Особливості створення та правове становище акціонерних товариств

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Кафедра господарського права

Реферат

з дисципліни «Господарське право»

на тему: «Особливості створення та правове становище акціонерних товариств»

Виконав:

Студент 4-го курсу, групи П-10з-2

Мірошниченко А.І.

Перевірив: ст. викладач

Оболєшева О.Є.

Донецьк 2014

Зміст

Вступ

Розділ I. Поняття та особливості створення акціонерного товариства

1.1 Поняття та ознаки акціонерного товариства

1.2 Особливості створення акціонерного товариства

Розділ II. Вдосконалення чинного законодавства щодо правового становища акціонерних товариств

Висновки

Список використаної літератури

акціонерний статутний законодавство

Вступ

Основною організаційно-правовою формою підприємств і монополій у всіх сферах економіки розвинених країн є акціонерні товариства. На сучасному етапі розвитку підприємництва вони є не лише формою централізації вільних капіталів, а й засобом мобілізації заощаджень населення для перетворення їх на капітал. Акціонерні товариства, та загалом акціонерна справа в економіці нашої держави відіграють важливу роль, адже саме цей вид господарських відносин створює найбільшу частку ВВП країни. Удосконалення правового регулювання їхньої діяльності є важливим завданням розбудови ринкових відносин і значною мірою визначатиме успішність інтеграції України до системи світових господарських зв'язків, залучення іноземних інвестицій. Тому на сьогоднішній день виникає потреба у визначенні правового становища акціонерних товариств, вивченні їх особливостей та удосконаленні законодавства, що регулює даний вид господарських товариств.

Проблематика правового становища акціонерних товариств була предметом досліджень вітчизняних науковців та юристів-практиків, які працюють в цій галузі, зокрема : Вінник О.М., Винокурова Л.Ф., Венидиктова Л.Ф., Грудницького С.М., Мамутова В.К., Смолина Г.В., Саніахметової, Н. О., Пилипенко А.Я., Чувпила О.О., Щербини В.С. та інших.

Розділ I. Особливості створення акціонерного товариства

1.1 Поняття та ознаки акціонерного товариства

Проаналізувавши Закони України «Про акціонерні товариства», «Про господарські товариства» та Господарський кодекс України (далі - ГК) можна побачити, що кожний нормативний акт дає різні визначення поняттю акціонерного товариства. Однак, узагальнюючи ці визначення доходимо висновку, що їх зміст єдиний.

Так, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства», акціонерне товариство (далі - АТ) - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Ст. 24 Закону України «Про господарські товариства» встановлює, що акціонерним визнається товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Щодо ГК, то ч. 2 ст. 80 визначає акціонерне товариство як господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

З наведених визначень поняття АТ випливають і його основні відмітні правові особливості, що зумовили велике поширення цієї організаційної форми в усіх системах права сучасного світу:

АТ визнається юридичною особою;

АТ несе перед кредиторами виняткову майнову відповідальність у межах належного йому майна;

для АТ характерна наявність акціонерного (статутного) капіталу, поділеного на частини, що називаються акціями.

АТ має такі ознаки:

воно є господарською організацією корпоративного типу, різновидом господарського товариства;

належить до товариств - об'єднань капіталів, у яких майнові елементи домінують над особистими (для участі в АТ досить зробити майновий внесок - оплатити акцію, а персональна участь - трудова, в управлінні справами товариства - зазвичай є необов'язковою);

статутний фонд АТ має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам;

має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій), воно є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов'язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.;

фізичні та юридичні особи, які придбали акції АТ, набувають статусу акціонерів, права і обов'язки яких визначаються законом;

особливою ознакою АТ є обмеження відповідальності акціонерів: вони відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій;

АТ має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить товариству, призначати керівника та реалізовувати інші права власника дочірнього підприємства;

майно АТ є неподільним, оскільки відповідно до чинного законодавства ні сам акціонер, ні його кредитори або спадкоємці (правонаступники) не мають права вимагати виділу частки акціонера в майні товариства;

АТ має більш складну порівняно з іншими товариствами систему управління;

АТ (особливо публічному) властива також така ознака як публічність діяльності. Публічність діяльності полягає у тому, що інформація про створення та фінансово-господарську діяльність АТ у визначеному законодавством обсязі підлягає опублікуванню у засобах масової інформації, тобто є відкритою;

АТ є найбільш складною в плані правового регулювання формою функціонування господарського товариства, яка відрізняється практично за всіма параметрами від інших видів господарських товариств.

