Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації

Підкреслюється, що головну роль при кримінально-правовій кваліфікації відіграє диспозиція статті Особливої частини КК. Разом із тим інколи доводиться в ході кваліфікації звертатися і до санкції статті Особливої частини, що є нетиповою ситуацією правозастосувального процесу. Аналізуються, принаймні, чотири випадки, коли санкція враховується при кваліфікації:

1) у санкції вказані ознаки злочину;

2) вид покарання дозволяє визначити зміст ознак, названих у диспозиції статті;

3) порівняння розмірів та видів покарання дає можливість визначити чи потрібна кваліфікація скоєного за сукупністю;

4) санкція використовується при розмежуванні злочинів.

Розглядаються також питання, які пов'язані з субсидіарним застосуванням при кваліфікації нормативних актів інших галузей права, значення для кваліфікації міжнародно-правових договорів, підставами кримінально-правової кваліфікації діянь, вчинених поза межами України, зокрема, в інших державах СНД. Аналізується значення для кваліфікації преюдиції та наводяться аргументи на користь її збереження в новому кримінальному законодавстві України. Розглядається роль практики у кримінально-правовій кваліфікації, обґрунтовується значення прецеденту для одностайного й правильного застосування кримінального закону.

Під кутом зору забезпечення правильної кримінально-правової кваліфікації розглядаються питання якості кримінального закону. Частота і повторюваність помилок в кваліфікації злочинів, яких припускають в практиці, нерідко пов'язані саме з недоліками формулювання кримінально-правових норм. Опитування практичних працівників показує, що неясність, суперечливість законодавства всі без винятку опитані судді і слідчі ставлять на одне із перших місць серед причин та умов помилок, які мають місце при правозастосуванні. При всій суб'єктивності подібних оцінок - завжди простіше пояснити помилки в правозастосуванні недосконалістю законодавства, ніж власними упущеннями - вони мають об'єктивні підстави. У зв'язку з цим аналізуються окремі напрямки вдосконалення форми кримінального закону, спрямовані на забезпечення точності кримінально-правової кваліфікації, її однозначності. Серед них виділені такі: перенесення ряду положень, які зараз регламентуються статтями Особливої частини в Загальну частину, визначення співвідношення загальних і спеціальних норм (шляхом введення до КК відповідної таблиці), роз'яснення змісту кримінально-правових термінів та термінологічних зворотів у самому кримінальному законі, визначення кола нормативних актів, до яких відсилають бланкетні диспозиції статей Особливої частини КК, формулювання норм з адміністративною преюдицією, нумерація структурних частин кримінального закону.

Обґрунтовується доцільність і можливість проведення правової експертизи для встановлення правових підстав кримінально-правової кваліфікації та вирішення інших питань, які виникають в ході кваліфікації діяння.

У підрозділі 3.4. “Склад злочину і його роль в процесі кримінально-правової кваліфікації” розглядається значення цієї юридичної конструкції для кваліфікації діяння. Склад злочину виступає проміжною ланкою при співставленні діяння і правової норми, яка допомагає встановити відповідність фактичних і юридичних ознак діяння, відіграє роль своєрідної програми кваліфікації, впорядковуючи відповідну діяльність. Обґрунтовується, що аналіз елементів та ознак складу злочину повинен здійснюватися в певній послідовності, зокрема, акцентується увага на тому, що спочатку мають встановлюватися ознаки суб'єкта посягання, а вже потім його суб'єктивної сторони.

Розглядаються елементи та ознаки складу злочину, які використовуються при кваліфікації, аналізуються види складів злочину під кутом зору значення їх встановлення в процесі кваліфікації (за ступенем суспільної небезпеки, за кількістю ознак, вказаних у законі), з'ясовується значення встановлення виду складу злочину за співвідношенням складів злочину та статей Особливої частини та роль ознак складів злочинів для їх розмежування.

Завершується розділ короткими висновками.

Завершальний четвертий розділ дисертації “Принципи кримінально-правової кваліфікації” складається з одинадцяти підрозділів, в яких послідовно з'ясовується поняття принципів кримінально-правової кваліфікації та розкривається зміст кожного із них. Підрозділ 4.1. “Поняття принципів кримінально-правової кваліфікації” розпочинається із з'ясування значення вказаних принципів для вирішення різноманітних питань. Відзначається, що принципи кримінально-правової кваліфікації виконують свої власні функції, серед яких програмуюча, установча, регулююча, уніфікуюча, стабілізуюча, розкривається зміст кожної із них.

Пізніше з'ясовується місце принципів кримінально-правової кваліфікації серед інших кримінально-правових принципів. Простежується виділення трьох груп таких принципів, які:

1) існують в зв'язку з створенням кримінально-правових норм;

2) пов'язані з існуючим (позитивним) кримінальним правом;

3) поширюються на діяльність по застосуванню кримінально-правових норм.

Аналіз горизонтальних та вертикальних зв'язків названих принципів дозволив прийти до висновку, що принципи кримінально-правової кваліфікації належать до тих, які опосередковують правозастосування.

