Комерціалізація інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

Кафедра: Українознавства

Контрольна робота

з дисципліни: Право інтелектуальної власності

на тему: Комерціалізація інтелектуальної власності

Студентки:

Міщенко В.В.

Перевірила:

Михайлова Л.В.

Дніпропетровськ, 2013 рік



План

Вступ

1. Мета і основні способи комерціалізації

2. Використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві

3. Внесення інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства

4. Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності

5. Комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності - рушійна сила економічного розвитку спиртової галузі

Література



Вступ

Колись українцям належав кожен третій винахід в СРСР. Нині їх теж не бракує: за роки незалежності видано 76 тисяч патентів. Однак і тоді, й тепер із впровадженням усього того, що придумали світлі голови, були і є надзвичайно великі проблеми. Допомогти нашим співвітчизникам комерціалізувати їхню інтелектуальну власність вирішили іноземні фахівці.

Європейське патентне відомство впроваджуватиме в Україні спеціальний проект, розроблений міжнародною організацією ТАSІС. Він посприяє створенню належних умов для захисту прав інтелектуальної власності і триватиме до березня наступного року, а можливо, буде й продовжений. Фінансуватиме заходи Європейська комісія.

На початку жовтня в рамках цього проекту відбувся триденний семінар за участю іноземних і вітчизняних фахівців. На ньому всебічно обговорили проблеми використання та комерціалізації інтелектуальної власності в інноваційній діяльності малих і середніх підприємств, аналізували роботу дослідних інститутів у цій сфері, навчали оцінювати винаходи та нематеріальні активи, знаходити спонсорів для їх реалізації, вміло використовувати патентну інформацію, захищатися в суді.

Голова Департаменту інтелектуальної власності Микола Паладій зазначив, що такий проект вельми корисний для України. Попри те, що вітчизняне законодавство, яке регулює цю сферу діяльності, відповідає світовим стандартам, у нас досить багато проблем у практичній площині. Винахідники не знають, як отримати матеріальну допомогу на впровадження свого доробку. Вони не впевнені в його конкурентоспроможності й ефективності на світовому ринку. А фахівців, які б оцінили винахід і знайшли інвесторів, в Україні немає. Венчурних компаній досить мало, фондовий ринок не розвинений.

Зате у нас є винаходи світового рівня. Скажімо, двигуни внутрішнього згоряння, які легші, економічні і мають більший моторесурс, ніж японські. Або ж опорно-рухові апарати, котрі привернули увагу європейської спільноти. Тож люди, спроможні дивувати світ своїми творчими доробками, повинні орієнтуватися як у сфері законодавства, що регламентує цей вид діяльності, так і в питаннях їхнього практичного застосування. Тобто вміти комерціалізувати плоди своєї розумової праці. Саме у цьому їм мають допомогти фахівці проекту. Зі свого боку Департамент інтелектуальної власності докладатиме зусиль, щоб ці знання популяризували в школах та вузах, і вже в найближчому майбутньому наше суспільство стало в цьому плані більш освіченішим.



1. Мета і основні способи комерціалізації

Метою комерціалізації є отримання прибутку за рахунок використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві або продажу чи передачі прав на їх використання іншим юридичним чи фізичним особам.

Комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності-це взаємовигідні (комерційні) дії всіх учасників процесу перетворення результатів інтелектуальної праці у ринковий товар.

Основними способами комерціалізації об'єктів права інтелектуальної власності є:

- використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві;

- внесення прав на об'єкти права інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства;

- передача (продаж) прав на об'єкти права інтелектуальної власності.

Для практичного здійснення вказаних шляхів комерціалізації необхідно також знати, як розрахувати вартість прав на об'єкт інтелектуальної власності та як поставити їх на бухгалтерський облік підприємства.

2. Використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві

Вважається, що комерціалізація через використання об'єктів інтелектуальної власності у власному виробництві є найбільш вигідною з точки зору прибутку. Адже весь прибуток від продажу інноваційного продукту, що отримано за допомогою об'єктів інтелектуальної власності, залишається у правовласника ОІВ.

Оскільки обсяг виробленої продукції може бути великим, то і прибуток, що надходитиме від її реалізації, може у багато разів перевищувати вартість прав на ОІВ у разі передачі прав на використання ОІВ або продажу прав власності на ОІВ.

