Попри наявність відповідних особливостей кожного з названих вище різновидів обшуку, існують загальні (спільні) тактичні положення, засади, якими слід керуватись у ході будь-якого обшуку:

раптовість (неочікуваність для обшукуваного);

планомірність (тобто послідовність і системність обшуку);

цілеспрямованість;

використання етики і психології;

врахування особливостей предметів пошуку і характеру обслідуваного об'єкта тощо;

застосування техніко-криміналістичних засобів, методів і допомоги спеціалістів;

безпечність;

використання допомоги оперативних підрозділів та інформації, отриманої оперативним способом [14].

Умовно обшук можна поділяти на три стадії:

підготовчу;

основну (робочу);

завершальну.

Своєю чергою, підготовча стадія складається з двох етапів:

етап підготовчих дій до виїзду на місце проведення обшуку;

етап підготовчих дій після прибуття на місце обшуку, але до його початку.

Окрім цього, основну (робочу) стадію також поділяють на:

оглядовий етан робочої стадії;

пошуковий етап робочої стадії [14].

Перший етан підготовчої стадії полягає в розробленні плану проведення обшуку і виконання комплексу заходів щодо його забезпечення. Цей комплекс заходів охоплює:

вивчення матеріалів кримінальної справи;

вивчення слідчої практики;

вивчення особи обшукуваного;

моделювання шуканих об'єктів;

проведення слідчих дій, спеціально запланованих для отримання недостатньої інформації;

здійснення встановлювальних та інших розвідувальних заходів;

аналіз оперативно-розшукової операції;

підготовку технічних засобів;

визначення кола учасників обшуку;

складення письмового плану [14].

Вивчення особи обшукуваного. На цьому попередньому етапі слідчий зобов'язаний зібрати якомога повніші дані про особу, в якої буде виконано обшук.

У криміналістичній літературі є спроби сформулювати переліки типових даних, що їх необхідно зібрати про особу обшукуваного. Зокрема, професор О.Р. Ратінов [24] під час збору відомостей про особу обшукуваних рекомендує звертати увагу на такі питання: а) професію і рід заняття; б) схильності і характер знань поза трудовою діяльністю; в) спосіб життя, звичайний розпорядок у сім'ї, а за обшуку в службовому приміщенні - режим роботи; г) склад сім'ї, відносини з сусідами, а якщо обшук у службовому приміщенні, то з найближчими співпрацівниками; д) особливості поведінки в побуті і на службі; е) зв'язки та знайомства.

Вивчення місця майбутнього проведення обшуку. Для з'ясування умов та обстановки майбутнього обшуку необхідно встановити: а) точну адресу приміщення, що підлягає обшукові, або розташування обшукуваної ділянки; б) чи є це приміщення окремою квартирою, кімнатою в комунальній квартирі, будовою на правах власності; в) чи є в місці, що підлягає обшукові, льох, підвал, горище, хлів або інші господарські будови і приміщення; г) шляхи підходу і проникнення в приміщення, що підлягає обшукові; д) наявність у цьому приміщенні меблів, механізмів, запасних виходів і вікон, дверних оглядових віконець (дверних вічок); характер замкових механізмів [14].

Завершальним етапом підготування обшуку до прибуття на місце його проведення є його планування, тобто складання плану майбутньої операції.

У плані мусить бути зазначено:

які об'єкти необхідно вилучити у справі;

особу, яку потрібно обшукати, її місцеперебування;

обов'язкових учасників оперативно-слідчої групи;

спосіб проникнення в приміщення для обшуку і заходи щодо попередження можливого збройного опору;

час і порядок проведення обшуку;

конкретних спеціалістів (зокрема кінолога);

технічні засоби (засоби пошуку і фіксації, упаковки для вилучення об'єктів обшуку);

тактичні засоби, що їх доцільно застосовувати для пошуку;

спосіб зв'язку і транспортні засоби;

заходи щодо місця обшуку;

заходи, що унеможливлять зв'язок обшукуваного з іншими особами;

способи легалізації отриманих оперативних даних, що використовуватимуться під час обшуку;

очікувані дії учасників обшуку в разі ускладнення обстановки;

заходи щодо попередження можливого приховування або пошкодження об'єктів, які шукали [14].

