Правові аспекти земельної реформи в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет

імені Тараса Шевченка

Спеціальність:12. 00. 06

земельне право; аграрне право; екологічне право;

природоресурсове право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Правові аспекти земельної реформи в Україні

Заєць Олена Іванівна

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі трудового, земельного і екологічного права Київського університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник Доктор юридичних наук, професор

Андрейцев Володимир Іванович,

Київський Національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри трудового, земельного і екологічного права,

декан юридичного факультету, Заслужений юрист України

Офіційні опоненти

Доктор юридичних наук, професор

Мунтян Василь Лук`янович,

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, професор кафедри правознавства, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України

Семчик Віталій Іванович,

Інститут держави і права імені В.М.Корецького НАН України, головний науковий співробітник

Провідна організація

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, м. Харків

Захист відбудеться “15” листопада 1999 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.06 у Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, в ауд. 253).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського Національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “14” жовтня 1999 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, кандидат юридичних наук, доцент

Боднар Тетяна Валеріївна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

законодавство Україна земля реформа

Актуальність теми дослідження. Сучасна земельна реформа, що триває в Україні з початку 90-х років ХХ ст., є закономірним результатом функціонування суспільства і держави. Її передумовами стали, зокрема, повна монополізація державою власності на землю; відсутність плати за землю як одного із засобів забезпечення раціонального використання земель країни; відсутність у працівників мотивації до інтенсивної праці на землі тощо. Ці та інші передумови сприяли деградації грунтів, випуску сільськогосподарської продукції з перевищенням гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, розвиткові хвороб, підриву генофонду природи і людини.

Зазначені причини обумовили мету та завдання сучасної земельної реформи, які первинно були викладені у преамбулі до Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р. “Про земельну реформу” із наступними змінами і доповненнями, а у ході здійснення земельно-реформаційних заходів набули більш повного змісту. Але загальна стратегiя i тактика проведення земельної реформи в Українi має базуватися на фундаментальнiй ролi та значеннi землi, її особливому мiсцi серед iнших природних ресурсiв i засобiв виробництва, на її здатності задовольняти різні потреби людини.

У ході земельних перетворень було встановлено плюралізм форм власності на землю та форм господарювання на ній, конституційно закріплено право власності на землю Українського народу, право кожного громадянина користуватися нею відповідно до закону, а також право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, невід`ємною частиною якого є земля. Реалізація зазначених прав забезпечується саме шляхом здійснення земельно-правового реформування.

Попередні результати земельної реформи свідчать про необхідність більш ретельного наукового дослідження цього процесу з метою виявлення його дійсних причин, встановлення цілей та завдань реформування, сутності та змісту земельної реформи взагалі та сучасної земельної реформи зокрема, розробки науково обгрунтованих підходів до здійснення земельно-правових перетворень.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертації використані літературні джерела, присвячені науковим проблемам правовідносин, питанням визначення юридичних критеріїв виокремлення самостійних правових інститутів, авторами яких є С.С. Алєксєєв, І.А. Галаган, А.П. Дудін, В.Б. Ісаков, Д.А. Керімов, В.О. Котюк, Р.З. Лівшиц, С.В. Липень, О.А. Лукашева, А.В. Малько, Г.В. Мальцев, М.Н. Марченко, Н.І. Матузов, А.Ц. Міцкевич, А.С. Піголкін, В.Н. Синюков, В.Д. Сорокін, Р.О. Халфіна, Л.С. Явич та інші. Дисертантом застосовані деякі наукові та практичні результати дисертаційного дослідження О.І. Ющика, присвяченого правовим аспектам реформи взагалі та правової реформи зокрема.

Наукові дослідження питань правового регулювання земельних відносин, що стали теоретичною основою дисертаційної роботи, здійснювались у зв`язку із розробкою проблем земельного права (роботи Г.А. Аксеньонка, В.І. Андрейцева, С.А. Боголюбова, С.Н. Братуся, Б.В. Єрофєєва, Ю.Г. Жарикова, В.Л. Мунтяна, В.В. Петрова, М.В. Шульги та інших авторів).

Наукові підходи до юридичних та економічних засад сучасної земельної реформи в Україні, використані дисертантом, розглядалися в монографіях, підручниках, навчальних посібниках та наукових статтях вітчизняних і зарубіжних науковців. Цим питанням присвятили свої праці такі українські вчені як В.І. Андрейцев, І. Будзилович, П.Ф. Кулинич, В.В. Носік, О.О. Погрібний, В.І. Семчик, В. Трегобчук, М.В. Шульга, А. Юрченко, В.В. Юрчишин та інші. Серед російських науковців заслуговують на увагу праці О.К. Голіченкова, Б.В. Єрофєєва, Ю.Г. Іванова, О.М. Козира, Б.І. Кочурова, В.В. Петрова та інших. Окремі теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення земельної реформи в Україні досліджувалися у докторській дисертації Шульги М.В.

