24, с. 452]. Особливу увагу необхідно звертати на мікрооб'єкти, волокна тканин, волосся, запахові сліди.

Відповідно до кримінально - процесуального законодавства України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляду кримінальної справи в суді підлягають доведенню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); [32, с. 453]. Винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; характер і розмір збитку, заподіяного злочином; причини і умов, що сприяли вчиненню злочину. З'ясування обставин, що підлягають обов'язковому встановленню, забезпечує правильне вирішення кримінальної справи.

При розслідуванні будь-якого злочину аналізу підлягають факти, що утворюють ознаки злочину, і обставини, що мають інше правове значення. У процесі розслідування бандитизму важливо встановити такі обставини:

1) чи мали місце напади на підприємства, установи, організації або на окремих осіб (характер нападів, їх кількість, наслідки);

2) який спосіб нападів (використання фізичного або психічного насильства, створення небезпеки негайного насильства, знищення майна, погроза життю багатьох людей тощо); [24, с. 453].

3) де, коли і за яких обставин був вчинений напад (у якому місці, на який об'єкт, у який час доби, у який період роботи, чи охоронявся об'єкт, чи використовувалася сигналізація, чи не порушені умови перевезення і доставки грошей, валютних цінностей);

4) хто нападав (кількість злочинців. Їх вік, соціально - психологічна характеристика, наявність судимості, ставлення до вчиненого злочину);

5) чи була злочинна група стійкою (наявність тісного зв'язку між учасниками злочинної групи, спільність дій, єдність наміру, розподіл ролей, наявність злочинних звичаїв і традицій);

6) чи була група озброєною (чи застосовувалася вогнепальна, холодна зброя або зброя вибухової дії; який її тип і вид; промислового чи кустарного виробництва, типова чи атипова; скільки одиниць зброї має злочинна група; чи були інформовані в процесі нападу (його підготування) про наявну зброю та її призначення всі члени банди);

7) джерело придбання зброї (у кого і де придбана зброя, скільки одиниць, якого типу і виду, з якою метою придбана, де зберігається, чи застосовувалася раніше для нападів);

8) у чому полягали функції і роль кожного учасника банди (у діях, спрямованих на організацію озброєної банди, участь у банді, участь у майбутніх нападах) [24, с. 453];

9) яка мета і мотиви нападів (заволодіння зброєю, звільнення заарештованих або засуджених, забезпечення перельоту в іншу країну і вимоги викупу, вимагання, з'ясування стосунків, корисливі мотиви, помста тощо);

10) хто є лідером банди (скільки лідерів злочинної групи, їх роль і функції в злочинному угрупованні, у чому виражалися їх дії в організації банди [24, с. 453] ;

11) соціально - психологічний портрет лідера банди (його вплив на учасників злочинної групи, авторитет у злочинному середовищі й у банді, цинізм, жорстокість, девіантна поведінка);

12) які технічні засоби використовувалися при нападі (система нічного спостереження, прилади нічного бачення, телефонний радіозв'язок, автомобілі та інший транспорт, спеціальні приціли та глушителі);

13) які засоби маскування застосовували злочинці (знищення слідів або їх фальсифікація, інсценування, підпали будівель, знищення одягу, взуття, рукавичок, у яких був вчинений напад, знищення і приховання зброї, фабрикування неправдивої інформації, підготування лжесвідків);

14) хто став жертвою злочину (чому обрана саме ця жертва, який збиток заподіяний, які предмети викрадені, чи застосовувалося фізичне або психічне насильство, у чому воно виявилося) [24, с. 453];

15) чи є людські жертви (загибель людей);

16) хто надавав допомогу у переховуванні членів банди, знарядь злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, підшукуванні об'єктів для нападу;

17) кому могло бути відомо про напад, що готується;

18) чи були членами банди неповнолітні (їх вік, соціально - психологічна характеристика, функції в злочинній групі, чи вчиняли раніше злочини або були засуджені, які умови життя і виховання в сім'ї, як характеризуються в школі або іншому закладі, як давно залучені до банди);

19) хто залучив неповнолітнього до злочинної діяльності (чи має неповнолітній батьків або інших законних представників, чи пов'язані батьки (інші родичі) зі злочинним угрупованням, яким чином неповнолітній ввійшов у банду, чи є ще неповнолітні в сім'ї, які їх установки [24, с. 454];

20) які взаємовідносини між членами банди (сувора ієрархія, згуртованість, ворожість);

21) чи мала банда корумповані зв'язки з посадовими особами правоохоронних органів, органів державної влади і місцевого самоврядування.



Висновки

Отже, відповідно до чинного законодавства під бандитизмом розуміють - організацію озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.

З суб'єктивної сторони бандитизм характеризується прямим умислом. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Також суб'єктивна сторона характеризується спеціальною метою - це здійснення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян. При цьому винний повинен усвідомлювати, що його діяльність пов'язана з бандою, розуміти свою конкретну роль у ній. Розуміючи ці ознаки, особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, а також передбачає настання наслідків у вигляді загрози громадській безпеці, оскільки знає, що суттю банди є здійснення нападів. Крім того, винний бажає або свідомо допускає настання таких наслідків.