Обґрунтовується позиція, згідно з якою серед кожної групи кримінально-правових принципів може бути виділений головний, навколо якого фокусуються і від якого походять всі інші принципи. Він є тим началом, яке дозволяє знімати суперечності між окремими принципами. Вказується, що основними серед окремих груп кримінально-правових принципів є:

кримінального права (кримінально-правової регламентації суспільних відносин) - принцип справедливості;

кримінальної правотворчості - принцип забезпечення відповідності новостворюваних чи змінюваних правових норм інтересам суспільства;

кримінального законодавства - принцип системності;

застосування кримінально-правових норм, у тому числі й кримінально-правової кваліфікації - принцип законності.

На основі філософських категорій змісту і форми, можливості і дійсності, абстрактного і конкретного розкривається співвідношення принципів кримінально-правової кваліфікації з іншими видами кримінально-правових принципів.

У роботі аналізується специфіка принципів кримінально-правової кваліфікації, яка полягає у їх змісті, сфері застосування (поширення), джерелах походження, наслідках недотримання. При дослідженні генезису таких принципів звертається увага на такі способи їх формування, як історичний, міжнародно-правовий, конституційний, емпіричний, доктринальний.

Характеризуються ознаки принципів кримінально-правової кваліфікації.

Викладені в дисертації положення про співвідношення принципів кримінально-правової кваліфікації з іншими кримінально-правовими принципами, про джерела формування аналізованих принципів, про їх ознаки дозволяє обґрунтувати те, які ідеї, положення визнаються такими принципами. Принципами кримінально-правової кваліфікації пропонується вважати: законність, офіційність, об'єктивність, точність, індивідуальність, повноту, вирішення спірних питань на користь особи, дії якої кваліфікуються, недопустимість подвійного вмінення, стабільність.

З урахуванням викладених вище положень пропонується таке визначення: принципи кримінально-правової кваліфікації - це система науково обґрунтованих, стабільних, таких, що застосовуються свідомо, найбільш загальних правил, на підставі яких здійснюється вибір кримінально-правової норми, яка передбачає скоєне діяння, доводиться необхідність застосування саме цієї норми і процесуально закріплюється висновок, що діяння охоплюється саме обраною нормою.

У підрозділі 4.2 “Законність кримінально-правової кваліфікації” розкривається зміст цього принципу, аналізуються його окремі прояви. Відзначається зв'язок законності і правильності кваліфікації, вказується, що правильна кваліфікація є законною, а законна - правильною.

У роботі пропонується таке формулювання поняття законності кримінально-правової кваліфікації: законність кримінально-правової кваліфікації - це такий стан правозастосовної діяльності, коли вибір кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, встановлення відповідності між фактичними ознаками діяння і ознаками, передбаченими правовою нормою і процесуальне закріплення прийнятого рішення здійснюється відповідно до вимог нормативно-правових актів, актів офіційного тлумачення закону, обов'язкових роз'яснень і вказівок з питань застосування закону, а також науково обґрунтованих принципів кваліфікації.

Аналізуються умови (вимоги) законності кримінально-правової кваліфікації. До них належить єдність законності, яка має два аспекти - територіальний та особовий; загальність законності, в якій також виділяються два аспекти - суб'єктний та часовий; законність підстав кримінально-правової кваліфікації. Звертається увага на гарантії законності кримінально-правової кваліфікації, серед яких виділяються загально-соціальні та юридичні.

У роботі детально розглядається кожний із видів таких гарантій, відзначаються недоліки їх регламентації в чинному законодавстві та пропонуються шляхи їх усунення.

Підрозділ 4.3. “Офіційність кримінально-правової кваліфікації” містить характеристику різноманітних проявів цього принципу кваліфікації, серед яких:

заздалегідь встановлений і вичерпний перелік органів, які здійснюють кримінально-правову кваліфікацію, визначення компетенції кожного з цих органів;

закріплення обов'язковості проведення і результатів кримінально-правової кваліфікації;

встановлення процесуальної форми, в якій повинна проводитися кримінально-правова кваліфікація.

У підрозділі 4.4. “Об'єктивність кримінально-правової кваліфікації” розглядається значення суб'єктивних факторів, які впливають на кваліфікацію, пропонуються засоби мінімізації їх впливу. Серед них - використання в ході кваліфікації об'єктивно встановлених підстав, забезпечення незалежності працівників, які здійснюють кваліфікацію скоєного.

Підрозділ 4.5 “Точність кримінально-правової кваліфікації” присвячений характеристиці того, як саме точність кримінального закону виливається в точність кваліфікації. Вона виражається в двох аспектах - перший стосується конкретності кримінально-правової оцінки діяння, другий - обов'язковості досягнення такої точності. При висвітленні першого із них звертається увага на те, як при кваліфікації має здійснюватися вказівка на кримінальний закон, який передбачає діяння, що кваліфікується, посилання на статті Загальної частини, посилання на статті Особливої частини. При цьому відзначаються недоліки слідчо-прокурорської та судової практики та намічаються шляхи їх усунення.

Підрозділ 4.6. “Індивідуальність кримінально-правової кваліфікації” містить характеристику окремих проявів цього принципу. Зокрема, звертається увага на те, що індивідуальність кваліфікації стосується оцінки кожного злочину окремо, самостійно; кримінально-правова оцінка діяння кожної особи стосується лише її самої, тобто кваліфікація носить персональний характер; кваліфікація здійснюється кожною посадовою особою одноосібно, навіть, якщо вона виступає від імені чи в складі колегіального органу.

