Ліцензування освітнього закладу та інші установчі документи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Державний педагогічний університет»

Кафедра управління навчальними закладами

Реферат на тему:

«Ліцензування освітнього закладу та інші установчі документи»

Підготувала :

Студентка магістр

Бленда К.В.

факультету ПВПК

Перевірила: доц. Артюхіна М.В.

Слов'янськ 2013



Зміст

Вступ

1. Ліцензія і ліцензування, установчі документи

2. Ліцензування в Росії

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Демократичні процеси, які відбуваються в нашій державі, є передумовою для переорієнтації напрямку функціонування всього державного механізму, який покликаний не лише управляти суспільством, а здійснювати це, забезпечуючи механізми реалізації та захисту прав людини, як найвищої соціальної цінності в нашій державі.

Виходячи з цього ліцензування освітніх послуг повинно розглядатися через призму забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина. Своєчасність аналізу правових аспектів ліцензування господарської діяльності як окремого напрямку адміністративно-правового режиму обумовлюється слабкою науково-теоретичною розробленістю проблеми ліцензування. Система ліцензування в Україні знаходиться в процесі становлення. Закладено її нормативну базу, продовжується формування системи органів, які здійснюють ліцензування.

Згідно з чинним законодавством ліцензуванню підлягають ті види підприємницької діяльності, які безпосередньо впливають на здоров'я людини, навколишнє середовище і безпеку держави. Для здійснення підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню, необхідно одержати відповідну ліцензію і додержуватися ліцензійних умов, які встановлює Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 року №1019 затверджений Порядок ліцензування діяльності з надання освітніх послуг.

Процедура отримання ліцензії на право надавати освітні послуги складається з декількох етапів, кожний із яких вимагає наявність визначеного законодавством переліку документів.



1. Ліцензія та ліцензування

ліцензія загальноосвітній норматив установчий

З історії. У першій половині 90-х років була запроваджена система державного ліцензування (надання права на освітянську діяльність) та акредитації (визначення рівня освітньої діяльності) вузів. Найвищі - III та IV - рівні акредитації одержав 161 вищий навчальний заклад України, включаючи 16 державних (класичних) університетів та 30 академій.

Ліцензія - це документ (свідоцтво, дозвіл, який дає змогу його власнику провадити певну діяльність на території тієї країни, де він був виданий, або за її межами. Видана ліцензія дає право її власникові здійснювати комерційну діяльність, надавати послуги, вести виробничу діяльність і т. д. Ліцензування - це покрокова сукупність дій, результатом яких є видача ліцензії фізичній (індивідуальному підприємцю) або юридичній особі з метою ведення господарської діяльності.

Ліцензіат - особа, що має ліцензію і, власне юридичним правом на ведення господарської діяльності, яка його цікавить. Ліцензіар - в процесі ліцензійної угоди є найважливішою стороною, що надає ліцензіату виключне право на використання об'єкту ліцензування в рамках дозвільного циклу. Методика оформлення та реєстрації навчального закладу передбачає наступні основні етапи:

¦ підготовка проекту Статуту освітньої установи на основі системного аналізу перерахованих вище документів;

¦ узгодження тексту Статуту з регіональним (міським, районним) органом управління освітою в юридичному відділі;

¦ реєстрація Статуту навчального закладу в адміністрації району за місцем знаходження навчального закладу;

¦ виготовлення печатки, відкриття розрахункового рахунку, реєстрація навчального закладу в податковому органі та комітеті статистики.

Після цього можна починати роботу з оформлення ліцензії на ведення освітньої діяльності. З яких документів потрібно почати створення навчального закладу? Перш за все - з Статуту навчального закладу. Вихідними даними для оформлення Статуту освітнього установи є:

ѕ Цивільний кодекс України (вивчити для загального відомості);

ѕ Закон України "Про освіту" (для всіх видів освітніх установ);

ѕ Закон України "Про вищу і післявузівську професійну освіту" (для вузів);

ѕ типовий Статут навчального закладу (береться в РУО або адміністрації району);

ѕ бізнес-план створюваного навчального закладу (інноваційна ідея);

ѕ нормативно-інструктивні документи Міносвіти України (для відповідного виду навчального закладу).

У Статуті у відповідності зі ст. 13 Закону України "Про освіту" повинні бути передбачені наступні розділи:

1. Загальні положення.

2. Правоздатність.

3. Компетентність і відповідальність.

4. Засновники.

5. Цілі та напрямки.

