Правова охорона промислових зразків в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 347.77(477)

Халаїм Ніна Олексіївна

Правова охорона промислових зразків в Україні

Спеціальність: 12.00.04 - господарське право;

арбітражний процес

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2000

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор кафедри господарського права Щербина Валентин Степанович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України, Заслужений юрист України Мироненко Наталія Михайлівна, заступник директора Інституту права Міжрегіональної Академії управління персоналом кандидат юридичних наук

Третьякова Вікторія Григорівна, завідуюча відділом з гуманітарних та міжнародних питань, гармонізації законодавства із законодавством країн членів ЄС та захисту прав людини Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України

Провідна установа: Інститут економіко-правових досліджень НАН України, м. Донецьк

Захист відбудеться “24”квітня 2001 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06. при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (252033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд.253).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (252033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано “23”березня 2001 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних наук Боднар Тетяна Валеріївна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Актуальність проблеми удосконалення законодавства у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності обумовлена необхідністю реалізації завдання подолання кризових явищ у вітчизняній економіці та її інтеграції у світовий ринок для набуття Україною статусу повноправного члена світового співтовариства. Сучасний розвиток світового товарного ринку свідчить про можливість створення нових конкурентноздатних видів продукції лише за умови впровадження у виробництво об'єктів інтелектуальної власності, в тому числі промислових зразків. Однак значні капіталовкладення підприємця на інноваційну діяльність можливі за умови існування розвинутої ефективної системи правової охорони об'єктів інтелектуальної власності. На сьогоднішній день у світі існує вже розвинутий міжнародний ринок патентів та ліцензій, в той же час для розвитку національного ринку у цій сфері, який знаходиться на початковій стадії формування, необхідним є саме вдосконалення законодавства з приводу охорони об'єктів інтелектуальної власності..

Нагальна необхідність гармонізації вітчизняного законодавства у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності з міжнародними стандартами зумовлена також спрямуванням зовнішньої політики України на вступ до Світової організації торгівлі (далі - СОТ). Головною умовою членства в СОТ є приєднання України до Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Однією з основних угод в системі ГАТТ є Угода про торгові аспекти прав інтелектуальної власності (далі - Угода TRIPS). У зв'язку з цим особливої гостроти набуває проблема вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері інтелектуальної власності з метою приведення його у відповідність до норм Угоди TRIPS.

З прийняттям у 1993 році Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” законодавець визнав для промислових зразків виключною патентну форму охорони, що чим визначив принципово новий підхід до правового забезпечення здійснення права на цей об'єкт інтелектуальної власності. Вказане зумовлює потребу в проведенні досліджень у цьому напрямі.

Ступінь наукової розробленості теми. Вибір теми дисертаційного дослідження обумовлений певною мірою відсутністю в Україні розробок, які б створювали цілісне наукове уявлення про промисловий зразок як об'єкт промислової власності і функціонування права на промисловий зразок у сфері господарювання. Більшість публікацій, що охоплюють питання правової охорони промислових зразків, висвітлюють окремі проблемні аспекти або побудовані на узагальненні чинного законодавства України та переслідують навчальну мету.

У вітчизняній юридичній літературі не надано достатньої уваги дослідженню природи промислового зразка як результату творчості і, разом з тим, правового явища. Сьогодні відсутнє законодавче визначення “суттєвих ознак промислового зразка”. Не одержали наукової оцінки критерії охороноздатності промислового зразка. У вирішенні проблеми охорони програмних продуктів не приділено уваги дослідженню патенту на промисловий зразок як можливого способу охорони. Залишається актуальним дослідження природи патенту як правового явища.

Потребують розробки засоби попередження порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності, в тому числі промислові зразки.

Чинному законодавству про охорону прав на промислові зразки властива як наявність значних прогалин, так і термінологічна недосконалість.

Головною метою та завданням дисертаційної роботи було визначення поняття промислового зразка як об'єкта промислової власності, правовий аналіз існуючих у вітчизняному законодавстві та законодавстві США і західноєвропейських країн форм і методів правового забезпечення охорони промислових зразків, функціонування права на промисловий зразок у сфері господарювання та розроблення пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства з приводу охорони промислових зразків. Для цього поставлено наступні задачі:

дослідити з правової точки зору співвідношення промислового зразка та результатів художнього конструювання і творів декоративно-прикладного мистецтва;

здійснити комплексний правовий аналіз норм вітчизняного законодавства, що стосуються охорони промислових зразків;

з'ясувати можливості та раціональні межі використання зарубіжного досвіду охорони промислових зразків та функціонування патентної форми охорони цього об'єкта промислової власності.

Виходячи з цього, об'єктом дисертаційного дослідження є промисловий зразок як об'єкт промислової власності, а також правові аспекти функціонування права на промисловий зразок.

Предметом дослідження є поняття промислового зразка як об'єкта охорони, правовідносини, що виникають з приводу патентної охорони промислового зразка, зокрема при виникненні та здійсненні права на промисловий зразок, а також попереджувальні судові засоби захисту виключного права на промисловий зразок.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження побудоване на застосуванні діалектичного, логічного, порівняльно-правового та системного методів дослідження. Також щодо дослідження судових засобів, спрямованих на попередження порушень виключного права патентовласника застосовано метод порівняльно-правового аналізу, при дослідженні роботодавця як суб'єкта права на промисловий зразок застосовано історичний метод, дослідження меж права на промисловий зразок здійснено з використанням системно-структурного підходу.

