Управління промисловою власністю

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ

ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

Кафедра педагогіки, культурології та історії

Реферат на тему:

УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВОЮ ВЛАСНІСТЮ

Виконавець:

студентка ПВШ-5М

Пишненко В.М.

Полтава 2014

З огляду на глобальний характер і зростаючу активність промислової власності система управління нею не може концентруватися, головним чином, на підтримці й розвитку охорони прав. Чим більшого значення в економічному розвитку й створенні матеріальних благ набуває названа власність, тим нагальнішою стає потреба створення ефективної системи управління цією сферою, яка є основою для переходу вітчизняного виробництва на інноваційний шлях розвитку. Головне завдання державної політики у науково-технічній сфері полягає у використанні результатів інтелектуальної діяльності в інтересах технічного і технологічного переозброєння виробництва. Інноваційна спрямованість цієї політики, у свою чергу, є інструментом реалізації вказаного завдання, а державна політика у сфері промислової власності -- зв'язуючою ланкою між процесами створення результатів інтелектуальної діяльності та їх використання в нових об'єктах техніки і технології. Відповідно до міжнародних конвенцій результати інтелектуальної діяльності уже давно почали поділяти на дві основні групи: твори літератури і мистецтва або літературно-художня власність і технічні творчі витвори або промислова власність. Звідси і поділ творчості: літературно-художня творчість і науково-технічна творчість.

Науково-технічна діяльність охоплює собою велике коло видів творчої діяльності, спрямована на досягнення певних науково-технічних результатів, необхідних людям для забезпечення своєї життєдіяльності. Поняття «науково-технічна діяльність» набагато ширше від поняття «промислова власність», хоча багато об'єктів цих двох понять співпадають, наприклад, винахід є результатом науково-технічної діяльності і разом з тим він є об'єктом промислової власності. Але далеко не всі результати науково-технічної діяльності стають об'єктами промислової власності і, отже, об'єктами правової охорони. Багато результатів науково-технічної діяльності залишаються поза межами зазначених понять з тих чи інших причин. Будь-який результат науково-технічної діяльності, безперечно, є творчим результатом. Але не кожний творчий результат стає об'єктом правової охорони. Науково-технічна діяльність охоплює науково-дослідну діяльність у тій частині, в якій вона стосується техніки і технологій. Цим поняттям охоплюються також проектно-конструкторські і проектно-технологічні роботи, винахідницька і раціоналізаторська діяльність та інші види творчої діяльності, спрямовані на створення промислових зразків, топографій інтегральних мікросхем, засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг тощо.

Безперечно, цей перелік не може бути вичерпним. Одним з різновидів творчості є науково-технічна діяльність, результати якої умовно називають промисловою власністю.

1. Промислова власність - як результат науково-технічної творчості.

Відповідно до чинного законодавства України про промислову власність до цієї групи об'єктів інтелектуальної власності належать: винаходи, корисні моделі, промислові зразки. Промислова власність -- один із видів інтелектуальної власності, є її складовою. Отже, промислову власність можна визначити як результати науково технічної творчості, які можуть бути використані на користь суспільства в будь якій діяльності людей.

Промислова власність є невід'ємним елементом господарської діяльності підприємств усіх форм власності, вона органічно пов'язана з економічним и процесами, що відбуваються у будь-якій країні.

На відміну від авторського права, де права на твори науки, літератури та мистецтва виникають без виконання будь-яких формальних дій, про об'єкти патентного права - винаходи, корисні моделі та промислові зразки - можна говорити лише з моменту одержання патенту. Такий підхід законодавця пояснюється можливістю паралельного винахідництва, а тому існує потреба кваліфікації творчого досягнення і закріплення права на нього за конкретною особою, яка перша розкрила ці знання суспільству.

Отже, на підставі наведеного можна визначити, що промисловою власністю визнаються результати науково-технічної творчості, які відповідають вимогам законодавства. Право промислової власності в об'єктивному значенні -- це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються в процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості.

В суб'єктивному значенні право промислової власності є право, яким наділяється відповідно до законодавства автор будь-якого результату науково-технічної діяльності. Отже, об'єктом суб'єктивного права промислової власності може бути будь-який результат науково-технічної діяльності незалежно від того, чи відповідає цей результат встановленим вимогам. Наприклад, винахідник подав пропозицію до Держпатенту України. Пропозиція відзначається високою ефективністю, але її новизна втрачена. Пропозиція ознакам винаходу не відповідає і тому ним не може бути визнана. Незважаючи на це, ця пропозиція не перестала бути об'єктом права власності її автора-винахідника. Інша справа, що держава не зможе забезпечити надійну правову охорону цієї пропозиції. Вона може одержати захист лише як раціоналізаторська пропозиція.

