Лекція

курс: “Забезпечення виконання зобов'язань”

Тема: «Застава як вид забезпечення виконання зобов'язання»

Підготувала: Лукова Н.Г.,

викладач кафедри

Донецьк 2012

Зміст

Вступ

1. Застава як вид забезпечення виконання зобов'язання

1.1 Поняття та загальна характеристика застави

1.2 Види застави

1.3 Підстави виникнення застави. Договір про заставу

1.4 Іпотека як різновид застави. Особливості застосування заставної

1.5 Реєстрація застав та порядок звернення стягнення на заставлене майно

Вступ

Актуальність теми лекції пояснюється тим, що із набуттям чинності цивільним законодавством додаткової актуальності набуло вирішення проблем, пов'язаних із правовим регулюванням застави. Заставі у ЦК України відведено набагато більше статей порівняно з ЦК УРСР 1963 року. Вже сам по собі цей факт є свідченням відмінності у правовому регулюванні застави у цих двох кодексах, що зумовлено підвищенням ролі застави як способу забезпечення банківського кредитування, наповнення її змісту новими ознаками правового регулювання.

Питання застави висвітлювалися в наукових працях цивілістів на всіх етапах історичного розвитку нашої держави, проте стосувалися вони аналізу чинного на той час цивільного законодавства, яке відрізнялось у цій частині від положень ЦК України.

Метою лекції є засвоєння студентами поняття та загальної характеристики застави.

Завданнями лекції є: аналіз наукових підходів до поняття і видів застави, з'ясування підстав виникнення застави, визначення особливостей договору про заставу, аналіз іпотеки як різновиду застави, дослідження особливостей застосування заставної, аналіз порядку реєстрації застав та звернення стягнення на заставлене майно.

Методологія лекції включає діалектичний метод, метод аналізу та синтезу, індукції і дедукції, а також метод порівняльного правознавства.

1. Застава як вид забезпечення виконання зобов'язання

застава іпотека майно стягнення

1.1 Поняття та загальна характеристика застави

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Стаття 572 Цивільного кодексу України дає наступне визначення цього поняття: в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Характеристика застави як виду забезпечення виконання зобов'язань:

1. Застава - це речовий (майновий) спосіб забезпечення виконання зобов'язання, пов'язаний з попереднім виділенням (індивідуалізацією) майна для звернення стягнення кредитором у разі невиконання своїх обов'язків боржником.

2. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання, а отже, залежить від основного зобов'язання та поділяє його долю (ст. 3 ЗУ «Про заставу»). Похідність випливає з акцесорного (додаткового) характеру договору застави і виявляється також в наступному: визнання недійсності основного зобов'язання тягне за собою і недійсність застави. Крім того, похідність застави тісно пов'язана з тим, що вона завжди виникає з основного зобов'язання і самостійно не може існувати стосовно забезпеченої нею вимоги. Задоволення основного зобов'язання автоматично стає підставою для припинення застави. Ще одним виявом принципу залежності застави від забезпечуваного нею зобов'язання є слідування застави за своїм об'єктом у процесі переходу останнього у власність іншої особи.

3. На відміну від неустойки, звернення стягнення на предмет застави припиняє основне зобов'язання боржника у відповідній частині.

Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може виступати майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки, якщо це передбачено договором. Предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 579 ЦК України).

Не можуть бути предметом застави:

1) майно, що не належить боржникові, а також майно, щодо якого у заставодержателя не може виникнути право власності;

2) майно, на яке не може бути звернено стягнення (див. Доповнення № 1 до ст. 379 Цивільного процесуального кодексу України);

4) культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

5) пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації (з 09.09.2010);

6) предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом,

7) майно, застава якого обмежена або заборонена законом (зокрема, майно, яке було передано набувачем за договором довічного утримання (догляду) - за життя відчужувача) (ч. 2 ст. 754 ЦК).

Слід звернути увагу на те, що не можуть бути предметом застави готівкові гроші, в той час як безготівкові кошти можуть передаватись в заставу у правовому режимі майнових прав.

