Цивільна процесуальна форма

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

Кафедра цивільного процесу

РЕФЕРАТ

Студентки 3 курсу

1 потоку 1 групи

Макаренко Маргарити

Одеса 2013

План

1. Суть та значення цивільної процесуальної форми

2. Поняття, система і значення принципів процесуального права

3. Об'єкт і зміст цивільних процесуальних правовідносин

4. Поняття процесуального правонаступництва, його процесуальне положення

5. Задача

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

З проголошенням України незалежною державою право кожного на судовий захист стало одним із фундаментальних прав людини, гарантованих у конституційному порядку. Закріплене в конституціях більшості розвинутих держав, воно посідає чільне місце в структурі конституційно-правового статусу людини та є необхідним фактором. Право на правосуддя відображається в основних засадах судочинства.

Зокрема, Конституцією України передбачається низка гарантій, однією із яких є право судового захисту, що передбачена статтею 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Згідно зі ст.16ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Але для реалізації цього права необхідне механізму втілення цих прав, що забезпечується цивільним процесом, завданнями якого є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичний осіб, інтересів держави України, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, іноземних держав та інших суб'єктів публічного права.

Тому виникає необхідність дослідження різних елементів цивільного процесу, таких як: процесуальна форма, принципів цивільного процесу, об'єктів та змісту, а також процесуального правонаступництва. Без вивчення цих аспектів цивільного процесу неможливо розуміння суті судочинства в цілому.

1. Суть і значення цивільної процесуальної форми

Цивільна процесуальна форма - це встановлений цивільним процесуальним правом порядок розгляду і вирішення цивільних справ судами загальної юрисдикції. Визначальною рисою цивільної процесуальної форми як моделі будь-якої цивільної справи є система вимог, закріплених нормами цивільного процесуального права. Це послідовний порядок розгляду і вирішення цивільної справи, діяльності всіх без виключення осіб, які беруть участь у процесі, який включає визначену систему гарантій і спрямований на досягнення кінцевої мети - відновлення права чи захисту охоронюваного законом інтересу. Цивільно-процесуальна форма викладена в ЦПК, у зв'язку з цим вона повинна сприйматися як система правових вимог, які пред'являються до кожного здійснюваного в цивільному судочинстві процесуального акта.

Як вказує В.І. Тертишніков, цивільна процесуальна форма характеризується наявністю трьох ознак: провадження, стадій і процесуального режиму. Ці три ознаки свідчать, у свою чергу, про наявність цивільної процесуальної форми в тій чи іншій діяльності.

Провадження - це система цивільних процесуальних дій, об'єднаних кінцевою процесуальною метою (розгляд і вирішення цивільної справи).

Стадія - це система цивільних процесуальних дій, об'єднаних найближчою процесуальною метою

Процесуальний режим - це ступінь урегульованості, напруженості судової процедури. Залежно від процесуального режиму і розрізняють цивільну процесуальну, господарсько-процесуальну, громадсько-процесуальну та інші процесуальні форми. Не може бути загальної процесуальної форми для всіх юрисдикційних органів.

Цивільна процесуальна форма має два різновиди: усний та письмовий. Усна процесуальна форма визначає порядок усного викладення в суді відповідних вимог, які згодом відображаються у протоколі судового засідання. Письмова процесуальна форма встановлює склад процесуальних документів, які подаються до суду учасниками процесу, вказує реквізити кожного з них, визначає послідовність викладення тексту, а також умови, за яких процесуальні документи залишаються без руху чи повертаються заявнику.

Цивільна процесуальна форма структурно складається з приватних процесуальних форм (сукупності форм окремих процесуальних правовідносин), що у системі складають цивільні процесуальні форми окремих стадій, а останні, у свою чергу, входять до системних утворень - цивільних процесуальних форм окремих видів провадження.

Для того, щоб у суді виникла цивільна справа, зацікавлена особа звертається до суду із заявою (позовом, скаргою, заявою у справах окремого провадження), у якій викладає свої вимоги й обґрунтовує їх. Суддя перевіряє, чи відноситься до ведення суду розгляд і вирішення спірних правовідносин.

Якщо на зазначені в заяві вимоги поширюється судова форма захисту, суддя виносить ухвалу про прийняття позовної заяви до свого провадження, і з цього моменту виникають цивільна справа і судочинство по цій справі.