Нижче наведені найбільш характерні ознаки для АТ, які виділяють практично всі спеціалісти у галузі господарського права:

наявність власного майна, тобто майна, яке належить АТ на праві власності (коштів і майна, сплачених за акції, виготовленої продукції, одержаних доходів, майна, придбаного за рахунок власних або позикових коштів і на інших законних підставах);

мінімальне число засновників - 1 (максимальне - не обмежується);

засновники - фізичні та / або юридичні особи;

обов'язкова наявність статутного та резервного фондів, вимоги до мінімального розміру, співвідношення і порядок формування яких визначається Законом України «Про акціонерні товариства» (статутний фонд не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам); резервний фонд не менше 15% від статутного і поповнюється за рахунок щорічних відрахувань, які не можуть бути менше 5% суми чистого прибутку;

придатність форми АТ для підприємств, інших господарських організацій низового ланцюга економіки (банків, страхових організацій, інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, бірж, господарських об'єднань);

участь акціонерів в управлінні, яке залежить від кількості акцій, які належать їм на праві власності;

можливість у засновників (акціонерів) вибору типу АТ: приватного чи публічного;

визначення обсягу прав акціонерів залежно від типу акцій (прості чи привілейовані), які належать їм на праві власності.

1.2 Особливості створення акціонерного товариства

Сама процедура створення АТ в різних країнах світу має певні особливості, тобто залежить від правового регулювання цього питання в тій чи іншій країні. Однак існують загальні риси і тенденції в правовому регулюванні порядку створення АТ.

АТ можуть створюватися шляхом заснування і шляхом реорганізації. Процес створення - це ряд послідовних стадій, передбачених законом. Розглянемо процес створення АТ шляхом заснування.

Встановлення у п. 5 ст. 9 Закону України «Про акціонерні товариства» етапів створення АТ має практичне значення (визначає порядок основних дій засновників, спрямованих на заснування АТ), а також правові підстави для здійснення наступних етапів. Хоча у п. 4 Положення про порядок реєстрації випуску (випусків) акцій при заснуванні акціонерних товариств, визначено дещо інший (більш деталізований) порядок створення AT, проте визначені в ньому етапи (з огляду на їх зміст) в основному збігаються із зафіксованими у п. 5 ст. 9 Закону України «Про акціонерні товариства»:

-- перший етап заснування AT -- прийняття зборами засновників рішення про створення AT і про закрите/приватне розміщення акцій, що фіксується (разом з визначенням уповноважених засновників, на яких покладається вчинення відповідних дій) у засновницькому договорі і є підставою для переходу до наступних дій засновників;

-- другим етапом є подання уповноваженим на це засновником/ засновниками заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до вимог Положення про порядок реєстрації випуску (випусків) акцій при заснуванні акціонерних товариств;

-- у разі позитивного рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за результатами попереднього етапу, тобто розгляду документів, поданих для реєстрації випуску акцій, здійснюється їх реєстрація і заявникові (уповноваженому засновнику/засновникам AT) видається відповідне тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску акцій встановленого зразка (третій етап);

-- четвертим етапом є присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів (здійснюється Національним депозитарієм України відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» і підтверджується випискою з відповідного реєстру);

-- п'ятим етапом є укладення договору з депозитарієм про обслуговування емісії акцій (в якому, відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», визначається порядок взяття на обслуговування та обслуговування емісії цінних паперів, операцій емітента в депозитарії щодо випущених ним цінних паперів, порядок переведення цінних паперів з документарної форми у бездокументарну тощо) або з реєстратором -- про ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

-- шостим етапом є закрите/приватне розміщення акцій серед засновників товариства відповідно до їх часток у статутному капіталі AT, визначених засновницьким договором; вимоги до такого розміщення акцій, зокрема строку (відповідно до рішення про закрите/приватне розміщення акцій, але не пізніше двох місяців з дня початку їх розміщення), ціни розміщення, визначаються ст. 32 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», Положенням про порядок реєстрації випуску (випусків) акцій при заснуванні акціонерних товариств; кошти, що сплачуються засновниками за акції, зараховуються на рахунок, відкритий відповідно до пунктів 4.2 і 4.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах [12];

