Державна виконавча служба

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Проходження мною практики відбувалося у Державній виконавчій службі в м. Ірпінь. За час її проходження я ознайомилась з діяльністю, структурою, організацією та завданнями державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції. За Наказом Міністерства юстиції від 5 грудня 2005 року відділ державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції ліквідовано. Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 6 грудня 2005 року створено Державну виконавчу службу в м. Ірпінь, що підпорядкована Державній виконавчій службі Київської області, яка в свою чергу підзвітна і підконтрольна Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Завданням Державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закону).

Основним завданням під час проходження практики є: узагальнення, систематизація, вдосконалення знань і навичок зі спеціальності, перевірка можливості самостійної роботи.

Також ознайомлення з діяльністю відділу державної виконавчої служби та оформлення документів, які має право видавати відділ.

Державна виконавча служба здійснює діяльність складі 12 чоловік:

? Начальника ВДВС;

? 1-х в. о. заступника начальника ВДВС;

? 2-х головних державних виконавців

? 2-х старших державних виконавців;

? 5-х державних виконавців;

? 1-х головного спеціаліста;

? 1-х спеціаліста 2-ї категорії.

Державна виконавча служба складає статистичну звітність до Державної виконавчої служби Київської області щоквартально, за півріччя та за рік про роботу державної виконавчої служби.

Правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, Закон України «Про державну виконавчу службу», Закон України «Про виконавче провадження», Інструкція «Про проведення виконавчих дій», яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів, цивільно-процесуальний кодекс України, інші закони та підзаконні нормативно правові акти, що прийняті на їх виконання.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Державний виконавець, керуючись у своїй роботі Законом України "Про виконавче провадження", зобов'язаний з власної ініціативи вживати всіх заходів до більш швидкого і реального виконання рішення та активно допомагати сторонам у захисті їх прав та законних інтересів.

В ході здійснення повного та реального вчинення своїх дій по виконавчому провадженню при виконання рішень судів та інших органів, посадових осіб, державний виконавець потребує ознайомлення з документами :

міського реєстраційного відділу дорожньої автотранспортної інспекції, щодо зареєстрованого за боржником автотранспортних засобів;

бюро технічної інвентаризації, щодо зареєстрованого за боржником права власності на житлові приміщення та будівельні споруди;

Ощадного банку України, щодо наявності у боржника грошових коштів на рахунках;

державної податкової інспекції, щодо встановлення постійного місця роботи боржника.

Вимоги державного виконавця є обов'язковими для всіх державних підприємств, установ, організацій.

Так як законодавчого забезпечення реорганізації ДВС поки що немає, а старе законодавство продовжує діяти, я у своїй роботі над звітом посилатимусь на існуюче законодавство, з деякими змінами які достовірно відомі на даний час.



Розділ 1. Характеристика органів державної виконавчої служби

державний виконавчий примусовий суд

Державна виконавча служба здійснює виконання рішень судів та інших органів (далі - рішень) відповідно до законів України.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законодавством.

Правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, Закон України “Про державну виконавчу службу”, інші закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Органами державної виконавчої служби є:

? Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

? державна виконавча служба в Автономній Республіці Крим, в областях, в м. Києві та Севастополі;

? ДВС в районах, в містах (міст обласного значення), в районах у містах.

Виконання рішень, перелік яких встановлено законодавством, покладається на державних виконавців відповідних ДВС в областях, в містах (міст обласного значення),в районах у містах.

ДВС в областях, в містах (міст обласного значення), в районах у містах, є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, гербову печатку.

1.1 Правовий статус державних виконавців

Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» державними виконавцями є: начальник, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відповідної ДВС.

Державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснює добір кадрів, методичне керівництво діяльністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінансове і матеріально-технічне забезпечення органів державної виконавчої служби, розглядає скарги на дії державних виконавців.

Головне управління Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі організовують виконання законів і здійснюють керівництво відділами державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районними, міськими (міст обласного значення), районними у містах відділами державної виконавчої служби, координують і контролюють їх діяльність; організовують професійну підготовку і атестацію державних виконавців; розглядають скарги на дії державних виконавців; заохочують за успіхи в роботі і накладають стягнення за порушення трудової дисципліни; здійснюють матеріально-технічне забезпечення державної виконавчої служби.