У підрозділі 4.7. “Повнота кримінально-правової кваліфікації” розглядаються такі прояви цього принципу як забезпечення кримінально-правової оцінки всіх діянь, вчинених особою, використання усіх чинних кримінально-правових норм та правил кримінально-правової кваліфікації, досягнення кваліфікацією такого ступеня досконалості, коли вона вже не може бути уточнена, змінена.

Підрозділ 4.8. “Вирішення спірних питань на користь особи, дії якої кваліфікуються” містить обґрунтування положення, відповідно до якого при неясності, суперечливості закону застосовуються ті його норми, які найбільш сприятливі для особи, дії якої піддаються кримінально-правовій оцінці.

В підрозділі 4.9. “Недопустимість подвійного вмінення” показано, як відомий загальноправовий принцип non bis in idem втілюється при кримінально-правовій кваліфікації. Відзначається, що стосовно кваліфікації цей принцип означає:

1) посягання не може кваліфікуватися за нормою Особливої частини кримінального закону, якщо інша норма з числа вмінених цій же особі повністю охоплює скоєне;

2) діяння, яке отримало правову оцінку як адміністративний проступок, не може одночасно виступати як ознака злочину.

Підрозділ 4.10 “Стабільність кримінально-правової кваліфікації” присвячений поняттю і значенню відповідного принципу кваліфікації. Відзначається, що цей принцип базується на презумпції правильності кваліфікації, він є гарантією прав учасників процесу, сприяє підвищенню авторитету осіб, які уповноважені на її здійснення. У зв'язку з цим аналізуються підстави для зміни вже проведеної і зафіксованої в процесуальних документах кваліфікації:

встановлення нових фактичних обставин справи, які мають кримінально-правове значення, або ж, навпаки, ті обставини, які раніше бралися до уваги при кваліфікації, визнані недоведеними;

зміна кримінального закону в сторону пом'якшення відповідальності;

виявлення помилки, допущеної при попередній кваліфікації;

встановлення зловживання посадових осіб, допущених при кваліфікації діяння;

зміна обов'язкових правил кваліфікації.

Характеризуються межі зміни кримінально-правової кваліфікації, які зумовлені процесуальним принципом недопустимості повороту до гіршого.

У зв'язку з характеристикою стабільності кримінально-правової кваліфікації, інших її принципів в дисертації аналізуються пропозиції про запровадження у вітчизняне законодавство “угоди про визнання вини”. Обґрунтовується неприйнятність такого інституту, оскільки його застосування пов'язане з ігноруванням цілого ряду принципових кримінально-правових і процесуальних положень.

Останній підрозділ четвертого розділу 4.11 “Про закріплення принципів кримінально-правової кваліфікації в кримінальному законі” містить обґрунтування доцільності і можливості введення до КК спеціальної глави, присвяченої питанням кваліфікації.

Завершується розділ короткими висновками.

У висновках відзначається, що дослідження поняття кримінально-правової кваліфікації, її підстав і принципів привело до висновку про необхідність, доцільність і можливість викласти найбільш загальні правила, якими слід керуватися при кваліфікації діянь, передбачених кримінальним законом, безпосередньо в КК, а також про потребу внести цілий ряд змін і доповнень до норм кримінально-процесуального законодавства з метою забезпечення його відповідності теоретичним положенням і практичним завданням, які існують в цій сфері. Крім того, проведений аналіз показав шляхи і методи, якими результати дисертаційного дослідження повинні впроваджуватися в правозастосовну практику, а також використовуватися в ході підготовки фахівців у галузі правозастосування та підвищення фахового рівня практичних працівників. Отже, найбільш важливі наукові та практичні результати дисертаційного дослідження теми “Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації” мають різнопланове значення для науки та практики кримінального права і кримінального процесу і можуть бути використані наступним чином:

у галузі правотворчості. Насамперед, при наступній кодифікації кримінального законодавства України пропонується включити до Кримінального кодексу України главу такого змісту:

“Глава... Кримінально-правова кваліфікація

Стаття... Поняття кримінально-правової кваліфікації

Кримінально-правова кваліфікація - це визначення статті, (частини, пункту статті) кримінального закону, яка передбачає скоєне діяння.

Стаття... Принципи кримінально-правової кваліфікації

Особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя здійснюють кримінально-правову кваліфікацію, керуючись принципами законності, об'єктивності, точності, індивідуальності, повноти, вирішення спірних питань на користь особи, діяння якої піддаються оцінці, недопустимості подвійного вмінення обставин, які вже враховані при кваліфікації.

Кваліфікація може бути змінена лише з підстав і в порядку, передбаченими законом.

Стаття... Законність кримінально-правової кваліфікації

При кримінально-правовій кваліфікації повинні бути враховані всі діючі правові норми, які мають відношення до даного випадку, включаючи норми Конституції, міжнародно-правові акти, укладені з участю України, передбачені іншими нормативно-правовими актами.

При кваліфікації за нормою кримінального закону з бланкетною диспозицією застосовується підзаконний нормативний акт, який є діючим на момент вчинення діяння, що підлягає кримінально-правовій кваліфікації.

Раніше прийняті в установленому порядку і не змінені чи не скасовані рішення в кримінальних справах мають преюдиційне значення при кримінально-правовій кваліфікації.

При кваліфікації належить враховувати раніше прийняті рішення в аналогічних справах, які вступили в законну силу.

