Правове регулювання цінних паперів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького

Національної академії наук України

УДК 347.21(477)

Спецiальнiсть 12.00.03. - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Правове регулювання цінних паперів в Україні

Труба В.І.

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова Міністерства освіти України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Червоний Юрій Семенович, завідувач кафедри цивільного процесу Одеської державної юридичної академії.

Офіційні опоненти:

-доктор юридичних наук, доцент, академік Академії наук вищої школи Дзера Олександр Васильович, Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка, професор кафедри цивільного права;

-кандидат юридичних наук, Венецька Марина Віталіївна, Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, старший науковий співробітник відділу цивільного і трудового права.

Провідна установа:

Прикарпатський державний університет імені Василя Стефаника, кафедра цивільного права і процесу, Міністерство освіти України, м. Івано-Франківськ.

Захист відбудеться "12" березня 1999 року о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.50.24.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 252001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 252001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий "6" лютого 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Кучеренко І.М.

Анотації

Труба В.І. Правове регулювання цінних паперів в Україні. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за фахом 12.00.03. цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, Київ, 1999.

Дисертація присвячена питанням правового регулювання відносин, пов'язанних з цінними паперами, які є об'єктами цивільного права. Сформульовано поняття цінних паперів, визначені ознаки і види цінних паперів. Розкрито правову природу акцій, облігацій, ощадних і депозитних сертифікатів, векселів, приватизаційних паперів та інших цінних паперів. Внесені конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, що регулює обіг цінних паперів.

Ключові слова: цінний папір, об'єкти цивільного права, акція, облігація, ощадний і депозитний сертифікат, вексель, приватизаційні папери, чек, індосамент, власник акцій.

Труба В.И. Правовое регулирование ценных бумаг в Украине. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидат юридических наук по специальности 12.00.03. - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Институт государства и права имени В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины, Киев, 1999.

Диссертация посвящена вопросам правового регулирования отношений, связанных с ценными бумагами как объектами гражданского права. Сформулировано понятие ценных бумаг, определены признаки и виды ценных бумаг. Раскрыта правовая природа акций, облигаций, сберегательных и депозитных сертификатов, векселей, приватизационных бумаг и других ценных бумаг. Внесены конкретные предложения по совершенствованию действующего законодательства Украины, регулирующего обращение ценных бумаг.

Ключевые слова: ценная бумага, объекты гражданского права, акция, облигация, сберегательный и депозитный сертификат, вексель, приватизационные бумаги, чек, индоссамент, держатель акций.

Truba V. I. Legal regulation of valuable papers in Ukraine. Manuscript.

The dissertation confiring the scientific degree candidate of Law Sciences on speciality 12.00.03 - Civil Law and Civil Procedure; Famaly Law; International Private Law. - Institute of State and Law after V. M. Koretsky Ukrainian National Academy of Sciences, Kiyv, 1999.

The dissertation is dedicated to the problems of legal regulation of relations, conntced with valuable papers as subjects of Civil Law. The concept of valuable papers is formulated, features and kinds of valuable papers are defined. Legal nature of stocks, bonds, saving and depositive certificates, paper-credits, prevatisative and other valuable papers are revealed. Concrete proposals on perfection of acting legislation regulating the circulation of valuable papers of Ukraine are brought in.

Key words: valuable papers, subjects of Civil Law, stock, bond, saving and depositive certificate, paper-credit, prevatisative papers, cheque, endorsement, property of stocks.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Процеси, що відбуваються в державі у зв'язку з переходом України від планової до ринкової економіки, змінюють характер суспільного виробництва: відносини власності, структуру і механізм функціонування господарюючих суб'єктів, форми фінансових зв'язків між ними, ступінь зацікавленості всіх верств населення в результатах господарської діяльності. Нинішні перетворення спрямовані на формування в Україні ринкових відносин, які існують в усіх розвинених країнах світу, і довели свою життєздатність, економічну та соціальну ефективність. Протягом більш 70-ти років держава заявляла про намір підкорити розвиток матеріального виробництва соціально-економічним потребам суспільства. Однак система планового керівництва, що базується на "всенародній", фактично знеособленій формі власності, на зрівняльному розподілі і недостатньому економічному інтересі, цілком виключала можливість рішення такого завдання. Треба спочатку ліквідувати стару систему, щоб звільнитися від вантажу її негативних факторів.

Нова система в Україні почала формуватися наприкінці 80-х років, коли була визнана необхідність відновлення ринкових відносин. Економічна практика наступних років підтвердила ту непорушну істину, що одним із засобів існування і розвитку ринкових методів господарювання є цінні папери.

