Податкові правовідносини

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Система суб'єктів податкових правовідносин

Податкові правовідносини -- це врегульовані нормами податкового права фінансові правовідносини, що виникають з приводу справляння податків та інших обов'язкових платежів податкового характеру з юридичних і фізичних осіб до державного й місцевих бюджетів, а також до державних цільових фондів. податковий управління законодавчий

Поняття суб'єкта податкових правовідносин тісно пов'язане з поняттям суб'єкта податкового права.

Суб'єктом податкового права є особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб'єктивних прав і обов'язків.

Суб'єкт податкових правовідносин--це реальний учасник податкових правовідносин. Суб'єкти податкових правовідносин наділені правосуб'єктністю, передбачену нормами податкового права, що включає такі елементи:

1) податкову правоздатність -- закріплену нормами податкового права здатність мати права та обов'язки у сфері оподаткування;

2) податкова дієздатність -- закріплену нормами податкового права здатність своїми діями реалізовувати такі права та обов'язки, в межах якої виокремлюється податкова деліктоздатність як здатність нести юридичну відповідальність за податкові правопорушення. В якості суб'єктів можна виділити такі види учасників податкових правовідносин:

1) держава (в особі органів влади, що встановлюють і регулюють механізм оподаткування);

2) податкові органи;

3) платники податків;

4) фінансові установи, через які здійснюються перерахування податків до бюджетів та державних цільових фондів;

5) інші суб'єкти податкових правовідносин.

Суб'єктами податкових правовідносинах є: платники податків, податкові органи і кредитні організації - банки, які приймають і зараховують податкові платежі на рахунки відповідних бюджетів. Вони є носіями юридичних прав і обов'язків у даних відносинах, тобто суб'єктами податкового права. Крім платників податків, є податкові агенти і збирачі податків.

Поняття податкових органів розглядаються в широкому та вузькому розумінні.

У широкому розумінні до їх складу входять органи державної податкової служби (в тому числі податкова міліція) та інші органи влади, що володіють насамперед контрольними повноваженнями в галузі оподаткування (митні органи, органи Пенсійного фонду, органи фондів соціального страхування). У вузькому розумінні податкові органи обмежуються виключно системою органів державної податкової служби.

У системі органів, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, податкові органи посідають головне місце, оскільки контролюють своєчасне і повне надходження основної частини податків і зборів, що сплачуються на території України. Це їх основне повноваження, оскільки саме з цією метою і створено таку спеціалізовану структуру.

Державна податкова служба України створена як єдина система управління і контролю за дотриманням податкового законодавства, за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю внесення до відповідного бюджету податків та інших обовґязкових платежів, встановлених законодавством. Отже, державна податкова служба України -- це єдина централізована система органів, що входить до системи центральних органів державного управління і здійснює контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків та інших неподаткових платежів та не залежить у свой діяльності від інших державних органів.

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях,містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах. У складі органів державної податкової служби діють відповідні спеціальні підрозділи боротьби з податковими правопорушеннями -- податкова міліція. Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше райони), обґєднані (на місто і район) державні податкові інспекції, а в їх складі -- відповідні підрозділи податкової міліції.

Відповідно Податкового кодексу платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:

1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати П зберігання у терміни, встановлені законами:

2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи й відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Керівники й відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.

Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право:

1) подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування в порядку, встановленому законами України;

2) одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами:

3) оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

Платник може реалізовувати свої обов'язки зі сплати податку безпосередньо або через представника -- особу, яка виконує юридичні дії від імені платника податку в межах повноважень, які пов'язані із сплатою податків, у результаті чого виникають, змінюються або припиняються права і обов'язки платника податків. Представник може діяти як в силу вимог чинного законодавства, так і на підставі установчих документів або договору доручення.

В окремих випадках між державою та платником перебуває уповноважена особа - податковий агент, тобто особа, яка зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету або державного цільового фонду від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм закону.

Податкові агенти - це особи, на яких покладено обов'язки з обчислення, утримання та перерахування до відповідного бюджету (позабюджетний фонд) податків (зокрема, підприємства та установи стосовно податків із заробітної плати працівників). Збирачами податків можуть виступати державні органи, органи місцевого самоврядування, інші уповноважені органи і посадові особи, які здійснюють прийом від платників податків коштів на сплату податків та перерахування їх до бюджету. Податковий агент -- це юридична чи фізична особа, на яку актом податкового законодавства покладаються обов'язки з об-числення, утримання з платника і перерахування податку або збору в бюджет.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку й користуються правами, установленими податковим законодавством для платників податків.

