Контрольно-наглядова діяльність у сфері додержання законодавства про працю

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ВСП «ВАСИЛІВСЬКИЙ КОЛЕДЖ ТДАТУ»

Циклова комісія юридичних дисциплін

Курсова робота

з дисципліни „Трудове право”

Контрольно-наглядова діяльність у сфері додержання законодавства про працю

Виконав: Кириленко Галина

студент групи П - 21

Керівник: Родіна Тамара Борисівна

2012 р.



Зміст

Вступ

1. Органи державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю

2. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю

3. Найбільш розповсюджені правопорушення законодавства України про працю

Висновки

Практичні завдання

Список використаних джерел



Вступ

Впродовж багатовікової історії людства проблеми здоров'я та безпеки праці завжди посідали чільне місце в соціальному та економічному житті суспільства і були пов'язані з розвитком суспільного виробництва та формуванням суспільного буття.

Нагляд контроль за додержанням законодавства про працю є особливою правозастосувальною діяльністю спеціально уповноважених органів, яка спрямована на захист трудових прав людини.

Нагляд і контроль -- це різні форми перевірочної діяльності уповноважених на те певних державних або громадських органів.

Нагляд -- це здійснення спеціальними державними структурами цільового спостереження за додержанням виконавчо-розпорядчими органами, підприємствами, установами й організаціями та громадянами правил, передбачених нормативними актами.

Контроль є найбільш поширеним і дійовим засобом забезпечення законності. Його сутність полягає в тому, що суб'єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольований об'єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки -- в особі своїх виборних органів і представників.

Тема курсової роботи надзвичайно важлива і актуальна. В часи переходу України до ринкових відносин збільшилась кількість порушень законодавства про працю та про охорону праці на виробництві. Представники Федерації роботодавців України виступають за реформування системи державного контролю і нагляду над дотриманням законодавства про працю.

Роботодавці також відзначають необхідність створення інтегрованої інспекції праці, що об'єднала б функції нагляду над технічними, гігієнічними, соціальними, економічними, психологічними і правовими аспектами праці.

Сьогодні в Україні відсутній орган влади або структура, відповідальна за розробку й узгодження із соціальними партнерами напрямків єдиної політики в сфері забезпечення умов праці. Від цієї непогодженості все більше страждають роботодавці, що стають об'єктом безконтрольних репресій відзначає перший заступник голови ФРУ.

За таких умов виникає необхідність у нагляді і контролі за додержанням законодавства про працю.

Мета цієї роботи полягає у висвітленні діяльності органів нагляду і контролю у сфері додержання законодавства про працю.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

- розглянути повноваження органів державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю;

- з'ясувати функції громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

- показати найбільш розповсюджені правопорушення законодавства України про працю.

Об'єктом дослідження є нагляд контроль за додержанням законодавства про працю .

Предмет дослідження - повноваження органів державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю.

В курсової роботі були використані наступні загальнонаукові методи і прийоми дослідження проблеми: аналіз і синтез, метод порівняльного правознавства, конкретно-соціологічний та інші.

При написанні курсової роботи використано законодавчу базу з питань нагляду контролю за додержанням законодавства про працю, наукова література, монографії, статті та публікації.

Структуру курсової роботи складають вступ, три питання, висновки, практичні завдання, список використаної літератури та посилань.



1. Органи державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю й охорону здоров'я здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу. До їх числа належать: Державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики України; Комітет по нагляду за охороною праці України; Державна інспекція охорони праці Комітету України по нагляду за охороною праці; Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; органи і заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України; органи державного енергетичного нагляду Міністерства енергетики й електрифікації України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю й охорону здоров'я на виробництві здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Ці органи створюють систему органів нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю й охорону здоров'я підприємствами (установами, організаціями) всіх форм власності і діють на основі відповідних нормативно-правових актів, що регламентують їхню діяльність.