Державні виконавці є державними службовцями.

Державним виконавцям видаються службові посвідчення єдиного зразка, який затверджується Міністерством юстиції України.

Державний виконавець під час виконання службових обов'язків носить формений одяг, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Державний виконавець користується правами і виконує обов'язки, передбачені законодавством України.

Державним виконавцем може бути громадянин України, який має юридичну освіту, здатний за своїми особистими і діловими якостями виконувати покладені на нього обв'язки.

Начальником районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби призначається громадянин України з вищою юридичною освітою і зі стажем юридичної роботи не менше трьох років.

Не можуть бути призначеними на посаду державного виконавця особи, відносно яких існують обмеження, передбачені Законом України «Про державну службу».

Державні виконавці призначаються на посаду, звільняються з посади начальниками районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Начальники районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби призначаються на посаду та звільняються з посади начальниками Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції за поданням начальників відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.



Розділ 2. Характеристика виконавчих документів, які має право видавати відділ державної виконавчої служби

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у даному Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та у межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець відкриває виконавче провадження:

? за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного у статті 3 цього Закону, на підставі виконавчого документа;

? за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави у суді;

? в інших, передбачених законом випадках.

2.1 Вимоги до виконавчого документа

У виконавчому документі повинні бути зазначені:

1. назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

2. дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3. найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата, місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місце знаходження майна боржника тощо;

4. резолютивна частина рішення;

5. дата набрання чинності рішенням;

6. строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги до виконавчих документів.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійного діючого органу або майна.

Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, провадиться державним виконавцем за місцем здійснення таких дій.

Якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє чи його недостатньо, державний виконавець негайно складає про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий документ разом із копією цього акта до відділу державної виконавчої служби за новим місцем проживання боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ.

Якщо зволікання вчинення виконавчих дій створює загрозу невиконання рішення, державний виконавець має право вчиняти виконавчі дії на територію, на яку не поширюються його функції, або передати виконавчий документ відповідному підрозділу Державної виконавчої служби в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

2.2 Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання

Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1. виконавчі листи та інші документи - протягом трьох років;

2. накази арбітражних судів - протягом трьох місяців;

3. посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців;

4. постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

5. інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються:

1) для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

2) для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили;

3) для виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

4) для виконання рішень, зазначених у пункті 4 частини першої даної статті, - з дня винесення відповідної постанови.

По інших виконавчих документах строк пред'явлення їх до виконання встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не встановлено законом.

Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

а) пред'явленням виконавчого документа до виконання;

б) частковим виконанням рішення боржником.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом.

По інших виконавчих документах пропущені строки поновленню не підлягають.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим вищевказаним Законом.

Державний виконавець у 3-денний строк із дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням із нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до відділу суду у 10-денний строк.

2.3 Строки здійснення виконавчого провадження

Виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії, виконати рішення, не пов'язані з реалізацією майна боржника, не пізніше, ніж у двомісячний строк із дня надходження виконавчого документа. Продовження зазначеного строку можливе лише у випадках, передбачених законодавством України.

Негайному виконанню підлягають рішення:

1) про стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу по цих виплатах, якщо рішенням підлягає її негайне стягнення;

2) про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника;

3) в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено рішенням або законодавством.

Якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання документів, зазначених у статті 18 цього Закону, і в той же день проводить відповідні виконавчі дії.

2.4 Відмова у відкритті виконавчого провадження

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

? пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

? неподання виконавчого документа про виконання рішення, зазначеного у статті 3 цього Закону;

? наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яку не пізніше наступного дня надсилає заявникові. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк із моменту її одержання.

Державний виконавець у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 даного Закону, повертає виконавчий документ у 3-денний строк органу, який його видав, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та повідомляє заявника.

У постанові зазначається, на якій підставі повертається виконавчий документ, і встановлюється строк для усунення порушень. Копія постанови надсилається заявнику та органу, який видав цей документ. У разі усунення допущених порушень у встановлений строк виконавчий документ вважається поданим у день первісного надходження. Порушення встановленого строку не перешкоджає повторному направленню виконавчого документа державному виконавцю в загальному порядку.

Постанова про відкладення відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена начальнику відділу Державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк із моменту її одержання.