Утримання податкового платежу податковим агентом має певні особливості:

1) проводиться з належних платнику податку грошових коштів;

2) здійснюється незалежно від волевиявлення платника податку;

3) утримання податкового платежу здійснюється в межах чіт-ко визначеного часового періоду.

Статус податкових агентів характеризується певною подвійністю. З одного боку, щодо платників податків вони представляють податкові органи й реалізують функції з обчислення, обліку і утримання податку. З другого боку, у відносинах із фіскальними органами їм відводиться статус платників податків, і вони є зо-бов'язаними особами, що породжує фактично ідентичні повно-важення податкових органів як щодо податкових агентів, так і стосовно платників податків. У разі відсутності грошових коштів у податкового агента не виникає обов'язку з утримання та перерахування податку в бю-джет, і він тільки повинен повідомити в податковий орган про не-утримані суми податків у встановлений законодавством термін. Діюче податкове законодавство України передбачає використання інституту податкових агентів за декількома видами податків:

При сплаті прибуткового податку з громадян податковими агентами є підприємства, установи, організації, приватні підприємці, які здійснюють виплату доходів фізичним особам. При сплаті податку на прибуток іноземними юридичними особами податковими агентами є українські підприємства й організації, що здійснюють виплату доходів іноземним юридичним особам.

Необхідно зазначити, що законодавчого визначення термінів «податковий агент» і «збирач податків» немає. Відмінність збирача податків від податкового агента полягає в такому:

1. На податкового агента покладено обов'язок обчислювати, утримувати й перераховувати податок в бюджет, а збирач подат-ків, крім того, повинен вимагати внесення сум податку. Часто це можуть бути одні й ті ж особи.

2. Збирачі податків здійснюють приймання коштів у рахунок сплати податків і зборів у платників податків за їх волевиявлен-ням. Податкові агенти здійснюють утримання податків з платни-ків податків незалежно від їхнього волевиявлення.

3. На відміну від податкових агентів збирачі податків не є джерелом виплати доходів платникам податків і не мають повно-важень по утриманню податків. Однак їхні функції з приймання платежів доповнюються функціями по здійсненню контролю за сплатою податків і зборів платникам.

4. На відміну від податкових агентів, збирачі податків є нейтральними щодо платників податків, відсутня кореспонденція прав та обов'язків платників податків і збирачів податків, які не зобов'язані й не мають права вимагати від платників податків виконання їхніх обов'язків.

2. Основні напрямки бюджетної політики на поточний рік та порядок їх прийняття. Порядок складання Державного бюджету України за бюджетним кодексом

Основні напрями бюджетної політики на 2012 рік згідно Постанови Верховної Ради України «Про Основні напрями бюджетної політики на 2012 рік» від 13.05.2011 року ґрунтуються на положеннях Програми економічних реформ на 2010-2014 роки Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" та Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України "Модернізація України - наш стратегічний вибір", а також Концепції Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2012 рік, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 року N 219-р.

Реалізація бюджетної політики спрямована на формування сприятливого макроекономічного середовища, здійснення послідовних та ефективних заходів у податково-бюджетній сфері, забезпечення стабільності державних фінансів, високих темпів економічного зростання на основі проведення модернізації економіки держави та підвищення її конкурентоспроможності, формування бюджету на 2012 рік за принципом середньострокового бюджетного планування з чіткими фіскальними та видатковими орієнтирами.

Бюджетна політика як одна з рушійних сил розвитку України передбачає у 2012 році подальшу стабілізацію державних фінансів, забезпечення економічного зростання та розбудову конкурентоспроможної економіки, підвищення стандартів життя для підтримки збалансованого розвитку держави.

