Размещено на http://www.allbest.ru/

Луцький інститут розвитку людини Університету "Україна"

Кафедра "Документознавство та інформаційна діяльність"

Індивідуальна робота

Інтелектуальна власність

Виконав сд. гр. Дк (м) з 1.1

Бекеша Наталія

Перевірив: Рязянцева Н.О.

Луцьк 2014

Виникнення, становлення та розвиток інтелектуальної власності

Культура, науково-технічний рівень виробництва, ефективність економіки, соціально-економічний прогрес в цілому і добробут суспільства значною мірою залежать від рівня та ефективності творчої діяльності в цьому суспільстві. Не буде перебільшенням твердження, що однією з найпотужніших рушійних сил розвитку цивілізації є творча діяльність людей.

Людина за своєю природою схильна до будь-якої творчості, вона завжди перебуває у процесі пошуку кращих умов життя, засобів його поліпшення, своєї безпеки тощо. Але в силу тих чи інших причин рівень інтелектуальної діяльності в різних країнах неоднаковий. Він у першу чергу визначається рівнем усвідомлення значення цієї діяльності для розвитку суспільства, створенням сприятливих умов для цього виду творчості та іншими чинниками, які певною мірою їй сприяють.

У сучасних умовах будь-який вид діяльності людини - виробництво, оборона, охорона здоров'я тощо - просто неможливий без належного науково-технічного забезпечення, так само, як неможливий соціально-економічний прогрес суспільства взагалі без духовного розвитку. Це щільно взаємопов'язані процеси, які, в свою чергу, взаємозалежні. Наука не може успішно розвиватися, якщо виробництво не забезпечить її необхідними інструментами, приладами, устаткуванням. У свою чергу, виробництво не може прогресувати без розвитку науки і техніки.

Зрозуміло, що будь-який прогрес суспільства неможливий без добре налагодженої системи освіти. Отже сучасна цивілізація тримається на трьох "китах" - освіта, наука, культура. Світовий досвід переконує, що там, де глибоко усвідомлюють значення і роль цих трьох чинників для суспільного розвитку і приділяють їм належну увагу, країна залучається до числа держав із високо-розвинутою економікою. Вірогідність цієї тези легко простежити на досвіді Південної Кореї та інших країн Східної та Південної Азії, які не мають ні своєї сировини, ні власних енергоносіїв.

Неважко помітити, що всі країни з високо розвинутою ринковою економікою вирізняються високим рівнем освіти, науки і культури. Саме це зумовлює та визначає рівень цивілізованості того чи іншого суспільства. Вони ж є у переважній більшості саме результатом творчої діяльності людини, оскільки стан і освіти і культури зумовлюється рівнем розвитку науки. Наукова діяльність - це, безсумнівно, творчий процес.

Що таке творчість? Творчість - це цілеспрямована пошукова діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, яке вирізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Творчість притаманна людині, оскільки передбачає творця - суб'єкт творчої діяльності, яким може бути тільки людина.

Часто творчість визначають як інтелектуальну. Інтелект у перекладі з латинської означає пізнання, розуміння, розум. Інтелект є здатність до мислення, раціонального пізнання. Тобто інтелектуальна творчість - це і є розумова діяльність, адже творчості без розумового осмислення бути не може, бо творити здатна тільки людина, наділена розумом. Проте вислів "інтелектуальна творчість" часто зустрічається в широкому вжитку. Творчість властива будь-якій діяльності людини, але далеко не будь-яка творчість завершується досягненням певного об'єктивного результату. За кінцевими результатами розрізняється творчість технічна, художня, літературна, наукова, виробнича тощо (ст.54 Конституції України).

За цілеспрямованістю творчість можна умовно розподілити на два основних види: духовна творчість і науково-технічна творчість. До першого виду належать результати художньої творчості. До другого - науково-технічної. І перша і друга охоплюють великі кола різноманітних видів творчості. Стаття 5 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р. дає перелік результатів художньої творчості, на які поширюється авторське право: це твори літератури, мистецтва, науки.