Діяння кваліфікується як злочин лише тоді, коли воно не підлягає кваліфікації як адміністративний чи дисциплінарний проступок.

Стаття... Точність кримінально-правової кваліфікації

Діяння кваліфікується за статтею кримінального закону, яка найбільш точно його передбачає.

Якщо стаття Кримінального кодексу, за якою кваліфікується діяння, зазнала змін або доповнень після набрання ним чинності, зазначається, стаття кодексу в редакції від якого числа застосовується в даному випадку.

При кримінально-правовій кваліфікації вказується стаття Кримінального кодексу, якщо стаття поділена на частини чи пункти - то й відповідна частина чи пункт. В формулюванні звинувачення вказуються всі наявні ознаки відповідного злочину. При посиланні на нормативно-правові акти інших галузей права вказується стаття, пункт, параграф, які передбачають допущене порушення, а в формулюванні звинувачення розкривається його суть.

При кваліфікації готування до злочину або замаху на злочин вказується частина статті Кримінального кодексу, яка передбачає відповідний вид попередньої злочинної діяльності. При кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті, вказується частина статті кодексу, яка передбачає відповідну форму співучасті, вид співучасника.

При конкуренції статей кримінального закону, одна з яких передбачає спеціальну норму (призначена для кваліфікації даних діянь), а інша - загальну (крім цього діяння охоплює і інші діяння), застосовується стаття, яка передбачає спеціальну норму. Діяння не може бути одночасно кваліфіковане за статтями, які передбачають загальну і спеціальну норми. Якщо діяння не охоплюється жодною із статей, які передбачають спеціальні норми, то воно кваліфікується за статтею, що передбачає загальну норму.

Точність кримінально-правової кваліфікації повинна бути досягнута незалежно від того, чи впливає це на можливе покарання чи іншим чином відображається на становищі особи, діяння якої кваліфікуються.

Стаття... Індивідуальність кримінально-правової кваліфікації

Кожне діяння кваліфікується окремо.

Діяння кожної особи підлягають самостійній кваліфікації. Ознаки, які характеризують особу співучасника злочину, враховуються при кваліфікації лише діяння цієї особи, якщо вона виступає виконавцем злочину.

Стаття... Повнота кримінально-правової кваліфікації

Кримінально-правова кваліфікація має бути дана кожному діянню особи окремо, якщо вони не охоплюються ознаками інших статей кримінального закону, які вмінені цій же особі.

Злочин, вчинення якого є необхідною ознакою іншого злочину, кваліфікується окремо, якщо він є рівним за небезпекою чи більш небезпечним.

Якщо діяння вчинене при наявності одночасно кількох кваліфікуючих ознак, передбачених різними частинами, пунктами статті, воно кваліфікується за усіма частинами, пунктами статті.

Якщо особа при вчиненні злочину у співучасті виконувала одночасно кілька ролей, діяння повинно кваліфікуватися з посиланнями на всі частини статті про співучасть, які передбачають відповідні дії. Діяння виконавця чи співвиконавця злочину, вчиненого у співучасті, кваліфікується з посиланням на статтю про співучасть.

При конкуренції статей кримінального закону, одна з яких охоплює весь вчинений злочин, а інша лише частину вчиненого, застосовується стаття, яка більш повно охоплює вчинене.

Стаття... Вирішення спірних питань на користь особи, діяння якої кваліфікуються

Обґрунтовані сумніви щодо кваліфікації вирішуються на користь особи, дії якої кваліфікуються. Якщо діяння, яке кваліфікується, в рівній мірі підпадає під ознаки двох чи більше статей Кримінального кодексу, то застосовується стаття, яка містить норму, більш сприятливу для особи.

Закінчений злочин, вчинений з неконкретизованим чи альтернативним умислом, кваліфікується за статтею кримінального закону, яка передбачає фактично вчинене діяння.

Готування до злочину чи замах на злочин, вчинений з альтернативним чи неконкретизованим умислом кваліфікується як готування чи замах на найменш небезпечний із злочинів, що охоплювалися умислом особи.

При помилці особи у фактичних обставинах справи посягання кваліфікується як замах на вчинення того злочину, який охоплювався умислом особи.

Стаття... Недопустимість подвійного вмінення передбачених законом обставин, при кваліфікації

Діяння не може кваліфікуватися за нормою Особливої частини Кримінального кодексу, якщо інша норма з числа вмінених цій же особі в зв'язку із вчиненням цього ж діяння, повністю його охоплює.

Діяння, яке є необхідною ознакою іншого злочину, окремо не кваліфікується, якщо воно є менш небезпечним, ніж цей злочин.

При конкуренції кількох статей, які передбачають злочини, вчинені при пом'якшуючих ознаках, діяння кваліфікується за статтею, яка передбачає найменш небезпечний вид злочину.

При конкуренції кількох статей, які передбачають злочини, вчинені при обтяжуючих (кваліфікуючих) ознаках, діяння кваліфікується за статтею, яка передбачає найбільш небезпечний вид злочину.

Стаття... Стабільність кримінально-правової кваліфікації

Кваліфікація, дана в процесуальному документі, який вступив у силу, вважається правильною і є чинною, до того часу, поки цей документ не змінений чи не скасований.