2.5 Роз'яснення рішень, які підлягають примусовому виконанню

У разі, якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець має право звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.

Суд або інший орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у 10-денний строк із дня її надходження і при необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх змісту.

2.6 Права і обов'язки сторін та інших осіб у виконавчому провадженні

Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.

Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.

Сторони мають право укласти мирову угоду, яка затверджується судом, оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

2.7 Добровільне виконання рішень

Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

У разі добровільного повного або часткового виконання рішення боржником державний виконавець складає про це акт, який підписується стягувачем і боржником.

Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення повністю або частково, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання у межах строку, передбаченого статтею 25 цього Закону.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої години і не пізніше двадцять другої години. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій.

Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікання неможливе або у разі, коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника, і лише за погодженням начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Проведення виконавчих дій у нічний час допускається з дозволу начальника відповідного відділу державної виконавчої служби і лише у випадках, коли невиконання рішень створює загрозу життю чи здоров'ю громадян.

2.8 Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження

Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках:

1) Смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи признання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво;

2) Визнання стягувача чи боржника недієздатним;

3) Проходження боржником строкової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;

4) Оспорюванням боржником виконавчого документа у судовому порядку, якщо допускається законом;

5) Прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;

6) Подання до суду позову про виключення майна з опису;

7) Порушення арбітражним судом провадження у справі про банкрутство боржника.

2.9 Право державного виконавця зупинити виконавче провадження

Виконавче провадження може бути зупинене у разі:

1) Звернення державного виконавця до суду або іншого органу, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню;

2) Прохання боржника, який проходить строкову військову службу у складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань;

3) Перебування боржника у тривалому службовому відрядженні;

4) Знаходження боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі;

5) Подання скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі;

6) Оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

7) Знаходження боржника або стягувача за межами населеного пункту, де вони проживають.

Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або до іншого органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

2.10 Закриття виконавчого провадження

Виконавче провадження підлягає закриттю державним виконавцем у випадках:

1) Прийняття судом відмови стягувача від стягнення;

2) Затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закриття виконавчого провадження;

3) Недостатності майна юридичної особи - боржника, що ліквідується, для задоволення вимог стягувача;

4) Скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на основі виконавчого документа;

5) Письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві в натурі;

6) Закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення.

Постанова про закриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк із дня її одержання.

У разі закриття виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з закриттям виконавчого провадження. Закрите виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

2.11 Закінчення виконавчого провадження

Виконавче провадження закінчується у випадках:

I. фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;

II. закриття виконавчого провадження відповідно до статті 37 цього Закону;

III. повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;

IV. направлення виконавчого документа за належністю до іншого підрозділу Державної виконавчої служби;

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до суду у 10-денний строк.

2.12 Оголошення розшуку

У разі відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'ю або у зв'язку з втратою годувальника, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

У разі відсутності відомостей про місце знаходження майна боржника за виконавчими документами, зазначеними у частині першій, державний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби.

Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання боржника чи місцем знаходження його майна, або за місцем проживання стягувача.

Розшук громадянина - боржника і розшук дитини здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи, а також майна боржника здійснює Державна виконавча служба. Постанова про розшук обов'язкова до виконання.

За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи внести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до цього Закону. У цьому випадку стягував має право у судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов'язаних із проведенням розшуку.

Не звернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, а також постанова державного виконавця про відмову у розшуку майна боржника та постанова про стягнення витрат, пов'язаних із розшуком, можуть бути оскаржені до відповідного суду у 10-денний строк.



Розділ 3. Характеристика кошторису відділу державної виконавчої служби

У відділі державного казначейства м. Ірпінь для відділу державної виконавчої служби відкрито депозитний рахунок.

На цей рахунок перераховуються кошти, які сплачуються громадянами, підприємствами, установами як 10% виконавчого збору за невиконання рішень суду у добровільному порядку, з якого 100% перераховується на розрахунковий рахунок Управління державного казначейства у м. Києві.

Для відділу державної виконавчої служби не відкрито спеціальний реєстраційний рахунок і тому дана установа не має свого кошторису.

Користуватися коштами із депозитного рахунку відділ не має права.



