Опіка та піклування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Опіка та піклування

Вступ

опіка право піклувальник

Актуальність дослідження. На будь-якому історичному етапі перед суспільством постає завдання охорони та захисту прав осіб, які в силу певних причин не можуть самостійно здійснювати свої суб'єктивні права та виконувати юридичні обов'язки.

Особливого значення принцип всебічного забезпечення й охорони прав людини, що закріплений у ст. 3 Конституції України, набуває при вирішенні питань щодо охорони та захисту особистих прав сиріт, малолітніх осіб позбавлених батьківського піклування, а також осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними або обмежено дієздатними, та осіб, які тривалий час відсутні у місці проживання, визнані безвісно відсутніми.

Метою дослідження даної курсової роботи є комплексний теоретичний аналіз опіки та піклування як способу охорони прав фізичних осіб, обгрунтування пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює відносини щодо встановлення, здійснення та припинення опіки чи піклування.

Для досягнення мети були поставлені та вирішені наступні основні завдання:

· Дослідження та з'ясування правової природи інституту опіки та піклування та визначення його поняття;

· Дослідження основних завдань інституту опіки та піклування;

· Визначення правового статусу учасників опікунських правовідносин, його змісту та структури;

· Висвітлення особливостей здійснення опіки та піклування;

· Розкриття прав та обов'язків опікунів, піклувальників та органів опіки і піклування.

Об'єктом даної курсової роботи є правовідносини, які виникають в процесі встановлення та здійснення опіки та піклування щодо осіб, котрі в силу певних причин не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти, що регулюють застосування інституту опіки і піклування, як спосіб охорони прав та інтересів осіб, які на підставі об'єктивних причин не можуть здійснювати свої права та виконувати обов'язки.

Основу дослідження даної курсової роботи склали загальнонаукові та спеціально-правові методи пізнання соціально-правових явищ. У роботі використовується історико-правовий, порівняльно-правовий, конкретно-статистичний, формально-юридичний та метод системного аналізу правовідносин, які виникають у процесі встановлення та здійснення опіки та піклування.

Структура роботи. Курсова робота складається з трьох розділів та 30 сторінок.

В І розділі «Поняття та органи опіки та піклування» висвітлюються основні завдання органів опіки та піклування, їх права та обов'язки.

В ІІ розділі «Призначення опікуна або піклувальника» визначається порядок призначення, вимоги до особи опікуна чи піклувальника, а також особи, які не можуть бути опікунами або піклувальниками.

В ІІІ розділі «Права та обов'язки опікуна чи піклувальника» характеризуються права та обов'язки опікуна чи піклувальника, а також правочини, які має право вчиняти опікун.

В ІV розділі «Припинення опіки та піклування» визначається порядок припинення опіки та піклування, оскарження рішень органу опіки чи піклування.

1. Поняття опіки та піклування

1.1 Фізичні особи, над якими встановлюється опіка та піклування

Опіка і піклування є однією з форм здійснення державного захисту особи, прав та законних інтересів осіб, які не мають дієздатності або мають її не в повному обсязі.

Згіно зі статтею 55 Цивільного кодексу України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих не майнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки [4, c. 38].

Водночас інститут опіки та піклування покликаний захищати й інтереси тих осіб, яким була заподіяна шкода діями недієздатної, малолітньої чи неповнолітньої особи, оскільки саме на опікунів чи піклувальників за певних обставин може бути покладена солідарна чи супсидіарна відповідальність за шкоду, яка заподіяна їх підопічними [13, c. 137].

Опіка визначається, як один із видів представництва, а саме - представництва за законом, яке встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами, або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними [14, cт. 58].

Опіка може встановлюватися над:

· малолітніми особами віком до 14 років;

· особами, визнаними в судовому порядку недієздатними.

Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами, або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена [14, cт. 59].

Піклування може встановлюватися над:

· неповнолітніми особами віком від 14 до 18 років;

· особами, визнаними в судовому порядку обмежено дієздатними.

1.2 Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільских, селищних рад [3, c. 95].

Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Органи опіки та піклування зобов'язані:

· вирішувати питання про встановлення і припинення опіки та піклування;

· здійснювати нагляд за діяльністю опікунів та піклувальників;

· забезпечувати тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки та піклування;

· розглядати спори, пов'язані з вихованням неповнолітніх дітей;

· вживати заходів щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою та піклуванням;

· брати участь у вирішенні судами спорів, пов'язаних із захистом особистих і майнових прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою та піклуванням;

· здійснювати іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та інших осіб, які визнані недієздатними [13, c. 140].

Безпосереднє ведення справ по опіці і піклуванню покладається на відповідні відділи місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, у містах - виконавчих комітетів міських Рад [8, c. 398].

Безпосередньо ведення справ по опіці і піклуванню у виконкомах районних (міських) Рад покладається:

· у відношенні неповнолітніх - на відділи утворення;

· у відношенні осіб, визнаних судом недієздатними чи обмежено дієздатними, - на відділи охорони здоров'я;

· у відношенні дорослих дієздатних осіб, що бідують у піклуванні за станом здоров'я - на органи соціального захисту населення.

Ці відділи виконують усю підготовчу роботу, зв'язану з призначенням опіки (піклування), здійснюють ряд організаційних і контрольних функцій.

У сільській місцевості й у селищах справами опіки та піклування безпосередньо відають виконавчі комітети селищних і сільських Рад [1, c. 327].

1.3 Обов'язок повідомляти про фізичних осіб, які потребують опіки або піклування

Особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування, зобов'язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування [14, cт. 57].

Правила опіки і піклування покладають на установи і на фізичних осіб, яким стало відомо про малолітніх і неповнолітніх дітей, що залишилися без батьків, чи про неналежне виконання батьками (одним із них) обов'язків по вихованню дітей, або про зловживання батьківськими правами, а також про фізичних осіб, що бідують в опіці та піклуванні, обов'язок негайно сповістити про це органам опіки і піклування по фактичному місцезнаходженню осіб, що підлягають опіці і піклуванню.

Такими установами і особами є: житлово-експлуатаційні контори, домоуправління; органи РАЦС, нотаріальні контори; судові органи; органи внутрішніх справ; органи соціального забезпечення; директори шкіл і завідувачі шкільними установами; лікувально-профілактичні установи психіатричного профілю; інші організації [9, п. 2.5]

2. Встановлення опіки або піклування

2.1 Порядок встановлення опіки та піклування

Суд встановлює опіку:

· над фізичною особою у разі визнання її недієздатною;

· над малолітньою особою, якщо при розгляді справи встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування.

Суд встановлює піклування:

· над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності;

· над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування [13, c. 141].

Суд призначає опікуна або піклувальника за поданням органу опіки та піклування [14, cт. 60].

При призначенні опікуна чи піклувальника суд повинний враховувати висновок органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування встановлює:

· опіку над малолітньою особою;

· піклування над неповнолітньою особою.

Крім випадків, встановлених ч. 1,2 ст. 60 Цивільного кодексу України [14, ст. 60].

При цьому слід враховувати, що ці особи можуть бути не позбавлені постійного батьківського піклування, а в силу певних причин тимчасово залишилися без нього (батьки перебувають на лікуванні, у відрядженні тощо) [1, c. 331].

Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника [14, ст. 62].

Аналогічне положення передбачено в Правилах опіки і піклування [9, п. 2.4].

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому у відповідному населеному пункті, де особа постійно, чи переважно тимчасово проживає.

2.2 Вимоги до фізичної особи, яку призначають опікуном або піклувальником

Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 Цивільного кодексу України [14, cт. 60].

Опікуном або піклувальником може бути призначена фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Опікуном або піклувальником може бути призначена фізична особа лише за її письмовою згодою.

Опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливостей особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.

Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів [14, ст. 63].

При призначенні особі опікуна або піклувальника необхідно враховувати його особисті якості, можливість належно здійснювати функції опікуна чи піклувальника.

