Організована транснаціональна злочинність і роль правоохоронних органів у протидії їй

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Пшеничний Ігор Валерійович

УДК 343.9

Організована транснаціональна злочинність і роль правоохоронних органів у протидії їй

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник

Зелінський Анатолій Феофанович,

доктор юридичних наук, професор

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінології Національної академії внутрішніх справ України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Зелінський Анатолій Феофанович, Національна академія внутрішніх справ України, професор кафедри кримінології.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Гавриш Степан Богданович, Верховна Рада України, народний депутат;

- доктор юридичних наук, професор Туркевич Інна Костянтинівна, Інститут адвокатури при Національному університеті ім. Тараса Шевченка, завідуюча кафедрою.

Провідна установа: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (м. Київ).

Захист відбудеться 25 лютого 2000 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 при Національній академії внутрішніх справ України за адресою: 252035, Київ-35, Солом'янська площа, 1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 252035, Київ-35, Солом'янська площа, 1.

Автореферат розісланий 24 січня 2000р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор юридичних наук А.В. Іщенко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Проблема злочинності і, зокрема, її організованих форм останнім часом є предметом обговорення на найвищому державному рівні, оскільки діяльність злочинних організацій набула надзвичайної гостроти і почала негативно впливати на хід перебудовчих процесів, зміцнення української державності, практичну реалізацію прав, свобод і законних інтересів громадян. Виникло реальне протистояння злочинності діючій владі.

Останнім часом в Україні намітилася стійка негативна тенденція щодо зростання кількості злочинів. Змінюється структура злочинності: індивідуальна злочинність поступається місцем груповій, групова переростає в організовану, а остання, виходячи на міжнародний рівень, стає транснаціональною.

Статистичні дані свідчать, що тільки у 1998 році та за 9 місяців 1999 року виявлено 1948 організованих злочинних груп, які скоїли 15132 злочини.

Означена ситуація вимагає з боку держави внесення суттєвих коректив у стратегію і тактику боротьби зі злочинністю, розробки і здійснення дійових заходів для зміцнення законності і правопорядку в країні. А отже виникає нагальна потреба в осмисленні, вивченні та практичному застосуванні рекомендацій міжнародних організацій, створених під егідою Організації Об'єднаних Націй для протидії організованій транснаціональній злочинності.

На жаль, протягом останнього часу саме поняття "організована злочинність" є джерелом суперечок і розбіжностей серед науковців та практичних працівників правоохоронних структур. Не уніфіковано поняття "організована злочинність" і міжнародними експертами Організації Об'єднаних Націй. Визначення цього поняття в Законі України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", на наш погляд, є дуже вузьким і повною мірою не відображає всієї складності цього кримінально-правового явища, а також проблем, з ним пов'язаних. Немає цього і в Кримінальному кодексі України.

Ще більше питань виникає у зв'язку з осмисленим та юридичним обґрунтуванням поняття організованої транснаціональної злочинності. Донедавна обговорення проблеми організованої злочинності зводилося до традиційних аспектів цього явища. Проте сьогодні її характер змінився. Те, що раніше вважалося місцевим або національним питанням, переросло в серйозну регіональну і глобальну проблему та стало серйозно непокоїти міжнародне співтовариство держав.

В роботі над дисертацією використано наукові дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів, зокрема: Ю. Александрова, Л. Багрій-Шахматова, П. Біленчука, Ф. Бурчака, А. Волобуєва, В. Глушкова, О. Гурова, Н. Гутарєвої, І. Даньшина, О. Джужи, А. Долгової, А. Закалюка, В. Зеленецького, А. Зелінського, М. Камлика, І. Карпеця, М. Коржанського, Я. Кондратьєва, О. Костенка, М. Костицького, В. Крутова, В. Куца, І. Лановенка, О. Литвака, В. Лихолоба, В. Лунєєва, В. Матвійчука, П. Михайленка, В. Смітієнка, В. Тація, А. Трайніна, І. Туркевич, В. Шакуна та інших вчених, що дало можливість сформувати основу наукового розуміння організованої злочинності, притаманних їй найбільш суттєвих і характерних ознак, визначити пріоритетні шляхи і напрями боротьби з цим соціально небезпечним явищем. Ці проблеми розглядалися в працях науковців в основному з точки зору їх кримінологічної характеристики або шляхом аналізу співучасті в ряді скоєння злочинів групою осіб.

