Злочини проти основ національної безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки, культури, молоді та спорту України

Львівський Національний Університет імені Івана Франка

Юридичний факультет

Реферат з предмету "Кримінальне право України"

на тему: "Злочини проти основ національної безпеки України"

Львів 2013

Зміст

1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти основ національної безпеки України

2. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК)

3. Державна зрада (ст. 111 КК)

4. Посягання на державного чи громадського діяча (ст. 112 КК)

5. Диверсія (ст. 113 КК)

6. Шпигунство (ст.114)

1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти основ національної безпеки України

Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих суспільних відносин неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів. Без стабільності в суспільстві неможлива й ефективна боротьба зі злочинністю, в тому числі і з такими небезпечними злочинами, як вбивства, зґвалтування, розбої та ін. Тому в КК статті про відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України подані в першому розділі Особливої частини.

Родовим об'єктом злочинів, передбачених у цьому розділі, є суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України: її конституційного ладу, суверенітету, територіальної недоторканності, обороноздатності. Іншими словами, родовим об'єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави (ст. 1 Конституції України).

Це дає підставу для визнання цих злочинів найбільш небезпечними і віднесення їх законодавцем, як правило, до особливо тяжких або тяжких злочинів. Важливість родового об'єкта цих злочинів визначає значною мірою і специфіку їх об'єктивних та суб'єктивних ознак.

Для деяких злочинів проти основ національної безпеки України чи для деяких їхніх форм (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) характерна наявність додаткового факультативного безпосереднього об'єкта (наприклад, установлений порядок виконання представником влади своїх службових повноважень, особисті права та свободи людини і громадянина, життя й здоров'я особи, власність), а для деяких інших (диверсії, посягання на життя державного чи громадського діяча) - додаткового необхідного безпосереднього об'єкта (наприклад, життя та здоров'я особи, власність, довкілля).

Важливе значення для правильної кваліфікації деяких злочинів проти основ національної безпеки України має предмет злочину. Наприклад, предметом диверсії (ст. 113) є: будівлі, споруди й інші обєкти, що мають важливе народногосподарське чи оборонне значення; земельні угіддя, водойми, ліси; стада та колекції тварин, риба, що водиться у ставках чи інших водоймищах; великі пасіки; посіви сількогосподарських або інших культур; лісові масиви тощо. При вчиненні шпигунства (ст. 114) його предметом можуть бути відомості, що становлять державну таємницю, матеріалізовані у відповідному документі чи виробі.

Про потерпілого від цих злочинів спеціально зазначено у ст. 112 КК, це - державний або громадський діяч.

З об'єктивної сторони злочини проти основ національної безпеки України здійснюються шляхом активної поведінки - дії. При цьому законодавець конструює більшість з них як злочини з формальним складом, тому вони вважаються закінченими з моменту вчинення самого діяння, незалежно від настання фактичної шкоди основам національної безпеки України (наприклад, державна зрада, шпигунство). Деякі з цих злочинів конструюються як усічені склади - момент їх закінчення переноситься на попередні стадії здійснення злочину - готування чи замах. Так, наприклад, змова на вчинення злочину, передбаченого ст. 109 (готування), розглядається як закінчений злочин; посягання на життя державного чи громадського діяча, відповідно до ст. 112 вважається закінченим фактично з моменту замаху на вбивство. безпека конституційний державний злочин

Суб'єктами злочинів проти основ національної безпеки України можуть бути фізичні осудні особи, що досягли 16-річного віку (громадяни України, іноземні громадяни чи особи без громадянства). При вчиненні посягання на життя державного або громадського діяча (ст. 112) та диверсії (ст. 113) суб'єктом є фізична осудна особа з 14-річного віку.

Спеціальний суб'єкт є елементом лише двох складів злочинів проти основ національної безпеки України: у злочині, передбаченому ст. 111 КК, - це тільки громадянин України, а в злочині, передбаченому ст. 114 КК, - тільки іноземний громадянин або особа без громадянства. В інших основних складах злочинів проти основ національної безпеки України - суб'єкт загальний. Одночасно кваліфікуючою ознакою злочинів, передбачених статтями 109 і 110 КК, є вчинення їх спеціальним суб'єктом - представником влади.