Другу величезну групу складають результати науково-технічної творчості, які підпадають під поняття "промислова власність". Науково-технічні досягнення сприяють передусім підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, продуктивності тощо. Тому результати науково-технічної творчості користуються особливо великим попитом на ринку науково-технічної продукції. Ця продукція зумовлює науково-технічний прогрес у суспільстві і тому має не менш важливе значення, ніж література і мистецтво. Вираз "промислова власність" може здатися не зовсім точним, оскільки поки що мова йде лише про винаходи; основним сектором економіки, який зацікавлений в них, є промисловість. Дійсно, винаходи використовуються, як правило, на промислових підприємствах. Але товарні знаки, знаки обслуговування, комерційні найменування та позначення являють інтерес не лише для промисловості, а й для торгівлі. Незважаючи на недостатню точність, вираз "промислова власність" набув в європейських мовах значення, яке охоплює не тільки винаходи, а й інші згадані об'єкти.

Нарешті третя група об'єктів інтелектуальної власності - це засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товару і послуг. Це також своєрідний товар, який сприяє збуту іншого товару. У наш час перед виробниками, особливо в країнах із розвинутою економікою, часто постає проблема збуту. Однорідних товарів виробляється так багато, що ринок уже не спроможний усіх їх поглинути. Споживач починає у морі однорідних товарів вишукувати той, який вирізняється якістю, зовнішнім оформленням, економічністю та іншими якісними чи естетичними ознаками. Тут споживачеві у пригоді стають спеціальні позначення і найменування, які допомагають йому відрізняти товар одного виробника від однорідного товару іншого виробника. Тому такі позначення у сучасних умовах також є товаром, який на ринку продається і купується. Раціональне і доцільне використання зазначеного товару забезпечує його власникові досить солідні прибутки. Його можна використовувати багатьма різноманітними способами, але в межах, визначених законом. Конвенція, якою 14 липня 1967 р. у Стокгольмі було засновано Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ), зазначає, що "інтелектуальна власність" містить права, які стосуються:

1) літературних, художніх та наукових творів;

2) виступів виконавців, фонограм та програм ефірного мовлення;

3) винаходів у всіх сферах людської діяльності;

4) наукових відкриттів;

5) промислових зразків;

6) корисних моделей;

7) товарних знаків, знаків обслуговування і торгових назв та позначень, найменування місця походження;

8) припинення недобросовісної конкуренції, а також всіх інших результатів інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній або художній областях.

Інтелектуальна власність, яка вже давно визнана у промислово розвинутих країнах, сьогодні використовується як важливий інструмент духовного, технологічного та економічного розвитку і в основному в країнах, що розвиваються. Більшість з них розуміють, що в їхніх інтересах створити національні системи інтелектуальної власності, зміцнити та вдосконалити існуючі системи, які були успадковані з минулого і вже не відповідають адекватно новим потребам та пріоритетам. Там, де належним чином сприяють інтелектуальній діяльності, досягається високий рівень добробуту народу, зміцнюються морально-естетичні засади суспільства. Світовий досвід свідчить: прогресу досягають там, де цінують інтелектуальну діяльність і вміло використовують її здобутки.

Статус України як незалежної держави, перехід її до ринкових відносин зумовили багато нових проблем у соціальній, економічній та майновій сферах діяльності. Хоча тепер і спостерігається значне піднесення виробництва, однак потреба у розгортанні науково-технічних досліджень у напрямі переоснащення виробництва, посилення ролі технологічних чинників у соціально-економічному розвитку і значення цих досліджень для народного господарства неперервно зростає.

Слід пам'ятати, що Україна має сформований десятиліттями потужний науковий та науково-технічний потенціал, який дає можливість формувати засади науково-технічної діяльності, орієнтованої на перспективу, в галузі створення нових матеріалів, технологій, інженерних рішень тощо. Науковий потенціал України, напрацьований не одним поколінням, є надбанням нації.

Розвиток науки і техніки повинен сприяти вирішенню економічних і соціальних задач, які стоять перед українським суспільством, прискоренню переходу економіки на шлях інтенсивного розвитку, підвищенню ефективності суспільного виробництва.

Виходячи з того, що в найближчі роки вітчизняна промисловість повинна забезпечити випуск машин, обладнання, приладів, матеріалів та іншої продукції, яка відповідає за своїми техніко-економічними показниками світовому рівню, перед нашим суспільством постають два основні завдання:

1. Покращити систему науково-технічної інформації й патентно-ліцензійну роботу.

2. Всебічно сприяти подальшому розвитку творчості винахідників і раціоналізаторів.