Основними джерелами законодавства України про промислову власність є: Цивільний кодекс України, Закон України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" від 13 грудня 1991 р.; Закон України "Про науково-технічну інформацію" від 25 червня 1993 р.; Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 р.; Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 р.; Закон України "Про тваринництво" від 15 грудня 1993 р.; Положення про Державне патентне відомство України від 21 липня 1992 р.; Положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні від 8 вересня 1992 р. та ін.

Держпатент України у розвиток прийнятих законодавчих актів про промислову власність прийняв низку підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок оформлення прав на об'єкти промислової власності та інші відомчі акти. Уряд України взяв на себе обов'язки, що випливають із Паризької конвенції про охорону промислової власності, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію законів, Договору про патентну кооперацію. Право промислової власності в об'єктивному значенні -- це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються в процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості. Право промислової власності в суб'єктивному значенні -- це право, яким наділяється відповідно до законодавства автор будь-якого результату науково-технічної діяльності.

Система правової охорони промислової власності, безумовно, може розглядатися як самостійна система у замкнутому колі правового поля. Але у даному контексті систему правової охорони промислової власності слід розглядати як підсистему цілої системи управління такою власністю. До речі, в Україні існує не національна, як це зазначено у згаданій Концепції, а державна система правової охорони інтелектуальної власності, яка, відповідно до законодавства, містить обмежене коло структурних одиниць, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України. Якщо йдеться про виконання Концепції патентним відомством, то воно повинно діяти у межах своєї компетенції, основна функція якого -- надання і регламентація прав власності на ОПВ. Якщо Концепцію спрямовано на забезпечення цілого спектра життєвого циклу ОПВ, то коло структурних одиниць має виходити за межі підпорядкування Міністерству освіти і науки України. А, отже, це не лише установи і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що належать до сфери управління цього Міністерства. (Саме такий перелік організацій закріплено у спеціальних законах щодо охорони прав на ОПВ). Вартісна оцінка прав на ОПВ -- прерогатива Фонду державного майна України.

Проведення наукових досліджень у сфері промислової власності, а також участь в опрацюванні проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань промислової власності, покладено урядом і на наукові установи Академії правових наук України. Експертним забезпеченням правосуддя, у тому числі щодо промислової власності, займаються наукові установи Міністерства юстиції України. Припинення недобросовісної конкуренції, у тому числі у зазначеній сфері, -- обов'язок Антимонопольного комітету України. І, нарешті, захистом прав власників ОПВ займаються правоохоронні органи.

Чинне законодавство України про промислову власність не передбачає присвоєння імені автора чи іншої спеціальної назви винаходу, корисній моделі чи промисловому зразку. Разом з тим воно не містить прямої заборони присвоювати зазначеним об'єктам імені автора чи спеціальної назви. Більше того, згадувані Правила складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель передбачають зазначення назви винаходу. Пункт 6.2.1 цих Правил проголошує: "Назва винаходу (корисної моделі) характеризує його (її) призначення, відповідає суті винаходу (корисної моделі) і, як правило, близька до назви відповідної рубрики Міжнародної патентної класифікації (МІЖ)".

Стаття 177 КК України «Порушення права на об'єкти промислової власності» має своїм призначенням кримінально-правовий захист патентних прав. Будь-яке використання об'єкта промислової власності без дозволу патентовласника вважається незаконним (крім випадків, передбачених законом). Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, караються штрафом від 100 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2-х років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення. Ті самі дії, вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, караються штрафом від 200 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2-х років, або позбавленням волі на строк до 2-х років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

