Відповідальність за правомірну діяльність в європейському міжнародному праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відповідальність за правомірну діяльність в європейському міжнародному праві

А. Льовін

Д. Чорнобай

Здійснення наукового дослідження на дану тему зумовлено тим, що в європейській спільноті на сьогоднішній день все частіше мають місце факти негативних наслідків правомірних дій міжнародно-правових суб'єктів, що географічно розташовані у Континентальній Європі. Тому питання міжнародної відповідальності за правомірну діяльність набуло особливої значущості в сучасних умовах науково-технічного прогресу та розвитку комунікативних відносин як серед країн Європи так на планеті Земля в цілому.

Аналіз та дослідження цієї проблематики дозволяє виявити недосконалість нормативно-правової бази, яка не спроможна виконувати покладені на неї сподівання європейського суспільства. Так історично склалося, що нормативні документи розробляються слідом за трагедіями, що несуть великі матеріальні, моральні збитки міжнародного характеру. Сам підхід до вирішення питань пов'язаних із відповідальністю за правомірну діяльність, що існує на даний час у міжнародно-правовій практиці, застарів та потребує негайного переорієнтування з вузько предметного до широкоформатного розгляду можливих шляхів забезпечення нормального для життя оточуючого середовища (нормального для життя в значенні продиктованому біологічною необхідністю).

В міжнародному європейському праві існує велика кількість вже розроблених документів та ще більша кількість, що розробляються, які стосуються міжнародної відповідальності за правомірну діяльність, проте розглянемо лише деякі із найважливіших, в яких в подальшому виявлялося джерело для нових формулювань норм та удосконалень попередніх таким чином, щоб вони задовольняли усіх держав-учасниць, проаналізуємо їх дієвість та зіставимо з проектами нових документів з метою виявлення їх реальної сили у подоланні наслідків аварій та у запобіганні таких.

Конвенція Лугано про цивільну відповідальність за збиток від діяльності, небезпечної для навколишнього середовища була прийнята під егідою Ради Європи в 1993 році. Вона охоплює широкий круг видів діяльності, визначуваних як небезпечні, і застосовується до збитку, незалежно від того, чи має він трансграничне вимірювання.

Конвенція Лугано направлена на забезпечення адекватної компенсації за ушкодження від діяльності, небезпечної для навколишнього середовища, в ній передбачені заходи по запобіганню і відновленню. Вона застосовується до інцидентів на території державиучасника, незалежно від того, де був нанесений збиток, а також до інцидентів за межами такої території, якщо конфлікт правових норм приводить до застосування цієї Конвенції. Вона охоплює збиток (наприклад, особистий, майновий, збиток навколишньому середовищу, включаючи культурну спадщину і ландшафти), викликаний орієнтовним і не вичерпним списком небезпечних видів діяльності, виконуваної в професійній якості, включаючи діяльність державних органів, пов'язану з небезпечними речовинами, генетично модифікованими організмами або мікроорганізмами і роботи з відходами. Вона застосовується до транспортування по трубопроводах, а також до транспортування, здійснюваного виключно на установці або на місці, неприступному для населення, коли вона є допоміжною і не охоплюваною частиною інших видів діяльності [1, 2]. Дев'ять держав-членів Ради Європи підписали Конвенцію (Фінляндія, Греція, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Кіпр, Ісландія і Ліхтенштейн). Декілька держав-членів підготували законодавство для реалізації Конвенції або знаходяться в процесі підготовки її ратифікації (Австрія, Фінляндія, Греція, Нідерланди і Португалія). Проте деякі інші держави-члени не мають наміру підписувати або ратифікувати цю Конвенцію. європейський міжнародний відповідальність правомірний

Базельській протокол про відповідальність і компенсацію, прийнятий в грудні 1999 року, був першим протоколом про цивільну відповідальність, в рамках глобального договору про охорону навколишнього середовища,

- Конвенції 1989 року про контроль за трансграничним перевезенням небезпечних відходів і їх ліквідуванням.

