Управління державним сектором вищої освіти в США

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Управління державним сектором вищої освіти в США

Калашнікова Світлана Андріївна

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській Академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник:доктор педагогічних наук, професор, академік

Академії наук вищої школи України

ЛУГОВИЙ Володимир Іларіонович,

Українська Академія державного управління

при Президентові України, ректор.

Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, професор

САГАЧ Галина Михайлівна,

Київський університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри логіки;

доктор педагогічних наук, професор

КОЗАКОВ Віталій Андрійович,

Київський національний економічний університет, завідувач кафедри педагогіки та психології.

Провідна установа: Київський державний лінгвістичний університет Міністерства освіти України, кафедра педагогіки, м. Київ.

Захист відбудеться ''28'' вересня 1999 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.02 в Українській Академії державного управління при Президентові України за адресою: 252057, Київ - 57, вул. Ежена Потьє, 20.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української Академії державного управління при Президентові України (252057, Київ - 57, вул. Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий ''27'' серпня 1999 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої радиГ.О.Опанасюк

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вступ. В умовах сучасної трансформації Української держави, удосконалення її освітньої складової вирішального значення набуває питання реформування управління освітою. Прийнята І з'їздом педагогічних працівників України Державна національна програма ''Освіта'' (''Україна ХХІ століття'') визначила такі стратегічні завдання цього процесу: зміна характеру управління в напрямі його демократизації; зміна типу управління в напрямі його децентралізації; удосконалення структурно-функціональних характеристик управління; реформування організаційних, правових, економічних і фінансових механізмів управління освітою.

Оскільки теоретичне осмислення складних проблем управління освітою в нашій країні перебуває лише на початковому етапі, доцільним і необхідним є вивчення та використання надбань високорозвинених країн у цій галузі.

Актуальність теми. Звернення до досвіду США у сфері управління освітою, зокрема вищою, пояснюється рядом причин. По-перше, існуюча система управління вищою освітою в США має децентралізований характер. Вона фактично є антиподом адміністративно-командної системи управління освітою, яку ми мали протягом багатьох десятиліть. Аналіз американської системи управління вищою освітою дає змогу не тільки краще усвідомлювати процес децентралізації управління, що відбувається в нашому освітньому середовищі сьогодні, але й передбачати його позитивні та негативні наслідки.

По-друге, зміна характеру управління вищою освітою в Україні в напрямі його демократизації супроводжується підвищенням ролі громадських структур в управлінні вищими навчальними закладами. При цьому виникає ряд актуальних питань стосовно меж і критеріїв участі органів громадського врядування в процесі управління, підпорядкованості й механізму їх співучасті з державними виконавчими органами та органами самоврядування, що беруть участь в управлінні вищими навчальними закладами. Важливим також є встановлення й підтримання балансу між обсягом повноважень і рівнем відповідальності всіх учасників процесу управління закладами вищої освіти. На початку переходу від державного до державно-громадського управління вищою освітою в Україні необхідно враховувати світовий досвід у вирішенні спектра подібних питань, зокрема досвід Сполучених Штатів, де участь громадських органів в управлінні вищими навчальними закладами є визначальною протягом усього історичного розвитку американської вищої освіти.

Третя причина, що зумовила вибір у ролі об'єкта наукового дослідження американську систему управління вищою освітою, пов'язана з тим, що відповідно до Конституції США кожному штату надано право й відповідальність організовувати свою власну систему освіти й управляти нею. Даний факт є причиною існування різних моделей управління вищою освітою на рівні регіону (штату) в межах однієї країни. Вивчення цього спектра типів є цінним в умовах пошуку оптимальної моделі управління вищою освітою на рівні регіону в Україні.

Реформуючи організаційні, правові, економічні та фінансові механізми управління вищою школою, необхідно також максимально враховувати світовий досвід, зокрема досвід Сполучених Штатів, що посідають одне з провідних місць у світі за своїм рівнем розвитку. Слід виділити дві групи здобутків, які доцільно вивчати та використовувати в умовах удосконалення системи управління вищою школою та розвитку теорії управління вищою освітою в Україні: практику управління вищими навчальними закладами - це обгрунтовані наукою й виправдані життям методи, що використовуються в управлінні вищою освітою в США, та теоретичні надбання американських учених у такій науковій галузі, як управління вищою освітою, що активно розвивається в США впродовж чотирьох десятків років. За цей період американськими вченими досліджено велику кількість проблем з теорії управління вищою освітою, а здобуті результати відображено в наукових роботах, що є цінним матеріалом як для теоретиків галузі, так і для практиків.Незаперечним є важливе значення, яке відіграє система підготовки фахівців з управління освітою для успішного функціонування адміністративного механізму. У Сполучених Штатах програми підготовки адміністраторів вищої освіти функціонують уже понад 30 років. З огляду на те, що в Україні цей напрямок підготовки фахівців у системі вищої школи лише починає свій розвиток, цінність ознайомлення зі змістом і принципами побудови таких програм не викликає сумніву.

Отже, актуальність дослідження процесу управління вищою освітою в США зумовлена теоретичною й практичною значущістю американського досвіду в даній галузі в умовах реформування управління освітньою сферою в Україні.

Разом із тим огляд вітчизняних праць, в яких знайшли своє відображення різні аспекти американської вищої освіти, свідчить, що відчизняними науковцями не був здійснений комплексний, системний аналіз управління вищою освітою в США. Крім того, необхідність дослідження саме цього спектра проблем зумовлена наявністю неточної та поверхневої інформації у вітчизняній науковій літературі відносно структури управління вищою освітою в Сполучених Штатах, типів управління та інших характеристик даного процесу.

