Кримінально-правова охорона громадської безпеки і народного здоров'я

Класифікація злочинів - це поділ всіх злочинів на певні групи залежно від характеру і ступеня їх громадської небезпеки (тобто, тяжкості скоєного діяння). Склади злочинів можуть бути визнані кваліфікованими лише тоді, коли скоєне розглядається за сукупністю частин однієї статті, а також за сукупністю декількох злочинів. Проте в першому випадку це буде класифікована кваліфікація, а в другому кваліфікований злочин. Покарання за такі злочини повинні сумуватись за різними статтями в одне, без поглинання меншого більшим.

Аналіз проблем криміналізації і декриміналізації злочинів проти загальної безпеки дає можливість поставити питання про створення оптимальної моделі системи кримінально-правових норм, які б передбачали відповідальність за злочини проти загальної безпеки, шляхом: 1) створення запропонованої глави КК, що набагато точніше відобразить особливості родового об'єкта злочину проти громадської безпеки і народного здоров'я, буде сприяти з'ясуванню їх специфіки і ступеня загальної небезпеки, правильній кваліфікації, більшій індивідуалізації покарання і диференціації відповідальності всередині кожної із видових груп злочинів, а це, в свою чергу, дозволить ефективніше встановлювати, вивчати й усувати причини і умови, які викликають і сприяють скоєнню злочинів; 2) визначення передумов і підстав створення передбачуваної моделі видових груп норм про злочини проти загальної безпеки, криміналізації відповідних діянь, а також їх часткової декриміналізації, пов'язаних з оцінкою завданої або передбачуваної шкоди; 3) відмежування випадків скоєння умисних діянь (делікти необережності створення небезпеки, а також інші порушення невисокого ступеня громадської небезпеки віднести до адміністративних або навіть цивільно-правових деліктів); 4) конструювання норм про відповідальність за злочини проти громадської безпеки і народного здоров'я і основування їх на принципах однотипного і уніфікованого формулювання диспозицій і санкцій цих норм; 5) розробки узгоджених між собою санкцій (не лише в рамках окремих статей, але і всієї системи покарань).

Необхідно виділити в самостійну главу Кримінального кодексу України злочини, які посягають на загальну безпеку та родовим об'єктом яких є загальна безпека.

Доцільна розробка науково обґрунтованої стратегії і тактики боротьби з організованою злочинністю та діяннями, які посягають на загальну безпеку, як заходами загальносоціальної і спеціальної - кримінологічної профілактики, так і шляхом використання кримінально-правових норм і економічних заходів.

Усунення у процесі криміналізації і декриміналізації надлишку роздрібленості або неконкретизованості і накопиченості кримінально-правових норм дасть можливість уникнути неузгодженості і суперечливості формулювань, які даються в диспозиціях, що підриває стабільність бланкетних диспозицій. Такими є часті зміни і доповнення великої кількості підзаконних актів (положень, інструкцій та інших нормативних актів). Саме прагнення повного викладення змісту тих або інших інструкцій, правил тощо, поєднане з бажанням назвати всі види об'єктивної сторони конкретно взятого злочину, нерідко знаходиться в протиріччі з тими нормативними актами, до яких відсилають бланкетні диспозиції.

Законодавчі визначення вини в діяннях, скоєних з подвійною (змішаною) формою вини в практичній діяльності правоохоронних органів дозволило б уникнути помилок і неправильних висновків при прийнятті відповідних рішень.