Деякі злочини проти основ національної безпеки України, зокрема, передбачені статтями 109, 110, 112 КК, можуть мати яскраво виражене політичне забарвлення.

Висока небезпека цих злочинів виражається в ознаках їх суб'єктивної сторони: всі вони вчиняються умисно і, як правило, з прямим умислом, за якого особа бажає заподіяти шкоду основам національної безпеки України. Характерною є і мета - заподіяння шкоди цьому об'єкту: особа діє з метою зміни чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, заподіяння шкоди суверенітету, обороноздатності України, зміни її території.

Отже, можна визначити, що злочини проти основ національної безпеки України - це передбачені кримінальним законом умисні суспільна небезпечні дії, що посягають на конституційний лад, суверенітет і територіальну недоторканність України.

До їх числа законодавець відносить дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109); посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; державну зраду (ст. 111); посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112); диверсію (ст. 113); шпигунство (ст. 114).

При визначенні видів (груп) злочинів проти основ національної безпеки України слід виходити переважно з положень Закону України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 р., згідно з яким загроза національній безпеці України може здійснюватися в різних сферах. Залежно від цього розрізняють:

1) злочини проти основ національної безпеки в політичній сфері: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109); посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110); посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112);

2) злочини проти основ національної безпеки в інформаційній, економічній, науково-технологічній і воєнній сферах: державна зрада (ст. 111), шпигунство (ст. 114);

3) злочин проти основ національної безпеки в економічній, екологічній і воєнній сферах - диверсія (ст. 113).

2. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК)

Правовою підставою криміналізації цих діянь є ч. 2 ст. 5 Конституції України, відповідно до якої право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і ніхто не може узурпувати державну владу.

Стаття складається з трьох частин, які містять заборонні норми. Родовим об'єктом злочину є суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України.

Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують внутрішню безпеку, захист конституційного ладу та державної влади в країні. Конституційний лад - це встановлений конституційно-правовими нормами устрій державних і суспільних інститутів.

Державна влада - це сформована на підставі Конституції та законів України система органів, які уособлюють владу глави держави, законодавчу, виконавчу та судову влади, а також органи місцевого самоврядування та деякі інші незалежні органи.

Об'єктивна сторона злочину виявляється в чотирьох формах:

1) дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади - це, наприклад, створення із вказаною метою не передбачених законодавством воєнізованих або збройних формувань чи груп, захоплення й утримання будівель або споруд, які належать органам влади, фактичне створення незаконних органів державної влади тощо;

2) змова про вчинення таких дій (ч. 1 ст. 109) - це умисна угода двох або більшої кількості осіб про спільні насильницькі дії, спрямовані на зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади;

3) публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади - це завжди активний уплив на невизначену кількість людей, що має публічний характер (наприклад, проголошення таких закликів на мітингу, демонстрації, зборах тощо);

4) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (ч. 2 ст. 109) - це ознайомлення з такими матеріалами інших осіб або створення умов для такого ознайомлення (приміром, поширення книг, розклеювання листівок тощо).

Злочин вважається закінченим від моменту вчинення будь-якої з передбачених дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (він може бути з усіченим складом в разі змови про вчинення таких дій або з формальним складом - в усіх інших випадках).

Суб'єкт злочину загальний, тобто фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку. Якщо громадянин України вчиняє зазначені дії за завданням іноземної держави, іноземної організації, їхніх представників або разом з ними, він буде відповідати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 109 та 111 КК (державна зрада у формі надання допомоги вказаному іноземному адресату).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою - насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.

Кваліфікуючі ознаки передбачених в ч. 2 ст. 109 КК дій (ч. 3 ст. 109):

- учинення їх особою, що є представником влади (наприклад, народним депутатом, головою суду, працівником прокуратури);

- учинення цих же дій повторно (див. ст. 32);

- учинення їх організованою групою (див. ст. 28);

- здійснення їх із використанням засобів масової інформації (наприклад, по телебаченню, у радіопрограмі, в газеті, Інтернеті тощо).