Зрозуміло, що цей спосіб комерціалізації пов'язаний із значними стартовими витратами на доопрацювання ОІВ, розробленням технології виробництва тощо. Але у разі успіху продаж виробленої продукції компенсує ці витрати і, крім того, буде отриманий значний прибуток.

3. Внесення інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства

Статтею 13 Закону України "Про господарські товариства" (1991) передбачена можливість використання нематеріальних активів (у тому числі 01В) при формуванні статутних капіталів нових господарських товариств. Отже, інтелектуальну власність можна вносити до статутного капіталу замість майна, грошей та інших матеріальних цінностей, для чого необхідна лише добра воля всіх засновників. Використання інтелектуальної власності в статутному капіталі дозволяє:

- сформувати значний за своїми розмірами статутний капітал без відволікання коштів й забезпечити доступ до банківських кредитів і інвестицій, використовуючи інтелектуальну власність як об'єкт застави нарівні з іншими видами майна;

- амортизувати інтелектуальну власність у статутному капіталі і замінити її реальними коштами, включаючи амортизаційні відрахування на собівартість продукції, тобто капіталізувати інтелектуальну власність;

- авторам і підприємствам - власникам інтелектуальної власності - стати засновниками (власниками) при організації дочірніх і самостійних фірм без відгалуження коштів.

Внесення прав на 01В до статутного капіталу замість "живих грошей" надає також:

- право на отримання частки прибутку (дивідендів);

- право на участь в управлінні підприємством через загальні збори правління;

- право на отримання ліквідаційної квоти у разі ліквідації підприємства тощо.

4. Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності

Якщо правовласник не передбачає використовувати об'єкти інтелектуальної власності у власному виробництві чи розпочати новий бізнес або створити спільне підприємство, він може передати повністю або частково права власності на об'єкт інтелектуальної власності іншій фізичній або юридичній особі.

Майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності є сукупністю права володіти, користуватися і розпоряджатися цим об'єктом.

Продаж прав у повному обсязі здебільшого проводиться через договір купівлі-продажу як договір обмінної угоди, за яким у результаті передачі права власності на об'єкт інтелектуальної власності (продажу охоронного документа - патенту або свідоцтва) власник як сторона, яка продає, втрачає всі майнові права на нього. Тобто якщо продано патент на винахід, то він перереєстровується на ім'я нового правовласника і до останнього переходять всі майнові права на цей об'єкт.

Але частіше передається лише право користування об'єктом інтелектуальної власності.

Власник прав на будь-який об'єкт промислової власності (ліцензіар) може продати ліцензію (видати дозвіл на користування об'єктом інтелектуальної власності) будь-якій особі, якщо він не хоче або не в змозі використовувати відповідний об'єкт.

Продаючи ліцензію переслідують мету отримати прибуток, не втрачаючи капіталу на виробництво та освоєння ринку. Продаж - це шлях впровадження технологи на ринку без продажу товарної продукції. Доходами від продажу ліцензій юридичні або фізичні особи покривають свої витрати на наукові дослідження.

Придбання або продаж ліцензії є діловою угодою. Факт продажу або купівлі ліцензії юридичне оформляється ліцензійним договором, який відрізняється від інших договорів купівлі-продажу тим, що продається або купується нематеріальний об'єкт. Ліцензіат отримує право на використання об'єкта інтелектуальної власності лише на обумовленій ліцензійним договором території та на певний термін.

У залежності від обсягу прав, що передається, за діючим Цивільним кодексом України розрізняють: виключну, одиничну і невиключну ліцензії.

Виключна ліцензія видається тільки одній особі і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обумовлена цією ліцензією.

Одинична ліцензія також видається тільки одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у даній сфері.

Ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності і видачі ним іншим особам ліцензії на використання цього об'єкту у даній сфері.

За ліцензійним договором завжди передбачається виплата певної грошової винагороди ліцензіару. У більшості випадків продаж ліцензії здійснюється за розрахунковою договірною ціною з орієнтиром на ціни внутрішнього та зовнішнього ринків. Основними видами ліцензійних платежів є роялті, паушальний та комбінований платежі.