Враховуючи ті обставини, що проблеми організованої транснаціональної злочинності практично не вивчалися і комплексні дослідження з цих питань не проводилися, у даному дисертаційному дослідженні зроблена спроба з урахуванням досягнень науки і практики розглянути правові, кримінологічні, криміналістичні, оперативно-розшукові основи боротьби з організованою транснаціональною злочинністю, а також основні напрями діяльності міжнародних, як державних органів так і правоохоронних структур по нейтралізації цього негативного явища.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з основними напрямами, визначеними Комплексною цільовою програмою боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженою Указом Президента України від 17 вересня 1996 року № 837 та відповідним наказом МВС України з цього питання, Законом України від 30 червня 1993 року № 3341-ХІІ "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", Законом України від 5 жовтня 1995 року №356-ВР "Про боротьбу з корупцією", указами Президента України від 5 серпня 1996 року № 968 "Про додаткові заходи щодо зміцнення законності та правопорядку в Україні" та від 10 квітня 1997 року № 319 "Про Національну програму боротьби з корупцією", а також перспективним планом науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України.

Мета і основні завдання дослідження. Дисертант мав за мету на основі аналізу теоретичних положень та практичних напрацювань правоохоронних та судових органів, органів державного управління України, а також міжнародних організацій, які займаються проблемами організованої транснаціональної злочинності, визначити складові цього поняття і на їх основі аргументувати найбільш реальні та раціональні шляхи подальшої діяльності правоохоронних структур держави в боротьбі з організованою транснаціональною злочинністю.

Виходячи з цього автор вирішував у дисертації завдання: визначити і уточнити поняття організованої, міжнародної та транснаціональної злочинності; висвітлити та з'ясувати причини і умови виникнення організованої та транснаціональної злочинності як в Україні, так і в інших країнах світу; дати стислу характеристику окремих видів організованої транснаціональної злочинної діяльності; розкрити стан та проблеми міжнародного співробітництва з цих питань, а також внести корективи і опрацювати окремі практичні пропозиції для правоохоронних та інших органів державної виконавчої влади з метою посилення боротьби з організованою транснаціональною злочинністю.

Джерелами дослідження були Конституція України, відповідні закони України, чинне кримінальне законодавство, а також проект нового Кримінального кодексу України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Митної служби та Державного комітету у справах охорони Державного кордону України, а також рішення та резолюції ООН та міжнародні конвенції, матеріали міжнародних конгресів і конференцій з питань протидії організованій транснаціональній злочинності, аналітичні довідки НЦБ Інтерполу в Україні, підрозділів МВС,СБУ, Держмитслужби, Держкомкордону. Також були використані результати анкетування працівників правоохоронних органів України та дослідження кримінальних справ і оперативної інформації.

Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вона є практично одним із перших досліджень такого явища, як організована транснаціональна злочинність в сучасній юридичній науці України. У роботі даються ознаки та характеристика феномену "організована транснаціональна злочинність", визначаються міжнародні та національні підходи до класифікації окремих суттєвих ознак транснаціональних злочинних груп, подаються конкретні пропозиції щодо організації законодавчого та практичного забезпечення боротьби з ними. Аналізується світовий досвід з цих проблем. держава злочинний правоохоронний

В дисертації обгрунтовано і визначено ряд положень та висновків, які мають значення для науки та практики і які виносяться на захист, а саме:

- розроблено теоретичне визначення поняття організованої транснаціональної злочинності як нового явища, що виникло в результаті подальшого розвитку міжнародних економічних та соціальних відносин, а також бурхливих інтеграційних процесів, що відбуваються у світі внаслідок значних демократичних перетворень в країнах Східної Європи та на теренах колишнього Радянського Союзу, а також країн Африки, Азії та Латинської Америки;