Висновки

Підставами для зміни кримінально-правової кваліфікації є:

1) встановлення нових фактичних обставини справи, які мають кримінально-правове значення, або ж визнання недоведеними, тих обставини, на підставі яких була проведена кваліфікація діяння;

2) зміна кримінального закону внаслідок чого він набув зворотної сили;

3) виявлення помилки, допущеної при попередній кваліфікації;

4) встановлення зловживань посадових осіб, допущених при кваліфікації діяння;

5) зміна обов'язкових правил кваліфікації.

Зміна кваліфікації, яка полягає в застосуванні кримінального закону про більш тяжкий злочин, чи закону, який іншим чином погіршує становище особи, допускається з врахуванням обмежень, встановлених кримінально-процесуальним законодавством”.

Враховуючи, що чергова кодифікація кримінального законодавства України знаходиться на завершальній стадії, а проект КК, який перебуває на розгляді у Верховній Раді України, такої глави не містить, доповнення ж цього Проекту пропонованою главою потягне за собою затримку його проходження, пропонується врахувати наведені пропозиції в ході наступної кодифікації кримінального законодавства України. Відповідні положення на сучасному етапі розвитку права України можуть бути викладені у формі спеціальної постанови Пленуму Верховного Суду України, присвяченої питанням кримінально-правової кваліфікації, яку доцільно прийняти вже зараз, не чекаючи прийняття нового кримінального законодавства. Таке рішення дозволить апробувати відповідні положення на практиці, внести необхідні зміни у формулювання законопроекту.

Крім того, проведене дисертаційне дослідження привело до висновку про прийнятність проведення експертизи з питань кримінально-правової кваліфікації та про недоцільність запровадження у вітчизняному праві інституту “угоди про визнання вини”. Це передбачає відповідні доповнення кримінально-процесуального законодавства;

у навчальному процесі. Видається за необхідне запровадити в усіх навчальних закладах, які здійснюють підготовку зі спеціальності “Правознавство” освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст та магістр, курс, присвячений питанням теорії кримінально-правової кваліфікації. Відповідні вимоги передбачити в освітньо-кваліфікаційній характеристиці з вказаної спеціальності;

у правозастосуванні. Результати цього дисертаційного дослідження сприятимуть піднесенню рівня роботи слідчо-прокурорських працівників та суддів з питань кримінально-правової кваліфікації. Це матиме місце як опосередковано - через зміни в законодавстві, проведення яких рекомендується в цій роботі, запровадження роз'яснень Верховного Суду України, підготовку кадрів з на базі відповідних теоретичних положень, так і безпосередньо, шляхом врахування практичними працівниками сформульованих тут висновків і рекомендацій. Насамперед, слід очікувати уніфікації практики, принаймні, з формальних питань - процесуального оформлення проведеної кваліфікації (посилань на кримінальний закон та інші нормативно-правові акти, обґрунтування прийнятих щодо кваліфікації рішень), однотипного рішення по суті питань кримінально-правової кваліфікації. Перехід від трактування відповідної діяльності як кваліфікації злочинів до кримінально-правової кваліфікації сприятиме усуненню обвинувального ухилу. Розширення бази підстав кваліфікації за рахунок ширшого врахування додаткових підстав послужить прийняттю правильних і обґрунтованих рішень з конкретних кримінальних справ. Врахування принципів кримінально-правової кваліфікації, викладених у роботі, стане запорукою переходу від емпіричного до науково обґрунтованого способу вирішення питань кваліфікації;

у науково-дослідницькій галузі. Проведене дослідження показує перспективність подальшого вивчення цілого ряду питань, які так або інакше пересікаються з проблемою кваліфікації чи дотичні до неї. Положення, висновки і рекомендації, які отримані в ході дисертаційного дослідження теоретичних проблем кримінально-правової кваліфікації, послужать базою для теоретичного аналізу питань кваліфікації окремих видів злочинів та типів злочинних діянь, інших кримінально-правових питань. Вони можуть увійти і в дослідження більш високого рівня узагальнення - вивчення загальних питань юридичної кваліфікації, застосування нормативно-правових актів, правових принципів, якості закону тощо.

Основні положення дисертації відображені в таких опублікованих працях автора

1.Монографії

1. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. - К.: Атіка. - 1999. - 464 с.

2. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні. (в співавторстві: Брич Л.П.). - К.: Атіка. - 2000. - 288 с.

2. Навчальні посібники

1. Проблеми кваліфікації злочинів: Конспект лекцій. - Львів: Львівський держ. ун-т. - 1993. - 84 с.

2. Кримінальне право України. Особлива частина: Конспект лекцій.- Львів, Хмельницький. - 1994. - 214 с.

3. Вступ до Особливої частини кримінального права України. Лекції для студентів юридичного факультету. - Львів. - Юридичний факультет Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка. - 1997. - 32 с.

4. Злочини проти держави. Лекції для студентів юридичного факультету. - Львів. - Юридичний факультет Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка. - 1997. - 48 с.

5. Злочини проти особи. Лекції для студентів юридичного факультету. - Львів. - Юридичний факультет Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка. - 1997. - 48 с.

6. Злочини проти власності. Лекції для студентів юридичного факультету. - Львів. - Юридичний факультет Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка. - 1997. - 80 с.

7. Злочини проти політичних і трудових прав громадян. Лекції для студентів юридичного факультету. - Львів. - Юридичний факультет Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка. - 1997. - 36 с.