Роялті - вид платежів, який платить ліцензіат ліцензіару протягом усього терміну дії ліцензійного договору чи як відсоток від суми прибутку чи суми обороту від випуску продукції або диференційованої ставки з одиниці ліцензійної продукції.

Паушальний платіж - це виплата ліцензіарові визначеної зафіксованої в договорі суми ще до початку масового випуску ліцензійної продукції.

Комбіновані платежі - найбільш поширені та передбачають виплату ліцензіару ліцензіатом первинного сталого платежу до початку виробництва та збуту ліцензійної продукції з подальшою виплатою залишку розрахункової ціни ліцензії як роялті після того, як буде налагоджено виробництво ліцензійної продукції. Таким чином, ліцензіар має можливість отримувати відрахування від реального доходу ліцензіата протягом усього терміну дії ліцензійного договору.

Патентовласник може отримати додатковий прибуток від використання свого об'єкта інтелектуальної власності за рахунок платежів за договором франшизи (в Україні - це договір комерційної концесії).

Правовласник (franchiser) дозволяє іншій особі (franchisee) використовувати права на промислові зразки, фірмові найменування, торговельні марки, технології, комерційну таємницю тощо.

Різниця договору франшизи від звичайного ліцензійного договору у тому, що права передаються на пільговій, привілейованій основі. Так, користувач отримує вже готову технологію під відомою торговельною маркою. Тому йому не потрібно відвойовувати місце на ринку, а його ризики зводяться до мінімуму.

Договір франшизи повинен містити умову про те, що якість товарів та послуг franchisee буде не нижчої якості товарів і послуг franchiser, а останній буде здійснювати контроль за використанням цієї угоди.

Відносно новою формою комерціалізації прав на об'єкти інтелектуальної власності є лізинг.

За договором лізингу передається різне технологічне обладнання, верстати, прилади тощо, які виконані на рівні винаходів і захищені патентами. Тобто разом з технологічним обладнанням і процесом передається право користуватися об'єктом інтелектуальної власності. Вибір такої форми комерціалізації, як лізинг дозволяє починаючим підприємцям відкривати і розширяти свій бізнес навіть при досить обмеженому стартовому капіталі, оперативно використовуючи у виробництві сучасні досягнення науково-технічного прогресу.

5. Комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності - рушійна сила економічного розвитку спиртової галузі

У сучасному світі головним завданням для будь-якої держави є формування самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально-орієнтованої економіки, здатної невпинно самостійно розвиватися. У цьому контексті для України надзвичайно актуальним є застосування інноваційного способу розвитку як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях на основі використання інтелектуальної власності.

В умовах формування у провідних країнах світу нової економіки, що базується на новітніх досягненнях науки і сучасних комунікаційних технологіях, головним джерелом економічного зростання стають не природні і матеріальні ресурси, а ідеї та інновації. Здатність генерувати і впроваджувати досягнення НТП стає одним із найголовніших факторів забезпечення конкурентоспроможності як національної економіки у глобальному конкурентному середовищі і окремих регіонів на національному рівні, так і окремих товаровиробників на конкретних ринках. Наука перетворилася на специфічну сферу товарного виробництва, що виробляє специфічний і дуже дорогий товар - об'єкти інтелектуальної власності (ОІВ).

Інтелектуальна власність у ХХІ столітті - це механізм для отримання додаткових прибутків внаслідок монопольного використання нових технологій, продажу ноу-хау, ліцензій, патентів та інших продуктів творчої праці. Для товаровиробника як суб'єкта конкурентних відносин розробка і впровадження інновацій являють собою один із найважливіших факторів і способів забезпечення його конкурентоспроможності. Адже той виробник, який швидше й ефективніше впровадить інновацію, за інших рівних умов, здобуває істотні конкурентні переваги. Однак у країнах із трансформаційною економікою впровадження інновацій великою мірою втрачає своє значення як спосіб конкуренції. Як наслідок, істотно знижується ринковий попит на інновації та на ОІВ. В Україні, як і в інших країнах пострадянського простору, поки що надзвичайно слабо розвинуто інфраструктуру їх ринку, на недостатньому рівні перебуває патентно-ліцензійна справа, майже відсутня система інноваційного аудиту, який би дозволив оцінити комерційну перспективність інновацій та ОІВ. За великим рахунком, зазначає український дослідник І. Галиця, дана сфера недостатньо розроблена навіть у теоретичному плані, не говорячи вже про практику.

