Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА

Кафедра державно-правових та кримінально-правових дисциплін

Домашня контрольна робота

Адміністративна відповідальність

Студентки: Лагун Владлени Сергіївни

Курс V семестр IX група ПЗ3/09

Керівник: Доцент кафедри державно-правових та кримінально-правових дисциплін, канд. юрид. наук - Олійник А.Р.

Завдання

Завдання № 1

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. Дайте відповіді на запитання.

1. Суб'єкт адміністративного правопорушення.

2. Громадські роботи як адміністративне стягнення.

1. Суб'єкт адміністративного правопорушення.

ПЛАН

1. Поняття, ознаки та склад адміністративного правопорушення.

2. Поняття та види суб'єктів адміністративного правопорушення. Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення та її ознаки.

3. Відмінність адміністративних правопорушень від злочинів та дисциплінарних правопорушень.

1. Поняття, ознаки та склад адміністративного правопорушення.

Адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Це визначення дається в ст.9 КУпАП і в ньому робиться акцент на об'єкти адміністративного правопорушення, - громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління [5, 7].

Ознаки адміністративного правопорушення:

а) діяння. Йдеться про те, що лише усвідомлювані особою акти поведінки, виражені як у діях, так і в бездіяльності, можуть уважатися адміністративним правопорушенням. Як приклади дій, що є адміністративними правопорушеннями, можна привести керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані сп'яніння (ст.130 КУпАП), або дрібне хуліганство (ст.173 КУпАП). Своєю чергою, прикладами бездіяльності, що є адміністративними правопорушеннями, можуть бути ухилення від виконання законних вимог прокурора (ст.185-7 КУпАП) чи невиконання рішення виборчої комісії, комісії з референдуму (ст.212-18 КУпАП). Такі прояви психічної діяльності, як думки, бажання, уподобання (навіть якщо вони мають протиправний характер) не можуть уважатись адміністративним правопорушенням;

б) протиправність - адміністративне правопорушення полягає в порушенні правил поведінки, встановлених відповідними правовими нормами. Важливо підкреслити недопустимість використання компетентними органами (посадовими особами), уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення, аналогії закону. Порушення правил поведінки лише тоді вважається адміністративним правопорушенням, коли воно визначене як таке чинним законодавством [5];

в) суспільна небезпека - адміністративне правопорушення заподіює або створює загрозу громадському порядкові, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління. У цілому йдеться про небезпеку для суспільства, для суспільних інтересів [5]. У навчальній та науковій літературі продовжується дискусія, розпочата в середині минулого століття, з приводу тою, що характеризує адміністративне правопорушення, - суспільна небезпека чи шкідливість. Прихильники однієї позиції (А.П. Клюшниченко, Г.І. Петров, О.М. Якуба) вважають, що суспільна небезпека властива лише злочинам і не притаманна адміністративним правопорушенням. Інші (Є.В. Додш, О. Є. Луньов, Л.В. Коваль, Л.Л. Попов) наполягають на тому, що суспільна небезпека властива як злочинам, так і адміністративним правопорушенням, питання полягає лише у мірі (ступені) проявів такої небезпеки у злочинів, відповідно, вона вища. Схиляючись до другої позиції, бачимо, що такі адміністративні правопорушення, як заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (ст 42-2 КУпАП) чи порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст 175 КУпАП), безперечно, характеризуються суспільною небезпекою. На об'єднавчий елемент суспільної небезпеки в адміністративних правопорушеннях і злочинах указує В.К. Колпаков, який свідчить, що суспільна небезпека є гносеологічною ознакою об'єктивної сторони складу правопорушення;

г) винність - адміністративне правопорушення особи є лише тоді, коли має місце вина у формі умислу чи необережності. Лише усвідомлювані діяння можуть бути адміністративним правопорушенням. Коли вини правопорушника в діянні немає, то відповідно воно не вважається адміністративним правопорушенням [5, 6];

д) каранність - адміністративне правопорушення вважається таким за умови, що за нього законодавством передбачено адміністративна відповідальність [5]. Іншими словами, лише те правопорушення вважається адміністративним, відповідальність за яке передбачено КУпАП та деякими іншими законами (що визначають правопорушення як адміністративні та визначають заходи адміністративної відповідальності за них).

Тобто, наявність цих ознак і складає фактичні підстави адміністративної відповідальності.

Юридичні склади конкретних проступків мають свої особливі ознаки, однак серед них є такі, які властиві кожному з них.

Ці ознаки традиційно об'єднуються у групи - ознаки, які характеризують:

об'єкт проступку;

об'єктивну сторону:

суб'єкт проступку;

суб'єктивну сторону.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких характеризує діяння як адміністративне правопорушення (проступок) [5]. За допомогою такої характеристики, як склад адміністративного правопорушення, є можливість отримати його загальну характеристику.