8. Господарські злочини. Лекції для студентів юридичного факультету. - Львів. - Юридичний факультет Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка. - 1997. - 60 с.

9. Злочини проти природи. Лекції для студентів юридичного факультету. - Львів. - Юридичний факультет Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка. - 1997. - 56 с.

10. Посадові злочини. Лекції для студентів юридичного факультету. - Львів. - Юридичний факультет Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка. - 1997. - 28с.

11. Злочини проти правосуддя. Лекції для студентів юридичного факультету. - Львів. - Юридичний факультет Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка. - 1997. - 48с.

12. Злочини проти порядку управління. Лекції для студентів юридичного факультету. - Львів. - Юридичний факультет Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка. - 1997. - 40 с.

13. Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я. Лекції для студентів юридичного факультету. - Львів. - Юридичний факультет Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка. - 1997. - 52 с.

14. Військові злочини. Особлива частина міжнародного кримінального права. Лекції для студентів юридичного факультету. - Львів. - Юридичний факультет Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка. - 1997. - 44 с.

15. Тлумачний словник Особливої частини кримінального законодавства України (в співавторстві: Тростюк З.А.).- Львів. - Юридичний факультет Львівського держ. ун-ту ім. Івана Франка. - 1997. - 127 с.

16. Кримінальне право. Особлива частина. Підручник. - К.: НАВСУ - “Правові джерела”. - 1998. Глава “Особлива частина кримінального законодавства зарубіжних держав”, с.851-890.

17. Кримінальне законодавство зарубіжних держав: питання особливої частини. - Львів: Юридичний ф-т Львівського держ. ун-ту ім. І. Франка. - 1999. - 56 с.

3. Статті у наукових фахових виданнях

Об ответственности за недоброкачественное строительство // Вестник Львовского университета, серия юридическая. 1985. Вып. 23. - Львов. - 1985. - С.76-80.

Уголовная ответственность за незаконное пользование электрической и другими видами энергии. // Социалистическая законность. - 1984. - №2 - С.115-116.

Шляхи вдосконалення законодавчого регулювання кримінальної відповідальності за одержання нетрудових доходів // Вісник Львівського університету, серія юридична. 1991. Вип.29. - Львів. - 1993. - С.108-114.

Законодавство про відповідальність за злочини проти держави в умовах відновлення незалежності України // Вісник Львівського університету, серія юридична. 1993. Вип.30. - Львів. - 1993. - С.81-85.

Rozwoj ustawodawstwa karnego Ukrainu w warunkach ii niezawislosci panstwowej. Zagadnienia czesci szczegolowej // Problemy reformy prawa karnego. - Lublin. - 1993. - S.143_152.

Законодавча регламентація правил кваліфікації злочинів // Вісник Львівського університету, серія юридична. 1994. Вип.31. - Львів. - 1994. - С.80-83.

Визначення поняття “якість кримінального закону” // Вісник Львівського університету, серія юридична. 1995. Вип.32. - Львів. - 1995. - С.57-60.

Реформа кримінального законодавства як складова державотворення в Україні // Науковий збірник Українського вільного університету, том 17. - Мюнхен - Львів. - 1995. - С.266-270.

Провокація хабара як можливий спосіб боротьби з корупцією // Вісник Академії правових наук України. - 1998. - №4 (15). - С. 157-162.

Обговорюється проект Кримінального кодексу // Право України. - 1999. - №2. - С.80-83.

Визначення вартості викраденого державного або колективного майна при кваліфікації розкрадання // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - №6. - С.18_22.

Суб'єкт ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів за чинним Кримінальним кодексом України. (в співавторстві: Брич Л.) // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - №7. - С.41-47.

Кваліфікація злочинів і суміжні кримінально-правові поняття // Вісник Львівського університету. Серія юридична. 1999. Вип.34. - Львів. - 1999. - С.190-195.

Про врахування положень законодавства інших держав при кримінально-правовій кваліфікації // Вісник Львівського університету Серія міжнародні відносини. Випуск 1. - Львів. - 1999. - С.270-279.

Про систему кримінально-правових норм та захист національної безпеки України // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - №1(8). - Львів. - 1999. - С.91_100.

Значення санкції статті кримінального закону для кваліфікації діяння // Вісник Академії правових наук України. - 1999. - №3(18). - С. 117-125.

Офіційність кримінально-правової кваліфікації // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 1999. - №4. - С.143-151

Види суб'єкта кримінально-правової кваліфікації // Право України. - 2000. - №3. - С.109-113.

Угода між обвинуваченням і захистом в світлі деяких загальних питань теорії правозастосування // Проблеми законності. Республіканський міжвідомчий науковий збірник. Випуск 42. - Харків: Національна юридична академія України. - 2000. - С.160-165.

Предмет та структура вчення про кримінально-правову кваліфікацію // Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2000. Вип.35. - Львів. - 2000. - С.395-400.

Склад злочину і його роль у кримінально-правовій кваліфікації // Правничий часопис Донецького університету. - 2000. - №1(4). - С.47-51.

Кримінально-правова кваліфікація компромісу за законодавством України // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - 2000. - №1. - С.95-98.

Встановлення фактичних обставин справи як передумова кримінально-правової кваліфікації // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2000. - №1. - С.26-32.

Специфіка принципів кримінально-правової кваліфікації // Вісник Університету внутрішніх справ. - Харків. - 2000 - №10. - С.112-117.