Система цінностей для України передбачає, враховуючи положення Програми економічних реформ на 2010-2014 роки, формування основних напрямів бюджетної політики, орієнтованих на:

- забезпечення соціально-економічного розвитку України;

- спрямування фінансової та податкової політики на побудову ефективної держави;

- забезпечення зростання рівня життя громадян та виконання заходів з подолання та запобігання бідності відповідно до Указу Президента України від 26 лютого 2010 року N 274 "Про невідкладні заходи з подолання бідності";

- збереження та прискорення людського розвитку шляхом підвищення ефективності та забезпечення стабільності соціального захисту, поліпшення якості і доступності медичної допомоги та освіти;

- детінізацію економіки і доходів громадян, що забезпечить збільшення надходжень бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування без посилення фіскального навантаження та з дотриманням принципу справедливості при наданні суспільних послуг;

- створення сприятливих умов для бізнесу шляхом зниження адміністративних бар'єрів для його розвитку, модернізації податкової системи;

- модернізацію інфраструктури та базових галузей економіки (зокрема енергетичної, вугільної, нафтогазової галузей, сільського господарства, житлово-комунального господарства, транспортного комплексу, оборонної промисловості), а також перехід від системи надання дотацій до системи самоокупності виробництва.

Основним результатом реалізації бюджетної політики у 2012 році повинні стати економічне зростання, формування сприятливого інвестиційного клімату, що базуватимуться на розширенні інвестиційного та внутрішнього споживчого попиту, зміцненні конкурентоспроможності національної економіки, підвищенні ефективності використання виробничих ресурсів та науково-технологічного потенціалу.

З метою забезпечення послідовності проведення державної політики та зосередження державних фінансових ресурсів на пріоритетах економічного і соціального розвитку країни передбачається подання до Верховної Ради України проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2012 рік до початку розгляду проекту державного бюджету на наступний рік, а також розгляд і прийняття таких документів взаємоузгоджено.

Процес складання, розгляду і затвердження Державного бюджету починається з того, що не пізніше 1 червня року, який передує плановому, у Верховній Раді України відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний рік. З доповіддю про основні напрямки державної політики на наступний бюджетний період виступає Премґєр-міністр України або, за його дорученням, міністр фінансів України.

Проект Основних напрямків державної політики на наступний державний період (Бюджетної резолюції) до Верховної Ради України подає Кабінет Міністрів України. Він містить такі основні пропозиції:

а) граничний розмір дефіциту (профіциту) Державного бюджету України до прогнозованого річного обсягу валового внутрішнього продукту у відсотках;

б) частка прогнозованого річного обсягу валового внутрішнього продукту, що підлягає перерозподілу через зведений бюджет України;

в) граничний обсяг державного боргу та його структура;

г) частка міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету і коефіцієнт вирівнювання для місцевих бюджетів;

д) частка капітальних вкладень у видатках Державного бюджету України та пріоритетні напрямки їх використання;

є) взаємоузгодженість Державного бюджету України з місцевими бюджетами в наступному бюджетному періоді;

є) зміни до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави;

ж) перелік головних розпорядників коштів Державного бюджету України;

з) перелік захищених статей видатків бюджету;

и) обґрунтування необхідності поділу зведеного бюджету на загальний та спеціальний фонди.

На підставі парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямків бюджетної політики на наступний бюджетний період (Бюджетної резолюції).

Стаття 2 Бюджетного Кодексу України визначає поняття бюджетного процесу як регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Бюджетного Кодексу України весь бюджетний процес поділяється на відповідні етапи діяльності -- стадії, а саме:

1. Складання проектів бюджетів.

Право складання проекту бюджетів належить лише органам виконавчої влади. Кабінет Міністрів розробляє проект закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди. Міністерство фінансів України на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди та аналізу виконання бюджету у попередніх та поточному бюджетних періодах визначає загальний рівень доходів, видатків і кредитування бюджету та дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання проекту Державного бюджету України та індикативних прогнозних показників Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.

Міністерство фінансів України спільно з іншими центральними органами виконавчої влади розробляє проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період та до 20 березня року, що передує плановому, подає його на розгляд до Кабінету Міністрів України.

Національний банк України подає Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України:

- до 15 березня року, що передує плановому, - прогнозні монетарні показники на наступний рік;

- до 1 квітня року, що передує плановому, - інформацію про розрахунок частини прогнозованого прибутку до розподілу поточного року, яка підлягатиме перерахуванню до державного бюджету;

- до 1 вересня року, що передує плановому, - інформацію про розрахунок частини прогнозованого прибутку до розподілу наступного року, яка підлягатиме перерахуванню до державного бюджету.

Зазначені матеріали використовуються для складання проекту закону про Державний бюджет України.

Кабінет Міністрів України не пізніше 1 квітня року, що передує плановому, розглядає та схвалює проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період і у триденний строк подає до Верховної Ради України, яка його розглядає за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради

України.

