Поняття та юридична характеристика множинності злочинів

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Поняття та юридична характеристика множинності злочинів

злочин кримінальний судимість

У загальній формі множинність злочинів може бути визначена як вчиненні особою двох або більше злочинів, кожний із яких певною мірою впливає на «сукупну» кримінальну відповідальність цієї особи.

Саме слово «множинність» передбачає наявність кількох одиниць, кількох елементів, що входять до неї.

Множинність злочинів означає, що особою вчинено два чи більше злочинних діянь, кожне з яких містить ознаки самостійного складу злочину.

Таким чином, при множинності злочинів має місце «скупчення» в поведінці однієї особи двох чи більше окремих злочинів.

Вчинення особою двох чи більше злочинних діянь негативно впливає й на інших нестійких членів суспільства, породжує в них ілюзію безкарності за вчинення злочинів.

Значення множинності злочинів полягає в тому, що вона:

а) впливає на кваліфікацію злочинів; залежно від виду множинності визначається кваліфікація злочинних діянь за відповідними статтями КК;

б) ураховується при призначенні покарання;

в) впливає на вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності і покарання.

Фактичний склад кожного злочину, який учинила особа, відіграє (чи відіграв - при рецидиві злочинів) роль самостійної основної фактичної підстави кримінальної віповідальності. Це означає, що за кожний вчинений особою злочин вона, в принципі, має нести кримінальну відповідальність незалежно від вчинення іншого злочину (при рецидиві злочинів принаймні за один із них особа вже понесла - повністю або частково - таку відповідальність).

2. Одиничний злочин як структурний елемент множинності злочинів. Види одиничних злочинів

Одиничний злочин - це злочин, передбачений кримінальним законом як єдиний, один, самостійний склад злочину.

Головною ознакою одиничного злочину є те, що він охоплюється однією й тією самою статею КК.

Видами одиничних злочинів є:

1) прості одиничні злочини;

2) ускладнені одиничні злочини.

У свою чергу, ускладненими одиничними злочинами є:

1) триваючі злочини;

2) продовжувані злочини;

3) складні, або складені, злочини.

Простим одиничним злочином слід вважати такий злочин (що підпадає під ознаки однієї статті КК), який характеризується наявністю однієї дії і одного наслідку (наприклад, крадіжка, вбивство), або злочин, що має дві дії (наприклад, спекуляція), а так само злочин, який складається із однієї дії і спричиняє два чи більше наслідків (наприклад, порушення правил безпеки гірничих робіт, якщо воно спричинило людські жертви або інші тяжкі наслідки).

Усі прості одиничні злочини охоплюються однією статею КК і мають певну структурну єдність.

Ускладнені одиничні злочини

Триваючий злочин. Такими злочинами є незаконне зберігання зброї, недонесення про злочин, ухилення від сплати аліментів та ін. В усіх наведених випадках якоюсь дією і бездіяльністю особи починається вчинення певного злочину. Таким чином, продовжуваний злочин - це також одиничний злочин. Йому притаманні ознаки:

а) він складається з двох чи більше самостійних, тобто відокремлених у часі одне від одного, тотожних злочинних діянь;

б) усі ці окремі самостійні злочинні діяння об'єднані спільною метою, мають загальну мету;

в) виходячи з цього ці діяння розглядаються не як множинність злочинів, а як один, єдиний, одиничний злочин, що підпадає під ознаки однієї статті КК.

Складний, або складений, злочин. Для цих злочинів характерним є об'єднання в диспозиції статті КК в єдиний злочин двох чи більше самостійних злочинних діянь, що знаходяться між собою в тісній єдності, в типовому, так би мовити, органічному зв'язку (втеча досить часто поєднана з насильством, хуліганство -з опором представникові влади або громадськості тощо). Тому законодавець, виходячи з типовості зв'язку цих діянь, органічної їх єдності, і об'єднує їх в КК в один одиничний складний (складений) злочин.

