Господарські товариства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Міністерство освіти і науки України

КЛК НАУ

Контрольна робота

з дисципліни: Господарське право

на тему: Господарські товариства

Виконала студентка групи ООТ -41:

Скрипка Н.В.

Перевірив викладач:

Хомяк О.В.

майно вкладник командитне товариство арбітраж

Кременчук 2013

Задача 1

Троє громадян вирішили створити господарське товариство, яке б характеризувалося:

- можливістю коштів інших осіб (не засновників з метою створення значного за розмірами капіталу;

- незначним ризиком для учасників товариства у разі негараздів в його діяльності;

- обмеженим рухом учасників;

- незначним рівнем публічності діяльності товариства;

- можливістю формування виконавчого органу не лише з учасників товариства, а й з найманих працівників.

1. Якому виду господарських товариств відповідають ці ознаки?

2. Які дії мають виконати засновники для реалізації свого задуму?

Відповідь:

Спираючись на умови задачі можна зробити такий висновок, що під час створення господарського товариства на основі вказаних ознак найбільш доцільно було б обрати наступну організаційно-правову форму таку як: приватне акціонерне товариство (ПрАТ), на підставі ЗУ «Про акціонерні товариства» (ЗАТ згідно старої назви) але, в силу великої схожості зазначених ознак можливо створення також господарського товариства і в формі товариства з обмеженою відповідальністю, тому обрання тієї чи іншої організаційно-правової форми є насамперед прерогативою самих засновників.

1.Згідно п.5 ст. 9 ЗУ «Про акціонерні товариства»: Створення акціонерного товариства здійснюється за такими етапами:

1) прийняття зборами засновників рішення про створення акціонерного товариства та про закрите (приватне) розміщення акцій;

2) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

3) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

4) присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

5) укладення з депозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій або з реєстратором іменних цінних паперів договору про ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

6) закрите (приватне) розміщення акцій серед засновників товариства;

7) оплата засновниками повної вартості акцій;

8) затвердження установчими зборами товариства результатів закритого (приватного) розміщення акцій серед засновників товариства, затвердження статуту товариства, а також прийняття інших рішень, передбачених законом;

9) реєстрація товариства та його статуту в органах державної реєстрації;

10) подання Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

11) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

12) отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;

13) видача засновникам товариства документів, що підтверджують право власності на акції.

Задача 2

Командитне товариство, що складається з одного повного учасника і трьох вкладників, які мають рівні частки, визнано банкрутом. Ліквідаційна комісія виявила, що борги товариства на 450 тисяч гривень перевищують його майнову базу навіть після вжиття заходів до стягнення кредиторської заборгованості. При цьому з'ясувалося, що вкладники лише на 25 відсотків сплатили свої вклади до статутного фонду, розмір якого відповідно до установчого договору становить 36 тисяч гривень

1. Яким має бути сукупний розмір часток вкладників в майні командитного товариства?

2. Якою буде участь кожного з учасників (повного учасника і вкладників) в покритті заборгованості товариства? Обґрунтуйте свою відповідь.

Відповідь:

1.Згідно п.2 ст. 80 ЗУ «Про господарські товариства»: Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в засновницькому договорі.

2. Згідно Господарського законодавства, повні учасники (учасники, що несуть повну відповідальність) командитного товариства крім того несуть обов'язково субсидіарну майнову відповідальність за зобов'язанням товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;

Вкладники командитного товариства, які повністю не внесли передбаченого установчим документом, ( в даному випадку - меморандуму) вкладу, несе відповідальність перед товариством у порядку, встановленому референдумом.

Задача 3

Четверо громадян України віком від 16 до 25 років вирішили створити підприємницьку організацію для спільного здійснення за безпосередньої трудової участі кожного з них ремонтно-будівельних робіт в приватному житловому фонді. Один із цих громадян пообіцяв внести 100 гривень, інший - надати свою невеличку майстерню площею 10 кв. м для облаштування офісу; решта не могла запропонувати нічого, крім своєї праці. Відтак постало питання про вибір організаційно-правової форми підприємницької організації, яка б відповідала таким ознакам:

- відсутність законодавчих вимог до мінімального розміру статутного фонду;

- участь усіх учасників організації у веденні справ останньої, але при наявності виконавчого органу (директора), який міг би контролюватися обраним учасниками ревізором;

- демократичний принцип вирішення основних питань діяльності організації: кожний учасник має лише один голос незалежно від його майнової участі в організації;

- розподіл чистого прибутку організації насамперед в залежності від трудової участі, а потім - майнової;

- обмежений характер майнової відповідальності учасників організації у разі недостатності (відсутності) в останньої необхідного для покриття заборгованості майна (коштів).