Нормативну базу дисертації становить як міжнародне законодавство у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності, зокрема, Паризька конвенція з охорони промислової власності, Угода про торгові аспекти прав інтелектуальної власності, так і національне законодавство у галузі інтелектуальної власності, і в першу чергу, Закон України “Про охорону прав на промислові зразки”, Закон України “Про авторське право та суміжні права”, Закон України “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі”, Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, Закон України “Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції”, Арбітражний процесуальний кодекс України.

Разом з тим, в дисертації значну увагу присвячено аналізу спеціального законодавства, що регламентує охорону промислових зразків, та патентного законодавства Росії, США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Австрії, країн Бенілюксу, Японії, Іспанії, Італії, Швейцарії.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять роботи вчених, починаючи з дореволюційного періоду і закінчуючи найсучаснішими. В ході дослідження певних питань використано розробки зарубіжних правознавців у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності. Зокрема основою дослідження є роботи Андрощука Г.О., Братуся С.М., Гаврилова Е.П., Гальперіна Л.Б., Гордона М.В., Дахна І.І., Дементьєва В.Н., Дозорцева В.А., Дюма Р., Іонаса В.Я., Каткова В.Д., Кучінскаса Л.А., Лаптєва В.В., Маміофи Й.Е., Мартем'янова В.С., Михайлової Л.О., Мухопада В.І., Наменгенова К.Н., Нікітіної М.І., Райгородського М.О., Селякова В.О., Сергеєва О.П., Флєйшиц К.А., Чернишової С.О., Шершеневича Г.Ф., Штумпфа Г., Щербини В.С., Юрченка О.К., Cordon S.E., Daniel J. Kluth, Robertson R., Steven W., William T. Fryer, ІІІ, Zaitlen R. та інших.

Для поглиблення дослідження також використано роботи науковців у галузі художнього конструювання Горіної Г.С., Савельєвої І.В., Шубіна Г.Г.

Емпіричною основою дисертаційного дослідження стали результати узагальнень вітчизняної та зарубіжної адміністративної та судової практики з питань охороноздатності промислового зразка.

Також з огляду на незначну вітчизняну судову практику з питань порушення патенту на промисловий зразок, використано матеріали зарубіжної судової практики у цьому напрямі.

Наукова новизна дослідження. За результатами дисертаційного дослідження сформульовано наступні положення, які містять наукову новизну:

законодавче визначення промислового зразка як результату художнього конструювання не відповідає його природі як об'єкта промислової власності. Промисловий зразок є правовим явищем - об'єктом промислової власності, але одночасно і окремою формою інтелектуального досягнення, що являє собою рішення зовнішнього вигляду промислового виробу, яке не продиктоване його функцією. Цей об'єкт охорони складається з таких аспектів дизайнерської розробки (результату художнього конструювання) або твору декоративно-прикладного мистецтва, які створюють зовнішній вигляд промислового виробу;

суттєві ознаки промислового зразка - це ознаки, що впливають на формування естетичних та/або ергономічних особливостей зовнішнього вигляду виробу і проявляються у формі, конфігурації виробу, малюнку, розфарбуванні, матеріалі, з якого виготовлено виріб, або в їх поєднанні;

законодавче визначення новизни промислового зразка необхідно доповнити положенням про те, що промисловий зразок не визнається таким, що відповідає вимозі новизни, якщо хоча б одна з його суттєвих ознак відтворює знак для товарів і послуг і, тим самим, порушує право на нього, яке належить іншій особі;

авторське право та законодавство про знаки для товарів і послуг не можуть забезпечити повноцінну охорону програмних продуктів. Такі види зовнішнього виразу комп'ютерної програми як зображення на дисплеї, піктограма, інтерфейс мають ознаки промислового зразка та можуть одержати охорону за нормами Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”;

право на промисловий зразок складається з особистого (немайнового) права авторства та виключного (майнового) права, змістом якого є монопольного права використання об'єкта та права розпоряджатися монопольним правом використання об'єкта. Такий повний зміст може належати лише авторові - патентовласнику. Всім іншим патентовласникам може належати виключне (майнове) право на промисловий зразок;

реалізація виключного права на промисловий зразок можлива і має сенс лише у сфері господарської діяльності, через що відносини, які виникають з приводу реалізації виключного права, є предметом правового регулювання господарського права;

введення в господарський оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка, - це вчинення юридичних дій, внаслідок яких цей виріб бере участь в процесі здійснення господарської діяльності, тобто діяльності по виробництву та обміну товарами;

патент на промисловий зразок виконує наступні функції:

є підставою для виникнення права на промисловий зразок;

встановлює (надає) виключне право на промисловий зразок;

забезпечує виключне право на промисловий зразок примусовою силою держави;

є засобом перетворення виключного права на промисловий зразок у товарну форму;

уявляється доцільним звільнити позивачів-господарюючих суб'єктів у спорах про порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності від обов'язку доарбітражного врегулювання;

в разі наявності у господарюючого суб'єкта - патентовласника обґрунтованих підстав вважати, що існує реальна загроза порушення патенту і це може спричинити йому збитки, він повинен мати право звернутись до арбітражного суду за винесенням попереджувальної ухвали ще до подання позову по суті справи.

На підставі цих висновків розроблені пропозиції щодо внесення відповідних змін до законодавства України. Обґрунтування необхідності запропонованих змін до законодавства, а також зміст пропозицій викладено у дисертаційній роботі.