Відповідно у новому КК України доцільно вказати на те, що:

а) "винною у вчиненні злочину може бути визнана лише та особа, яка з умислом або з необережності вчинила одне з діянь, заборонених цим Кодексом";

б) у КК доцільно ввести норму такого змісту: "Вчиненим з необережності може бути визнане лише те діяння, яке спеціально передбачене відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу", бо існуючі проблеми можна вирішити лише за умови конкретизації кримінально-караної необережності, відмежувавши її від невинного заподіяння шкоди, а також враховуючи той факт, що всі склади злочинів, скоювані з необережності, в тій чи іншій мірі, виділяються самим законодавцем;

в) поняття злочинів з подвійною формою вини повинне конкретизувати дії, які охоплюються умислом винного, відмежувавши їх від тяжких наслідків, які настали в результаті скоєння злочину, але не охоплювались його умислом, і які винна особа могла і повинна була передбачити;

г) у тих випадках, коли в результаті скоєння умисного злочину настають тяжкі наслідки, які за чинним законодавством передбачають більш суворе покарання, ніж охоплювалось умислом особи, яка його скоїла, кримінальна відповідальність за наслідки може настати лише тоді, коли особа передбачала можливість їх настання, але без достатніх на те підстав самовпевнено розраховувала на їх запобігання. В тих випадках, коли особа не передбачала, але могла і повинна була передбачити можливість настання таких наслідків, такий злочин може бути визнаним скоєним умисно;

д) при визначенні поняття діяння, яке вважається скоєним неумисно, необхідно вказати на те, що особа яка його скоїла, не усвідомлювала і за обставинами справи не могла усвідомлювати суспільно небезпечний характер своїх дій (або бездіяльності), а також не передбачала і за обставинами справи не могла і не повинна була передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків;

е) слід зазначити випадки, коли особа, яка скоїла суспільно небезпечне діяння, передбачала настання шкідливих або тяжких наслідків, але не змогла їх відвернути через збіг об'єктивних обставин та інших, не залежних від неї факторів.

На підставі проведеного дослідження пропонується внести такі пропозиції щодо вдосконалення редакції статей 221-225, 2271, 2272, 2282-2298, 22911-22920 КК України:

1) включити до предмету злочину:

у статті 222, 223 КК -- гладкоствольну мисливську зброю як найбільш розповсюджену, бо з її використанням скоюється значна кількість злочинів проти особи, вона нерідко піддається переробці для скоєння тяжких злочинів;

у статті 222, 223 КК -- вибухові пристрої, які застосовуються при з'ясуванні стосунків між організованими і професійними злочинцями, а також терористами;

у ст. 222 КК -- метальну зброю, бо спроба дати в законі перелік холодної зброї і використання терміну "інша холодна зброя" створюють труднощі в правозастосовній діяльності. В диспозиціях норми доцільно використовувати три терміни - "холодна зброя", "інша холодна зброя" і "метальна зброя", поняття яких повинне даватися законодавцем.

2) у ст. 222 КК встановити кримінальну відповідальність за виготовлення, володіння та носіння:

будь-якої (вогнестрільної і холодної) зброї, яка знаходиться в законному володінні особи, якщо: а) винний мав за мету скоєння злочину; б) вона знаходилась при винному в момент скоєння суспільно небезпечного діяння;

саморобної вогнестрільної зброї і пристроїв, якщо вони: а) використовувались під час скоєння іншого тяжкого злочину; б) придатні до вчинення пострілу;

суспільно небезпечних предметів з метою скоєння злочинів;

деталей для виготовлення вогнестрільної зброї, а також за їх збут;

3) з метою усунення труднощів у правозастосовній практиці органів внутрішніх справ дати поняття:

а) у статті 222 КК - метальних пристроїв, метальної зброї, вибухових пристроїв;

б) у статтях 221, 2211, 222, 223 КК - вибухових речовин;

в) у статтях 222, 223, 224 КК - бойових припасів;

г) у статтях 2282 - 2285 КК - радіоактивних матеріалів (уточнене і поглиблене);

д) у ст.225 КК - їдких речовин;

4) у ст.2272 КК конкретизувати іншу продукцію, вказавши, що до неї відноситься і продукція промислового призначення, побутові речі (автомобілі, будівельні матеріали тощо);