Сьогодні в Україні відбувається активний процес розвитку ринку цінних паперів. Для успішного його функціонування, крім стабільних економічних відносин, розвиненої нормативної бази і кваліфікованих фахівців, необхідно глибоке теоретичне обгрунтування його механізмів і інструментів. правовий акція облігація депозитний

Основним інструментом фондового ринку є цінні папери. Вони можуть бути використані для кредитування і платежу, мобілізації вільних коштів, участі широких верств населення у підприємницькій діяльності.

З часів НЕПу і донедавна існував правовий і науковий вакуум із питань цінних паперів. Наукова і навчальна література приділяла цьому важливому і складному питанню, буквально, декілька слів у розділі "Об'єкти цивільного права".

За весь період існування колишнього СРСР єдиним монографічним дослідженням, проведеним у даній галузі, була праця М.М. Агаркова "Вчення про цінні папери" (1927).

В останні декілька років проблеми цінних паперів розглядалися на фундаментальному рівні лише російськими вченими-економістами, правовий же аспект цінних паперів знайшов свій відбиток в основному в окремих наукових статтях як українських, так і російських фахівців.

Все вищесказане обумовлює необхідність проведення комплексного теоретичного дослідження цивільно-правового регулювання цінних паперів в Україні на дисертаційному рівні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження автора затверджена Вченою Радою юридичного інституту Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова і є складовою частиною загальної науково-дослідної програми кафедри цивільного права і процесу, а потім кафедри галузевих правових дисциплін публічного і приватного права Одеського державного університету на тему "Об'єкти цивільного права".

Мета і задачі дослідження. Метою наукового дослідження є теоретична розробка цивільно-правових проблем цінних паперів, як об'єктів цивільного права, і обгрунтування пропозицій, спрямованих на вдосконалення їхнього правового регулювання. Відповідно до мети визначені наступні основні завдання дослідження:

- сформулювати поняття цінних паперів і дати їх цивільно-правову характеристику;

- провести аналіз їхніх правових ознак;

- дати розгорнуту класифікацію цінних паперів, виділивши юридично значимі критерії;

- визначити специфіку окремих видів цінних паперів;

- розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання відносин, пов'язаних з цінними паперами в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів. Теоретичну базу для висновків, зроблених у дисертаційному дослідженні, складають наукові праці відомих учених-юристів з питань цивільного права і цивільно-правових проблем цінних паперів: М.М. Агаркова, А.А. Вишневського, О.В. Дзери, А.А. Долінскої, Л.Г. Єфімової, О.С. Йоффе, Т.В. Кашаніної, Н.С. Кузнєцової, О.А. Красавчікова, В.Ф. Маслова, А.А. Пушкіна, В.А. Рясенцева, О.Н. Садікова, В.І. Семчика, А.П .Сергєєва, В.А. Тархова, Ю.К. Толстого, Ю.С. Червоного, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича та ін.

При дослідженні питань правового регулювання цінних паперів вивчена не тільки юридична, а й економічна література, зокрема праці М.Ю. Алексєєва, А.Г. Каратуєва, В.В. Колесника, Я.М. Міркіна, В.С. Торкановського, А.А. Фельдмана та ін.

Методологічною основою дослідження є історико-правовий, порівняльний, формально-логічний, статистичний, системний методи. Висновки автора грунтуються на аналізі: а) Конституції і чинного законодавства України; б) міжнародно-правових актів; в) законодавства Російської Федерації і ряду зарубіжних країн; г) нормативних актів колишнього СРСР; д) сучасної і дореволюційної наукової літератури.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням цінних паперів, як об'єктів цивільного права. Вперше на дисертаційному рівні визначене поняття цінних паперів, яке вiдображає ті істотні ознаки, що властиві їм як особливому різновиду речей; розкрита правова природа бездокументарних цінних паперів; дана розгорнута класифікація видів цінних паперів; обгрунтовується недоцільність виділення як самостійного виду таких цінних паперів, як казначейські зобов'язання держави, тому що по своїй суті вони є різновидом облігацій.

У результаті проведеного дослідження на захист виносяться наступні положення:

1. Сформульовано поняття, що цінний папір - це чітко формальний, привселюдно достовірний документ, відтворений у паперовій, іншій матеріалізованій або нематерiалiзованiй формі, що засвідчує певне майнове або інше право, реалізувати яке можливо лише шляхом відповідного використання самого документа.

2. Зроблено висновок, що будь-який цінний папір можна розглядати в двох аспектах: по-перше, як спосіб оформлення яких-небудь зобов'язальних відносин; по-друге, як об'єкт речового права.

3. З метою удосконалювання порядку спадкування цінних паперів доцільно передбачити можливість передачі цінних паперів у довірче управління на термін до прийняття спадщини, або вирішення спорів про спадщину і т.п.