4. Статті, виступи, тези доповідей, які додатково висвітлюють основний зміст дисертації

Проблемы пределов правового регулирования // Вестник Львовского университета, серия юридическая. 1979. Вып.18 (в соавторстве: Сокуренко В.Г., Балобанова Л.Н., Броницкий В.С., Кепич Н.Ю., Михайлова Н.И., Олейник П.М., Русина Т.Г., Темников Е.В.). - Львов. - 1979. - С.70-75

Должностное лицо как субъект преступного загрязнения водоемов и воздуха // Социалистическая законность. - 1984. - №8. - С.54-55.

Ответственность за недоброкачественное строительство // Актуальные проблемы юридической науки на этапе развитого социализма. - Харьков. - 1985. - С.115-116.

Является ли судебный эксперт должностным лицом? // Социалистическая законность. - 1988. - №1. - С.55.

Проблеми вдосконалення стимулюючих норм радянського кримінального законодавства // Проблеми формування інститутів правової держави. - Львів. - 1990. - С.62_64.

Про “термінологічну” главу Кримінального Кодексу УРСР // На шляху до правової держави. - Львів. - 1991. - С.109-110.

Наші пропозиції до проекту закону про вдосконалення КК // На шляху до правової держави (в співавторстві: Грищук В.К). - Львів. - 1992. - С.104-108.

Вдосконалення кримінального законодавства України: аналіз пропозицій практиків і вчених (в співавторстві: Прохоренко А.Г.) // На шляху до правової держави. - Львів. - 1992. - С.110-112.

Забезпечення якості кримінального закону // Правова система України: теорія і практика. - Київ. - 1993. - С.421-423.

Поняття “організована злочинність” та проблема його законодавчої регламентації // Проблеми боротьби з організованою злочинністю, корупцією і хабарництвом. - Львів. - 1993. - С.124-129.

Розвиток кримінального законодавства України в умовах її державної незалежності (питання Особливої частини) // Республіканець. - 1994. - №1.- С.87-91.

Про темпи реформи кримінального законодавства України // Правова політика в Українській соборній суверенній державі. Вип.1. - Київ. - 1994. - С.56-57.

Проект кримінального кодексу України 1993 р. з точки зору вчення про якість кримінального закону // Кримінальний кодекс України (проект): проблеми теорії та практики. - Львів. - 1994.- С.161-164.

Проблема кримінально-правового експерименту // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. - Львів. - 1995. - С.100-102.

Концепція розвитку кримінального законодавства України як необхідний політико-правовий документ // Концепція розвитку законодавства України. - Київ. - 1996. - С.410-412.

Проблема встановлення меж кримінально-правової регламентації суспільних відносин // Драгоманівський збірник. “Вільна спілка” та сучасний український конституціоналізм. - Львів: Світ. - 1996. - С.231-236.

Проблеми вдосконалення законодавства про боротьбу з корупцією // Державно-правова реформа в Україні. Матеріали науково-практичної конференції (в співавторстві: Бойко А.М.) - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України. - 1997. - С.264-267.

Поняття і види принципів кваліфікації злочинів.// Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ІІІ регіональної наукової конференції (лютий 1997 року). - Львів: Юрид.ф-т Львівського держ. ун-ту ім. І.Франка. - 1997. - С.22-28.

Злочини, при вчиненні яких замах неможливий // Концепція формування законодавства України. ІІ міжрегіональна науково-практична конференція (Запоріжжя, листопад 1997 р.). Наукові статті та доповіді. - Запоріжжя: Запорізький державний університет, юридичний факультет. - 1998. - С.134-138.

Підручник з кримінального права: Рецензія на: Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник для юридичних вузів і фак / За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - Харків. - 1997. - 368 С. (в співавторстві: В.Нор, А.Бойко) // Право України. - 1998. - №5. - С.125-126.

Спірні питання кваліфікації незаконної торговельної діяльності // Юридичний вісник України. - 1999. - №22(206). 3-9 червня 1999 р.

Питання кваліфікації злочинів, учинених злочинними організаціями і організованими злочинними групами (за проектом КК України) // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та Полтавської областей). - Харків. - 1999. - С.50-52.

Анотація

Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2000.

Кримінально-правова кваліфікація розглядається як комплексний міждисциплінарний правовий інститут, перспективний напрямок наукових досліджень. З'ясоване родове поняття кримінально-правової кваліфікації, розкритий його об'єм і зміст з позицій кримінального права та суміжних юридичних наук, співвідношення з відповідними видовими поняттями (кваліфікація злочинів, кваліфікація діянь, вчинених при обставинах, що усувають злочинність, кваліфікація суспільно-небезпечних посягань неосудних тощо). Охарактеризовані підстави кримінально-правової кваліфікації, сформульовані пропозиції з вдосконалення норм чинного законодавства, які стосуються фактичної та нормативної підстав кваліфікації. Виведені принципи кримінально-правової кваліфікації та розкритий зміст кожного із них. Запропонована доктринальна модель глави кримінального кодексу, в якій регламентуються загальні положення кримінально-правової кваліфікації.

Ключові слова: кримінально-правова кваліфікація, поняття кваліфікації, підстави кваліфікації, принципи кваліфікації.

Аннотация

Навроцкий В.А. Теоретическое проблемы уголовно-правовой квалификации. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. Харьков, 2000.