Комерціалізація науки у більшості пострадянських країн перебуває на початковій стадії. Окрім вище названих, існує низка об'єктивних причин, які стоять на заваді цьому процесу:

1. Недосконала законодавча база щодо охорони промислової та непромислової форм інтелектуальної власності;

2. Відсутність достатнього попиту на ОІВ, що спостерігаються в посткризових умовах та відсутність цивілізованих форм конкуренції у цій сфері;

3. Зміна ролі вченого-дослідника у науково-дослідному колективі: більшість вчених, працюючи за радянських часів у великих наукових установах з адміністративно-командною системою управління, багаторівневими і жорсткими процедурами погодження управлінських і наукових питань із гарантованою, стабільною і досить значною зарплатою, не завжди тісно пов'язаною з результатами їх наукової діяльності, сьогодні не мають досвіду та знань, необхідних для роботи у ринкових умовах, і не готові стати власниками тих “плодів”, які приносить їх інтелект. А тим часом, при переході до постіндустріального розвитку ці “плоди” є безцінними і слугують найважливішим джерелом економічного зростання;

4. Антиринкова ментальність значної частини населення, за стереотипами якої наука і НДДКР - це не об'єкти ринкових відносин, а елементи так званої “невиробничої сфери”. Україна, маючи значний потенціал в галузі нових технологій, новітніх проектно-конструкторських розробок із світовим рівнем конкурентоспроможності недостатньо його використовує. Здебільшого це пов'язано з відсутністю фінансування перспективних проектів для їх комерційної реалізації.

Держава повинна активніше впливати на процеси створення, правової охорони та використання інтелектуальної власності, що забезпечить на цій основі підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників. Такий вплив може здійснюватися як із застосуванням лише економічних важелів, так і організаційно-координуючими методами.

На сьогодні в Україні є практично відсутнім механізм державної підтримки просування вітчизняних об'єктів інтелектуальної власності на ринки іноземних держав.

Ліцензійна торгівля за 1993-2002 роки розвивалася за умов відсутності державного сприяння комерціалізації вітчизняних науково-технічних, конструкторських і технологічних розробок як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, а також спеціалізованих структур, діяльність яких пов'язана з комерціалізацією вітчизняних розробок. Подібний стан речей, перш за все, негативно позначається на експорті продукції національних товаровиробників. Виправити ситуацію можна, запровадивши механізм стимулювання експортної діяльності власників прав на ОІВ.

У цьому контексті нагальним питанням є створення підрозділів з питань інтелектуальної власності у галузевих міністерствах і відомствах, а також відновлення роботи патентно-ліцензійних підрозділів в установах, організаціях, на підприємствах. Як свідчить досвід, створення таких підрозділів сприяє взаємодії співробітників відомств, набагато прискорює вирішення питань, пов'язаних, зокрема, з патентуванням винаходів в іноземних державах, правильним оформленням ліцензійних договорів, договорів про передачу права власності тощо. В Україні уже створено структуру, призначення якої - сприяти стимулюванню і задоволенню попиту на ОІВ. Нею стала створена у 2002 році Інтернет-біржа промислової власності (ІБПВ). Її діяльність спрямована на використання сучасних інформаційних технологій для просування науково-технічних досягнень України на світовий та вітчизняний інноваційні ринки.

На сторінках ІПБВ винахідник і патентовласник мають унікальну можливість висвітлити для потенційного покупця економічні, екологічні, соціальні та інші переваги, які надає використання даного винаходу, корисної моделі, промислового зразка.

Біржа надає також можливість розмістити інформацію підприємців про потрібні їм технології. Це має спрямувати винахідницьку думку у продуктивному напрямі, а власнику патентів, ноу-хау та перспективних ідей - допомогти знайти потенційних суб'єктів комерціалізації конкретного об'єкта інтелектуальної власності.

Оскільки сайт забезпечений засобами зворотного зв'язку з відвідувачами, він забезпечує можливість швидкої реакції на потреби користувачів. Аналогічних структур поки що в Україні недостатньо. Держдепартамент інтелектуальної власності планує за своєю участю створити відповідні структури на базі представництв у регіонах України.

