Життя та творчість І. Бентама

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Життя та творчість І. Бентама

бентам правознавець політика утилітаризм

Ієремія Бентам народився в Лондоні 15 лютого 1748 року. Його дід та батько були присяжними повіреними. Саме від батька Бентам успадкував дух просвітницького раціоналізму, який контрастував у їхній родині з релігійною забобонністю матері. Життя Бентама припало на бурхливу добу великий соціальних, політичних та економічних змін. Індустріальна революція із зумовленими нею фундаментальними економічними та соціальними зрушеннями, зростання середнього класу, революції у Франції та Америці - усе це відбилося у Бентамових роздумах щодо існуючих політико-правових інституцій. 1760 року Бентам вступив до Квінз Коледжу в Оксфорді, де, зокрема відвідував лекції видатного британського правника, першого професора Англійського права в Оксфорді Вільяма Блекстоуна, чиї славетні «Коментарі до законів Англії» ще до початку ХХ століття складали фундамент правничої освіти в Англії та Сполучених Штатах. У майбутньому саме полеміка з Блекстоуном стане одним із вихідних пунктів філософсько-правового вчення Бентама. По закінченні освіти в Оксфорді 1764 році, Бентам студіював право Лінкольнз Інн в Лодноні. Попри здобуту кваліфікацію працівника-практика, він ніколи не практикував. Натомість він віддав майже все життя написанню праць, присвячених правовій реформі, однак, хоч як це дивно, майже не докладав зусиль, аби написані праці було видруковано.

Бентам провів життя в інтенсивних студіях, часто проводячи від восьми до дванадцяти годин біля столу. Хоча більшість його найвідоміших праць присвячено теоретичним проблемам права, Бентам був активним полемістом й інколи долучався до розробки проектів, що пропонували численні «практичні» ідеї щодо реформування соціальних інституцій. В його найважливішій теоретичній праці - «Вступ до принципів моралі та законодавства», в якій, за його словами, відображено «великий принцип щастя», сформульовано й розроблено моральну теорію, а також здійснено спробу побудови правової теорії на засадах принципів утилітаризму.

У 1781 році, завдяки дружбі з графом Шелбурном, бентам заприязнився з провідними правниками та політиками - представниками партії вігів. І хоча дехто з них захоплювався його ідеями вже тоді, значно ширшого визнання вони здобули з часом. Загалом, з практичним відстоюванням його ідей, Бентамові, який обстоював принципи утилітаризму й якнайменше хотів залишатися кабінетним вченим, не пощастило. Так, у 1788 році він приєднався до свого брата Самюеля в Росії, де почав із незвичною навіть для нього активністю просувати свої ідеї й розробив план нині вкритого ганьбою «Паноптикону» - в'язниці, де всі в'язні постійно перебували під наглядом прихованих охоронців - проект, яким він сподівався зацікавити Катерину ІІ, проте - марно. Після повернення до Англії і впродовж наступних двадцяти наступних років продовжує (та вкрай збиткове для себе) пропагувати ідею «Паноптикону». На щастя, спадок, отриманий 1796 року, врятує його від фінансової катастрофи та забезпечить матеріальну стабільність. Наприкінці 1790-х років його теоретичні праці починають справляти помітніший вплив на перебіг правових реформ, хоча цей вплив був значно сильнішим на континенті (1792 року Бентам став почесним громадянином Французької республіки, а його праця «Теорія законодавства» була вперше видрукувана французькою його швейцарським послідовником Ет'єном Дюмоном 1802 році).

Стосовно міри впливу Бентама на британську політику досі точаться дискусії. Хоча він критикував політику як торі так і вігів, як і реформ 1832 (яким сприяв учень Бентама лорд Генрі Брогем), подальші реформи, (такі, як введення таємного голосування, яке обстоював приятель Бентама Джордж Грот) відобразили бентамівський вплив. Цей вплив дається взнаки й досі. Сучасна філософська та економічна англійська лексика багато в чому завдячує бентамовій налаштованості словотворення (чи радше слововпровадження). Серед його послідовників слід згадати Джеймса Міля та його сина - видатного теоретика утилітаризму - Джона Стюарта Міля (чиїми зусиллями було видано ранні твори Бентама) й, нарешті, класика аналітичної юриспруденції Джона Остіна.

По своїй смерті у Лондоні 6 червня 1832 року Бентам лишив десятки тисяч сторінок рукописів, а також великий спадок, який пішов на фінансування новоутвореного Університетського коледжу в Лондоні, створеного для осіб, недопущених до університетської освіти. Серед філософських традицій, які справили відчутний вплив на формування філософського світогляду Бентама, слід передусім відзначити французьке просвітництво (попри вельми суперечливий характер цього впливу - подекуди до повного відторгнення центральних ідей, як от ідеї невід'ємних природних прав особи) та британський емпіризм та політичну філософію.

Вчення Ієремії Бентама

В своїх працях Бентам зазначав, що основою та метою суспільного існування людини є особиста користь. Життя людей повинне бути побудоване в такий спосіб, щоб отримати якомога більше користі, задоволень і виключити страждання. Навіть більше - з особистої користі, блага кожного індивіда складаються суспільна користь і загальне благо. Бантам - засновник утилітаризму.

Утилітаризм - (від. лат. utilitas - користь, вигода) - принцип оцінки всіх явищ з точки зору їх корисності.

Назва «утилітаризм» (походить від лат. utylitas - користь) з'явилася у XIX ст. і, починаючи від Бентама, стала загальновживаною. Вона означає етичну доктрину, корені якої можна знайти вже в Лока. Згідно з нею діяльність людини є моральною тоді, коли вона керується правильно зрозумілими інтересами індивіда, які не суперечать інтересам загалу, а, навпаки, служать примноженню загального добра і щастя.

У своїх працях «Фрагменти про владу», та інших І. Бентам виходив з того, що сенс людської діяльності складають отримання задоволення та уникнення страждань, а найвагомішим критерієм оцінки будь-яких явищ є їхня корисність, тобто здатність бути засобом розв'язання якого-небудь завдання. Метою ж розвитку людства є максимізація загальної користі шляхом досягнення гармонії індивідуальних і суспільних інтересів. На відміну від більшості представників лібералізму в центрі уваги І. Бентама перебували не ідея індивідуальної свободи, а інтереси й безпека особи. Він вважав, що свобода межує із свавіллям. Індивід має не сподіватися на буцімто належні йому від природи права і свободи, а дбати про себе, про своє благополуччя. Лише він сам мусить визначати, в чому полягають його інтереси і користь.

Все моральне вчення Бентама підпорядковане тому, що в різні періоди творчості він називає «великим принципом щастя» або «принципом користі». The principle of utility - поняття, що і дає назву цілому напрямкові утилітаризму. Обстоюючи цей принцип, він не просто посилається на практичну користь певних речей або вчинків, а вказує на те, якою мірою ці речі або вчинки можуть сприяти загальному щастю. Отож, морально належним вважається те, що сприяє якнайбільшому щастю якнайбільшої кількості людей, тоді як щастя вимірюється наявністю насолоди або відсутністю страждання. Будь-які вчинки мають оцінюватися у відповідності з принципом користі, тобто, наскільки вони сприяють помноженню щастя. Відповідно, морально негідним є все, що зменшує кількість щастя.

Размещено на Allbest.ru