4. Зроблено висновок, що у законодавстві варто розмежувати іменні, ордерні і пред'явницькі цінні папери, та що перелік цінних паперів, закріплених у законі не повинен бути вичерпним. Крім того, недоцільно виділення як самостійного виду таких цінних паперів, як казначейські зобов'язання держави, оскільки вони по своїй суті є різновидом облігацій. Разом з цим є доцільним в законі розмежувати ощадні і депозитні сертифікати, тому що вони мають істотні розходження в основних цілях емісії.

5. Обгрунтовано висновок про те, що наявності права акціонера на одержання інформації повинен відповідати закріплений в законі обов'язок конкретних посадових осіб акціонерного товариства відповідати, як за самий факт надання недостовірної інформації, так і за заподіяні такою інформацією збитки.

6. Обгрунтовано висновок, що переказний вексель містить пропозицію, а не наказ про сплату грошової суми. Це підтверджується насамперед абстрактною природою векселя, оскільки, якби тратта укладала в собі наказ, її дійсність повинна була б ставитися в залежність від наявності і дійсності підстави видачі цього наказу, а також, що індосамент матиме правове значення тільки тоді, коли наступний одержувач векселя висловить згоду одержати такий вексель з індосаментом. Індосамент є волевиявленням індосанта, однак він повинен бути заснований на угоді, тобто двосторонній угоді індосанта з наступним векселетримачем.

7. Обгрунтовано висновок, що відповідно до норм Конституції України, суб'єктами вексельних правовідносин в Україні, крім юридичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, можуть бути і фізичні особи.

8. Сформульовані наукові рекомендації, що правове регулювання чеків в Україні повинно здійснюватися на законодавчому рівні з урахуванням максимальної відповідності норм національного законодавства нормам Однакового закону про чеки (1931 р.), що у новому Цивільному кодексі, а також у новій редакції Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" необхідно дати поняття похідних цінних паперів і регламентувати особливості їхнього випуску й обігу.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що воно спрямоване на ліквідацію прогалин, що є в науці цивільного права України з питань правового регулювання цінних паперів.

Дослідження має чітку практичну спрямованість. Крім теоретичних висновків і узагальнень, воно містить конкретні пропозиції щодо удосконалення законодавства, регулюючого відносини, пов'язані з цінними паперами. Окремі його теоретичні положення можуть бути покладені в основу подальшого розвитку правової бази регулювання випуску цінних паперів, а також використані в учбовому процесі при підготовці навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів та учасників фондового ринку.

Апробація результатів дослідження. Результати досліджень, що включені до дисертації, було оприлюднено на 51-й (квітень 1997 р.), 52-й (квітень 1998 р.), 53-й (листопад 1998 р.) наукових конференціях професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. Дисертація була обговорена на кафедрі галузевих правових дисциплін публічного і приватного права Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова. Результати проведеного дослідження використовувалися в навчальному процесі під час читання курсів "Правове регулювання обігу цінних паперів"; "Проблеми правового регулювання відносин власності"; "Цивільне право".

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення в чотирьох наукових статтях і в одній брошурі.

Структура дослідження. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Перший розділ містить два підрозділи, другий розділ містить три підрозділи, у четвертому розділі є два підрозділи. Загальний обсяг праці 198 сторінок, із них список використаних джерел - 16 сторінок (259 найменувань).

Основний зміст наукового дослідження

У вступі розкривається суть і стан наукової проблеми, її значимість, обгрунтовується актуальність обраної теми, розкривається зв'язок обраного напрямку дослідження з планами економіко-правового факультету Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова, викладаються основні результати, отримані внаслідок проведеного дослідження, що виносяться на захист, наукове та практичне значення дисертації.

У першому розділі "Загальна характеристика цінних паперів", що складається з двох підрозділів, наводиться характеристика цінних паперів, як об'єктів цивільного права.

У підрозділі 1.1 "Поняття й ознаки цінних паперів" показано становлення даного інституту в радянській і сучасній юридичній літературі і нормативних актах, приводяться різні поняття цінних паперів, аналізуються їх ознаки, розкривається правова природа бездокументарних цінних паперів, показана відмінність цінних паперів від легітимацiйних знаків.

Поняття цінних паперів, сформульоване в ст.1 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", згідно з якою цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам, є невдалим, в силу того, що у ньому зроблена спроба усі різновиди цінних паперів підвести під поняття акції або облігації, крім того воно не відбиває можливість існування товарних цінних паперів, тим самим істотно обмежує сферу застосування Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

Відомо, що предметом угод на товарних біржах є складські свідотства (варанти) - документи, що засвідчують прийняття певного виду товару в сховище біржі або інше сховище і які використовуються для передачі права власності на цей товар від продавця до покупця. Цінним папером є і коносамент-товаророзпорядний документ, що надає його власнику право розпоряджатися вантажем при укладенні договорів морського перевезення.