Таким чином, актуальність дослідження системи управління вищою освітою в США зумовлена:

теоретичною й практичною значущістю досвіду США в умовах реформування системи державного управління вищою освітою в Україні;

розвитком вітчизняної науки управління освітою;

відсутністю системних вітчизняних досліджень із цієї проблеми.

Враховуючи наявність суттєвих і принципових відмінностей між управлінням американськими державними та приватними вищими навчальними закладами, сферу даного дослідження обмежено державним сектором вищої освіти.

Зазначене зумовило вибір теми дослідження - ''Управління державним сектором вищої освіти в США''.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження проводилося в межах плану науково-дослідних робіт Української Академії державного управління при Президентові України за темами: ''Державне управління освітою в Україні'' та ''Основні напрями реформування державного управління освітою в Україні''(№ 07).

Об'єкт дослідження - система управління державним сектором вищої освіти в США.

Мета дослідження полягає в здійсненні системного аналізу управління державним сектором вищої освіти в США.

Для досягнення визначеної мети необхідно розв'язати такі завдання:

проаналізувати стан досліджуваної проблеми в теорії державного управління;

з'ясувати фактори, що визначають характеристики системи управління державними закладами вищої освіти в США;

розкрити основні цілі й функції управління американською вищою школою;

дослідити структуру системи управління державним сектором вищої освіти в США (охарактеризувати основні рівні адміністрування американською державною вищою школою, їх внутрішню організацію, функції та повноваження органів управління даних рівнів, проаналізувати зв'язки між органами управління в межах кожного рівня та між рівнями);

виділити й обгрунтувати моделі управління державними вищими навчальними закладами в США;

встановити характер і принципи управління державним сектором вищої освіти в Сполучених Штатах;

виявити тенденції розвитку управління державним сектором вищої освіти в США, визначивши позитивні та негативні характеристики американської системи управління державною вищою освітою, пріоритети сучасної державної політики в галузі вищої освіти;

з'ясувати перспективні можливості використання позитивних здобутків американського досвіду в галузі управління вищою освітою в Україні. державний управління освіта адміністрування

Основні джерела дослідження. У процесі дослідження проаналізовано близько 300 джерел, із них понад 200 - англійською мовою. Серед них:

наукові праці (монографії, статті, дисертації) українських і російських учених, присвячені питанням розвитку вищої освіти США;

монографії та наукові статті зарубіжних науковців з проблеми дослідження;

американські періодичні видання (Chronicle of Higher Education, Journal of Higher Education, The Almanac of Higher Education та інші);

статистичні та аналітичні матеріали американських організацій по збору інформації з питань розвитку вищої освіти;

статистичні збірки з освіти ЮНЕСКО;

американські законодавчі акти (федеральні та штатні) з вищої освіти;

документи Департаменту освіти США, штатних і місцевих органів управління вищою освітою;

статути американських університетів і коледжів;

матеріали громадських організацій з вищої освіти;

навчальнопрограмова документація вищих навчальних закладів Сполучених Штатів, які здійснюють підготовку фахівців за спеціальністю ''Управління вищою освітою''.

Більшість джерел (понад 160) було отримано через глобальну інформаційно-комп'ютерну мережу ''Інтернет''.

Загальна гіпотеза дисертаційного дослідження грунтується на припущенні, що вивчення досвіду високорозвинених країн у сфері управління освітою є важливою і корисною справою для розвитку, реформування і вдосконалення освіти в Україні. Загальна гіпотеза конкретизована у ряді часткових, а саме:

дослідження моделей управління освітою інших країн, їх позитивних і негативних сторін, є необхідним у вдосконаленні української моделі управління освітою;

вивчення зарубіжних наукових досягнень у галузі управління освітою дозволяє використовувати найкращі світові здобутки в цій сфері для розвитку вітчизняної теорії управління освітою;

ознайомлення з програмами підготовки адміністраторів освіти, які реалізуються в зарубіжних освітніх системах є корисним для розробки методики підготовки фахівців даної спеціальності в Україні та втілення цієї методики в життя;

використання сучасних інформаційних джерел зарубіжних країн у здійсненні наукових досліджень не тільки розширює можливості вчених для пошуку освітньої інформації, але й ілюструє шляхи та способи розвитку інформаційних освітніх ресурсів в Україні.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше:

здійснено системне дослідження управління державним сектором вищої освіти в США;

науково обгрунтовані існуючі в США моделі управління державними вищими навчальними закладами на рівні штату (централізована й децентралізована);

висвітлено роль громадськості в управлінні державною вищою освітою США та її розвитку;

встановлено громадсько-державний характер і принципи управління державним сектором вищої освіти в США (демократії, соціальної детермінації, гуманізації, правової пріоритетності, науковості та компетентності, інформаційної достатності та зворотного зв'язку) ;

визначені позитивні (демократичний характер, децентралізована модель, механізм співучасті й підпорядкування в структурі управління органів різного походження, механізм акредитації) та негативні (відсутність централізованих механізмів для вирішення проблем національного значення, високий рівень конфліктності й недоліки, що пов'язані з участю в управлінні громадських структур) характеристики американської системи управління державною вищою школою;

виявлені тенденції подальшого розвитку досліджуваної системи (посилення ролі керівних рад, підвищення рівня професіоналізму учасників управління, удосконалення контролюючих механізмів, розвиток системи підготовки фахівців з управління вищою освітою та теорії управління вищою школою);