Наукове та практичне значення дисертаційного дослідження полягає в розробці положень, які сприяють створенню цілісного уявлення про промисловий зразок як об'єкт промислової власності та об'єкт патентної охорони. З'ясування природи цього об'єкта дозволяє усунути термінологічні неточності легального визначення промислового зразка.

Критичний аналіз умов надання патентної охорони промислового зразка дає можливість виявити шляхи удосконалення законодавства в цьому напрямі.

Дослідження зовнішнього виразу комп'ютерної програми, як об'єкта промислового зразка, дозволяє по-новому поглянути на промисловий зразок і використовувати його можливості у вирішенні проблеми розробки оптимальної охорони програмних продуктів.

Класифікація та аналіз меж патентної монополії з точки зору визначення їх сутності, а також відповідності нормам Угоди TRIPS дають змогу розробити пропозиції щодо удосконалення вітчизняного законодавства.

Потреба у легальному визначенні поняття “введення в господарський оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка” викликана тим, що ця категорія застосовується у визначенні змісту права на виключне використання промислового зразка, що надається патентом, а також для формулювання “принципу вичерпання права” на промисловий зразок.

Практичне значення мають пропозиція щодо запровадження попереджувальної ухвали як засобу судового захисту виключного права господарюючого суб'єкта, спрямованого на недопущення нанесення збитків,порушенням виключного права, та визначення механізму її дії.

Більшість теоретичних висновків, які є результатами дисертаційного дослідження, втілено у пропозиціях дисертантки щодо удосконалення вітчизняного законодавства у сфері охорони об'єктів інтелектуальної власності.

Положення дисертації можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників, методичних розробок з курсу “Право промислової власності”, спецкурсу “Патентно-ліцензійна робота на підприємстві” для студентів юридичних вузів. Окремі положення, сформульовані у дисертаційному дослідженні, носять дискусійний характер і можуть слугувати базою для подальшого наукового дослідження проблеми правової охорони промислових зразків та загальних питань патентної охорони.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на науково-практичному семінарі аспірантів юридичного факультету (15 грудня 1999 року), на науково-практичному семінарі “Цивільний і Господарський кодекси в Україні: сфера правового регулювання”, що проводився Верховною Радою України, Академією правових наук України та Науково-дослідним інститутом приватного права і підприємництва АПрН України (25 квітня 2000 року).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п'ятьох публікаціях у фахових виданнях.

Структура дисертації та послідовність її частин обумовлені предметом, метою та завданням дослідження. Дисертація складається з вступу, 4 розділів, 12 підрозділів, висновків, списку використаної літератури та нормативних матеріалів. Обсяг дисертації становить 196 сторінок, з яких 17 сторінок займає список використаної літератури та нормативних матеріалів.

промисловий зразок власність правовий

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Промисловий зразок як об'єкт правової охорони”, що складається з чотирьох підрозділів, досліджується поняття промислового зразка як об'єкта охорони, способи та умови надання охорони.

У першому підрозділі “Поняття промислового зразка” проводиться аналіз легальних та теоретичних визначень промислового зразка. Виходячи із суті промислового зразка як рішення зовнішнього вигляду промислового виробу, дисертантка досліджує ті результати творчості, що проявляються у “формі” виробу: дизайнерські рішення та твори декоративно-прикладного мистецтва. Аналізуючи визначення “дизайну”, що міститься у спеціальній літературі, вона з'ясовує, що дизайн (у вузькому значенні художнє конструювання) має на меті формування як естетичних, так і функціональних якостей предметного середовища. Таким чином, промисловий зразок, як об'єкт правової охорони, не тотожні “результату творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання”, оскільки охоплює лише ті риси, що проявляються у зовнішньому вигляді виробу. Крім того, “форму” виробу можуть створювати і твори декоративно-прикладного мистецтва.

На підставі проведеного аналізу дисертантка доходить висновку, що промисловий зразок є правовим явищем - об'єктом промислової власності, але одночасно і окремою формою інтелектуального досягнення, що являє собою рішення зовнішнього вигляду промислового виробу, яке не продиктоване його функцією. Цей об'єкт охорони складається з таких аспектів дизайнерської розробки (результату художнього конструювання) або твору декоративно-прикладного мистецтва, які створюють зовнішній вигляд промислового виробу.

Підсумовуючи проведене дослідження поняття промислового зразка як об'єкта правової охорони, автор пропонує змінити легальне визначення промислового зразка, що міститься у статті 1 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”, виклавши його як “рішення зовнішнього вигляду промислового виробу, не зумовлене його функціональним призначенням. Досліджуючи момент виникнення промислового зразка як об'єкта промислової власності, дисертантка доходить висновку, що не слід пов'язувати момент виникнення промислового зразка з наданням охорони за нормами патентного права, оскільки естетичний, оригінальний, новий зовнішній вигляд промислового виробу виникає об'єктивно. Дисертантка порушує проблему охорони промислових зразків, що мають короткий час актуальності. Ця їх особливість робить недоцільним одержання патенту на промисловий зразок, однак потреба в охороні таких промислових зразків залишається. Закон України “Про авторське право та суміжні права” у статті 7 виключає промисловий зразок із сфери авторсько-правової охорони. Існуюче визначення промислового зразка, що міститься у статті 1 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”, ототожнює його з результатом художнього конструювання. Звідси виходить, що цей об'єкт творчості не охороняється нормами авторського права.

В дисертації робиться висновок про необхідність включення результату художнього конструювання до об'єктів, що охороняються авторським правом (стаття 5 Закону України “Про авторське право та суміжні права”), визначивши його як твір у галузі художнього конструювання, що являє собою вирішення промислового виробу у вигляді креслення, моделі, ескізу.

