Державне управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Реалізація державного управління в умовах розподілу влади

Державне управління фактично означає управління справами суспільства з метою досягнення юридично визнаних цілей. Особливість державного управління полягає в тому, що воно здійснює виконавчо-розпорядчу діяльність з реалізації зазначених цілей в основному через державний апарат і ОМС у межах делегованих їм повноважень.

Соціальна структура безпосередньо становить базу державного управління, визначаючи його суб'єкти, інтереси, характер і спрямування управлінських процесів. Залежно від соціальної структури суспільства формуються політичні сили, які впливають на здійснення державного управління. державний влада керований справа

Управління як вид суспільної діяльності виникло внаслідок необхідності узгодження, підпорядкування приватних, часткових (групових) інтересів більш загальному інтересу - спільному.

Інтерес є визначальною, вихідною базою влади і управління.

Влада - це здатність і можливість для окремих людей, груп, верств, класів здійснювати визначальний вплив на діяльність інших людей, спільнот за допомогою економічних, політичних та моральних засобів.

Державна влада - це система повноважень і засобів, що застосовуються від імені суспільства для захисту і реалізації спільного інтересу, узгодження загальних і часткових інтересів, функцій регулювання і вирішення конфліктів у суспільстві.

Державна влада:

- інструмент забезпечення існування держави та досягнення її цілей, її обов'язковий атрибут;

- вид публічної політичної влади, що здійснюється державою та її органами, здатність держави підпорядковувати своїй волі поведінку людей та діяльність об'єднань, що знаходяться на її території;

- політико-правове явище, сутність якого полягає в тому, що виражаючи хоча б формально волю всіх громадян держави, вона (влада) здійснює спрямовуючий, організуючий, регулюючий вплив на суспільство.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Законодавча влада -- це делегована народом своїм представникам у парламенті (Верховній Раді, Державній Думі, Конгресі, Сеймі, Фолькетинзі, Альтинзі та ін.) державна влада, що має виключне право приймати закони. Відповідно до ст. 75 Конституції України «єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -- Верховна Рада України».

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виконавча влада - влада, що має право безпосереднього управління державою. Носієм цієї влади в масштабах усієї країни є уряд. Назва уряду встановлюється Конституцією і законодавством. Частіше за все уряд має офіційну назву -- Ради або Кабінети міністрів.

Уряд забезпечує виконання законів та інших актів законодавчої влади, є відповідальним перед нею, підзвітним і підконтрольним їй.

Проте виконавча влада не вичерпується одним лише «виконанням законів». Вона покликана відпрацьовувати шляхи та засоби реалізації законів, займатися поточним управлінням, здійснювати розпорядчу діяльність. У цих цілях з усіх питань своєї компетенції уряд видає нормативно-правові акти (укази, розпорядження та ін.), що мають підзаконний характер.

Виконавча влада діє безупинно і скрізь на території держави (на відміну від законодавчої і судової), спирається на людські, матеріальні та інші ресурси, здійснюється чиновниками, армією, адміністрацією тощо.

Таблиця 1 Призначення органів виконавчої влади -- управління, що охоплює

Судова влада -- незалежна влада, що охороняє право, виступає арбітром у спорі про право, відправляє правосуддя.

Правосуддя -- форма захисту права судовою владою, де рішення суду є акт правосуддя для захисту порушеного або заперечуваного права.

Судова влада здійснюється одноособово суддею (при розгляді незначних правопорушень) або судовою колегією у формі судової процедури.

Межі дії судової влади обмежені нормами, що регламентують право на звернення до суду, а також принципами права.

Відповідно до Конституції України будь-яке втручання в діяльність судів і судових засідателів зі здійснення правосуддя є недопустимим і має наслідком передбачену законом відповідальність.

Юрисдикція судів поширюється на всі правові відносини, що виникають у державі.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розмежування законодавчої, виконавчої і судової влади є поділом державної влади по горизонталі. По вертикалі влада розподіляється між усіма органами та посадовими особами, що належать до тієї чи іншої гілки влади.

2. Специфіка об'єктивних засад і суб'єктивного фактора управління в перехідний період

Об'єктивні засади державного управління:

· Природно-географічні умови (ґрунт, клімат, рельєф, водні ресурси, географічне положення,та ін.), що диктують відповідні технології виробничої діяльності та форми суспільного життя;

· Природно-суспільні умови, що сформувалися внаслідок тривалої взаємодії людини і природи;

· Культурно-історична спадщина.