Загалом, на сучасному етапі для забезпечення дієздатності ринку інтелектуальної власності в Україні необхідно створити сприятливі умови кожному із його учасників для одержання ними вигоди при максимальній прозорості здійснення операцій щодо об'єктів інтелектуальної власності, у дотриманні чинного законодавства, правил чесної конкуренції та дієвій участі державних органів управління та контролю. Становлення ринку інтелектуальної власності та активізація винахідництва національних заявників дасть змогу говорити про підвищення науково-технічного потенціалу України, її технологічної конкурентоспроможності, інноваційної перспективності та інвестиційної привабливості національної економіки. Отже, в нинішніх умовах державна підтримка створення і ефективного використання ОІВ є важливим джерелом розвитку національної економіки, зростання творчого та науково-технічного потенціалу країни, розширення обсягів торгівлі та формування цивілізованого ринку інтелектуальної власності. Комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності - рушійна сила економічного розвитку спиртової галузі.

Сьогоднішній світ розвивається в умовах жорсткої конкуренції на ринку наукомістких технологій, товарів і послуг, переходу провідних країн від індустріальних до постіндустріальних економік, формування локальних спільнот та глобального суспільства.

Розвиток економіки, заснованої на інтелекті вимагає підготовки нового покоління дослідників і висококваліфікованих фахівців для забезпечення економіки країни конкурентно-здатними науковими розробками і новітніми технологіями.

За роки реформування економіки України вузівська і галузева науки потрапили до негативних факторів, які гальмують ефективний розвиток технічного і економічного прогресу країни, зокрема, це:

- низька інноваційна сприятливість промисловості України, що проявляється в обмеженому попиті вітчизняних підприємств на наукові та науково-прикладні результати діяльності ВНЗ та НДІ і недостатнє бюджетне фінансування наукових досліджень і розробок;

- низька соціально-економічна привабливість роботи науковців в державних закладах;

- фізичне та моральне старіння переважної частини матеріально-технічної бази наукових установ.

В результаті за даними Держкомстату за останні 10 років чисельність фахівців, які виконували наукові та науково-технічні роботи у вузівському секторі скоротилася більш, ніж на 60% і прийняла загрозливий характер для інноваційного розвитку країни та її економічної незалежності.

Практична реалізація стратегічного курсу промисловості на інноваційний розвиток, виведення її на сучасний науково-технічний рівень, притаманний економікам розвинених країн, стримується неадекватним відношенням держави до галузевої науки та її фінансового забезпечення. Ліквідація галузевих інноваційних фондів та обмеження бюджетного фінансування обумовили зменшення обсягів будівництва та впровадження інновацій в промисловість, занепад галузевих інститутів та руйнацію циклу „ідея - дослідження - розробка - трансфер технологій”.

Основним завданням України при входженні до СОТ є забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної промисловості, в тому числі і спиртової, яка є однією з найбільш енерго- та ресурсоємних.

Підготовка України до вступу в СОТ і курс на інтеграцію з ЄС висвітлили низку складних проблем, успішне розв'язання яких можливе лише при переведенні підприємств промисловості на інноваційні засади розвитку. Саме тому у найближчій перспективі інноваційної діяльності має бути орієнтація на збільшення частки продукції зі значним ступенем доданої вартості - вітчизняних наукоємних високотехнологічних видів продукції.

Вирішенню цього питання сприяє Указ Президента України №606/2006 від 11.06.2006 р., про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України „Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України”.

Цим рішенням визнані пріоритетні завдання діяльності органів виконавчої влади із забезпечення національної безпеки у науково-технічній сфері, які зокрема передбачають:

- забезпечення інтеграції освіти, науково-технічної сфери та виробництва, як передумови інноваційного розвитку економіки;

- першочергову реалізацію інноваційних проектів, спрямованих на зниження енергоємності та ресурсних витрат виробництва, що особливо актуально для спиртової галузі - однієї з найбільш енерго- та ресурсоємних в агропромисловому комплексі країни.

Вищенаведеним рішенням Кабінету Міністрів доручено з метою підвищення рівня інноваційної культури суспільства забезпечити здійснення серед різних верств населення, передусім, державних службовців та підприємців, просвітницьких заходів, спрямованих на пропаганду та поширення знань про інноваційну діяльність як передумову забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, стимулювання у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, кооперації підприємств різних форм власності та наукових установ, їх спільне фінансування інвестиційних проектів, вдосконалення структури державного управління у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу технологій та охорони об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ).