Подальшим етапом підготовчої стадії обшуку є здійснення комплексу заходів, що проводяться від моменту прибуття на місце обшуку, але до початку пошукових дій. Комплекс цих заходів є таким:

корегуються деякі пункти плану з урахуванням реальної обстановки;

в зоні пошуку розмішується оперативний склад групи зовнішнього забезпечення. Тобто, після прибуття (бажано раптового) на місце обшуку транспортний засіб залишають на певній віддалі від об'єкта обшуку. Негайно організується спостереження за вікнами і вхідними дверми помешкання чи приміщення, в якому має проводитись обшук;

встановлюються зв'язки між групою зовнішнього забезпечення та іншими учасниками обшуку;

реалізуються завчасно розроблені прийоми раптового проникнення в приміщення або на місцевість, які обшуковуються. Входять на місце проведення обшуку відразу всі учасники, зокрема поняті. Але, якщо навіть є непрямі дані, що злочинець озброєний і може вчинити опір, обов'язково проводяться оперативні операції щодо убезпечення всіх учасників слідчої дії та результативності проведення обшуку (через завдання оперативним працівникам з'ясувати, хто є на об'єкті майбутнього обшуку, припинити будь-які спроби застосування зброї тощо, а також можливість утекти, щось сховати або знищити);

за відсутності обшукуваного або дорослих членів сім'ї вжити заходів до їх доставлення додому або до місця обшуку, не розголошувати причини цього;

коли неможливо встановити місцеперебування обшукуваного або членів його сім'ї, а обшук відстрочити неможливо, запрошують представників домоуправи або місцевих органів влади і відкривають приміщення;

слідчий пред'являє своє посвідчення і постанову про обшук, на які/і обшукуваний повинен розписатись, одночасно дається доручення оперативним працівникам перевірити документи в осіб, що були виявлені на місці обшуку, і опитати їх на з'ясування причетності до справи;

після цього слідчим дається вказівка, кому з цих осіб можна залишити місце слідчої дії, попередивши про нерозголошення відомостей, що стали їм відомі під час процедур, які проводилися за їхньої участі, а кому залишитись;

цим особам, а також тим, що прибули зі слідчим на місце обшуку (понятим, спеціалістам, свідкам, потерпілим тощо) слідчим роз'яснює їхні права та обов'язки; крім того, має місце роз'яснення, що без дозволу слідчого обшукувані особи, а також інші особи: члени сім'ї обшукуваного, ті, кого на місці обшуку було залишено і залучено як допоміжних учасників, - не вправі переміщатися по об'єкту, подавати якісь знаки або репліки, підходити до телефону, втручатись у дії учасників обшуку;

далі слідчий повідомляє мету обшуку, і обшукуваному пропонується видати предмети обшуку. Коли ці об'єкти видано добровільно, слідчий проводить їх вилучення, вирішуючи питання про продовження чи завершення на цьому обшуку;

щоб обшукуваний згодом не зміг заявити, що знайдені в нього речі належать комусь іншому, доцільно до початку обшуку запитати його: "Чи немає у приміщенні чужих речей тощо?", і зафіксувати це запитання, а також відповідь у протоколі;

і останнє, що потрібно виконати на цій стадії, - ще раз узгодити розподіл обов'язків між учасниками обшуку, після чого розпочинається власне обшук, тобто основна робоча стадія, яка, своєю чергою, складається з двох станів:

I. Оглядовий етап робочої стадії.

II. Пошуковий етан стадії [14].

Оглядовий етап розпочинається з орієнтування на місці обшуку і попереднього обслідування приміщення або ділянки місцевості. Під час цього остаточно корегується план обшуку (копі ж такого немає в загальних рисах, намічається план обшуку і складається схема черговості пошукових операцій). Виявляються місця та об'єкти, що потребують спеціальних знань і особливої уваги.

Приймається рішення щодо застосування конкретних технічних засобів і допомоги оперативного складу. Залежно від кількості учасників застосовують одиничний або груповий пошук. Якщо для пошуку визначено одну людину, то нею повинен бути слідчий або інший керівник слідчої дії. Пошукові дії проводяться або однією групою в одному місці і в присутності тих самих понятих, або ж, коли багато роботи, окремо декількома групами, в кожнім із яких є свої поняті.

Визначається початок пошукового огляду.

Практикою вироблено такі способи:

І. За напрямом і послідовністю дослідження:

а) зустрічне одночасне дослідження;

б) паралельне одночасне;

в) планове (коли площа поділяється на квадрати ділянки);

г) послідовне дослідження;

д) послідовне дослідження (за годинниковою стрілкою або проти руху стрілки).

2. За обсягом дослідження:

а) суцільне обслідування (тобто має місце огляд усього приміщення або всієї території в чітко визначеному порядку - послідовності);

б) вибіркове (часткове) (пошук на місцях найбільш імовірного переховування предметів пошуку).

3. Як вже наголошувалось, за кількістю учасників пошуку:

а) одиночне дослідження (обшук проводиться безпосередньо самим слідчим);

б) груповий пошук (декількома групами на одному місці, одною з яких керує слідчий, іншими - його помічники - оперативні працівники.