Не варто вказувати у понятті цінного паперу і на можливість виплати відсотків або дивідендів, тому що це характерно лише для деяких цінних паперів (акцій, облігацій, ощадних сертифікатів). Що до таких паперів як вексель, чеки, коносаменти, приватизаційні папери, то одержання за ними прибутків діючим законодавством не передбачено.

Вважаемо, що більш вдале поняття цінного паперу було наведено у ст.31 Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік (1991 р.), де цінним папером визнавався документ, що засвідчує майнове право, яке може бути здійснено лише при пред'явленні оригіналу цього документа. Право, засвідчене цінним папером, може бути переуступлене іншій особі лише шляхом передачі цінного паперу.

Документ визнається цінним папером не в силу притаманних йому природних властивостей, а тому, що він підтверджує права його власника на певні матеріальні або нематеріальні блага, речі, гроші, дії 3-iх осіб, інші цінні папери. Серед об'єктів цивільних правовідносин цінні папери займають особливе місце, що пояснюється їхньою дуалістичною природою. Будь-який цінний папір можна розглядати у двох аспектах. По-перше, як спосіб оформлення будь-яких зобов'язальних відносин. У даному разі можна говорити про права, засвідчені цінним папером, або про "права з паперу". Крім цього цінний папір вважається майном, на яке можуть виникати право власності або інші речові права (повного господарського відання, оперативного управління), він може бути об'єктом різних угод. У цьому випадку можна говорити про "право на папір".

Будь-який цінний папір характеризується тісним і нерозривним зв'язком між правом "на" цінний папір і правом "із" цього паперу. Цей зв'язок, який встановлює можливість здійснення прав "із" цінного паперу в залежність від володіння правами "на" цінний папір, дозволяє відмежувати цінні папери від легітімацiйних знаків.

Можна виділити наступні основні ознаки цінних паперів: 1. Будь-який цінний папір - це документ, що засвідчує певне майнове право або сукупність прав. 2. Цінний папір - це документ, нерозривно зв'язаний із втіленим у ньому майновим правом, тому що реалізувати це право або передати його іншій особі можливо лише шляхом відповідного використання самого документа. 3. Цінний папір є чітко формальним документом, тому що він обов'язково повинен містити реквізити, установлені законом. 4. Цінний папір здатний до цивільного обігу, оскільки він є об'єктом майнових цивільно-правових угод. 5. Цінним паперам властива ознака публічної достовірностіі.

Цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в документарнiй і бездокументарнiй формах. При переході до бездокументарних цінних паперів фактичні документи заміняються записами, зробленими з використанням процедури автоматичного опрацювання даних. Юридичне значення володіння документом замінено юридичним значенням реєстрації права власності на нього. Таким чином, у системі бездокументарних цінних паперів подання фактичних документів замінено реєстрацією передачі права власності на цінний папір із рахунку продавця на рахунок покупця. Юридичне значення володіння папером замінено юридичним значенням запису на рахунку. Тому вважаємо, що бездокументарний цінний папір - це сукупність прав, зафіксованих у бездокументарнiй формі.

Проаналізувавши поняття цінних паперів, наявні в літературі і нормативних актах, розкривши зміст ознак цінних паперів, можна дати таке визначення цінного паперу. Цінний папір - це чітко формальний, привселюдно достовірний документ, виражений у паперовій або іншій матеріалізованій або нематеріалізованiй формі, що засвідчує певне майнове або інше право, реалізувати яке можливо лише шляхом відповідного використання самого документа.

У підрозділі 1.2 "Види цінних паперів" дається характеристика різних видів цінних паперів. Найбільш розповсюдженою і загальновизнаною в юридичній літературі є класифікація цінних паперів на: іменні, пред'явницькі й ордерні. Розподіл цінних паперів на іменні, пред'явницькі й ордерні має особливе значення, оскільки в залежності від способу визначення управомочної на папір особи визначається порядок передачі закріплених у ній прав: папери на пред'явника переходять шляхом звичайної передачі самого документа; ордерні - шляхом індосаменту; іменні - шляхом поступки відповідної вимоги (цесiї).

За змістом втілених у них прав, цінні папери підрозділяються на грошові, товарні і цінні папери, що дають право на участь в управлінні акціонерним товариством. Грошові цінні папери дають їхнім власникам право на одержання визначеної грошової суми. Наприклад, облігації, чеки, векселя, депозитні й ощадні сертифікати та ін. Товарні цінні папери втілюють у собі права на товари і послуги. До такого роду цінних паперів відносяться, наприклад, цільові товарні облігації, коносаменти, варанти. Цінні папери, які дають, крім іншого, право на участь в управлінні акціонерним товариством, є прості акції, що випускаються акціонерним товариством.