Державна інспекція Міністерства праці та соціальної політики України (далі - Державна інспекція) здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності й складається з Головної державної інспекції праці та є структурним підрозділом центрального апарату Міністерства праці і територіальних державних інспекцій праці в областях, містах Києві й Севастополі, які відповідно входять до складу управлінь праці та зайнятості населення обласних державних адміністрацій, управлінь праці та зайнятості Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. [ 9 ]

Державна інспекція здійснює контроль за додержанням законодавства про працю з таких основних питань:

про трудовий договір і ведення трудових книжок;

про робочий час і час відпочинку;

про оплату праці, гарантії і компенсації;

про укладання та виконання галузевих і регіональних угод, колективних договорів;

про трудові відносини у разі банкрутства та приватизації підприємств;

про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків;

про працю жінок, молоді, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захисту;

про трудову дисципліну і матеріальну відповідальність працівників;

про виплату працівникам допомоги з державного соціального страхування.

Свою діяльність Державна інспекція здійснює у взаємодії з органами державного управління охороною праці, органами державної податкової служби, правоохоронними органами, місцевими органами державної виконавчої влади й органами місцевого самоврядування, профспілковими об'єднаннями, представниками сторін, які підписали галузеві, регіональні угоди та колективні договори.

Відповідно до покладених на неї завдань Державна інспекція виконує, зокрема, такі функції:

а) контролює додержання законодавства про працю на підприємствах, вимагає усунення виявлених порушень;

б) вносить на розгляд власника (керівника) підприємства або уповноваженого ним органу, органів державної виконавчої влади пропозиції, спрямовані на усунення і попередження порушень законодавства про працю, а у разі необхідності доводить їх до відома органів прокуратури;

в) складає у випадках, передбачених законодавством, протоколи про адміністративні правопорушення вимог законодавства про працю, а також розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення згідно із законодавством;

г) сприяє організації правового навчання власників (керівників) підприємств або уповноважених ними органів та проведенню роз'яснювальної роботи щодо законодавства про працю;

д) веде прийом громадян, розглядає листи, заяви, скарги громадян, підприємств з питань додержання законодавства про працю. При цьому посадові особи Державної інспекції не виступають як посередники чи арбітри під час розгляду індивідуальних трудових спорів, зберігають конфіденційність джерела інформації (скарги) про порушення законодавства про працю.

Державна інспекція має право залучати до перевірок підприємств громадських інспекторів праці, які діють на основі Положення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 березня 1998 р. №43 [11].

Посадові особи Державної інспекції мають право:

а) безперешкодно відвідувати підприємства з метою контролю за додержанням законодавства про працю;

б) знайомитися з документами й одержувати від міністерств, інших центральних і місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств копії наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності та інформацію з питань додержання законодавства про працю, інші документи і відомості, необхідні для виконання інспекцією своїх завдань;

в) у разі виявлення порушень законодавства про працю давати власнику (керівнику) підприємства або уповноваженому ним органу приписи про їх усунення. Приписи посадових осіб інспекції підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний термін про вжиті заходи;

г) ставити перед власниками (керівниками) підприємств або уповноваженими органами питання про накладення стягнення на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та зайнятість населення.

Разом з тим усі посадові особи Державної інспекції зобов'язані: забезпечувати якісне проведення перевірок додержання законодавства про працю, об'єктивність їх результатів; надавати допомогу підприємствам у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням законодавства про працю, організацією правового навчання працівників; зберігати державну, службову і комерційну таємницю, отриману під час здійснення своїх посадових повноважень, не повідомляти підприємствам відомостей про осіб, які звернулися до них із заявою, скаргою, якщо цього вимагає заявник; проводити роботу з роз'яснення та пропаганди законодавства про працю, аналізувати його застосування.[ 9 ]

Дії працівників Державної інспекції можуть бути оскаржені до вищої посадової службової особи або до вищого органу Державної інспекції та до суду в порядку, встановленому законодавством.

Органи Міністерства праці та соціальної політики України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з невиконанням законних вимог посадових осіб Державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України .