Розроблення планів змови, підбір засобів і створення інших умов забезпечення наміченої злочинної діяльності, залучення можливих співучасників змови повинні кваліфікуватись як готування до цього злочину. Переговори з метою досягнення згоди щодо насильницького повалення конституційного ладу України чи захоплення державної влади, якщо вони не призвели до бажаних наслідків, до взаємної згоди сторін, слід розглядати як замах на цей злочин.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 109 КК - позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; за ч. 2 ст. 109 КК - обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 3 ст. 109 КК - обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.

3. Державна зрада (ст. 111 КК)

Стаття складається з двох частин, серед яких перша містить заборонну норму, а друга - заохочувальну.

Безпосередній об'єкт злочину - зовнішня безпека України, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека.

Суверенітет держави - це верховенство державної влади, її самостійність на національному рівні та незалежність у міжнародних відносинах. Територіальна цілісність держави - це непорушність і єдність зв'язку між усіма складовими адміністративно-територіальними одиницями держави. Територіальна недоторканність держави - це захищеність території держави в межах чинних кордонів від будь-яких злочинних посягань.

Обороноздатність передбачає стан готовності держави до захисту від зовнішньої збройної агресії чи збройного конфлікту.

Державна безпека - це стан захищеності інтересів держави від внутрішніх і зовнішніх загроз у всіх сферах життєдіяльності країни.

Економічна безпека - це стан захищеності інтересів України у сфері економіки.

Інформаційна безпека - це захищеність інтересів України у сфері комунікацій, інформаційних систем, інформаційної власності.

Предметом злочину у формі шпигунства є відомості, що становлять державну таємницю, вичерпний перелік яких подано в Законі України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 р. (у редакції Закону України від 21 вересня 1999 р.).

Об'єктивна сторона злочину виявляється у трьох формах:

1) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану чи в період збройного конфлікту, який полягає у так званих "фізичному переході" (перехід до ворога через лінію фронту, вступ на службу в армію ворожої держави, участь за її завданням у бойових діях проти України тощо) та "інтелектуальному переході" (виконання доручень ворога чи сприяння агентам ворожої держави на території України тощо);

2) шпигунство, тобто передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації чи їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю;

3) надання іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України (будь-яка допомога у проведенні підривної діяльності на території України).

Воєнний стан - це особливий правовий режим (політико-економічна ситуація), що вводиться в Україні чи в її певних місцевостях у разі збройної агресії або загрози нападу, небезпеки державній незалежності України й територіальній цілісності.

Збройний конфлікт має самостійне правове значення, якщо він відбувається поза межами воєнного стану - у разі фактичного початку воєнних дій, але ще до оголошення воєнного стану, або взагалі в мирний час.

Злочин вважається закінченим з моменту виконання в інтересах ворога певних дій на шкоду Україні (у першій формі) чи з моменту початку збирання відомостей, що становлять державну таємницю, чи з моменту їх передачі (у другій формі) або з моменту фактичного надання допомоги іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України (у третій формі). Це - злочин із формальним складом.

Суб'єкт злочину - спеціальний (тільки громадянин України, що досягнув 16-річного віку). Саме за цим елементом складу злочину державна зрада переважно відмежовується від шпигунства (ст. 114), у якому суб'єкт - тільки іноземець або особа без громадянства.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, за якого особа усвідомлює, що її діяння вчиняються на шкоду зовнішній і внутрішній безпеці України, однак бажає їх здійснити.

Дії громадянина України, спрямовані на підготовку до вчинення зради у формі переходу на бік ворога в умовах воєнного стану чи в період збройного конфлікту (придбання відповідних документів, складання маршруту переходу лінії фронту чи власне її перехід), але до встановлення контакту з ворогом (військовим супротивником), є готуванням до державної зради чи замахом на неї (ч. 1 ст. 14 та ч. 1 ст. 111; частини 2 або 3 ст. 15 та ч. 1 ст. 111). За суб'єктивною стороною державна зрада в згаданій формі характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що встановлює злочинний зв'язок із ворогом (військовим супротивником) України, завдаючи при цьому шкоди її суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній або інформаційній безпеці, та бажає вчинення цих діянь.

Частина 2 ст. 111 КК передбачає заохочувальну норму, відповідно до якої звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації чи їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв'язок із ними та про отримане завдання.

Покарання за злочин: позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

4. Посягання на державного чи громадського діяча (ст. 112 КК)

Стаття складається з однієї частини, що містить заборонну норму.