1.Яку організаційно-правову форму підприємницької організації Ви можете порекомендувати? Обґрунтуйте свою відповідь.

Відповідь:

В даному випадку необхідно використати організаційно-правову форму господарської організації, як виробничий кооператив, оскільки вона найбільш доцільно характеризує ознаки вказані в фабулі пропонованого завдання.

Виробничий кооператив - це господарська організація корпоративного типу, яка створюється та добровільних засадах громадянами для спільного здійснення господарської (виробничої) діяльності з метою отримання доходу і діє на підставі статуту, на засадах членства, обов'язкової трудової участі в його діяльності, самоуправління та самофінансування.

Задача 4

Розглядаючи справу, стороною у якій є банк, та визначаючи його правове становище, арбітражний суд щодо банку застосував норми Закону України «Про підприємництва в Україні».

1. Чи є банк підприємством за законодавством України?

2. Чи правильно застосований арбітражним судом зазначений нормативний акт? Посилаючись на відповідні положення законодавства, назвіть основні ознаки підприємства.

Відповідь:

1. Банк, за законодавством України не є підприємством. Оскільки:

Згідно п.2 ст. 334 ГК, банками є фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

Та згідно ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

2. Правове регулювання банківської діяльності та визначення специфіки правового статусу суб'єктів цієї діяльності здійснюється за допомогою системи нормативно-правових актів, що включає:

- ГК України;

- ЦК України;

- ЗУ «Про Національний банк України» та ЗУ «Про банки та банківську діяльність»;

- Підзаконні НПА, зокрема, положення та постанови НБУ та рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

На підставі вищевикладеного, можна зробити висновок, що застосування судом зазначених норм є неправомірним.

Слід зазначити, що в новому Цивільному кодексі поняття підприємства дається в главі 12 ".Загальні положення про об'єкти цивільних прав" у ст. 191 "Підприємство як єдиний майновий комплекс". Відповідно до цієї статті, "підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності", є сукупністю нерухомих і рухомих речей, майнових та інших прав, а також може бути в цілому чи в частині об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. На відміну від Цивільного кодексу Господарський кодекс (статті 62-72) визначає підприємство самостійним суб'єктом господарювання, якому притаманні такі риси:

- належність до основної ланки економіки;

- безпосереднє здійснення виробничої, науково-дослідницької, торговельної та іншої господарської діяльності - як комерційної (підприємницької), так і некомерційної;

- можливість функціонування на будь-якій формі власності: державній (державні та казенні підприємства), комунальній (комунальні підприємства), колективній (підприємства у формі виробничих кооперативів, господарських товариств, колективних підприємств), приватній (приватні підприємства);

- установчий документ - зазвичай статут, якщо інше не встановлено законом (так, для підприємств, що діють у формі повного чи командитного товариства, установчим документом буде засновницький договір - ч. 1 ст. ГК 82;

- для командитного товариства з одним повним учасником - меморандум, що передбачено ч. З ст. 134 ЦК України);

- функціонування на базі відокремленого майна, що знаходить вираз у наявності самостійного балансу та рахунку в банку; це майно може бути закріплено за підприємством на праві власності (підприємства у формі господарських товариств і виробничих кооперативів, приватне підприємство, якщо засновник (власник майна) сам (без найманого керівника) управляє цим підприємством), праві господарського відання (держанні підприємства, комунальні підприємства, приватні підприємства з найманим керівником, а також підприємства громадських, релігійних, кооперативних організацій, якщо засновник застосував цей правовий титул при закріпленні за підприємством виділеного йому майна), праві оперативного управління (казенні підприємства, а також інші унітарні підприємства, якщо власник для закріплення за останніми майна обирає цей правовий титул), праві користування (може застосовуватися як додатковий правовий титул до одного з вищеназваних, як це має місце, наприклад, в орендному підприємстві);