Завдання Протоколу полягає в забезпеченні усестороннього режиму відповідальності, а також адекватної і негайної компенсації збитку, заподіяного в результаті інциденту при трансграничному перевезенні небезпечних і інших відходів, включаючи інциденти, пов'язані з незаконним перевезенням таких відходів. Він застосовується на територіях, що відносяться до юрисдикції держав-учасників, включаючи землю, морське середовище і повітряний простір, відносно яких держава несе адміністративну і регулятивну відповідальність відповідно до міжнародного права про захист здоров'я людини або охорону навколишнього середовища. Він застосовується тільки до збитку, нанесеного в районі, що знаходиться під юрисдикцією держави-учасника, в результаті вказаного інциденту, а також до районів, що не входять до будь-якої національної юрисдикції і на територіях транзитних країн, що не є державами-учасниками, за умови, що ці країни підтримують взаємні гарантії і компенсації на основі міжнародних угод. Він не застосовується до збитку, заподіяного в результаті інциденту, що підпадає під дію іншого режиму відповідальності і компенсації, що забезпечує рівний або кращий захист [3].

В Протоколі розглядається: питання про те, хто несе фінансову відповідальність у разі інциденту; кожний етап трансграничного перевезення, починаючи з пунктом, де відходи завантажуються на транспортний засіб, до їх експорту, міжнародного транзиту, імпорту і остаточної утилізації. Базельській протокол встановлює важливі правила і принципи цивільної відповідальності за збиток, заподіяний в результаті трансграничного перевезення небезпечних відходів. Він покриває традиційний збиток, а також екологічний збиток, заподіяний в ході трансграничного перевезення небезпечних відходів. Проте доцільно відзначити, що чисто екологічний збиток, тобто збиток, непіддатливий оцінці в грошовому виразі, не підпадає під дію цього режиму [4].

Переговори про Протокол велися впродовж восьми років, але він ще не набув чинності, оскільки для цього потрібно 20 держав, а до теперішнього часу Протокол підписали 13 держав і лише 7 з них його ратифікували [5].

Київський протокол. В 2001 році делегація Швейцарії представила проект інструменту про відповідальність і відшкодування збитку, викликаного трансграничною дією промислових аварій, на спеціальному засіданні держав-учасників Конвенції про охорону і використовування трансграничних водотоків, міжнародних озер і Конвенції про промислову дію промислових аварій. Ця пропозиція обговорювалася 15 місяців і 27 лютого 2003 року, на сьомій зустрічі, спеціально створена Робоча група завершила переговори, і угода була оформлена як протокол до обох конвенцій. В результаті Протокол про цивільно-правову відповідальність і відшкодування збитку, викликаного трансграничною дією промислових аварій на трансграничні води був офіційно прийнятий і підписаний 22 державами на Конференції міністрів "Навколишнє середовище для Європи" в Києві, Україна, 21 травня 2003 року.

Протокол передбачає всесторонній режим цивільної відповідальності і адекватне і негайне відшкодування збитку, викликаного трансграничною дією промислових аварій на трансграничні води. Компанії нестимуть відповідальність за аварії на промислових установках, а також при транспортуванні по трубопроводах. Оператор, збиток, що заподіяв, нестиме за це строгу відповідальність, якщо тільки він не зможе довести, що до ситуації слід застосувати один з можливих захистів. Відповідальність, наступаюча в результаті наявності вини, покладається на особу, що не є оператором, чиї злочинні умисні, необережні або халатні дії або бездіяльність сталі причиною збитку або сприяли нанесенню збитку. Визначення збитку в Протоколі охоплює традиційний збиток майну і втрату життя або тілесні пошкодження, а також втрату доходу, прямо витікаючого із порушення захищеного законом інтересу і витрати у відповідь на заходи і заходи по відновленню. Протокол встановлює фінансові межі відповідальності залежно від ризику конкретного виду діяльності. Для покриття такої відповідальності компанії повинні створювати фінансове забезпечення, таке як страхування або інші гарантії.