Історичний аспект земельно-правового реформування досліджений дисертантом шляхом вивчення робіт вчених-істориків, зокрема, І.Д. Бєляєва, Л. Білецького, М.Ф. Володимирського-Буданова, Н.М. Дружиніна, С.М. Дубровського, В. Мордвінцева, Н. Ланге, Н. Полонської-Василенко, С.М. Сидельникова, М.М. Тихомирова, М. Чубатого, С.В. Юшкова та інших.

Разом з тим, у науковій літературі відсутнє комплексне дослідження природи земельної реформи як суспільно-правової категорії, суті та змісту цього поняття, її мети і завдань, шляхів здійснення, особливо з огляду на сучасні суспільні перетворення в Україні. Актуальність і недостатня науково-теоретична розробка правових питань земельної реформи, наявність значних вад у нормативно-правовому забезпеченні цього процесу в Україні та у практичній реалізації законодавства у сфері земельної реформи обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у поглибленні теорії земельного права науковими знаннями про правовий інститут земельного права - правове забезпечення земельної реформи та про його предмет - правовідносини у сфері земельної реформи, про особливості структури останніх та перспективи їх розвитку, про механізм реалізації прав та обов`язків суб`єктів земельної реформи. Мета дослідження конкретизується у завданнях, що полягають у грунтовному вивченні загально-теоретичної, спеціально-юридичної та історичної літератури, а також практики здійснення земельної реформи в Україні; у формулюванні на цій підставі власних наукових висновків; у розробці автором пропозицій для законодавчої та правозастосовчої практики, в тому числі через подальше вдосконалення системи юридичних гарантій захисту прав зазначених суб`єктів.

Предметом дослідження є правовідносини у сфері земельної реформи, що потребують належного регулювання нормами інституту правового забезпечення земельної реформи.

Об`єктом дослідження виступає земельна реформа як суспільно-історичне та правове явище, яке з правової точки зору функціонує у вигляді правовідносин особливого роду, а також конституційні засади здійснення земельної реформи в Україні, приписи законодавства України у сфері земельної реформи та наукові матеріали з проблем теорії держави і права, історії держави і права, земельного права, в тому числі у сфері земельної реформи.

Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, вчення про закономірності взаємодії суспільства і природи, а також конкретно-наукові методи історичного, формально-логічного, системного, структурно-функціонального та нормативно-порівняльного аналізу, метод соціологічних досліджень.

Теоретичною базою дослідження стали наукові праці вчених-правознавців Г.А. Аксеньонка, С.С. Алєксєєва, В.І. Андрейцева, Н.О. Бобрової, С.Н. Братуся, В.С. Венедиктова, А.П. Дудіна, Б.В. Єрофєєва, Д.А. Керімова, Ф.А. Кузіна, В.Л. Мунтяна, Р.З. Лівшиц, А.Е. Луньова, В.В. Петрова, В.Л. Розовського, Р.О. Халфіної, Ю.С. Шемшученка, Л.С. Явича та інших, а також науковців інших галузей знань - філософії (Г. Гегель, Л.І. Гурвіч, І.Ф. Надольний), логіки (К.П. Руденко), історії (І.Д. Бєляєв, С.В. Юшков).

У дисертації використана спеціальна література, автори якої (С. Булигін, П.І. Гайдуцький, С. Ніколаєнко, Л. Новаковський, І. Шаров, І. Юхновський) акцентують увагу на практичних досягненнях та недоліках сучасних земельно-реформаційних заходів, на необхідності підвищення рівня зацікавленості громадян у їх проведенні, на нагальній потребі законодавчого встановлення належних юридичних гарантій реалізації прав суб`єктів земельної реформи.

Окремі практичні рекомендації, запропоновані дисертантом, базуються на аналізі практики здійснення земельно-реформаційних заходів Держкомземом України, практики розгляду та вирішення земельних спорів загальними та арбітражними судами України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі аналізу чинного законодавства України та наукової літератури вперше виконане комплексне монографічне дослідження, присвячене проблемам правового забезпечення земельної реформи в Україні.

Новизна дослідження характеризується положеннями, які виносяться на захист:

Обгрунтування реформування земельних правовідносин як перманентного процесу розвитку суспільства і держави у їх взаємодії з природою, та земельної реформи як етапу процесу реформування земельних правовідносин.

Обгрунтування суті загальної мети земельної реформи, яка полягає у відновленні ефективного використання земельних ресурсів України та конкретизується у завданнях цього процесу у кожний конкретно-історичний момент і визначає земельні правовідносини як відносини у сфері земельної реформи.

Визначення земельної реформи як врегульованих нормами права суспільних відносин процесуального характеру, що опосередковують зміну (перетворення) норм земельного права та земельних правовідносин, у яких зобов'язані державою органи та організації взаємодіють із зацікавленими суб'єктами (громадянами та їх організаціями) у економічному, екологічному, інституційно-функціональному та правотворчому напрямах з метою відновлення ефективного використання земельних ресурсів України. Розкриття суті правовідносин у сфері земельної реформи як абсолютних правовідносин, у яких державі та уповноваженим нею органам належить загальний обов`язок здійснити земельно-реформаційні заходи, а громадянам та іншим зацікавленим суб`єктам належить право прийняти участь у їх проведенні.

