Кримінальна відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

Здебільшого слідчі одним реченням формулюють обвинувачення дорослому про втягнення ним неповнолітнього у злочинну діяльність, зазначаючи, що він знав про неповноліття підлітка. У цій категорії справ предметом доказу є спосіб втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, який слідство повинне також обов'язково встановити. Однак у більшості випадків слідчі належним чином цього не роблять і у постанові про пред'явлення обвинувачення не зазначають, які конкретно дії вчинила доросла особа для втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність. Це призводить до постановлення судами щодо дорослих осіб виправдувальних вироків за ст. 304 КК за недоведеністю їх участі у вчиненні злочину. Суди дуже часто не приділяють належної уваги диференційованому підходу до призначення покарання неповнолітньому та дорослому підсудному, який втягнув його у злочинну діяльність, і призначають однакову міру покарання обом та не вживають заходів для запобігання втягненню дітей у злочинну діяльність у майбутньому[12]. Для зменшення негативного впливу на неповнолітнього з боку дорослого співучасника злочину ст. 439 КПК передбачено можливість виділення справи про неповнолітнього в окреме провадження. Але органи досудового слідства використовують таку можливість дуже рідко. У разі, коли неповнолітній обвинувачений притягується до відповідальності в одній справі з дорослим, до нього застосовуються правила гл. 36 КПК [11].

3.2 Ювенальна юстиція в Україні

Захист прав дитини - це комплексна політика, злагоджена робота всіх гілок влади. Тому на часі вирішення питань щодо створення ювенальної юстиції, запровадження відновного правосуддя. Гострими залишаються питання протидії втягуванню дітей у злочинну діяльність, насильство щодо дитини, поширення соціальних проблем дорослих на дітей. В останні часи в Українському суспільстві ведеться дискусія про необхідність запровадження на законодавчому рівні Ювенальної юстиції, на кшталт багатьом Європейських країн. Даний нормативний проект має як багатьох прибічників так і противників. Одні стверджують, що саме ця інституція зможе нарешті дієво захищати права та законні інтереси дітей, інші ж навпаки наголошують, що це призведе до повного знищення такого поняття як «сім'я», сімейних цінностей та призведе до повного правового потуранню підліткових примх. Ювенальна юстиція це - едина ситсема державних, правоохоронних, судових, громадських органів, що на базі існуючої в державі законодавчої бази має забезпечити дотримання прав і законних інтересів неповнолітніх у всіх сферах правовідносин (цивільно-правових, адміністративних, кримінальних), перевиховання та соціальну реабелітацію неповнолітніх правопорушників. Метод функціонування ювенальної юстиції - це засіб впливу на учасників тих чи інших відносин з метою дотримання прав і законних інтересів неповнолітніх у всіх сферах правовідносин, який в себе включає здійснення заходів, основними з яких є: 1) удосконалення превентивної та профілактичної роботи з метою запобігання вчиненню дітьми злочинів та правопорушень шляхом:

1) забезпечення відкритості та доступності широкому колу громадськості інформації про міжнародні стандарти, принципи, норми та правила, на яких грунтується законодавство про ювенальну юстицію в Україні;

2) організації низки комплексних освітніх заходів, спрямованих на підвищення професійних знань спеціалістів, які працюють у сфері ювенальної юстиції;

3) запровадження у практику роботи з профілактики правопорушень серед дітей інноваційних методів та форм роботи з дітьми, схильними до правопорушень, побудованих на основі відновного та проактивного підходів;

4) забезпечення надання в повному обсязі консультативної, правової та іншої допомоги дітям та особам, відповідальним за їх виховання, при захисті їх прав і свобод;

5) удосконалення моніторингу стану дитячої злочинності та злочинів, вчинених проти дітей; стану дотримання прав дітей, а також створення належних умов для їх перебування у приймальниках-розподільниках для дітей органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторах, спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби, школах соціальної реабілітації та професійних училищах соціальної реабілітації органів освіти;

6) гарантування соціального патронажу дітей, які відбувають покарання у спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби або звільнені з них;

7) посилення ролі громадськості у профілактиці вчинення правопорушень дітьми, виправленні та ресоціалізації дітей, засуджених до позбавлення волі;

8) визначення механізмів взаємодії різних державних органів з приводу вчинених дітьми правопорушень;

9) забезпечення координації зусиль кримінально-виконавчої інспекції, органів внутрішніх справ, служб у справах дітей райдержадміністрацій, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, центрів зайнятості населення, громадських організацій під час роботи з дітьми;

10) розвитку волонтерських програм шляхом стимулювання його з боку держави; 2) забезпечення для кожної дитини належного захисту, представництва її інтересів у суді, вільного доступу до безоплатної правової допомоги, зокрема, шляхом:

1) запровадження спеціалізації суддів для розгляду судових справ за участю дітей;

2) підготовки суддів, прокурорів, адвокатів, працівників органів опіки і піклування з питань ювенальної юстиції;

3) надання судам рекомендацій щодо призначення оптимального заходу впливу (виховного та профілактичного характеру) до дітей, які вчинили правопорушення;

4) створення мережі центрів для тимчасового перебування затриманих дітей;

5) створення центрів екстреної допомоги, працюючих у цілодобовому режимі, з залученням адвокатів та соціальних працівників, які б могли в будь-який час забезпечити захист прав затриманої дитини;

6) створення єдиної інформаційно-аналітичної бази відносно дітей, які раніше затримувались працівниками міліції;

3) запровадження програм відновного правосуддя, зокрема, сприяння добровільному примиренню між потерпілим і правопорушником з метою відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди за участю у цьому процесі спеціально підготовленої для розв'язання конфлікту особи -медіатора шляхом:

1) забезпечення підтримки дітей, які потерпіли від злочину, надання їм можливостей та допомоги у висловленні своїх потреб, взятті участі у процесі розв'язання конфлікту;

2) визначення чинників, що призводять до правопорушень дітей, та інформування органів і служб, відповідальних за діяльність щодо зниження рівня дитячої злочинності;

3) заохочення до взяття неповнолітнім правопорушником на себе відповідальності за виправлення заподіяної шкоди, а також до позитивних змін у поведінці неповнолітніх правопорушників та надання їм допомоги у процесі їхньої ресоціалізації та реінтеграції у громаду;

4) створення законодавчого підґрунтя для поширення практики застосування програм відновного правосуддя у кримінальних справах з метою позапроцесуального впливу на конфліктну ситуацію для її виправлення;

5) підвищення ролі сім'ї, органів у справах дітей, а також залучення представників громади до процесу реінтеграції дітей, які перебувають у конфлікті з законом;

4) соціальний захист дітей, зокрема, забезпечення соціальним житлом тих, які не мають житла і звільняються з установ системи Державної кримінально-виконавчої служби, а також влаштування їх на роботу та/або на навчання;

5) розроблення і впровадження в систему реабілітації неповнолітніх правопорушників широкого кола заходів виховного та профілактичного характеру, а також їх культурного розвитку:

1) надання соціально-психологічної підтримки дітям та їх сім'ям, робота з соціальним оточенням дітей;

2) використання програм відновного правосуддя;

3) залучення до громадських робіт;

4) розвиток і застосування освітньо-інформаційних превентивних програм;

5) організація заходів культурного і духовного характеру;

6) сприяння у створенні служби пробації для неповнолітніх, однією із функцій якої, зокрема, має бути підготовка на неповнолітнього правопорушника інформації соціально-психологічного характеру для органів системи правосуддя, а також забезпечення належного соціального супроводу дітей, звільнених умовно-достроково з установ Державної кримінально-виконавчої служби та сприяння їх соціальній адаптації та реінтеграції. Формою функціонування ювенальної юстиції є- спеціальна законодавча база, яка складається з відповідних конституційних норм, міжнародно-правових актів, галузевого і міжгалузевого законодавства, підзаконних актів, локальних нормативних актів. Ця законодавча база є своєрідним фундаментом для розбудови структури відповідних державних, правоохоронних і судових органів, завданням яких є забезпечення законних прав та інтересів неповнолітніх, а також регламентує обсяги повноважень і фнкції кожного з відповідних органів [13]. В якості основних складових ювенальної законодавчої бази необхідно виділити: 1) міжнародно-правові акти (угоди, конвенції, декларації, правила тощо), а також рішення Європейського суду з прав людини по окремим категоріям справ стосовно неповнолітніх; 2) матеріальне право - спеціальні розділи (окремі норми) у цивільному, сімейному, кримінальному кодексах; 3) процедурні акти - норми ЦПК, КПК, Кримінально-виконавчого кодексу, Кодексу про адміністративні правопорушення та ін., а також відповідні підзаконні акти; 4) законодавство ювенальної галузі - Закони України «Про охорону дитинства» (2001 р.), «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» (2001р.), «Про органи та служби для неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» (1995 р.) та інш. Залишається сподіватись, що уразі запровадження в Україні «Ювенальної юстиції», дійсно покращиться соціально-правовий захист законних інтересів дітей, що в свою чергу призведе до зменшення кількості злочинів, що скоюються неповнолітніми [12].

Сучасна ювенальна юстиція - це система державних, муніципальних та громадських судових, правоохоронних та правозахисних органів, установ та організацій, що на основі права та за допомогою медико-соціальних і психолого-педагогічних методик здійснюють правосуддя щодо дітей, профілактику та попередження правопорушень дітей та проти дітей, захист прав, свобод та інтересів, а також ресоціалізацію дітей, які перебувають у складній життєвій ситуації.