Опікунами і піклувальниками можуть бути лише цілком дієздатні особи. Опікун чи піклувальник може бути призначений тільки при наявності його письмової заяви [13, c. 144].

У Правилах опіки та піклування передачене аналогічне положення і встановлено, що переважне право серед декількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками над тією самою дитиною надається: родичам дитини незалежно від місця їх проживання; особам, у сім'ях яких проживає дитина на час, коли щодо неї виникли підстави по встановленню опіки чи піклуванню [9, п. 3.1].

При призначенні опіки над малолітніми і призначенні піклувальника приймається до уваги бажання підопічного. Правилами опіки та піклування передбачено, що бажання підопічного враховується при досягненні ним відповідного віку (10 років) [9, п. 3.1].

Цивільний кодекс України передбачає, що особі може бути призначений один чи декілька опікунів чи піклувальників [14, ст. 63].

Таке положення може бути, наприклад, коли у особи над якою встановлено опіку чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості.

У цьому випадку опіка над майном встановлюється за місцем перебування цього майна [14, ст. 74].

Рішення про встановлення опіки виноситься при наявності документів, перерахованих у Правилах опіки та піклування, а саме:

· повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян)

· копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік;

· копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною;

· акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна;

· довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника);

· довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку;

· акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки;

· довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки;

· документ про закріплення за дитиною житлової площі [9, п. 3.3].

Рішення про встановлення піклування виноситься при наявності наступних документів, зазначених у Правилах опіки ї піклування:

· повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян);

· копії свідоцтва про народження неповнолітньої особи, що
потребує піклування, або рішення суду про визнання особи обмежено дієздатною;

· медичного висновку про стан здоров'я особи, що потребує
піклування;

· довідки про місце проживання особи, що потребує піклування;

· заяви майбутнього піклувальника про прийняття на себе обов'язків щодо піклування;

· довідки про стан здоров'я майбутнього піклувальника і про місце його проживання (лише при встановленні опіки над неповнолітнім);

· акту обстеження житлових умов майбутнього піклувальника (лише при встановленні піклування над неповнолітнім) [9, п. 3.4].

Опікун над повнолітніми дієздатними особами, які за станом здоров'я самостійно не можуть захищати свої права і виконувати свої обов'язки, може бути призначений тільки на прохання цих осіб [13, c. 145].

Встановлення над дитиною опіки і піклування, або встановлення над недієздатною особою опіки може бути підставою для придбання громадянства України [5, ст. ст. 12,13].

2.3 Фізична особа, яка не може бути опікуном або піклувальником

Інститут опіки і піклування спрямований на захист особистих і майнових прав і інтересів осіб, що потребують опіки і піклування, забезпечення їм необхідних побутових умов, здійснення за ними догляду і лікування, забезпечення належного виховання неповнолітніх. Тому при призначенні опікуна чи піклувальника необхідно враховувати його особисті якості, можливість належного здійснення функцій опікуна чи піклувальника [11, c. 79].

У зв'язку з цим не можуть бути опікунами і піклувальниками особи, позбавлені батьківських прав, якщо ці права не будуть відновлені; особи, поведінка та інтереси яких суперечать інтересам того, хто потребує опіки або піклування [14, cт. 64].

Правила опіки та піклування встановлюють також, що не можуть бути опікунами чи піклувальниками особи, що є на обліку чи лікуються в психоневрологічних і наркологічних закладах; особи, що раніше були опікунами чи піклувальниками і з їхньої вини опіка чи піклування були припинені; особи, засуджені за тяжкі злочини [9, п. 3.2].

До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування [14, ст. 65].

Таке здійснення опіки і піклування носить тимчасовий характер і припиняється у випадку призначення опікуна чи піклувальника [13, c. 146].

Якщо над фізичною особою, яка перебуває в навчальному закладі, закладі охорони здоров'я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад [14, ст. 66].