За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямків бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Відповідно до Основних напрямків бюджетної політики, Кабінет Міністрів України організовує розроблення проекту Державного бюджету.

Метою підготовки пропозицій до проекту Державного бюджету Міністерство фінансів України розробляє та доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів. Після цього Міністерство фінансів України аналізує отримані від головних розпорядників запити й пропозиції щодо обсягу видатків, визначає їх відповідність Основним напрямкам бюджетної політики та готує проект закону про Державний бюджет України, який подає на розгляд до Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет та подає його до Верховної Ради України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.

2. Розгляд та прийняття закону про державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети.

Не пізніше, ніж через п'ять днів після подання КМУ проекту закону про Державний бюджет до Верховної Ради, міністр фінансів України представляє його на пленарному засіданні Верховної Ради України. Комітет Верховної Ради з питань бюджету аналізує його щодо відповідності нормам БК України, Основного напряму бюджетної політики на наступний бюджетний період, а також пропозиціям Верховної Ради до Основних напрямків. У разі невідповідності проекту закону про Державний бюджет зазначеним нормам Верховна Рада України може прийняти мотивоване рішення щодо його відхилення. В цьому випадку КМУ протягом тижня має доопрацювати його та подати на повторний розгляд до Верховної Ради України з обґрунтуванням внесених змін.

Після прийняття до розгляду поданого проекту не пізніше 1 жовтня проект закону про Державний бюджет розглядається народними депутатами, комітетами, фракціями, групами Верховної Ради України, які формулюють свої пропозиції та подають їх до Комітету Верховної Ради з питань бюджету та призначають своїх представників для роботи в Комітеті.

Надані пропозиції мають бути розглянуті Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше 15 жовтня. Результатом такого розгляду є Висновок і пропозиції щодо проекту закону й таблиці пропозицій суб'єктів законодавчої ініціативи, які пропонують підтримати або відхилити.

Перше читання проекту закону про Державний бюджет має відбутися до 20 жовтня (25 жовтня, якщо проект був відправлений на доопрацювання в КМУ). Його починають із доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету про Висновки й пропозиції до проекту закону про Державний бюджет, після чого відбувається голосування. Затвердження рішення Верховною Радою України щодо Висновків вважають прийняття проекту закону про Державний бюджет у першому читанні, а схвалені Висновки набувають статусу Бюджетних Висновків Верховної Ради України та мають бути враховані КМУ під час підготовки проекту до другого читання.

Друге читання (3 (8) листопада) розпочинається із доповіді міністра фінансів України щодо доопрацьованного проекту. Під час другого читання затверджуються загальний обсяг дефіциту (профіциту), доходів і видатків Державного бюджету з подальшим постатейним голосуванням, обсяг міжбюджетних трансфертів. Інші статті проекту, які не були прийняті в другому читанні, переносять на розгляд у третьому читанні.

Третє читання повинне відбутися не пізніше 25 листопада року, що передує плановому. На цьому засіданні проводять голосування щодо статтей, не прийнятих у попередньому читанні, та щодо проекту загалом. Закон про Державний бюджет має бути прийнятий Верховною Радою України до грудня року, що передує плановому.

Після офіційного опублікування Закону про Державний бюджет України не пізніше ніж у двотижневий термін рішенням Верховної Ради АРК затверджується бюджет АРК, рішеннями відповідних рад -- бюджети обласні, районні, міські (м. Києва та Севастополя), міст республіканського та обласного значення. Далі, також не пізніше ніж у двотижневий термін, затверджуються бюджети міст районного значення, районів у містах, селищні та сільські.

3. Виконання бюджету, в тому числі за необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети.

Відповідно до ст. 115 Конституції України і ст. 42 БК України КМУ забезпечує виконання Державного бюджету. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію й управління процесом виконання Державного бюджету, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (в разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів.

Державний і місцевий бюджети виконують за відповідними розписами. Бюджетний розпис -- це документ, у якому встановлений розподіл доходів і фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації. Державний бюджет України виконують за розписом, який затверджує міністр фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності закону про Державний бюджет. До затвердження розпису міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний період.

Розписи місцевих бюджетів складають фінансові управління на місцях і затверджують відповідні керівники місцевого фінансового органу.