У другому підрозділі “Охорона промислових зразків за законодавством про охорону прав на знаки для товарів і послуг та за законодавством про захист від недобросовісної конкуренції” автор досліджує правові аспекти трансформації промислового зразка у товарний знак. З цією метою аналізується зарубіжна практика та підходи зарубіжних законодавців щодо можливості охорони зовнішнього вигляду виробу як товарного знаку. Висновком дослідження, проведеного дисертанткою, є положення, що промисловий зразок може бути об'єктом охорони законодавством про знаки для товарів і послуг, однак, така охорона фактично поширюється лише на певні аспекти промислового зразка.

В результаті аналізу особливостей застосування норм Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” щодо охорони промислових зразків, в роботі зазначається, що норма статті 6 вказаного Закону не надає безпосередньо охорони промисловому зразку, а отже, не можна погодитись з тим, ніби ця норма штучно продовжує патентну монополію на промисловий зразок. Актом недобросовісної конкуренції вітчизняний законодавець визнає не сам факт копіювання промислового зразка, а використання позитивного іміджу виробів, зовнішній вигляд яких асоціюється у споживача з конкретним господарюючим суб'єктом. Отже, об'єктом охорони виступає не власне промисловий зразок, а ділова репутація господарюючого суб'єкта, яка сформувалась внаслідок використання цього промислового зразка.

У третьому підрозділі “Промисловий зразок як об'єкт патентної охорони” досліджуються умови охороноздатності промислового зразка.

У законодавчому визначенні новизни промислового зразка та обсягу охорони, що надається патентом на промисловий зразок, використовується поняття “суттєві ознаки промислового зразка”, тлумачення якого не дається в жодному нормативно-правовому акті України стосовно промислових зразків. На думку автора, необхідним є визначення на рівні закону цієї правової категорії, тому в роботі пропонується п. 2 статті 5 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” викласти у наступній редакції: “Суттєві ознаки промислового зразка - це ознаки, що впливають на формування естетичних та/або ергономічних особливостей зовнішнього вигляду виробу, і проявляються у формі, конфігурації виробу, малюнку, розфарбуванні, матеріалі, з якого виготовлено виріб, або в їх поєднанні”. Аналізуючи законодавче формулювання вимоги “новизни”, дисертантка доходить висновку, що прив'язка до “сукупності суттєвих ознак” промислового зразка може стати причиною конфлікту між правом на промисловий зразок та правом на знак для товарів і послуг. Такий висновок випливає з того, що окремо взята ознака може бути не новою, але їх сукупність - відповідатиме вимозі новизни. Автор вважає, що така позиція законодавця не враховує можливості, коли хоча б одна з ознак промислового зразка відтворює знак для товарів і послуг, право на який належить іншій особі. Враховуючи подібні ситуації, дисертантка пропонує доповнити п.2 статті 6 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” наступним положенням: “При цьому промисловий зразок не визнається таким, що відповідає вимозі новизни, якщо хоча б одна з його суттєвих ознак відтворює знак для товарів і послуг і, тим самим, порушує право на нього, що належить іншій особі”.

Автором пропонується ввести додатковий критерій охороноздатності промислового зразка - “оригінальність”, що відображає унікальність патентоздатного промислового зразка та підкреслює приналежність цього об'єкта до сфери естетичного. В роботі запропоноване наступне визначення “оригінальності”, “Промисловий зразок визнається оригінальним, якщо його суттєві ознаки, що впливають на формування естетичних особливостей виробу, або/та їх комбінації відзначаються своєрідністю”. У четвертому підрозділі “Програмний продукт як об'єкт охорони правом на промисловий зразок” дисертанткою вперше у вітчизняній літературі досліджується можливість застосування патентної охорони промислових зразків з метою вирішення проблеми охорони програмного продукту. В роботі зазначається, що складність у визначенні оптимального способу охорони програмних продуктів викликана комплексністю цього об'єкта, який існує в кількох формах, кожна з яких має свої властивості, що потребують своєрідного підходу до вибору способу охорони. На підставі аналізу різних форм існування програмного продукту, та ознак промислового зразка дисертантка висловлює думку, що авторське право та законодавство про товарні знаки не можуть забезпечити повноцінну охорону програмних продуктів. Такі види зовнішнього виразу комп'ютерної програми як зображення на дисплеї, піктограма, інтерфейс мають ознаки промислового зразка та можуть одержати охорону за нормами Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”. Можливість їх використання виробником у багатьох створених ним програмних продуктах зумовлює потребу в надійній охороні для цих об'єктів. Дисертантка піддає аналізу переваги патенту на промисловий зразок порівняно з авторсько-правовою охороною для зовнішніх виразів комп'ютерної програми і доходить висновку, що патент на промисловий зразок є більш надійним, порівняно з авторським правом, способом охорони для вказаних об'єктів.

Другий розділ “Суб'єкт права на промисловий зразок” складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі “Поняття суб'єкта права на промисловий зразок” дисертанткою визначається коло суб'єктів права на промисловий зразок. В результаті дослідження дисертантка дійшла висновку, що право на промисловий зразок виникає після надання йому спеціальної охорони за нормами Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”. В разі надання авторсько-правової охорони або за Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” виникає право на твір або право на товарний знак. Звідси випливає, що і суб'єкт права на промисловий зразок виникає в разі надання цьому об'єкту охорони за нормами патентного права. В результаті проведеного в роботі дослідження щодо осіб, які на законних підставах можуть здійснювати використання запатентованого промислового зразка, дисертантка дійшла висновку, що суб'єктом права на промисловий зразок є патентоволоділець. Всі інші суб'єкти які законно здійснюють використання промислового зразка, не набувають права на промисловий зразок.