Суд, зацікавлені особи, інші учасники (свідки, експерти, перекладачі, представники) у процесі розгляду і вирішення справи здійснюють ряд дій (беруть участь у засіданні суду, дають пояснення, показання, заявляють клопотання і т.д.). Всі дії суду, осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, пов'язані з розглядом справи, ухваленням рішення, його оскарженням, виконанням, можуть відбуватися тільки в рамках норм чинного процесуального закону, і тому є процесуальними діями, сукупність яких утворює цивільний процес (цивільне судочинство).

Характерні риси цивільної процесуальної форми полягають у наступному:

а) порядок розгляду і вирішення судових справ заздалегідь визначений нормами процесуального права;

б) зацікавлені в результаті справи особи користуються правом брати участь у судовому засіданні при розгляді справи і відстоювати свої права та інтереси;

в) судове рішення в справі повинне базуватися на фактах, встановлених у судовому засіданні за допомогою доказів, і відповідати закону.

Значення цивільної процесуальної форми захисту права полягає в тому, що вона:

забезпечує зацікавленим у результатах справи особам визначені правові гарантії правильності вирішення спору, рівність процесуальних прав і процесуальних обов'язків;

зобов'язує розглядати і вирішувати спори щодо суб'єктивного права і при цьому суворо дотримуватися норм матеріального і процесуального права, виносити в судовому засіданні законні та обґрунтовані рішення з дотриманням встановлених законом чи іншими нормативними актами процесуальних гарантій для осіб, які беруть участь у справі.

2. Поняття, система і значення принципів цивільного процесуального права

Термін «принцип» у перекладі з латинської означає «основа», «першопочаток». Проте поняття принципів цивільного процесуального права в юридичній літературі доволі спірне.

У процесуальній літературі дається різне тлумачення поняття принципів права. Так, під принципами цивільного процесуального права розуміють основні ідеї, уявлення про суд і правосуддя,які закріплення у процесуальному законодавстві, у результату чого стали його основними положеннями, якісними особливостями. Котрі визначають характер цивільно-процесуального права, порядок його застосування і напрями подальшого розвитку.

Не завжди є норма, яка безпосередньо фіксує певний принцип. У деяких випадках правовий принцип логічно виводиться із сукупності норм. Тому й тлумачення принципів права в наукових працях не завжди однакове. Так, під принципами цивільного процесуального права розуміють:

1) виражені в ньому керівні засади, що характеризують його зміст та відображають особливості цієї галузі права;

2) основні засади здійснення правосуддя у цивільних справах, що закріплені нормами цієї галузі, або його основну, керівну ідею;

3) теоретичні положення, які виражають необхідність визначення способів та форм регулювання суспільних відносин державою, що обумовлені об'єктивними закономірностями суспільного розвитку;

4) корінні основи цивільного процесуального права;

5) керівні положення, що мають певне значення для всієї системи права, його процесуальних інститутів та виражають найбільш суттєві риси цієї галузі права. Як слушно зазначає В. Комаров, одним із недоліків цього визначення є те, що в ньому не знайшла свого відображення така суттєва ознака принципів, як нормативне закріплення;

6) основні ідеї, уявлення про суд і правосуддя, які закріплюються в нормах цивільного процесуального права і внаслідок цього стають його основними положеннями, якісними особливостями, які визначають характер процесуального права, порядок його реалізації та перспективи подальшого розвитку. Принципи будь-якої галузі права -- це основні положення, характерні для всіх чи більшості інститутів певної галузі права та закріплені в її нормах. Принципи цивільного процесуального права, як зазначається в літературі, виражають панівні в певному суспільстві ідеї щодо суду та правосуддя у цивільних справах.

Значення принципів цивільного процесуального права визначається перш за все їх виливом на нормотворчу діяльність. При внесенні різноманітних змін до законодавства нормотворчі органи не повинні допускати суперечностей між новими нормами права та його чинними принципами. Вагомим є значення принципів процесуального права і для правозастосовної практики: вони визначають основні форми і методи діяльності суду та інших учасників процесу при здійсненні правосуддя у цивільних справах, суть процесуальної форми цивільного судочинства. . Порушення принципів цивільного процесуального права закріплених відповідними правовими нормами, зумовлює, як правило, скасування судових рішень (ст. ст. 309, 338 ЦПК).