Від імені органів Міністерства праці та соціальної політики України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

головний державний інспектор праці - заступник міністра праці та соціальної політики України, його заступники; головні державні інспектори праці територіальних державних інспекцій праці, їх заступники; державні інспектори праці Головної державної інспекції праці - штраф до 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

державні інспектори праці територіальних державних інспекцій праці - штраф до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ст. 188-6 КпАП невиконання законних вимог посадових осіб Державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України про усунення порушень законодавства про працю спричиняє накладення штрафу на посадових осіб від 5 до 9 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Комітет по нагляду за охороною праці України діє на основі Положення, затвердженого Указом Президента України від 9 березня 1998 р. №182/98, є центральним органом виконавчої влади, підлеглим Міністерству праці та соціальної політики України. Безпосередньо здійснює державну політику в сфері охорони праці, здійснює нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці, державний гірський нагляд, профілактику травматизму виробничого і невиробничого характеру. Відповідно до затвердженого Положення основними задачами Комітету по нагляду за охороною праці є:

комплексне управління охороною праці;

державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів з безпеки, гігієни праці й виробничого середовища, а також за проведенням робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;

координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру;

проведення експертизи проектної документації і видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об'єктів і засобів виробництва;

координація науково-дослідних робіт з питань охорони праці й підвищення ефективності державного нагляду за охороною праці, контроль за їх виконанням, державне замовлення наукових досліджень з цих питань;

встановлення і розвиток міжнародних зв'язків з питань нагляду за охороною праці.

Комітет по нагляду за охороною праці відповідно до покладених задач виконує, зокрема, наступні функції:

- бере участь у формуванні державної політики з охорони праці та профілактики травматизму виробничого і невиробничого характеру, охороні надр, розробляє механізм її реалізації;

- бере участь у формуванні Державного фонду надр;

здійснює управління Державним фондом охорони праці й контроль за надходженням і використанням за призначенням коштів фондів охорони праці, дає роз'яснення з питань формування, обліку і використання коштів цих фондів;

координує роботу міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування й об'єднань підприємств з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, травматизму невиробничого характеру;

організує і здійснює державний нагляд за: додержанням в процесі трудової діяльності вимог законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів з охорони праці; своєчасним забезпеченням працівників спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до нормативних актів; проектуванням, виготовленням, монтажем, ремонтом, реконструкцією, налагодженням і експлуатацією машин, механізмів, обладнання, транспортних та інших засобів виробництва згідно з вимогами нормативних актів про охорону праці;

- проводить експертизу проектів будівництва (реконструкції, технічного переоснащення) підприємств і виробничих об'єктів, наукових розробок з питань нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих на їх відповідність нормативним актам про охорону праці й бере участь у введенні в експлуатацію виробничих об'єктів і об'єктів соціально-культурного призначення;

- видає дозволи на введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого і соціально-культурного призначення, початок роботи підприємств, установ і організацій всіх форм власності і видів діяльності. [ 10 ]

Комітет по нагляду за охороною праці виконує також цілий ряд інших функцій відповідно до затвердженого Положення.

У процесі здійснення своєї діяльності Комітет по нагляду за охороною праці має право:

безперешкодно в будь-який час без попереднього попередження відвідувати підконтрольні підприємства, установи й організації для перевірки додержання законодавства про охорону праці й надр, отримувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з цих питань;

залучати за погодженням з керівниками відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств (об'єднань підприємств), установ і організацій фахівців для розгляду питань, що входять до їх компетенції;

направляти (давати) керівникам і посадовим особам підприємств, установ і організацій, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання розпорядження на усунення порушених вимог, що стосуються охорони праці й користування надрами;

припиняти до усунення порушених вимог, що стосуються охорони праці, експлуатацію підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів і дільниць, робочих місць, машин, механізмів, обладнання, транспортних та інших засобів виробництва, а також роботу, пов'язану з використанням надр, якщо ці порушення створюють загрозу для життя або здоров'я працюючих;