Крім того, Кабміном поданий до Верховної Ради законопроект „Про стимулювання інноваційної діяльності та виробництва високотехнологічної продукції в Україні”, який передбачає суттєві податкові пільги шляхом внесення змін в Закони України „Про податок на додану вартість”, „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, а також змін до законів України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” та „Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”.

З метою вдосконалення системи управління у сфері інноваційної діяльності та активізації такої діяльності Кабміну доручено вжити заходів щодо стимулювання суб'єктів господарювання до проведення патентних досліджень з метою пошуку нових технологічних рішень, що забезпечують інноваційне оновлення виробництва та удосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності, формуванню цивілізованого обороту об'єктів права інтелектуальної власності, створення сприятливих умов для комерціалізації майнових прав інтелектуальної власності.

Рівень розвитку будь-якої країни визначається, насамперед, інтелектуальним потенціалом нації, який при відповідних створених державою умовах, в короткий термін дозволяє вийти на міжнародні рубежі у розробці і впровадженні наукомістких енерго- та ресурсозберігаючих технологій. Слід відмітити, що в Україні наявних обсягів бюджетного фінансування недостатньо для здійснення наукових досліджень світового рівня у багатьох галузях суспільного господарства і спиртової промисловості зокрема. За кордоном обсяги фінансування наукових досліджень, що забезпечують одержання результатів світового рівня знаходяться в широкому діапазоні від 200 тис. дол. США на одного науковця на рік і вище. У той же час в Україні для науковців, які працюють на харчову галузь цей показник становить у середньому 5-10 тис. грн. і витрачається головним чином на зарплату та незначні витрати на забезпечення досліджень.

Невідповідне фінансування науково-дослідних робіт у спиртовій галузі значною мірою стримує розробку конкурентно-здатних наукоємних високотехнологічних розробок, що потребують сучасного вартісного обладнання та приладів.

Інтелектуальна євроінтеграція, без якої неможливе рівноправне входження України до ЄС, вимагає вирішення зазначених проблем в науково-технічній діяльності.

Необхідне удосконалення нормативно-правових засад наукової та науково-технічної діяльності, забезпечення її економічної привабливості, поліпшення дослідно-експериментальної і прикладної бази для здійснення наукових робіт, розроблення нормативно-правової бази для створення та функціонування технопарків, науково-навчальних центрів (ННЦ) та науково-технічних навчальних центрів (НТНЦ).

Це стратегічний напрям реформування науково-технічної діяльності.

Але ж головним важелем технічного і економічного розвитку країни залишається комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності.

За рішенням міжгалузевої наради з питань розвитку науки у вищих навчальних закладах України (21.12.06 р.) за участю віце-прем'єр Міністра Табачника Д.В. комерціалізація ОІВ є пріоритетом економічного розвитку України. Тому питання, які стосуються інтелектуальної власності виходять на перше місце в науково-технічному прогресі суспільства, а самі об'єкти права інтелектуальної власності (винаходи, корисні моделі, НОУ-ХАУ) відіграють значну роль у забезпеченні конкурентоспроможності товарів і послуг і стають таким чином вирішальним фактором економічного розвитку. Будучи введеними до цивільного обороту вони приносять підприємству додатковий прибуток або дозволяють досягти соціального ефекту.

Поставлені на бухгалтерський облік, як нематеріальні активи (НМА) об'єкти інтелектуальної власності суттєво збільшують вартість активів підприємства.

Досвід розвинутих держав світу вказує, що для зайняття домінуючих позицій в світовій економіці ці держави заохочують і стимулюють не тільки науково-технічну, а і впроваджувальну діяльність. В результаті в цих країнах близько 50% активів підприємств складають права на об'єкти інтелектуальної власності.

В той час в Україні цей показник знаходиться на рівні 1%. Тому у вітчизняних підприємств є великий невикористаний потенціал для до капіталізації промислових об'єктів.