Види промислової власності в Україні

Результатами видів науково-технічної творчості за Паризькою Конвенцією є патенти на винаходи, загальнокорисні моделі, промислові рисунки чи зразки, фабричні або товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування, вказівка про місце походження або найменування місця походження, а також боротьба з недобросовісною конкуренцією. Зазначені результати є об'єктами правової охорони і об'єднуються під загальною назвою «Промислова власність». Це поняття розуміється в найширшому значенні і поширюється не тільки на промисловість і торгівлю в самому широкому значенні, а й на сільське господарство, добування корисних копалин і на всі продукти, -- як вироблювані, так і природного походження, наприклад вино, зерно, тютюнові вироби, фрукти, худоба, корисні копалини, мінеральні води, пиво, квіти, борошно. Під патентами на винаходи також розуміються різні види промислових патентів, які визнаються законодавством країн Союзу, наприклад: ввізні патенти, патенти на удосконалення, додаткові патенти і посвідчення. За радянським законодавством цей перелік дещо ширший, він включав раціоналізаторські пропозиції, які законодавством зарубіжних країн не визнаються об'єктом правової охорони. У світовій системі правової охорони об'єктів інтелектуальної власності міжнародні класифікації періодично, здебільшого кожні п'ять років, переглядаються (вносяться зміни і доповнення до чинних редакцій) та видаються їх нові редакції. Міжнародні класифікації об'єктів промислової власності є одним із основних елементів довідково-пошукового апарату до фондів патентної документації. Отже, промислова власність охоплює досить широке коло об'єктів, що знайшли застосування в міжнародному торговому обороті. Поняття «промислова власність», після прийняття Паризької конвенції про охорону промислової власності 1883 p., стало загальновживаним, універсальним у патентній практиці терміном, що ввійшов у побут міжнародних контактів. До об'єктів права промислової власності відносяться: технічні рішення (винаходи), корисні моделі; символи чи позначення, що проставляються на промислових виробах, що використовуються при наданні послуг (знаки для товарів і послуг); зовнішній вигляд промислових виробів (промислові зразки -- малюнки чи моделі); сорти рослин; зазначення місць походження товарів; найменування фірм, під якими вони виступають у господарському обороті (фірмові найменування); топографії інтегральних мікросхем. У право промислової власності включене також право на припинення недобросовісної конкуренції, тобто на використання прийомів, що суперечать усталеним у промисловій і торговельній практиці чесним звичаям.

Розглянемо основні об'єкти промислової власності.

Винахід - це технічне рішення в будь-якій галузі суспільно корисної діяльності, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання. Можливі об'єкти винаходу такі: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин); спосіб (включаючи біотехнічні способи, способи лікування і діагностики та профілактики). Правова охорона не надається винаходу, що суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі й не відповідає умовам патентоспроможності. Винахід відповідає патентоспроможності, якщо він новий, має винахідницький рівень і є придатним для користування. Не визнається винаходом пропозиція, на яку вже подано заявку або видано авторське свідоцтво чи патент. Винахідницький рівень свідчить передусім про творчий характер пропозиції. Тому не вважається винаходом запозичення відомого рішення, перенесення і використання позитивного досвіду, оскільки в таких випадках не відбувається творчого процесу самого винахідництва.

Винахідницьким рівнем характеризуються пропозиції, які відкривають нові галузі техніки, у медицині, сільському господарстві або створюють нові види цінних матеріалів, машин, виробів, ліків тощо. Винахід повинен бути придатним для використання не тільки в промисловості, а й у сільському господарстві, в системі охорони здоров'я, оборони, транспорту на інших галузях народного господарства. Крім того винахід повинен мати ще одну якісну ознаку -- позитивний ефект.

Корисна модель - це конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим і промислова придатним.

Винаходи і корисні моделі -- близькі між собою результати технічної творчості. Вони мають відповідати таким умовам патентоспроможності, як умови світової новизни і промислової придатності. Однак до корисної моделі не ставиться умова винахідницького рівня. Відмінність між винаходами і корисними моделями полягає в об'єкті -- до перших відносять продукти і способи, до других -- конструктивне виконання пристрою. Сутність корисної моделі полягає саме в оригінальному компонуванні пристрою. Якщо винахід має певну перевагу перед відомим прототипом своїм змістом, новим розв'язком задачі, то корисна модель - - новим компонуванням елементів пристрою. Цей розв'язок тому і називають "корисна модель" певного пристрою, тобто нове розташування елементів пристрою, нова корисна модель.

Промисловий зразок -- це нове конструктивне рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд і придатне для здійснення промисловим способом. Об'єктом промислового зразка мають бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Промисловий зразок відповідає патентоспроможності, якщо він новий і промислове придатний. Цей зразок визнають новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до подання заявки до Держпатенту України. Промисловий зразок визнають промислово придатним, якщо його може бути використано в промисловості або в будь-якій іншій галузі діяльності. Законодавство про промислові зразки не поширюється на об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друковану продукцію як таку, об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних речовин тощо.

В умовах переходу України до ринкової економіки суттєво змінився характер відносин, пов'язаний із охороною об'єктів промислової власності, зокрема винаходів. Якщо раніше права на результати інтелектуальної діяльності мала держава і декларувала свій обов'язок забезпечити їх практичне використання, то на цей час власник результатів інтелектуальної діяльності має сам опікуватись щодо забезпечення їх надійної правової охорони і визначення шляхів реалізації їх на ринку. Успішна комерційна реалізація конкурентоспроможності продукції і передових технологій без надійної правової охорони винаходів, які є їх основою, не дуже ефективна. Тому важливо мати чітке уявлення про необхідні дії та заходи, що дозволять досягти реальних успіхів на «ринку споживачів». Доцільно розробити основні принципи стратегії охорони та використання прав на результати інтелектуальної діяльності, які при мінімальних витратах забезпечать можливість одержання максимальних переваг і прибутків авторам та їх правонаступникам в умовах ринкової економіки.

