Використання методів фіксації при проведенні слідчих дій

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ ФІКСАЦІЇ ПРИ ПРОВЕДЕННІ СЛІДЧИХ ДІЙ

П.Г. Сагайдак

Особливе місце в досудовому слідстві посідає фіксація слідчих дій, яка відіграє важливу роль для подальшого процесу розслідування.

Основним способом фіксації є описовий, який передбачає складання протоколу на підставі ст. 195 КПК України з дотриманням вимог ст. 85 КПК України. Повне і детальне закріплення зібраної інформації під час проведення слідчих дій та динаміка розвитку події злочину відображається в протоколі, як основному способі фіксації, який є джерелом доказу згідно зі ст. 65 КПК України.

До протоколу висуваються такі вимоги:

1. Протокол складається від третьої особи - слідчим, який є відповідальним за проведення слідчої дії;

2. У протоколі слід фіксувати конкретні дії, які проводилися в процесі слідчої дії, а описова частина його викладається в хронологічному порядку. До протоколу заноситься інформація, яка деталізується і в подальшому досліджується;

3. Протокол, як основний процесуальний спосіб фіксації, оформляється письмово і підписується всіма учасниками слідчої дії.

До протоколу додаються інші способи фіксації, які доповнюють інформаційне поле досліджень, пов'язаних з проведенням слідчих дій у вигляді знімків, фото-таблиць, зліпків, копіювальних плівок, кінозйомки, графічних схем, відеозапису, магнітних записів. Зафіксована інформація (як додаток до протоколу) вказує на об'єктивність, повноту та динамічний розвиток обставин події й логічний зв'язок та відношення об'єктів безпосередньо до події.

У проведенні слідчих дій виникають ускладнення через те, що слідчий часто змінює умови проведення досліджень, повторює їх, спостерігає за явищами з різних боків. Треба зазначити, що аналіз слідчої практики дає нам можливість виявити типові помилки при складанні протоколу, а саме: неповнота протоколу, стислий і практично схематичний опис, неправильне застосування методів фіксації обстановки події та порядку досліджень.

Головна увага слідчого зосереджується на отриманих результатах:

1) помилки процесуального характеру (не вказується правова норма, якою керується слідчий);

2) у протоколі накопичена інша інформація, яка не має ніякого відношення до події злочину;

3) неправильне та неповне застосування технічних засобів, призначених для фіксації;

4) наявність граматичних та лексичних помилок, що інколи спотворюють зміст і можуть призвести до втрати доказового значення даного документа.

Стаття 85 КПК України передбачає, що має бути відображено в протоколі. Зокрема, при відтворенні обстановки і обставин події необхідно сформулювати мету проведення даної слідчої дії, указати умови, за яких вона була проведена тощо, деталізувати обстановку в протоколі потрібно не завжди. Якщо відтворення обстановки й обставин події проводиться з метою перевірки професійних навичок допитаної особи в кабінеті слідчого, то немає необхідності описувати обстановку кабінету.

Що стосується дослідних дій, які проводяться з метою перевірки можливості особи спостерігати події із застосуванням штучного освітлення фар автомобіля, то необхідно вказати годину проведення дослідження, марку транспортного засобу та положення автомобіля відносно особи, яка є очевидцем даної події, а також застосувати методи фіксації, які матимуть важливе значення для подальшого дослідження.

Важливими факторами опису є правильне застосування юридичної термінології за місцем її призначення. Часто використовують при описі такі терміни, як "приблизно", "близько" тощо, які є неконкретними та необ'єктивними. Слід також зазначити в описовій частині умови проведення дослідження (метеорологічні, звукові та інші природні явища).

У випадках повторного дослідження результати його фіксуються окремо із зазначенням змінених умов через те, що умови впливають, наприклад, на проведення експерименту. Чим детальніше описуються ці дії, тим більшу пізнавальну інформацію вони несуть, проте не слід перевантажувати протокол подробицями, які не мають значення для справи і можуть негативно вплинути на інформаційне поле в цілому.

Сутність слідчих дій зводиться до того, щоб отримані результати були зрозумілими та об'єктивними. Тому немає необхідності робити висновки в протоколі або інших документах фіксації.

Заяви та зауваження учасників слідчої дії заносяться в кінці протоколу в тому випадку, якщо вони мали місце, після того скріплюються підписами заявників. У випадку, коли хтось з учасників відмовляється від підписування протоколу, він повинен дати пояснення і вказати причину відмови, які також необхідно занести до протоколу.

Слідча практика свідчить, що протокол складається після завершення слідчої дії. Але в такому випадку необхідно рекомендувати слідчим вести чорнові записи та відеозаписи, які допоможуть дотримуватися певної послідовності в складанні протоколу. Крім основного способу фіксації, необхідно застосовувати науково-технічні засоби, які дозволять детальніше зафіксувати хід та результати слідчої дії.