С.В. Васильєв вбачає значення принципів в наступному:

- принципи служать відправними положеннями при тлумаченні процесуальних норм із недостатньо визначеним змістом, при подоланні прогалин у праві, дозволяють знайти правильне рішення того або іншого процесуально питання, якщо в чинному законодавстві немає відправної норми;

- принципи є орієнтиром у нормотворчій діяльності,вони визначають основні напрямки, перспективи розвитку цивільного процесу, служать критерієм оцінки обґрунтованості пропозицій про зміну і доповнення цивільного процесуального законодавства.

У теорії цивільного процесуального права принципи класифікують за різними підставами. Єдиної думки щодо підстав класифікації немає.

М.К. Треушніков пропонує класифікувати принципи цивільного процесуального права на дві велику грипи залежно від об'єкта правового регулювання на організаційно-функціональні, наприклад принцип здійснення правосуддя тільки судами, та на функціональні, такий як принцип законності. Але ця класифікація не є вичерпною. Деякі автори пропонують класифікувати принципи цивільного процесуального права залежно від джерел закріплення на конституційні принципи та принципи, що закріплені в цивільному процесуальному законодавстві.

Залежно від сфери дії принципи можливо розмежувати на загально-правові,що властиві всім галузям права, міжгалузеві, властиві кільком галузям права, галузеві, що притаманні лише галузі цивільного процесуального права, а також принципів окремих інститутів права, які діють у межах одного або кількох інститутів галузі права. Але на сьогоднішній день галузевих принципів цивільного процесуального права фактично не існує, а є принципи, що властиві окремим інститутам цивільного процесуального права.

Таким чином, класифікувати принципи можливо з різних підстав. Та в загальному вигляді вони становлять систему. Систематизація принципів цивільного процесуального права -- це зведення їх у групи відповідно до певних критеріїв, підстав, Принципи можуть бути різними -- ті, що характеризують побудову системи судів і здійснення процесуальних функцій одночасно, і принципи, що визначають лише процесуальну діяльність суду та інших учасників процесу. Право повинне мати внутрішню однорідність, тому принципи будь-якої галузі права не можуть суперечити один одному. Порушення одного з принципів галузі права призводить, як правило, до порушення іншого принципу.

3. Об'єкт та зміст цивільних правовідносин

Поняття змісту цивільних процесуальних правовідносин відрізняється від поняття змісту матеріальних правовідносин, і це пов'язане із специфікою, власне, процесуальних правовідносин. Тому до змісту цивільних процесуальних правовідносин входять не лише процесуальні права та обов'язки суб'єктів, але й процесуальні дії з реалізації цих прав та обов'язків. Таким чином, процесуальні дії є не лише підставами виникнення цивільних процесуальних правовідносин, але й входять до змісту останніх. Оскільки ці права і обов'язки належать суб'єктам конкретних цивільних процесуальних правовідносин, нерідко їх іменують "суб'єктивними цивільними процесуальними правами і обов'язками".

Стаття 27 ЦПК встановлює права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі, які існують не самі по собі, а є засобом реалізації суб'єктами своєї волі, пов'язані зі здійсненням суб'єктивних прав і обов'язків. Від дій суб'єктів залежить виникнення та розвиток самих відносин. Так, відповідно до ст. 3 ЦПК кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Обов'язок суду приступити до розгляду справи (здійснити захист цивільного права) виникає після того, як така зацікавлена особа подасть до суду заяву (кріп випадків звернення до суду із заявою про забезпечення доказів чи і заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову в порядку передбаченому ст. 133 та ст. 151 ЦПК). Отже, право зацікавлено особи на звернення до суду за захистом реалізується шляхом подання до суду заяви (вчиненням процесуальної дії). Цьому праві відповідає обов'язок суду прийняти чи не прийняти (вчинити процесуальну дію) справу до розгляду. Між судом і зацікавленою особою виникає цивільне процесуальні правовідносини, і суб'єкті можуть реалізувати його в ході процесуальних дій, встановлених ЦПК, реалізовуючи свої процесуальні права та обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, на підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попередні судове водиться -- до початку розгляду справи по суті.

Крім того, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Ще одним елементом цивільних процесуальних правовідносин є їх об'єкт.

На відміну від визначення та розуміння суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин, питання щодо об'єкта та змісту цивільних правовідносин є одним із найдискусійніших у науці цивільного процесуального права.