Правова охорона об'єктів промислової власності надає реальну перспективу більш раціонально використовувати потенціальні можливості комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності. Право на винаходи, корисні моделі промислові зразки можливо одержати шляхом подання заявки на патент в компетентний орган (патентне відомство) держави і одержання патенту. Статтею 37 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» передбачено, що будь-яка особа має право запатентувати винахід (корисну модель) в іноземних державах за умови попереднього подання заявки на винахід (корисну модель) в Україні. Якщо протягом трьох місяців від дати подання зазначеної заявки до заявника не надійде повідомлення про віднесення заявленого винаходу (корисної моделі) до державної таємниці, то у заявника немає перешкод до подання заявки в патентне відомство іноземної держави. За клопотанням заявника йому надсилається повідомлення щодо можливості патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах раніше зазначеного строку.

промисловий власність правовий охорона

Висновки

Таким чином, промислова власність -- це вид інтелектуальної власності, який охоплює права на такі об'єкти промислової власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та зазначення про походження чи найменування місця походження товарів, а також припинення недобросовісної конкуренції. Відповідно до чинного законодавства України про промислову власність до цієї групи об'єктів інтелектуальної власності належать: винаходи, корисні моделі, промислові зразки. Промислову власність можна визначити як результати науково технічної творчості, які можуть бути використані на користь суспільства в будь якій діяльності людей. Винахід - це технічне рішення в будь-якій галузі суспільно корисної діяльності, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання. Можливі об'єкти винаходу такі: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин).

На сьогодні існує актуальна потреба в удосконаленні існуючої системи управління промисловою власністю, приведенні її параметрів у відповідність з поточними та перспективними вимогами ринкового середовища. Обґрунтування основних напрямів формування сучасної державної системи управління названою власністю, на мій погляд, органічно пов'язане з низкою чинників, серед яких найважливішими є: головна мета (цілі) проведення заходів з формування ефективної системи управління промисловою власністю в Україні; відповідність концептуальних засад розвитку державної системи управління вказаною власністю технологічному процесу формування ОПВ та введення його у господарський обіг; вдосконалення організаційних, економічних та нормативно-правових засад у системі охорони промислової власності, створення конструктивних механізмів взаємовідносин між власниками прав, особами, зацікавленими у використанні прав промислової власності, та посередниками у процесі набуття науково-технічною продукцією ринкової вартості.

Суттєвим недоліком існуючої системи управління промисловою власністю є те, що фактично не існує комплексного підходу до процесів інформаційного забезпечення, експертизи, забезпечення правового захисту, економічної оцінки вартості та використання об'єктів промислової власності (далі -- ОПВ). Як наслідок цього -- стратегічні цілі, завдання та пріоритети спрямовані переважно на вирішення окремих аспектів. Управління вказаною власністю сьогодні фактично закінчується на стадії видачі охоронного документа, а система управління, яка вирішувала б питання, пов'язані з оцінкою прав на ОПВ і введенням їх у господарський обіг, тобто економічною віддачею -- одержанням прибутку або іншої користі -- головного, заради чого, власне, створюються ОПВ, відсутня.

Використана література

1. Проблеми охорони інтелектуальної власності в Україні (Аналітична доповідь УЦЕПД) // Національна безпека і оборона. -- 2001. -- № 10. -- С. 2--46.

2. Концепція розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності // Інтелектуальний капітал. -- 2002. -- № 4. -- С. 40--47.

3. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. посіб. -- К., 1999. - 384 с.

4. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000--2004 pp. Послання Президента України до Верховної Ради України // Урядовий кур'єр. -- 2000. - № 16.

5. Крайнев П. Законодавство України у сфері промислової власності (історія розвитку та аналіз) // Право України. -- 2001. -- № 5. -- С. 85--88.

6. Крайнев П. Патентна експертиза як інструмент технічного прогресу // Підприємництво, господарство і право. -- 2001. -- № 6. -- С. 11--14.

7. Крайнев П. Патентна політика: якою їй бути? // Інтелектуальний капітал. -- 2002. -- № 1. -С. 11-15.

8. Клявлін В., Крайнєв П., Менасова Г. Оцінка обєктів інтелектуальної власності на початковій стадії їхнього економічного життя // Інтелектуальна власність. - 1999.- №10 - С. 27-35. (загальний обсяг 0,5 друк. арк., здобувачу особисто належить 0,3 друк. арк.).

9. Крайнєв П. Економіко-правові засади управління промисловою власністю в Україні // Право України.

Размещено на Allbest.ru