З огляду на викладене, цікавим є підхід законодавства ЄС до регулювання заставних відносин. Так, Директивою 2002/47/ЄС передбачено дуже нетрадиційне бачення застосування механізму застави. Так, згідно зі статтею 5 Директиви, обтяжувач стає розпорядником предмету застави. Він може вільно ним користуватися і зобов'язаний повернути лише еквівалент цього предмету, якщо він його продав третій стороні. Таким чином, можна сказати, що суть застави щодо фінансових трансакцій у праві ЄС потрохи змінюється, оскільки тепер вона базується не на речовому, а на відносному праві.

1.2 Види застави

1. В залежності від предмету застави:

а) Іпотека - особливий вид застави, предметом якої є нерухоме майно, при цьому предмет застави залишається у заставодавця. Визначаючи юридичну природу іпотеки, український законодавець поєднав дві класифікаційні ознаки іпотеки, коли, по-перше, предметом застави є нерухоме майно, і, по-друге, воно залишається у володінні та користуванні заставодавця, тобто має місце змішаний підхід до визначення та розуміння іпотеки. Іпотека має похідний характер і не наділена ознаками самостійності. Цей вид застави регулюється Законом «Про іпотеку».

б) Застава майнових прав (в т.ч. прав на чужу річ), при якому предметом застави є права вимоги, як наявні, так і майбутні. Предметом такої застави можуть бути: а) права грошової вимоги; б) права користування; в) окремі види корпоративних прав (зокрема, право на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю); г) окремі речові права на чужі речі (зокрема, право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

в) Застава цінних паперів. Дослідники наголошують на необхідності поширення на заставу цінних паперів правового режиму застави речей з урахуванням особливостей, обумовлених дуалістичною природою цінних паперів. Предметом застави в цьому випадку буде виступати і сам цінний папір, і вся юридична сукупність втілених у ньому прав, що складають його зміст. При цьому застава прав, засвідчених цінним папером, окремо від застави самого папера, є неможливою.

г) Застава товарів в обороті або в переробці. В результаті свого розвитку застава товарів в обороті або у переробці набула кількох основних ознак, які дають можливість виділити її як самостійний вид застави.

д) Заклад. Відповідно до ст. 44 Закону України "Про заставу", під закладом розуміють заставу рухомого майна, при якій майно, що становить предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

2. Залежно від підстав встановлення:

а) Застава на підставі договору. Основною підставою виникнення заставного права є договір. Слід вказати, що договір про заставу може бути як самостійним, тобто відокремленим від договору, за яким виникає забезпечене заставою зобов'язання, так і виражатись в умові про заставу, яку може бути включено і до основного договору.

б) Застава на підставі закону застосовується незалежно від волі сторін. Прикладами застави, встановленої на підставі закону, є, зокрема, ч. 6 ст. 694 ЦК, відповідно до якої з моменту передачі товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцеві належить право застави на це майно.

в) Застава на підставі рішення суду не набула поширення у судовій практиці.

3. Залежно від права володіння на предмет застави:

а) Застава без передачі предмету застави заставодержателеві. При цьому заставлене майно залишається у заставодавця, який, як правило, зберігає можливість нею користуватися. Дана норма визнається законом за загальне правило.

б) застава з передачею предмету застави заставодержателеві. застосовується, якщо це прямо передбачено законом або договором

в) застава з передачею предмету застави третій особі (депозитарію) (секвестр). Такий вид застави застосовується, якщо це прямо передбачено договором. На практиці застава цінних паперів достатньо часто здійснюється шляхом передачі їх на депозит нотаріальної контори або банку.

1.3 Підстави виникнення застави. Договір про заставу

Історичний досвід розвитку інституту застави свідчить, що існує кілька підстав виникнення застави: 1) договір; 2) закон; 3) судове рішення; 4) заповіт. Дві останні підстави не є характерними для нашої держави, хоча до підстав виникнення застави Закон України "Про заставу" (ст. 1) і відносить договір, закон та судове рішення.

Застава на підставі закону застосовується незалежно від волі сторін за наявності відповідної вказівки в акті законодавства. Як приклад можна навести право застави вантажу, що виникає у морського перевізника, згідно зі ст. 164 Кодексу торговельного мореплавства України для забезпечення відшкодування витрат, яких зазнає перевізник під час транспортування вантажу.

Договір як підстава виникнення застави належить до передбачених ст.4 ЦК України юридичних фактів, які є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків. Право застави виникає з моменту укладення договору про заставу.