Розділ 4. Організація охорони праці

4.1 Нормативна база щодо охорони праці

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Правовою базою здійснення заходів з питань охорони праці у відділі ДВС м. Ірпеня є комплекс нормативно-правових актів. Загальними законодавчими актами, що визначають основні положення щодо організації охорони праці є Конституція України, Кодекс законів про працю, Закони України «Про охорону праці», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про пожежну безпеку», «Про державну таємницю» та ін.

Слід відмітити, що в процесі проходження практики в відділі ДВС в м. Ірпені я з'ясувала, що на базі проходження практики в відділі ДВС в м. Ірпені повністю відсутня будь-яка внутрішня нормативна база з питань охорони праці а також посадова особа яка б здійснювала контроль за станом охорони праці на базі практики. Саме з відсутністю посадової особи яка мала б відповідати за стан охорони праці ми пов'язуємо і відсутність будь-якої структури системи управління охороною праці в відділі ДВС в м. Ірпені та планування робіт щодо охорони праці.

Саме тому на мою думку першочерговим завданням є введення в штатний розпис посадової особи (бажано з відповідною освітою та досвідом роботи) яка б здійснювала контроль за охороною праці в відділі ДВС Ірпінського міського УЮ та займалася, на початковому етапі розробкою внутрішньої нормативної бази з питань охорони праці. Приміщення відділу ДВС в м. Ірпені являє собою одноповерхову будівлю розташовану в центрі міста де працює 28 державних службовців. З урахуванням цього введення однієї особи відповідальної за стан охорони праці в відділі ДВС в м. Ірпені вважається мені достатнім. На мою думку, було б достатньо введення однієї особи, яка б займалася охороною праці за різними напрямками (на початковому етапі, як уже зазначалося через цілковиту відсутність будь-якої внутрішньої нормативної бази ця робота повинна бути пов'язана з розробкою саме внутрішніх нормативних актів за всіма напрямками пов'язаними з охороною праці (організація пожежної безпеки, електробезпеки, проведення інструктажів із роз'ясненням умов безпеки праці при використанні електронно-обчислювальної та іншої техніки з якою працюють службовці при здійсненні своїх прямих обов'язків та висвітленням інших питань, пов'язаних з охороною праці в відділі ДВС в м. Ірпені). Як ми бачимо з усього вищезазначеного, в відділі ДВС міста Ірпеня до цього часу питанням охорони праці увага практично не приділялася в зв'язку з чим накопичився значний об'єм роботи для якісного виконання якої бажаним було б залучення одного працівника з відповідною освітою.

На мою думку, на даному етапі необхідно розробити і запровадити наступні внутрішні нормативно-правові акти:

? Положення про систему управління охороною праці в відділі ДВС міста Ірпеня;

? Положення про службу охорони праці;

? Положення про навчання, інструктажі та перевірку знань працівників з питань охорони праці;

? Положення про порядок організації попереднього і періодичних медичних оглядів працівників;

? Інструкція з охорони праці для працюючих з копіювальною технікою.



4.2 Структура системи управління охороною праці, її завдання і функції

Теоретично охорона праці займає одне з провідних місць у забезпеченні діяльності будь-якої установи чи організації, в тому числі і органах ДВС України. Проте, на практиці ми маємо протилежну картину, оскільки заходи, спрямовані на поліпшення стану охорони праці фінансуються за залишковим принципом. Такий стан речей не може бути задовільним ні в якому разі. Україна обрала стратегічний курс на набуття членства в ЄС, а однією з найперших умов цього процесу є створення безпечних умов праці. Розуміючи це, останнім часом державні чиновники почали приділяти охороні праці значно більше уваги.

Функції по охороні праці у відділі ДВС в м. Ірпені повинно бути покладено на начальника відділу ДВС та на начальника Ірпінського міського УЮ, які б організовували здійснення контролю щодо:

- дотримання чинного законодавства та інших нормативних актів, посадових інструкцій з питань охорони праці працівників відділу ДВС;

- відповідності нормативним актам про охорону праці обладнання, транспортних засобів, що експлуатуються;

- своєчасне проведення навчання та інструктажів працюючих з питань безпеки праці.

Система управління охороною праці в відділі ДВС в м. Ірпені мала б виконувати наступні функції:

1) облік, аналіз та оцінка показників стану охорони праці;

2) організація і координація робіт в області охорони праці;

3) планування робіт щодо охорони праці;

4) контроль за станом охорони праці.