накладати штрафи на підприємства, установи й організації у разі порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, що стосуються безпеки гігієни праці й виробничого середовища;

притягувати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих й інших нормативно-правових актів про охорону праці, надр і ведення підривних робіт та ін. [ 10 ]

Рішення, прийняті Комітетом по нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності й громадянами. Невиконання законних вимог посадових осіб органів Державного комітету України по нагляду за охороною праці по усуненню порушень законодавства про охорону праці або створення перешкод для діяльності цих органів спричиняє накладення штрафу на працівників від 3 до 5 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від 10 до 14 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (ст. 188-4КпАП).

Для виконання своїх функцій Комітет по нагляду за охороною праці створює територіальні управління і державні інспекції. Державний нагляд здійснюють державні інспектори і посадові особи Комітету по нагляду за охороною праці та його територіальних управлінь. Державні інспекції охорони праці Комітету України по нагляду за охороною праці (далі - держінспекції) діють згідно з Типовим положенням про Державну інспекцію охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 19 червня 1995 р. №92. Державна інспекція охорони праці є структурним підрозділом територіального управління Комітету України по нагляду за охороною праці, що здійснює функції державного органу щодо організації управління охороною праці і здійснення нагляду за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (користування надрами) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності, а також за виробничою діяльністю підприємців у галузі на території регіону і не залежить від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих органів державної виконавчої влади.

Держінспекції створюються, реорганізуються і ліквідуються Комітетом України по нагляду за охороною праці за поданням територіальних управлінь. У процесі здійснення своєї діяльності Держінспекція має право:

безперешкодно у будь-який час проводити перевірку підконтрольних підприємств щодо додержання законодавства та інших нормативних актів про охорону праці та надр, отримувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію;

залучати за погодженням з відповідними об'єднаннями, підприємствами, місцевими органами державної виконавчої влади їхніх спеціалістів для проведення перевірок;

надсилати (подавати) керівникам підприємств обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці та користування надрами;

зупиняти експлуатацію, з накладанням пломби, підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів і дільниць, робочих місць та устаткування до усунення порушень, вимог щодо охорони праці та використання надр, що створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих чи суперечать законодавству про надра, або в разі відсутності дозволу органів Комітету по нагляду за охороною праці на початок роботи підприємства;

накладати на підприємства штрафи за результатами комплексних перевірок та в разі невиконання розпоряджень (приписів) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці та користування надрами;

притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, надр і ведення підривних робіт;

надсилати (надавати) власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді для вжиття заходів і передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності;

перевіряти додержання встановленого порядку допуску працівників до роботи, їх інструктажу, навчання безпечних методів роботи, перевірки знань з питань охорони праці, відстороняти від виконання небезпечних і спеціальних робіт осіб, які не мають на це права;

перевіряти знання з питань охорони праці у посадових осіб до початку виконання ними своїх обов'язків і періодично згідно з чинними нормативними актами;

вилучати дозволи на право проведення підривних робіт, свідоцтва на право придбання промислових вибухових матеріалів і виготовлення найпростіших вибухових речовин у разі порушень вимог нормативних актів про охорону праці;

припиняти випуск або вилучати дозволи на початок виробничої діяльності підприємств, виготовлення машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, технологічні процеси у разі порушення умов дії дозволів або невідповідності вимогам нормативних актів про охорону праці вказаних об'єктів і обладнання;

проводити у встановленому порядку розслідування обставин і причин аварій, випадків виробничого травматизму, випадків розкрадання, розкидання і втрат промислових вибухових матеріалів, приймати за результатами розслідування обов'язкові для виконання рішення з питань, віднесених до компетенції органів Комітету по нагляду за охороною праці та інші права.

Узагальнюючи вищевикладений матеріал можна зазначити слідуюче: що нагляд і контроль та додержання законодавства про працю і охорону здоров'я здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції система яких була розроблена в Україні.