Об'єктом бандитизмом виступає громадська безпека. Безпосереднім об'єктом бандитизму є підвалини державного управління у галузі
громадської безпеки, а додатковим об'єктом, як правило, є життя та
здоров'я людей і власність.

Об'єктивна сторона бандитизму включає вчинення трьох альтернативних дій: 1) організацію банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою.

Ознаками характерними для банди є: наявність 2-х і більше членів; стійкість групи, стабільність і згуртованість; озброєність групи; мета створення банди -- вчинення нападу на фізичних та юридичних осіб 8. Основним покаранням за бандитизм є позбавлення волі. У якості додаткового покарання в КК встановлена конфіскація майна. Якщо конфіскується частина майна суд повинен зазначити, яка саме частина конфіскується або перелічити предмети що конфіскуються.

Покарання призначуване особам, винним у вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених ст.. 257 КК, повинно відповідати тяжкості злочинів і особистості засудженого. Кожному учаснику банди, відповідно до його ролі і внеску в загальну злочинну діяльність, повинно бути призначено строго диференційоване покарання.

Як показало вивчення практики застосування кримінального законодавства, не завжди правильна кваліфікуються такі ознаки складу бандитизму, як організація банди і керівництво нею, участь у банді й участь в бандитських нападах. Недостатньо повно з'ясовуються які саме дії вчинив кожен учасник банди, не встановлюються особи, що сприяють бандитській діяльності. Припускаються помилки в кваліфікації нападів, що вичиняються бандою в сукупності з іншими діяннями, оскільки не всі злочини, у яких взяла участь банда, охоплюються поняттям бандитизму.

Все ж таки, на практику застосування ст. 257 КК України значно впливають і юридичні причини, які належать до поняття та ознак бандитизму з позицій сучасного кримінального права. Саме вони значною мірою зумовлюють серйозні проблеми кваліфікації діянь за ознаками ст. 257 КК України - бандитизм.



Список використаних джерел

1.Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР //Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №40. - Ст. 165.

2.Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року //Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №25-26. - Ст.131.

3. Постанова Пленум Верховного Суду України за № 13 від 23 грудня 2005 року „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями”

4.Андрусів Г.В. та ін. Кримінальне право України: Особл. ч.- К., 2002. - 355 с.

5.Коржанський Н.Й. Кваліфікація злочинів. - К., 2004. - 214 с.

6.Даль В.И. Толковый словарь живого великорусcкого языка. - М.: Рус. яз., 1989. - Т.1. - С. 44.

7.Уголовное уложение Российской империи от 22 марта 1903 года. - С.Пб.: Изд-во книжного магазина г.Чичинадзе Д. В., 1903. - 157 с.

8.Кримінальний кодекс УРСР від 23 серпня 1922 р. - Х.: Юрид. вид-во Наркомюсту УРСР, 1924.

9.Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / Ю.В Баулін,

В.І.Борисов, С.Б Гавриш, та ін.; за ред. проф В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - 3-вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 624 с.

10.Кононенко В. Деякі питання судової практики у справах про бандитизм // Право України. - 1996. - №4. - 56 - 59С.

11. Постанова Пленум Верховного Суду України за № 3 від 23 квітня 2002 року „Про практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами”

12.Величко Ю. Матеріали студентської науково-практичної конференції з правових питань. Юридичний факультет Дніпропетровського державного університету. Квітень 2002 року;

13.А. Андреева, Г. Овчинникова. Квалификация бандитизма. // Законность. 1996. №4;

14.Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / П.С.Матишевський. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 272с.

15. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. М.І.Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2003. - 1104с.

16.Кононенко В. Деякі питання судової практики у справах про бандитизм // Право України. - 1996. - №4. - 56 - 59С.

17.Курс советского угодовного права. Часть особенная. -- Л., 1973. -- Т.З. -- С.835.

18.Ліпкан В. Проблемні питання співвідношення організованої злочинності і тероризму // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. - 1999. - № 4. - С. 82.

19.Ліпкан В. Актуальні проблеми розроблення кримінально-правової норми про відповідальність за тероризм // Право України. - 2000. - № 3. - С. 78;

20.Быков В. Как разграничить бандитизм и разбой. // Рос. Юстиция - 2001. №3

21. А. Андреева, Г. Овчинникова. Квалификация бандитизма. // Законность. 1996. №4

22. Закон України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 року

23. Словник української мови. У 11 т. І.К. Білодід (голова) та ін. К.: Наук. думка,1970--1980;

24.Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалов В.О. та інші Настільна книга слідчого (Науково-практичне видання для слідчих і дізнавачів). - К.: Видавничий дім « Ін Юре», 2003. - 7020с.

Размещено на Allbest.ru

...