-- сьомий етап -- оплата засновниками повної (а не часткової чи більшої за повну) вартості акцій, що може здійснюватися грошовими коштами або майном, майновими і немайновими правами, що мають оцінку, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник, і векселів); затвердження оцінки майна, що вноситься засновниками в рахунок оплати акцій товариства, повинно відбуватися на установчих зборах;

-- восьмий етап -- затвердження установчими зборами AT результатів закритого/приватного розміщення акцій серед засновників AT, затвердження статуту AT, а також прийняття інших рішень, передбачених законом;

-- дев'ятий етап є завершенням створення товариства як юридичної особи -- його державною реєстрацією в загальному порядку, що здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців»; спеціальний порядок -- як основний -- державної реєстрації передбачається для AT, що здійснюють певні види діяльності, наприклад акціонерних банків; разом з тим, державна реєстрація AT у загальному та/або спеціальному порядку не є завершенням його створення, оскільки товариство є інституційним емітентом цінних паперів -- акцій, що зумовлює наявність додаткових етапів, у тому числі:

-- десятого етапу -- подання уповноваженими представниками AT звіту про результати закритого/приватного розміщення акцій Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку;

-- одинадцятого та дванадцятого етапів -- відповідно: реєстрації зазначеного звіту Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку та отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;

-- завершальним (тринадцятим) етапом є видача засновникам AT документів, що підтверджують право власності на акції (відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі їх емісії в бездокументарній формі -- виписка з рахунка у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів).

Порушення зазначеного порядку створення AT є підставою для застосування Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідних заходів: прийняття рішення про відмову в реєстрації звіту про результати закритого/ приватного розміщення акцій, що, в свою чергу, є підставою для звернення до суду з позовом про ліквідацію AT (у разі задоволення судом такого позову і направлення його копії державному реєстратору останній має вчинити передбачені ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців» дії та у встановленому порядку внести до Єдиного державного реєстру запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи).

Розділ II. Вдосконалення чинного законодавства щодо правового становища акціонерних товариств

Хоча поступово прогалини в українському акціонерному законодавстві заповнюються, та все ж рівень захищеності дрібних акціонерів від можливих проявів свавілля та зловживань з боку власників великих пакетів акцій і посадових осіб АТ залишається незадовільним. Нехтування (а то й просто ігнорування) інтересів значної частини акціонерів вже призвело до негативних наслідків: непоодинокими є випадки ошукування акціонерів недобросовісними (несумлінними) засновниками та посадовими особами частини АТ. Це призвело до втрати довіри з боку дрібних акціонерів до такого способу вкладення грошових коштів з метою отримання частини прибутку АТ (дивідендів), як придбання акцій, а відтак -- до втрати важливого внутрішнього джерела інвестування вітчизняної промисловості та інших галузей народного господарства країни.

Проблема захисту прав акціонерів належить до категорії стратегічних в умовах становлення та розвитку соціальне орієнтованої ринкової економіки. Це вже давно збагнули законодавці в країнах з нині цивілізованим характером акціонерного законодавства, якому притаманні ґрунтовність і всебічність регулювання правового становища АТ й акціонерів, а також взаємовідносин між ними. При цьому використовуються різноманітні засоби, більшість із яких є типовими для акціонерного права країн ринкової економіки: механізми відповідальності засновників і посадових осіб АТ, а також власників найбільших пакетів акцій (насамперед контрольного пакета, володіння яким дозволяє контролювати діяльність товариства і чинити на нього вирішальний вплив) за спричинену з їхньої вини шкоду решті акціонерів цього ж товариства; надання акціонерам прав, що забезпечують захист їхніх інтересів (право голосу, право на інформацію про діяльність АТ, право на дистрибуції тощо).

Нарівні з вищеназваними засобами захисту інтересів акціонерів у деяких країнах використовуються особливі засоби, які часом навіть не мають аналогів в акціонерному законодавстві більшості країн світу.