Частина проступків вчиняється у формі пасивної бездіяльності - коли особа, для того щоб не допустити протиправної поведінки, повинна вчинити позитивні дії, але вона з якихось причин це не робить. Це, наприклад, неявка громадянина на виклик у військовий комісаріат без поважних причин (ст.211-1 КУпАП). Необхідними умовами бездіяльності є обов'язковість і можливість особи діяти в конкретній обстановці.

Так, шкідливі наслідки і причинний зв'язок обов'язкові лише в матеріальних складах. Для більшості адміністративних проступків, передбачених КУпАП, ці ознаки не є характерними. Тобто більшість складів є формальними, в яких проступком визнається саме вчинення протиправних дій. Причинний зв'язок у більшості випадків проходить через свідомість людей, визнаючи при цьому мотиви їх поведінки, спрямовані на досягнення певної мети. Більшість же адміністративних правопорушень характеризується недодержанням різноманітних правил, коли в протиправному діянні присутній склад правопорушення незалежно від настання шкідливих наслідків. Це так звані формальні склади правопорушень.

Шкідливі наслідки в правопорушеннях з формальним складом хоча і можуть наставати, але лежать поза межами їх юридичного складу і на кваліфікацію проступку майже не впливають.

Для деяких проступків обов'язковою ознакою є така ознака, як місце вчинення проступку (порушення правил торгівлі на ринках (ст.159 КУпАП), торгівля з рук у невстановлених місцях (ст.160 КУпАП), нецензурна лайка у громадських місцях (ст.173 КУпАП) тощо). Для інших проступків ця ознака при кваліфікації відіграє додаткову роль.

Під способом необхідно розуміти прийоми, засоби, які використовує правопорушник при вчиненні протиправного діяння. Спосіб вчинення правопорушення являє собою форму прояву антисуспільної дії чи бездіяльності [5]. Кожне з правопорушень вчиняється тим чи іншим способом.

Знаряддями вчинення проступків досить часто виступають різні предмети, речі, пристрої, за допомогою яких правопорушення було вчинено або які використовувались для полегшення його вчинення, - гирі, ваги, вимірювальні лінійки, всілякі магніти, засоби перевезення товарів, касові апарати, заборонені знаряддя полювання тощо [9, 3].

2. Поняття та види суб'єктів адміністративного правопорушення. Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення та її ознаки.

Суб'єкт адміністративного правопорушення - це особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. Суб'єктом проступку виступають фізичні, осудні особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які вчинили ті чи інші проступки, і які досягли встановленого законодавством віку адміністративної відповідальності. Згідно зі ст.12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент скоєння правопорушення 16-річного віку [5].

Види суб'єктів адміністративного правопорушення:

1) загальні (яким притаманні всі ознаки суб'єкта) - усі громадяни, які проживають або перебувають на території України. Приклад учинення адміністративного правопорушення загальним суб'єктом - ст.173 КУпАП (дрібне хуліганство), де до відповідальності буде притягатися будь-яка деліктоздатна фізична особа, яка вчинила протиправні дії [5];

2) спеціальні (яким притаманні, крім загальних ознак, певні додаткові - іноземці та особи без громадянства, посадові особи, військовослужбовці, неповнолітні та деякі інші). До найхарактерніших прикладів спеціальних суб'єктів належать посадові особи, неповнолітні, іноземці та особи без громадянства, військовослужбовці, інші особи. Як приклад адміністративного правопорушення, вчиненого спеціальними суб'єктами, можна навести випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан яких не відповідає встановленим нормам (ст.128 КУпАП), де суб'єкт правопорушення - керівники підприємств, установ та організацій або інші посадові особи, відповідальні за транспортні засоби. Або - незаконне вилучення паспортів і прийняття їх у заставу (ст. 201 КУпАП), де спеціальні суб'єкти правопорушення - посадові особи [5].

В законодавстві про адміністративні правопорушення не розкривається поняття осудності, воно випливає з визначення неосудності. Як вказано в ст.20 КУпАП, під неосудністю розуміється стан, в якому особа не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану [5]. Для визнання особи неосудною необхідно встановити юридичний та медичний критерії.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що осудність - це здатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними, а значить, і нести за них відповідальність.

Для неповнолітніх вік, з якого може настати адміністративна відповідальність, визначається не в день народження особи, а з нуля годин наступної за днем народження доби. Якщо точну дату дня народження встановити неможливо, то звертаються за допомогою до судово-медичної експертизи, яка і визначає рік народження. У цьому випадку днем народження винного вважається останній день року. Якщо вік визначений мінімальною та максимальною кількістю років, то слід виходити з мінімального віку, який передбачається експертизою.