В роботі приділяється увага проблемі регулювання одержання патенту на промисловий зразок, створений кількома особами. Автор здійснює розмежування створення промислового зразка кількома особами на створення: кількома особами спільно; на підставі або з використанням об'єкта авторського права, створеного іншою особою; шляхом об'єднання елементів, створених різними особами; кількома особами незалежно один від одного.

У другому підрозділі “Суб'єкт господарювання як суб'єкт права на промисловий зразок” дисертантка визначає способи одержання господарюючим суб'єктом права на промисловий зразок і приділяє окрему увагу дослідженню правових аспектів набуття господарюючим суб'єктом-роботодавцем права на промисловий зразок. В роботі просліджується еволюція розвитку вітчизняного правового регулювання “службових” промислових зразків, а також аналізуються найбільш поширені принципи правового регулювання цього питання в зарубіжних країнах, і зокрема, умови набуття роботодавцем права на одержання патенту. На думку автора, ознаки “службового” промислового зразка, - створення його у зв'язку з виконанням службових обов'язків або у зв'язку з виконанням доручення роботодавця (стаття 8 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”), - мають нечітке формулювання, що припускає широкий спектр тлумачень. Тому в роботі пропонується конкретизувати їх, виклавши п. 1 статті 8 вище згаданого Закону у наступній редакції: “Право на одержання патенту має роботодавець у наступних випадках: якщо промисловий зразок створено у зв'язку з виконанням службових обов'язків, що передбачають художню або художньо-конструкторську діяльність, та закріплені в трудовому договорі (контракті) чи документах роботодавця або у зв'язку з виконанням доручення роботодавця, що полягає у постановці завдання в письмовій формі, з метою вирішення якого може бути створено промисловий зразок”.

Третій розділ “Зміст права на промисловий зразок” складається з чотирьох підрозділів.

У першому підрозділі “Поняття права на промисловий зразок” розглядається дискусія щодо змісту суб'єктивного права на об'єкт інтелектуальної власності. Дисертантка дотримується позиції щодо умовності терміну “право інтелектуальної власності” та, конкретизуючи дослідження змістом права на промисловий зразок, вважає, що воно складається з виключного (майнового) права та особистого (немайнового) права авторства. Змістом виключного права є монопольне право використання об'єкта, та право розпорядження монопольним правом використання об'єкта. Монопольний характер права використання означає, що його суб'єкт може не лише сам використовувати об'єкт, але і заборонити його використання будь-кому. В роботі вказується, що повний зміст права на промисловий зразок може належати лише авторові (оскільки особисті немайнові права є невідчужуваними), всі інші патентовласники можуть мати право на промисловий зразок, що містить лише майновий зміст - виключне право.

З метою комплексного дослідження права на промисловий зразок, в роботі приділяється увага проблемі змісту права авторства на промисловий зразок та моменту його виникнення. В результаті дослідження дисертантка формулює висновок, що доцільно розрізняти момент виникнення права авторства на промисловий зразок у значенні результату творчості та на промисловий зразок як об'єкт охорони патентом. Розглядаючи промисловий зразок як об'єкт охорони патентом, можна говорити про спеціальне право авторства, для виникнення якого необхідно, щоб виникло право на промисловий зразок. Дисертантка дотримується думки, що право авторства на промисловий зразок носить довічний, а не безстроковий характер. На думку дисертантки, право авторства, котре надається за Законом України “Про охорону прав на промислові зразки”, на сьогоднішній день є декларативним, оскільки не визначені повноваження автора промислового зразка щодо здійснення його права авторства. Результати дослідження викладено у запропонованій редакції п. 4 статті 7 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”: “Автору промислового зразка належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим правом. Право авторства на промисловий зразок виникає з моменту публікації відомостей про видачу патенту на промисловий зразок і охороняється протягом життя автора.

Право авторства на промисловий зразок полягає у праві автора бути згаданим як такий в будь-якій публікації, документації з приводу промислового зразка.

Порушенням права авторства вважаються будь-які дії, що можуть ввести в оману стосовно дійсного автора промислового зразка”.

У другому підрозділі “Правова природа патенту на промисловий зразок” досліджується патент на промисловий зразок як правове явище. Дисертантка досліджує сутність патенту шляхом визначення функцій, які він виконує. В роботі виділяються наступні функції патенту:

патент є підставою для виникнення права на промисловий зразок, оскільки засвідчує відповідність об'єкта умовам патентоздатності, пріоритет та право авторства на промисловий зразок;

встановлює (надає) виключне право на промисловий зразок;

патент забезпечує виключне право на промисловий зразок примусовою силою держави - ця функція випливає з того, що патент видається компетентним державним органом, і надаючи право, що носить абсолютний характер, держава зобов'язує всіх інших осіб не порушувати цього права.;

патент є засобом перетворення виключного права на промисловий зразок у товарну форму. Саме патент робить можливим зробити виключне право об'єктом зобов'язальних правовідносин.