Отже, ювенальна юстиція «працює» з двома категоріями дітей - діти-правопорушники та діти, які опинились у складній життєвій ситуації (сироти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні, жертви злочинів тощо).

Тому вона спрямована не тільки на притягнення до відповідальності дітей-правопорушників, але й на вирішення проблем дітей, які самі стали жертвами або дорослих правопорушників, або недбалого до них ставлення. Практика показує, що нерідко ці дві категорії співпадають: на шлях правопорушення найчастіше стають якраз діти, що опинились у складній життєвій ситуації.

Чому ж ця благородна справа, яка повністю відповідає ідеалам правової соціальної держави, до яких прагне Україна, сьогодні опинилась під вогнем нищівної і до того ж безпідставної критики? Видається, що така ситуація склалась під впливом цілеспрямовано створених химерних уявлень про ювенальну юстицію та права дитини у цілому [14].

Висновки

Проблема захисту неповнолітніх від посягань на їх моральний розвиток є дуже важливою та складною для суспільства й держави. Уже давно відома певна залежність злочинності в цілому від злочинності неповнолітніх, оскільки остання є джерелом і резервом усієї злочинності, яка на сьогодні досягла загрозливого розмаху. Щоб не допустити подальшої її активізації, необхідно приділити особливу увагу попередженню злочинності неповнолітніх, усякого роду негативних впливів на них, серед яких найнебезпечнішим є втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

Треба відзначити, що проблема втягнення неповнолітніх у суспільно небезпечну діяльність змінює свій внутрішній зміст, їй уже тісно в межах колишніх смислових конструкцій. Втягнення починає виявляти себе не тільки як окремий склад злочину, але і як домінуюча кримінологічна та кримінально-правова система, кримінологічна політика і навіть ідеологія боротьби зі злочинністю, стаючи, по суті, важливою методологічною основою кримінологічних координат сучасного соціуму. Саме втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність за своїми негативними наслідками і є найгострішою соціально-правовою кризою в сучасному суспільстві. Боротьба із втягненням неповнолітніх у злочинну діяльність грунтується на взаємодії комплексу наук - кримінології, соціології, психології, педагогіки, кримінального права. При цьому в сучасних умовах кримінологія набуває дійсно самостійного значення і разом з тим надаватиме допомогу кримінальному праву. Водночас і кримінальне право повинне надавати допомогу кримінології, маючи такі риси, як чіткість, несуперечливість, своєчасне реагування на соціально-економічні, політичні та соціально-психологічні зміни, що відбуваються в суспільстві.

Література

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001. №25-26. Ст.131.

3. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. 2-е вид.,перероб. і доп. Юрінком Інтер, 2005. 544 с.

4. Уголовный кодекс Республики Белорусь // Принят Палатой представите лей 02.06.1999г. Одобрен Совето Республики 24.06.1999г.

5. Уголовний кодекс Республики Казахстан // Ведомости Парламента Республики Казахстан. 1997. № 15-16. Ст. 211.

6. Уголовний Кодекс Российской Феденрации //Принят Государственной Думой 24.05.1996г. Одобрен Советом Федерации 05.06.1996г.

7. Топольскова І.О. Боротьба із втягненням у злочинну або іншу антигромадську діяльність: Монографія // МВС України, Луганськ акад.внутр.справ. ім.. 10-річчя незалежності України; [Наук. Ред.. д-р. юрид.наук, проф. В.П. Ємельянов]. Луганськ: РВВ ЛАВС, 2003. 192 с.

8. Постанова. Пленуму Верховного Суду України. від 27 лютого 2004 р. №2.

9. ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ // Судова палата у кримiнальних справах Верховного Суду України // Управлiння узагальнення судової практики та аналiтичної роботи з питань застосування законодавства Верховного Суду України.

10. Оверчук С. Розбудова ювенальної юстиції в Україні // Юридичний журнал 4(34) // Київ 2005.

11. Кодекс України, Закон, Кодекс вiд 28.12.1960 № 1001-05 // Верховна Рада УРСР.

12. http://sudpraktika.in.ua/sudova-praktika-u-spravax-pro-zlochini-nepovnolitnix-i-vtyagnennya-%D1%97x-u-zlochinnu-diyalnist/.

13. Ювенальная юстиція: Проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии: Учебное пособие-2-е изд. М.: 2001. 272 с.

14. http://mgu.com.ua/docs/nauchstati/KRESTOVSKA_Mifs.pdf Крестовська Н.М. Перспективи ювенальної юстиції в Україні.

Размещено на Allbest.ru