уведено у вітчизняний науковий обіг значну кількість нових найсучасніших документів, що стосуються управління вищою освітою в США (законодавчі акти, статистичні та аналітичні огляди, офіційна документація);

проаналізовано навчальні програми американських закладів вищої освіти за спеціальністю ''Управління вищою освітою'';

проілюстровано використання можливостей глобальної інформаційно-комп'ютерної мережі ''Інтернет'' для пошуку освітньої інформації.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання:

позитивних надбань американського досвіду у сфері управління вищою освітою в умовах реформування освіти в Україні;

результатів дослідження викладачами та керівниками вищих навчальних закладів України у формуванні навчальних програм, планів, курсів та бібліографічних баз для підготовки фахівців за спеціальністю ''Управління вищою освітою'' або ''Менеджмент вищої освіти'';

джерелознавчої бази дисертації освітянами - науковцями та практиками, які цікавляться проблемами управління вищою школою.

На даний час результати дисертаційного дослідження використано в процесі викладання питань з управління освітою в Українській Академії державного управління при Президентові України.

Апробація результатів дослідження. Результати досліджуваної проблеми, що обговорювалися на засіданнях кафедри соціальної і гуманітарної політики Української Академії державного управління при Президентові України, висвітлені на щорічній науково-практичній конференції ''Актуальні проблеми реформування державного управління'' науково-педагогічного персоналу, слухачів, аспірантів, докторантів Української Академії державного управління при Президентові України (Київ, 1997 р.); науково-практичній конференції "Наука і освіта" Київського університету імені Тараса Шевченка (Київ, 1997 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Концепція гуманізму в становленні та розвитку національної педагогічної освіти" (Одеса, 1997 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлені в шести одноосібних наукових публікаціях (чотири з яких - статті в провідних фахових виданнях, дві - у збірниках наукових праць та науково-практичних конференцій). Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (194 найменування, з них 134 - англійською мовою), 21 додатку. У роботі вміщено дев'ять рисунків і шість таблиць. Загальний обсяг дисертації - 225 сторінок, з них обсяг основного тексту - 175 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовано актуальність, ступінь дослідженості обраної проблеми, визначено об'єкт, мету, завдання дослідження, розкрито його наукову новизну й практичне значення, висвітлено аспекти апробації та впровадження результатів дослідження.

Перший розділ - ''Управління вищою освітою в США як предмет наукового дослідження'' - включає два підрозділи. Перший з них присвячено з'ясуванню теоретико-методологічних засад пізнання управління вищою освітою. Визначено, що здійснення аналізу управління вищою освітою потребує використання низки наукових підходів і методів. А саме: методу теоретичного аналізу, який включає узагальнення, систематизацію матеріалу та його критичний аналіз; методу синтезу; системного методу, який передбачає розгляд органічних складових цілого в їх взаємодії; порівняльного методу, який вимагає зіставлення моделей і елементів цілого та його характеристик; інформаційно-пошукових методів.

При побудові схеми дослідження управління вищою освітою, за основу взято засади теорії управління, державного управління, теорії функціональних систем та організаційної теорії, правомірність використання яких обгрунтовано в дисертації. У результаті отримано такий порядок дослідження системи управління вищою освітою: природа ? цілі ? функції ? структура ? процес ? принципи. Слід зазначити, що у поданій схемі має місце послідовна й жорстка детермінація елементів управління. Це означає, що зміна одного елемента даної системи обов'язково має визвати адекватні зміни в інших елементах.

Подальший розгляд теоретико-методологічної бази дослідження управління вищою освітою здійснено відповідно до поданої схеми.

Встановлено, що визначення цілей управління вищою школою включає виділення головної мети, заради якої створюється система управління, та допоміжних цілей, досягнення яких сприяє досягненню головної. При управлінні багаторівневими системами, до яких належить і вища освіта, цілі вищих рівнів управління формулюються ширше, ніж нижчих. Поряд із цим має місце ієрархічність (підпорядкованість цілей нижчого рівня вищим) і взаємозв'язок цілей (необхідність їх взаємної підтримки).

При виявленні та здійсненні аналізу функцій управління вищою освітою слід враховувати, що відповідно до змісту, характеру й обсягу дій функції управління вищою освітою поділяються на загальні та специфічні; відповідно до направленості й змісту реалізації - на внутрішні та зовнішні. Зовнішні функції спрямовані на задоволення потреб об'єкта управління - системи вищої освіти; внутрішні - на забезпечення потреб самої системи управління в самовдосконаленні, підвищенні своєї дієвості, ефективності, узгодженості, адаптивності.

Аналіз структури управління вищою освітою включає визначення основних підсистем та елементів даної системи по вертикалі та горизонталі. По вертикалі такими підсистемами в системі управління вищою освітою є рівні адміністрування, а елементами - відповідні їм органи, які здійснюють управління вищою школою на цих рівнях. Поділ по горизонталі пов'язаний з участю в управлінні вищою освітою органів різного походження (державних, громадських, самоврядування).