Безпосередній об'єкт злочину - безпека держави в політичній сфері (у сфері здійснення вищої державної влади й у сфері діяльності політичних партій). Додатковим необхідним безпосереднім об'єктом злочину є життя людини. Потерпілим від злочину може бути тільки державний або громадський діяч, обраний (призначений) на посаду в установленому Конституцією України і законами України порядку (Президент України, Голова Верховної Ради України, народний депутат України, Прем'єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, Голова чи суддя Конституційного Суду України, Верховного Суду України або вищих спеціалізованих судів України, Генеральний прокурор України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Рахункової палати, Голова Національного банку України, керівник політичної партії). Перелік осіб, які можуть бути потерпілими, відповідно до ст. 112 КК, є вичерпним.

Об'єктивна сторона злочину полягає в посяганні на життя державного діяча чи керівника політичної партії. Посягання на життя означає вбивство чи замах на вбивство державного або громадського діяча (наприклад, здійснення пострілу, кидання гранати, вкладення радіоактивних речовин у робоче крісло, нездійснення необхідної медичної процедури тощо). Для застосування ст. 112 КК слід обов'язково встановити, що посягання на життя вчиняється у зв'язку з державною чи громадською діяльністю потерпілих.

Злочин вважається закінченим з моменту безпосереднього здійснення замаху на вбивство (усічений склад).

Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальним мотивом - бажанням припинити державну чи громадську діяльність певної особи або помстою за таку діяльність.

Коли безпосередній виконавець злочину не знає, кого саме та з яких мотивів замовника він убиває, його дії не можуть кваліфікуватися за ст. 112 КК. Оскільки безпосередній виконавець не усвідомлював справжнього значення вчинюваних ним дій, але зважаючи, що його наміром було вбивство на замовлення, він повинен нести відповідальність за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК. Вчинення такого вбивства не тільки на замовлення, а й із корисливих мотивів вимагає додаткової кваліфікації дій виконавця за п. 6 ч. 2 ст. 15 КК. Якщо безпосередній виконавець злочину усвідомлює, що вбиває державного чи громадського діяча у зв'язку з його державною чи громадською діяльністю, його дії треба кваліфікувати за ст. 112 КК, а дії замовника як організатора чи підбурювача до вчинення злочину - за відповідними частинами статтей 27 і 112 КК. Якщо такі дії вчиняються громадянином України за завданням іноземної держави, іноземної організації чи їх представника, відповідальність настає за сукупністю вчиненого - за ч. 1 ст. 111 і за ст. 112 КК.

Коли винний, бажаючи вбити потерпілого у зв'язку з його державною чи громадською діяльністю, помилково позбавив життя іншу людину, що такої діяльності не здійснювала (скажімо, охоронця або водія), його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 і ст. 112 КК як закінчений замах на злочин, котрий він намагався вчинити, і за відповідною частиною ст. 115 КК. Якщо умисне вбивство державного чи громадського діяча або замах на нього вчинені за інших обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115 КК, дії винної особи додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами цієї статті.

Покарання за злочин: позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

5. Диверсія (ст. 113 КК)

Стаття складається з однієї частини, що містить заборонну норму. Безпосереднім об'єктом злочину є безпека держави в економічній, екологічній і воєнній сферах відповідно до спрямованості конкретного акту диверсії. Додатковий необхідний безпосередній об'єкт злочину - життя та здоров'я людини, власність, навколишнє середовище.

Предметом злочину можуть бути:

1) будівлі, споруди й інші об'єкти, що мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, від діяльності яких залежить життєдіяльність певних регіонів або інших великих територій, належне функціонування низки галузей економіки, структур державного управління (електростанції, водо-, нафто-, газо-, нафтопродуктопроводи, мости, дамби, греблі, системи інформаційних комунікацій, вокзали, аеропорти, морські чи річкові порти, метрополітени, підприємства з виробництва грошових знаків України чи інші важливі підприємства, незалежно від форми власності, військові частини тощо), зокрема й підприємства, власне зруйнування або пошкодження яких уже є фактором небезпеки (хімічні, біологічні підприємства, підприємства з виготовлення вибухових матеріалів і виробів, пожеже-небезпечні виробництва чи сховища, виробництва з неперервними технологічними процесами в хімічній, мікробіологічній промисловості тощо);

2) земельні угіддя, водойми, ліси тощо;

3) стада й колекції тварин, риба, що водиться у ставках та інших водоймищах, великі пасіки тощо;

4) посіви сільськогосподарських або інших культур, лісові масиви тощо.