Обгрунтування існування правового інституту земельного права - правового забезпечення земельної реформи - виходячи із наявності однорідної сукупності суспільних відносин, які регулюються законодавством у сфері земельної реформи з метою відновлення ефективного використання земель України, та ряду формально-юридичних ознак виокремлення самостійного правового інституту. Цей інститут є одним із центральних, комплексним та універсальним інститутом земельного права.

Обгрунтування потреби врахування позитивного та негативного історичного досвіду правового регулювання проведення земельних реформ на території України з часів Київської Русі.

Наукова класифікація правовідносин у сфері земельної реформи, їх структурних елементів та пропозиції по вдосконаленню правового забезпечення суб`єктного та об`єктного складу, змісту, підстав виникнення, зміни та припинення земельно-реформаційних правовідносин шляхом їх уніфікації, встановлення науково обгрунтованого співвідношення загального та спеціального у їх правовому регулюванні.

Положення щодо вдосконалення законодавства України у сфері земельної реформи, шляхом включення Розділів “Правове забезпечення земельної реформи” та “Перехідні положення” у Кодекс законів про землю, який розробляється провідними вченими України. Структурними елементами Розділу “Правове забезпечення земельної реформи” мали б стати статті 1) земельна реформа і реформування земельних правовідносин; 2) передумови проведення земельної реформи; 3) прийняття рішення про проведення земельної реформи; 4) органи, відповідальні за проведення земельної реформи в Україні; 5) участь громадськості у реформуванні земельних правовідносин; 6) інформаційне забезпечення земельної реформи.

Рекомендації щодо вдосконалення юридичних гарантій захисту прав суб`єктів земельно-реформаційних правовідносин, зокрема, по застосуванню заходів відповідальності за правопорушення у цій сфері, наукові моделі норм по встановленню адміністративної відповідальності та вдосконаленню дисциплінарної, майнової, кримінальної та земельно-правової відповідальності, які пропонується внести до Кодексу про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, інших законодавчих актів з метою відновлення порушених прав суб`єктів земельної реформи та покарання винних осіб.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в роботі положення, висновки та пропозиції поглиблюють та доповнюють теорію земельного права в частині наукової розробки положень про комплексний інститут правового забезпечення земельної реформи, сприятимуть вдосконаленню законодавства України у сфері земельної реформи в частині його кодифікації, уникнення суперечностей, прогалин та декларативних положень.

Дослідження розширює межі знань про суспільні явища та процеси через категорію правовідносин як найбільш ефективний спосіб їх наукового аналізу та правового регулювання.

Особистий внесок здобувача. Положення дисертації можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, при викладенні курсу “Земельне право” та спецкурсів з проблем земельної реформи, а також у практиці здійснення земельної реформи, в тому числі у процесі реалізації та захисту прав суб`єктів земельної реформи.

Окремі результати дослідження були використані автором під час розробки наукової моделі Закону України “Про приватизацію земель”, яка здійснювалася під керівництвом проф. Андрейцева В.І. та у співавторстві з Ковальчук Т.Г., Красновою М.В., Носіком В.В. та іншими.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були апробовані у наукових статтях, повідомленнях на наукових та науково-практичних конференціях та семінарах, у навчальному процесі в Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка.

Структура дисертації обумовлена метою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев`ять підрозділів, висновків, переліку використаної літератури, що охоплює значну кількість національних нормативних актів, які складають законодавство України у сфері земельної реформи, матеріали практичної діяльності державних та інших органів, покликаних здійснити земельну реформу, публікації вітчизняних та зарубіжних авторів - юристів, економістів, філософів тощо.

Обсяг дисертації 176 сторінoк. Список літератури містить 249 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її розробки у спеціальній та земельно-правовій літературі, визначається мета та завдання дослідження, його методологічні та теоретичні засади, відображається наукова новизна роботи, положення та пропозиції, що виносяться на захист, висвітлюється її теоретичне та практичне значення, апробація і впровадження результатів дослідження у практику.

Перший розділ “Правові засади здійснення земельної реформи в Україні” присвячений розкриттю поняття та змісту земельної реформи як правової категорії. На підставі аналізу існуючих у літературі доктринальних підходів та норм чинного законодавства у цій сфері ддається визначення земельної реформи як правовідносин процесуального характеру, доводиться наявність самостійного правового інституту земельного права - правового забезпечення земельної реформи. Досліджується чинне законодавство у сфері земельної реформи з метою підтвердження запропонованих автором теоретичних положень, а також виявлення недоліків законодавчого забезпечення процесу сучасної земельної реформи в Україні.

Застосування вчення про взаємодію суспільства і природи дає змогу зробити висновок, що реформування земельних правовідносин є перманентним процесом, який співвідноситься із земельною реформою як ціле і частина, як загальне і одиничне. Історичний досвід реформування свідчить, що земельні перетворення доцільніше здійснювати еволюційними методами.