Аналізуючи природу патенту як правового явища та його визначення, що містяться у зарубіжному законодавстві, дисертантка доходить висновку про необхідність розмежування “патенту” та “патентної грамоти” - охоронного документу. Факт володіння патентом закріплюється шляхом внесення відомостей до Державного реєстру патентів України на промислові зразки. Дисертантка звертає увагу на термінологічну невідповідність, яка існує у вітчизняних нормативних актах: використовується як термін “власник патенту”, так і термін “володілець патенту”. Автор дотримується думки про необхідність закріплення у вітчизняному законодавстві єдиного терміну для позначення суб'єкта права на промисловий зразок - “володілець патенту”. У третьому підрозділі “Виключне право на промисловий зразок у сфері господарювання” дисертантка досліджує правову сферу, в якій здійснюється виключне право на промисловий зразок. Виходячи із суті промислового зразка та його призначення - підвищувати конкурентноздатність виробу, зрозуміло, що цей об'єкт створюється для втілення у промислове виробництво. В роботі зазначається, що сучасні економічні перетворення трансформують процес створення промислових зразків у цілеспрямовану діяльність, що визначається перш за все економічною доцільністю. В результаті дослідження дій, що складають зміст виключного права на використання промислового зразка, дисертантка вказує, що патент, створюючи монопольне становище для суб'єкта права на промисловий зразок, тим самим виступає як засіб досягнення переваг у конкурентній боротьбі на ринку певного товару. На думку дисертантки, все це свідчить про те, що мета права на промисловий зразок - надати суб'єкту можливість отримати майнові вигоди від використання результату, створеного завдяки витраченим зусиллям, часу, коштам. Одержання патенту передбачає наступний вихід суб'єкта права на ринок виробництва певного товару. Як підсумок в роботі вказується, що реалізація виключного права на промисловий зразок можлива і має сенс лише у сфері господарської діяльності, через що відносини, які виникають з приводу реалізації виключного права є предметом правового регулювання господарського права. У четвертому підрозділі “Обмеження виключного права на промисловий зразок” дисертанткою досліджуються межі виключного права на промисловий зразок, встановлені Законом України “Про охорону прав на промислові зразки”. Автор класифікує їх на дві групи: до першої групи - відносить межі, що встановлюють загальні рамки виключного права на промисловий зразок; до другої - межі, які на відміну від першої групи, вступають в дію за наявності певних обставин, передбачених законом, в роботі вони називаються обмеженнями виключного права на промисловий зразок. Загальні рамки виключного права визначають: територія дії,; термін дії,; обсяг виключного права на промисловий зразок;, обов'язок патентовласника не порушувати прав інших патентовласників під час здійснення права виключного використання промислового зразка. До обмежень виключного права на промисловий зразок автор відносить право попереднього користування; видачу примусових ліцензій на використання промислового зразка; передбачені законом випадки, коли використання промислового зразка без дозволу суб'єкта права не визнається порушенням виключного права на промисловий зразок; вичерпання права на промисловий зразок. Досліджуючи питання, пов'язані з обмеженнями виключного права на промисловий зразок, дисертантка аналізує норми Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” на відповідність нормам Угоди TRIPS.

В ході дослідження обмеження виключного права на промисловий зразок, що полягає у дозволі використовувати промисловий зразок без комерційної мети (ч. 3 п.2 статті 22), автор висловлює думку, що таке формулювання ущемляє права патентовласник, оскільки, виходячи із легального визначення господарської діяльності, підприємницька діяльність є різновидом господарської діяльності. Отже, промисловий зразок може використовуватись у господарській діяльності будь-якої особи без дозволу патентовласника, якщо така діяльність не є підприємницькою, тобто не носить комерційного характеру. Крім того, на думку автора, вказане формулювання не враховує тієї обставини, що навіть використання без мети одержати прибуток може суттєво зашкодити патентовласнику. Тому в роботі пропонується викласти частину 3 пункту 2 статті 22 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” у редакції: “виготовлення виробу, що містить промисловий зразок, для застосування з метою задоволення власних потреб без отримання прибутку

В роботі досліджено зміст “принципу вичерпання прав”, сформульованого у пункті 3 статті 22 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”. Розглядається дискусія з приводу суті цього обмеження виключного права патентовласника. На думку дисертантки, законодавча дефініція цього обмеження виключного права на промисловий зразок потребує визначення терміну “введення в господарський оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка”. Виходячи з цього, в роботі пропонується доповнити статтю 1 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” наступним визначенням: “введення в господарський оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка, - це вчинення юридичних дій, внаслідок яких цей виріб бере участь в процесі здійснення господарської діяльності, тобто діяльності по виробництву та обміну товарами”. На думку автора, хибним є положення пункту 3 статті 22 Закону, відповідно до якого введення в господарський оборот повинно бути здійснено володільцем патенту або з його спеціального дозволу. В такому випадку “принцип вичерпання прав” не діє у разі введення в господарський оборот виробу, на підставі примусової ліцензії. Крім того, не врахована можливість існування права попереднього користування, суб'єкт якого також може вводити в господарський оборот продукцію, виготовлену із застосуванням запатентованого промислового зразка. Тому дисертантка пропонує умову виникнення “принципу вичерпання прав” у п. 3 статті 22 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” викласти як “введення в господарський оборот виробу законним шляхом”.