Уголовно-правовая квалификация рассматривается как комплексный междисциплинарный правовой институт, перспективное направление научных исследований. Сделан вывод, что укрепление законности, курс на создание правового государства связаны с необходимостью дальнейшего развития теории уголовно-правовой квалификации и широким внедрением ее достижений в правоприменительную практику и законодательство. В учении об уголовно-правовой квалификации выделяются по уровню обобщения три группы проблем: 1) общие - методологического характера, касающиеся квалификации всех преступлений; 2) особенные - распространяющиеся на квалификацию определенных типов деяний, предусмотренных уголовным законом; 3) конкретные - возникающие по поводу квалификации отдельных видов преступений. Подчеркивается, что для современной науки характерно недостаточное внимание именно к проблемам общего характера.

Определено родовое понятие уголовно-правовой квалификации, раскрыто его объем и содержание с позиций уголовного права и смежных юридических дисциплин, соотношение с соответсвующими видовыми понятиями (квалификация преступлений, квалификация деяний, совершенных при обстоятельствах, устраняющих преступность, квалификация общественно опасных деяний невменяемых и т.д.). Предлагается следующая дефиниция - уголовно-правовая квалификация - это оценка деяния, которое причинило или могло причинить значительный вред и характеризуется чертами уголовной противоправности, состоящая в определении того, какой статьей (частью, пунктом статьи) уголовного закона предусмотрено это деяние. Она включает в себя выбор соответсвующей статьи, обоснование необходимости ее применения, процессуальное закрепление вывода о том, что деяние предусмотрено данной статьей и, соответственно, что оно является преступлением или иным деянием, предусмотренным уголовным законом. Подчеркивается, что если в родовом понятии акцент сделан на том, что квалификация состоит в оценке деяния, то есть процессе оценки, то видовые понятия должны отразить результат этого процесса, указывать, какое именно деяние установлено вследствие проведенной квалификации, какими нормами оно предусмотрено.

Охарактеризированы предпосылки и основания уголовной-правовой квалификации, сформулированы предложения по совершенствованию норм действующего законодательства, касающиеся фактического и нормативного основания квалификации. Обращено внимание на необходимость учета дополнительных оснований уголовно-правовой квалификации, среди которых нормы иных отраслей права, судебная практика, включая прецедент правильной квалификации. Сделан вывод, что юридическая конструкция состава преступления, играя важную роль в процессе квалификации, вместе с тем не выступает ее основанием.

Выведены принципы уголовно-правовой квалификации - рассмотрено их соотношение с иными уголовно-правовыми принципами, сформулировано понятие принципа квалификации, обосновано необходимость рассматривать определенные положения как принципы соответстующей деятельности. Анализируется специфика принципов уголовно-правовой квалификации, состоящая в их содержании, сфере применения, источниках происхождения, последствиях несоблюдения. Раскрыто содержание отдельных принципов, к которым относится законность уголовно-правовой квалификации, ее официальность, объективность, точность, индивидуальность, полнота, разрешение спорных вопросов в пользу лица, действия которого квалифицируются, недопустимость двойного вменения, стабильность. Показано, как общие принципы уголовно-правовой квалификации воплощаются в более конкретные правила квалификации.

В связи с характеристикой принципов уголовно-правовой квалификации выдвигаются и обосновываются предложения по совершенствованию правоприменительной деятельности в этой части. Сделан вывод о допустимости юридической экспертизы в уголовных делах. Обосновывается неприемлемость восприятия отечественной правовой системой института “сделки о признании вины”, поскольку его применение связано с отходом от целого ряда принципиальных положений теории и практики правоприменения. Обосновывается необходимость и возможность регламентирования общих положений уголовно-правовой квалификации непосредственно в уголовном законе. Предложена доктринальная модель соответстующей главы уголовного кодекса. Сделан вывод о необходимости введения в систему подготовки юристов специального курса, посвященного теории уголовно-правовой квалификации.

Ключевые слова: уголовно-правовая квалификация, понятие квалификации, основания квалификации, принципы квалификации.

Annotation

Navrotskyy V.O. Theoretical issues of the criminal legal qualification. - Transcript.

Dissertation for the acquisition of the Doctor of legal sciences academic degree in the speciality field 12.00.08 - criminal law and criminology; penitantiary law. - The National Legal Academy of Ukraine named after Yaroslav Mudry, Kharkiv, 2000.

The criminal legal qualification is considered in the dissertation as being a complex interdisciplinary legal institution, perspective and promising area of academie researches. The dissertation explains the generic definition of the criminal legal qualification, characterizes its volume and content from the viewpoint of criminal law and related legal sciences, characterizes its interconnections with the correspoinding specific legal notions (qualification of crimes, qualification of actions committed under the criminality eliminating curcumstanees, qualification of socially dangerous infingements of insane individuals etc). The work investigates the grounds of the criminal legal qualification, formulates the proposals regarding the improvement of the valid legislation norms which are concerned with actual and normative grounds of the qualification. The dissertation introduces the derived principles of the criminal legal qualification, reveals the content of every one of them along with proposing the model of the Criminal Code chapter establishing general rules of the criminal legal qualification.

Key words: criminal legal qualification, definition of the qualification, grounds of the qualification, principles of the qualification.

Размещено на Allbest.ru

...