З'ясування цілей, функцій і структури управління вищою освітою дає можливість для означення моделі управління досліджуваного об'єкта. Зазначимо, що при всій різноманітності моделей управління вищою освітою у світі всі вони зводяться до двох історично сформованих - централізованої та децентралізованої. Визначено, що управління вищою школою в межах країни є децентралізованим, якщо більша частина владних повноважень у сфері вищої освіти належить до компетенції органів управління вищими навчальними закладами регіонального або місцевого рівня. За централізованого управління більша частина владних повноважень у сфері вищої освіти належить до компетенції органів управління вищими навчальними закладами центрального рівня. Завдяки своїм позитивним рисам кожна з моделей управління вищою освітою знаходить місце в сучасному світі. Водночас слід підкреслити, що під впливом нових соціально-економічних умов, процесу інтернаціоналізації суспільного життя, інтеграції освітньої сфери ці дві моделі управління (централізована й децентралізована) виявляють тенденцію до конвергенції. Інакше кажучи, у світі триває пошук оптимальної моделі управління освітою, в основі якої має бути діалектичне поєднання позитивних централізованих та децентралізованих засад.

Висвітлення теоретико-методологічних засад пізнання управління вищою освітою завершується розкриттям принципів, що мають лежати в основі цього процесу. До них, зокрема, віднесено принципи: соціальної детермінації, гуманізації, демократії, правової пріоритетності й законності, фінансово-економічної раціональності, науковості й компетентності, інформаційної достатності, зворотного зв'язку, наступності й перспективності, аналітичного прогнозування та оперативного регулювання.

У другому підрозділі - ''Вища освіта США як об'єкт дослідження'' - охарактеризовано наукові праці, що мають безпосереднє відношення до досліджуваної проблеми. Зокрема, роботи Б.Вульфсона, Т.Габріелової, Т.Георгієвої, С.Колган, В.Кондратова, М.Нікітіна, Л.Півневої, Д.Солтиса, в яких висвітені основні риси та принципи управління вищою освітою в США; статті та монографії Д.Вілльямса, Ф.Кукєєвої, М.Нікітіна, Д.Лаузелл, М.Мак Кеоуна, Ю.Халімової-Чубаєвої, присвячені функціонуванню американських федеральних органів управління вищою освітою; наукові праці Л.Вейстейна, Р.Інгрема, Ю.Чернецького та інших, у яких аналізується штатний рівень управління американськими вищими навчальними закладами; роботи Е.Бенсімон, К.Лукаса, С.Мак Дейда, А.Неуманн, Г.Розовські, П.Селдіна, Є.Єфімова та інших, що торкаються проблем внутрішнього управління закладами вищої освіти США; монографії та статті І.Булах, О.Долженка, Л.Одерій, В.Сєвєрцева, Б.Чащихіна, В.Чобіток, В.Шеховцова, об'єктом дослідження яких стали питання контролю за якістю вищої освіти та процес акредитації американських вищих навчальних закладів; праці Д.Бока, В.Віллімона, Р.Новака, Т.Мак Теггарта та інших, присвячені дослідженню шляхів і проблем реформування управління вищою школою в США.

Встановлено, що в ряді розглянутих робіт українських і російських учених: структура управління вищою освітою США відображена еквівалентно структурі управління середньою школою, що не відповідає дійсності; відсутній функціонально-структурний аналіз управління вищою школою США; при висвітленні питань внутрішнього управління закладами вищої освіти досліджується лише один тип внутрішнього адміністрування американськими вищими навчальними закладами, а саме ''рада опікунів - президент університету'', що не є справедливим для всіх державних вищих закладів освіти. Крім того, аналіз політики американського уряду у сфері вищої освіти обмежується серединою 80-х років ХХ ст., дані про пріоритети та заходи федерального уряду щодо розвитку вищої освіти в США у 90-х роках у вітчизняній літературі відсутні.

Отримані висновки підтвердили необхідність здійснення системного аналізу управління вищою освітою в США.

Розділ другий - ''Функціонально-структурний аналіз управління державним сектором вищої освіти в США'' - складається з п'яти підрозділів.

У першому підрозділі встановлені фактори, що визначають характеристики системи управління державним сектором вищої освіти в США. До таких факторів віднесено: залежність характеру управління вищою освітою від принципів існування американського суспільства; залежність цілей управління вищою освітою від об'єктивних вимог суспільства та доктрини правлячої партії; залежність структури управління вищою школою від структури об'єкта управління. У підрозділі здійснено аналіз цих факторів.

Згідно зі схемою проведення дослідження, наступним кроком стало визначення мети управління вищою освітою в США, яку сформульовано як забезпечення рівного доступу до високоякісної вищої освіти всім громадянам Сполучених Штатів. Встановлено, що мета досягається шляхом: формування політики в галузі вищої освіти на основі реальних потреб суспільства; створення умов для реалізації даної політики та сприяння розвитку системи вищої освіти; здійснення контролю за виконанням даної політики. Для кожного з перелічених завдань у підрозділі охарактеризовано функції, шляхом виконання яких виконуються визначені завдання.

У підрозділі ''Структурна організація управління державними вищими навчальними закладами'' відображені й охарактеризовані адміністративні рівні (федеральний, штатний, рівень колегіального округу, рівень вищого навчального закладу), що утворюють вертикальний поділ досліджуваної системи, зв'язки між ними та їх елементами. Для кожного рівня з'ясовані законодавчі засади управління, охарактеризовані внутрішня організація та функції відповідних адміністративних органів. Зокрема, дані характеристики висвітлені для федерального Департаменту освіти, Служби з післясередньої освіти, штатних рад з вищої освіти, рад директорів колегіальних округів, опікунських рад і органів внутрішнього управління американських державних вищих навчальних закладів (адміністративної ради, академічного сенату, ради професорсько-викладацького складу та інших).

Розгляд федерального рівня управління доповнено інформацією про ряд урядових організацій з проблем вищої школи (Службу наукових досліджень та вдосконалення освіти, Національну раду з наукових досліджень і пріоритетів у сфері освіти, Національну бібліотеку освіти, Національний інститут управління, фінансування й політики в галузі освіти, Національний центр статистики).