4. За характером дослідження, завданням відшукати схованки тощо:

а) візуальний пошук;

б) вимірювання;

в) прослуховування;

г) простукування (різновид прослуховування), прощупуванням (щупом);

д) просвічування об'єктів за допомоги рентгенівських і гамма-променів;

е) проглядання закритих порожнин крізь малі отвори за допомоги оптичної системи, що складається з мініатюрного ширококутного об'єктива, світловода і окуляра (в медицині такий пристрій називають ендоскопом);

є) мікропошук (із використанням оптичних приладів, здебільшого луп);

ж) спосіб пересипання сипучих речовин;

з) переливання рідин;

и) радіаційні способи;

і) порівнювання однорідних предметів і ділянок;

ї) спосіб зіставлення зовнішніх і внутрішніх параметрів ємнісного об'єкта;

й) виявлення демаскувальних ознак, зокрема матеріальних негативних обставин;

к) виявлення (знаходження) шуканого з використанням спеціально дресированої собаки: на зброю, наркотики, труп тощо;

л) обслідування без порушення цілісності об'єктів та обслідування, пов'язане з порушенням їхніх частин;

м) психологічні: "розвідка словами", "руками обшукуваного", "опинитися на місці сховища на спині обшукуваного", "діагностування дисимуляцій" тощо [14].

У ході обшуку вказані способи можуть застосовуватись у різних комбінаціях - поєднаннях, залежно від наявних ситуацій обшуку. Навіть більше, часто слідчий або оперативний працівник декілька разів досліджує той самий предмет, ділянку. Такий спосіб (підхід) сприяє бути впевненим, що поза увагою не опиниться жодна демаскувальна деталь.

На цьому оглядовому етапі (статичному) ще потрібно: з'ясувати, ким і які з приміщень і сховищ реально використовуються мешканцями чи службовцями, де ключі від них; визначити місце майбутнього складування об'єктів, що підлягатимуть вилученню, в разі відшукання таких, а також призначити особу для їх охорони.

Пошуковий (динамічний) етап робочої стадії - найбільш складна, об'ємна і відповідальна частина обшуку. Вона полягає в проведенні детального обслідування обшукуваного приміщення, місцевості чи особи. Від якості виконання цього етапу залежить досягнення мети слідчої дії. Особливе значення відіграють такі загальні тактичні положення обшуку, про які вже згадувалося: планомірність, цілеспрямованість обшуку, використання даних етики і психології, врахування ситуації та ін., а особливо вміння правильно вибрати потрібні за конкретних ситуацій тактичні прийоми та відповідну комбінацію останніх [14].

Як видається, є сенс зупинитися на деяких аспектах аналізу тактичних прийомів обшуку, оскільки з цього приводу криміналістична наука містить суперечливі положення, що в жодному разі не сприяє ефективній реалізації застосування тактичних рекомендацій у вирішенні завдань кримінального судочинства.

Це питання доречно розпочати з класифікації тактичних прийомів обшуку, що реалізуються саме в ході його пошукового етапу.

1. За функціональною спрямованістю:

а) тактичні прийоми, що виконують пошукову функцію:

аналіз обстановки окремих ділянок приміщення,

зіставлення предмета пошуку з різними об'єктами місця обшуку,

орієнтація на професійні навички обшукуваної особи;

б) тактичні прийоми, що виконують комунікативну функцію з обшукуваним:

роз'ясненим неправильно зайнятої обшукуваним позиції.

постановка обшукуваному контрольних запитань,

застосування навіювання у формі наказу тощо.

2. За об'єктом спрямованості:

а) тактичні прийоми, спрямовані на створення впливу на обшукуваного:

розмова на сторонню тему,

розвідка словами,

пояснення мети обшуку та ін.;

б) тактичні прийоми, направлені на дослідження матеріальної обстановки:

аналіз виявлених слідів та їхніх ознак,

аналіз ознак предметів пошуку,

використання можливостей типових аналогів тощо.

3. За об'ємом (широтою) використання:

а) тактичні прийоми, що використовуються тільки під час обшуку:

розвідка словами,

орієнтація на професійні навички обшукуваного;

б) тактичні прийоми, що застосовуються під час провадження різних слідчих дій:

контрольні запитання, постановка різноманітних запитань,

розмова на сторонню тему,

роз'яснення потреби допомогти органам розслідування та ін.

4. За особливостями реалізації:

а) тактичні прийоми, що реалізуються безпосередньо і особисто слідчим:

б) тактичні прийоми, що реалізуються через розподіл ролей між учасниками слідчо-оперативної групи.