Проблемність визначення об'єкта цивільних процесуальних правовідносин зумовлені його невичерпаністю. Так, об'єктом правовідносини між судом та свідком у судовому засідання виступатиме отримання фактичних даних, які мають значення для вирішення справи.

Кожне з видів проваджень у цивільному процесі має спеціальний об'єкт. Так, об'єктом правовідносин, які виникають у справах позовного провадження, є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод або інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів . Об'єктом цивільних процесуальних правовідносин, які виникають у справах окремого провадження, є встановлення певних юридичних фактів, які визначають цивільно-правове чи сімейно-правове становище фізичної особи, мають значення для захисту та охорони прав та інтересів фізичної особи . Об'єктом цивільних процесуальних правовідносин, що виникають у зв'язку з діяльністю суду, заявників, заінтересованих осіб та інших учасників цивільного процесу, спрямованого на здійснення правосуддя у справах окремого провадження, може бути охорона суб'єктивних прав та інтересів заявника чи заінтересованих осіб або захист їх суб'єктивних прав та інтересів.

Об'єктом правовідносин у наказному провадженні є захист суб'єктивних права та майнових інтересів кредитора ( ст.95 ЦПК).

Окремі стадії цивільного процесу мають свої спеціальні об'єкти. Так, об'єктом судового розгляду є винесення законного й обґрунтованого рішення (ст. 213 ЦПК).

Об'єктом перегляду рішень в апеляційному порядку є перевірка законності й обґрунтованості рішень та ухвал суду першої інстанції, які не набрали законної сили. Об'єктом перегляду рішень і ухвал у касаційному порядку є перевірка законності та обґрунтованості рішень суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішень і ухвал апеляційного суду, ухвалених за результатами апеляційного розгляду, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Доцільно розділяти загальний і спеціальний об'єкт. Загальний об'єктом всієї системи процесуальних правовідносин по тій або іншій конкретній справі є матеріально-правовий спір або охоронюваний законом інтерес, який суд повинен вирішити або захистити.

Спеціальний об'єкт правовідносин - це результат, який досягається в процесі здійснення конкретних правовідносин.

4. Поняття процесуального правонаступництва, його процесуальне положення

цивільний суд юрисдикція

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи, яка була в процесу стороною або третьої особою, до іншої особи у зв'язку з переходом до неї суб'єктивних матеріальних підстав.Процесуальне правонаступництво фіксується у ст.27ЦПК.

Процесуальне правонаступництво можливе за умов:

1) універсального або сингулярного правонаступництва матеріального цивільного права;

2)наявності судового процесу, порушеного на захист указаного права;

У матеріальному праві можливе загальне(універсальне) правонаступництво суб'єктивних цивільних прав - спадкування, припинення існування юридичної особи. Допускається перехід окремого суб'єктивного цивільного права(сингулярне правонаступництво), наприклад, відступлення права вимоги.

Правонаступництво завжди є загальним, тобто права засновник продовжує участь у процесу замість право попередника в усьому обсязі його процесуальних прав і обов'язків.

Правонаступник позивача в справу вступає з власної ініціативи, правонаступник відповідача може бути залучений судом.

Правонаступник, вступивши у процес у будь-якій стадії, має правовий стан попередника. Правонаступництво може мати місце на будь-якій стадії - в суді першої інстанції, в апеляційному та касаційному провадження, при перегляді у зв'язку з ново виявленими обставинами та перегляді рішень ВСУ.

Правонаступники набувають усіх нереалізованих на момент вступу в справу процесуальних прав та обов'язків право попередників. Для правонаступника всі дії, вчинені в процесу до його вступу в справу, є обов'язковими в тій мірі, в якій воно були б обов'язковими для особи, яку замінив правонаступник.

Заявляючи клопотання про вступ у процес як правонаступник, заінтересована особа має легітимувати себе як такий учасник процесу й подати відповідні докази у вигляді необхідних документів, що підтверджують перехід до неї прав і обов'язків право попередника. Пункт 1 ч. 1. ст. 201 ЦПК передбачає обов'язок суду запинити провадження у справі в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. У п. 2 ч.1 ст. 201 ЦПК також указується на обов'язок суду зупинити провадження у справі в разі злиття, проїдання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною в справі. Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена. Вступ в процес правонаступника не означає початку почату нового процесу. Процес продовжується з тієї стадії, на якій правонаступник вступив у справу.