На підстві критичного аналізу доктринальних підходів до визначення земельної реформи, передумов та її сучасних завдань робиться висновок щодо змісту земельної реформи, який складає діяльність держави та інших уповноважених та зобов`язаних суб`єктів у таких чотирьох напрямах: економічному, екологічному, інституційно-функціональному та правотворчому. Причому ці напрями є загальними і можуть бути притаманні реформуванню земельних правовідносин на кожному його етапі шляхом будь-якої комбінації цих напрямів або їх частин. Обгрунтовується співвідношення земельної та аграрної реформ як частково співпадаючих понять.

У дисертації обгрунтовується, що земельна реформа здійснюється у процесуально-правовій формі і як цілеспрямована перетворююча діяльність держави має специфічну мету. Загальною метою будь-якої земельної реформи є відновлення ефективного використання земельних ресурсів України. На відміну від мети земельної реформи метою земельних правовідносин до і після неї є забезпечення, підтримання ефективного використання земельних ресурсів. Мета земельної реформи вказує на приналежність останьої до сфери земельних правовідносин, і в той же час на особливість цього процесу, який опосередковує земельні правовідносини різної якості, є своєрідним перехідним етапом у їх функціонуванні. Висловлюється думка про те, що земельна реформа незалежно від того, коли держава прийняла рішення про її проведення, розпочинається з часу початку роботи над розробкою законодавчої бази земельної реформи або над вдосконаленням інших інститутів земельного законодавства.

Оскільки всі суспільні процеси функціонують у вигляді динамічних відносин між суб`єктами з приводу певного об`єкту, то і земельна реформа може розглядатися як різновид суспільних відносин, що регулюються правом і набувають ознак правовідносин. Отже, земельна реформа - це врегульовані нормами права суспільні відносини процесуального характеру, що опосередковують зміну (перетворення) норм земельного права та земельних правовідносин, у яких зобов'язані державою органи та організації взаємодіють із зацікавленими суб'єктами (громадянами та їх організаціями) у економічному, екологічному, інституційно-функціональному та правотворчому напрямах з метою відновлення ефективного використання земельних ресурсів України. Запропоноване формально-юридичне визначення земельної реформи в конкретно-історичних умовах набуває специфічного змісту.

Дисертант підтримує думку, висловлену у земельно-правовій літературі про те, що правовідносини у сфері земельної реформи мають абсолютний характер: загальному обов'язку держави здійснити земельну реформу відповідає загальне право суб'єктів, в інтересах яких земельна реформа здійснюється, прийняти участь у її здійсненні та задовольнити свої потреби у цій сфері. Загальні права та обов`язки у сфері земельної реформи деталізуються на рівні конкретних правовідносин, що дозволяє визначати суб'єктів земельної реформи, відповідальних за проведення тих чи інших заходів.

Виокремлення самостійної групи суспільних підносин у сфері земельної реформи, що регулюються правом, спонукає до висновку про можливість об`єднання останніх в окремий правовий інститут у межах земельного права - інститут правового забезпечення земельної реформи. Цей правовий інститут відповідає також формально-юридичним критеріям виділення певної сукупності правових норм в окремий правовий інститут за такими ознаками: 1) його правові норми єднаються за своїм змістом як норми про зміну відносин власності на землю і користування землею, про зміну відносин по охороні земельних ресурсів, про вдосконалення системи та функцій державного управління у сфері використання і охорони земель, про земельно-реформаційну правотворчість; метод правового регулювання земельної реформи взагалі співпадає з методом земельного права і є субординаційно-координаційним; забезпечення, створення умов для відновлення ефективного використання земельних ресурсів є метою правового забезпечення земельної реформи, яка відрізняється від мети інших інститутів земельного права; 2) повнота регулювання земельної реформи як правовідносин полягає у наявності норм-дефініцій, уповноважуючих, зобов`язуючих та забороняючих норм, норм-принципів та інших категорій правових нори, які б регулювати земельну реформу ефективно, корисно та економічно; 3) норми правового забезпечення земельної реформи матеріалізуються в окремих правових актах, їх частинах або сукупності нормативних актів, які утворюють законодавство у сфері земельної реформи.

Правове забезпечення земельної реформи як правовий інститут має притаманні йому особливості. По-перше, він є одним із центральних інститутів сучасного земельного права України, який разом з тим є комплексним і універсальним. По-друге, зміст цього інституту, незважаючи на постійний характер реформування, є дуже рухливим, змінним в залежності від суспільних потреб. Найстабільнішою його частиною має бути сукупність правових норм, які встановлюють основи правового регулювання земельної реформи у кожному її напрямі. По-третє, цей інститут включає чотири правові форми, а саме правове забезпечення економічного напряму земельної реформи, екологічного та інституційно-функціонального напрямів земельної реформи, а також правотворчість у цій сфері.

Особливості правового забезпечення сучасної земельної реформи розглянуті шляхом характеристики законодавства України у цій сфері. Правовi норми інституту правового забезпечення земельної реформи, вiддзеркалюючи полiтичне, соцiальне, екологічне та економiчне життя держави i суспiльства, знаходять своє відображення в нормативних актах рiзного рiвня. Останнi складають інститут законодавства у сферi земельної реформи

Характеристика законодавства у сфері земельної реформи за чотирьма основними напрямами реформування показує, що воно, маючи в собі деякі раціональні ідеї, потребує серйозного вдосконалення, а саме концептуального забезпечення земельної реформи, систематизацiї нормативної бази реформування земельних вiдносин, усунення рiзного роду протирiч i колiзiй мiж нормами та нормативними актами рiзного рiвня, уникнення декларативних положень, реалiзацiя яких практично неможлива.