Аналогічне положення передбачене в Правилах опіки і піклування, яке визначає також, що призначити опікуна (піклувальника) можливо і після влаштування зазначених осіб у відповідні державні установи [9, п. 3.6].

Якщо у перерахованих осіб є майно, що знаходиться в іншій місцевості, то над ним встановлюється опіка [14, ст. 74].

3. Права та обов'язки опікуна чи піклувальника

3.1 Права та обов'язки опікуна

Опікун зобов'язаний:

· дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням;

· опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток;

· опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави;

· опікун вчиняє правочин від імені та в інтересах підопічного;

· опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного [14, ст. 67].

Сімейним кодексом України передбачено, що опікун (піклувальник) зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти [10, ст. 249].

Це право й обов'язок опікуна аналогічні праву й обов'язку батьків по вихованню дітей, передбаченому в Сімейному кодексі [10, ст. 150,151]. Однак, права опікунів по вихованню неповнолітніх носять більш вузький характер у порівнянні з правами батьків по вихованню дітей.

На відміну від усиновителів опікуни не несуть обов'язків по утриманню своїх підопічних. На утримання підопічного витрачаються одержувана на нього пенсія, аліменти, інші доходи від його майна і т.д.

Органи опіки, піклування зобов'язані здійснювати регулярний контроль за здійсненням опікуном його прав і обов'язків по вихованню підопічного.

Опікуни (піклувальники) зобов'язані щорічно, не пізніше 1-го лютого наступного року, представляти в органи опіки і піклування звіт про свою діяльність за минулий рік [9, п. 4.11].

Опікун, як правило, повинний проживати разом з підопічним [9, п. 4.3].

Праву опікуна і піклувальника по вихованню підопічних дітей відповідає обов'язок усіх третіх осіб не порушувати це право опікунів і піклувальників, тобто воно носить абсолютний характер. Відповідно до цього опікуни і піклувальники вправі вимагати в судовому порядку повернення їм дітей, що знаходяться в них під опікою і піклуванням, від будь-яких осіб, що незаконно утримують у себе дітей [14, ст. 67], [9, п. 4.1].

Суд вирішує ці спори, виходячи з інтересів дітей. Це значить, що суд може відмовити в позові опікуну (піклувальнику), якщо буде вважати, що передача їм дитини не відповідає інтересам дитини. У цьому випадку, очевидно, слід вирішувати питання про звільнення опікуна чи піклувальника від обов'язків по опіці чи піклуванню [14, ст. 75].

Опікун є представником підопічного. Він діє від його імені й у його інтересах.

Опіка установлюється над недієздатними особами, сиротами і малолітніми фізичними особами, що позбавлені батьківського піклування [13, c. 147].

3.2 Права та обов'язки піклувальника

Піклування установлюється над неповнолітніми фізичними особами, тобто особами у віці від 14 до 18 років, що є сиротами або позбавлені батьківського піклування, і фізичними особами, обмеженими в дієздатності.

Неповнолітні особи мають неповну цивільну дієздатність. Особи ж, обмежені в дієздатності, мають менший обсяг цивільної дієздатності в порівнянні з обсягом цивільної дієздатності неповнолітніх осіб.

Піклувальник над неповнолітнім зобов'язаний піклуватися про створення йому необхідних побутових умов, про його виховання, забезпечення і розвиток [14, ст. 69].

Сімейний кодекс України передбачає обов'язок опікуна і піклувальника дітей виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти [10, ст. 249]

Піклувальник над особою, яка обмежена у цивільній дієздатності, зобов'язаний піклуватися про її лікування, створення необхідних побутових умов [14, ст. 69].

3.3 Правочини, які не можуть вчинятися або вчиняються опікуном або піклувальником з дозволу органу опіки та піклування

Малолітні особи можуть самостійно вчиняти тільки дрібні побутові правочини [13, c. 148]. Недієздатна особа взагалі не має права вчиняти правочини [13, c. 149]. Тому від імені й в інтересах малолітньої особи опікун вчиняє правочини, що виходять за межі дрібних побутових правочинів, а від імені особи, визнаної недієздатною, робить будь-які правочини. Стаття 68 Цивільного кодексу України передбачає які правочини опікун не має права вчиняти від імені підопічного.