Одним з найважливіших елементів системи управління охороною праці є також трудовий колектив, який покликаний здійснювати нагляд за дотриманням і належним втіленням права працівників на безпечні і нешкідливі умови праці та у випадку порушення цього права вимагати від уповноваженої особи усунення виявлених порушень і вжиття невідкладних заходів.

4.3 Планування робіт щодо охорони праці

На жаль, дана діяльність в відділі ДВС в м. Ірпені не здійснюється на належному рівні переважно через причини, які були зазначені вище. В установі не існує ні поточного, ні перспективного, ні оперативного плану покращення умов праці і проведення санітарно-оздоровчих заходів. Це позбавляє діяльність у сфері забезпечення належних умов праці системності і послідовності, що надзвичайно негативно відображається на умовах праці службовців.

4.4 Фінансування охорони праці

Кошти на фінансування по охороні праці відділ ДВС отримує з державного бюджету. Так, наприклад, на поточний рік встановлені такі основні статті зведеного кошторису щодо забезпечення відповідних умов праці як фінансування поточного ремонту обладнання, заходи з питань охорони праці (інструктажі, придбання протипожежного обладнання тощо). Слід зазначити, що ці відомості складають службову таємницю. Разом із тим, можна стверджувати про недостатній рівень фінансування заходів з питань охорони праці.

4.5 Відображення питань охорони праці в колективному договорі

У відділі ДВС в м. Ірпені не укладено колективний договір із трудовим колективом. Це значно обмежує можливості трудового колективу вимагати забезпечення належних соціальних гарантій у галузі охорони праці, досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці, виробничого середовища, запобігання випадкам травматизму і пожеж тощо. Позитивно вплинуло б на стан охорони праці і розмежування та закріплення обов'язків трудового колективу і роботодавця.

4.6 Аналіз умов праці, небезпечних шкідливих чинників і захист від них

Здійснимо аналіз умов праці у відділі ДВС в м. Ірпені. Для цього треба по можливості максимально охарактеризувати усі чинники, фактори і обставини, які впливають на працівників виконавчої служби, в першу чергу - робоче місце, стан мікроклімату, освітлення, шум, електромагнітне випромінювання, психологічний клімат в колективі та інші фактори. Усе це впливає на стан самопочуття працюючих і, відповідно, на ефективність їх діяльності.

Будівля відділу ДВС в місті Ірпені розміщується у центральній частині міста і представляє собою одноповерхову споруду та знаходиться біля автомобільної дороги. Таке розташування, логічно, створює великий рівень шуму, впливає на забрудненість атмосфери і запиленість повітря. На жаль, стан звукоізоляції у приміщеннях виконавчого органу залишає бажати кращого, оскільки не забезпечує достатній рівень захищеності працівника для його комфортної роботи.

У кімнатах знаходиться по 4-5 працівників, які працюють на окремих власних робочих місцях. Площа, виділена для одного робочого місця працівника, фактично становить всього лише 4,1 м2 на кожного, а об'єм 11,2 м3. згідно ж чинних вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці ці показники мають становити відповідно 6 м2 і 20 м3 на одного працівника. Такі порушення суттєво впливають на самопочуття і рівень працездатності працівників, але усунення їх є доволі проблематичним з огляду на навіть теоретичну неможливість розширення приміщення.

Наступним пунктом нашого аналізу стане робоче місце працівника відділу ДВС. Згідно ДсанПІН 3.3.2.007-98 висота робочої поверхні столу повинна бути в межах 680 - 800 мм, ширина - 600 - 1400 мм, глибина - 800 - 1000 мм, передбачено необхідність наявності просмотру для ніг висотою не менше 600 мм, шириною - не менше 500 мм, глибиною на рівні колін - не менше 450 мм. У цілому, можна зазначити після встановлення рівня відповідності зазначеним вимогам, що робоче місце працівника відділу правового забезпечення задовольняє ці вимоги. Недоліками можна вважати зношеність робочого столу і відсутність підлокітників на робочому сидінні.