6. Навчальна діяльність.

7. Науково-консалтингова діяльність.

8. Підприємницька діяльність.

9. Управління освітнього закладу.

10. Персонал і оплата праці.

11. Економіка освітнього закладу.

12. Доходи і фонди.

13. Міжнародна і зовнішньоекономічна діяльність.

14. Реорганізація та ліквідація.

Ліцензування освітньої установи

Згідно Закону України від 23.05.1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту» Освіта - це основа культурного, соціального, духовного, інтелектуального, економічного розвитку держави і суспільства. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, виховання високих моральних якостей, розумових і фізичних здібностей. Згідно чинного законодавства України, освітні послуги можуть надаватися юридичними особами будь-якої форми власності. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 р. N 1019 було затверджено ПОРЯДОК ліцензування діяльності з надання освітніх послуг. Відповідно пункту 2 цього Порядку ліцензуються нижченаведені освітні послуги:

а) у сфері дошкільної освіти:

- догляд за дітьми дошкільного віку;

- виховання і навчання дітей дошкільного віку, корекція їх фізичного і психологічного розвитку;

б) у сфері загальної середньої освіти - забезпечення отримання:

- початкової загальної освіти;

- базової загальної середньої освіти;

- повної загальної середньої освіти;

в) у сфері позашкільної освіти - освітня діяльність за художньо-естетичним,-туристично-краєзнавчим, еколого-натуралістичним, науково-технічним, дослідницько-експериментальним, фізкультурно-спортивним або спортивним, військово-патріотичним, бібліотечно-бібліографічним, соціально-реабілітаційним, оздоровчим та гуманітарним напрямами;

г) у сфері професійно-технічної освіти:

- первинна професійна підготовка;

- перепідготовка робітників, підвищення їх кваліфікації;

- професійно-технічне навчання;

- підготовка (зокрема первинна професійна), перепідготовка та підвищення кваліфікації іноземців, які прибули в Україну для навчання;

д) у сфері вищої освіти:

- підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів за напрямами (спеціальностями);

- військова підготовка студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу;

- перепідготовка за спеціальностями;

- розширення профілю (підвищення кваліфікації), спеціалізація;

- підготовка іноземців, які прибули в Україну для навчання, до вступу у вищі навчальні заклади;

- підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації іноземців, які прибули в Україну для навчання;

- підготовка до вступу у вищі навчальні заклади [3].

Закон «Про освіту» встановлює загальні вимоги до змісту ліцензії як документа, що видається освітнього закладу або наукової організації:

1) найменування та місце знаходження освітнього закладу або наукової організації, перелік, рівень, спрямованість освітніх програм, за якими надається право на ведення освітньої діяльності, і нормативні строки їх освоєння;

2) найменування і місце розташування філій навчального закладу або наукової організації, перелік, рівень, спрямованість освітніх програм, за якими таким філіям надається право на ведення освітньої діяльності, і нормативні строки їх освоєння;

3) контрольні нормативи, гранична чисельність учнів, вихованців, встановлені для освітнього закладу або наукової організації та кожної філії, термін дії ліцензії.

Згідно з Положенням у ліцензії вказується наступна інформація:

а) найменування ліцензуючого органу, що видав ліцензію;

б) реєстраційний номер ліцензії і дата прийняття рішення про її видачу;

в) найменування і місце знаходження ліцензіата;

г) ідентифікаційний номер платника податків;

д) термін дії ліцензії.

Ліцензія на здійснення освітньої діяльності має додаток, в якому зазначаються:

а) перелік освітніх програм, напрямів і спеціальностей підготовки, за якими надається право ведення освітньої діяльності, їх рівень (сходи) і спрямованість, нормативні терміни освоєння;

б) кваліфікація, яка буде присвоюватися по завершенні освіти випускникам освітнім закладом, що має свідоцтво про державну акредитацію;

в) контрольні нормативи і гранична чисельність учнів, вихованців, розраховані стосовно до нормативів очної форми навчання.

Ліцензія підписується керівником ліцензуючого органу (у разі його відсутності - особою, що його заміщає) і засвідчується печаткою цього органу. Додаток до ліцензії засвідчується печаткою ліцензуючого органу, а при наявності в ньому кількох аркушів зшивається [6].