Суб'єктивний чинник: посадові особи, приймаючи управлінське рішення, виходять з власного бачення проблеми, а зайняті в керованих об'єктах керуються власним її сприйняттям, що значно відрізняється від того, згідно з яким приймалося управлінське рішення.

Система державного управління за змістом охоплює такі елементи: системоутворюючий чинник (конституційно визначені цілі суспільства та держави) - суб'єкті управління (управляючу систему) - взаємодію (управлінську діяльність/процес) - суспільну систему (об'єкти управління), тобто сфери і галузі суспільного життя.

У науковій літературі здобуло визнання трактування управління як поняття, що характеризує впорядкування взаємодії певної множини елементів або складових природи, суспільства, окремої людини. Іншими словами, управління - це структура і функції з упорядкування, збереження та цілеспрямованого розвитку системи; унормовуючи процес, що підтримує систему в наперед заданому якісному та кількісному стані або переводить її в новий.

Наука розглядає суспільство як цілісну, складну, динамічну самокеровану систему, розвиток якої підпорядкований об'єктивно діючим законам. Як складна система суспільство, у свою чергу, складається із підсистем (класи і нації, професійні, вікові та інші соціальні групи і прошарки, трудові колективи, громадські організації та ін..) і розвівається під впливом механізмів соціальної регуляції.

Управління належить до явищ «другої» штучної природи, що виникли і розвинулись протягом історії усієї історії людської цивілізації. Управління утворене людьми з метою свідомої саморегуляції життєдіяльності й залежить від стану суспільства, його закономірностей і форм, ідеалів і цінностей, рівня розвитку та організації людського потенціалу.

Аналізуючи сутність суспільного управління, особливо слід вирізнити такий суспільний інститут, категорію, як держава.

3. Керовані об'єкти: поняття, структура, види, самокеровані механізми, організація, об'єктивні закономірності функціонування

Суб'єкт управління - система, наділена певною компетенцією і державно-владними повноваженнями, що дозволяють їй втілювати свою волю у форму керівних команд чи рішень, обов'язкових для виконання, тобто, це система, що управляє.

У державному управлінні до суб'єктів управління належать: органи виконавчої влади (уряд, міністерства, державні комітети, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації; керівники і керівний склад цих органів (політичні діячі; посадові особи; службові особи, які наділені державно-владними повноваженнями).

Об'єктами державного управління є система, на яку спрямовується владний вплив суб'єктів управління. Безпосередніми об'єктами, на які справляє вплив той чи інший конкретний суб'єкт, є підпорядковані йому сектори (галузі) державного управління.

Суб'єкт і об'єкт управління перебувають у постійній динамічній взаємодії, в процесі якої виникають управлінські відносини. Взаємодіючи, суб'єкт і об'єкт утворюють процес управління. Завдяки тому, що суб'єкти наділені відносно об'єктів владними повноваженнями, це дає змогу їм здійснювати свій управлінський вплив.

Державно-управлінські відносини - це особливий вид суспільних відносин, які виникають у процесі державного управління, діяльності свідомо-вольового та організаційного характеру, що встановлюються в ході взаємної діяльності, в яких їхні учасники відчувають на собі державно-управлінську дію, що відповідає меті держави, визначається економічними та політичними основами суспільного устрою.

Змістом управлінських відносин є особлива діяльність людей, що виступає у вигляді взаємодії суб'єктів та об'єктів управління. Сторони цих відносин, вступаючи у взаємне спілкування, формують тим самим зміст управлінських відносин. Між ними існує тісна взаємодія, що здійснюється за допомогою прямих (від суб'єкта до об'єкта) і зворотних (від об'єкта до суб'єкта) зв'язків. Практична реалізація цих зв'язків забезпечується завдяки руху інформації. Наявність прямого та зворотного зв'язку є необхідною умовою нормального функціонування й розвитку будь-якої соціально-економічної системи.

Прямий зв'язок сприяє процесу ухвалення рішень і забезпечує їх доведення до виконавця - об'єкта управління. Зворотний зв'язок, який надає інформацію про стан об'єкта і його діяльність щодо виконання рішень, є базою формування відповідних впливів на об'єкт управління. Зворотний зв'язок, таким чином, дає можливість знаходити найбільш оптимальні шляхи і засоби організації процесу регулювання діяльності об'єкта управління. Він синтезує дії внутрішнього та зовнішнього середовищ (стосовно певного об'єкта управління), що відображають численні причинно-наслідкові зв'язки.