Крім загальних ознак конкретних складів правопорушень, суб'єкт може характеризуватися ще й дещо специфічними особливостями. Такі суб'єкти називають спеціальними. Їх класифікують:

I. За ознаками трудової та службової діяльності: посадові (службові) особи, капітани кораблів, робітники підприємств торгівлі та громадського харчування, водії; підприємці, військовослужбовці та працівники ОВС.

II. За ознаками протиправної поведінки в минулому:

1) особи, які раніше притягалися до адміністративної відповідальності;

2) особи, які перебували під адміністративним наглядом ОВС;

3) особи, які хворі на наркоманію.

III. За ознакою знаходження на спеціальному обліку у військкоматі:

1) призовник;

2) військовозобов'язаний;

3) особа, яка знаходиться на військових зборах.

Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення - внутрішнє (психічне) ставлення суб'єкта правопорушення до скоєного діяння та його шкідливих наслідків.

Адміністративним правом визнається, що суб'єктивна сторона, як одна з обов'язкових ознак складу, полягає в психічному ставленні суб'єкта до вчиненого антигромадського діяння [5].

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи без діяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Ознаки суб'єктивної сторони:

1. Вина - психічне ставлення особи до скоєного діяння та його шкідливих наслідків.

Це - обов'язкова ознака суб'єктивної сторони, що проявляється у формі умислу чи необережності [5, 4].

Умисел має місце у правопорушенні тоді, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Лише з умислом можуть бути вчинені такі адміністративні правопорушення, як самовільне використання транспортних засобів, машин чи механізмів або зберігання транспортних засобів у невстановлених місцях (ст.132 КУпАП) чи вчинення насильства в сім'ї (ст.173-2 КУпАП).

Необережність має місце у правопорушенні тоді, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Це може бути втрата паспорта з необережності (ст. 198 КУпАП) чи знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем (ст.77 КУпАП).

Мотив - це усвідомлювана причина, яка спонукає особу до скоєння правопорушення.

Мета - це очікуваний результат, бажані наслідки, яких прагне досягти особа вчиненням правопорушення [5, 1].

До факультативних ознак суб'єктивної сторони належать мотив і мета вчинення проступку. Якщо в диспозиціях деяких норм мета проступку (або її відсутність) знайшла своє закріплення (наприклад, у ст. ст.44, 160-2, 176 КУпАП), то мотив на кваліфікацію цих проступків не впливає, оскільки в них не згадується. Під мотивом проступку розуміють ті внутрішні спонукання, які впливають на його волю, якими керується суб'єкт проступку при його вчиненні [4]. В адміністративно-правовій літературі до таких спонукань частіш за все відносять корисливість, жадобу, помсту, хуліганські спонукання, кар'єризм тощо. При цьому мотив не слід плутати з метою, як певним результатом, до якого прагне правопорушник. Вона відображає уявну модель майбутнього, якої хотів би досягти суб'єкт проступку, діючи певним чином. Мотив і мета невіддільні від вольової поведінки, вони допомагають розкрити її психологічну природу. Якщо метою виступає нажива, то мотивом протиправних дій є особиста корисливість або жадоба [9, 3].

3. Відмінність адміністративних правопорушень від злочинів та дисциплінарних правопорушень.

У практичній діяльності нерідко виникають ситуації, що змушують здійснювати кваліфікацію того чи іншого правопорушення. При цьому особливої значущості набуває відокремлення адміністративних правопорушень від злочинів, оскільки іноді вони мають багато спільних ознак. Скажімо, таке явище, як дрібне хуліганство, яке у ст.173 чинного КУпАП [9] визначається як нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, досить непросто відрізнити від хуліганства як злочину, що у ст.296 Кримінального кодексу України визначається як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливого зухвалістю чи винятковим цинізмом. Здавалося б, відмінності не настільки значні, проте у першому випадку (адміністративне правопорушення) йдеться про стягнення у вигляді штрафу від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправних робіт, або адміністративного арешту на строк до 15 діб. Водночас у разі вчинення хуліганських дій як злочину до правопорушника можуть бути застосовані штраф від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 5 років [10].

Стаття 9 КУпАП визначає пріоритет кримінальної відповідальності над адміністративною. Це досягається за рахунок того, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КУпАП, настає, якщо ці порушення за характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності [9, 3].

Стосовно до відмінностей адміністративних і дисциплінарних правопорушень слід зазначити, що критеріїв відмінності - декілька. Основні з них - 2. По-перше, адміністративні правопорушення посягають на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, а дисциплінарні - на правила трудової (службової) дисципліни. По-друге, суб'єкт адміністративного правопорушення не перебуває у службовій залежності від органу (посадової особи), яка здійснює притягнення до відповідальності, а у випадку дисциплінарного правопорушення така залежність існує, оскільки справу розглядає, зазвичай, керівник правопорушника [4, 6].