Новоствореним закладам та закладам, строк дії ліцензії яких закінчився, і тим, які мають намір розширити свою діяльність, необхідно отримати нову ліцензію. Діяльність на підставі отриманої ліцензії здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Підготовка закладів до ліцензування здійснюється у кілька етапів:

Ш відповідно до Національного класифікатора професій визначаються професії, із яких планується здійснення навчання;

Ш здійснюється аналіз наявного матеріально-технічного, навчально-методичного та кадрового забезпечення закладу;

Ш аналізується потреба ринку праці, ринку освітніх послуг у конкретних робітничих професіях;

Ш упорядковуються установчі документи:

– Статут є установчим документом, на підставі якого діє навчальний заклад, який має статус юридичної особи. Наказ або розпорядження про створення закладу.

– Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є обов'язковим документом, що підтверджує державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності і включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

– Свідоцтво про реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи є документом, що підтверджує виконання головної умови для здійснення підприємницької діяльності - державної реєстрації.

– Державний Акт на право постійного користування землею - документ, який підтверджує право постійного користування закладу земельною ділянкою.

– Свідоцтво на право власності на нерухоме майно - документ, який підтверджує право власності закладу на приміщення.

Ш Розробляється Концепція діяльності за заявленою освітньою послугою - документ декларативного характеру, що ґрунтується на результатах моніторингу регіонального ринку праці та ринку освітніх послуг. Концепція затверджується керівником та скріплюється печаткою навчального закладу, а також погоджується обласною державною адміністрацією.

У концепції повинні бути відображені такі аспекти:

1. Загальна характеристика навчального закладу.

2. Можливості навчального закладу щодо надання освітньої послуги, що ліцензується.

3. Напрями та зміст розвитку навчального закладу з точки зору надання освітніх послуг.

– Отримання документів про відповідність приміщень закладу та його матеріально-технічної бази санітарним нормам, вимогам правил пожежної безпеки. Відповідно до специфіки навчального закладу, можуть отримуватися: висновки Державного органу (Висновок обстеження матеріально-технічної бази): для водіїв - МРЕВ УДАІ, для трактористів - Держтехнагляд; акт технічного огляду транспортних засобів і копії техпаспортів.

– Договори оренди, якщо є орендовані приміщення або засоби. Договори оренди повинні бути оформлені з урахуванням вимог законодавства.

– Розробляються робочі навчальні плани і програми із конкретних професій і формуються у Збірники робочої навчально-програмної документації, які повинні містити пояснювальну записку, освітньо-кваліфікаційну характеристику, робочі навчальні плани окремо для кожного обраного виду підготовки (первинна професійна підготовка, професійно-технічне навчання, перепідготовка або підвищення кваліфікації), робочі навчальні програми із предметів професійно-теоретичної і професійно-практичної підготовок.

Усі документи повинні бути оновленими і достовірними [4].

Процедура отримання ліцензії на право надавати освітні послуги складається з кількох етапів, кожен з яких вимагає наявність визначеного законодавством переліку документів.

Після створення освітнього закладу та його державної реєстрації (вуз, технікум, коледж) необхідно отримати ліцензію Міністерства освіти і науки України. Процес ліцензування навчальний заклад тривалий і бюрократично складний.

Перший етап. Підготовка документів згідно з переліком Положення про ліцензування. У цей список, разом з документами про реєстрацію та Статуту установи, входять документи, відображають наявність будівель, навчальних і допоміжних площ, укладення службово-санітарного і пожежного нагляду щодо можливості ведення на цих площах навчального процесу; необхідно також представити документи про наявність комплексів харчування, медичного обслуговування, спорткомплексу. Інша група документів відображає готовність до проведення навчальних занять професорсько-викладацького складу (ППЗ) за кожним напрямом (спеціальністю), ліцензуємого вузу. Міністерство освіти визначило кількісний критерій, нижче якого спрямування (спеціальність) не ліцензується: не менше 50% ППС повинні мати наукові ступені та/або звання. Зараз ця норма для деяких спеціальностей збільшена до 60%. Також ліцензування включає документи, що відображають матеріально-технічну та інформаційну базу (комп'ютерні класи, бібліотека, Інтернет), фінансовий стан установи і, як готовність до діяльності, структуру навчального плану (планів) з ліцензованим спеціальностями (напрямами). Підготовлені документи в повному наборі передаються в управління ліцензування, атестації, акредитації Міносвіти України або в регіональний орган управління освіти (для початкової освіти).

