Антикорупційне законодавство Англії та Уельсу: історія і сьогодення

Размещено на http://allbest.ru

АНТИКОРУПЦІЙНЕ ЗАКОНОДАВСТВО АНГЛІЇ ТА УЕЛЬСУ: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ

Практика кримінального переслідування злочинів, пов'язаних із корупцією, в Англії та Уельсі не є поширеною. Однак поряд із випадками хабарництва розслідується значна кількість справ, пов'язаних з обвинуваченням за різноманітні шахрайські правопорушення. У результаті приблизно 12 справ щорічно підпадають під дію антикорупційного законодавства, яке використовується досить рідко.

Уперше антикорупційний закон почав діяти в системі загального права та застосовувався у справах про підкуп судді чи присяжного. Закон було посилено у 80-х роках ХІХ століття введенням Акта від 1889 року щодо протидії корупційній діяльності з боку громадських органів, що кваліфікував як злочин будь-яке вимагання або одержання подарунків, позик, винагород та інших переваг чи стимулів.

У 1906 році набув чинності Акт щодо попередження корупції, де злочином вважався підкуп будь-якої особи, що розширило сферу застосування попереднього закону.

Згодом, у 1916 році, було визначено: коли будь-яка сторона угоди дала подарунок чиновнику, це розглядалося як підкуп, якщо обвинувачена особа не могла довести протилежного. То був важливий крок для розвитку сучасного законодавства.

Юрисдикція судів Англії та Уельсу, які розглядають справи, пов'язані з хабарництвом, у тому числі й на міжнародному рівні, була змінена Актом про антитероризм, злочинність та безпеку від 2001 року в частині 108(1). Це означає, що з лютого 2002 року з'явилась екстратериторіальна юрисдикція.

Законопроект про хабарництво, який спрямований на подальше ширше його тлумачення і значно поширюється на діяльність компаній, було опубліковано 25 березня 2009 року.

Якщо закон буде прийнято, то подібні правопорушення визнають як хабарництво у сфері міжнародної комерції. Ним передбачено вважати новим правопорушенням дії, пов'язані з пропонуванням, обіцянкою або даванням хабара особами за межами країни при здійсненні підприємницької діяльності, а також корпоративну кримінальну відповідальність за неналежне виконання обов'язків, пов'язаних із попередженням хабарництва. Тож компанії, що повністю або частково займаються підприємницькою діяльністю на території Великої Британії, нестимуть більш сувору відповідальність за будь-яке невиконання закону про хабарництво на управлінському рівні або неспроможність забезпечити адекватний контроль діяльності співробітників чи інших осіб. корупція парламент конвенція хабарницький

Це стосуватиметься як давання, так і отримання хабара, що своєю чергою обумовить персональну кримінальну відповідальність чиновників високого рангу, якщо у підпорядкованій їм установі вчинено хабарницьке правопорушення з їх відома або з їх допомогою.

Досі було важко притягнути до відповідальності директорів без доведення прямої участі їх у злочині. Норма законопроекту змінить ситуацію на краще.

Захистом від кримінальної відповідальності стане застосування компанією адекватних заходів щодо запобігання вчиненню хабарницьких дій працівниками або іншими особами.

Максимальне покарання, передбачене цим законопроектом, становить десять років ув'язнення (нині це сім років) та необмежений штраф для компанії чи особи, яка брала участь у злочині.

Протидію проблемам корупції у Великій Британії покладено на такі установи: Міністерство юстиції розробляє політику щодо кримінального законодавства про корупцію; Департамент міжнародного розвитку вивчає проблеми корупційної діяльності за кордоном; Міністерство внутрішніх справ відповідає за діяльність поліції; Кабінет Міністрів несе відповідальність за цивільну службу.

У 1994 році прем'єр-міністр створив Комітет з питань стандартів громадського життя, наділений такими повноваженнями:

- забезпечення вивчення сучасного стану проблеми, яка стосується стандартів поведінки всіх керівників державних установ з урахуванням заходів фінансової та комерційної діяльності;

- розроблення рекомендацій, спрямованих на зміни існуючих положень, що допомогло б досягти належних умов функціонування державних установ.

Слово «державний» набуло ширшого змісту.

Отже, державну посаду мають обіймати: міністри, державні службовці та радники; члени Парламенту та представники Великої Британії у Європейському Парламенті; члени і чиновники високого рангу всіх недержавних громадських організацій та національних органів охорони здоров'я; керівники неурядових установ; члени та чиновники високого рангу інших установ, які здійснюють діяльність, що фінансується громадськістю; працівники та чиновники високого рангу, обрані до місцевої влади.

У 1997 році їхні повноваження було розширено з метою запровадження відповідних стандартів щодо фінансування політичних партій.

1995 року введено посаду парламентського комісара. Нею передбачається здійснення нагляду за поведінкою членів парламенту, що наразі є дуже актуальним у зв'язку з появою багатьох справ про перевищення фінансових витрат. Це набуло розголосу у мас-медіа.

Парламентський комісар відповідає за підтримання, нагляд, реєстрацію членів парламенту та їх права. Може надавати поради стосовно тлумачення Кодексу етики та коментарі до частини

Регламенту, що стосується поведінки членів парламенту, які, ймовірно, порушили етичний кодекс, а також одержувати та розслідувати скарги на них.

Велика Британія застосовує усталені міжнародні правові інструменти.

Передусім йдеться про Організацію з економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка прийняла Конвенцію й оновлені рекомендації щодо хабарництва іноземних чиновників. До Організації увійшли 30 країн, маючи на меті співпрацю з покращення світової економіки та обмін експертними оцінками і думками.

Конвенція містить фундаментальні принципи про те, що: кожна сторона має вжити заходів щодо визнання кримінальним злочином для будь-якої особи умисного пропонування, обіцянки або надання будь-якої неправомірної переваги безпосередньо або через посередників іноземному чиновнику, який, використовуючи офіційний закон або утримуючись від його використання під час виконання офіційного обов'язку для одержання або утримання підприємницької чи іншої неправомірної переваги, здійснює міжнародну діяльність.

Для одержання більш детальної інформації рекомендуємо звернутися до сайту

Конвенція з Кримінального права Ради Європи проти корупції від 1998 року містить додатковий протокол від 2005 року. До неї приєдналося 47 країн, які прагнуть розвивати загальні та демократичні принципи, керуючись Європейською конвенцією з прав людини.

У Конвенції Європейського Союзу проти корупції від 2003 року йдеться про попередження, криміналізацію, міжнародне співробітництво, віндикацію активів (ст. 51)***. Повернення активів - фундаментальний принцип цієї Конвенції та країн, які є сторонами угоди, дають змогу одна одній застосовувати ширше коло заходів щодо кооперації та надання допомоги у вказаній сфері.

Питання антикорупційного законодавства Англії та Уельсу врегульовані також у:

Конвенції по боротьбі з корупцією, яка стосується, зокрема, чиновників країн-членів Європейського Союзу від 1997 року****;

Рамкових рішеннях Європейського Союзу щодо корупції у приватному секторі від 2003 року*****.Балджит УБХІ, Ендрю БАКСТЕР

Размещено на Allbest.ru