2. Громадські роботи як адміністративне стягнення.

ПЛАН

1. Поняття адміністративних стягнень та їх класифікація.

2. Перелік адміністративних стягнень.

3. Накладення адміністративних стягнень.

1. Поняття адміністративних стягнень та їх класифікація.

Сутність адміністративної відповідальності виявляється в накладенні адміністративних стягнень на осіб, які вчинили протиправні дії або бездіяльність.

Адміністративне стягнення - це визначена в законі міра покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального або фізичного характеру, яка застосовується щодо суб'єкта адміністративного проступку за його протиправне діяння [2].

Метою адміністративного стягнення, як зазначено в статті 23 КпАП, є виховання особи, яка вчинила адміністративний проступок, в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Адміністративні стягнення характеризуються тим, що несуть в собі елементи репресивного (карального), виховного та запобіжного характеру, як це випливає із ст.23 КпАП. Крім того, вони мають за мету захист громадської безпеки, власності, встановленого порядку управління та інших суспільних відносин. Кожне адміністративне стягнення - це несприятливі юридичні наслідки, це покарання за шкоду, завдану проступком суспільним відносинам.

Стаття 24 КпАП містить перелік адміністративних стягнень: попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, конфіскація, позбавлення спеціального права, виправні роботи, адміністративний арешт [9].

До іноземців та осіб без громадянства відповідно до частини 4 ст.24 КпАП та ст.32 Закону України "Про правовий статус іноземців" може застосовуватися такий захід, як адміністративне видворення за межі України [13].

Передбачені в КпАП адміністративні стягнення слід класифікувати за наступними критеріями: характером впливу на особу, порядком застосування, дією в часі, суб'єктами застосування.

В юридичній літературі прийнято всі стягнення, які накладаються в адміністративно-правовому порядку, залежно від характеру впливу на особу поділяти на особисті, майнові та змішані - особисто-майнові, а також на ті, що мають тільки виправно-виховний вплив, і ті, що поряд з виховним впливом виключають можливість вчинення подібних правопорушень в майбутньому даною особою.

Ті стягнення, які спрямовані безпосередньо на особу правопорушника, прийнято називати особистими. Це попередження та адміністративний арешт. Майновими вважаються штраф, виправні роботи, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, а також конфіскація предмета, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення.

Особисто-майновим стягненням можна вважати позбавлення спеціального права. Адже через позбавлення права (наприклад, права керування транспортними засобами) держава впливає на особу, позбавляючи її як об'єктивного права, наданого раніше, так і матеріальних благ, які вона могла б отримати (влаштуватися на роботу, пов'язану із керуванням транспортним засобом, або керувати транспортним засобом, що належить особі на праві приватної власності тощо) [4].

До адміністративних стягнень, що мають виправно-виховний вплив, належать попередження, штраф, виправні роботи, адміністративний арешт. Оплатне вилучення предмета, конфіскація та позбавлення спеціального права належать до адміністративних стягнень, які створюють умови для виключення можливостей вчинення даною особою відповідного виду правопорушень. Наприклад, після конфіскації зброї і бойових припасів особа не в змозі вчинити адміністративне правопорушення, передбачене ст.174 КпАП, а саме: стрільбу з вогнепальної, холодної, метальної чи пневматичної зброї у населених пунктах і не відведених для цього місцях або з порушенням встановленого порядку.

За порядком застосування ст.25 КпАП виділяє основні і додаткові адміністративні стягнення. Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні стягнення. Усі інші адміністративні стягнення можуть застосовуватися тільки як основні.

За дією в часі відносно впливу на правопорушника стягнення можуть бути одномоментними (разовими) (попередження, штраф, конфіскація, оплатне вилучення предмета) і тривалими - арешт (до 15 діб), позбавлення прав (до 3 років), виправні роботи (до 2 місяців).

За такою ознакою, як суб'єкти застосування, адміністративні стягнення поділяються на:

а) ті, що застосовуються лише судом (суддею), - конфіскація, адміністративний арешт, виправні роботи;

б) ті, що можуть застосовуватись іншими органами адміністративної юрисдикції (попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, позбавлення спеціального права).

Адміністративні стягнення в ст.24 КпАП викладені у відповідному порядку, що відображає зростання від незначних (попередження) до більш значних (конфіскація) та до суворих стягнень, - виправних робіт та адміністративного арешту.

Враховуючи зміни, які відбуваються у суспільстві, передусім перебудову економіки, становлення ринкових відносин, запровадження адміністративної відповідальності юридичних осіб, проект нового КпАП передбачає нові види адміністративних стягнень, наприклад громадські роботи, скасування реєстрації юридичної особи, позбавлення ліцензії на певний вид підприємницької діяльності тощо [6, 5].