Характеристика договору застави:

1. Договір застави є акцесорним відносно забезпечувального зобов'язання, тобто залежить від його дійсності та поділяє його долю.

2. Договір застави є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов та надання йому належної форми.

3. Істотними умовами договору застави є положення, зазначені у статті 12 Закону України «Про заставу», зокрема, суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови Опис предмета застави в договорі повинен бути детальним: вказівка на вид заставленого майна, скупність обєктів рухомого майна, тощо

Предметом застави можуть бути майно та майнові права. У заставу може передаватись майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Вимоги до форми договору застави передбачені статтею 13 Закону України «Про заставу». Так, договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів. Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.

5) Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Права та обов'язки сторін становлять зміст договору застави:

Права заставодавця:

1) вільно володіти і користуватися предметом застави, а розпоряджатися - з відома заставодержателя, крім випадків, встановлених законом або договором застави (ст. 586 ЦК).

2) перезаставити предмет застави, якщо інше не передбачене попереднім договором застави або законом (ст. 588 ЦК). При цьому подальша застава не припиняє прав попереднього заставодержателя, який має переважне право на задоволення своїх інтересів (з урахуванням правила про державну реєстрацію застави) (діє принцип старшинства (пріоритету) застави). Водночас, якщо договір про заставу містить заборону на здійснення подальших застав, це є підставою для витання договорів про подальші застави недійсними.

3) з відома заставодержателя замінити предмет застави (ст. 579 ЦК). У деяких випадках заставодавець не має право, а зобов'язаний замінити предмет застави (наприклад, у разі його загибелі або знецінення).

Обов'язки заставодавця (ст. 587 ЦК):

1. у разі володіння предметом застави - вживати заходів до збереження предмету застави, утримувати його належним чином, негайно повідомляти заставодержателя про загрозу знищення або пошкодження предмету застави;

2. у разі володіння предметом застави - замінити або відновити предмет застави у разі його випадкового пошкодження або загибелі;

3. у разі володіння предметом застави - у разі винного пошкодження або псування предмету застави - відшкодувати заставодавцеві заподіяні збитки;

4. якщо застава не була зареєстрована - надати кожному із заста- водержателів інформацію про всі попередні застави майна в обсязі, встановленому ст. 584 ЦК, і відшкодувати збитки у разі невиконання цього обов'язку.

Права заставодержателя:

1.У разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх обов'язків за основним (забезпечуваним) зобов'язанням - звернути стягнення на предмет застави переважно перед іншими кредиторами;

2. контролювати збереженість й утримання заставодавцем предмету застави, а при заставі товарів в обороті і переробці - наявність необхідної кількості індивідуалізованого для застави майна;

3) з відома заставодавця користуватися предметом застави і використовувати його корисні властивості.

4) вимагати дострокового виконання заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, у разі, коли предмет застави безпідставно вибув з володіння заставодавця, а саме у разі: передачі заставодавцем предмету застави третій особі без згоди заставодержателя; порушення заставодавцем правил про заміну предмету застави; втрати предмету застави при обставинах, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави;

5)вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов'язання, а у разі невиконання вимоги - звернути стягнення на заставлене майно, у випадках: порушення заставодавцем правила про подальшу заставу; порушення правила про розпорядження майном.

6) достроково звернути стягнення на предмет застави (іпотеки): при ліквідації юридичної особи - заставодавця; у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом (щодо іпотеки).

Обов'язки заставодержателя (у разі володіння предметом застави):

1) вживати заходів щодо забезпечення збереження предмету застави і його утримання;

2) у разі припинення права застави в результаті виконання забезпеченого зобов'язання - негайно повернути предмет застави заставодавцеві.

1.4 Іпотека як різновид застави. Особливості застосування заставної

Вказане коло правовідносин регулюється законом України «Про іпотеку», відповідно до якого, іпотека -- це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, відповідно до якого іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника (ст. 1 ).

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна. У розумінні Закону України «Про іпотеку» нерухоме майно (нерухомість) - це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом;

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Земельні ділянки передаються в іпотеку за умови збереження їхнього цільового призначення.