У кабінетах знаходиться по 2-3 комп'ютера. Наявність комп'ютерів свідчить про те, що у приміщенні є потужне джерело електромагнітного випромінювання. І однією з необхідних та нагальних вимог охорони праці є убезпечення здоров'я працівників від шкідливого впливу названого джерела, оскільки самі комп'ютери є доволі старими, а захисного екрану немає. Це призводить до швидкої втомлюваності очей і зниження загального рівня працездатності працівників.

Зупинимось більш детально на дослідженні умов роботи на комп'ютеризованому робочому місці у відділі ДВС в м. Ірпені. Робота виконавця тісно пов'язана з використанням та обробкою великої кількості документів та різноманітної інформації. Це створює доволі напружений ритм роботи і призводить до необхідності постійної концентрації уваги та великого розумового навантаження. Розвиток сучасних комп'ютерних технологій дозволив значно спростити і полегшити роботу виконавців. Проте, застосування комп'ютерної і копіювальних техніки має також і низку негативних чинників, одним з найважливіших серед них варто назвати шкідливий вплив на здоров'я і самопочуття користувачів.

Спробуємо перелічити чинники, які впливають на працюючих, під час експлуатації електронно-обчислювальної техніки та копіювальних апаратів: електростатичні поля, електромагнітні хвилі різних діапазонів частот, шум, світлотехнічні показники, значення певних параметрів мікроклімату тощо. Діяльність службовців при використанні такої техніки супроводжується значним напруженням сенсорного апарату, вищих нервових центрів, що зменшує швидкість кровообігу і, відповідно, зменшується доступ кисню до мозку, що призводить до його кисневого голодування. Окремо варто відокремити напруження на здоровий аналізатор, яке часто стає причиною порушень зору.

Названі фактори призводять до порушень у функціонуванні серцево-судинної, нервової, імунної та статевої систем, зумовлюють появу захворювань шкіри і опорно-рухового апарату. У користувачів часто спостерігається передчасне стомлення, недомагання, головний біль, що звичайно, досить негативно впливає як на самопочуття, так і на працездатність людини.

З метою забезпечення безпеки праці і обмеження впливу негативних факторів на користувачів ПЕОМ наказом Держнаглядохоронпраці від 10.02.1999 року № 21 було затверджено «Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин», якими встановлені основні вимоги безпеки праці користувачів ЕОМ.

Проведемо аналіз відповідності фактичного стану і нормативних вимог щодо організації роботи користувачів ПЕОМ. Площа, виділена для робочого місця з ПК, становить близько 4,1 м2 на одного працівника, об'єм - 11,2 м3 на одного працівника. Нормативні вимоги СанПІН3.3.2.007-98 надають значно більші значення мінімального об'єму і площі на одного користувача: відповідно 20 м3 та 6 м2. робоче ж сидіння користувача ПК повинно містити наступні елементи: сидіння, спинку, підлокітники. Бути підйомно-поворотними; ширина та глибина сидіння мають бути не меншими 400 мм, а кут нахилу поверхні - від 75 град. вперед до 5 град. назад ; висота спинки видіння має становити приблизно 300 мм, а ширина - не менше 380 мм. Поверхня названих вище елементів має бути напівм'якою, з неслизьким, не наелектризовуючим, повітронепроникним покриттям та забезпечувати можливість чищення від бруду. У відділі ДВС в м. Ірпені сидіння користувача ПК представляє собою звичайний дерев'яний стілець з ребристою спинкою та напівм'яким сидінням. Підйомно-поворотний механізм та підлокітники відсутні, що підвищує статичне напруження на м'язи рук користувача і викликає деякі інші незручності.

Не можна визнати раціональним розташування екрану ПК та клавіатури у відділі, оскільки відстань від очей користувача має становити не ближче 600 мм до екрану монітору. Конструкція ж самого робочого місця користувача ПЕОМ в цілому відповідає встановленим вимогам.

Наведені дані змушують зробити висновок про неповну відповідність умов праці користувачів ПК нормативним вимогам документів із питань охорони і безпеки праці. Такий стан речей призводить до погіршення стану здоров'я і самопочуття працюючих та стає причиною значного зниження рівня ефективності і результативності діяльності працівників відділу ДВС у м. Ірпені.