- вперше монографічному дослідженню були піддані соціально-економічні умови і об'єктивні причини, які зумовили не тільки появу організованої транснаціональної злочинності, але й сприяли її інтенсивному поширенню, і не лише в країнах Заходу, а й в Україні;

- вперше в українській юридичній науці зроблено узагальнений огляд окремих видів протиправної діяльності організованих злочинних угрупувань; більшість з них, як підкреслюється в роботі, виникає на підставі національних криміногенних факторів;

- розроблено низку практичних рекомендацій для державних органів та правоохоронних структур України щодо організації боротьби з такими видами злочинної діяльності, як незаконна торгівля наркотиками, викрадення та контрабанда транспортних засобів, викрадення культурних цінностей, незаконна міграція та торгівля жінками,;

- обґрунтовано необхідність доповнення чинного Кримінального кодексу України статтями, які передбачали б кримінальну відповідальність за такі злочини, як комп'ютерне шахрайство; комп'ютерний підлог; комп'ютерний саботаж; пошкодження комп'ютерної інформації або комп'ютерних програм; несанкціонований доступ до режимної комп'ютерної системи; несанкціоноване копіювання комп'ютерних систем, які захищені авторським правом, та деякі інші;

- аргументована необхідність доповнення Кримінального кодексу України статтею, яка встановлювала б кримінальну відповідальність за дії, пов'язані з організацією незаконної міграції;

- запропоновано доповнити Кримінальний кодекс України статтею, яка встановлювала б кримінальну відповідальність осіб, які підробили чи знищили ідентифікаційний номер кузова, шасі, двигуна, а також за виготовлення фальшивого державного реєстраційного знаку транспортного засобу з метою його експлуатації або збуту. Крім цього, пропонується внести зміни до Закону України "Про нотаріат", спрямовані на запобігання укладенню фіктивних договорів купівлі-продажу транспортних засобів під виглядом видачі доручень і передоручень на розпорядження транспортними засобами, а також до Закону України "Про заставу" в частині набрання чинності договору про заставу транспортних засобів після реєстрації нотаріального посвідчення такого договору в підрозділах Державної автомобільної інспекції МВС України;

- розроблено рекомендації органам державної виконавчої влади та правоохоронним структурам України щодо належної організації діючого міжнародного співробітництва.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані під час доопрацювання проекту Кримінального кодексу України, нормативних актів органів виконавчої влади. Сформульовані положення можуть знайти практичне застосування і вже частково використовуються у навчальному процесі Національної академії внутрішніх справ України, роботі окремих управлінь Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Держмитслужби та Держкомкордону України.

В процесі роботи над дисертаційним дослідженням автор брав участь в розробці постанови Кабінету Міністрів України "Про програму запобігання торгівлі жінками та дітьми", яка була затверджена Урядом 25 вересня 1999 року та в якій враховані його пропозиції щодо протидії цьому напряму злочинної діяльності транснаціональних злочинних організацій.

Матеріали дослідження можуть бути використані для визначення практичних напрямів реформування правоохоронних органів, складання програм професійної підготовки співробітників підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, управління "К" Служби безпеки України, управління по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Держмитслужби України та Служби з питань імміграційного контролю Держкомкордону України.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і результати дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри кримінології та у навчальному процесі Національної академії внутрішніх справ України.

Окремі положення дисертації доповідалися та обговорювалися: в школі-семінарі "Безпека та виживання представників правоохоронних органів", який проводився Федеральним Бюро розслідувань Міністерства юстиції США на базі Національної академії внутрішніх справ України (Київ-1998 р.), на міжнародних науково-практичних конференціях "Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення" (Київ-1998 р.), "Правовий статус особи: проблеми та перспективи" (Київ-1998 р.), "Суд в Україні: боротьба з корупцією, організованою злочинністю і захист прав людини" (Київ-1999 р.), "Нелегальна міграція та торгівля людьми" (Київ-1999 р.).