В Протокол включені положення по міжнародному приватному праву, що відносяться до питань компетентного суду, закону, застосовного до позовів, і взаємного визнання і здійснення присуджень і ухвал арбітражних судів. Протокол підписали 24 держави, а ратифікувала лише 1 держава. Протокол набуде чинності, коли буде ратифікований 16 країнами.

Аварії останнього десятиріччя в Європі і у всьому світі, висунули на перший план питання про ефективність стратегій по запобіганню таких катастроф і підкреслили необхідність перегляду політики у сфері міжнародної відповідальності зв правомірну діяльність. Як на європейському, так і на міжнародному рівні почали здійснюватися заходи по зміцненню запобіжних заходів в області охорони оточуючого середовища, як життєвонеобхідного чинника людського існування. Після європейських аварій в Іспанії, Румунії і Швеції в жовтні 2000 року Європейська Комісія прийняла Повідомлення про безпечну роботу в добувній промисловості: по слідах аварій на шахта [6], затверджене в резолюції Європейського Парламенту в 2001 року в липні [7]. В цих документах стисло висловлений загальний напрям, в якому передбачається розвиваток правових норм щодо подальшого співробітництва, з метою усунення існуючих прогалин і запобіганню аваріям в майбутньому.

Директива Seveso II. В результаті огляду міжнародного права європейських країн була проведена значна робота по перегляду підходів до запобігання аварій. Головні зміни і досягнення країн регіону привели до внесення змін в Директиву Seveso II, яка отримала продовження в Директиві 2003/105/EC Європейського Парламенту і Ради від 16 грудня 2003 року [8]. Найважливішим доповненням до сфери дії Директиви стало включення ризиків, пов'язаних з діяльністю по зберіганню і переробці в добувній промисловості, ризиків, пов'язаних з піротехнічними і вибуховими речовинами, а також із зберіганням азотнокислого амонія і добрив на основі азотнокислого амонію.

В ході подальшого удосконалення Директиви Seveso II, Комісія висунула нову законодавчу ініціативу про управління відходами добувної промисловості, внаслідок чого була допрацьована Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/21/EC від 15 березня 2006 року про управління відходами добувної промисловості, а в Директиву 2004/35/EC були внесені поправки. В Директиві міститься заклик до держав-учасниць запобігати, у відповідності з Директивою 2000/60/EC, погіршення поточного стану води, а також вимога, щоб в сховищах для відходів збагачення концентрації ціанідів.

Важливим елементом Директиви є те, що в ній вимагається, щоб оператор споруди для відходів обслуговуючої добувне підприємство, представляв фінансову гарантію або її еквівалент в порядку, який повинен бути узгоджений з державами-учасницями.

Третім важливим досягненням нормотворців була підготовка довідкового документа про якнайкращі доступні технічні методи (НДТм), в якому описуються якнайкращі доступні методи управління відходами для зниження повсякденного забруднення і для запобігання або зниження числа аварій в добувному секторі у зв'язку з Директивою IPPC [9]. Документ НДТМ по управлінню відходами збагачення і порожньою породою в добувній промисловості був завершений в липні 2004 року [10].

Важливо відзначити, що за останні роки в безпеці судноплавства також відбулися деякі зміни: після аварії Erika більше не дозволяється використовувати однокорпусні нафтові танкери [11], а старі судна повинні щорічно проходити провірку.

Директива про екологічну відповідальність. Європейське Співтовариство прийняло режим, визначений в Директиві 2004/35/EC, що містить концепцію екологічної відповідальності на основі принципу "забруднюючий платить", з метою запобігання і ліквідації шкоди оточуючого середовища. Директива набула чинності 30 квітня 2004 року, і до 30 квітня 2007 року вона повинна була відобразитись в національних законодавствах держав-членів [12]. Директива встановлює єдину схему відповідальності з тим, щоб запобігти і ліквідовувати шкоду, що наноситься тваринам, рослинам, природному середовищу, водному ресурсам, а також землі. Схема відповідальності застосовується до точно визначених видів професійної діяльності і до інших видів діяльності у випадках, коли оператор винен або проявив халатність [13]. Директива не зобов'язала операторів забезпечувати фінансову безпеку, таку як страхування, для покриття їх потенційної неспроможності (банкрутства). Проте відповідно до преамбули і статті 14 від держав-учасників вимагається заохочування операторів у використовуванні таких механізмів і сприяти розвитку таких послуг [14]. Коли шкода або загроза нанесення шкоди зачіпає більш ніж одну державу-учасника, такі держави-учасники повинні співпрацювати і приймати сумісні заходи по запобіганню або ліквідації збитку.