З вищевикладеного ми маємо зробити висновки про нагальну необхідність поліпшення організації робочих місць користувачів ПК із метою усунення наявних негативних факторів. Як вже зазначалося робота відділу ДВС в м. Ірпені тісно пов'язана з використанням комп'ютерної техніки, а це в свою чергу, накладає певні зобов'язання на забезпечення і організацію належних умов праці користувачів, в тому числі відповідне освітлення, параметри мікроклімату, санітарно-гігієнічні вимоги тощо.

Щодо поліпшення організації умов роботи користувачів ПК до таких можна віднести:

1) нижній кран екрана повинен бути на 20 см нижче від рівня очей, рівень верхньої кромки екрана повинен бути на висоті чола;

2) екран має бути встановлено на відстані 75 - 120 см від очей користувача ПЕОМ;

3) висота клавіатури повинна бути встановлена таким чином, щоб кисті рук користувача розміщувались прямо, щоб не було потреби далеко витягуватись;

4) спинка стільця повинна підтримувати спину користувача, кут між стегнами і хребтом має становити 90о;

5) якщо під час роботи доводиться дивитись на документи, то підставку з оригіналом документа треба встановлювати в одній площині з екраном і на одній висоті з ним;

6) уникати яскравого освітлення екрану, щоб не втомлювати очі різкою зміною потужності світового потоку;

7) екран комп'ютера треба розміщувати під прямим кутом до вікон, а самі вікна доцільно закривати жалюзями;

8) з метою збільшення рівня насиченості повітря киснем варто було б збільшити рівень озеленення кабінету;

9) через кожну годину праці необхідно робити перерву на 5 - 10 хвилин для зняття напруження користувача;

10) відстань між задніми стінками комп'ютерів має становити не менше 2,5 м, а бокова відстань між ПЕОМ - 1,2 м.

Наведені не складні заходи щодо організації роботи користувачів ПЕОМ у відділі ДВС в м. Ірпені дали б змогу значно підвищити рівень захисту працюючих від впливу шкідливих факторів, а також великою мірою посприяло б поліпшенню ефективності роботи та самопочуття службовців.

Надзвичайно важливим чинником, який впливає на стан здоров'я і безпеки працівників, є мікроклімат. До його основних характеристик можна віднести температуру, вологість та швидкість руху повітря, а також фізико-хімічні показники - вміст у повітрі іонів та забруднювачів.

Оптимальним значенням температури повітря у приміщенні вважається 18-23оС. рекомендується відносна вологість повітря 55%, швидкість руху повітря на рівні обличчя 0,1 м/с. Згідно з діючими в нашій країні нормативами ГОСТ 12.1.005-88 «Мікроклімат виробничих приміщень» температура повітря, швидкість його руху та відносна вологість повітря повинні відповідно становити: 22-24оС; 0,1 м/с; 60-40%. Мікроклімат приміщення відділу ДВС в м. Ірпені в цілому відповідає наведеним параметрам, але варто окремо відзначити наявність певних моментів, які додатково впливають на стан здоров'я працівників. По-перше, з огляду на відсутність кондиціонера у кабінеті доводиться періодично відчиняти вікно, що створює небезпеку протягів, по-друге, зважаючи на наявність у кабінеті ПЕОМ варто було б забезпечити встановлення аероіонізаторів, що виробляють необхідну кількість негативно заряджених частинок повітря.

Одним із чинників мікроклімату є також наявність мікроорганізмів у повітрі робочих приміщень. Робота працівника відділу ДВС передбачає проведення дуже великої кількості часу з відвідувачами, що призводить до небезпечного зростання вмісту шкідливих мікроорганізмів у повітрі. Це змушує зробити висновок про необхідність вжиття додаткових заходів оздоровлення повітряного середовища - додаткової вентиляції, обмеження числа і тривалості перебування відвідувачів тощо.