Розробка новітніх технологій не означає, що вони автоматично перетворяться в товар і будуть впроваджені до виробництва. Для цього необхідно розробити оптимальні шляхи їх комерціалізації. Потрібна ефективна система підготовки ОІВ до комерціалізації та механізм введення їх в господарський оборот. Для комерціалізації ОІВ, які створюються в наукових установах, необхідно мати дієвий механізм залучення до цього процесу виробничників та промисловців.

Вирішенням цих проблем згідно із наказом міністерства освіти і науки України №533 від 24.06.2004 р., займаються підрозділи комерціалізації ОІВ вузів. Основним завданням цих підрозділів є сприяння комерціалізації ОІВ, просування на ринок результатів НДР та НДДКР, залучення інвестицій для науково-технічної діяльності, вирішення юридичних проблем, зокрема пов'язаних із забезпеченням набуття прав на ОІВ та захист прав та інтересів винахідників. У підґрунті будь-яких інноваційних проектів знаходяться об'єкти права інтелектуальної власності і це визначає комерційну зацікавленість підприємств у питаннях використання та правової охорони ОІВ. На відміну від великих фірм, середні і невеликі підприємства, до яких належать підприємства спиртової промисловості не мають достатнього фінансування для самостійного створення та доведення до промислового впровадження ОІВ, а також для надбання прав на них. Вони не мають патентно-ліцензійних відділів, що забезпечують створення, правову охорону та комерціалізацію ОІВ. Тому використання інтелектуальної власності на цих підприємствах здійснюється в умовах недостатньої обізнаності. Це не дозволяє в повній мірі використовувати великі переваги, що дає інтелектуальна власність у бізнесі. Крім того, незнання законів, що регулюють правовідносини у сфері інтелектуальної власності, може привести до порушення підприємством чужих прав на ОІВ, що тягне за собою адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність.

Керівники підприємств в сучасних умовах ринкової економіки повинні свідомо використовувати ОІВ для підвищення конкурентоспроможності власного виробництва без порушення прав інтелектуальної власності інших суб'єктів господарювання.

В сучасному високотехнологічному суспільстві використання ОІВ забезпечує значно більший економічний ефект, ніж використання звичайних матеріальних активів, а сама інтелектуальна власність може виступати як самостійний товар. Обсяг світової торгівлі ОІВ у 2006 році наблизився до 150 млрд. доларів США.

Величезний обсяг інтелектуальної власності в Україні ще не залучений до господарського обігу і є значним резервом економічного зростання вітчизняної промисловості, в тому числі і спиртової.

За оцінками фахівців розміри нематеріальних активів, не залучених до обороту в харчовій промисловості становлять 50-60% від вартості матеріальних активів. Таким чином залишається великий резерв для до капіталізації підприємств без істотних витрат з боку власника. В разі, коли завдання до капіталізації не ставиться, цей резерв доцільно використовувати для оптимізації оподаткування.

Керівники підприємств повинні приділяти постійну увагу проблемам нематеріальних активів. В разі, коли на підприємстві не зареєстровані права на інтелектуальну власність, це може зробити конкурент і пред'явити претензії у зв'язку із незаконним використанням ОІВ. В результаті за рішенням суду прийдеться відшкодовувати не тільки матеріальні втрати, а і моральні збитки власника ОІВ або зупинити виробництво продукції, виробленої з використанням ОІВ (Цивільний кодекс України, книга 4).

Досвід останніх років показав, що незаконне використання інтелектуальної власності є підґрунтям для такого небезпечного явища, як рейдерство. Залучення НМА до господарського обороту повинно стати стратегічним завданням сучасного підприємства.

Згідно з угодою TRIPS про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності нерезидентам в Україні забезпечуються рівні права на ринку нематеріальних активів. Отримуючи доступ до вітчизняних науково-технічних розробок такі фірми реєструють ОІВ і інвестують власний бізнес за рахунок ліцензійних платежів українських підприємств. Таке становище зменшує рефінансування вітчизняної науки.

Комерціалізація ОІВ дозволяє збільшити капіталізацію підприємства за рахунок залучення в оборот НМА, організувати безпеку бізнесу за рахунок недопущення встановлення прав конкурентів на ОІВ, оптимізувати оподаткування підприємства.

Кінцевим результатом інноваційної діяльності є впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво.

Ефективність такої діяльності залежить від ефективної співпраці науковців та виробничників, їх зацікавленості в кінцевому результаті.