Складений злочин має такі ознаки:

а) він складається з двох чи більше злочинних діянь (втеча, поєднана з насильством);

б) кожне з цих злочинних діянь, якщо розглядати його окремо, ізольовано, утворює окремий злочин, містить у собі ознаки самостійного складу злочину (і втеча, і застосування насильства є самостійними злочинами);

в) ці окремі злочини, з огляду їх органічної єдності, типовості зв'язків між ними, поширеності, розглядаються законодавцем як один, єдиний одиничний складний (складений) злочин;

г) цей одиничний складний злочин охоплюється ознаками однієї статті Особливої частини КК, тобто передбачений в диспозиції відповідної статті КК як єдиний складний (складений) злочин.

Отже, складний, або складений, злочин - це такий злочин, який складається з двох чи більше злочинних діянь, кожне з яких, якщо розглядати їх окремо (ізольовано), є один одиничний злочин, що охоплюється ознаками однієї статті самостійним складом злочину, але котрі, виходячи з їх органічної єдності, утворюють КК.

3. Сукупність злочинів

Сукупність злочинів як одна з найбільш поширених форм їх множинності характеризується двома специфічними ознаками:

а) поведінка особи в поєднанні з іншими фактичними обставинами відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів;

б) за жоден із цих злочинів на час вчинення останнього з них особа не була засуджена.

Із урахуванням цих ознак зазначена форма множинності злочинів може бути визначена так.

Сукупність злочинів - це така форма їх множинності, при якій поведінка особи в поєднанні з іншими фактичними обставинами відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів і за жоден із цих злочинів на час вчинення останнього особа не була засуджена.

Подібність їх полягає в тому, що й при сукупності злочинів, і при конкуренції кримінально-правових норм поведінка особи в поєднанні з іншими фактичними обставинами відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів.

Відмінність їх полягає в тому, що при сукупності злочинів поведінка особи в поєднанні з іншими фактичними обставинами лише частково охоплюється кожним із юридичних складів злочинів, тому кваліфікацію необхідно здійснювати, принаймні, за двома юридичними складами; при конкуренції кримінально-правових норм поведінка особи в поєднанні з іншими фактичними обставинами, як правило, повністю охоплюється кожним із юридичних складів злочинів, але кваліфікацію необхідно здійснювати лише за одним із цих складів.

Сукупність злочинів поряд з їх повторністю і рецидивом відображена і в такому формулюванні, як «умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство». Слід зазначити, що наведені вище та подібні формулювання не охоплюють уповні всі ті випадки, коли множинність злочинів набуває форми їх сукупності.

Крім відсутності самого терміна «сукупність злочинів» у чинному кримінальному законодавстві України, треба відзначити і відсутність у ньому чітких і конкретних орієнтирів, які давали б змогу визначати відповідні прояви множинності злочинів як їх сукупність.

Види сукупності злочинів. Залежно від того, скільки діянь вчинила особа, а якщо таких діянь декілька, як вони «входять» до різних юридичних складів злочинів, розрізняють сукупність злочинів ідеальну, реальну і так звану реально-ідеальну.

Ідеальна сукупність має місце тоді, коли особа одним діянням вчиняє два або більше злочини, що мають різні юридичні склади. Ідеальною сукупністю злочинів буде, наприклад, нанесення потерпілому умисного тяжкого тілесного ушкодження з хуліганських мотивів чи напад з метою заволодіння як індивідуальним (приватним), так і державним майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу.

Реальна сукупність має місце тоді, коли особа окремими діяннями в різний час вчиняє два або більше злочини, що мають різні юридичні склади. Реальною сукупністю злочинів буде, наприклад, вчинення особою спочатку злісного хуліганства, а потім - під час затримання - опору працівникові міліції при виконанні ним обов'язків з охорони громадського порядку.

Кримінально-правове значення сукупності злочинів. Наявність у поведінці особи такої форми множинності злочинів як їх сукупність, тягне ряд кримінально-правових наслідків. Вони, зокрема, виявляються в такому:

1) особа визнається винною у вчиненні кількох злочинів;

2) у формулі кваліфікації при сукупності злочинів кожний юридичний склад злочину відображається окремо;

3) кримінальним законом передбачений особливий порядок призначення покарання при сукупності злочинів;

4) при реальній сукупності злочинів факт вчинення особою кількох злочинів може розглядатись як обставина, що обтяжує відповідальність.