Другий етап. Документи розглядаються у Міносвіти України і в Міністерстві юстиції, після чого, в разі їх правильного оформлення, Міністерством призначається комісія з ліцензійної експертизи для виїзду у внз з метою перевірки відповідності поданої в документах інформації реальної ситуації в освітній установі. До складу комісії включаються члени, які мають доручення по експертизі кожного з видів діяльності закладу. Комісія пише висновок, за яким на засіданні колегії Міністерства виноситься рішення: видати (не видавати) даному освітньому установі ліцензію.

Третій етап. У разі позитивного рішення міністр освіти видає наказ і вузу видається ліцензія, в якій вказується юридична адреса та область, де вуз має право вести освітню діяльність (вища, фундаментальну наукову, додаткове та ін. освіта). До ліцензії видається додаток, без якого вона не дійсна. У додатку вказуються напрями (спеціальності), за якими закладу надано право вести підготовку, і термін закінчення дії ліцензії на кожну з програм (зазвичай 4-6 років, в залежності від рівня та форми навчання).

Внутрішні документи

1. Статут освітнього закладу.

2. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

3. Ліцензія на право ведення освітньої діяльності в сфері професійної освіти.

4. Свідоцтво про державної акредитації.

5. Філософія навчальний заклад.

6. Правила внутрішнього трудового розпорядку.

7. Положення про оплату праці персоналу.

8. Положення про внутрішньогосподарському розрахунку підрозділів.

9. Посадові інструкції співробітників.

10. Штатний розклад.

11. Регламенти навчального закладу.

12. Положення про підрозділах інституту.

13. Правила внутрішнього розпорядку учнів/студентів.

14. Стандарт навчально-методичного комплексу [5].

Посадові інструкції співробітників включають в себе загальні положення (що працівник повинен знати, його професійна компетентність), його обов'язки (щодо виконання учбових планів, прав дитини, підвищення категорії), права та відповідальність (за дітей, майно, тощо).

2. Ліцензування в Росії

Історія ліцензування

Саме поняття «ліцензування», яке передбачає наявність дозвільної політики держави стосовно тих або інших видів діяльності підприємців, було введено в ужиток вітчизняної науки підприємницького права та адміністративно-правової науки в цілому не так давно.

У царській Росії не було поняття про ліцензування. Державний контроль над підприємцями не використовував таких методів. Єдиний раз, коли подібна практика застосовувалася в діяльності виконавчо-розпорядчих органів у Росії періоду правління Романових, припав на період так званої «континентальної блокади» (1811-12 рр..), коли з-за конфлікту Франції та Англії європейські країни обмежили торгівлю з останньою, фактично оголосивши їй бойкот. У Росії тоді підприємцям видавалися особливі «пільгові листи», які, по суті, являли собою ліцензії для торгівлі з Англією.

У Радянському Союзі проблема ліцензування не стояла з простої причини - відсутність приватного підприємництва як такого. Державні підприємства же ліцензування не потребували - навіщо державі ліцензувати саме себе?

Якщо ж розглядати постперебудовний період історії Російської держави, то в той момент поняття «ліцензування окремих видів діяльності» знову з'явилася в новому російському праві. Воно виникло в законодавчій практиці 2 грудня 1990 р. стосовно банківської сфери, коли вступили в дію знов прийняті Закони РРФСР «ПРО банки і банківську діяльність» та «Про Центральному банку РРФСР (Банку Росії)». 25 грудня 1990 р. з'явилося більш загальне поняття про ліцензування підприємницької діяльності, коли, згідно пункту 4 ст. 21 Закону РРФСР «ПРО підприємства і підприємницької діяльності» почала діяти норма, що передбачає таке ліцензування. Ця норма встановлювала, що окремі види діяльності підприємців у Російській Федерації може здійснюватися лише на підставі ліцензії (спеціального дозволу компетентних органів). Передбачалося, що перелік видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню, буде визначатися Урядом Російської Федерації.

Новою сходинкою правового регулювання ліцензування підприємницької діяльності є прийнятий 15 вересня 1998 р. Федеральний закон «Про ліцензування окремих видів діяльності» (зі змінами від 26 листопада 1998 р.)

Цей Закон вніс ясність в концепцію правового регулювання підприємницької діяльності шляхом ліцензування, поставив ліцензування підприємств і підприємців на прозору, чітку основу, визначив процедуру і порядок ліцензування.