Публікації. Основні висновки та положення дисертації опубліковані автором у чотирьох фахових наукових статтях та тезах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації зумовлена її метою та поставленими завданнями і складається з вступу, трьох розділів, які охоплюють вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел у кількості 111 найменувань та двох додатків на 22 сторінках. Текст містить 11 ілюстрацій та 4 таблиці. Повний обсяг дисертації має 220 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовуються актуальність, мета, завдання дослідження, висвітлюється стан наукової розробки проблеми, формулюються основні положення, які виносяться на захист, розкривається наукова новизна і практичне значення результатів дослідження, зазначено на їх апробацію.

У розділі першому - "Проблема організованої транснаціональної злочинності в стратегії міжнародної боротьби із злочинністю" - розглядаються поняття організованої злочинності, міжнародних злочинів, злочинів міжнародного характеру, транснаціональної організованої злочинності та причини виникнення транснаціональних злочинних організацій. Автором робиться обгрунтований теоретичний аналіз поняття організованої транснаціональної злочинності та робиться порівняння з поняттями міжнародних злочинів та злочинів міжнародного характеру. У першому підрозділі, "Поняття організованої транснаціональної злочинності" - автор робить висновок, що треба розрізняти поняття: "міжнародні злочини", "злочини міжнародного характеру" та "злочини, скоєні транснаціональними організованими групами", і дає їм відповідну правову характеристику, висвітлюючи характерні ознаки цих видів злочинів. На підставі аналізу визначено основні особливості транснаціональних злочинних груп і сформульовано теоретичне визначення поняття транснаціональної організованої злочинності та транснаціональних злочинних груп (організацій).

Так, під поняттям "транснаціональна організована злочинність" пропонується розуміти форму міжнародної діяльності організованих злочинних груп (організацій) із залученням різних методів, у тому числі і примусового характеру, шляхом використання в своїй діяльності заборонених товарів та послуг. При цьому вважається, що транснаціональні організовані злочинні групи (організації) - це кримінальні об'єднання, злочинна діяльність яких виходить за межі однієї країни.

У другому підрозділі "Причини виникнення транснаціональних злочинних організацій" зроблено спробу визначити причини і умови, які зумовили появу транснаціональної злочинності. Це, насамперед, швидке розширення міжнародних економічних і соціальних зв'язків; підвищення прозорості кордонів національних держав; формування світових фінансових мереж; поява світових ринків збуту як законної, так і незаконної продукції. З другого боку, це неспроможність окремих держав боротися з проявами транснаціональної злочинності, а в деяких випадках - і відсутність бажання для вжиття контрзаходів з тією мотивацією, що транснаціональна злочинність створює свій імідж як сила, здатна забезпечити робочі місця, добробут людей, підтримати громадський порядок тощо. Особлива увага звертається на причини виникнення та умови діяльності транснаціональних злочинних угрупувань в державах, що стали на шлях демократичних перетворень. Перерозподіл сфер впливу між злочинними угрупуваннями породили симбіоз економічної і масової загальнокримінальної злочинності. Поширився рекет, криваві розбірки та вбивства на замовлення, практично вперше в правоохоронній практиці з'явилося таке явище, як кілерство. Все це певною мірою сприяло поширенню злочинності через кордони, зокрема країн колишнього Радянського Союзу та Східної Європи, і тим самим зміцненню устоїв транснаціональної організованої злочинності.

На розвиток транснаціональної організованої злочинності в Україні вплинуло, по-перше, глибока економічна криза, що спричинила різке майнове розмежування населення, масове безробіття та активізацію криміналітету. Незабаром організовані злочинні групи загальнокримінальної спрямованості почали свою діяльність за кордоном України. Це - і крадіжки автотранспорту, і наркобізнес, і торгівля людьми, і контрабанда культурних цінностей.

Організовані злочинні угрупування роблять спроби зменшити вплив держави на зовнішньоторгову діяльність, під виглядом експортно-імпортних угод проводять операції з "відмивання" коштів, здобутих злочинним шляхом, здійснюють масштабні контрабандні поставки підакцизних товарів, зброї тощо.