З метою вдосконалення механізму правового регулювання земельної реформи дисертант підтримує пропозицію прийняття єдиного кодифікованого акту земельного законодавства - Кодексу законів про землю Андрейцев В. І. Концептуальні засади реформування земельних правовідносин в Україні. //Державно-правова реформа в Україні. Матеріали наук.- практ. конференції. - К.,1997.-С.37-40 , у якому необхідно передбачити розділ, який регулював би питання переходу країни до якісно нових земельних правовідносин, тобто питання сучасної земельної реформи.

У другому розділі “Генеза правового регулювання проведення земельних реформ в Україні” досліджуються історико-правові засади земельних реформ різних часів на території України починаючи з Київської Русі, що доводить тезу про перманентність реформування земельних правовідносин, його основні напрями, особливості правового забезпечення. З цією метою автором запропонована власна періодизація історичного процесу правового регулювання земельних реформ в Україні:

І. Земельні реформи часів становлення та вдосконалення звичаєвого і писаного права на території України (ІХ-XVII ст.ст.): 1) розвиток та утвердження звичаєвого права як основного регулятора земельних правовідносин Київської Русі (ІХ-ХІVст.ст.); 2) кодифікація земельного законодавства на території України ХV-XVII ст.ст.

ІІ. Земельні реформи ХVІІІ-ХХ ст.ст. як комплексні земельно-реформаційні заходи: 3) Секуляризаційна реформа в Україні (друга пол. ХVIII ст.); 4) криза кріпацького землеволодіння та селянські реформи ХІХ ст. - початку ХХ ст. (Реформа Кисельова 1837 р., Селянська реформа 1861 р., Столипінська земельна реформа 1905 р.); 5) земельні реформи періоду революційних соціальних перетворень в УНР та УСРР(1917-1930 р.р.).

Проведений історико-правовий аналіз дав змогу зробити деякі узагальнення щодо позитивного та негативного досвіду проведення земельних реформ в Україні, який доцільно враховувати в сучасних умовах. Так, кодифікація законодавства з давніх часів була одним із способів перетворення земельних правовідносин, шляхом якої законодавець вносив новації у правове регулювання останніх. Серед них особливе значення мають норми: а) про позовну давність по земельних спорах, б) про правосуб`єктність іноземців при отриманні українських земель, в) норми про рівність у земельних правовідносинах громадян незалежно від віросповідання, г) про можливість здійснення будь-яких угод із землею та їх обов`язкову реєстрацію (хоча єдина універсальна система реєстрації земель так і не була остаточно створена), д) про обмеження розмірів земельних ділянок, що могли знаходитись у власності або у користуванні однієї особи, е) що детально регулювали відповідальність за самовільне захоплення земель.

Дослідженням виявлена строкова обмеженість деяких реформ або реформаційних заходів, але, ці строки часто не виконувалися. Для земельних реформ минулого було характерне попереднє планування, що включало: а) ревізію (облік) земель, які включалися у процес реформування; б) вивчення всього законодавчого матеріалу, який регулював до реформи земельні правовідносини; в) розробку моделі земельної реформи та проектів нормативних актів, які б детально регулювали цей процес у всіх напрямах.

Першим кроком деяких реформ було створення державного органу або їх системи, які забезпечували проведення земельної реформи, причому не тільки на рівні організаційно-методичного, але й безпосереднього здійснення ряду земельно-реформаційних заходів. В той же час у деяких випадках поряд із державними органами реформаційні заходи покладалися і на органи місцевого самоврядування.

В основу минулих земельних реформ був покладений розподіл та перерозподіл земель державою. Дореволюційним реформам притаманна детальна врегульованість кожного етапу процесу передачі земель виключно селянам. Розмір земельних ділянок, які надавалися, завжди був розрахунковим: встановлювався їх мінімальний розмір (а деколи і максимальний), а безпосередній розмір вираховувався залежно від регіонів. А при придбанні земельних ділянок будь-якими іншими правовими способами передбачалися їх більш великі розміри. Передбачалася черговість отримання земель за певними ознаками осіб, які мали право на їх отримання. Першочергово земельні ділянки надавалися за заслуги перед державою. Законодавство передбачало детальний розподіл витрат на проведення землевпорядних робіт під час здійснення деяких земельних реформ. Після отримання селянами земельних ділянок їм заборонялося відчужувати останні протягом певного періоду часу (10 років тощо), крім відчуження їх на користь членів громади. Переселення застосовувалося як один із заходів земельних реформ всіх часів, як один із способів вирішення проблеми малоземелля. Для забезпечення ряду земельно-реформаційних заходів, особливо фінансового характеру, створювався земельний банк.

Мета земельних реформ втілювалася через індивідуальні та колективні форми землекористування. Разом з тим у кожній реформі перевага надавалась одній із форм, тому заходи щодо їх запровадження нерідко набували примусового характеру.