2. Перелік адміністративних стягнень.

Стаття 26 КпАП передбачає, що попередження виноситься у письмовій формі або у передбачених законодавством випадках фіксується іншим встановленим способом. Як правило, попередження встановлюється за адміністративний проступок у санкції норми, що передбачає відповідальність за нього, як альтернатива більш серйозному стягненню і застосовується як самостійний вид стягнення за вчинення незначних правопорушень, а також до осіб, які вперше вчинили проступок, за наявності обставин, що пом'якшують відповідальність, та позитивних характеристик суб'єкта проступку. Це переважно виховний вплив держави в особі органу адміністративної юрисдикції на поведінку правопорушника.

Застосування попередження як виду адміністративного стягнення оформляється постановою уповноваженого органу адміністративної юрисдикції за правилами, визначеними у ст.283 КпАП.

Попередження може також фіксуватись іншим встановленим законодавством способом. Стаття 306 КпАП, що регулює порядок виконання постанови про винесення попередження, водночас передбачає порядок винесення адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушень, передбачених статтями 116 (порушення правил з охорони порядку і безпеки руху на річковому транспорті й маломірних суднах), 116-2 (порушення правил, що забезпечують безпеку експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах), 117 (порушення правил користування річковими і маломірними суднами), 125 (інші порушення правил дорожнього руху), частиною 1 статті 127 (непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху), уповноважуючи Міністерство внутрішніх справ України або Міністерство транспорту України встановлювати способи оформлення такого попередження. Такою формою є фіксування в талоні попереджень порушень водіями транспортних засобів правил дорожнього руху.

Попередження як захід адміністративної відповідальності (тобто як адміністративне стягнення) слід відрізняти від попередження як заходу адміністративно-запобіжного. Незважаючи на однакову назву цих заходів та загальне призначення бути заходами адміністративного примусу, ці заходи відрізняються як за правовою природою, так і за правовими наслідками їх застосування.

Адміністративне стягнення - це адекватна шкоді, завданій правопорушенням, оцінка, що виявляється в реагуванні не будь-якого правоохоронного органу, а уповноваженого органу адміністративної юрисдикції на проступок. Попередження - запобіжний захід, який не має процесуального оформлення і пов'язаний з проявами, які не є завершеними адміністративними проступками [5, 1].

Попередження як адміністративне стягнення тягне за собою відповідні правові наслідки. По-перше, особа, якій винесено попередження, вважається протягом року такою, що притягувалася до адміністративної відповідальності, і це має значення особливо при її притягненні до кримінальної відповідальності за злочини, при кваліфікації яких враховується характеристика особи, що їх вчинила, в тому числі притягнення її до адміністративної відповідальності. По-друге, при повторному вчиненні протягом року однорідного правопорушення, за яке особа була піддана стягненню у вигляді попередження, накладення такого стягнення вважається обставиною, що обтяжує відповідальність.

Відповідно до статті 27 КпАП штраф - це грошове стягнення, що накладається на громадян та посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених законодавством України.

Однак декриміналізація деяких злочинів з переведенням їх законодавцем у розряд адміністративних проступків та поява нового законодавства, яке особливо регулювало економічні відносини, потреба їх оперативного й ефективного захисту спричинили збільшення штрафів, що накладаються в адміністративному порядку. Тому зараз у визначенні поняття штрафу законодавець не встановив граничні його розміри.

Однак, вказавши на суб'єктів, на яких ці штрафи накладаються, він невиправдано звузив сферу їх застосування і породив колізії в законодавстві, оскільки в нормах законодавчих актів з окремих питань (незважаючи на визначення в новій редакції статті 27 КпАП) передбачив можливість застосування штрафів щодо юридичних осіб.

Законодавець, передбачаючи оплатне вилучення предмета (ст.28 КпАП), ставив за мету виключити володіння предметом, який перебуває у власності громадянина або іншої фізичної особи, однак суб'єкт правовідносин володіє цим предметом з порушенням встановлених правил. Це стягнення може бути як основним, так і додатковим і полягає у примусовому вилученні предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім предметом адміністративного правопорушення. Щоправда, законодавець передбачає оплатне вилучення тих предметів, що є безпосередніми об'єктами правопорушення. Оскільки об'єктом правопорушення предмет не може бути (об'єктом можуть бути суспільні відносини, які складаються щодо такого предмета), то сам матеріальний предмет може тут виглядати як предмет адміністративного проступку.