На ці органи покладаються такі завдання як контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, установах та організаціях, можуть вимагати усунення цих порушень від винуватців, накладати за це штрафи, припиняти діяльність на підприємствах де порушують законодавство про працю.

Органи нагляду взаємодіючи з органами місцевого самоврядування, з власниками підприємств, з громадянами контролюють додержання законодавства про працю.

Треба ще зазначити й те що у своїй діяльності органи державного нагляду не залежать від власника або уповноваженого ним органу.

державний законодавство громадський

2. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки -- в особі своїх виборних органів і представників.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа. Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право:

- безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці;

- вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки і гігієни праці.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку. Не можуть бути ущемлені будь-які законні інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.

Якщо уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок підприємств чи виробництв фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, цими органами.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці діють відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.

Профспілкові комітети підприємств, установ і організацій мають право створювати комісії з питань охорони праці, порядок організації і діяльності яких передбачений Положенням про комісію з питань охорони праці профспілкового комітету підприємства, затвердженим постановою Президії Федерації профспілок України від 20 вересня 1994 р.

Відповідно до Положення про громадського інспектора з охорони праці, затвердженого постановою Президії Федерації профспілок України від 20 вересня 1994 р. громадський інспектор з охорони праці виконує громадський контроль за умовами праці та побуту, додержанням правил і норм охорони праці на робочих місцях, виконанням власником заходів із запобігання травматизму і професійним захворюванням на виробництві. Громадський інспектор з охорони праці обирається відкритим голосуванням на загальних зборах профспілкової групи із числа активних членів профспілки на строк дії її повноважень. Громадський інспектор з охорони праці виконує такі функції:

перевіряє стан умов, безпеки праці й виробничої санітарії на робочих місцях, додержання працівниками інструкцій з техніки безпеки та інших нормативних актів з питань охорони праці;

контролює наявність та повноту інструкцій з техніки безпеки, своєчасність та якість проведення інструктажів з безпеки праці, забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, правильне їх використання, своєчасне проведення хімчистки, прання, ремонту, сушіння, дезінфекції, дезактивації тощо;

перевіряє стан санітарно-побутових приміщень, забезпечення ними працівників відповідно до встановлених норм, а також використання цих приміщень за призначенням;

- негайно інформує бригадира, майстра або іншого керівника дільниці, цеху, підприємства про кожний нещасний випадок, що стався з працівником на виробництві, вживає заходів щодо надання допомоги потерпілим;

- бере участь у розслідуванні обставин та причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві, вносить до відповідних комісій свої зауваження та пропозиції щодо своєчасного й об'єктивного оформлення актів форми Н-1, контролює виконання заходів з усунення причин нещасних випадків тощо.

Громадський інспектор з охорони праці має право:

безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві;

вносити пропозиції щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, які порушують вимоги з питань охорони праці, а також про моральне та матеріальне заохочення працюючих, які сприяють створенню безпечних та нешкідливих умов праці.

Згідно з підпунктом "є" п. 8 Положення про Державну інспекцію праці Міністерства праці та соціальної політики України для здійснення своїх функцій Державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики України може залучати представників громадськості, профспілок шляхом оформлення останніх, з їх згоди, громадськими інспекторами праці.[ 9 ]

Організація діяльності й керівництво громадськими інспекторами праці з контролю за додержанням трудового законодавства здійснюється територіальними державними інспекторами праці. Призначення громадських інспекторів праці здійснюється за рішенням головного державного інспектора праці територіальної Державної інспекції праці. Громадські інспектори праці проводять перевірки додержання трудового законодавства на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності в порядку суспільного доручення без звільнення від основної роботи і без додаткової оплати. Громадські інспектори праці мають право:

а) контролювати додержання законодавства про працю на підприємствах і вимагати усунення виявлених правопорушень;

б) вносити на розгляд власника (керівника) підприємства або уповноваженого ним органу пропозиції, спрямовані на усунення і попередження порушень законодавства про працю;

в) сприяти проведено роз'яснювальної роботи із законодавства про працю на підприємствах;

г) безперешкодно відвідувати підприємства з метою контролю за додержанням законодавства про працю;

д) знайомитися з документами й отримувати від підприємств копії наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності та інформацію з питань додержання законодавства про працю;

є) у разі виявлення порушень законодавства про працю давати власнику (керівнику) підприємства або уповноваженому ним органу розпорядження про їх усунення.