З метою виключити можливість зловживання з боку опікунів належними їм правами і забезпечити інтереси підопічного, закон забороняє опікунам укладати правочини з підопічними.

Такі правочини з підопічним не вправі укладати не тільки опікун, але і його чоловік (дружина), батьки, діти, брати і сестри. Опікун, його чоловік (дружина), його батьки, діти, брати і сестри можуть укладати з підопічним договір дарування на користь підопічного і договір про передачу підопічному в безкоштовне користування майна.

Опікун не вправі здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від імені підопічного договором поруки [14, ст. 68].

Дані правочини заборонено засвідчувати нотаріусам [6, п. 31].

Неповнолітні особи самостійно можуть вчиняти тільки наступні правочини:

· самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

· самостійно здійснювати права на результати нтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

· бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

· самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку) [14, ст. 32]

Всі інші правочини неповнолітні можуть вчиняти за згодою своїх батьків (усиновлювачів) чи піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

Особа, обмежена в цивільній дієздатності, може вчиняти тільки дрібні побутові правочини [14, ст. 37].

Тому передбачено, що піклувальник дає згоду на вчинення неповнолітніми особами й особами, обмеженими в цивільній дієздатності, правочинів, які вони не можуть самостійно вчиняти [14, ст. 69].

Піклувальник також зобов'язаний вживати заходів для захисту цивільних прав і інтересів підопічного [14, ст. 69].

З метою не допустити можливості зловживання з боку піклувальників належними їм правами і забезпечити інтереси підопічного передбачено, що піклувальник не може давати згоду на укладення договорів між підопічними і своїм чоловіком (дружиною) чи своїми близькими родичами, крім передачі майна підопічному за договором дарування або договором про передачу підопічному майна в безкоштовне користування на підставі договору позички [2, c. 112].

Опікуни і піклувальники діють під контролем органів опіки і піклування. Тому Цивільний кодекс України передбачає, що опікун не має права без дозволу органа опіки і піклування відмовлятися від майнових прав підопічного; видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; укладати договори, що підлягають нотаріальному посвідченню і (або) державній реєстрації, у тому числі договори про поділ чи обмін житлового будинку, квартири; укладати договори у відношенні іншого цінного майна.

Піклувальник має право давати згоду на здійснення зазначених правочинів тільки при наявності дозволу органа опіки і піклування [14, ст. 71].

3.4 Управління майном особи, над якою встановлено опіку

Опікун зобов'язаний не тільки піклуватися про особистість підопічного, його здоров'я, виховання підопічного, якщо він є дитиною, але і здійснювати захист його прав і інтересів. Тому опікун зобов'язаний піклуватися про збереження і використання майна в інтересах підопічного. Разом з тим, закон передбачає необхідність врахування інтересів підопічного і встановлює, що якщо малолітній може самостійно визначати свої потреби і інтереси, опікун, що здійснює управління майном, повинний враховувати його бажання [14, ст. 72].

На відміну від батьків і усиновлювачів, опікуни і піклувальники не зобов'язані утримувати підопічних. Між підопічним і опікуном або піклувальником не виникають аліментні зобов'язання [11, c. 82].

Разом з тим, враховуючи, що для виконання опікунами і піклувальниками їх задач з опіки і піклування, необхідні матеріальні кошти, ч. З ст. 72 ЦК передбачає, що опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок його пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат призначених на підопічну дитину, відповідно до законів України.

Аналогічне положення передбачене в п. 4.9 і п. 4.10 Правил опіки і піклування.

З цією ж метою Цивільний кодекс України установлює, що якщо підопічний є власником нерухомого майна, що вимагає постійного керування, опікун може з дозволу органа опіки і піклування керувати цим майном або передати його за договором в управління іншій особі [14, ст. 72].