Законодавець також передбачив наступну після вилучення реалізацію предмета з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації цього предмета. Порядок застосування вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються законодавством України. Цей вид стягнення передбачений у санкціях статті 121, 130, 133, 166і, 191, 193. Так, у частині 2 ст.130 КпАП передбачено, що за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень (керування транспортними засобами в стані сп'яніння, ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння) тягне за собою ряд стягнень, серед яких додатковим є оплатне вилучення транспортного засобу.

Частина 1 ст. 191 КпАП передбачила, що порушення правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і бойових припасів громадянами, які мають дозвіл органів на зберігання зазначеної зброї, тягне за собою накладання штрафу від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням зброї і бойових приладів до неї або без такого.

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом (предметом) адміністративного проступку, полягає у примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави. Конфісковано може бути лише предмет, який перебуває в особистій власності правопорушника. Однак ст.29 КпАП застерігає, що це загальний підхід до конфіскації [9, 3].

Адміністративна конфіскація має специфічний характер. На відміну від конфіскації, що передбачена у Кримінальному кодексі України (КК) (ст.59), за нормами адміністративного права можуть бути конфісковані не будь-які предмети, а лише ті з них, які безпосередньо пов'язані із вчиненням проступку. Конфісковано може бути лише предмет, який був знаряддям вчинення проступку або об'єктом (предметом), щодо якого вчинено проступок [10].

Часто такі предмети прямо називаються в законі. Наприклад, за повторне протягом року вчинене порушення правил зберігання, носіння, перевезення вогнепальної гладкоствольної зброї (частина 2 ст. 191 КпАП) особою, яка притягувалася за таке правопорушення до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 191, зброя може бути конфіскована.

Однак слід зазначити, що на цей час положення КпАП в частині застосування такого виду стягнення, як конфіскація, 5 квітня 2001 р. були приведені [9, 3] у відповідність до вимог Конституції України. Конституційна стаття 41 передбачає, що "ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом”. Як це випливає із ст.41 Конституції України [8], що застосовується за нормами КпАП, зараз конфіскація віднесена до компетенції суду.

Позбавлення спеціальних прав як вид адміністративного стягнення передбачено ст.30 КпАП. У цій статті прямо вказується, яких спеціальних прав може бути позбавлена особа за вчинення адміністративного правопорушення: право керування транспортним засобом та право полювання. Зазначені об'єктивні права надаються уповноваженими державними органами громадянам України та іншим фізичним особам на основі спеціально передбачених у нормативних актах процедур за наявністю відповідних підстав (складання іспитів для перевірки знань правил дорожнього руху, вміння управляти транспортним засобом, наявності відповідних документів тощо). У разі неправомірного користування наданими правами відповідний орган (наприклад, державна автомобільна інспекція) тимчасово позбавляє цього права громадянина чи іншу фізичну особу.

Даний вид адміністративного стягнення застосовується на строк до 3 років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Органами, уповноваженими застосовувати даний вид адміністративного стягнення є місцеві суди, які позбавляють права на управління автомобільним транспортом, трамваями та тролейбусами, іншими самохідними машинами та згідно КпАП - органи річкового транспорту і Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства (щодо права керування річковими і маломірними суднами). Позбавляють права полювання відповідні органи, що здійснюють нагляд за дотриманням правил полювання. Даний захід адміністративного стягнення може застосовуватися за проступки, передбачені статтями 85, 108, 116, 122, 123, 130 КпАП тощо.

Позбавлення спеціального права за вказані правопорушення може бути застосовано не до всіх правопорушників. Так, позбавлення права керування транспортними засобами не може застосовуватися до осіб, які керують цими засобами у зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення, на порушення встановлених правил, місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Позбавлення права полювання не може застосовуватися до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Встановлена в ст.30 КпАП заборона застосовувати даний вид стягнення до окремих категорій осіб не означає, що ці суб'єкти адміністративних проступків взагалі не підлягають адміністративній відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, за які законодавець передбачає позбавлення права. Норми адміністративно-деліктного права, які встановлюють відповідальність за проступки у вигляді позбавлення спеціального права, мають альтернативні санкції, що дає змогу застосовувати інше адміністративне стягнення.

Стаття 31 КпАП передбачає виправні роботи, які застосовуються на строк до 2 місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративний проступок, з відрахуванням до 20 % її заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються місцевим судом.

Особливостями цього адміністративного стягнення є:

стягнення майнового характеру, що триває;

стягнення відбувається тільки за місцем постійної роботи, а тому може застосовуватися до осіб, які працюють на постійній роботі;

стягнення застосовується як основне;

під час відбування виправних робіт забороняється звільнення з роботи за власним бажанням;

адміністрації підприємства, де правопорушник відбуває стягнення у вигляді виправних робіт, забороняється надання цій особі чергової відпустки;

час відбування виправних робіт не зараховується до трудового стажу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності із застосуванням цього виду стягнення.