4. Повторність злочинів (ст. 32 КК)

Неодноразове вчинення злочинів свідчить про стійкість антисуспільної установки винної особи, про її підвищену суспільну небезпечність.

Поняття повторності злочинів. Повторність злочинів як окрема форма їх множинності характеризується такими специфічними ознаками:

1) злочини вчиняються особою кількома окремими діяннями;

2) зазначені діяння вчиняються особою в різний час. Утворене за цими ознаками поняття повторності охоплює як повторність злочинів у власному розумінні слова (фактичну повторність), так і рецидив злочинів. Оскільки в межах систематизації різних проявів множинності злочинів кожна з цих форм розглядається окремо, для повторності у власному розумінні слова характерною є ще одна ознака - за жоден із вчинених особою злочинів на момент вчинення останнього з них особа не була засуджена.

Із урахуванням зазначених ознак повторність злочинів у власному розумінні слова можна визначити як таку форму їх множинності, яка полягає у вчиненні кількома окремими діяннями в різний час кількох злочинів, за жоден із яких - на момент вчинення останнього злочину - особа не була засуджена.

Повторність злочинів знаходить своє відображення як у формулі кваліфікації, так і в юридичному формулюванні звинувачення. Це має місце в тих випадках, коли повторність передбачена в юридичних складах відповідних злочинів в якості обтяжуючої обставини і саме вона зумовлює остаточну кваліфікацію дій особи за відповідною частиною (пунктом) кримінального закону.

Повторність злочинів не знаходить свого відображення у формулі кваліфікації, але обов'язково зазначається в юридичному формулюванні звинувачення. Це має місце в тих випадках, коли вона передбачена в юридичних складах відповідних злочинів як обтяжуюча обставина, а інші обставини - як особливо обтяжуючі, - і саме останні зумовлюють остаточну кваліфікацію дій особи.

Види повторності злочинів. Підставою поділу повторності злочинів на види є співвідношення цих злочинів між собою за характером суспільної небезпечності. За цією підставою повторність злочинів поділяється: на повторність різних за характером суспільної небезпечності злочинів (повторність різнорідних злочинів), повторність схожих за характером суспільної небезпечності злочинів (повторність однорідних злочинів) і повторність злочинів одного й того самого виду (повторність тотожних злочинів).

Повторність різнорідних злочинів - це повторність злочинів, які різняться між собою змістом безпосереднього об'єкта, характером і змістом діяння чи формами вини. При цьому відмінність між ними має «якісний» характер, вона, як правило, очевидна навіть тоді, коли окремі із зазначених критеріїв (наприклад, форми вини) збігаються. Такий вид повторності утворюють, наприклад, порушення правил про валютні операції і необережне вбивство; державна зрада і наклеп, крадіжка і блокування транспортних комунікацій.

Повторність однорідних злочинів - це повторність злочинів, які посягають на однакові чи подібні безпосередні об'єкти і вчиняються в межах однієї й тієї самої форми вини. У більшості випадків повторність однорідних злочинів передбачає законодавець, формулюючи її в якості обтяжуючої обставини при створенні кваліфікованих складів злочину. Прикладом такої повторності є наведені вище випадки повторності щодо розкрадань державного чи колективного майна, корисливих посягань на індивідуальну (приватну) власність.

Повторність тотожних злочинів - це повторність злочинів одного й того самого виду незалежно від того, чи мають ці злочини один і той самий юридичний склад. Повторність тотожних злочинів утворюють, наприклад, два розбої чи зґвалтування дорослої жінки без обтяжуючих обставин і зґвалтування неповнолітньої.

Кримінально-правове значення повторності. Наявність у поведінці особи повторності злочинів тягне ряд кримінально-правових наслідків. Вони, зокрема, виявляються в такому:

1. Особа визнається винною у вчиненні кількох злочинів.

2. У ряді випадків спеціальна повторність (повторність однорідних і тотожних злочинів) передбачена в якості обтяжуючої обставини в кваліфікованих складах злочинів. Таким чином, вона безпосередньо впливає на кваліфікацію злочинів.

3. Повторність злочинів передбачена як одна з обставин, що обтяжують відповідальність. У такій якості вона може безпосередньо впливати на призначення покарання, а також обрання інших заходів кримінально-правового впливу.