3.5 Опіка над майном

Опіка встановлюється не тільки над особистістю недієздатних і малолітніх фізичних осіб, але у випадках, передбачених законом, опіка встановлюється над майном. Так, згідно з цивільним кодексом України, якщо у особи, над якою встановлена опіка чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном встановлюється органами опіки і піклування за місцем перебування майна.

Закон передбачає також можливість встановлення опіки над майном і в інших, передбаченим законом, випадках. [14, ст. 74].

Згідно з цивільним кодексом України опіка призначається над майном особи, визнаної безвісно відсутньою, і над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме [14, ст. 44].

Встановлення опіки над майном особи, визнаної безвісно відсутньою, і над майном особи, місце перебування якої невідоме, породжує в основному цивільно-правові відносини.

Опіка над майном особи, визнаної безвісно відсутньою, і особи, місце перебування якої невідоме, спрямована на захист майнових інтересів безвісно відсутнього й особи, місце перебування якої невідоме, у випадку їх явки, а також майнових інтересів осіб, яких безвісно відсутня особа чи особа, місце перебування якої невідомо, зобов'язані були за законом утримувати [3, c. 98].

Опікун над майном безвісно відсутнього і над майном особи, місце перебування якої невідоме, при здійсненні правочинів у відношенні цього майна, зобов'язаний дотримуватись положення, установленого [14, ст. ст. 68,71].

Органи опіки і піклування здійснюють контроль над діяльністю опікунів і піклувальників. Опікуни над майном, також як і в інших випадках здійснення функцій опіки і піклування, зобов'язані щорічно, не пізніше 1-го лютого, подавати в органи опіки і піклування звіт про свою діяльність за минулий рік, а по припиненні опіки чи піклування, подають загальні звіти про свою діяльність.

3.6 Право опікуна та піклувальника на плату за виконання ним обов'язків

Підстави виникнення права на оплату послуг опікуна та піклувальника, її розмір та порядок виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України [14, ст. 73].

Опікуни і піклувальники призначаються переважно з тих осіб, що знаходяться в сімейних, родинних відносинах з підопічним, і тільки з їхньої письмової згоди. Тому, як правило, обов'язки по опіці і піклуванню виконуються безкоштовно [9, п. 4.12].

Підстави виникнення права на оплату послуг опікуна і піклувальника, розмір і порядок їх виплати визначає Кабінет Міністрів України.

У зв'язку з цим слід вважати, що опікуни і піклувальники можуть одержувати оплату своїх послуг тільки на підставах і в розмірі, установленому Кабінетом Міністрів, і тільки якщо опікун або піклувальник потребує оплату своїх послуг.

Обов'язки з опіки та піклування над дитиною виконуються опікуном і піклувальником безкоштовно [10, ст. 249].

Утримання підопічних не є обов'язком опікуна або піклувальника. Тому, якщо опікун або піклувальник витрачав кошти на утримання підопічного, то він, може вимагати відшкодування цих витрат за рахунок коштів, одержуваних підопічним [14, ст. 72].

При цьому опікун або піклувальник повинний довести, що ці витрати були необхідні.

Враховуючи, що опікуни і піклувальники здійснюють свої дії під контролем органів опіки і піклування, відшкодування цих витрат можливе тільки з дозволу зазначених органів.

4. Припинення опіки та піклування

4.1 Звільнення опікуна та піклувальника

Опікуни і піклувальники призначаються тільки при наявності їх згоди, вираженої в письмовій заяві, тобто обов'язки опікуна і піклувальника виконуються добровільно. Тому, продовження опіки (піклування) проти волі опікуна чи піклувальника недоцільно.

Орган опіки і піклування, за заявою особи, звільняє її від повноважень опікуна чи піклувальника [14, ст. 75].

Така заява опікуна (піклувальника) повинна бути розглянута протягом одного місяця. Опікуни і піклувальники на їхнє прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов'язків, якщо орган опіки і піклування за місцем проживання підопічного визнає, що дане прохання викликане поважною причиною [9, п. 5.1].

До винесення рішення про звільнення особи від повноважень опікуна чи піклувальника, чи до закінчення місячного терміну, якщо заява не розглянута, особа залишається опікуном або піклувальником.

Орган опіки і піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою установлене піклування [14, ст. 75].

Рішення органів опіки і піклування про відмову в заяві про звільнення від обов'язків опікуна чи піклувальника може бути оскаржене безпосередньо в суд [7, ст. ст. 55,154].

Однак, це положення не виключає можливості зацікавленої особи оскаржити рішення органів опіки і піклування у вищий орган чи безпосередньо в суд.

Громадянин, що вважає, що його права і свободи порушені рішенням органів опіки і піклування, може безпосередньо звернутися зі скаргою в суд або оскаржити рішення органів опіки і піклування в обласну, Київську і Севастопольську державні адміністрації й у виконкоми вищестоящих Рад, а у випадку відмови - у суд [14, ст. 79].

Суд, за заявою органів опіки і піклування, може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у випадку невиконання цією особою її обов'язків, а також у випадку поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу органу соціального захисту [14, ст. 75].

4.2 Припинення опіки

Підставою для припинення опіки є передача малолітнього батькам чи усиновлювачам.

У цьому випадку відпадає підстава для продовження опіки, тому що опіка встановлюється над малолітніми фізичними особами, що позбавлені батьківського піклування [14, ст. 58].

У випадку передачі малолітнього батькам чи усиновлювачам, орган опіки і піклування приймає по цьому відповідне рішення. Підставою припинення опіки є також досягнення підопічним чотирнадцяти років.

Особа, що виконує обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення про це.

Підставою припинення опіки також є поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, що була визнана недієздатною [14, ст. 76].

У цьому випадку рішення суду про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, що вступило в законну силу, є підставою для рішення органу опіки і піклування про припинення опіки [15, ст. 241].

Опіка також припиняється у випадку смерті опікуна або підопічного. У цьому випадку не потрібно рішення органу опіки і піклування [9, п. 5.4].

4.3 Припинення піклування

Згідно ст. 77 ЦК підставою для припинення піклування над особою є:

· досягнення особою повноліття;

· реєстрація шлюбу неповнолітньої особи;

· надання неповнолітній особі повної дієздатності;

· поновлення дієздатності фізичної особи, дієздатність якої була обмежена.

В усіх цих випадках піклування припиняється незалежно від волі піклувальника. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, що позбавлені батьківського піклування, і фізичними особами, обмеженими в дієздатності [14, ст. 59].

Тому, коли фізична особа стає цілком дієздатною, підстави для продовження піклування припиняються.

Відновлення дієздатності особи, дієздатність якої була обмежена, відбувається за рішенням суду.

У цьому випадку рішення суду, що вступило в законну силу, про відновлення дієздатності особи є підставою для рішення органу опіки і піклування про припинення піклування [15, ст. 241].

Піклування припиняється внаслідок смерті підопічного або піклувальника. У цьому випадку рішення органу опіки і піклування не потрібно [9, п. 5.5].

4.4 Оскарження дій опікуна та рішень органу опіки та піклування

Дії опікуна можуть бути оскаржені заінтересованою особою, у тому числі родичами підопічного, до органу опіки та піклування або до суду.

Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржено до відповідного органу, якому підпорядкований орган опіки та піклування, або до суду.

Цивільний кодекс України передбачає право зацікавлених осіб, у тому числі родичів підопічного, оскаржити дії опікуна в органи опіки і піклування або до суду [14, ст. 79].

Слід вважати, що зацікавлені особи мають право оскаржити дії не тільки опікуна, але і піклувальника.

Таке право зацікавлених осіб відповідає ст. 55 Конституції, що передбачає право на судовий захист, і ст. 124 Конституції, яка встановлює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Рішення органів опіки і піклування можуть бути оскаржені у відповідний орган, якому підлеглий орган опіки і піклування, чи в суд. Рішення органів опіки і піклування у можуть бути безпосередньо оскаржені в суд [7, ст. ст. 55,124].

Однак, це положення не виключає можливість зацікавлених осіб оскаржити рішення органів опіки і піклування у вищий орган або у суд [15, ст. 248].

Висновок

Будь-яка цивілізована держава дбає про охорону прав людини в державі, а особливо про тих членів суспільства, які не можуть самостійно здійснювати свої суб'єктивні права та виконувати юридичні обов'язки.

З метою забезпечення прав людини в державі, особливо при вирішенні питань щодо захисту особистих прав сиріт, малолітніх осіб позбавлених батьківського піклування і недієздатних або обмежено дієздатних осіб, запроваджено інститут опіки та піклування, робота якого регулюється законодавством України.

Опіка та піклування - це система заходів, спрямованих на забезпечення особистих не майнових і майнових прав та інтересів неповнолітніх дітей, а також повнолітніх осіб, які за віком чи за станом здоров'я не можуть самостійно реалізовувати свої права і виконувати обов'язки.

Інститут опіки і піклування носить комплексний характер. Задачею цього інституту є охорона особистих майнових і не майнових прав і інтересів підопічних, турбота про створення їм необхідних побутових умов, здійснення за ними догляду.

Зокрема його норми, регулюють відносини, пов'язані з вихованням дітей, що внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав дітей.

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних Рад.

При виконанні курсової роботи розглянуті статті Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, Правила опіки та піклування та інші джерела, на основі яких висвітлено особливості здійснення опіки та піклування, розкриті права та обов'язки опікунів, піклувальників та органів опіки та піклування, а також самих підопічних.

В курсовій роботі також досліджено нормативно-правові акти, що регулюють застосування інституту опіки та піклування, як спосіб охорони прав та інтересів осіб, які на підставі об'єктивних причин не можуть здійснювати свої права та виконувати обов'язки.

Список використаних джерел

1. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Цивільне право України. Загальна частина. Навчальний посібник / К.:КНТ, 2008. - 480 с.

2. Борисова В.І., Цивільне право України. Підручник: У 2 т., К.: Інтер - 2004. - Т.1. - 552 с.

3. Доліненко Л.О., Доліненко В.О., Сарновська С.О., Цивільне право України. Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2006. - 356 с.

4. Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навчальний посібник. - К.: Істина, 2009. - 312 с.

5. Закон України «Про громадянство України», Закон від 18.01.2001 року. №2235-ІІІ, (із змінами та доповненнями від 03.08.2011 р.) - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua

6. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Інструкція від 03.03.2004 року. №20/5, (зі змінами та доповненнями від 12.09.2011 р.) - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon1.rada.gov.ua.

7. Конституція України, Закон від 28.06.1996 року. №254к/96-ВР, (зі змінами та доповненнями від 20.10.2011 р.) - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon1.rada.gov.ua.

8. Мироненко В.П., Пилипенко С.А., Сімейне право України. Підручник. - К.: Правова єдність, 2010. - 477 с.

9. Правила опіки та піклування від 26.05.1999 року. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon2.rada.gov.ua.

10. Сімейний кодекс України, Закон від 10.01.2002 року. №2947-ІІІ, (зі змінами та доповненнями від 14.10.2011 р.) - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon1.rada.gov.ua.

11. Стефанчук. Р.О., Цивільне право. Навчальний посібник. - К.: Наукова думка, 2004 - 448 с.

12. Фурса С.Я., Цивільний процес України: академічний курс. - К.: Фурса С.Я., 2009. - 846 с.

13. Харитонов Є.О., Харитонова О.І., Голубєва Н.Ю., Цивільний кодекс України, науково-практичний коментар. - К.: Правова єдність, 2007. - 1140 с.

14. Цивільний кодекс України, Закон від 16.01.2003 року. №435-ІV, (зі змінами та доповненнями від 16.10.2011 р.) - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon2.rada.gov.ua.

15. Цивільний процесуальний кодекс України, Закон від 18.03.2004 року №1618-IV, (зі змінами та доповненнями від 03.11.2011 р.) - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru

...