Розпорядження громадських інспекторів праці підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням інспекції в місячний термін про вжиті заходи.

Отже виходячи з вищезазначеного слід зазначити, що громадський контроль за додержанням законодавства про працю діє разом з державним контролем тільки на самому підприємстві.

Рішення контролю профспілки та колективу не є обов'язковим для роботодавця - це є недоліком громадського контролю.

Таким чином, громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки -- в особі своїх виборних органів і представників. Права громадського інспектора закріплені у Законі України « Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року. Характерною особливістю перелічених повноважень трудових колективів і профспілок є те, що вони носять рекомендаційний характер. Прийняті рішення з питань охорони праці не є обов'язковими для власника (керівника) підприємства. Громадські інспектори праці працюють у взаємодії з державними інспекторами праці і під їх керівництвом. Розпорядження громадських інспекторів праці підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням інспекції в місячний термін про вжиті заходи.

Треба зауважити, що ті самі профспілкові представники є не хто інші як наймані працівники на підприємстві і вони є залежними від власника або уповноваженого ним органу, тому не можна говорити про повну незалежність громадських інспекторів праці.

3. Найбільш розповсюджені правопорушення законодавства України про працю

Наша держава відповідно до Конституції України є правовою державою, на її території визнається і є чинним принцип верховенства права.

Як уже зазначалось, останнім часом зросла кількість порушень трудових прав громадян. Найбільш чисельними є порушення законодавства про оплату праці. На 10 січня 2009р. заборгованість із виплати заробітної плати становила 6 395 млн. грн. Лише третина (35,8%) загальної суми боргу припадає на підприємства, установи та організації державної форми власності. Решта боргу утворилася на не держпідприємствах (Соціально-економічне становище України за 1999 рік // Урядовий кур'єр. -- 2009. -- 29 березня). За останні два роки загальна сума заборгованості збільшилась удвоє. Заборгованість на одного працюючого становила майже 700 грн. Своєчасно не одержують заробітну плату 2/^ працюючих. Відсутність коштів на оплату праці призводить до виплати заробітної плати не у грошовій формі. Примусове запровадження неповної зайнятості; надання відпусток без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням, невиплати допомоги в разі тимчасової непрацездатності, порушення строків розрахунку в разі звільнення; недотримання державного гарантування мінімального розміру заробітної плати; порушення порядку виплати, нарахування та перерахунку розмірів відшкодування втраченого заробітку, сум одноразової допомоги, компенсації витрат на медичну й соціально-побутову допомогу потерпілим на виробництві. Несвоєчасна виплата заробітної плати працівникам бюджетної сфери, а також вилучення з Державного фонду зайнятості населення коштів стали однією з причин колективного трудового спору між Федерацією профспілок і Кабінетом Міністрів України у 2008 р.

Конституція України закріпила цілий комплекс трудових прав людини і громадянина і серед них правовий захист від незаконного звільнення. Спори про поновлення на роботі незаконно звільнених працівників розглядаються судом в порядку, передбаченому цивільно-процесуальним законодавством. Разом з тим розгляд вказаної категорії спорів має свої особливості, які визначаються законодавством про працю.

Незаконними звільненнями є звільнення без дотримання умов припинення трудового договору. Правомірними умовами припинення трудового договору є такі: 1) з передбачених у законі підстав припинення трудового договору; 2) з додержанням певного порядку звільнення з конкретної підстави; 3) належним чином оформлений юридичний факт припинених правовідносин[16,с. 56].

