Судова система України

Размещено на http://allbest.ru

Судова система України

В Україні 1996 року було прийнято Основний Закон нашої держави ? Конституцію України. на конституційному рівні закріплено положення про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Причому органи законодавчої, виконавчої та судової влади є незалежними і здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Конституція України започатковує законодавчу регламентацію правосуддя в нашій державі. Суди як органи судової влади повинні на рівних із законодавчою та виконавчою владами здійснювати свої повноваження (ст. 6). Інші органи державної влади і посадові особи не вправі брати на себе функцію і повноваження, які є компетенцією органів правосуддя. Специфіка діяльності судів полягає в тому, що сама їх діяльність по застосуванню законів при розгляді конкретних справ (судочинство) відбувається у певних процесуальних формах, визначених законом.

Система судових органів

1. Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції, вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, дає офіційне тлумачення норм Конституції та законів України.

2. Суди загальної юрисдикції, що утворюються, як правило, за принципом територіального устрою України: районні (міські), обласні, Верховний Суд України та інші. Спеціалізованими за суб'єктами судами загальної юрисдикції є військові суди, організовані відповідно до структури Збройних Сил України (гарнізон, регіон, Військово-морські сили). Суди загальної юрисдикції розглядають усі цивільні та кримінальні справи і певною мірою справи про адміністративні правопорушення. Спеціальних судових органів для адміністративних справ в Україні немає;

3. Арбітражні суди, які теж є спеціалізованими, що розглядають справи стосовно господарських правовідносин. Такі суди створені в Україні на обласному рівні. Функціонує також Вищий арбітражний суд України. Створення надзвичайних судів, судів особливого призначення, спеціальних правосудних органів не допускається. Ніякі позасудові органи не мають права втручатися у здійснення правосуддя.

Однак наша історія знає випадки, коли судовою діяльністю, скажімо, у період сталінізму, займалися такі позасудові органи, як «двійки», «трійки», «особливі наради» та інші. Вони застосовували незаконні репресії до так званих «ворогів народу». Такі «судові» рішення часто-густо ухвалювались за вказівкою компартійних органів.

Судова влада

Самостійність судової влади ґрунтується на теорії розподілу влад, яку було розроблено в першої половині ХVІІІ ст. французьким просвітителем Ш.Л. Монтеск'є. Теорія розподілу влад - це політичний принцип, згідно з яким влада в державі повинна бути розділена між відособленими один від одного органами - парламентом, урядом та судами. Але в Основному Законі не дається повного визначення судової системи, а лише зазначається, що найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України й що ця система будується за принципами територіальності та спеціалізації. Принцип територіальності означає, що юрисдикція окремих ланок судової системи поширюється на певні території, які можуть збігатися, а можуть і не збігатися з адміністративно-територіальними одиницями. Побудова судової системи за принципом територіальності з урахуванням транспортних комунікацій і зв'язку між населеними пунктами забезпечує наближення судів до населення та їх доступність. Суди всіх рівнів створюють єдину судову систему України, яка встановлюється Конституцією та Законом “Про судоустрій”. В основі організації цієї системи -- положення Конституції України, які передбачають порядок призначення суддів вищих судових органів -- Верховного Суду, Вищого Арбітражного суду, Конституційного Суду, а також судів загальної юрисдикції. Склад судів формується на чітко визначених законом підставах. Згідно з Законом України “Про судоустрій” система судів загальної юрисдикції складається з загальних та спеціалізованих судів. Загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Спеціалізованими є господарські суди, які розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також деякі інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. До спеціалізованих належать й адміністративні суди, які розглядають справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та самоврядування (справи адміністративної юрисдикції).У Законі України “Про судоустрій” судову систему загальних судів України становлять:

1 ланка загальних судів -- районні (міські) суди, окружні (міжрайонні), міжобласні, військові суди гарнізонів. Це суди лише першої інстанції, кримінальних та адміністративних справ. Тут повинна широко запроваджуватися спеціалізація які розглядають переважну більшість цивільних, господарських, суддів з розгляду справ певних категорій.