Загальною негативною ознакою більшості попередніх реформ було невиконання або неточне виконання законодавства у сфері земельної реформи на місцях, розходження законодавства із практикою його застосування.

Отже, аналіз правового регулювання земельних реформ минулого спонукає до висновку про наявність деяких спільних рис цих реформ та сучасної земельної реформи. Це дає підстави для врахування позитивних моментів та уникнення негативних наслідків минулих земельних реформ при проведенні сучасної земельної реформи в Україні.

У третьому розділі “Правовідносини у сфері земельної реформи” на підставі тлумачення чинного законодавства проводиться наукова класифікація правовідносин у сфері земельної реформи та їх структурних елементів, обгрунтовуються висновки про перспективи вдосконалення їх правового регулювання; досліджуються можливі правопорушення у сфері земельної реформи, засоби та способи відновлення порушених прав суб`єктів земельної реформи.

Підстави виникнення, зміни та припинення земельно-реформаційних правовідносин поділяються на соціальні та юридичні, або передумови та власне підстави правовідносин. Останні є об`єктом дослідження і включають приписи законодавства у сфері земельної реформи та післяреформаційного земельного законодавства та юридичні факти. Юридичні факти з огляду на процесуальний характер земельно-реформаційних правовідносин функціонують переважно у вигляді юридичних складів. Розглядаються особливості подій як підстав цих правовідносин, зокрема, перебіг часу або настання певної дати. Автором виділяються загальні риси юридичних фактів та приписів законодавства як підстав припинення земельно-реформаційних правовідносин на загально-державному рівні та на рівні конкретних правовідносин. Обгрунтовується система підстав правовідносин, особливо юридичних фактів, у сфері земельної реформи, яка потребує постійного вдосконалення шляхом їх уніфікації з метою підвищення зацікавленості особи брати участь у процесі земельної реформи.

Суб'єкти правовідносин у сфері земельної реформи визначаються як окремі індивіди та їх організації різних рівнів та напрямів діяльності, які на підставі закріпленої у правових нормах у сфері земельної реформи правосуб'єктності реалізують свої суб'єктивні права та обов'язки шляхом активної діяльності по реформуванню земельних відносин. Застосовуючи загальноприйнятий розподіл учасників правовідносин на громадян та організації (державні та недержавні), автором наводиться класифікація суб`єктів земельної реформи в залежності від особливостей їх правового статусу у цій сфері на: а) суб'єктів проведення земельної реформи, якими є переважно державні та уповноважені державою органи, а також деякі державні та недержавні організації, не наділені державно-владними повноваженнями, б) суб'єктів, в інтересах яких проводиться земельна реформа: громадян та їх організації, які виявили бажання скористатися своїми правами у ході земельної реформи.

Аналіз ознак правосуб`єктності учасників земельної реформи, особливо громадян, як-то приналежність до громадянства певної країни, віковий критерій, психічний та фізичний стан, сімейне становище тощо, свідчить про значні прогалини у їх правовому статусі, тому пропонуються шляхи його вдосконалення.

Об`єкти правовідносин у сфері земельної реформи, на які спрямована діяльність учасників, розглядаються шляхом їх поділу на види в залежності від напрямів реформування та значення у процесуальних правовідносинах. Загальним об`єктом за задумом законодавця виступає земля. Опосередкованим об`єктом економічного та екологічного напрямів земельної реформи виступають конкретні категорії земель, які визначаються як багатофункціональні об`єкти, кожна з функцій яких має в сучасних умовах непересічне значення. Саме у ході земельної реформи земля починає виконувати всю сукупність передбачених для неї функцій, чим і має досягтися мета реформування.

Отже, у земельно-реформаційних правовідносинах чітко прослідковується основний об`єкт цих правовідносин - земля, що у конкретних правовідносинах виступає у вигляді окремих земельних ділянок або земельних масивів визначеного цільового призначення (оскільки саме вона відображена у меті земельної реформи), та допоміжні об`єкти (або засоби здійснення земельної реформи) - різного роду документи, в тому числі нормативно-правові акти у сфері земельної реформи та післяреформаційного земельного законодавства, матеріально-технічні засоби тощо, які сприяють перетворенню мети земельної реформи у реальність.

Зміст правовідносин у сфері земельної реформи проаналізовано шляхом поділу його на юридичні (права та обов`язки) та матеріальні (активна діяльність суб`єктів по їх реалізації) складові. Юридичний зміст узагальнено розділений на обов`язок здійснити земельну реформу, який покладений на державу та уповноважені нею органи, та право прийняти участь у проведенні земельної реформи, яке належить громадянам та їх організаціям. Загальний юридичний зміст конкретизуються на рівні правовідносин у певну сукупність прав та обов`язків, які виведенні дисертантом із змісту чинного законодавством шляхом його тлумачення. Тому в законі пропонується передбачити основні процесуальні права та обов'язки громадян та інших суб'єктів цього процесу.