При здійсненні аналізу штатного адміністративного рівня та рівня колегіального округу розглянуті існуючі в США децентралізована та централізована моделі управління державними закладами вищої освіти з повним і детальним описом їх внутрішньої будови, характеристик та принципів функціонування.

У процесі аналізу виявлено залежність типу внутрішнього управління від типу управління державною вищою школою на штатному рівні, а отже й наявність двох моделей внутрішнього адміністрування (з радою опікунів та без неї). Детальний опис характеристик здійснено для наступних адміністративних підрівнів: рада опікунів - президент - сенат - адміністративна рада - провост - декани - керівники департаментів - завідувачі кафедр - рада професорсько-викладацького складу.

У підрозділі ''Акредитація вищих навчальних закладів як центральний елемент системи управління якістю вищої освіти'' розглянуто структуру американської системи акредитації університетів і коледжів, з'ясовано схему проведення акредитації та висвітлено роль, яку відіграють у цьому процесі органи державної влади та громадські організації. У результаті стверджується, що характер акредитації вищих навчальних закладів у США є громадсько-державним щодо форми виконання та державно-громадським щодо форми контролю.

У підрозділі ''Роль громадськості в управлінні державною вищою освітою та її розвитку'' здійснено аналіз громадських організацій, що функціонують у сфері вищої освіти США, відповідно до таких запропонованих класифікацій: види громадських організацій залежно від функції, яка є головною в їх діяльності (координаційні органи, акредитаційні агентства, організації, що сприяють розвитку вищої освіти); види громадських організацій залежно від меж їх інтересів (загальнонаціональні, регіональні); види громадських організацій залежно від того, інтереси якої групи закладів чи осіб вони представляють (асоціації з вищої освіти, асоціації викладачів, асоціації адміністративного апарату закладів вищої освіти та інші).

У підрозділі розкрито горизонтальний поділ системи управління державним сектором вищої освіти в США та механізм підпорядкування й співучасті в управлінні державних і громадських органів, який відображено в схемі:

Федеральний рівеньДепартамент освіти США

Американська рада з освіти

Штатний рівеньРада регентівРегулюючо-координ. радаКонсультат.-координ. рада

Департамент з вищої освіти або підрозділ з вищої освіти департаменту освіти штату

Рівень колегіального округуРада округу

Виконавчий апарат ради округу

Рівень навчального закладуРада опікунів

Адміністрація закладу

Схема підпорядкування державних виконавчих органів та органів громадського управління державним сектором вищої освіти в США.

У підрозділі міститься також детальна інформація щодо діяльності 20 американських асоціацій з вищої освіти.

У підрозділі ''Підготовка фахівців з управління вищою освітою як визначальний фактор успішного функціонування адміністративної системи'' здійснено аналіз американських магістерських і докторських навчальних програм за спеціальністю ''Управління вищою освітою''. Встановлено, що існуюча в США система підготовки фахівців з управління вищою освітою спрямована на виконання двох основних функцій - підготовку адміністраторів-практиків для вищих навчальних закладів та підготовку науково-педагогічного потенціалу даної галузі.

Функціонування цієї системи є основою для забезпечення професійного, компетентного й високоякісного управління закладами вищої освіти в США. До позитивних факторів американської системи підготовки фахівців з управління вищою освітою, зокрема, слід віднести механізм побудови цих навчальних програм у вигляді блоків (основного, за спеціальністю, науково-дослідного, на вибір), що дозволяє не тільки надавати необхідний для даної спеціальності фундамент знань та навичок, а й враховувати багатоаспектність, притаманну даній спеціальності, що відповідає потребам широкого спектра фахівців адміністративного персоналу вищих навчальних закладів.

Розділ третій - ''Стратегія та перспективи розвитку управління державним сектором вищої освіти в США'' - є важливим доповненням до всіх попередніх структурних елементів дисертаційного дослідження, оскільки в ньому на основі найважливіших офіційних документів Департаменту освіти США (''Стратегічний план розвитку освіти на 1998-2002 рр.'') та законодавчого акта Конгресу США ''Поправки 1998 р. до Закону про вищу освіту 1965 р.'' розглянуті пріоритети сучасної політики федерального уряду у сфері вищої освіти. Встановлено, що головна мета державного управління вищою освітою в США конкретизована на сучасному етапі в двох пріоритетних цілях - підвищенні доступу до вищої освіти та поліпшенні якості вищої освіти.

Головний шлях досягнення першої цілі - це вдосконалення системи розподілу та надання фінансової допомоги студентам. Основні способи поліпшення якості вищої освіти - підвищення рівня підготовки вступників і професіоналізму викладачів. Урядом країни визначено ряд кардинальних заходів, реалізація яких спрямована на досягнення всіх зазначених цілей.

Наявність безпосереднього, жорсткого зв'язку між цілями державного управління вищою освітою та його структурою, є причиною змін, що мають відбутися в адміністративній системі. Тому відповідно до визначених цілей у системі управління державним сектором вищої освіти в США розвивається ряд тенденцій, головними серед яких є: посилення ролі громадських керівних рад в управлінні; підвищення професійного рівня учасників процесу управління; удосконалення контролюючих механізмів у процесі керування державними закладами вищої освіти.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження й узагальнення його результатів підтверджують гіпотезу й дають підстави зробити такі висновки:

1. Характеристики системи управління державним сектором вищої освіти в США визначаються основними засадами побудови американського суспільства, його історією, принципами та регіональними особливостями. Головна мета цього управління - забезпечення доступу до високоякісної вищої освіти всім громадянам Сполучених Штатів.