Четвертий розділ роботи “Попередження порушень виключного права господарюючого суб'єкта на промисловий зразок” складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі “Види порушень патенту на промисловий зразок”, на підставі аналізу норм Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” вказуються умови, необхідні для визнання порушення патенту: наявність чинного патенту на промисловий зразок; здійснення забороненої дії (тобто посягання на права патентовласника); заборонена дія повинна здійснюватись після публікації відомостей про видачу патенту; заборонена дія повинна мати місце в Україні (на території дії патенту). За результатами аналізу норм патентного законодавства країн з розвинутими правовими традиціями патентної охорони об'єктів, в роботі відзначається наявність у ньому поділу порушень патенту на прямі і непрямі. З метою визначення того, чи охоплюються Законом України “Про охорону прав на промислові зразки” випадки непрямих порушень патенту, в роботі досліджується, які дії, крім несанкціонованого використання об'єкта, відносяться до патентних порушень у зарубіжному законодавстві. Результатом дослідження є висновок, що до непрямих порушень патенту відносяться різні форми співучасті у вчиненні патентного порушення. В роботі зазначається, що визначення порушення прав, що надаються патентом, яке міститься у статті 26 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”, охоплює і У другому підрозділі “Попереджувальні судові засоби захисту виключного права суб'єкта господарюючого суб'єкта на промисловий зразок” досліджується проблема запровадження заходів, які надавали б можливість господарюючому суб'єкту - патентовласнику попередити чи припинити дії інших суб'єктів щодо порушення його виключного права на промисловий зразок. На підставі дослідження зарубіжного законодавства дисертантка визначає способи, за допомогою яких патентовласнику надається можливість попередити порушення його виключного права. Серед них автор виділяє встановлення в патентних законах можливості застосування спеціальних засобів судового захисту - попередніх (тимчасових) судових заборон або вироблення судовою практикою інших заходів превентивного характеру. В роботі визначаються функції, які виконують, в залежності від конкретних обставин, ці засоби: попередження порушення прав на об'єкт інтелектуальної власності; запобігання нанесенню шкоди суб'єкту права вчиненням протиправних дій; забезпечення можливості визначити характер та розмір шкоди, нанесеної суб'єкту права; забезпечення збирання доказів існування порушення права на об'єкт інтелектуальної власності або готування до вчинення такого порушення; забезпечення виконання судового рішення, що в майбутньому буде прийняте по справі з приводу порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності. З метою виявлення у вітчизняній системі права відповідних правових засобів, дисертантка здійснює системний аналіз норм Арбітражного процесуального кодексу України. В процесі аналізу норм АПК України, дисертантка висловлює думку, що обов'язкове доарбітражне врегулювання не враховує специфіку патентних спорів (і взагалі спорів із приводу порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності), тому в роботі пропонується внести зміни до статті 5, доповнивши частину 4, що визначає випадки звільнення від обов'язкового доарбітражного врегулювання, реченням: “спори про порушення виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності”. В результаті дослідження норм АПК України, автор вважає, що необхідним є закріплення відповідних правових інструментів, за допомогою яких патентовласник міг би попередити вчинення порушення його виключного права; зібрати докази про існування порушення в разі, якщо у нього є про це підозра. В роботі аналізуються вимоги Угоди TRIPS щодо наявності у розпорядженні органів судової влади країн-членів тимчасових заходів негайного та ефективного характеру, спрямованих на запобігання порушень будь-якого права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів відносно інкримінованого порушення та механізму їх реалізації. В роботі досліджуються попереджувальні засоби захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, розроблені судами Великобританії - “Припис Антона Піллера” та судова заборона на ім'я Марева. Висновком проведеного дослідження є пропозиція дисертантки доповнити статтю 26 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” пунктом 3 такого змісту:

“В разі наявності у патентовласника обґрунтованих підстав вважати, що існує реальна загроза порушення патенту і це може спричинити йому збитки, він має право звернутись із заявою до арбітражного суду за винесенням попереджувальної ухвали.

Арбітражний суд за заявою патентовласника в порядку, передбаченому Арбітражним процесуальним кодексом України, може винести попереджувальну ухвалу наступного змісту:

про огляд судовим виконавцем та відповідним експертом приміщень особи, яку заявник обґрунтовано підозрює у порушенні його виключного права, з метою виявлення доказів порушення виключного права заявника;

про тимчасове припинення діяльності особи, щодо якої існують підстави підозрювати у здійсненні патентного порушення;

про арешт товарів, що можуть містити у собі охоронюваний об'єкт, та (або) обладнання, на якому вони виготовляються.”

Відповідно пропонується включити до Арбітражного процесуального кодексу України розділ “Попереджувальні ухвали у справах про порушення виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності”, в якому визначити наступні положення:

Загальні положення.

За заявою осіб, які є суб'єктами прав на об'єкти інтелектуальної власності, суддя може винести наступні попереджувальні ухвали: про огляд судовим виконавцем та відповідним експертом приміщень особи, яку заявник обґрунтовано підозрює у порушенні його виключного права, з метою виявлення доказів порушення виключного права заявника, про тимчасове припинення діяльності особи, щодо якої існують підстави підозрювати у здійсненні патентного порушення, про арешт товарів, що можуть містити у собі охоронюваний об'єкт, та (або) обладнання, на якому вони виготовляються.

Умови винесення попереджувальної ухвали.

Для винесення ухвали заявник повинен надати наступні відомості:

підтвердження того, що він є суб'єктом виключного права на об'єкт інтелектуальної власності;

відомості, що свідчать про реальність загрози існування порушення патенту його виключного права та реальну можливість нанесення йому збитків;

гарантії відшкодувати особі, яку він підозрює у порушенні своїх виключних прав, збитків, нанесених виконанням попереджувальної ухвали, якщо цією особою буде потім доведено, що своїми діями вона не порушувала виключного права заявника, або якщо протягом 15 днів з дня виконання попереджувальної ухвали заявник не подасть позов до суду (арбітражного суду) про порушення його виключного права на об'єкт інтелектуальної власності.