Дисертант виділяє порушення прав суб`єктів земельної реформи на загальнодержавному рівні, якими є порушення: а) рівного права на отримання земельних ділянок у ході земельної реформи, б) права на безоплатну приватизацію землі тощо, поновити які пропонується перш за все через належне правове регулювання створення і використання фонду приватизації земель, виплати компенсацій громадянам за неможливіть отримати земельні ділянки, встановлення розрахункових розмірів земельних ділянок, які передаються у власність або у користування в залежності від регіону та конкретної місцевості, отримання земельних ділянок громадянами за місцем проживання та врегулювання ряду інших питань.

Правопорушення на рівні конкретних земельно-реформаційних правовідносин класифіковані за напрямами реформування та наведені можливі гарантії їх поновлення. Серед них особливе місце посідає юридична відповідальність за порушення законодавства у сфері земельної реформи. Як складова міжгалузевої юридичної відповідальності вона поділяється на адміністративну, кримінальну, дисциплінарну, майнову та земельно-правову в залежності від ступеня небезпеки скоєного правопорушення та передбачених заходів державно-правового примусу. Вдосконалення законодавства у сфері земельної реформи тут має полягати у закріплення примірного переліку протиправних діянь, за скоєння яких можна застосовувати відповідні санкції юридичної відповідальності.

У розділі аналізуються зазначені види юридичної відповідальності у цій сфері на підставі чинного законодавства та практики його застосування, зазначається, що їх правове регулювання потребує вдосконалення. Тому пропонуються окремі склади, які доцільно внести до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України. Обгрунтовується застосування майнової та дисциплінарної відповідальності у сфері земельної реформи, в тому числі шляхом відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рішенням суду. Підтримується пропозиція вчених з урахуванням історичного досвіду та апробованої практики деяких країн про створення і функціонування у судовій системі України спеціальних судів щодо розгляду земельних спорів та відповідних процедур, здатних якомога оперативніше забезпечити захист порушених земельних прав громадян, інших власників та землекористувачів.

Розглянуті структурні елементи правовідносин у сфері земельної реформи спонукають до висновків про те, що процесуально-правові процедури, які складають зміст земельної реформи потребують уніфікації кола суб`єктів отримання земельних ділянок; органів, які здійснюють припинення права на землю (в тому числі її вилучення) та надання земельних ділянок державної власності (особливо органів, які приймають рішення про відчуження земель); об`єктів відчуження, зокрема, запровадження єдиної класифікації їх цільового призначення; кількості та послідовності стадій кожної процедури, а також їх документального юридичного оформлення.

З огляду на триваючу кодифікацію земельного законодавства у цій сфері доречним було б розробити загальні процедури передачі земельних ділянок безоплатно, за плату, припинення права на них, врахувавши позитивний та негативний досвід сучасного правового регулювання цих питань. В той же час такі процедури мають бути достатньо конкретними, щоб уникнути їх деталізації на рівні підзаконних актів. У разі ж потреби особливого правового регулювання відчуження земель окремих категорій або особливого суб`єктного складу правовідносин відчуження земельних ділянок доцільно розробити на основі загальної процедури спеціальні процедури відчуження земельних ділянок.

ВИСНОВКИ

У висновках зазначається, що вирішенню проблем правового забезпечення земельної реформи має сприяти створення юридичного механізму забезпечення цього процесу. Розділом Перехідні положення запропонованого у юридичній літературі Кодексу законів про землю бажано кодифікувати чинне законодавство у сфері земельної реформи з точки зору дотримання та поновлення законодавчо та практично порушених земельних прав громадян у цій сфері.

Перманентність реформування земельних правовідносин обумовлює їх постійне вдосконалення шляхом включення у вищезазначений кодифікований акт розділу Правове забезпечення земельної реформи.

Норми цих розділів мають бути достатньо конкретними, щоб стати нормами прямої дії, особливо в частині захисту земельних прав людини, інтересів держави і юридичних осіб.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Силенок О.І. Деякі аспекти розвитку законодавства про земельну реформу. // Вісник Київського університету ім. Тараса Шевченка. - Юридичні науки. - Вип.35. - 1998. - С. 58-64.

Силенок О.І. Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин у сфері земельної реформи. // Вісник Київського університету ім. Тараса Шевченка. - Юридичні науки. - Вип.36. - 1998. - С. 50-55.

Ковальчук Т.Г., Заєць О.І. Приватизація земель в Україні: шляхи розв`язання законодавчих колізій. //Право України. - 1999. - № 8. - С. 27-30.

Заєць О.І. Деякі особливості правового статусу суб'єктів правовідносин у сфері земельної реформи. //Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - № 9. - С. 32-35.

Заєць О.І. Проблеми юридичних гарантій захисту прав суб`єктів правовідносин у сфері земельної реформи / Заєць О.І.; Київ. ун-т. - Київ, 1999. - 14 с. - Укр. - Деп. В ДНТБ України. - 1999. - 5 липня. - № 198. - Ук 99.

АНОТАЦІЇ

Заєць О.І. Правові аспекти земельної реформи в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право. - Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 1999.