Стаття 3 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" закріплює, що в Україні можуть випускатися і мати обіг наступні види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; векселя; приватизаційні папери. Ця норма містить вичерпний перелік цінних паперів. Однак ряд нормативних актів України вказує й на інші види цінних паперів. Так, Закон України від 16 квітня 1991 р. "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачає, що цінними паперами є акції, облігації, купони до них, бони, векселя та ін. в іноземній валюті. Закон України від 28 грудня 1994 р. в редакції Закону України від 22 травня 1997 р. "Про оподатковування прибутку підприємств" вводить поняття ф'ючерсних контрактів і опціонів, для котрих також характерні ознаки цінних паперів, і які в світовій практиці визнаються такими. Кодекс торговельного мореплавства України закріплює правове положення коносаменту, загальновизнаного цінного паперу. Відповідно до Положення "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії", затвердженому Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. цінними паперами є й інвестиційні сертифікати.

Вважаємо, що більш вдалою, була б вказівка закону на невичерпний перелік цінних паперів, це дало б можливість вводити нові види цінних паперів під контролем держави, у зв'язку з цим у чинний український Закон "Про цінні папери і фондову біржу" рекомендовано внести відповідні зміни, які необхідно врахувати також при прийнятті нового ЦК України. Крім того в Законі варто зазначити, що віднесення документів до числа цінних паперів може здійснюватися лише на підставі прямої вказівки закону.

У другому розділі "Інвестиційні цінні папери", у якому містяться три підрозділи, дана характеристика акцій, облігацій, ощадних і депозитних сертифікатів.

Підрозділ 2.1 "Поняття і види акцій" присвячений найбільш поширеному виду цінних паперів - акціям.

Акцiя - розглядається як цінний папір без установленого терміну обiгу, що засвідчує часткову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства (Ст.4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу").

Не можна погодитися з поняттям акції, що міститься в Положенні про акціонерні товариства, затвердженому постановою Ради Міністрів РРФСР від 25 грудня 1990 р. №601, у якому акція визначається як цінний папір, що випускається акціонерним товариством і засвiдчує право власності на частку в статутному капіталі товариства. Це хибне визначення знайшло своє місце й в науковій літературі. Аналогічні поняття акцій пропонує Мiркiн М.Я., Колесник В.В.

Автор дотримується точки зору, що висловлена в літературі Шевченко Я.М., Антопольскою М.В., Кашанiною Т.В. про те, що найважливішим майновим правом акціонерного товариства є право власності на майно, надане статутним капіталом на момент виникнення товариства. Грошові суми й інші майнові цінності, які внесені як внесок за придбання акцій, цілком переходять у володіння, користування і розпорядження акціонерного товариства як юридичної особи, тобто власником майна акціонерного товариства є саме АТ. Це означає, що акціонерам не може одночасно належати право власності на це ж саме майно, оскільки право власності декількох осіб на одне і теж майно не може існувати одночасно й в однаковому обсязі. Акціонер не має речового права володіти, користуватися і розпоряджатися майном акціонерного товариства або його часткою. Права акціонера носять чисто зобов'язальний характер. Акціонер має право на дивіденди і право вимагати у випадку ліквідації АТ частку майна товариства, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, пропорційну вартості акцій, які належать акціонеру. Це відносні, а не абсолютні права, оскільки зобов'язаним у цих правовідносинах є лише конкретне АТ. Отже, правомочності акціонера мають зобов'язальну, а не речову правову природу.

Далі аналізуються майнові права власника акції, право на одержання інформації, право на участь в управлінні АТ. При цьому відзначається, що в Україні існує часткова відповідальність акціонерів по зобов'язаннях АТ. У Росії ж установлена солідарна відповідальність по зобов'язаннях АТ у межах неоплаченої частини вартості акцій, що належать акціонерам. Крім того робиться висновок, що наявності права акціонера на одержання інформації повинен відповідати обов'язок, у тому числі і відповідальність, конкретних посадових осіб АТ як за самий факт надання недостовірної інформації, так і за заподіяні такою інформацією збитки.

Українське законодавство класифікацію акцій робить по двох основах. У залежності від способу вказівки законного власника акції діляться на іменні і пред'явницькі. Крім того, в залежності від прав, наданих акцією, вони можуть бути простими і привілейованими. У дослідженні проводиться досить докладний аналіз цих видів акцій.

Підрозділ 2.2 "Поняття і види облігацій" присвячений аналізу таких цінних паперів, як облігації.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів і пiдтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений в папері термін із виплатою фіксованого проценту (якщо інше не передбачено умовами випуску). (ст. 10 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу").