2. Структура управління державною вищою освітою в США є пірамідальною, тобто включає горизонтальний і вертикальний поділи. Горизонтальний поділ пов'язаний з участю в управлінні державних, громадських органів та органів самоврядування. Вертикальний поділ включає чотири адміністративні рівні (федеральний, штатний, рівень колегіального округу та рівень вищого навчального закладу).

3. Управління вищою освітою в США на федеральному рівні є децентралізованим. Основна місія Департаменту освіти США - це загальностратегічне планування освітнього розвитку та сприяння йому. До основних засобів, що використовуються Департаментом і його підрозділом - Службою з післясередньої освіти - для виконання даної місії, належать: участь у формуванні національної освітньої політики та визначенні її законодавчих засад, розподіл федеральних фондів, контроль за діяльністю акредитаційних агентств. Департамент освіти безпосередньо не втручається в діяльність органів управління державною вищою освітою нижчих адміністративних рівнів і навчальних закладів.

4. Штатний рівень управління державним сектором вищої освіти в США характеризується існуванням кількох адміністративних моделей - централізованої і децентралізованої. За централізованого управління в штатах функціонують ради регентів, які керують розвитком вищої освіти в цілому та безпосередньо управляють діяльністю кожного державного вищого навчального закладу в межах штату. За децентралізованого - штатні координаційні ради здійснюють координування розвитку вищої освіти в штаті, не втручаючись у внутрішню діяльність самих закладів та органів їх внутрішнього управління.

5. У межах децентралізованої моделі управління на рівні штату виявлено два типи управління державною вищою освітою. Перший, представлений консультативно-координуючими радами, має високий ступінь децентралізації. Другий, що здійснюється регулюючо-координаційними радами, включає певні риси централізованої моделі управління.

6. Наявність місцевого рівня управління державною вищою освітою - рівня округу - притаманна лише управлінню коледжами й лише у тих випадках, коли коледжі штату об'єднані в окрему від університетів систему, на чолі якої стоїть штатна рада коледжів. У таких штатах коледжі віднесені до певних колегіальних округів, що керуються радами цих округів. Тип їх управління визначається типом управління системою коледжів штату і є, як правило, аналогічний типу управління штатною університетською системою.

7. Тип внутрішнього управління державними вищими навчальними закладами залежить від того, яким є управління на рівні штату - централізованим чи децентралізованим. У першому випадку вищі навчальні заклади управляються безпосередньо штатною радою регентів, у другому - мають власний орган управління - раду опікунів. Структура внутрішнього управління, починаючи з рівня президента, є подібною для обох випадків і включає виконавчі органи (адміністративна рада), органи самоврядування (академічний сенат, рада професорсько-викладацького складу) та консультативні ради.

8. Роль громадськості США в управлінні вищою освітою є визначальною. Діяльність громадських освітніх асоціацій у галузі вищої освіти слід розглядати як один з основних факторів і шляхів розвитку американської вищої школи.

9. Система підготовки фахівців з вищої освіти в США характеризується високим рівнем розвинутості, наявністю великої кількості програм даного профілю, різноманітністю змісту й елементів цих програм, вхідних та вихідних критеріїв.

10. Характер управління державною вищою освітою в США в цілому та на кожному з рівнів безпосередньо визначається як громадсько-державний, оскільки управління здійснюється громадськими структурами. Органи ж державної влади - штатні департаменти вищої освіти чи підрозділи з вищої освіти штатних департаментів освіти - є виконавчими органами даних громадських структур і підпорядковуються їм у своїй діяльності. Громадсько-державний характер управління вищою освітою в США детермінується також механізмом забезпечення якості вищої освіти в США - акредитаційного процесу, який є громадсько-державним щодо форми здійснення та державно-громадським щодо форми контролю над ним.

11. Управління вищою освітою в США базується на принципах: демократії, соціальної детермінації, гуманізації, правової пріоритетності, науковості та компетентності, інформаційної достатності та зворотного зв'язку.

12. Управління державним сектором вищої освіти в США має позитивні та негативні риси. До позитивних слід віднести:

його демократичний характер, який забезпечується визначальною участю в управлінні громадськості;

переваги децентралізованої моделі, що дає можливість для гнучкого розвитку вищої освіти з урахуванням місцевих особливостей і потреб, стимулювання місцевої ініціативи;

мінімальна необхідна, дебюрократизована роль держави в розвитку вищої освіти;

механізм співучасті й підпорядкування в структурі управління державних виконавчих органів, органів громадського управління та самоврядування;

механізм і характер акредитаційного процесу, що передбачає залучення широкого загалу фахівців до цієї справи.

Негативними характеристиками є:

відсутність централізованих механізмів для вирішення питань загальнонаціонального значення (десегрегація вищої освіти, встановлення державних освітніх стандартів тощо) та запобігання глибокому розходженню в рівнях розвитку систем вищої освіти в різних регіонах країни;

існування певних проблем внутрішнього управління вищими навчальними закладами, пов'язаних з участю в ньому громадських органів (високий рівень конфліктності, відсутність балансу між рівнем повноважень та рівнем відповідальності та інші).

Наявність позитивних і негативних рис в управлінні державним сектором вищої освіти в США свідчить про необхідність його подальшого вдосконалення на основі поєднання позитивних сторін централізованої моделі управління вищою освітою та здобутків існуючої децентралізованої.