Захищаються нові наукові положення: правове забезпечення здійснення земельної реформи як перманентного процесу у житті суспільства і держави у їх взаємодії з природою; юридичні ознаки поняття земельної реформи та її змісту; загальна мета та завдання земельної реформи. Обгрунтовується існування комплексного та універсального правового інституту - правового забезпечення земельної реформи як одного з центральних інститутів земельного права і законодавства. Обгрунтовуються пропозиції щодо суттєвого вдосконалення законодавства України у сфері земельної реформи шляхом включення розділів “Правове забезпечення земельної реформи” та “Перехідні положення” у запропонований у юридичній літературі Кодекс законів про землю, а також щодо застосування заходів юридичної відповідальності за правопорушення у цій сфері.

Ключові слова: земельна реформа; реформування земельних правовідносин; правове забезпечення земельної реформи; правовідносини у сфері земельної реформи.

Zayets O.I. Legal aspects of land reform in Ukraine. - Copyright.

Thesis for a candidate degree by specialty 12.00.06 - Land Law; Agricultural Law; Environmental Law; Natural Resources Law. - National Taras Shevchenko University of Kyiv, Kyiv, 1999.

The thesis advances new scientific concepts and provisions concerning legal guarantees of realization of land reform as a constant process in the society and state life in their interaction with the nature; legal characteristics of land reform concept and its contents; general aim and tasks of land reform. The author substantiates the existence of complex and universal legal institute of land reform legal guarantee as one of the central institutes of land law and legislation. There are also substantiated propositions for essential improvement of Ukrainian legislation in the sphere of land reform by including of parts “Legal Guarantees of Land Reform” and “Transitional Norms” to suggested in the legal literature the Land Laws Code as well as the application of judicial responsibility measures for law violations in this sphere.

Key words: land reform; reformation of land legal relations; legal guarantees of land reform; legal relations in the land reform sphere.

Заец Е.И. Правовые аспекты земельной реформы в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06. - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсовое право. - Киевский Национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1999.

Диссертация посвящена правовым аспектам обеспечения проведения земельной реформы в Украине.

Структура диссертации обусловлена целью научного исследования, которая состоит в пополнении теории земельного права научными знаниями о правовом институте земельного права - правовом обеспечении земельной реформы - и о его предмете - правоотношениях в сфере земельной реформы, об особенностях структуры последних и перспективах их развития, о механизме реализации прав и обязанностей субъектов правоотношений в сфере земельной реформы.

Диссертация состоит из вступления, трёх разделов, которые включают девять подразделов, выводов, перечня использованной литературы, который охватывает значнительное количество национальных нормативных актов, составляющих законодательство Украины в сфере земельной реформы, материалов практической деятельности государственных и других органов, призванных осуществить земельную реформу, публикаций отечественных и зарубежных учёных и практиков - юристов, экономистов, философов и других.

Во вступлении обосновывается актуальность темы исследования, научная новизна работы и её практическое значение.

В первом разделе доказана перманентность реформирования земельных правоотношений; установлено соотношение земельной реформы и реформирования земельных правоотношений как части и целого; путем анализа различных доктринальных подходов выведено и сформулировано определение понятия земельной реформы через категорию процессуальных правоотношений, которые опосредуют изменение (усовершенствование) земельных отношений; определено содержание земельной реформы; обоснована юридическая природа института правового обеспечения земельной реформы; охарактеризовано законодательство Украины в сфере земельной реформы и определены основные недостатки современного законодательного регулирования правоотношений в этой сфере.

Во втором разделе исследуются исторические корни земельно-правового реформирования на территории Украины в разные периоды начиная со времен Киевской Руси. Автором предлагается собственная периодизация украинской истории в зависимости от проводимых земельно-реформационных мер. Сделан вывод о полезности некоторых элементов реформационных процесов прошлого для эффективного исполнения задач современной земельной реформы, а также о негативных сторонах тех процесов.

В третьем разделе проанализированы правоотношения в сфере земельной реформы путем отдельной характеристики их структурных элементов: субъектов, объектов, содержания, оснований возникновения, изменения и прекращения с помощью научной классификации каждого элемента. На основании этого сделан вывод о необходимости их законодательной унификации, нормативного установления логичного соотношения общего и особенного в процессе осуществления земельной реформы. Определены существующие и возможные правонарушения в сфере земельной реформы как на общегосударственном уровне, так и на уровне конкретных правоотношений, а также юридические гарантии восстановления нарушеных прав субъектов правоотношений в сфере земельной реформы. Особое внимание уделено юридической ответственности за правонарушения в сфере земельной реформы, внесены предложения по усовершенствованию ее законодательного урегулирования, в том числе предложены научные модели норм об административной и уголовной ответственности, которыми возможно дополнить соответствующие кодексы Украины.

В выводах говорится о том, что решению проблем правового обеспечения земельной реформы должно способствовать значительное усовершенствование действующего законодательства в этой сфере путём разработки и включения разделов “Правовое обеспечение земельной реформы” и “Переходные положения” в Кодекс законов о земле, проект которого разрабатывается учеными-правоведами Украины.

Ключевые слова: земельная реформа; реформирование земельных правоотношений; правоотношения в сфере земельной реформы. правовое обеспечение земельной реформы.

Размещено на Allbest.ru