Винахідницька діяльність є проявом творчої ініціативи робітників, інженерів, технічного персоналу, вчених. З цією діяльністю безпосередньо пов'язані темпи науково-технічного прогресу, підвищення продуктивності праці. Тому від подальшого вдосконалення, покращання організації і розвитку винахідницької діяльності багато в чому залежить успішне виконання економічних і соціальних задач нашого суспільства.

Безсумнівно, суспільне виробництво успішно розвивається в тих країнах, де висока винахідницька активність, де винахідництво добре стимулюється, де діє налагоджене правове регулювання цього виду творчої діяльності. Світовий досвід підтверджує цей неспростовний висновок. Наприклад, Японія відзначається досить високою винахідницькою діяльністю і, як кажуть, результати очевидні.

Ефективне використання науково-технічного потенціалу України з метою подолання кризи, здійснення структурної перебудови економіки та соціально-економічного розвитку України пов'язане із встановленням особливого режиму її правової охорони.

Проведення економічних та правових реформ для подолання кризи в науково-технічній сфері, посилення впливу держави на процеси формування інноваційного потенціалу, структурних перетворень економіки, а також забезпечення державної підтримки розвитку науки, техніки і культури в Україні тісно пов'язані з наявністю нормативної та правової бази у сфері охорони інтелектуальної власності.

Поступальний рух України по шляху розвитку державності, входження в міжнародне науково-технічне співробітництво зумовили необхідність розробки законодавства у сфері охорони інтелектуальної власності.

Виникнення терміну "інтелектуальна власність" приходиться на кінець XVII ст. Він уперше з'явився у французькому законодавстві на грунті теорії природного права, яке одержало свій найбільш послідовний розвиток саме в працях французьких філософів-просвітителів (Вольтер, Дідро, Гольбах, Ґельвецій, Руссо). Відповідно до цієї теорії право творця будь-якого творчого результату (чи то літературного твору, чи винаходу) є його невід'ємним природним правом, що виникає із самої сутності творчої діяльності та "існує незалежно від визнання цього права державною владою".

14 липня 1967 р. була створена Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка з грудня 1976 р. набула статусу спеціалізованої установи Організації Об'єднаних Націй. Але фактичне започаткування цієї організації слід віднести на кінець XIX ст., коли 20 березня 1883 р. було укладено Паризьку конвенцію про охорону промислової власності. Пізніше, а саме в 1886 p., було прийнято Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх творів. Обидві конвенції передбачали створення секретаріату, який називався "Міжнародне бюро". У 1893 р. ці секретаріати були об'єднані в один, який діяв під різними назвами.

Всесвітня організація інтелектуальної власності у поняття інтелектуальної власності включає:

1. промислову власність, що головним чином охоплює винаходи, товарні знаки і промислові зразки;

2. авторське право, яке стосується літературних, музичних, художніх, фотографічних і аудіовізуальних творів.

Нині поняття інтелектуальної власності включає значно більше результатів інтелектуальної діяльності. Коло об'єктів інтелектуальної власності сьогодні можна поділити на три основні групи: - перша - це результати наукової, літературної і художньої творчості, які охороняються авторським правом і суміжними правами; - друга - результати науково-технічної творчості, що охороняються патентними правом або, точніше сказати, правом промислової власності; - третю групу складають засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, які прирівняні до результатів інтелектуальної діяльності.

Отже, інтелектуальна власність - це результати творчої діяльності, її об'єктом, проте, є не матеріальні носії, в яких реалізовані результати творчості, а саме ті ідеї, думки, міркування, образи, символи тощо, які реалізуються чи втілюються у певних матеріальних носіях. Це специфічна особливість інтелектуальної власності - її об'єктами є нематеріальні речі, а саме безтілесні ідеї тощо. Проте не будь-які ідеї, а лише такі, що можуть бути втілені в матеріальних носіях, тобто їх автори повідомляють, як ту чи іншу ідею можна втілити і використати, або вона вже втілена в науковому, літературному чи художньому творі. Це одна із ознак інтелектуальної власності, яка відрізняє її від звичайної власності. Ті ідеї, що містять результати науково-технічної творчості і претендують на визнання об'єктом промислової власності, мають бути кваліфіковані як такі уповноваженими на це державними органами. Яким би він не був - він є об'єктом власності його творця. Наприклад, автор розробив якусь технічну пропозицію, спрямовану на удосконалення певного технологічного процесу, і подав її до Державного департаменту інтелектуальної власності як винахід. У результаті науково-технічної експертизи цю пропозицію винаходом не визнано. Проте вона не перестала бути об'єктом власності її творця.