- наявність господарської правосуб'єктності, и тому числі статусу юридичної особи з одночасною забороною мати у своєму складі інших юридичних осіб; підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо), а також мати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи;

- індивідуалізація підприємства як самостійного суб'єкта господарювання забезпечується наявністю у нього власного найменування (фірмової назви), що відображається в його вихідних документах, печатці; як платник податку підприємство повинно мати ідентифікаційний код;

- порядок управління підприємством залежить від типу підприємства - унітарного (управління здійснюється одноособовим керівником, що призначається власником майна підприємства) чи корпоративного типу (управління здійснюється (а) за допомогою органів, створених учасниками: збори учасників, виконавчий і контрольний органи, або (б) уповноваженими учасниками - в повному та командитному товариствах);

ступінь самостійності підприємства (обсяг його прав та обов'язків) залежить від правового титулу майна підприємства:

а) підприємства - власники майна мають максимальний обсяг прав (затверджують свій статут, вирішують усі питання стратегічного плану - щодо реорганізації та ліквідації підприємства, зміни напрямів діяльності, використання майна, в тому числі розподілу прибутку тощо) та мінімум обов'язків (сплата податків та інших обов'язкових платежів, ведення бухгалтерського обліку та подання статистичної звітності, внесення змін до відомостей державної реєстрації у разі наявності підстав для цього; дотримання вимог екологічного, трудового, містобудівного та іншого законодавства; виконання умов укладених договорів та дотримання прав і законних інтересів інших осіб);

б) щодо підприємств - невласників (правовий титул майна такого підприємства - або право господарського відання, або право оперативного управління) стратегічні питання створення та діяльності таких підприємств вирішуються власниками їх майна (їх представниками), які затверджують статут підприємства, призначають його керівника, визначають правовий титул майна та межі майнової самостійності підприємства, в тому числі порядок використання його прибутку, вирішують питання реорганізації та ліквідації підприємства тощо.

Частина питань погоджується з власником майна (створення філій, представництв підприємства, випуск облігацій підприємства тощо).

Лише деякі питання вирішуються підприємством самостійно (формування виробничої програми, прийняття (неприйняття) державного замовлення, Встановлення господарських зв'язків, наймання та звільнення працівників, організація виробничого процесу тощо).

Таке підприємство має додаткові обов'язки, крім уже названих: виконувати вказівки власника або погоджувати з ним питання діяльності підприємства у передбачених законом та статутом підприємства випадках (якщо це не суперечить вимогам законодавства), відраховувати власнику визначену ним частину чистого прибутку підприємства; використовувати закріплене за підприємством майно лише в межах, визначених законом і статутом підприємства.

Задача 5

Майно державного підприємства «Спец буд» належить йому на праві, повного господарського відання. Здійснюючи розрахунки з постачальниками продукції, керівник підприємства вирішив передати у власність одного з постачальників автомобіль, який належить ДП «Спецбуд»?

1. Чи правомірне таке рішення керівника ДП «Спецбуд».

2. Який правовий титул майна, що державною власністю і закріплене за державним підприємством?

Відповідь:

Рішення прийняте керівником підприємства є правомірним, оскільки:

Право господарського відання (ст. 136 ГК України) порівняно з правом власності є більш обмеженим і передбачає можливість володіння, користування і розпорядження закріпленим на цьому правовому титулі майном на розсуд суб'єкта цього права (підприємства), але в межах закону і затвердженого власником майна статуту підприємства. Суб'єкт права господарського відання за своїми зобов'язаннями відповідає усім майном, що закріплене за ним на цьому правовому титулі, і може бути суб'єктом банкрутства. На такій правовій основі майно закріплюється за державними (ч. З ст. 73, ч. 2 ст. 74 ГК України) та комунальними (ч. З ст. 78 ГК України) унітарними підприємствами, що діють з метою отримання прибутку; унітарними комерційними підприємствами, що створюються господарськими товариствами, кооперативами, громадськими та релігійними організаціями, громадянами.

Размещено на Allbest.ru