З визначення облігації випливає, що облігація - це боргове посвідчення, що неодмінно включає два основних елементи: 1) зобов'язання емітента повернути власнику облігації після закінчення умовленого терміна суму, зазначену в облігації; 2) зобов'язання емітента виплачувати власнику облігації фіксований прибуток у відсотках від номінальної вартості або іншого майнового еквівалента.

Таким чином, можуть бути визначені такі загальні характерні риси облігацій: 1) облігації є грошовими документами, що засвідчують відносини позики; 2) період обігу їх обмежений визначеним терміном; 3) прибуток виплачується на купони у процентних платежах до номіналу; 4) номінальна вартість облігації відшкодовується після закінчення терміну обігу.

Придбання облігації встановлює визначені взаємні права й обов'язки для емітента і власника облігації. У загальному і в цiлому, такі взаємні права та обов'язки є типовими для боргових відносин, що існують між кредиторами і боржниками. До числа прав емітента, наприклад, відносяться: право на розпорядження позиковими засобами за своїм розсудом для досягнення позначеної мети; право на використання зазначених засобів протягом визначеного терміну; право на дострокове погашення заборгованості по облігаціях, якщо ці облігації є відкличними; право на виплату винагороди по облігаціях у цінних паперах, якщо ці облігації є конвертованими і ряд інших. Основними обов'язками емітента є наступні: обов'язок повернути власнику облігації позикову суму грошей цілком; обов'язок виплатити обіцяну винагороду за користування позиковими засобами; обов'язок погасити заборгованість у встановлені терміни і деякі інші. При цьому права емітента носять абсолютний характер, а обов'язок що до повернення грошових коштiв - відносний.

Придбання облігацій створює ряд прав та обов'язків також і для власника облігації. Основними правами у цьому випадку є право повернення повної суми грошей, що він дав у борг емітенту; право на одержання обіцяної емітентом винагороди за використання позикових коштів; право вимоги своєчасного погашення заборгованості; право власності на дані цінні папери. З іншого боку, власник облігації зобов'язаний: цілком оплатити вартість облігації, тобто передати кошти в розпорядження емітента на обумовлений термін, тобто утриматися від вимоги дострокового погашення заборгованості; дати позикові кошти безумовно, тобто не висовуючи при цьому будь-яких умов.

Принципова різниця між акціями й облігаціями полягає в наступному. Купуючи акцію, особа стає учасником АТ. Купивши облігацію компанії - емітента, власник облігації стає її кредитором. Крім того, акції не мають терміну погашення й існують, поки існує АТ, облігації ж мають обмежений термін обігу, після закінчення якого гасяться. Облігації мають перевагу перед акціями при реалізації майнових прав їхніх власників: у першу чергу виплачуються відсотки по облігаціях і лише потім дивіденди; при розподілі майна компанії-емітента у випадку ліквідації акціонери можуть розраховувати лише на ту частину майна, що залишиться після виплати всіх боргів, у тому числі і по облігаційних позиках.

Далі розглядаються види облігацій. Автор детально зупиняється на аналізі нормативних актів, що регулюють випуск державних облігацій: облігацій внутрішньої державної позики (ОВДЗ), конверсійних облігацій внутрішньої державної позики, середньострокових облігацій внутрішньої державної позики (СОВДЗ), облігацій внутрішньої ощадної позики, державних торгових облігацій матеріальних ресурсів (ДТОМР), облігацій зовнішньої державної позики.

Даючи поняття казначейського зобов'язання і розкриваючи його особливості, автор дійшов висновку, що казначейські зобов'язання відрізняються від державних облігацій тільки тим, що випускаються на пред'явника. Але облігації також можуть бути пред'явницькими. Правова природа казначейських зобов'язань така ж, що і державних облігацій, тому здається, виділення окремого самостійного виду таких цінних паперів, як казначейські зобов'язання держави, недоцільно.

Підрозділ 2.3 "Ощадні і депозитні сертифікати" присвячений аналізу зазначених цінних паперів.

Ощадні і депозитні сертифікати є посвідченням банку-емiтенту про депонування коштів на певний строк, що засвідчує право вкладника на повернення суми депозиту і відсотків по ньому, здатне до ринкового обiгу. Отже, ощадні і депозитні сертифікати є одночасно строковим вкладом і цінним папером.

Український законодавець не розрізняє поняття "ощадний сертифікат" і "депозитний сертифікат". Вважається, що дійсно з економічної точки зору розмежовувати ощадні і депозитні сертифікати недоцільно. Однак таке розмежування доцільно з практичної точки зору, тому що такі цінні папери мають істотні розбіжності в основній меті емісії, власниках, у термінах обертання.