Сучасному процесу управління державною вищою освітою в США притаманні такі тенденції розвитку:

посилення ролі керівних рад вищих навчальних закладів (рад регентів у штатах з централізованим врядуванням і рад опікунів у штатах з децентралізованим управлінням вищою освітою);

підвищення рівня професіоналізму учасників процесу управління вищою освітою;

удосконалення контролюючих механізмів;

розвиток системи підготовки адміністративного персоналу вищої школи та теорії управління вищою освітою.

Отримані висновки стосовно позитивних і негативних особливостей, притаманних управлінню державним сектором вищої освіти в США, дають підстави для висловлення наступних рекомендацій щодо наукового та практичного використання здобутих результатів у сучасних умовах реформування управління вищою освітою в Україні, а саме:

1. Динамізм та кардинальність змін у суспільстві вимагає створення динамічної і гнучкої системи вищої освіти, здатної до саморегулювання та самовідновлення. В Україні при наявності 1064 закладів вищої освіти (з них 932 - державні) це можливо лише за умови децентралізації управління вищою освітою й розширення автономії вищих навчальних закладів. При цьому найважливішою умовою функціонування децентралізованої моделі є адекватне розмежування функцій між різними суб'єктами управління вищою освітою центрального, регіонального й місцевого рівнів та рівня вищого навчального закладу.

2. Управління закладами вищої освіти в межах регіону може бути децентралізованим або централізованим відповідно до показників та потреб конкретної території.

3. У системі управління вищою освітою в Україні має бути забезпечений такий механізм співучасті й підпорядкування державних виконавчих, громадських органів та органів самоврядування, за якого здійснювався б взаємний контроль діяльності всіх учасників управління.

4. Процес децентралізації управління та розширення автономії закладів вищої освіти має відбуватися з одночасним створенням потужної заслуговуючої на довіру загальнонаціональної системи контролю і оцінки якості. Визначальними характеристиками такої системи повинні бути громадсько-державний характер здійснення акредитації фахівцями за державно-громадського контролю діяльності акредитаційних структур.

5. Потребують також зміни принципи національної політики в галузі вищої освіти. Відкритий діалог повинен бути базою для обговорення проблем вищої школи та залучення до участі в цьому громадськості. Наявність зворотного зв'язку має стати необхідною умовою функціонування виконавчих і законодавчих органів управління вищою освітою.

6. Повинна покращуватись якість та підвищуватись ефективність управління вищими навчальними закладами. Вирішення даної проблеми вбачається в:

розвитку системи підготовки адміністративного персоналу вищої школи;

залученні до управління представників вищих навчальних закладів (викладачів, студентів, службовців) і громадськості;

підвищенні відповідальності адміністрації вищих навчальних закладів, науково-педагогічного персоналу перед громадськістю.

7. Розвиток вітчизняної системи підготовки фахівців з управління вищою освітою має здійснюватися за трьома напрямами: підготовка системних аналітиків з вищої освіти, підготовка адміністраторів-практиків та підготовка теоретиків у сфері управління вищою освітою.

8. Необхідно забезпечити розвиток теорії управління вищою освітою в країні та посилити вплив її науково обгрунтованих підходів і методів на функціонування адміністративних структур усіх рівнів управління вищою освітою. Іншими словами, визначальними принципами функціонування сучасної системи управління вищими навчальними закладами в Україні мають стати принципи науковості та компетентності.

Пропоноване дослідження не розв'язує всіх питань даної проблеми. З урахуванням її складності й багатогранності перспективними напрямами її подальшого дослідження мають стати: державна політика в галузі вищої освіти, законодавче забезпечення розвитку вищої освіти, фінансування вищих навчальних закладів, розвиток теоретико-методологічної бази управління вищою школою та її практичної методології.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Калашнікова С.А. Підготовка фахівців з управління освітою в США // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України (далі Вісник УАДУ). - 1997. - № 2. - С. 149-152.

2. Калашнікова С.А. Типи систем управління вищою освітою на рівні штату у США // Вісник УАДУ. - 1998. - № 3. - С. 193-198.

3. Калашнікова С.А. Роль громадськості в управлінні вищою освітою в США // Вісник УАДУ. - 1999. - № 1. - С. 215-224

4. Калашнікова С.А. Підготовка адміністраторів вищої освіти в університетах США // Освіта і управління. - 1998. - Том 2. - № 4. - С. 169-172.

5. Калашнікова С.А. Організація управління вищою освітою в США // Зб. наук. праць АН вищої школи України '' Наука і освіта''. - Кн. І. - Київ, 1997. - С. 260-262.

6. Калашнікова С.А. Організаційні та управлінські засади педагогічної освіти в США // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції ''Концепція гуманізму в становленні та розвитку професійної освіти''. - Київ, 1997. - С. 148-152.

АНОТАЦІЯ

Калашнікова С.А. Управління державним сектором вищої освіти в США. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.05. - галузеве управління: управління освітою. - Українська Академія державного управління при Президентові України, Київ, 1999.

У роботі з'ясовані та розкриті найсуттєвіші характеристики, притаманні сучасній системі управління державною вищою освітою в США, здійснено аналіз її цілей, функцій, структури.

У дисертації з'ясовано, що структура управління американською державною вищою школою є пірамідальною. Її вертикальний поділ включає чотири адміністративні рівні - федеральний, штатний, рівень колегіального округу та рівень навчального закладу. Для кожного рівня здійснено аналіз його особливостей, відповідних керівних органів та зв'язків між ними.