5) вилучити зі ст.2286 КК застереження "при відсутності ознак контрабанди" або ж навпаки у випадку незгоди законодавця виключити ст.2286 КК в цілому з глави Х КК, а перелік предметів, які фігурують в ній, конкретизувати в ст.70 КК (контрабанда);

6) при призначенні покарання за незаконні дії з радіоактивними матеріалами (статті 2282 - 2285 КК) враховувати:

а) тривалість їхньої дії;

б) ступінь впливу на організм людини;

в) довжину хвилі при гамма-випроміненні;

г) поряд з метою скоєння злочинів враховувати також і мотиви скоєння злочинів (користь тощо) як класифікаційну ознаку.

Слід конкретизувати предмети деяких злочинів:

1) для уникнення перекручення понятійного і буквального смислу предметів злочинів, вказаних у ст. 2286 КК, необхідно наведені законодавцем у диспозиції статті терміни доповнити, уточнити або дати їх короткий опис;

2) у ст. 2287 КК знеособлені предмети злочину, названі просто відходами, вторинною сировиною, речовинами і матеріалами, конкретизувати в одному, визначаючому їх понятті, назвавши, відповідно, об'єднуючими і конкретизуючими термінами: радіоактивні, бактеріологічні, мікробіологічні, хімічні речовини і відходи, а також вторинна сировина того ж походження;

3) у примітках або ж у додатку до КК дати список сильнодіючих, отруйних, психотропних речовин, наркотичних і одурманюючих засобів, прекурсорів, які містять наркотичні речовини.

Встановлення їх назви і віднесення до "сильнодіючих" або "отруйних" речовин усуне непоінформованість слідчих і судових працівників, а також сприятиме правильній кваліфікації дій винних, допомагатиме відмежувати "сильнодіючі" й "отруйні" речовини від наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

У ст.2271 КК ввести відповідальність за несвоєчасне оновлення відомостей, а також за затримку інформації про них і одночасно виключити з ч.1 - застереження про "негативний вплив на здоров'я людей, рослинний і тваринний світ".

У главу про злочини проти загальної безпеки необхідно включити статтю, яка б об'єднала в собі принципи звільнення від кримінальної відповідальності, викладені в ч. 2 ст. 222 і ст.22910 КК, і розповсюдила їх на всі склади злочинів, передбачених статтями 221 - 225, 2271, 2272, 2282-2298, 22911-22920 КК, доповнивши цю норму, поряд з існуючими, приписами, вимагаючи: викриття осіб, які скоїли такі злочини; видачу коштів, добутих протиправним шляхом від незаконних "операцій" з будь-якими предметами, в главі про злочини проти загальної безпеки; сприяння відшукуванню (і видачі) майна, здобутого злочинним шляхом; викриття осіб, які створюють надлишок наркотичних засобів і інших загальнонебезпечних предметів; сприяння виявленню прихованої злочинної мережі наркобізнесу, торгівлі предметами озброєння й іншими загальнонебезпечними предметами.

Такий підхід дозволить забезпечити одномасштабну оцінку посягань на всі види взаємодії, поводження, обігу та іншого функціонування загальнонебезпечних предметів і скоєння інших злочинів проти загальної безпеки, значно підвищить ефективність боротьби з ними.

Основні положення дисертації відображені в таких опублікованих працях автора

І. Моногорафії:

1. Литвин А.П. Защита граждан Украины от преступлений, посягающих на общую безопасность. -- К.: Освіта, 1995.-- 300 с.

2. Литвин А.П. Социально-правовые проблемы борьбы с преступлениями, посягающими на общую безопасность. - К.: Наукова думка, 1997. - 310 с.

3. Литвин О.П. Кримінально-правова охорона громадської безпеки і народного здоров'я. - К.: ВКФ Сатсанга; РВВ КІВС, 1998. - 286 с.

ІІ. Навчальні посібники:

4. Литвин А.П. Борьба органов внутренних дел с незаконным обладанием предметами вооружения (Уголовно-правовые и криминологические вопросы): Учебное пособие. - К.: Киевская высшая школа МВД СССР, 1990. - 74 с.