По термінах депозитні й ощадні сертифікати поділяються на термінові і до запитання; у залежності від легітимації власника на іменні і пред'явницькі. Припускається, що й в українському законодавстві повинно бути положення, щоб емітенту було б надано право вибирати між сертифікатами, що обертаються і не обертаються незалежно від того є вони іменними або на пред'явника.

Третій розділ "Вексель як цінний папір", присвячений аналізу простого і переказного векселя як виду цінного паперу.

Обгрунтовуються різні поняття векселя, наявні в нормативних актах і юридичній літературі. Відзначається, що поняття векселя, закріплене в ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", є невдалим, тому що розкриваючи суть простого векселя нічого не говориться про переказний вексель. Більш вдале поняття векселя, закріплене у ст. 815 ЦК РФ, де векселем визнається цінний папір, що засвідчує нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (простий вексель) або іншого зазначеного у векселі платника (переказний вексель) виплатити після настання передбаченого векселем терміну визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

У дослідженні відзначено, що вексель - це абстрактне, одностороннє, грошове, чітко формальне зобов'язання або пропозиція сплатити визначену грошову суму.

Розглядаються реквізити векселя, при цьому вказується, що переказний вексель містить пропозицію, а не наказ про сплату грошової суми. Це підтверджується насамперед абстрактною природою векселя, оскільки якби тратта передбачала в собі наказ, її дійсність повинна була б ставитися в залежність від наявності і дійсності підстави видачі цього наказу.

Так само відзначається й обгрунтовується положення, що хоча постановою КМ і Національного банку України від 10 вересня 1992 р. №528 "Про затвердження правил виготовлення вексельних бланків" встановлено, що використовувати вексель можуть лише юридичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, ця норма суперечить Конституції України. Тому обгрунтовується положення, що суб'єктами вексельного зобов'язання в Україні можуть бути і фізичні особи.

Далі розглядається порядок передачі векселя шляхом індосаменту, показана відмінність індосаменту від цесiї, зазначено, що індосамент матиме правове значення лише тоді, коли наступний одержувач векселя висловить згоду одержати такий вексель з індосаментом. Індосамент є волевиявленням індосанта, однак він має бути заснований на двосторонній угоді індосанта з наступним векселедержателем.

Розглядаються питання аваля і протесту векселя, а також здійснюється аналіз нормативних актів, що визначають порядок використання векселів у господарському обігу України.

Розділ четвертий "Приватизаційні цінні папери й інші цінні папери" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 4.1 "Поняття, загальна характеристика і види приватизаційних паперів" виводиться поняття приватизаційних паперів. У Законі України "Про приватизаційні папери", відзначається, що приватизаційні папери передаються у власність громадян України, однак, як об'єкти права власності, вони практично виключені з цивільного обігу. Вони можуть бути використані винятково для придбання частки майна державних підприємств, об'єктів житлового і земельного фондів, причому лише протягом термінів, визначених Державною програмою приватизації; не можуть бути використані як застава для забезпечення платежів або розрахунків і здійснення розрахунків. Будь-які угоди з приватизаційними паперами, крім зазначеного обміну, визначаються недійсними.

Використання приватизаційних паперів здійснюється шляхом їхнього обміну на паї, акції, інші документи, що встановлюють право власності на частку державного майна.

До приватизаційних паперів відносяться приватизаційні майнові сертифікати і житлові чеки. Відзначено, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1998 р. "Про терміни видачі і використання майнових приватизаційних сертифікатів і компенсаційних сертифікатів", зняте обмеження у термінах видачі і використання майнових приватизаційних сертифікатів.

У підрозділі 4.2 "Інші цінні папери, не закріплені в Законі України "Про цінні папери і фондову біржу", що складається з чотирьох пунктів, розглядаються питання про коносамент, інвестиційнi сертифікати, чеки, деривативи як ціннi папери.

Відзначається, що коносамент - це товаророзпорядний документ, що засвідчує право його власника розпоряджатися зазначеним у ньому вантажем і одержати вантаж після завершення перевезення. Коносамент, на відміну від інших цінних паперів засвідчує право його власника не на грошову суму, а на майно, назване в ньому. Це право може бути реалізовано, як і право, засвідчене будь-яким цінним папером, лише при пред'явленні коносаменту. Оскільки коносамент є цінним папером, що покладає на перевізника нічим не обумовлений обов'язок по видачі вантажу пред'явнику коносаменту, то перевізник не має права посилатися на помилки і невідповідності, допущені при укладанні коносаменту, а також на те, що відомості, зазначені у ньому, не відповідали дійсності в момент його упорядкування, і повинен виконати обов'язок у точній відповідності з тим, що записано в коносаментi. Коносамент може бути іменним, ордерним і на пред'явника.