Висвітлено горизонтальний поділ досліджуваної системи, пов'язаний з участю в процесі управління державних, громадських органів і органів самоврядування.

Визначені й охарактеризовані існуючі типи управління державними вищими навчальними закладами (централізований і децентралізований).

Встановлено та обгрунтовано, що управління державною вищою освітою в США носить громадсько-державний характер.

Виявлені найсуттєвіші характеристики процесу підготовки фахівців у Сполучених Штатах за спеціальністю ''Управління вищою освітою''.

Визначені пріоритети федеральної політики в галузі вищої освіти на сучасному етапі та основні тенденції розвитку системи управління державним сектором вищої освіти в США.

З'ясовані позитивні та негативні риси досліджуваної системи та на їх основі висловлено пропозиції щодо використання американського досвіду в умовах реформування управління вищою освітою в Україні.

Ключові слова: управління вищою освітою, адміністративні рівні, громадські органи, керівна рада, моделі управління, цілі, функції та структура управління.

АННОТАЦИЯ

Калашникова С.А. Управление государственным сектором высшего образования в США. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.05 - отраслевое управление: управление образованием. - Украинская Академия государственного управления при Президенте Украины, Киев, 1999.

В работе определены и раскрыты наиболее существенные характеристики, присущие современной системе управления государственным высшим образованием в США, осуществлен анализ ее целей, функций, структуры.

В диссертации установлено, что структура управления американской государственной высшей школой является пирамидальной. Ее вертикальное деление включает четыре административных уровня - федеральный, штатный, уровень колегиального округа и уровень учебного заведения. Для каждого уровня осуществлен анализ его особенностей, соответствующих руководящих органов и связей между ними.

Освещено горизонтальное деление исследуемой системы, которое определено участием в процессе управления государственных, общественных органов и органов самоуправления.

Определены и охарактеризованы существующие типы управления государственными высшими учебными заведениями (централизованный и децентрализованный).

Установлено и обосновано, что управление государственным высшим образованием имеет общественно-государственный характер.

Выявлены наиболее существенные характеристики процесса подготовки специалистов в Соедененных Штатах по специальности ''Управление высшим образованием''.

Определены приоритеты федеральной политики в сфере высшего образования на современном этапе и основные тенденции развития системы управления государственным сектором высшего образования в США.

Установлены положительные и отрицательные черты исследуемой системы и на их основе предложены рекомендации относительно использования американского опыта в условиях реформирования управления высшим образованием в Украине.

Ключевые слова: управление высшим образованием, административные уровни, общественные органы, руководящий совет, модели управления, цели, функции и структура управления.

SUMMARY

Kalashnikova S. A. Administration of public sector of higher education in the USA. - Manuscript.

The Thesis for a Candidate of Science Degree (Public Administration) by Speciality 25.00.05 - Management of Specific Sector of Public Administration: Management of Education. - Ukrainian Academy of Public Administration, Office of the President of Ukraine, Kyiv, 1999.

The thesis is devoted to the analysis of the system of administration of public higher education in the USA.

Actuality of the scientific investigation is determined by: theoretical and practical significance of American experience in the conditions of reforming the system of higher education administration in Ukraine; development of national science of education administration; absence of native scientific investigations about higher education administration in the USA.

While constructing the scheme of the research the methodological principles of theories of management, public administration, functional systems and of organization were taken as the basic ones. All the above methodological approaches were grounded and motivated. It resulted in following scheme for the investigation: nature ? goals ? functions ? structure ? process ? principles.

The next tasks were accomplished in the thesis:

it was analysed state of the researched issue in the theory of public administration;

the factors were determined, which define the characteristics of administration of public higher education in the USA;

the main goals and functions of American system of administration of higher school were elaborated and described;

it was researched the structure of administration of higher school in the USA;

the models of administration of public higher education institutions in the USA were distinguished and described;

it was scientifically grounded the role of the public in administration of higher school in the USA;

American training programs by speciality ''Higher Education Administration'' were analysed;

both positive and negative properties of the system of higher education administration in the USA and the trends of its development were determined.

As a result of the research it was established that the structure of administration of public higher education in the USA is pyramidal. It has two divisions - vertical and horizontal.

The vertical division includes four administrative levels (the federal level, the state's level, the level of collegiate district, the level of higher education institution).

The horizontal division is determined by participation of public government, public and self-government bodies in administration of public higher education.

The type of administration of higher education in the USA is decentralizated.

On states' level there are two models of higher education administration - decentralizated and centralizated.

Type of administration on public higher education institution level is defined by state's type of administration. So there are two models of the administration - with a board of trustees and without it.

The role of the public in administration of American public higher school is dominant.

The character of administration of public sector of higher education in the USA is public and state.

The positive qualities of the system are: democratical character of administration, its decentralizated model of administration, the role of the state and the public in its functioning and development, the mechanism of participation of different bodies in administration process.

As for the negative qualities of the system, the main one is the absence of centralizated methods for solving national issues in higher education.

American system of higher education administration has some trends today: strengthening role of administrative boards; increase of professional level of participants of the administration; development of methods of control; development of higher education administrators training system.

On the basis of results of the investigation it was recommended:

to change the type of higher education administration in Ukraine towards direction of decentralization;

to provide participation of different bodies (state, public and self-government ones) in administration of higher educational institutions;

to create complete and reliable system of accreditation in Ukraine;

to develop higher education administrators training system;

to develop national theory of higher education administration.

The key words: higher education administration, administrative levels, public bodies, administrative board, models of administration, goals, functions and structure of administration.

Размещено на Allbest.ru

...