Вище наведені приклади документів певною мірою є передумовою або реалізацією Програми дій Європейського Співтовариства у сфері навколишнього середовища на 2001 2010 роки [15]. В ній концентрується увага на п'яти пріоритетних сферах: удосконалення процесу імплементації чинного законодавства [16]; інтеграція питань щодо навколишнього середовища у інші сфери діяльності; тісна співпраця з ринком; заходи щодо інформування про стан навколишнього середовища суспільства; планування використання навколишнього середовища. Було розроблено в семи тематичних стратегіях та розподілено на сектори питання, що потребують уваги. Та загальним недоліком усього міжнародноправового нормативного матеріалу у запізнілості його розробки, що завжди стає наслідком аварій та погіршення транскордонного середовища існування людей, винищення флори і фауни, що порушує біологічні цикли балансу існування. Вузька предметна спеціалізація Конвенцій, Директив та інших документів породжує деталізацію формулювань, що призводить лишні суперечки Високих сторін, що відтягує досягнення консенсусу та дієвості міжнародних нормативно-правових актів. А найгостріше питання на сьогоднішній день, яке турбує світову спільноту в цілому, так це вирішення стратегії компенсації самим постраждалим державам, адже вони з бюджету виділяють необхідні кошти, але їх потім ніхто не відшкодовує. Так, жодна страхова компанія в світі фінансово не спроможна компенсувати усі затрати, що держави несуть на відновлення довкілля.

Перш ніж запропонувати наше бачення розв'язання проблеми згадаємо засади Стратегії розвитку Європи до 2020 року, що була узгоджена державами-членами Ради Європи у червні 2010 року [17]. В ряді з прагненнями введення нових досягнень технологій та техніки в господарства, створенням нових робочих місць та налагодження спрощених шляхів для фінансових потоків та ін., стоять прагнення до вирішення викликів перед Європою [18]. Стратегія передбачає вдосконалення взаємодії на всіх рівнях співробітництва між усіма органами держав у внутрішньо та зовнішньодержавних відносинах, підвищення ефективності та безпеки співпраці. Проте не позбавлена предметної роздрібненості, що стане наріжним каменем невдач та зривів заплановано прогресу на усіх рівнях. З року в рік переноситься одна і та ж помилка у підходах до удосконалення.

Розгляд питань матеріального значення неможливий без ідеальних принципів, бо інакше і надалі буде право йти за жахливою реальністю, а не випереджаючи її запобігатиме небажаним наслідкам. Не можна розглядати ціле по частинках, бо тоді бачитимемо лише де тальки, але не весь механізм, що потребує оновлення.

Стихія права це суть, що визначає наше місце в системі закономірностей життя, яка прописує наслідки майбутньому, беручи початки в сьогоденні започаткованому в минулому. Це цілісність законів світобудови, яку можна зрозуміти або постаратись завчити та заблукати на завжди. Будь-які намагання щось відокремити призводять до руйнування всеохоплюючої природи, проте виділення істотності за певною властивістю є корисним для сприйняття розумінням категорій права, що регулює реалії життя.

Виділення інституту міжнародної відповідальності за правомірну діяльність в цілому дозволяє відобразити усвідомленню реальність, якою вона є, виявити, наскільки наше сприйняття відображає дійсність та яка похибка розуміння, яка частина неадекватного вираження її в звичайній нам формі реальності. Міжнародна відповідальність за правомірну діяльність покликана об'єднати усіх у боротьбі за життя шляхом відображення аксіом дійсності, що обумовлюють право реальності.