Виправні роботи - адміністративне стягнення, яке застосовується не до всіх без винятку правопорушників, якщо вони вчинили проступок, що передбачений тією чи іншою статтею КпАП із зазначенням відповідного стягнення [5, 7]. Це стягнення не дозволяється застосовувати: до непрацездатних осіб (пенсіонерів за віком, інвалідів, до вагітних жінок), до військовослужбовців та призваних на збори військовозобов'язаних, до осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ [9, 3].

Виправні роботи як адміністративне стягнення відрізняються від виправних робіт без позбавлення волі як кримінального покарання.

По-перше, ці санкції відрізняються строками: в адміністративному праві виправні роботи призначаються на строк до 2 місяців, тоді як за ст.29 КК вони призначаються до 2 років. По-друге, за ст.31 КпАП виправні роботи відбуваються лише за місцем постійної роботи, а відповідно до ст.57 КК вони відбуваються відповідно до вироку суду або за місцем роботи, але із суми заробітку засудженого проводиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду в межах від 10 до 20 % [10].

Даний вид адміністративного стягнення застосовується за вчинення адміністративних проступків, які за ступенем суспільної шкідливості наближаються до злочинів. Це - дрібне розкрадання державного або колективного майна (ст.51 КпАП), незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст.44 КпАП), дрібне хуліганство (ст.73 КпАП) та деякі інші.

Адміністративний арешт (ст.32 КпАП) передбачає короткострокове, строком до 15 діб, позбавлення волі особи, яка вчинила адміністративний проступок, котрий завдав значної шкоди суспільним відносинам, з використанням їх на фізичних роботах без оплати праці.

Законодавець передбачив застосування адміністративного арешту лише за окремі види правопорушень. У КпАП передбачено 6 складів таких проступків:

1) незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст.44);

2) дрібне хуліганство (ст.173);

3) розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у нетверезому вигляді, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за такі правопорушення (частина 3 ст.178);

4) злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовця (ст.185);

5) порушення порядку організації і проведення зборів і демонстрацій (ст.185);

6) прояв неповаги до суду (частина 1 ст.185).

Адміністративний арешт застосовується з урахуванням особистості правопорушника. У частині 2 ст.32 КпАП конкретно визначено тих осіб, до яких взагалі не дозволяється застосовувати цей вид стягнення: вагітні жінки; жінки, що мають дітей віком до 12 років; особи, які не досягли 18 років; інваліди I та II груп.

Застосування адміністративного арешту не тягне за собою судимості й не є підставою для звільнення особи з роботи. Його застосування не перериває трудового стажу. Однак заробітна плата за час відбування адміністративного арешту не виплачується.

Постанова районного або міського суду про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення. Арештовані піддаються особистому оглядові й тримаються під вартою, як вказано у ст.327 КпАП, в місцях, що їх визначають органи внутрішніх справ. Згідно з відомчими інструкціями Міністерства внутрішніх справ України такими місцями є спеціальні приймальники для відбування адміністративного стягнення та ізолятори тимчасового утримання.

Трудове використання осіб, підданих адміністративному арешту, організовують виконавчі органи місцевого самоврядування (виконкоми міських, районних та селищних рад) [9, 3].

3. Накладення адміністративних стягнень.

Глава 4 КпАП передбачає основні правила накладення адміністративного стягнення. Воно накладається в межах установлених санкціями статей КпАП або іншими чинними законодавчими актами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність.

Стаття 34 КпАП називає обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративні проступки: щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків проступку, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до 1 року.

Орган, який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими також обставини, не зазначені в законі. Передбачені в ст.35 КпАП обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративні проступки, також дають змогу уповноваженому органу або суду визначитися щодо міри адміністративної відповідальності. Обставинами, що обтяжують відповідальність, визнаються:

продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

адміністративна відповідальність стягнення правопорушення

повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

втягнення неповнолітнього у правопорушення;

вчинення правопорушення групою осіб;

вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

вчинення правопорушення у стані сп'яніння.

Що стосується такої обставини, як вчинення правопорушення в стані сп'яніння, то законодавець надав право органу адміністративної юрисдикції не визнавати цю обставину як обтяжуючу залежно від характеру адміністративного проступку.

Законодавець передбачає порядок накладення стягнень при вчиненні кількох адміністративних проступків. У ст.36 КпАП передбачено, що в разі вчинення однією особою 2 і більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожний проступок окремо.