Охорона праці за своєю сутністю є турботою про людину у процесі використання її праці і розглядається як охорона працездатності людини. 3 іншого боку, відносини щодо охорони праці -- невід'ємна складова організації процесу праці, що створює умови для стабільної та успішної трудової діяльності громадян Право кожної людини на належні, безпечні та здорові умови праці -- конституційне право, встановлене ст. 43 Конституції України. Окрім цього, Конституція закріпила право людини на охорону здоров'я (ст. 49).

На жаль, проблеми охорони праці в економічних і соціальних програмах на сьогодні не є пріоритетними. Як наслідок -- високий виробничий травматизм і профзахворюваність.

Ризик стати жертвою нещасного випадку на виробництві або постраждати від профзахворювання в Україні у 5 -- 8 разів вищий ніж у розвинутих країнах. На наших підприємствах травмується щорічно 65 тис. чол., з них 1,9 тис. гине, понад 6 тис. набувають профзахворювання, 10 тис. чол. стають інвалідами. Як наслідок -- людина втрачає можливість заробляти гроші на себе і для своєї сім'ї.

Найбільш негативно позначаються на стані охорони праці таки чинники: незадовільні умови праці на виробництві; недостатнє забезпечення працюючих засобами індивідуального та колективного захисту; недостатній рівень підготовки працюючих та фахівців з питань охорони праці; відсутність впровадження в обхідному обсязі науково-технічних розробок у сфері охорони праці; недостатня організація роботи з інформаційного забезпечення охорони праці.

З метою посилення наглядової функції за станом з охорони праці в Україні Указом Президента України від 18 вересня 2008 р. № 834/202 утворено на базі Державного департаменту з нагляду за охороною праці, що діє у складі Міністерства праці соціальної політики України, Державний комітет України з нагляду за охороною праці як центральний орган виконавчої влади.

У процесі реалізації контрольно-виконавчих гарантій забезпечення й захисту права на безпечні та здорові умови праці злободенними на сучасному етапі залишаються питання неефективного здійснення державного нагляду й контролю у сфері зазначеного права, безвідповідального ставлення роботодавців до додержання вимог законодавства у сфері безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Однак, однією з найважливіших проблем у процесі реалізації зазначених гарантій є низька ефективність дії механізму економічного стимулювання роботодавця у сфері права на безпечні та здорові умови праці[22, с.16].

Висновки

Отже, в ході розкриття теми було визначено, що нагляд - це здійснення спеціальними державними структурами цільового спостереження за додержанням виконавчо-розпорядчими органами, підприємствами, установами й організаціями та громадянами правил, передбачених нормативними актами. Контроль є найбільш поширеним і дійовим засобом забезпечення законності. Його сутність полягає в тому, що суб'єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольований об'єкт виконує покладенні на нього завдання і реалізує свої функції.

Функції контрольно-наглядової діяльності в дотримані законодавства про працю полягають в щоденній чи періодичній перевірці відповідно до правил, типових і виробничих інструкцій, справності обладнання на виробництві, в обов'язках відповідальних посадових осіб стежити за справністю і безпечною його експлуатацією, перевірці рівня спеціальних знань обслуговуючого персоналу та інше. Головне призначення цієї діяльності в запобіганні виробничому травматизму, матеріальним збиткам, охороні життя і здоров'я людини.

В Україні здійснюється як державний так і громадський контроль за додержанням законодавства про працю.

Вищий нагляд за додержанням законодавства про працю й охорону праці забезпечує Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори. Перевірка виконання законів повадиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності підстав - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органів нагляду і контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Також можна визначити, що громадський контроль за виплатою заробітної плати, додержання законодавства про працю, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту здійснюють профспілки в особі своїх виборних органів і представників, та трудові колективи через обраних ними уповноважених.

У разі загрози життю або здоров'ю працівників, профспілки мають право вимагати від роботодавців негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємстві в цілому на час, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників. Профспілки мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам з питань охорони праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і профзахворювань на виробництві та давати висновки про них. Для здійснення цих функцій профспілки, їхні об'єднання можуть створювати служби правової допомоги та відповідні інспекції, комісії, затверджувати положення про них. Уповноваженні представники профспілок мають право вносити роботодавцям подання, які є обов'язковими для розгляду роботодавцями та одержувати від них аргументовані відповіді.