Перелік об'єктів інтелектуальної діяльності, які можуть бути визнані об'єктами інтелектуальної власності наведений у Законі України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. Цей закон містить спеціальний розділ VI, який називається "Право інтелектуальної власності", в його ст.41 наводиться перелік об'єктів права інтелектуальної власності: "Об'єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці". Отже, як бачимо, об'єктами інтелектуальної власності визнаються будь-які результати інтелектуальної праці.

У прийнятому Верховною Радою України новому Цивільному кодексі (ЦК), який набрав чинності з 1 січня 2004 p., питанням інтелектуальної власності відведена окрема книга IV "Право інтелектуальної власності". Найважливішим є те, що у ній здійснено принципово новий підхід до визначення правового статусу форм та об'єктів правового захисту і самих понять об'єктів інтелектуальної власності. Стаття 420 ЦК "Об'єкти права інтелектуальної власності "проголошує: "До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:

літературні та художні твори;

комп'ютерні програми;

компіляції даних (бази даних);

виконання;

фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

наукові відкриття;

винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

раціоналізаторські пропозиції;

сорти рослин, породи тварин;

комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

комерційні таємниці.

Суттєвим є включення до переліку об'єктів інтелектуальної власності наукового відкриття.

Наукове відкриття як явище чисто наукове є свідченням високого рівня науково-дослідної діяльності в суспільстві, високого рівня науки в цілому. Наукове відкриття є найвищим досягненням будь-якої науки. Правову охорону наукові відкриття дістали не так давно, її започатковано в колишньому СРСР. У 1959 р., не тільки в СРСР, ай в усьому світі вперше було введено державну реєстрацію наукових відкритів, але з датою пріоритету від 1947 р. За час існування державної реєстрації відкритів їх зареєстровано понад 350. За наполяганням колишнього Радянського Союзу наукові відкриття були включені до об'єктів правової охорони Конвенції про створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ст.2 п. VIII). B Україні державної реєстрації наукових відкритів за радянських часів не було, а незалежна Україна державної реєстрації наукових відкритів не розпочала.

Новий Цивільний кодекс України включив наукові відкриття до переліку об'єктів правової охорони. Стаття 457 ЦК містить визначення поняття "наукове відкриття". Це визначення відрізняється від відомих тим, що до терміну "відкриття", який вживався раніше, додали слово "наукове", отже, тепер це найвище досягнення науково-дослідної діяльності називається "наукове відкриття":

"Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання".

Автор наукового відкриття має право надавати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.

Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом, (ст.457 ЦК).

інтелектуальна власність творчість україна

Список використаних джерел

1. Цивільний кодекс України. Право інтелектуальної власності. Четверта книга право інтелектуальної власності станом на 22.10.2010

2. "Історія розвитку інтелектуальної власності". msk. treko

3. ШишкінА.Ф. Економічна теорія: Підручник для ВУЗов. - М.: Гуманитар. издат. цент ВЛАДОС, 1996. - 656 с.

4. Антонов В.М. Інтелектуальна власність і комп'ютерне авторське право. - К.: КНТ, 2005. - 520 с.

5. Бондаренко С.В. Авторське право і суміжні права: навч. посіб. - К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2004. - 260 с.

6. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: навч. посіб. - Київ: Либідь, 2002. - 200 с.

7. Дроб'язко В.С., Дроб'язко Р.В. Право інтелектуальної власності: навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 512 с.

8. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності. Захист авторського права і суміжних прав. Захист права промислової власності. навч. посіб. - К.: Ін-т інтел. власності і права, 2003. - 64 с.

9. Мікульонок І.О. Основи інтелектуальної власності. - К.: Політехніка, 2005. - 326с.

10. Охорона інтелектуальної власності в Україні / С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.О. Зайчук та ін. - К.: Форум, 2002. - 319 с.

11. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 236 с.

12. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / навч. посіб. - К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2005. - 108 с.

Размещено на Allbest.ru