Умови встановлення іпотеки (ст. ст. 5, 6 ЗУ «Про іпотеку):

- нерухоме майно повинно належать іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Форма договору про іпотеку. Іпотечний договір повинен укладатися в обов'язковій письмовій формі та нотаріально посвідчуватись. При цьому, спочатку необхідно укладати забезпечуваний (основний) договір, а потім здійснювати нотаріальне посвідчення договору застави. Згідно з ч.ч. 4 -5 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", іпотечний і забезпечуваний договори можуть бути оформлені у вигляді єдиного документа.

Нотаріальне посвідчення іпотечного договору здійснюється у порядку, передбаченому ст. 55 Закону України «Про нотаріат». Відповідно до цієї статті, угоди про заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.

Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу.

Для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про:

-прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;

3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;

4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду (ст. 18 ЗУ «Про іпотеку»).

Заставна, відповідно до ст. 20 Закону України «Про іпотеку», - це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Обіг заставної. Заставна може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту. Наступний власник заставної набуває всі права іпотекодержателя (нового кредитора) за договором, яким обумовлене основне зобов'язання, та за іпотечним договором, на підставі якого була видана заставна, а права попереднього власника заставної як іпотекодержателя (первісного кредитора) припиняються.

Форма заставної. Заставна складається в письмовій формі в одному примірнику на бланку стандартної форми, яка встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Зміст і реквізити заставної регламентуються у статті 21 Закону України «Про іпотеку».

Для реалізації прав за заставною її власник може заявити боржнику письмову вимогу про виконання основного зобов'язання на його користь відповідно до умов договору, який обумовлює основне зобов'язання. У цій вимозі вказується банківський рахунок власника заставної для здійснення боржником переказу відповідної грошової суми. На вимогу боржника власник заставної зобов'язаний пред'явити оригінал заставної без його передачі боржнику.

Заставна підлягає передачі боржнику у разі повного виконання ним основного зобов'язання. Знаходження заставної у боржника свідчить про виконання основного зобов'язання, якщо не буде доведено протилежне. У разі виконання основного зобов'язання боржником заставна, що знаходиться в нього, анулюється. Знаходження заставної в іншої особи свідчить, що основне зобов'язання не виконано, якщо не буде доведено інше.

Якщо основне зобов'язання підлягає виконанню частинами, власник заставної зобов'язаний видавати боржнику документ, що підтверджує отримання платежу, та вести належний облік (реєстр) платежів за заставною, який надається боржнику на його вимогу. У разі розбіжностей між документами, що підтверджують отримання платежів, та їх реєстром документи про отримання платежів мають перевагу.

Іпотечний сертифікат - це особливий вид цінних паперів, забезпечений іпотечними активами, або іпотеками. За світовою практикою - переважно в іпотечні цінні папери роблять вклади інституційні інвестори: пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні банки, пайові й інвестиційні фонди. За своєю основною функцією іпотечні цінні папери є борговими документами емітента із забезпеченням у вигляді нерухомості. Одним із основних завдань іпотечних цінних паперів є рефінансування довгострокових іпотечних кредитів. Це не тільки забезпечить надходження додаткових фінансових ресурсів в економічну систему, але й сприятиме залученню ресурсів для кредитування, чіткій взаємодії кредиторів, позичальників, інвесторів, фінансових посередників, тобто формуванню цілісної іпотечної системи.

1.5 Державна реєстрація застав та порядок звернення стягнення на заставлене майно

Законодавство України розрізняє порядок реєстрації застави рухомого та нерухомого майна. Так, реєстрація застави рухомого майна здійснюється відповідно до Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року, реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Значення реєстрації застав полягає в тому, що реєстрація обтяження надає йому юридичної сили у відносинах з третіми особами.

Хоча реєстрація застав (іпотек) не є умовою дійсності договору застави (іпотеки), вона необхідна для досягнення кількох цілей:

1) для забезпечення пріоритетності вимог заставодержателя: заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями неза- реєстрованих застав і застав, зареєстрованих пізніше (ст. 15 Закону «Про заставу»).