Об'єктивна сторона злочину виявляється в семи формах, кожна з яких передбачає вчинення суспільно небезпечних дій (зокрема, вибухів і підпалів), спрямованих на:

1) масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров'ю; 2) зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення; 3) радіоактивне забруднення; 4) масове отруєння; 5) поширення епідемій; 6) поширення епізоотій; 7) поширення епіфітотій.

Вибух - це процес вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий проміжок часу внаслідок миттєвого хімічного розкладання відповідних хімічних речовин або їх сумішей і створення дуже нагрітих газів. Підпал - це свідоме спричинення пожежі через застосування джерела вогню до певних об'єктів.

До інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень або іншої шкоди їхньому здоров'ю, на зруйнування чи пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, можна віднести, наприклад, пошкодження дамби гідроелектростанції, що спричинило затоплення населеного пункту; вимикання сигналу маяка, наслідком чого стала загибель корабля; пуск ракети, спрямованої на важливий народногосподарський або воєнний об'єкт; поміщення у воду в місці масового відпочинку людей дроту високовольтної лінії електропередач; організація катастрофи; внесення вірусів у комп'ютерні системи для ускладнення їхньої роботи чи знищення накопиченої на магнітних носіях важливої інформації тощо.

Масове знищення людей - це позбавлення життя багатьох людей (конкретна їх кількість визначається зважаючи на обставини справи). Це може бути як декілька тисяч осіб, скупчених у одному місці під час, наприклад, демонстрації, так і декілька десятків осіб, які перебувають, приміром, у будинку посольства, в міському транспорті, дитячому садку, лікарні, відділенні міліції, іншому громадському місці.

Під тілесними ушкодженнями розуміють порушення анатомічної цілісності тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджувальних факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних, а під іншою шкодою для здоров'я людей - неврологічний розлад, втрата працездатності тощо.

До дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, можуть бути віднесені, наприклад, зруйнування чи пошкодження ядерних установок, інших джерел іонізуючого випромінювання, порушення корпуса, оболонки агрегата, вироба, у яких містяться радіоактивні речовини через його розбирання чи підпалювання тощо.

Під масовими отруєннями розуміються заподіяння шкоди життю та здоров'ю великої кількості осіб через отруєння їх. Масове отруєння тварин і рослин має кваліфікуватися за ст. 441 КК як екоцид.

Дії, спрямовані на масове отруєння, полягають у домішуванні токсичних (отруйних) речовин до води, повітря, продуктів харчування, лікарських засобів тощо.

Епідемія - це процес масового поширення заразних захворювань людей (чуми, холери тощо), який відбувається на значній території за порівняно короткий проміжок часу, коли показник інфекційної захворюваності населення певної місцевості та в певний час перевищує звичайний рівень, характерний для цієї інфекційної хвороби, і характеризується відповідною динамікою. Окремі випадки захворювання людей, навіть на особливо небезпечні інфекційні хвороби, екзотичні чи хвороби невиявленої етиології, не можуть визнаватись епідемією. Умисне зараження однієї, двох або кількох осіб венеричною хворобою кваліфікується за ст. 133 КК, а вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби - за ст. 130 КК. Загибель людей у результаті епідемії охоплюється складом цього злочину та додаткової кваліфікації не потребує.

Епізоотія - це процес масового поширення заразних (інфекційних і паразитарних) захворювань (сказу, чуми, ящуру тощо) сільськогосподарських, домашніх, зоопаркових, лабораторних, диких, циркових тварин і хутрових звірів, домашньої та дикої птиці, бджіл, риб, жаб, молюсків, раків, шовкопрядів, інших представників фауни, а також ембріонів, інкубаційних яєць, заплідненої ікри, зигот, сперми тощо. Епізоотія характеризується неперервністю на значній території за порівняно короткий проміжок часу.