Інвестиційний сертифікат - це цінний папір, що випускається винятково інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і надає право його власнику на одержання прибутку у вигляді дивідендів.

Випускаються вони з метою притягнення коштів інвесторів для проведення спільного інвестування і не дають їхнім власникам права на участь у керуванні юридичною особою, що випустила їх. Правовий статус інвестиційних сертифікатів закріплений у Положенні про інвестиційні фонди й інвестиційні компанії, затвердженому Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. №55/94 "Про інвестиційні фонди й інвестиційні компанії". Вважається, що правове регулювання обігу інвестиційних сертифікатів на рівні указу Президента України і Положення, затвердженого рішенням Державної комисiї по цінних паперах і фондовому ринку є недостатнім.

Ще одним цінним папером, який не одержав належного правового регулювання в Україні, є чек.

Чеком визнається цінний папір, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця банку сплатити власнику чека зазначену у ньому суму.

Обов'язковою передумовою видачі чека є наявність угоди між чекодавцем і платником, відповідно до яких останній зобов'язується оплачувати чеки чекодавця за рахунок коштів, що зберігаються на його рахунку або спеціально депонованої чекодавцем суми. На відміну від вексельного правовідношення, виникнення й існування чекових правовідносин неможливе без участі банків або інших кредитних установ та платників у чекових правовідносинах.

Вважається, що правове регулювання чеків в Україні повинно здійснюватися відповідним законом або нормами Цивільного кодексу України з врахування більшого наближення чекового законодавства до положень Однакового закону про чеки (1931).

Відповідно до Закону України від 28 грудня 1994 р. в редакції Закону України від 22 травня 1997 р. "Про оподатковування прибутку підприємств", дериватив - це стандартний документ, що засвідчує право і/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.

Іншими словами, дериватив - це контракт (договір, угода) чітко установленої форми, при цьому зазначене у ньому право (обов'язок) придбати (продати) на визначених умовах може бути продано іншим особам. До деривативiв відносяться: форвардний контракт, ф'ючерсний контракт і опціон. У світовій практиці такі цінні папери відносяться до похідних цінних паперів. Законодавчі акти, що регулюють обіг цінних паперів в Україні нині не передбачають такого важливого інструменту фондового ринку, як похідні цінні папери. А закріплення похідних цінних паперів у ст.1 Закону України "Про оподатковування прибутку підприємств", що визначає терміни, використані у цьому законі і регулювання їхнього обігу підзаконним нормативним актом, є неприпустимим. Питання похідних цінних паперів вимагають оперативного законодавчого визначення. Зокрема, рекомендується внести до закону України "Про цінні папери і фондову біржу" доповнення, у якому сформувати поняття похідних фондових інструментів і регламентувати особливості їхнього випуску й обігу.

У висновках сформульовані основні результати проведеного дослідження (цінний папір можна розглядати в двох аспектах: як спосіб оформлення зобов'язальних відносин і як об'єкт речового права; у законодавстві варто розмежовувати іменні, ордерні і пред'явницькі цінні папери; перелік цінних паперів, закріпленних у законі не повинен бути вичерпним; переказний вексель містить пропозицію, а не наказ про сплату грошовой суми; в законі доцільно розмежувати ощадні і депозитні сертифікати, тому що вони мають істотні розходження в основних цілях емісії та інші), найбільш значні з яких викладені у тексті автореферату, а також рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання відносин, пов'язаних з іншими цінними паперами в Україні.По темі дисертації опубліковані такі праці

1. Корчевная Л.А., Труба В.И., Канзафарова И.С. Возмещение морального вреда и иные актуальные вопросы современного гражданского права. - Одесса: Астропринт, 1998. - 44 с.

2. Труба В.И. Понятие и виды ценных бумаг по гражданскому законодательству Украины // Актуальные проблемы государства и права: Сб. науч. тр. ОГУ. - Одесса, 1994. - Выпуск 1. - С. 115-121;

3. Труба В.И. Понятие и признаки ценных бумаг // Актуальные проблемы государства и права: Сб. науч. тр. ОГУ. - Одесса, 1997. - Выпуск 4. - С. 183-190;

4. Труба В.И. Правовое регулирование государственных облигаций в Украине // Актуальные проблемы государства и права: Сб. науч. тр. ОГУ. - Одесса: Астропринт, 1998. - С. 111-126.

5. Труба В.И. Правовое регулирование ценных бумаг, не закрепленных в Законе Украины "О ценных бумагах и фондовой бирже" // Актуальные проблемы государства и права: Сб. науч. тр. ОГУ. - Одесса: Астропринт, 1998. - С. 127-137.

Размещено на Allbest.ru