Своєрідним законодавцем моди у сфері акціонерного права, як справедливо зауважує ряд авторів стали Сполучені Штати Америки, де ринкові відносини представлено в найбільш чистому (порівняно з іншими країнами) вигляді. Американський досвід досить широко використовується в інших країнах ринкової орієнтації, особливо тих з них, у яких, власне, заново формується акціонерне законодавство після тривалого періоду панування адміністративно-командної економіки, зокрема в Російській Федерації.

Система акціонерного законодавства включає Модельний закон Сполучених Штатів Америки "Про підприємницьку корпорацію" та відповідні закони штатів, механізми захисту прав акціонерів, характерні для акціонерного права країни в цілому, які нерідко відрізняються значною своєрідністю порівняно з системами континентального права. Такими механізмами є: право акціонера на незгоду, а також такі специфічні судові способи захисту, як "колективні" та "похідні" позови.

Право на незгоду, якому присвячена ціла глава з 14 статей Модельного Закону "Про підприємницьку корпорацію", за американським законодавством має власник акцій підприємницької корпорації, яка за своїм правовим становищем подібна до акціонерних товариств країн континентального права. Цим правом користуються власники акцій, до яких належать як зареєстровані власники акцій, так і власники - бенефіціарії, чиї акції утримуються голосуючим трастом або уповноваженою власником особою.

Зміст права на незгоду полягає в тому, що акціонерові в разі його незгоди з певними рішеннями корпорації, які зачіпають його інтереси, надається право вимагати оплати справедливої вартості своїх акцій.

Право на незгоду дозволяє оптимально врахувати інтереси тих акціонерів, які своїми голосами не можуть впливати на рішення корпорації, що своєю чергою, може призвести до прийняття невигідних для них рішень. Американський законодавець при цьому встановлює додаткові обов'язки для корпорації, обмежуючи в такий спосіб свободу її дій з метою захисту публічного інтересу, що забезпечує соціальну орієнтацію ринкової економіки, до чого прагне і Україна. Започаткування вітчизняним законодавцем права на незгоду, аналогічного вищеописаному, сприяло б цивілізованому розвиткові ринкових відносин в Україні та збільшенню внутрішніх джерел інвестування вітчизняних товаровиробників за рахунок численних вкладів дрібних інвесторів. Тому пропонуємо внести окрему статтю з цього приводу до Закону України «Про акціонерні товариства».

Варто також дослідити судові способи захисту прав акціонерів за законодавством Сполучених Штатів Америки, які більш різноманітні, ніж в системах континентального права. До них належать не лише традиційні способи судового захисту (пред'явлення акціонером від свого імені та у власних інтересах позовів до корпорації, що отримали назву "прямих позовів", але й такі специфічні, як "колективні позови" та "похідні позови", тобто позови акціонерів від імені та в інтересах корпорації).

Система "прямих позовів" включає позови про:

- право на голос;

- право на отримання інформації про діяльність корпорації (право проінспектувати цю діяльність);

- надання передбачених статутом корпорації дистрибуцій ;

- реєстрацію передачі акцій іншій особі та внесення акціонера до реєстру акціонерів;

позови до менеджерів корпорації, які обманом примусили чи схилили акціонера придбати чи продати акції (в разі, наприклад, надання завідомо недостовірної інформації).

Пред'являючи "прямі позови", акціонери у Сполучених Штатах Америки нерідко користуються механізмом "колективних позовів", що передбачає подання потерпілим акціонером позову від імені всіх акціонерів, що перебувають в аналогічному становищі. Це дозволяє об'єднати зусилля (і відповідно -- кошти) всіх потерпілих від неправомірних дій корпорації чи її посадових осіб акціонерів, зменшити їхні видатки на ведення справи в суді, водночас надаючи їм можливість обрати кваліфікованого адвоката, а також провести судовий розгляд справи в найекономічніший спосіб. З цією метою було б доцільно внести відповідні зміни у Закон України «Про акціонерні товариства».

Розглянуті тут способи судового захисту прав акціонерів є не лише оригінальними і чудово розробленими з позиції юридичної техніки, а й адекватними соціально орієнтованій ринковій системі господарювання і добре апробованими в цій системі. Тому українському законодавцеві доцільно було б вивчити і врахувати досвід Сполучених Штатів Америки в регулюванні аналогічних відносин в Україні, адаптувавши цей досвід до вітчизняних умов.