До додаткових способів фіксації належить фотографування. Фотографування доцільно застосовувати для фіксації об'єктів, виявлених на місці події при статичній та динамічній стадіях, а також при реконструкції, моделюванні та інших слідчих діях.

Відеозапис, як один із способів фіксації, є найефективнішим і поширеним, можливості його беззаперечні. Результати відеозапису дозволяють повно і наочно сприймати обстановку та дії учасників слідчого процесу. При застосуванні фотозйомки для отримання достовірних результатів необхідно дотримуватися загальних методів судової фотографії. Проводячи слідчу дію, як відтворення обстановки та обставин події на відкритій місцевості, доцільно зробити орієнтовну та оглядову зйомки, що дає можливість зафіксувати місце виявлення об'єктів та відстані між ними, а також встановити їхні розміри. Фотозйомка може здійснюватися як слідчим, так і фахівцем, і є додатковим матеріалом до протоколу. Фіксацію треба проводити так, щоб результати зйомки не можна було б трактувати інакше.

Інколи на фотознімках особа, з якою проводиться відтворення обстановки і обставин події, може вказати пунктирною лінією маршрут свого руху із зазначенням місць (які нумеруються), де вчинялися певні дії. Саме такі дані заносяться до протоколу. Не слід фотографувати осіб, які є учасниками слідчих дій, при демонстрації ними їх відтворення, а доцільніше в таких випадках використовувати манекени. Якщо проводиться відтворення показань на місці з декількома особами для перевірки одних і тих самих даних, фотографувати треба з тих самих точок, щоб надалі полегшити зіставлення фотознімків.

Дехто з вчених-криміналістів (2, 3) вважають, що фотографувати особу, з якою проводиться відтворення, взагалі бажано у виняткових випадках, а в більшості випадків це не матиме значення.

Фотографувати обвинуваченого або свідка, який вказує на об'єкт, можна, але не обов'язково. У даному випадку достатньо сфотографувати саме місце або предмет, указавши в протоколі на те, що обвинувачений або інший учасник указав на дане місце.

Часто виникає питання, чи варто фотографувати поряд з обвинуваченим понятих? На нашу думку, це не буде порушенням закону, якщо зафіксуємо обвинуваченого і понятих, але постає питання: навіщо? Якщо просто фіксувати всіх учасників, то це не становить ніякого пізнавального інтересу, а якщо для фіксації доказової інформації - це робити не варто. У протоколі необхідно вказати сам факт застосування фотозйомки. При цьому слід указувати тип камери та об'єктиву, тип плівки, експозицію, умови зйомки, об'єкти, які фотографувалися, виконавця фотозйомки та інші матеріали, що додаються до протоколу.

Треба зауважити, що за останній період набуває широкого застосування відеозапис, який має більші можливості фіксації слідчих дій. У будь-який час можна проглянути відеозапис і виявити тактичні та процесуальні помилки, які мають місце в практиці. Для проведення відеозапису залучається фахівець, який має певну кваліфікацію, але не завжди володіє елементами слідчої тактики.

Через це необхідно проінструктувати та скласти сценарій, за яким проводити відеозапис. Застосування технічних засобів обов'язково фіксується в протоколі - заносяться посада, прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які здійснювали технічне забезпечення, якою камерою і в яких умовах здійснювався відеозапис.

Відеозапис має закінчуватися згідно зі сценарієм, а саме: повинен відповідати заключній частині протоколу. Після перегляду запису учасниками слідчої дії робляться зауваження і доповнення (якщо такі є), після чого учасників фіксують у протоколі. У заключній частині протоколу вказуються виконавці відеозапису, технічні дані відеокамери, час проведення запису. При проведенні відеозапису треба зафіксувати в протоколі кожну вимушену зупинку та поновлення запису, супроводжуючи текстом "відеозапис переривається через." або "з метою.". Далі вказується час поновлення "запис поновлено.". Після закінчення відеозапису фіксується факт закінчення, час, дата, місце проведення відеозапису.

У спеціальній літературі (Р.С. Бєлкін, С.А. Шейфер та ін.) пропонують іншу класифікацію фіксації слідчих дій.