З цього правила зроблено винятки. Якщо особа вчинила кілька адміністративних проступків, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом або посадовою особою, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше 2 місяців після його вчинення, а при правопорушенні, що триває, - 2 місяці з дня його виявлення. У разі відмови в порушенні кримінальної справи чи закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного проступку адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Стаття 39 КпАП також передбачає строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Цей строк дорівнює 1 року, якщо особа протягом цього року не вчинила нового адміністративного проступку [9, 3].

Завдання №2

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Надайте правильну відповідь на тест.

ПОЯСНЕННЯ ДО ТЕСТІВ:

ТЕСТ №1. Надана відповідь обумовлена статтею 24-1 "Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх" глави 3 "Адміністративне стягнення" розділу I "Загальна частина" Кодексу України про адміністративні правопорушення [9].

ТЕСТ №2. Надана відповідь обумовлена пунктом 3 "Обставини, що звільняють, виключають, пом'якшують та обтяжують адміністративну відповідальність" теми 10 "Адміністративна відповідальність" підручника Алфьорова С.М. "Адміністративне право України. Загальна частина" [2].

ТЕСТ №3. Надана відповідь обумовлена статтею 24 "Види адміністративних стягнень" глави 3 "Адміністративне стягнення" розділу I "Загальна частина" Кодексу України про адміністративні правопорушення [9].

ТЕСТ №4. Надана відповідь обумовлена пунктом 4 "Адміністративні стягнення та загальні правила їх накладення" теми 10 "Адміністративна відповідальність" підручника Алфьорова С.М. "Адміністративне право України. Загальна частина" [2].

Завдання № 3

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Розв'яжіть ситуаційне завдання.

Громадянин К., перебуваючи у громадському місці в нетверезому стані, вів себе зухвало, порушував громадський порядок, на зауваження працівника міліції, який прибув, не реагував, відмовився пройти з ним до дільничного пункту, виражався нецензурними словами. Як кваліфікувати дії К.? Дайте правову оцінку цієї ситуації з посиланням на норми чинного законодавства і відображенням складу адміністративного правопорушення.

Рішення.

Дії громадянина К. можна кваліфікувати як: дрібне хуліганство (ст.173 Кодексу про адміністративні правопорушення), злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції (ст.185 Кодексу про адміністративні правопорушення), поява в громадських місцях в п'яному вигляді (ч.1 ст.178 Кодексу про адміністративні правопорушення), порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях (ч.1 ст.182 Кодексу про адміністративні правопорушення).

Відповідно до ст.173 Кодексу про адміністративні правопорушення дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, - тягне за собою накладення штрафу від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин, або виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням 20 % заробітку, або адміністративний арешт на строк до 15 діб.

Відповідно до ч.1 ст.178 Кодексу про адміністративні правопорушення поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, - тягне за собою попередження або накладення штрафу від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.185 Кодексу про адміністративні правопорушення злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків - тягне за собою накладення штрафу від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин, або виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до 15 діб.

Відповідно до ч.1 ст.182 Кодексу про адміністративні правопорушення порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від 5 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб та громадян - суб'єктів господарської діяльності - від 15 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [9, 3].

Обтяжуючі обставини - алкогольне сп'яніння громадянина К.

Склад адміністративного правопорушення за ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

Об'єкт правопорушення - суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об'єктивна сторона - нецензурна лайка в громадських місцях, образливе ставлення до громадян та інші дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, під якою необхідно розуміти найбільш цинічні лайки, що належать, як правило, до сфери статевих відносин, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Суб'єкт правопорушення - фізична особа - громадянин К., який досяг 16 років.

Суб'єктивна сторона - наявність вини у формі прямого або непрямого умислу. Громадянин К. усвідомлював, що його дії протиправні, він передбачав, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагнув до цього. Елементом суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

Склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст.178 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

Об'єкт правопорушення - суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об'єктивна сторона - поява громадянина К. в громадських місцях у п'яному вигляді.

Суб'єкт правопорушення - фізична особа - громадянин К., який досяг 16 років.

Суб'єктивна сторона - наявність вини у формі прямого або непрямого умислу. Громадянин К. усвідомлював, що його дії протиправні, він передбачав, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагнув до цього. Елементом суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

Склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст.182 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

Об'єкт правопорушення - суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об'єктивна сторона - порушення громадянином К. вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях (ст.24 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення") [11].

Суб'єкт правопорушення - фізична особа - громадянин К., який досяг 16 років.

Суб'єктивна сторона - наявність вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Склад адміністративного правопорушення за ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

Об'єкт правопорушення - суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.

Об'єктивна сторона - злісна непокора громадянина К. законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського. Права працівника міліції встановлено у ст.11 Закону України "Про міліцію", яка, зокрема встановлює право працівника міліції вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу, а також інші права в межах його компетенції [12].

Суб'єкт правопорушення - фізична особа - громадянин К., який досяг 16 років.

...