5. Литвин А.П. Предмет в составах преступлений против общей безопасности (Вопросы квалификации органами внутренних дел): Учебное пособие. - К.: Киевская высшая школа МВД СССР, 1992. - 80 с.

ІІІ. Брошури:

6. Литвин О.П. Злочинні наслідки і причинний зв'язок у злочинах проти громадської безпеки і народного здоров'я. - К.: Товариство "Знання" України, 1998. - 20 с.

7. Литвин О.П. Об'єктивна сторона злочинів проти загальної безпеки. - К.: Товариство "Знання" України, 1998. - 24 с.

8. Литвин О.П. Поняття і види злочинів проти громадської безпеки і народного здоров'я. - К.: Товариство "Знання" України, 1998. - 21 с.

9. Литвин О.П. Вина в складах злочинів проти громадської безпеки і народного здоров'я. - К.: Товариство "Знання" України, 1998. - 25 с.

10. Литвин О.П. Мотив і мета злочинів проти народного здоров'я. - К.: Товариство "Знання" України, 1999. - 18 с.

11. Литвин О.П. Ознаки загального і спеціального суб'єктів в злочинах проти загальної безпеки . - К.: Товариство "Знання" України, 1999. - 18 с.

12. Литвин О.П. Суб'єкт злочинів проти громадської безпеки і народного здоров'я. - К.: Товариство "Знання" України, 1999. - 23 с.

IV. Статтях у наукових журналах і збірниках, тезах наукових доповідей:

13. Литвин А.П. О квалификации действий лиц, применяющих в состоянии опьянения холодное оружие и другие предметы // Межвузовский сборник научных трудов. - К.: Киевская высшая школа МВД СССР, 1988. - С. 115-119.

Литвин А.П. Извлечение нетрудовых доходов путем разбойного нападения с применением оружия и общественно опасных предметов //Межвузовский сборник научных трудов. - К.: Киевская высшая школа МВД СССР, 1988. - С. 66-70.

15. Литвин А.П. Административные и уголовно-правовые методы, применяемые законодателем, по преодолению антиобщественных проявлений со стороны лиц, владеющих охотничьим оружием // Межвузовский сборник научных трудов. - К.: Киевская высшая школа МВД СССР, 1988. - С. 133-136.

16. Литвин А.П. Вопросы назначения наказания за преступления, предусмотренные ст. 222 УК УССР //Материалы научно-практической конференции КВШ - К.: Киевская высшая школа МВД СССР, 1989. - С. 137-145.

17. Литвин О.П. Проблеми кваліфікації злочинного заволодіння радіоактивними матеріалами // Доповідь на науковій конференції докторантів і ад'юнктів УАВС (Правоохоронна діяльність в умовах створення Української державності). - К.: Матеріали конференції УАВС, 1995. -- С. 37-43.

18. Литвин О.П. Проблема об'єкта злочинів, що входять в главу Х Кримінального кодексу України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. -- К., 1996. -- № 2. - С.114-126.

19. Литвин О.П. Відхилення від принципів кримінального права в притягненні до кримінальної відповідальності корумпованих осіб, виконуючих "офіційні замовлення" представників професіональної та організованої злочинності // Доповідь на міжнародному семінарі "Класифікація та розміщення засуджених" за участю експертів Ради Європи та керівного складу кримінально-виконавчої системи України. Матеріали міжнародного семінару. -- К.: КІВС, 1998. -- С. 39-45.

20. Литвин О.П. Загальна безпека як об'єкт злочину // Збірник наукових праць інституту законодавства Верховної Ради України. -- К., 1996. - С. 380-382.

21. Литвин О.П. Тенденції сучасної злочинності в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. - К., 1998. - №2. -- С. 96-105

22. Литвин О.П. Суперечливий характер норм КК України, які регулюють підстави звільнення від кримінальної відповідальності // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К.: РВВ КІВС, 1999. - №4. - С. 92-99.