В розроблених міжнародно-правових нормах повинні міститися головним чином засади з яких мають виходити приступаючи до небезпечних діянь особи, задля забезпечення можливості існування живого на Землі. Існує багато проблем, велике розмаїття позицій і можливостей, проте не відчувається дух усвідомлення відповідальності за життя на планеті на фоні жаги до матеріальних вигод Високих сторін-учасниць даної справи.

Проекти мають відображати необхідну правову дійсність, що є намаганням зафіксувати Закони Життя, а не наслідки порушення Їх, щоби у разі небезпечних діянь запобігти результатам, що виводять за межі коридору життя або утриматись у ньому у разі невдачі. Проте, зовсім за юридичними формулюваннями загубився психологічний момент впливу на свідомість. При читанні доповідей, що обґрунтовують і враховують позиціїміркування держав, не виникає в очах жахливих наслідків, що можуть настати у разі невиконання прописаних розроблених норм. Різноманітність думок та поглядів щодо кожного пункту будь-якого міжнародно-правового документу, які не рідко суперечать одна одній, пояснюється місцезнаходженням системи аналізу дослідника в системі координат розуміння. Система аналізу це сформована особою позиція оцінювання предмету, під впливом зовнішніх чинників, що знаходяться в полі зору дослідника. А система координат розуміння це позиція загального уявлення про світобудову, правдивість якої визначається мірою відображення реальності. І тільки шляхом звернення до загального прагнення людства, що притаманне кожній людині, прагнення до самозбереження, пробудження рефлексів біологічного організму людини у процесі бачення картини загрозливої реальності неналежної поведінки дасть давно бажаний ефект не тільки прийняття розроблених документів, але і їх належне виконання. Бо інстинкт як комплекс рефлексів до самозбереження буде найкращим переконанням схилятися до закономірностей життя, відкидаючи при цьому таку бажану закономірність спраги до матеріальної вигоди.

Право це відображення правди, а правда, в свою чергу, це викривлене сприйняття Істини, а Істина це Життя. І хто притримується норм права, той притримується рамок які створюють задовольняючі наслідки для можливості існування живих істот. І лише через пробудження розуміння Законів Життя можна досягти беззаперечного виконання норм права. Тому у роботі вважали за доцільне згадати про самий важливий фактор, пам'ять про який зазвичай випускається з виду слабкими особами при передбаченні можливої вигоди.

Саме розробка загальних, всеохоплюючих моделей вирішення проблем в цілому у всіх сферах життєдіяльності і інституту відповідальності за правомірну діяльність зокрема, дозволить в потрібний час зосередившись на конкретно виникаючому питанні вирішити деталі, але ніяк знаючи деталі не охопити всього механізму, що забезпечує можливість життя на певних територіях і на Землі загалом.

Література

1) Existing international legal instruments on civil liability applicable to waterrelated incidents: cover and possible gaps, CP.TEIA/2001/1/Add.2.

2) Катаріна Куммер Пейрі, Міжнародна цивільна відповідальність за екологічний збиток: здобуті уроки, 2007.

3) Директива Європейського Парламенту і Ради 2003/105/EC від 16 грудня 2003 року про внесення поправок в Директиву Ради 96/82/EC по контролю за загрозами крупних аварій, пов'язаних з небезпечними речовинами.

4) Директива Ради 96/61/EC від 24 вересня 1996 року про комплексне запобігання і контроль забруднень.

5) Європейське бюро IPPC, http://eippcb.jrc.es

6) 0. Постанова (ЄС) № 417/2002 про прискорене введення в експлуатацію двокорпусних або еквівалентних конструкторських вимог для однокорпусних нафтових танкерів, Ухвала (ЄС) № 724/2004.

7) Директива Європейського Парламенту і Ради 2004/35/EC від 21 квітня 2004 року про екологічну відповідальності відносно запобігання і ліквідації шкоди навколишньому середовищу.

8) Zagame P., (2010) The cost of a non-innovative Europe, http://ec.europa.eu/ research/social-sciences/policy-briefs-research-achievements_en.html.

Размещено на Allbest.ru