Необхідно створити такі умови, які б стимулювали керівників підприємств залучати інтелектуальний капітал як вирішальний фактор економічного зростання підприємства.

Інтелектуальний капітал визначає конкурентоспроможність економічної системи і формується із двох складових. По-перше, це - нематеріальні активи - патенти, ліцензії, авторські права тощо. По-друге, це - сума технічних знань, навичок, творчих здібностей, виробничого досвіду, секретів виробництва та комерційної таємниці (НОУ-ХАУ), якими володіють працівники підприємства.

Основною умовою комерціалізації ОІВ є наявність відповідної нормативно-технічної документації - технічних умов, технологічних регламентів та інструкцій, рецептур, конструкторської документації, яка відноситься до ОІВ у формі НОУ-ХАУ і розробляється з урахуванням специфіки окремого підприємства або групи підприємств за участю провідних фахівців галузі.

Об'єднання патентів на винаходи та відповідної НТД являє собою пакет ОІВ, готовий до комерціалізації. Вартість такого пакету значно перевищує вартість самого винаходу і надає мотивацію творчої праці виробничників, стає суттєвим важелем прискорення економічного розвитку суспільства, працює на його економічну незалежність.

Продаж ліцензій також є ефективним шляхом впровадження інноваційних технологій у виробництво. Доходами від продажу ліцензій юридичні або фізичні особи покривають свої витрати на наукові дослідження. Комерціалізація ОІВ в спиртовій галузі дає змогу інвестувати розробку інноваційних технологій без залучення бюджетних коштів, що дозволило виконати державну програму „Етанол”, створену за наказом президента України і прийняту постановою Кабінету Міністрів №1044 від 04.07.2000 року. Так за останній час без залучення бюджетних коштів розроблені унікальні енерго- та ресурсозберігаючі технології, які дозволяють спиртовій галузі зменшити витрату енергоносіїв в середньому на 60 тис. тон умовного палива та заощадити до 15 тис. тон вуглеводної сировини на рік. Налагоджено виробництво вітчизняного наукоємного обладнання ректифікаційних комплексів для спиртових заводів, що зруйнувало монополію Росії та перетворило Україну із імпортера цього обладнання в експортера. Розроблені технології виробництва:

- технічного та денатурованого спирту, спирту ректифікованого денатурованого для парфумерно-косметичної продукції;

- технічних рідин в потоці ректифікації;

- сирцю високооктанової кисневмісної добавки до бензинів, а також сирого спирту.

Проведені науково-дослідні та впроваджувальні роботи дозволили розробити обладнання та технології виробництва високооктанової кисневмісної добавки до бензинів (паливний біоетанол).

Для зменшення негативного впливу різкого подорожчання енергоресурсів, розроблено технологію енергоавтономності виробництва біоетанолу за рахунок використання відходів як сировини для продукування біогазу, а на його базі з використанням когенерації 100% забезпеченням технологічною парою і електроенергією для власних потреб.

Створення такої технології має стратегічне значення для розвитку спиртової галузі, оскільки дає змогу суттєво зменшити собівартість біоетанолу та зробити його ще більш економічно привабливим, раціонально використати відходи, зменшити залежність України від імпорту нафти, нафтопродуктів та газу та вирішити питання екологічної безпеки спиртового виробництва. комерціалізація право закон

Ці роботи дозволяють завантажити вільні виробничі потужності спиртових заводів, розширити асортимент товарної продукції, створити додаткові робочі місця, зменшити соціальне напруження в регіонах розташування спиртових заводів, скоротити енергозалежність України та знизити енерго- та ресурсоємність її національного продукту, підвищити конкурентоспроможність спиртової галузі в цілому, що особливо важливо при входженні України до СОТ.



Література

1. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 336 с.

2. Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. - 2000. - №3. - С. 3-14.

3. Долга В.О. Інтелектуальна власність: економічний захист та форми реалізації: Автореф. дис. к. е. наук: 08.01.01. / Хар. держ. у-т. Харків, 1996. - 18 с.

4. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.

5. Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика применения. - М., 1977. - С. 11.

6. Интеллектуальный капитал / Пер. с англ. под ред. Л.Н. Ковалик. - Питер, 2001. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru

...