Окремі положення дисертації викладено в 35 публікаціях, загальним обсягом 7,2 друкованих аркушів.

Анотація

Литвин О.П. Кримінально-правова охорона громадської безпеки і народного здоров'я. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право і кримінологія, кримінально-виконавче право. Київський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, Київ, 1999.

Дисертація присвячена проблемам боротьби зі злочинами, які посягають на громадську безпеку і народне здоров'я, питанням правового регулювання цієї боротьби і правозастосовної діяльності органів внутрішніх справ. У такому аспекті, як їх розглядає дисертант, вони ще не досліджувалися не лише в Україні, а й в інших державах співдружності.

Розглянуті тенденції кількісної, змістовної й якісної змін у сфері охорони загальної безпеки, вказані причини й умови цих змін. Підтверджується і обґрунтовується загальна небезпека, яку становлять загальнонебезпечні предмети, як постійно існуюча загроза державним, колективним й особистим інтересам а також життю і здоров'ю людей. Визначені види безпеки і здійснене їх відмежування від загальної безпеки. Проаналізовано чинне законодавство у сфері відповідальності за злочини, передбачені статтями 221--225, 2271, 2272, 2282-2298, 22911-22920 КК України. Визначені відносини громадської безпеки і народного здоров'я як видові і безпосередні об'єкти злочинів. Аргументована необхідність виділення в Особливій частині КК самостійної глави "Злочини проти загальної безпеки", в яку як складові частини повинні увійти злочини проти громадської безпеки і народного здоров'я, але лише як видові об'єкти. Розроблені і даються рекомендації з удосконалення чинного законодавства і його практичного застосування правоохоронними органами. Запропоновані шляхи вирішення й інших існуючих проблем з метою усунення їх шкідливого впливу на слідчу і судову практику.

Ключові слова: громадська безпека, спеціальна безпека, загальна безпека, кваліфікація і класифікація діянь, організована і професійна злочинність, простий, звичний і ситуаційний злочинець, суспільно небезпечні наслідки, суспільно небезпечний результат.

Аннотация

Литвин А.П. Уголовно-правовая охрана общественной безопасности и народного здоровья. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.08- уголовное право и криминология, уголовно-исправительное право. Киевский институт внутренних дел при Национальной академии внутренних дел Украины, Киев,1999.

Диссертация посвящена проблемам борьбы с преступлениями, посягающими на общественную безопасность и народное здоровье, вопросам правового регулирования этой проблемы и правоприменительной деятельности органов внутренних дел. В таком аспекте, как их рассматривает автор, они еще не исследовались не только в Украине, а и в других странах содружества.