2) для забезпечення публічності правочинів щодо застави (через запровадження Державних реєстрів, доступ до інформації, вміщеної в які, має будь-який суб'єкт за умови дотримання порядку запиту). З практичної точки зору це означає, що у разі продажу майна, яке перебуває під заставою, покупець не може посилатися на добросовісність свого набуття речі, якщо відомості про обтяження майна містяться в Державному реєстрі (див.: ст. 10 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Реєстрація застави рухомого майна. Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 12 Закону, реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 18 Закону України «Про заставу», якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та застоводержателями застав, які зареєстровані пізніше. Відповідно до Порядку ведення Державного реєстру застав рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1185 від 30 липня 1998 року, реєстрація застав рухомого майна здійснюється з метою здійснення переважного права заставодержателя у задоволенні вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих або зареєстрованих пізніше застав. Застава рухомого майна може бути зареєстрована в Державному реєстрі шляхом внесення відповідного запису. Підставою внесення запису до Державного реєстру є заява заставодержателя або заставодавця.

Реєстрація іпотек. Реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою здійснюється відповідно до Закону «Про іпотеку» та Тимчасового положення про реєстрацію іпотек.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав. Стаття 3 Закону встановлює основні засади державної реєстрації прав. Зокрема, державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав. Згідно з п. 6 Тимчасового положення про реєстрацію іпотек, внесення до Реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду. У разі коли іпотекодержателем за іпотечним договором виступає кілька осіб, повідомлення може бути надіслано однією з них за взаємною домовленістю.

Звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет іпотеки заставодержателем здійснюється в порядку, встановленому ЦК, Законом «Про заставу» та розділом V Закону «Про іпотеку».

Кредитор може задовольнити власні вимоги за рахунок заставленого майна наступними способами:

1) в судовому порядку, який є загальним правилом ;

2) у безспірному порядку - на підставі виконавчого надпису нотаріуса, за умови, що договір застави був нотаріально посвідчений. Правила вчинення виконавчого надпису регулюються Розділом 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Виконавчий напис може бути здійснений, тільки якщо кредитор представляє документи, що підтверджують безспірність заборгованості, та за умови, що з дня виникнення вимоги не минуло 3 років.

3) Позасудове врегулювання на підставі договору. Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (ст. 36 Закону України «про іпотеку»).

8. Підстави припинення застави (іпотеки):

1) припинення основного зобов 'язання. Оскільки застава є акцесорним зобов'язанням, додатковим до основного, воно слідує долі основного (забезпечуваного зобов'язання). Підстави припинення зобов'язань викладені у гл. 50 ЦК України.

2) звернення стягнення на предмет застави в установленому порядку.

3) втрата (знищення) предмета застави, за умови, що заставодавець його не відновив.

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

5) визнання договору застави недійсним на підставах, передбачених цивільним законодавством, зокрема, через недотримання форми договору застави. Водночас, слід пам'ятати, що недодержання правила щодо реєстрації застави не тягне недійсності договору застави.

6) в інших випадках, передбачених законом.

Література

1. Мальцев Д. О. Застава як спосіб забезпечення банківського кредиту за цивільним законодавством України : дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська національна юридична академія. - О., 2005. - 198 с.

2. Глотов М. Аналіз адекватності механізму застави у контексті міжнародних фінансових операцій // Юридичний журнал «Юстиніан». - № 8. - 2006. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2372. - Назва з екрану.

3. Журавель А. В.. Розвиток інституту іпотеки в Україні: історичний досвід, проблеми та перспективи : Дис... канд. наук: 12.00.01 - 2009. - 176 с.

4. Нижний С. В.. Застава майнових прав як спосіб забезпечення виконання зобов'язань: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. -- К., 2007. -- 198 с.

5. Шкрум Т. С. Застава як речово-правовий засіб забезпечення зобов'язання за законодавством України: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. - К., 1996. - 18 с.

6. Герц А.А. Іпотека підприємства як єдиного майнового комплексу: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / А.А. Герц; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. -- Л., 2006. -- 17 с.

7. Ревюк Н.В. Іпотека як господарсько-правова конструкція залучення інвестицій в економіку: дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 / НАН України; Інститут економіко-правових досліджень.. - Донецьк, 2006. - 17 с.

4. Виговський О.І. Правове регулювання застави цінних паперів в Україні : дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2005. - 22 с.

9. Кручок С. Передумови та перспективи розвитку іпотеки в Україні // Українське комерційне право. -2002. -№2. - С. 15-22.

10. Кукса В. Іграшка для банкірів, або іпотека на дисплеї калькулятора // Дзеркало тижня. -2004. -№7(482). - С. 12-14.

Размещено на Allbest.ru