Розділ другий - "Основні напрями злочинної діяльності організованих транснаціональних організацій" присвячений питанням визначення основних найбільш типових напрямів кримінальної діяльності організованих злочинних організацій. Дисертант робить висновок, що, по-перше, не всі злочини, скоєні кількома особами, навіть найтяжчі, можна відносити до скоєних організованою злочинною групою. Лише тоді, коли злочинці попередньо об'єдналися, узгодили свої дії при підготовці замаху і скоєнні самого злочину, відпрацювали план, підпорядкували цьому плану колективні зусилля і дії, можна говорити про виникнення організованої злочинної групи. Сюди ж необхідно віднести і такі умови, як конспірація злочинного угрупування, а також забезпечення його життєдіяльності шляхом використання елементів комерції, спрямованої на легалізацію злочинних прибутків, організацію торгівлі, найпростіших виробництв, придбання нерухомості та інше, що надає можливість злочинцям мати вигляд законослухняних громадян.

Світова практика свідчить, що майже у всіх розвинутих країнах організована злочинність базується на традиційних видах протиправного промислу - кримінально-комерційній діяльності, де найбільш широко представлені незаконні фінансово-банківські операції, торгівля наркотиками, зброєю, організація проституції, крадіжок та контрабанди автомобілів. Особливе місце у цьому переліку відводиться фінансово-банківським злочинам, які дають можливість злочинним організаціям зосередити у своїх руках значні суми, отримані за незаконну торгівлю наркотиками, металом, енергоресурсами, зброєю, та кошти вилучені у населення шляхом створення фінансових пірамід. Останні в подальшому легалізуються і використовуються злочинцями на свій розсуд.

У підрозділі першому - "Злочинний наркобізнес" автор акцентує увагу на тому, що цей вид транснаціональної злочинної діяльності за своїми масштабами та рівнем загрози поступається тільки торгівлі зброєю і щорічно приносить багатомільярдні доларові прибутки. Саме цей вид злочинної діяльності став, так би мовити, каталізатором розвитку транснаціональних злочинних організацій, який сприяв не тільки значному зростанню їх кількості, а й фінансовому забезпеченню їх протиправної діяльності.

Дисертант дає також стислу характеристику регіонів світу, де вирощується чи виробляється наркосировина, показує встановлені зв'язки та шляхи переміщення наркотиків, наводить схеми, таблиці, карти, а також хіміко-технологічні характеристики наркотиків, що є предметом зловживання. Дається також порівняльний аналіз роботи правоохоронних органів окремих держав по боротьбі з наркобізнесом, зроблено висновки і рекомендації як для державних, так і для правоохоронних органів щодо поліпшення їх діяльності в цьому напрямі.

Окреме місце займає аналіз ситуації, що склалася в Україні. За останні три роки темпи наркотизації населення України постійно зростають. За даними МВС України щорічно на облік ставиться близько 18 тисяч чоловік; тільки за три місяці 1999 року на облік взято 6 тисяч чоловік, у тому числі майже тисяча неповнолітніх. Із незаконного обігу щороку вилучається майже 40 тонн наркотичних засобів.

Починаючи з 1994 року співробітниками правоохоронних органів України було ліквідовано 60 каналів надходження та транзиту через країну наркотичних засобів. Ситуацію в Україні ускладнює її географічне розташування. В Україну ввозяться "важкі" наркотики майже з усього світу: кокаїн - з Південної Америки через Африку, героїн - з країн Південно-східної Азії, канабіс - з Африканського континенту, метамфетамін - з країн Північної Америки.

Дисертантом зроблено певні висновки щодо ситуації, пов'язаної з незаконним обігом наркотиків, наведено практичні рекомендації, розроблені у співпраці з практичними працівниками НЦБ Інтерполу в Україні, Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків МВС України.