Склад місцевого суду утворюють судді місцевого суду, голова та заступник голови суду. Якщо у місцевому суді кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду. Місцеві суди складають першу ланку (рівень) у системі судів загальної юрисдикції. Їх також заведено йменувати основною ланкою судової системи, оскільки вони становлять переважну більшість усіх судових органів, а також як суди першої інстанції розглядають майже усі (за незначним винятком) судові справи. Підсудність окремих категорій справ щодо первісного розгляду їх по першій інстанції вищими судами визначається процесуальним законодавством. Предметна юрисдикція загальних та спеціалізованих судів визначена загальним чином у судоустрійному та більш детально у процесуальному законодавстві. Місцеві загальні суди розглядають кримінальні, цивільні та адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Військові суди - до судової системи загальних судів поряд із судами, що створюються за територіальним принципом згідно адміністративно-територіального устрою держави, включено й військові суди регіонів, Військово-Морських Сил України та гарнізонів. Таким чином, як частка єдиної системи загальних судів України військові суди являють собою підсистему, що пристосована до організаційної структури Збройних Сил України. Однак таке становище існувало не завжди, оскільки військова юстиція за часів СРСР ніколи не входила до судової системи України. Чинний Закон України «Про судоустрій України» не містить специфічних завдань для військових судів, вони єдині для всіх судів і полягають у забезпеченні захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав, законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави на засадах верховенства права. Судовий Влада Правовий Статус

Утворення військових судів та формування їхнього складу здійснюється у тому самому порядку, що й інших судів. Але на відміну від загальних та спеціалізованих судів тут просліджується зворотна тенденція: зменшення кількості військових судів і складу військових суддів. Це є відбиттям у системі судоустрою державної політики у сфері реформування Збройних Сил України.

-- 2 ланка -- Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, Військові суди регіонів, Військово-Морських Сил.

-- 3 ланка -- Верховний Суд України, який діє як суд касаційної та наглядної інстанції, вирішує інші питання, віднесені згідно з Конституцією України до його відання.

Місце Верховного Суду України в судовій системі України закріплено на конституційному рівні: «Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України» (п. 2 ст. 125 Конституції України). Найвищість означає, по-перше, що Верховний Суд України очолює судову систему України; по-друге, що він є останньою судовою інстанцією у вітчизняній системі судів загальної юрисдикції, рішення його не підлягають перегляду; по-третє, що він має такі повноваження, які не співпадають за змістом та обсягом з повноваженнями вищих спеціалізованих судів, що очолюють підсистеми спеціалізованої юрисдикції. Призначенням Верховного Суду України є здійснення правосуддя, забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції.

Судді

Судді обираються Верховною Радою України безстроково. Лише перше призначення на посаду професійного судді здійснюється Президентом України строком на п'ять років. Рекомендують на посаду суддів кваліфікаційні комісії. Ст. 127 Конституції встановлює до кандидатів у судді певні вимоги. Вони повинні мати відповідну освіту, їм має виповнитись повни 25 років,належний стаж юридичної роботи(не менше 3 років), проживати в Україні не менше десяти років і володіти державною мовою.

Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та професійного рівня встановлюються законом. Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

У Конституції закріплено основні засади судочинства: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода у поданні доказів і доведенні перед судом їх переконливості, підтримання державного обвинувачення в суді прокурором, забезпечення обвинуваченому права на захист, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, право на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, обов'язковість рішень суду.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку. Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей. Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку, встановленим законом.

Конституцією чітко визначено підстави й порядок звільнення суддів з посади. Воно здійснюється органом, що обрав або призначив суддю, у разі:

· закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

· досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

· неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

· порушення суддею вимог щодо несумісності;

· порушення суддею присяги;

· набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

· припинення його громадянства;

· визнання його безвісно відчутним або оголошення померли

Список літератури та посилання

1. Юридична енциклопедія. - Київ, 1998.

2 Общая теория государства и права: Учебник / Под ред. В. В. Лазарева. -М.: Юрист, 1999.

3 Стефанюк В. Судова реформа в Україні // Право України, 1998, № 1, с. 20.

4 www knowledge.allbest.ru

5 www.ebk.net.ua

Размещено на Allbest.ru