Епіфітотія полягає у значному поширенні грибкових, вірусних або бактеріологічних захворювань сільськогосподарських рослинних культур, лісових насаджень, водних та інших рослин. Такі захворювання можуть бути спричинені дією шкідників (комах, кліщів, мікроорганізмів) або фітопатогенів (вірусів, бактерій, грибів).

Дії, спрямовані на поширення епідемії, епізоотії чи епіфітотії, можуть полягати в розповсюдженні у будь-який спосіб на території України збудників або переносників відповідних хвороб (гризунів, комах, кліщів тощо) чи у спробі такого розповсюдження.

Злочин (у будь-якій із його форм) є закінченим з моменту вчинення вибуху, підпалу, затоплення, обвалу або інших дій відповідної спрямованості, незалежно від того, чи фактично настали певні наслідки (наприклад, у результаті вибуху через слабку міцність заряду можуть узагалі не настати якісь помітні наслідки, через дощ може не загорітися підпалене сховище чи отрута виявиться неефективною). Іншими словами, диверсія - це злочин із формальним складом.

Суб'єкт злочину - фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою - ослабити державу. Саме за ознакою спеціальної мети (не беручи до уваги деякі інші ознаки) диверсію треба відмежовувати від таких суміжних умисних злочинів, як, наприклад, умисне вбивство двох чи більше осіб або вбивство способом, небезпечним для життя багатьох осіб, терористичний акт, екоцид тощо.

Покарання за злочин: позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

6. Шпигунство (ст.114)

Безпосереднім об'єктом цього злочину є зовнішня безпека України.

З об'єктивної сторони шпигунство полягає в передачі або збиранні з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

Предметом шпигунства є відомості, що становлять державну таємницю, вичерпний перелік яких міститься в Законі України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 р. Згідно з цим Законом державною таємницею визнається певний вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. Спеціальним уповноваженим органом державної влади в сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

Шпигунство може бути у двох формах: 1) передача іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю; 2) збирання таких самих відомостей із метою передачі іноземній державі, її організаціям або їх представникам.

Передача зазначених відомостей має місце у випадках, коли особа володіє ними і повідомляє (вручає) їх іноземній державі або її представникові (агентові). Способи передачі можуть бути різними (усна, письмова, безпосереднє ознайомлення з будь-якими матеріалами, передача по радіо, телефону, з використанням тайників, кур'єрів та ін.). Для відповідальності не має значення, передаються першоджерела (наприклад, оригінали документів, креслення, зразки пального), їх копії чи лише відомості про них (зліпки, макети, опис технічних систем будь-яких об'єктів та ін.). Тому будь-які дії, як у формі передачі в буквальному розумінні цього слова, так і створення умов для ознайомлення агента іншої держави з ними, підпадають під поняття передачі.

Збирання відомостей, що становлять державну таємницю, - це будь-які випадки здобуття таких відомостей (наприклад, викрадення, особисте спостереження, фотографування, підслуховування телефонних розмов та ін.). Нерідко для отримання таких відомостей використовується найскладніша сучасна техніка (спеціально обладнані літаки, кораблі або автомашини, спеціально встановлені на суші чи на морі прилади для отримання розвідувальної інформації тощо).

Для відповідальності за ст. 114 важливо встановити, що відомості, які становлять державну таємницю, були передані чи збиралися для передачі саме іноземним державам, іноземним організаціям або їх представникам.

Закінченим шпигунство вважається з моменту початку збирання вказаних відомостей або з моменту їх передачі.

Суб'єктивна сторона цього злочину - прямий умисел: особа усвідомлює, що відомості збираються або передаються іноземній державі, організації або їх представникам і що ці відомості є державною таємницею, яка не підлягає передачі. Мотиви злочину на кваліфікацію не впливають.

Суб'єкт злочину - іноземець або особа без громадянства, які досягли 16-річного віку.

Громадянин України за шпигунство несе відповідальність за ст. 111 - за державну зраду.

Покарання за злочин: за ст. 114 - позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Частина 2 ст. 114 передбачає заохочувальну норму: особа звільняється від кримінальної відповідальності за шпигунство за наявності сукупності трьох умов: 1) особа припинила свою діяльність, передбачену ч. 1 ст. 114; 2) добровільно повідомила органи державної влади про вчинене; 3) внаслідок цього та вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України.

Размещено на Allbest.ru