5. Задача

Умова: Гр. Сивуха П.В був обмежений у дієздатності у зв'язку із зловживанням напоями. Коли Сивуха звернувся до суду з позовом про захист честі та гідності, з позовом про розірвання шлюбу суд прийняв ці заяви та відкрив провадження у справі. Сивуха особисто брав учать у справі. Коли у нього виникла необхідність звернення до суду з позовом про розподіл набутого під час шлюбу майна, суд відмовив йому у допуску у справу та повернув заяву.

Дії суду не можуть бути правомірними, так як Сивуха обмежений у дієздатності і відповідно до ч.2 ст. 37 ЦК,де зазначено, що фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини.

Визначення дрібного побутового правочину міститься у Листі Національного банку України «Про деякі питання застосування Цивільного кодексу України в банківській діяльності», де вказано, що правочин дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість. Можливо, суд вирушив, що перші два правочини є

Оскільки визначення "дрібний побутовий правочин" має оціночний характер, не має установлених меж грошового виразу (вартості), а тому має для різних видів діяльності, речей і майнового стану учасників цивільних правовідносин, різні межі вартості, то банкам при укладанні договорів на банківське обслуговування деяких категорій фізичних осіб (малолітні, одружені тощо) для практичного застосування норми ст. 31 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) слід звертати увагу на майновий стан майбутніх клієнтів. Зокрема, це може включати ідентифікацію майнового стану самими клієнтами, визначення характеру їх потреб із відображенням такої інформації у відповідних договорах. У разі судових спорів за позовами батьків, усиновлювачів, опікунів відповідно до Цивільного кодексу України або іншого з подружжя згідно ч. 2 ст. 65 Сімейного кодексу України про визнання певного договору банківського рахунка недійсним як такого, що вчинений без згоди (схвалення), вищезазначені положення договору свідчитимуть про побутовий

Висновок

Аналізуючи весь матеріал можна зробити висновок, що все аспекти цивільного процесу є важливими і взаємопов'язаними. Таке поняття як процесуальна форма має своє особливе значення в винесенні законного обґрунтованого рішення, забезпеченні зацікавленим у результатах справи осіб, визначені правові гарантії правильності вирішення спору, рівності процесуальних прав і процесуальних обов'язків і т.д.

Принципи необхідні для визначення основних засад судочинства. Порушення принципів цивільного процесуального права закріплених відповідними правовими нормами, зумовлює, як правило, скасування судових рішень.

Змістом цивільних процесуальних правовідносин є не лише процесуальні права та обов'язки суб'єктів, але й процесуальні дії з реалізації цих прав та обов'язків. А визначення об'єкта можливо тільки з урахуванням виду провадженні.

Процесуальне правонаступництво зумовлює заміну сторони, щодо якої відкрито цивільну справу іншими особами внаслідок переходу до них суб'єктивних прав чи обов'язків.

Список використаної літератури

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року// ВВР України. - 1996.-№30.

2.. Цивільний кодекс України /Відомості ВВР, 2003.-№11

3. Цивільний процесуальний кодекс України // ВВР України. - 2001. - № 36.

Навчально-методичні видання:

1 Васильєв С.В. Цивільний процес України: навчальний посібник.:«Видавництво. «Центр учбової літератури». Київ - 2013.

2 Гражданский процесс: Учебник. / Под ред. М.К. Треушникова. М.: ООО «Городец-издат», 2000..

3.Курс цивільного процесу: підручник, Комаров В.В. та ін. Х.: 2011.

4. Тертышников, В. И. Гражданский процесс Украины (лекции) : учеб. пособие / В. И. Тертышников. - Х. : Вид. СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2009.

5. Цивільний процес за ред.. А.В.Андрушко, Ю.В.Білоусов, Р.О.Стефанчук, О.І.Угриновська та ін.: підручник 2004.

6. Цивільний процес України: під ред. Мінченко Р.М: Підручник - Х.: Одіссей,2012.

7. Цивільний процес України: Підручник/ За ред. Харитонова Є.О.:2012.

8. Цивільний процес України: Підручник / За ред. Ю. С. Червоного. - К.: Істина, 2007. ст.16-17

9.Чорнооченко СІ.. Цивільний процес: Вид 2-ге, перероб. та доп.: Навчальний посібник. -- Київ: Центр навчальної літератури,2005.

Размещено на Allbest.ru