Висновки

Однією з розвинених форм господарських товариств є акціонерне товариство. Акціонерна форма господарювання має істотні переваги: фінансові - створює механізм оперативної мобілізації великих за розміром інвестицій і регулярного одержання доходу у формі дивідендів на акції; економічні - акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої системи виробничо-господарських зв'язків, опосередкованих перехресним або ланцюговим володінням акціями.

Акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонерне товариство володіє цілою сукупністю ознак, з яких можна виділити головні:

- визнається юридичною особою;

- воно є господарською організацією корпоративного типу, різновидом господарського товариства;

- особливою ознакою АТ є обмеження відповідальності акціонерів: вони відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій;

- засновники - фізичні та / або юридичні особи;

- обов'язкова наявність статутного та резервного фондів, вимоги до мінімального розміру, співвідношення і порядок формування яких визначається Законом України «Про акціонерні товариства» (статутний фонд не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам); резервний фонд не менше 15% від статутного і поповнюється за рахунок щорічних відрахувань, які не можуть бути менше 5% суми чистого прибутку;

- участь акціонерів в управлінні, яке залежить від кількості акцій, які належать їм на праві власності;

- можливість у засновників (акціонерів) вибору типу АТ: приватного чи публічного.

Акціонерне товариство може створюватися шляхом заснування і шляхом реорганізації. Процес створення - це ряд послідовних стадій (яких налічується тринадцять), передбачених законом.

Права, обов'язки та відповідальність учасників акціонерного товариства регулюється розділом V Закону України «Про акціонерні товариства».

Права акціонерів поділяються в залежності від виду акцій, якими володіє акціонер - прості та привілейовані акції.

Основною особливістю, за якою товариство відрізняється від інших суб'єктів господарювання є можливість добровільного об'єднання майна та зусиль засновників (учасників) для формування ними власності. При цьому (учасники) засновники господарського товариства, які передали майно до статутного фонду не є власниками майна товариства у правовому розумінні.

Майно, що перебуває у власності товариства, поділені на фонди. В обов'язковому порядку створюється статутний і резервний фонд.

Статутний фонд - сукупна вартість (у грошовому виразі) вкладів учасників (засновників) у майно при створенні господарського товариства для забезпечення його діяльності у розмірах, визначених установчими документами.

Резервний капітал формується у розмірі не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу товариства шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 відсотків суми чистого прибутку товариства за рік.

Загалом акціонерна форма господарювання є прогресивною і повинна надалі існувати і вдосконалюватись в нашій державі.

На основі проведеного аналізу змісту Закону України «Про акціонерні товариства» було визначено ряд нововведень, які матимуть значний позитивний ефект для стабільності, прозорості та ефективності роботи акціонерних товариств. Одним із головних завдань є посилення захисту прав акціонерів.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про акціонерні товариства»: // Відомості Верховної Ради України. - 2008.- № 50-51.- ст.384.

2. Закон України «Про господарські товариства»: // Відомості Верховної Ради України.- 1991. - № 49.- ст.682.

3. Господарський кодекс України: // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - ст.144.

4. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М.К. Галянтич, С. М. Грудницька, О. М. Міхатуліна та ін. -- К.: МАУП, 2005. -- 424 с.

5. Щербина В. С. Господарське право: Підручник. -- 2-е вид., перероб. і доп. -- К.: Юрінком Інтер, 2005. -- 592 с.

6. Луць В.В. Корпоративне право України: Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 380 c.

7. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2004.- 624 с.

8. Вінннк О. М. Науково-практичний коментар Закону України «Про акціонерні товариства» / О.М. Вінник. -- К.: Юрінком Інтер, 2009.-- 312 с.

9. Положення про порядок реєстрації випуску (випусків) акцій при заснуванні акціонерних товариств. - Положення про порядок реєстрації випуску (випусків) акцій при заснуванні акціонерних товариств, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 30.12.2009, № 1639 .

10. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»: // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 15. - ст.67.

11. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»: // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 31. - ст.268.

12. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах. - Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою правління НБУ 12.11.2003, № 492.

13. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців»: // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - ст.263.

14. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради. - 2003. - №40-44. - Ст. 356.

15. Смолин Г.В. Господарське право України. Загальна частина: Навчальний посібник. - Л. - 2008. - 466 с.

Размещено на Allbest.ru