4. Повторне вчинення злочину за певних умов перериває перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередній злочин.

Повторність може мати місце у випадках скоєння злочинів одноосібно або в співучасті: двох і більше злочинів; незалежно відзакінченості будь-якого з них, а також незалежно від судимості за перший з них.

Теорія кримінального права визначає загальну, спеціальну та родову повторність.

5. Рецидив злочинів ст. 34 КК

Рецидив злочинів як окрема форма їх множинності характеризується такими специфічними ознаками:

1) злочини вчиняються особою кількома окремими діяннями;

2) зазначені діяння вчиняються в різний час.

Як зазначалося, ці ознаки характерні як для повторності злочинів у власному розумінні слова, так і для рецидиву злочинів. Тому для «відокремлення» рецидиву злочинів від їхньої повторності необхідною є ще одна ознака, а саме - принаймні за один із попередніх злочинів на момент вчинення наступного особа мала судимість.

Із урахуванням цих ознак рецидив злочинів можна визначити як таку форму їх множинності, яка полягає у вчиненні особою, судимою за один чи кілька злочинів, одного чи кількох нових злочинів.

Формулюваннями, що «представляють» лише рецидив злочинів, є:

1. Вчинення злочину «особою, раніше судимою» за даний злочин.

2. Вчинення злочину «особою, раніше судимою» за даний чи однорідний злочин.

3. Вчинення злочину «особливо небезпечним рецидивістом». Крім того, про рецидив злочинів ідеться в багатьох статтях Загальної частини КК, які пов'язані переважно з особливостями обрання заходів кримінально-правового впливу, в тому числі призначення покарання, та відбування цих заходів засудженою особою.

Види рецидиву злочинів. На відміну від сукупності злочинів та їх повторності, рецидив злочинів може бути поділено на види за кількома окремими підставами.

Такими підставами, зокрема, є:

а) характер суспільної небезпечності злочинів, що утворюють рецидив;

б) кількість судимостей у особи, злочини якої утворюють рецидив;

в) суспільна небезпечність самого рецидиву.

За характером суспільної небезпечності злочинів, що утворюють рецидив, останній поділяється на загальний рецидив - «його» злочини є різнорідними і спеціальний рецидив - «його» злочини є тотожними чи однорідними.

За кількістю судимостей у особи, злочини якої утворюють рецидив, останній поділяється на простий рецидив - якщо у зазначеної особи є лише одна судимість за вчинений злочин (злочини), і вона знову вчиняє злочин, і складний (багаторазовий) рецидив - якщо в зазначеної особи є принаймні дві судимості (при послідовному їх «об'єднанні»), і вона знову вчиняє злочин.

За суспільною небезпечністю самого рецидиву розрізняють рецидив злочинів, не пов'язаних з відбуванням покарання у вигляді позбавлення волі, і рецидив злочинів, пов'язаних з відбуванням покарання у вигляді позбавлення волі (так званий пенітенціарний рецидив).

Кримінально-правове значення рецидиву злочинів. Серед розглянутих форм множинності злочинів саме їх рецидив тягне найбільшу кількість кримінально-правових наслідків. До цих наслідків, зокрема, можна віднести такі:

1. Рецидив злочинів - насамперед, такі його види, як спеціальний рецидив та особливо небезпечний рецидив передбачені як обтяжуючі (особливо обтяжуючі) обставини в кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складах багатьох злочинів (статті 140144, 155, 155-1, 206 та ін.).

2. Рецидив злочинів, як правило, загальний, передбачений як одна з обставин, що обтяжують відповідальність (п. 1 ст. 41). У цій якості він може безпосередньо впливати на призначення покарання, а також на обрання інших заходів кримінально-правового впливу.

3. Із рецидивом злочинів, насамперед, пенітенціарним та його різновидом - особливо небезпечним, - пов'язується цілий ряд негативних наслідків, що мають місце при призначенні покарання, його відбуванні, а також при звільненні від покарання.

4. Із особливо небезпечним рецидивом злочинів пов'язується особливий порядок погашення судимості - вона може бути погашена лише судом.

Размещено на Allbest.ru