Бюджетні розписи складають відповідно до загального й спеціального фондів бюджету, в розрізі головних розпорядників коштів. Своєю чергою, бюджетні розписи поділяють на річні, квартальні та місячні. Затверджені розписи передають Державному казначейству та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Державне казначейство протягом трьох робочих днів після затвердження розпису доводить головним розпорядникам витяг із розпису, що є підставою для підготовки та затвердження кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів.

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування бюджетів, яка передбачає здійснення органами Державного казначейства України:

- операцій з коштами всіх бюджетів;

- розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

- контролю бюджетних повноважень під час зарахування надходжень, прийняття зобов'язань, проведення платежів;

- бухгалтерського обліку й складання звітності про виконання бюджетів.

Таким чином, казначейська система виконання бюджету означає зведення всіх коштів бюджетів усіх рівнів на єдиному рахунку, який відкривають на ім'я органів Державного казначейства в установах уповноважених банків.

4. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Згідно зі ст. 58 БК України, зведення, складання та надання звітності про виконання Державного бюджету здійснює Державне казначейство України. Розпорядники бюджетних коштів, відповідно до Єдиної методики звітності, складають і подають детальні звіти, що містять бухгалтерські баланси, дані про виконання кошторисів, результати діяльності та іншу інформацію за формами, встановленими законодавством. Розрізняють щомісячні, щоквартальні та щорічний звіти.

Річний звіт, який КМУ подає до Верховної Ради України не пізніше 1 травня року, наступного за звітним, містить такі частини:

1) звіт про фінансовий стан Державного бюджету;

2) звіт про виконання Державного бюджету;

3) звіт про рух коштів;

4) інформацію про виконання захищених статей видатків Державного бюджету;

5) звіт про бюджетну заборгованість;

6) звіт про використання коштів резервного фонду;

7) інформацію про стан державного боргу;

8) звіт про кредити й операції, що стосуються державних гарантійних зобов'язань;

9) зведені показники звітів про виконання бюджетів;

10) інформацію про виконання місцевих бюджетів;

11) іншу інформацію, визнану КМУ потрібною для пояснення звіту.

Рахункова палата розглядає Річний звіт й готує висновки щодо використання коштів Державного бюджету. Після цього Верховна Рада України розглядає звіт і приймає рішення за результатами обговорення.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль, аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Законодавство чітко закріплює строки та порядок проходження кожної зі стадій бюджетного процесу. Дотримання строків формування та виконання бюджетів є необхідним для безперервного функціонування держави та органів місцевого самоврядування.



Практичне завдання

Комп'ютерний клуб «Орбіта» - суб'єкт підприємницької діяльності - надає інтернет-послуги, здійснює комп'ютерні ігри тощо. Яким чином мають здійснюватись готівкові розрахунки з відвідувачами клубу? Відповідь мотивуйте, посилаючись на чинне законодавство.

Відповідь

Статтею 3 Закону від 06.07.1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР визначено вимоги щодо порядку проведення розрахунків суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно з п. 1 ст. 3 вищезазначеного Закону суб'єкти підприємницької діяльності повинні здійснювати розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Проте відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку.

Таким чином, при проведенні розрахунків за надані інтернет- послуги відповідно до вищеозначеного Закону підприємство може не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки за умови проведення таких розрахунків у касах цих підприємств, з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку, або здійснювати такі розрахункові операції через установи банку. Але, при проведенні розрахункових операцій суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які перебувають на загальній системі оподаткування та надають інтернет-послуги, зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій відповідно.



Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI.

2. Податковий кодек України від 02.12.2010 № 2755-VI.

3. Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 року.

4. Воронова Л. К. Фінансове право України: Підручник. - К.: Прецедент; Моя книга. 2006.

5. КучерявенкоМ. П . Податкове право України. Академічний курс. Підручник. - Київ: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність". 2008.

6. Ковальчук А. Т. Фінансове право України. Стан та перспективи розвитку. - К.: Парламентське видавництво, 2009.

7. Фінансове право України: Підручник / Г. В. Бех, О. О.Дмитрик, І. Є.Криницький: За ред. М. П. Кучерявенка. -К.: Юрінком Інтер. 2007.

8. Марченко В. Б., Легкова М. Ф. - Податкове право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. -- К.: КНЕУ, 2011.

9. Онисько С.М., Тофан І.М. Податкова система: Підручник. -Львів, 2010.

10. Фінансове право України: Навчальний посібник: За заг.ред. д.ю.н., проф. Шкарупи В.К.- Київ: „Істина", 2007.

Размещено на Allbest.ru

...