У підрозділі другому - "Викрадення та контрабанда автомобілів" висвітлюється проблема крадіжок і незаконного обігу автотранспортних засобів, яка протягом останніх років є особливо гострою в багатьох країнах світу. Висока прибутковість "автобізнесу" не тільки зміцнює фінансовий стан злочинних організацій, але й сприяє значному розширенню міжнародних злочинних зв'язків між цими організаціями. Схеми і таблиці зображують маршрути контрабанди, місця їх викрадення та збуту, а наведені щорічні кількісні показники (в США щороку викрадається близько 1,5 млн. автомобілів, у Великобританії - 0,5 млн., у Франції - 0,3 млн., Італії - 0,24 млн., Німеччині - 0,2 млн., Канаді - 0,2 млн., Іспанії - 0,1 млн., Швейцарії - 95 тис., Китаї - 90 тис., Росії - 81 тис., Швеції - 54 тис., Венесуелі - 50 тис., Японії - 35 тис., Україні - 19 тис., Угорщині - 15 тис., Словаччині - 9 тис., Білорусі - 3,5 тис. та Румунії - близько 2 тисяч автомобілів) свідчать про широко налагоджену індустрію "автобізнесу".

Автор зробив спробу з'ясувати причину такого стану справ: показано механізми скоєння цього виду злочину, проаналізовано діяльність роботи правоохоронних органів у цьому напрямі і на цій основі запропоновані конкретні пропозиції щодо внесення відповідних змін і доповнень до Цивільного та Кримінального кодексів України, Закону України "Про нотаріат", а також пропозиції щодо поліпшення роботи правоохоронних органів у сфері запобігання викраденню та контрабанді автомобілів.

У підрозділі третьому - "Контрабандне перевезення незаконних мігрантів та торгівля жінками" дається характеристика такому ганебному явищу, як торгівля людьми, зокрема жінками, та порівняно новому явищу - контрабандному перевезенню незаконних мігрантів. Так, за даними МВС України в 1998 році на території нашої держави перебувало близько 0,5 млн. нелегальних мігрантів, з них майже 12 тисяч було затримано за різними обвинуваченнями. Автор підкреслює, що протидія цьому виду транснаціональної злочинної діяльності для України має особливе значення оскільки, з огляду на специфіку географічного положення нашої держави, вона має безпосередні кордони з країнами Західної Європи, куди в основному і спрямований потік незаконних мігрантів, особливо з азіатських країн, дає характеристику методів скоєння цього виду злочинів; наголошує на тому, як впливають незаконні міграційні процеси на зростання в Україні числа окремих видів злочинів, скоєних саме іноземцями; пропонує ряд практичних заходів для застосування державними і правоохоронними органами в боротьбі з цим видом злочинної діяльності.

Крім цього, в даному підрозділі висвітлюються проблеми міжнародно-правової боротьби з торгівлею жінками, дається аналіз міжнародних конвенцій з цього питання, приводяться дані соціально-демографічних досліджень цієї проблеми в Україні.

За даними Міжнародної Організації з міграції, в Україні до групи реального ризику вивезення та сексуальної експлуатації можуть бути віднесені близько 2 млн. дівчат та жінок у віці від 15 до 35 років, майже половина з яких знаходиться у віці від 15-19 років. Дисертант висловлює практичні рекомендації щодо протидії транснаціональним злочинним угрупуванням в їх діяльності, пов'язаній з торгівлею жінками.

У четвертому підрозділі - "Інші види злочинної діяльності транснаціональних злочинних організацій" автором розглянуто деякі менш помітні, на перший погляд, але досить небезпечні прояви діяльності транснаціональних злочинних організацій. Це - прояви терористичної спрямованості, викрадення, незаконне вивезення за кордон і збут культурних та історичних цінностей; комп'ютерні злочини; торгівля зброєю та незаконний обіг хімічних та ядерних матеріалів. По кожному з них зроблено відповідний аналіз причин, які сприяють їх скоєнню, напрацьовані рекомендації щодо протидії злочинним організаціям з боку державних та правоохоронних органів. З урахуванням рекомендацій Комітету у справах законодавства Ради Європи запропоновано доповнити чинний Кримінальний кодекс України, (а також розглянути можливість використання запропонованої редакції статей при розробці нового Кримінального кодексу України), окремим розділом "Злочини у сфері використання автоматизованих електронно-обчислювальних систем" та внести до нього, крім існуючої статті 198-1 "Порушення роботи автоматизованих систем", окремі статті, які передбачали б кримінальну відповідальність за такі злочини, як: комп'ютерне шахрайство; комп'ютерний підлог; комп'ютерний саботаж; пошкодження комп'ютерної інформації або комп'ютерних програм; несанкціонований доступ; несанкціоноване перехоплення; несанкціоноване копіювання комп'ютерних програм, які захищені авторським правом та протиправне відтворення топологій напівпровідникової продукції.