1. Вербальна форма (усна та письмова). Вона не вимагає застосування спеціальних засобів, враховуючи індивідуальні особливості суб'єкта, дозволяє сприймати необмежений об'єм інформації. Особливість її полягає в тому, що вона відрізняється простою процедурою матеріалізації як ідеального, так і матеріального відображень, сутність якої зводиться до фіксації в протоколі результату усного запису ідеальних відображень, або інформація, яка передається за допомогою технічних засобів, наприклад, фото-, кінозаписом, звукозаписом, відеозаписом. До протоколу додаються інші об'єкти як носії доказової інформації в натуральному вигляді, або їхні копії (моделі), виготовлені за допомогою фіксуючих матеріалів. Разом з тим, подання криміналістичної інформації у вербальній формі має деякі недоліки. Перш за все дані матеріали містять велику кількість зайвої інформації, яка не відноситься до реального джерела події, що може призвести до слідчих і судових помилок;

2. Графічна форма. Сутність графічної форми зводиться безпосередньо до фіксації об'єктів за допомогою умовних знаків. Така форма доступна кожному учаснику процесу, має великі інформаційні можливості. Інформація подається у вигляді малюнків, креслень, планів, схем, графіків, діаграм. Графічна форма може доповнювати вербальну в тих випадках, коли можливості словесного опису не можуть дати повної інформації про обставини події. Висока ефективність графічного подання інформації має важливе значення для вивчення та дослідження події в цілому як при підготовці до слідчої дії, так і в ході її проведення. Плани (схеми) відіграють ілюстративну роль щодо протоколу слідчої дії, вони можуть складатися як орієнтовні, так і оглядові та детальні. Головне, що в них має фіксуватися все чітко та зрозуміло, згідно з топографічними вимогами та відповідно до пояснень особи, з якою проводиться слідча дія, як відтворення обстановки та обставин події;

3. Іконічна (наочно-образна). Дозволяє сприйняти властивості об'єктів (форму, контур, фізичні ознаки), розташування на поверхні об'єкта тіней, характеристику за кольором, окремі процеси, які спостерігаються на об'єктах. Наочно-образна уява дає можливість передавати інформацію як про об'єкт, так і про його ознаки і властивості, які є недоступними для звичайного сприйняття. Наприклад, швидкісна кінозйомка кулі, випущеної з каналу ствола, та зустріч її з перешкодою. Адже неможливо спостерігати процес польоту кулі візуально без застосування технічних засобів фіксації;

4. Предметна форма фіксації. З погляду криміналістики ця форма має перевагу. Саме інформація про подію та об'єкти передається в повному обсязі, забезпечує можливість сприймати джерела інформації всіма учасниками процесу, також створює умови для суб'єктів і повного збирання інформації за допомогою застосування технічних засобів. Об'єкти, які є носіями інформації, мають досліджуватися та фіксуватися. Наприклад, сліди взуття, автотранспортних засобів, сліди знарядь зламу фіксуються за допомогою виготовлення зліпків і мають ідентифікаційне значення;

5. Комбінована форма фіксації. Ця форма перспективніша, ніж інші форми фіксації через те, що вона об'єднує елементи інших форм, хоча і вказує на недоліки кожної з них. Особливість комбінованої форми полягає в тому, що вона розширює інформаційне поле, яке є важливим для процесу подальшого розслідування. Комбінована форма не має обмежень порівняно з доказовою інформацією і може бути різною залежно від форми сприйняття інформації в процесі доказування.

Способи фіксації можуть бути такими:

- для вербальної форми - протоколювання, звукозапис, для графічної форми - виготовлення планів, схем, графіків тощо;

- для конічної форми - фотографування, кінозйомка, відеозапис, виготовлення композиційних портретів;

- для предметної форми - сприйняття предмета в натуральному вигляді, виготовлення копій за допомогою зліпків, а також макетів і моделей, реконструкція об'єктів;

- для комбінованої форми - відеозапис, цифровий запис, виконаний на магнітних дисках. слідчій злочин кримінальний

Саме такі форми інформації, які використовуються на досудовому слідстві, варто інтерпретувати як етап доказування в судовому провадженні.

Бачення, пов'язані з формами фіксації, у багатьох авторів різні. Р.С. Бєлкін виділяє такі основні форми фіксації доказової інформації, як вербальна, графічна, предметна, наочно-образна та комбінована (поєднує вербальну і графічну, наочно-образну і вербальну та ін.).

Н.С. Полєвой називає інші форми інформації - вербальну, літерно-знакову, цифрову, графічну, іконічну, магнітну, перфораційну та ін.

Як показує практика, висвітлені форми фіксації є актуальними і мають важливе значення в розслідуванні злочинів.

Література

1. Бєлкін Р.С. Курс криміналістики. - М., 1978. - Т. 2.

2. Васильев В.Л. Психология следственных действий. - К., 1996.

3. Николайчик В.М. Следственный осмотр вещественных доказательств. - М., 1968.

4. Полевой Н.С. Судебная фотография и ее применение в криминалистической экспертизе. - М., 1960.

5. Сорокин В.С. Обнаружение и фиксация следов на месте происшествия. - М., 1966.

6. Гулкевич З.Т. Информационные свойства протоколов следственных действий и их роль в доказывании по уголовным делам // Криминалистика и судебная експертиза. - 1988. - Вып. 30. - Ст. 24-30.

7. Шейфер С.А. Следственные действия. Система и процессуальная форма. - М., 1981.

Размещено на Allbest.ru