Порядок винесення попереджувальної ухвали.

Суддя виносить попереджувальну ухвалу в разі виконання заявником вказаних вимог. Суддя повинен оцінити необхідність та можливість винесення попереджувальної ухвали, виходячи ізі співвідношення збитків, що загрожують заявникові, та шкоди, що може бути нанесена виконанням ухвали особі, яку заявник підозрює у порушенні його виключного права; існування загрози знищення доказів порушення виключного права заявника.

Суддя виносить ухвалу у день подання заяви.

В ухвалі суддя зазначає:

дії, що проводить державний виконавець;

предмети, документи, що можуть бути вилучені у процесі огляду;

кваліфікація та галузь знань незалежного експерта, за участю якого діє державний виконавець;

час та місце виконання ухвали;

обставини, що повинен з'ясувати державний виконавець.

У висновках за результатами дослідження сформульовані основні теоретичні висновки теми дисертаційного дослідження. Автором викладені пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері охорони інтелектуальної власності.

Основні положення дисертації викладено у 5 наукових публікаціях:

Халаїм Н.О. Правова природа промислового зразка як об'єкта охорони // Право України. - 1998. - №11. - С.83-88.

Халаїм Н.О. Охорона програмних продуктів інститутом промислового зразка // Право України. - 1999. - №6. - С.67-70.

Халаїм Н.О. Правове регулювання прав на промислові зразки, створені кількома особами // Право України. - 1999. - №12. - С.67-69.

Халаїм Н.О. Правова природа патенту на промисловий зразок // Право України. - 2000. - №8. - С.92-94.

Халаїм Н.О. Судові засоби захисту превентивного характеру та захист прав патентовласника // Право України. - 2000. - №11. - С.75-78.

Халаїм Н.О. Правова охорона промислових зразків в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04. - Господарське право; арбітражний процес. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2001.

Дисертація містить комплексний аналіз правової природи промислового зразка, правовідносин, що виникають з приводу патентної охорони промислового зразка, зокрема при наданні та здійсненні права на промисловий зразок, також правові аспекти функціонування та попередження порушень виключного права на промисловий зразок у сфері господарювання. Основна увага в дисертаційному дослідженні надається розробці пропозицій щодо удосконалення законодавства у галузі промислової власності і їх теоретичному обґрунтуванню. Результатом такого дослідження стало введення пропозицій щодо змін у вітчизняне законодавство, і, зокрема, відмінного від чинного поняття “промислового зразка”, введення понять “суттєві ознаки промислового зразка”, “введення в господарський оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка”, розробка попереджувальної ухвали, а у правову літературу - змісту права на промисловий зразок, функцій патенту на промисловий зразок.

Ключові слова: промисловий зразок, зовнішній вираз комп'ютерної програми, право на промисловий зразок, патент на промисловий зразок, патентоволоділець, виключне право на промисловий зразок, обмеження виключного права на промисловий зразок, попереджувальна ухвала.

Халаим Н.А. Правовая охрана промышленных образцов в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридический наук по специальности 12.00.04. - Хозяйственное право; арбитражный процесс. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 20010.

Диссертация содержит комплексный анализ правовой природы промышленного образца, правоотношений, которые возникают по поводу патентной охраны промышленного образца, в частности при предоставлении и осуществлении права на промышленный образец, также правовых аспектов функционирования исключительного права на промышленный образец в сфере хозяйствования. В диссертации исследуются превентивные судебные средства защиты исключительного права на промышленный образец. Основное внимание при диссертационном исследовании уделялось разработке практических рекомендаций по усовершенствованию законодательства в области промышленной собственности и их теоретическому обоснованию.

В результате исследования результатов творчества, которые проявляются в “форме” изделия (дизайнерские решения и произведения декоративно-прикладного искусства), диссертанткой предлагается отличное от существующего определение промышленного образца: промышленный образец - это решение внешнего вида промышленного изделия, не обусловленное его функциональным назначением. Диссертантка вводит понятие “существенные признаки промышленного образца”, как признаки, которые влияют на формирование эстетических и/или эргономических особенностей внешнего вида изделия и проявляются в форме, конфигурации изделия, рисунке, расцветке, материале, из которого изготовлено изделие, или в их комбинации. В диссертационном исследовании автором предлагается определение “введения в хозяйственный оборот изделия, изготовленного с применением запатентованного промышленного образца”, как совершения юридических действий, вследствие которых это изделие принимает участие в процессе осуществления хозяйственной деятельности, то есть деятельности по производству и обмену товарами.

На основании исследования внешнего выражения компьютерной программы автором предлагается рассматривать в качестве промышленного образца пиктограмму, интерфейс, изображение на экране, так как они отвечают признакам этого объекта промышленной собственности. Кроме того, по мнению диссертантки, патент на промышленный образец обеспечит более надежную, по сравнению с авторским правом, охрану указанным внешним выражениям компьютерной программы.

В диссертационном исследовании автором предлагается определение содержания права на промышленный образец как симбиоза личного (неимущественного) права авторства и исключительного (имущественного) права, которое состоит из монопольного права использовать промышленный образец и права распоряжаться монопольным правом использования. По мнению диссертантки реализация исключительного права на промышленный образец возможна и имеет смысл только в сфере хозяйственной деятельности, поэтому отношения, которые возникают по поводу реализации исключительного права на промышленный образец, являются предметом правового регулирования хозяйственного права.

...