Правильне освітлення є однією з важливих передумов створення безпечних і здорових умов роботи працівників відділу ДВС в м. Ірпені, оскільки, якщо освітлення не достатнє, то створюється велике навантаження на орган зору, що тягне за собою його погіршення. Робота у відділі ДВС пов'язана з обробкою великої кількості інформації, що міститься в документах, використанням комп'ютерної техніки. Це дає нам достатні підстави для того, щоб констатувати наявність великого навантаження на зоровий аналізатор. Такий стан речей, безумовно, змушує зробити висновок про важливість забезпечення раціонального освітлення робочих місць. У кабінетах відділу ДВС м. Ірпеня поєднуються природне і штучне освітлення. Віконні прорізи також обладнані жалюзями, що дозволяє створювати оптимальний рівень освітлення природним світлом. До можливих пропозицій щодо вдосконалення режиму освітлення можна віднести наступні: запровадження можливості застосування світильників і настільних ламп, обмеження відбитої близькості на екрані монітора, оскільки яскравість від блисків на екрані ПК в розглядуваному приміщенні перевищує встановлені норми. Названі заходи допомогли б значною мірою поліпшити і зробити комфортними умови праці.

Сучасний науково-технічний розвиток, посилення процесів урбанізації, подальший розвиток засобів пересування, створення устаткування великої потужності тощо призводять до зростання інтенсивності шуму. Шум негативно впливає на функціональний стан працівників, особливо при тривалій дії, і може стати причиною перевтоми, дратівливості і виснаження центральної нервової системи, зумовити появу головного болю і безсоння, послаблювати увагу та ін.

Роботу у відділі ДВС в м. Ірпені супроводжує шум, джерелами якого є рух автотранспорту на вулиці, вентилятор системного блоку та принтер. Останні з названих джерел створюють не лише звуки, які сприймаються людським вухом, але й коливання ультразвукового діапазону (частотою вище 20 кГц). Не останнім є людський чинник, тому що робота у відділі ДВС завжди була пов'язана з великою комунікативною складовою.

Не останню увагу варто приділити при аналізі умов праці також і психофізіологічним аспектам діяльності працівників органів ДВС України. Особливість діяльності працівників виконавчої служби полягає в тому, що вони постійно стикаються з людьми, з різними проявами їх психіки. Службовці повинні уміло розбиратись в складності духовного світу людини для того, щоб правильно зрозуміти і певним чином оцінити її. Особливості її діяльності роблять необхідним морально-психологічне загартування, тому що їх праця пов'язана зі значним напруженням розумових і моральних сил. Працівники виконавчої служби повинні мати високий рівень професійної компетенції, яка значною мірою визначається системою психологічних факторів, які можна об'єднати загальним поняттям психологічної культури.

Працівникам виконавчої служби необхідно вміти раціонально розподіляти свої сили і здібності, щоб зберегти результативність праці протягом усього робочого дня, володіти професійними і психологічними якостями, щоб при найменших витратах нервової енергії одержати оптимальні дані та забезпечити безпеку праці для збереження здоров'я. доцільним було б проведення періодичних семінарів, тренінгів тощо з метою виховання у виконавців таких професійних якостей як гнучкість розуму і характеру, гострота, спостережливість і добра пам'ять, самоспостереження і витримка, принциповість, вміння контролювати себе у критичних ситуаціях і готовність діяти у названих випадках. Названі якості значно спряли б збереженню працездатності працівників виконавчої служби, а також слугували б найбільш раціональному і виправданому вирішенню небезпечних ситуацій.

4.7 Причини і профілактика травматизму та профзахворювань, статистична звітність щодо травматизму та умов праці

Для початку варто сказати, що за час діяльності виконавчої служби не було зареєстровано жодного випадку травмування працівників при виконанні ними своїх безпосередніх обов'язків. Профілактика ж травматизму і профзахворювань в відділі ДВС в м. Ірпені за великим рахунком не проводиться.

Згідно з вимогами ст.23 ЗУ „Про охорону праці” відділ ДВС міста Ірпеня зобов'язаний інформувати компетентні місцеві органи про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення і для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

Заходи, спрямовані на доведення умов і безпеки праці до рівня нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці в виконавчій службі, повинні включати в себе:

- встановлення нових, більш ефективних інженерно-технічних засобів охорони праці (огороджень, засобів сигналізації, контролю, запобіжних пристроїв, тощо);

- реконструкцію системи природного і штучного освітлення з метою досягнення нормативних вимог щодо освітлення робочих місць працівників виконавчої служби;

- установка кондиціонерів у приміщеннях та кабінетах працівників виконавчої служби;

- здійснення конструктивних рішень та заходів, що забезпечують на діючому устаткуванні запобігання або зниження до регламентованих рівнів шуму, вібрації, шкідливих випромінювань та інших негативних факторів;

...