На даному періоді розвитку трудових відносин в Україні має місце велика чисельність порушень законодавства про працю. Найбільш поширеними з яких є: незаконне звільнення працівників з роботи, недотримання законодавства про оплату праці, недотримання нормативних актів про охорону здоров'я працівників на виробництві.

Хоч в Україні є велика кількість органів контролю і нагляду за додержанням законодавства про працю їх діяльність є недосконалою в плані відсутності хорошої правової бази.

У процесі реалізації контрольно-виконавчих гарантій забезпечення й захисту права на безпечні та здорові умови праці злободенними на сучасному етапі залишаються питання неефективного здійснення державного нагляду й контролю у сфері зазначеного права, безвідповідального ставлення роботодавців до додержання вимог законодавства у сфері безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Однак, однією з найважливіших проблем у процесі реалізації зазначених гарантій є низька ефективність дії механізму економічного стимулювання роботодавця у сфері права на безпечні та здорові умови праці.

Також, на думку автора курсової роботи, громадському контролю треба надати більших повноважень що до контролю додержання законодавства про працю, також можна залучати громадських інспекторів праці з інших підприємств тієї ж галузі для незалежної перевірки дотримання законодавства про працю та умов роботи працівників на підприємствах.



Список використаної літератури та посилань

Нормативно-правова

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/ВР-96. (зі змін. і доп.)

2. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII. (зі змін. і доп.)

3. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІV. (зі змін. і доп.)

4. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. № 4004-ХІІ. (зі змін. і доп.)

5. Закон України „Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 14 січня 1998 р. № 16/98-ВР. (зі змін. і доп.)

6. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р. № 1045-ХІV. (зі змін. і доп.)

7. Закон України „ Про охорону праці” від 14.10.92 № 2694. У редакції Закону України від 21.11.02 № 229. (зі змін. і доп.)

8. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 роки” від 10.10.01 № 1320.

9. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи, організації за порушення нормативних актів про охорону праці» від 17 вересня 1993 р. № 754. // ЗП України. -- 1994. -- № 1. -- Ст. 24

10. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001--2005 роки» від 10 жовтня 2001 р. № 1320.

11. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам дорожнього господарства» від 28 грудня 2000 р. № 362.

12. Наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій» від 31 березня 1994 р. № 45.

13. КЗпП з постатейними матеріалами. - К.: Юрінком Інтер, 2008.

14. Науково-практичний коментар до законодавства України „Про охорону праці”. - К.: А.С.К, 1997.

15. Стичинський Б.С. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. - К.: А.С.К, 2008.

16. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Положення про громадських інспекторів праці», від 20 березня 1998 р. №43 .

Спеціальна література

16. Амелічева Л. Проблеми реалізації та захисту права громадян на безпечні та здорові умови праці як об'єкта національної безпеки // Підприємництво, господарство, право.- 2004.- № 8. - С. 119-123

17. Болотіна Н.Б., Трудове право України: підручник. - К.: Вікар, 2008.

18. Буйко К., Гавріков В. Безпека праці та захист здоров'я на підприємстві // // Інформаційний бюлетень з охорони праці. - 2002. - № 3. - С. 30-31

19. Дегтяренко Г., Романенко Н. Аналіз виробничого травматизму в Україні за 9 місяців 2004 року // Інформаційний бюлетень з охорони праці. - 2004

20. Кузнєцов Г. Базовий принцип зацікавленості: Європейска модель економічного стимулювання // Інформаційний бюлетень з охорони праці. - 2001. - № 2. - С.22-24

21. Теличко Є. Нормативно-правове забезпечення охорони праці: тягар минулого й проблеми сьогоднішнього дня // Охорона праці. - 2004. - № 1

Размещено на Allbest.ru

...