5. За характером використовуваної інформації:

а) тактичні прийоми, що базуються на словесній (вербальній) інформації:

розмова на сторонню тему,

постановка нейтральних запитань тощо;

б) тактичні прийоми, застосування яких поєднане з використанням матеріалізованої інформації:

показ обшукуваному аналога предмета пошуку,

в) тактичні прийоми, що базуються на логіко-мисленнєвій інформації:

аналіз ознак предмета пошуку,

моделювання минулої події тощо [14].

6. За характером слідчої ситуації, що може утворюватися на робочій стадії обшуку.

Наукою криміналістикою напрацьовано такі типові блоки ситуацій обшуку:

1. Ситуації обшуку, що визначаються обсягом інформації:

а) ситуації обшуку, що характеризуються достатнім обсягом інформації;

б) ситуації обшуку, які характеризуються обмеженим обсягом інформації.

2. Ситуації обшуку, що є сприятливими для спілкування з обшукуваною особою (близькі до безконфліктних):

а) ситуації обшуку, що пов'язані з допомогою з боку обшукуваного у провадженні пошукових дій;

б) ситуації, що характеризуються можливістю отримання інформації від обшукуваного;

в) ситуації, що характеризуються можливістю здійснення психологічного виливу на обшукуваного та зміни його психічного етапу.

3. Конфліктні ситуації обшуку (наявна подія проведення слідчої дії):

а) ситуації вчинення збройного опору в ході обшуку;

б) ситуації створення "перешкод" у процесі обшуку;

в) ситуації демонстрації відмови від спілкування зі слідчим тощо.

4. Ситуації, що визначаються рівнем інформативності про предмет пошуку:

а) ситуації проведення обшуку (пошукових дій) за наявності достатньо повної та чіткої інформації про предмет пошуку;

б) ситуації здійснення пошукових дій, коли наявна лише наближена орієнтовна інформація про предмет пошуку [14].

5. Ситуації обшуку, що обумовлюються ступенем і обсягом припущення про спосіб зберігання (приховання) предмета пошуку:

а) ситуації, за яких існує припущення про звичний (природний) спосіб зберігання предмета пошуку;

б) ситуації, за яких будується припущення, що предмет пошуку видозмінений або знищений;

в) ситуації, за яких існує припущення, що предмет пошуку міститься у спеціальних тайниках;

г) ситуації, коли існує припущення, що предмет пошуку захований у важкодоступних, неприродних місцях.

6. Ситуації обшуку, що можуть виникати на різних етапах обшуку:

а) ситуації, що виникають після пропозиції добровільної видачі шуканого;

б) ситуації, що виникають, власне, на пошуковому (динамічному) етапі обшуку [14].

Додаткову і найсвіжішу інформацію про місцеперебування шуканого можна отримати і під час самого обшуку, спостерігаючи за поведінкою обшукуваного, його реакцією на перебіг подій.

Емоції обшукуваних (хвилювання, страх, радість, апатія) можуть указувати на ті місця, де сховано шукані об'єкти. Так, наприклад, хвилювання обшукуваних зростає мірою наближення слідчого (чи учасника слідчо-оперативної групи) до місця схованки.

Інколи неабиякий позитивний результат дає вже неодноразово згадувана "розвідка словами", що полягає у звучному називанні слідчим чергового об'єкта обшуку, поєднаного зі спостереженням за реакцією обшукуваного. Щоб це спостереження було якомога ефективнішим, його доцільно доручити спеціально виділеному досвідченому оперативному працівникові.

Необхідна інформація може бути отримана і в ході спостереження не лише за обшукуваним чи іншими особами, які є на місці проведення слідчої дії, а й за поведінкою домашніх тварин, птахів, навіть комах, які можуть орієнтувати на місцеперебування об'єктів пошуку, передусім тваринного і рослинного походження, або про їх переховування, здійснене безпосередньо перед обшуком.

Інформацію про місця знаходження тайників можна отримати і за умови правильного оцінювання психології, професійних знань, навичок і вмінь того, хто причетний до виготовлення (будови) схованки, ким здебільшого є сам обшукуваний.

Використовуючи ретроспективну і перспективну рефлективність, проводячи пошук, ставлячи себе на місце обшукуваної особи, слідчому необхідно враховувати його розрахунок на прояв з боку учасників обшуку таких психологічних факторів:

розрахунок на втомлюваність і автоматизм (заховання документів у книжках, розміщених у середині книжкових полиць);

розрахунок на гидливість (заховання в помийному відрі, ямі для нечистот, смітнику, купці гною тощо);

розрахунок на прояв із боку слідчого такту, делікатності та інших благородних спонукань (заховання шуканого в ліжко хворого, в дитячий одяг чи речі тощо);

відкрита (очевидна) недбалість у захованні предмета пошуку (залишення на виду, у квітах тощо);

відволікання уваги виготовленням порожніх "тайників-двійників";