Розділ третій - "Міжнародне співробітництво і координація діяльності правоохоронних органів України у попередженні організованої транснаціональної злочинності" присвячений висвітленню питань взаємодії на рівні держав, їх владних структур та правоохоронних органів щодо протидії транснаціональній організованій злочинності. Проводиться аналіз нормативної бази України щодо питань співробітництва держав в правоохоронній діяльності. Наводяться кримінологічні дані про діяльність спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю.

У підрозділі першому "Міжнародне співробітництво та співробітництво на рівні правоохоронних органів держав протидії злочинній діяльності транснаціональних злочинних організацій" проаналізована робота міжнародних організацій, насамперед Організації Об'єднаних Націй, починаючи з Першого Конгресу ООН, який відбувся у 1955 році в м. Женева, а також її робочих органів, що були створені міжнародною спільнотою безпосередньо для організації боротьби з транснаціональною організованою злочинністю, розкрито цілі, завдання і можливості міжнародних організацій в організації протидії злочинним проявам, висвітлено мотиви міжнародної співпраці. Дисертант робить висновок, що саме контроль за стратегією злочинної діяльності з боку міжнародного співтовариства визначає відправні моменти міжнародного співробітництва у боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю і повинен сприяти реалізації цілей, яких міжнародне співтовариство бажає досягти, а саме: визначити ступінь і масштаби спільних дій у протидії транснаціональній злочинності; шляхи досягнення поставлених цілей; потреби країн, які повинні бути задоволені для успішного виконання намічених планів і завдань; механізми, які можуть забезпечити дійову координацію зусиль різних країн.

Автор оцінює фактори, які сприяють міжнародному співробітництву і які його стримують, і з огляду на це висловлює пропозиції для поліпшення цієї роботи.

У підрозділі другому - "Протидія національній організованій злочинності - складова діяльності у боротьбі з транснаціональною злочинністю" автором проведено аналіз національного законодавства з питань боротьби з організованою злочинністю, дано характеристику діяльності правоохоронних структур держави в цьому напрямі, здійснені порівняння статистичних даних, визначені окремі сфери господарської діяльності, які виявилися найбільш враженими з боку організованих злочинних угрупувань, зроблено відповідні висновки і рекомендації для правоохоронних та інших органів держави щодо організації боротьби з організованою злочинністю.

Заключна частина дисертації містить основні висновки на підставі проведеного дослідження. В ній даються авторські визначення поняття транснаціональної організованої злочинності. В ході проведення дослідження було проаналізовано причини і умови виникнення транснаціональної злочинності, вивчено основні форми її діяльності, осмислено та опрацьовано підходи науковців і практиків при визначенні основних характеристик і складових організованої злочинності. Визначені рекомендації державним і правоохоронним органам щодо системності в їх роботі по боротьбі з цим явищем. Пропонується внести ряд змін та доповнень до Кримінального кодексу, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільного кодексу та законів України “Про нотаріат” та “Про заставу”. В організаційному плані запропоновано забезпечити провідну роль в цій роботі Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, використавши при цьому напрацювання Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:

1. "Організована транснаціональна злочинність в Україні" // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 1998. - №3. - С. 98-102.

2. "Корупція - сприятливий фактор існування транснаціональної організованої злочинності" // Журнал "Адвокат" . - 1999. - №1. - С. 11-12.

3. "Основні напрями злочинної діяльності організованих транснаціональних організацій" // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 1999. №1. - С. 145-148.

4. "Боротьба з транснаціональною організованою злочинністю - один із засобів захисту конституційних прав і свобод людини" // Збірник наукових статей з нагоди 50-річчя прийняття і проголошення Генеральною асамблеєю ООН Загальної Декларації прав людини. - Київ, АПСВ, 1998. - С.26-27.

5. "Корупція - сприятливий фактор існування транснаціональної організованої злочинності" // Збірник наукових праць "Економіка і право". