Права людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Права людини

1.Поняття і ознаки прав людини. Правовий статус

Права людини - можливості людини мати певні матеріальні, культурні і духовні блага, необхідні їй для нормального життя та розвитку.

Ознаки права:

- нормативність

- вольовий характер

- формальна визначеність

- загальнообов'язковість

- Системність і ієрархічність будови

- Регулює вплив права.

Праву притаманні такі специфічні ознаки.

1. Право складається з норм, тобто з правил поведінки, які є обов'язковими. Суть даної ознаки полягає в дотриманні норм права незалежно від ставлення до них з боку фізичних, юридичних осіб, державних і муніципальних утворень. Це властивість права обумовлено верховенством і незалежністю ( суверенітетом ) державної влади , від якої в основному і виходять норми права. Однак ступінь обов'язковості норм права може бути різною , що залежить від кола їх адресатів. Так, норма, що встановлює податок на доходи фізичних осіб, загальнообов'язкова , а положення, що стосуються місцевих податків , мають силу тільки щодо суб'єктів , які проживають або здійснюють свою діяльність на певній території. Норми корпоративні діють відносно працівників і акціонерів даної корпорації і обов'язкові тільки для них.

2. Виконання норм права забезпечується і охороняється державою. Більшість правових норм виповнюється і дотримується добровільно. Однак далеко не всі з них втілюються в життя людьми в силу їх внутрішнього переконання . Тому за кожною нормою потенційно стоїть можливість державного примусу до виконання , а також застосування заходів відповідальності за її порушення. Інший раз правові розпорядження реалізуються лише тому , що за ними стоїть держава, яка може в будь-який момент застосувати санкції за порушення правових норм. Держава в прямому сенсі охороняє право . Державна охорона може бути різноплановою і виражатися не тільки у вигляді накладення заходів юридичної відповідальності або санкцій, а й у вигляді здійснення різних організаційних , організаційно - технічних, превентивних, відновлювальних , виховних та інших заходів державних органів. Цим заходам приділяється велика роль , бо вони дозволяють стабілізувати правовий порядок в суспільстві, не приводячи в дію дорогий державний репресивний апарат .

3. Норми права обов'язково виражені в офіційній формі: закріплені в нормативних актах або в інших юридичних документах ( судових рішеннях, договорах та ін.) Значна їх частина вбирається в законодавчу форму. Інша частина права існує в інших формах. Ось чому право ніколи не може збігатися з законодавством. Воно ширше законодавства за обсягом і співвідноситься з ним як ціле і частина . Все ж інші соціальні норми (звичаї , традиції , норми моралі та ін. ) виникають і існують частіше у формі стабільних переконань людей або у формі громадської думки.

4. Юридичні норми відрізняються формальною визначеністю . Вона проявляється не тільки в тому, що правові приписи знаходять письмове вираження в різних юридичних документах, а й у тому , що вони за своїм змістом відрізняються чіткістю, визначеністю і навіть лапідарністю, т. з . гранично стиснутим, коротким і виразним стилем. Досягається це за допомогою правових понять, їх визначень, вироблених століттями застосування та використання правил законодавчої техніки. Завдяки такій визначеності суб'єкти права чітко знають межі правомірної і неправомірної, свої права, свободи і обов'язки , розмір і вид відповідальності за вчинене правопорушення . Формальна визначеність, найважливіша властивість права , дозволяє внести строгість і чіткість у суспільний порядок , уникнути довільного тлумачення і застосування юридичних норм. Доречно зауважити , що термін « закон « утворений від поєднання слова « кон « ( Граніна ) і частки « за» , що означає межа руху, межа вчинків. Таким чином, навіть етимологічно закон означає чіткі межі поведінки суб'єктів права.

5. Норми права утворюють не просто сукупність, а саме систему. Причому систему розгалужену і деталізовану, що відрізняється внутрішньою єдністю, узгодженістю і логічної взаємозв'язком. На відміну від права норми моралі, звичаї закріплюють головним чином лише загальні принципи і зразки поведінки . Системність у право привноситься саме законодавцем, хоча ця його діяльність і має об'єктивні передумови і підстави. Існуючі у свідомості, в поведінці нормативні установки цією властивістю не володіють. Тільки в системі, у взаємозв'язку правові норми можуть проявити свої регулюючі властивості, оскільки суспільні відносини, що регулюються правом , як правило, також взаємопов'язані. Причому чим тісніше ув'язка і узгодженість правових приписів, тим ефективніше право. Навпаки, неузгодженість юридичних норм між собою , їх протиріччя призводять до того, що багато юридичні норми не діють.

2.Класифікація прав людини

Таблиця

3.Здійснення прав людини: поняття, сфери та межі

Здійснення прав людини - це практичне використання нею можливостей, які відображаються її відповідними правами.

Класифікація меж прав людини:

1. від характеру середовища, в якому обмежуються права людини: природні (біологічні, фізіологічні, екологічні, "здоров'я населення") соціальні (економічні -» загальний добробут", політичні - "інтереси державної безпеки", духовно-ідеологічні - "справедливі вимоги моралі"). 2. від волі суб'єкта:

абсолютно-об'єктивні (певні явища природи), відносно-об'єктивні (законодавчі обмеження), об'єктивно суб'єктивні (приналежні людині, але від неї не залежать - підсвідомість людини, інстинкти), суб'єктивні (самообмеження - добровільне є використання свого права у повному обсязі).

3. від ступеня соціальної обґрунтованості: цілком підставні, переважно підставні, мало підставні, безпідставні.

4.Гарантії здійснення прав людини: поняття, механізм і види.

Юридичні гарантії прав людини -- система юридичних засобів, спрямованих на реалізацію, охорону і захист основних прав людини називається.

Дія цих гарантій забезпечується спеціальним механізмом. Цей механізм працює наступним чином (елементами цього механізму є):

закріплення прав людини в правових нормах;

визначення меж і способів здійснення прав;

визначення принципів обмеження прав;

визначення режимів реалізації кожного конкретного права;

встановлення процедури охорони і захисту права;

визначення заходів відповідальності за порушення права;

визначення форми і розміру відновлення порушених прав і відшкодування збитків;

виказання заходів профілактики і попередження порушення прав.

Є такі види гарантій:

1. За складом: акти і органи.

2. За територіальною спрямованістю: всесвітні; регіональні; національні (парламентські, президентські, конституційні, адміністративні, судові, омбудсмена)

Питання для самостійної роботи:

v Назвіть елементи правового статусу особи та охарактеризуйте їх.

Правовий статус особи -- це закріплені у відповідних джерелах права і гарантовані державою суб'єктивні права та юридичні обов'язки особи.

Елементи адміністративно-правового статусу громадян:

1)принципи адміністративно-правового статусу громадян;

2)громадянство;

3)адміністративна правосуб'єктність (право, дієздатність) громадян;

4)права і обов'язки громадян у сфері державного управління;

5)адміністративна відповідальність громадян;

6)юридичні гарантії адміністративно-правового статусу громадян

v До особистих прав-гарантій відносяться? Перерахуйте та дайте їхню характеристику.

Особистісні - це такі можливості людини, які необхідні їй для забезпечення цілісності особистості, морально-психологічного стану, її світогляду (право на ім'я, на захист честі, гідності, на свободу віросповідання).

Практичне завдання:

Охарактеризувати у письмовій формі зміст соціальних та правових гарантій здійснення професійної діяльності працівниками міліції.

Представлена класифікація чинників, що визначають небезпеку професійної діяльності працівника ОВС та аналіз оперативно-службової діяльності працівників у відповідності до чинного законодавства, дозволяє виділити основні блоки забезпечення особистої безпеки працівників ОВС: 1. Організаційно-правовий - комплекс об'єктивних передумов для ефективного і безпечного здійснення професійної діяльності, який забезпечує захищеність працівників від необхідності вирішувати цілий комплекс проблем, що впливають на рівень його реальних можливостей. 2. Мотиваційно-особистісний - комплекс, що забезпечує формування морально-поведінкових установок, психологічної готовності працівників ОВС до безпечної поведінки.

Слід зазначити, що організаційно-правові проблеми особистої безпеки працівника ОВС самим працівником не вирішуються, але суттєво впливають на фізичну, психологічну та професійну безпеку працівників міліції. Так, до організаційно-правового блоку забезпечення особистої безпеки працівників ОВС відноситься:

1. Правова захищеність - відповідність правової та нормативної бази діяльності об'єктивним умовам та задачам забезпечення безпеки оперативно-службової діяльності працівника ОВС.

2. Економічна захищеність - відповідність матеріального забезпечення працівника ОВС його об'єктивним матеріальним та іншим потребам. 3. Матеріально-технічна захищеність - забезпечення професійної діяльності працівника ОВС у відповідності з вирішенням оперативно-службових завдань зброєю, індивідуальними засобами безпеки, транспортом, засобами зв'язку, технічними засобами і т.д.

4. Організаційна захищеність - керівні заходи по забезпеченню безпеки, працівника міліції за допомогою всіх видів, форм і методів відповідно до діючого законодавства.

5. Соціальна захищеність - реальне забезпечення соціальних гарантій працівника ОВС (обов'язкове страхування життя та здоров'я, гарантоване медичне забезпечення, відпочинок, належні побутові умови та інше), формування позитивного іміджу професії працівника ОВС. 6. Кадрова захищеність - можливість займатися професійною діяльністю у відповідності з фахом та наявною кваліфікацією, можливість подальшого удосконалення професійної майстерності, професійного зростання (кар'єри), відповідності професійного статусу працівника ОВС значущості тих завдань, що він виконує.

7. Соціально-психологічна захищеність - стабільний сприятливий соціально-психологічний клімат в колективі, підрозділі, безконфліктні ділові стосунки з керівництвом, товаришами по службі.

8. Інформаційна захищеність - можливості отримання службової інформації у відповідності з реальної потребою в неї. Унеможливлення витоку інформації про особливості оперативно-службової діяльності та особистого життя працівника міліції.

9. Фізична захищеність - відповідність комплексу заходів протидії злочинним посяганням (екіпіровка, зброя, засоби зв'язку володіння прийомами рукопашного бою), що забезпечує збереження життя та здоров'я працівника ОВС при вирішенні ним оперативно-службових завдань, а також ефективність проведення спеціальних та оперативно-розшукових заходів по захисту від злочинних посягань на працівників ОВС та членів їх сімей. 10. Психологічна захищеність - профілактика та запобігання негативних наслідків психотравмуючих обставин та умов діяльності шляхом ефективної цільової підготовки, створення системи профілактики професійної деформації особистості працівника ОВС та інше.

Наведіть приклади до кожного виду прав людини. Де ці права закріплені?

Конституційне право регулює відносини , які зазвичай виникають для успішного закріплення конституційного ладу , створення державних органів , закріплення прав і свобод громадян , визначення їх правового статусу та інших заходів . Переважаючий метод - установчо-закріпний .

Предметом адміністративного права є суспільні відносини, що виникають при здійсненні державного правління . Особливість даного виду права полягає в тому , що його норми регулюють більшою мірою діяльність виконавчої влади. Методи: влади і підпорядкування , імперативний . Джерела: Кодекс про адміністративні правопорушення, законів «Про зброю « і « Про міліцію».

Кримінальне право займається громадськими відносинами, що мають відношення до вчинення злочинів . Основним методом вважається імперативний , джерело кримінального права - Кримінальний кодекс.

Фінансове право , в свою чергу , регулює грошові відносини , банківські операції , а також стягування різних зборів і податків. Основним методом також є імперативний метод . Основні джерела - Податковий кодекс , закон « Про бюджет « , «Про банки і банківську діяльність» та інші.

Предмет цивільного права - особисті майнові чи немайнові відносини , в основі яких лежить рівність , автономія волі і майнова самостійність їх учасників. Метод , що переважає в цьому праві , називається диспозитивним , а основним джерелом є Цивільний кодекс. Види цивільного права включають в себе різні галузі цього напрямку і залежать від конкретного виду цивільних правопорушень і методів їх вирішення.

Інші види права ( основні) : сімейне ( предмет - особисті відносини , які виникають у зв'язку з спорідненістю ) , трудове (займається громадськими відносинами, що виникають при продажу робочої сили) , кримінально-процесуальне (предмет - відносини при кримінальному судочинстві) та цивільно-процесуальне право (відносини при розгляді справ у цивільному судочинстві).

право людина державний

1. Размещено на Allbest.ru