Документи необхідні для оформлення ліцензії на додаткову освіту:

1. Установчі документи некомерційної організації

2. Свідоцтво про державну реєстрацію

3. Свідоцтво про внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб

4. Свідоцтво про зміни (якщо були зміни)

5. Свідоцтво про постановку на облік в ИФНС

6. Зареєстрований договір оренди (свідоцтво на право власності)

7. Відомості про укомплектованості штатів, передбачуваної чисельності учнів, вихованців (форма 2)

8. Відомості про будівлі та приміщеннях, які використовуються для організації та ведення навчального процесу (форма 3)

9. Соціально-побутове забезпечення учнів (форма 3а)

10. Відомості про забезпечення навчального процесу навчальною літературою (форма 4)

11. Відомості про педагогічних працівників (форма 5)

12. Документи, що підтверджують кваліфікацію працівників:

13. Висновок СЕС про придатність приміщень, що використовуються для проведення освітнього процесу за заявленим на ліцензування напрямку

14. Висновок державного пожежного нагляду про придатність приміщень, що використовуються для проведення освітнього процесу за заявленим на ліцензування напрямку

15. Навчальні плани [1].

Ліцензія в освіті

Ліцензування навчального закладу - це процедура, що встановлює відповідність умов здійснення освітнього процесу, пропонованих навчальним закладом, умовам, передбаченим Положенням про ліцензування освітньої діяльності, затвердженим Урядом Росії.

Процедуру ліцензування здійснює Федеральна служба по нагляду у сфері освіти і науки та органи виконавчої влади суб'єктів Росії.

Наприклад, дотримання будівельних норм і правил, а також санітарних та гігієнічних норм, наявність необхідних обладнаних навчальних приміщень і територій, виконання умов забезпечення медичним обслуговуванням працівників та учнів, наявність навчальних планів за заявленими спеціальностями, встановлення обсягів навчального навантаження, оснащеність навчального процесу, укомплектованість професорсько-викладацького складу.

Позитивним результатом даної процедури є видача державної ліцензії на право освітньої діяльності. Будь-який навчальний заклад отримує право на ведення освітньої діяльності тільки з моменту її отримання.

Слід відзначити, що ліцензія має додаток, в якому вказується перелік усіх спеціальностей, за якими навчальний заклад має право провадити освітню діяльність. Також в додатку до ліцензії міститься інформація про діючих філіях головного вузу та їх спеціальностей.

Якщо в додатку до ліцензії головного вузу відсутня інформація про який-небудь філії, зокрема, окремим його спеціальності, то навчальний заклад діє незаконно. При виявленні подібних порушень ліцензія, наявна у навчального закладу може бути анульована [2].



Висновки

Перш за все, інститут ліцензування - це важливий цивільно-правовий інститут - спрямований на безпосередньо захист інтересів громадян та інтересів самої держави.

Я вважаю, що інститут ліцензування в даний час досить добре регламентований: діє Закон, що встановлює види діяльності підлягають ліцензуванню, порядок ліцензування, а також діє безліч інших нормативних актів регулюють порядок ліцензування кожного конкретного виду діяльності.

Ліцензування є формою виконавчої діяльності, вираженої в санкціонуванні, офіційному визнанні за визначеними суб'єктами прав на заняття окремими видами діяльності, коли потрібен високий професіоналізм і кваліфікація, а також здійснення контролю за фактично здійснюваними діями. Ліцензійна діяльність є основним і необхідним засобом управлінського впливу, за допомогою якого громадяни нашої держави отримають змогу розширювати свою діяльність, у зв'язку з наявністю відповідних нормативних актів.



Список використаних джерел

1. Наказ Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 №30 «Про документи для проведення ліцензування» : [Електронний ресурс] - режим доступу: http://www.drohobych.net/ddpu/nmv

2. Ліцензія в освіті : [Електронний ресурс] - режим доступу: http://forexaw.com/TERMs/Economic_terms_and_concepts/Business/l1043_Лицензия_License_это

3. Ліцензування професійно-технічних навчальних закладів Закарпатської області / Методичні рекомендації. - Ужгород, 2012. - С.19-22

4. Менеджмент, маркетинг и экономика образования: Учебное пособие / Под ред. А.П. Егоршина. - Н. Новгород: НИМБ, 2001. - 624 с.

5. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17.09.2012 №1022 «Про затвердження форм заяв про проведення ліцензування освітніх послуг»: [Електронний ресурс] - режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1019-2007-п

6. Юстікон Б. Ліцензія на освітню діяльність: [Електронний ресурс] - режим доступу: http://justicon.ua/licenziya-na-obrazovatelnuyu-deyatelnost-licenziya-minobrazovaniya.html?language=ua

Размещено на Allbest.ru

...