Предложена классификация и определены все виды преступлений против общественной безопасности и народного здоровья; сформулированы понятия преступлений, нарушающих правила общей безопасности, специальной безопасности, и преступлений, которые создают общую опасность. Проанализирована общая опасность преступлений, предусмотренных статьями 221-225, 2271, 2272, 2282-2298, 22911--22920 УК Украины. Предложено называть их деликтами непосредственной и опосредствованной опасности. Впервые осуществлено разграничение преступлений, которые представляют повышенную опасность (гл. X УК), от особенно опасных преступлений против государства (гл. I УК) и воинских преступлений (гл. XI УК). Обосновано положение о том, что особенная опасность преступлений против государства и некоторых воинских преступлений может быть отнесена к преступлениям против специальной безопасности, а в преступлениях против общественной безопасности и народного здоровья опасность носит общий характер, и нормы главы X УК (как антипод специальной безопасности) обеспечивают общую безопасность. Выделено пять уровней специальной безопасности: 1) внутренней безопасности государства; 2) внешней безопасности государства; 3) специальной безопасности военноначальников; 4) специальной безопасности военнослужащих; 5) специальной безопасности, которой должны придерживаться военнослужащие Министерства обороны Украины. Дается определение понятия "преступлений против общей безопасности". Выявлена социальная обусловленность увеличения количества рассматриваемых преступлений. Определены тенденции их количественного, содержательного и качественного изменения в сфере охраны общей безопасности. Указаны причины и условия таких изменений. Обосновано влияние этих изменений на рост латентной преступности и ее политизации и т.д. Исследованы отношения безопасности и их виды. Уточняется, что существующие виды безопасности -- государственная, национальная, международная, коллективная, индивидуальная и т.п. -- все же не связаны с той безопасностью, которая, с одной стороны, касается противоправного владения предметами вооружения, едкими, отравляющими и другими веществами, а с другой, -- тех признаков, в зависимости от которых возникают специализированные проблемы. На основании использования категорий безопасности дается понятие общей безопасности, которая включает в себя все другие виды безопасности -- общественную, производственную, пожарную и т. п. Определены отношения общественной безопасности и народного здоровья как видовые и непосредственные объекты преступления. Аргументировано необходимость выделения в Особенной части УК самостоятельной главы "Преступления против общей безопасности", в которую как слагаемые части должны войти преступления против общественной безопасности и народного здоровья, но уже как видовые объекты. Предложено ввести в УК Украины понятие "общая безопасность", как желаемое и необходимое состояния всех членов общества, государственных, коллективных предприятий, учреждений, организаций и общественных структур. Предметы преступления против общественной безопасности и народного здоровья рассматриваются как общеопасные предметы, определены их общие и видовые признаки, выяснено их отличие от источников повышенной опасности, которые не представляют такой опасности и не являются орудием совершения преступлений. При рассмотрение объективной стороны преступлений против общественной безопасности и народного здоровья обосновывается важность признания наличия общественно опасных последствий в преступлениях с формальным составом как наступление преступного результата. Подтверждается противоправность и опасность таких последствий четырьмя уровнями и т.д. Исследуются проблемы борьбы с преступлениями, посягающими на общую безопасность. Разработаны и даются рекомендации по совершенствованию уголовного законодательства и его практическому применению правоохранительными органами. Предложены пути решения и других существующих проблем с целью устранения их вредного влияния на следственную и судебную практику.

Ключевые слова: общественная безопасность, специальная безопасность, общая безопасность, квалификация и классификация действий, организованная и профессиональная преступность, простой, обычный и ситуативный преступник, общественно опасные последствия, общественно опасный результат.

Annotation

Mr. Litvin. Criminal law protection of public security and common health. Dissertation for the competition for an degree a doctor of jurisprudence on speciflity 12.00.08 - Criminal law and Criminology; Corrective Labour Law. Kiev Institute of Internal Affairs under National Academy of Internal Affairs Ukraine. - Kiev, 1999.- Manuscript.

In his master's thesis Mr. Litvin investigates the crimes against common security, their general danger and socio-economic basis, their general characteristics. The tendencies of quantitative, qualitative and essential changes of crime in the sphere of common security are considered here, the causes and conditions of such an increase are indicates too. There is confirmed and substantiated the common danger as constantly existing threat to the state, collective and personal interests and also to the life and health of an individual or an indefinite circle of persons. There are considered the kinds of security and their difference from common security. The analysis is given to the valid legislation in the sphere of the nesposibility for crimes provided by the articles 221-225, 2271, 2272, 2282--2298, 22911--22920 in the Criminal Code of Ukraine. The problems of fighting crimes against common security are investigated here. The recommendations are given on improving the criminal legislation and its practical use by the agencies keeping law. There are suggested the ways to solve the other existing problems with the aim of eliminating their harmful influence on the investigative and judicial practice.

Key words: public security, special security, common security, qualification and classification of acts, organized and professional criminality, simple criminal, usual criminal, situation criminal, publicly dangerous result, public dangerous consequences.

Размещено на Allbest.ru