Державне управління характеризується наявністю цілісної системи, керуючою і керованою її частинами, причинно-наслідковими зв'язками між ними, динамізмом розвитку. Воно являє собою сплановану діяльність системи, яка управляє, спрямовану на забезпечення оптимального функціонування і розвиток об'єктів управління, забезпечення їх потреб.

Державу необхідно розглядати як складну організацію, яка має складний набір взаємопов'язаних цілей і характеристик. Загальними характеристиками організації є:

· ресурси,

· залежність від зовнішнього середовища,

· розподіл праці (вертикальний, горизонтальний, спеціалізація праці).

Система - це цілісність сукупності взаємопов'язаних і взаємозалежних частин та елементів, які роблять свій конкретний внесок у характеристику цілого.

Системи можуть бути закриті і відкриті. Закрита система, що має жорсткі фіксовані межі з навколишнім середовищем. Відкрита система, що має проникні і рухомі межі із зовнішнім середовищем. Відкриті системи різною мірою залежать від зовнішнього середовища і його впливу. Звичайно, всі організації є відкритими системами.

Механізм управління - це система форм, методів, важелів, інструментів, які використовуються в діяльності держави та підприємств за відповідного нормативного, правового та інформаційного їх забезпечення політикою на мікро- та макрорівні.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ситуаційне завдання №1

Через 10 днів після подачі усіх документів до органу державної реєстрації командитному товариству було відмовлено у реєстрації на тій основі, що серед документів був відсутній статут товариства.

Чи правомірна відмова державної реєстрації на зазначених умовах? Які документи необхідно подати відповідно до чинного законодавства командитному товариству до органу державної реєстрації?

Згідно ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» визначено поняття, види та зміст установчих документів товариства.

Так, відповідно до зазначеної статті встановлено, що акціонерне товариство, з обмеженою додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб встановлений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Відповідно до ст. 24 вищезазначеного закону для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

- примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

- два примірники установчих документів (у разі подання електронних документів - один примірник);

- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи. У разі подання електронних документів для проведення державної реєстрації юридичної особи підтвердженням внесення плати за проведення державної реєстрації юридичної особи є примірник електронного розрахункового документа, засвідченого електронним цифровим підписом;

- інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників - юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб - власників істотної участі цих юридичних осіб.

Крім того, відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є:

- невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;

- невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону;

- порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:

- наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;

- невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

- наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;

- використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування державного органу або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;

- невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону щодо найменування окремих видів юридичних осіб (банк, кредитна спілка, недержавний пенсійний фонд тощо);

- встановлена іншими законами заборона використання у найменуванні юридичної особи певних термінів, абревіатур, похідних термінів.

Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням підстав для такої відмови та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи, відповідно до опису.

Рішення:

Отже, у даному випадку командитне товариство повинно було подати до органу державної реєстрації два примірники засновницького договору, а не статуту, як вимагалось відповідно до умов задачі.

Тобто відмова в проведенні державної реєстрації у зв'язку з ненаданням командитним товариством статуту є неправомірною, оскільки відповідно до вимог законодавства командитні товариства діють на підставі засновницьких договорів.

Крім того, відмова в проведенні державної реєстрації, яка прийнята через 10 днів після подачі усіх документів до органу державної реєстрації, є порушенням ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», оскільки державний реєстратор зобов'язаний видати повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації не пізніше трьох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації.

Ситуаційне завдання №2

Романюк працювала на посаді сторожа в комунальному підприємстві «Злагода» Шевченківського району м. Києва, яке згодом було реорганізоване в комунальне підприємство «Зоря». У зв'язку з реорганізацією Романюк була звільнена. Вона не погодилась з даним звільненням аргументуючи це тим, що є єдиною особою у сім'ї із самостійним заробітком, і робота приносила їй хоча б якісь кошти на утримання її неповнолітнього сина.

Яким чином буде вирішена справа?

Чи має право Романюк вимагати поновити її на посаді сторожа, а також вимагати стягнення з підприємства на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу від дати звільнення до дня поновлення її на роботі?

Рішення:

Згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Однак, звільнення з підстави, зазначеної вище, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 42 КЗпП України переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.

Отже, в даному випадку, при вирішенні справи слід з'ясувати:

1. Чи при звільненні Романюк їй було запропоновано переведення на іншу роботу на новому підприємстві.

2. Чи була врахована та обставина, що Романюк є особою, в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком.

Якщо вищезазначені обставини, передбачені КЗпП України, не були враховані при звільнені Романюк вона може звернутись до суду і вимагати стягнення з підприємства на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та вимагати поновити її на посаді сторожа.

Размещено на Allbest.ru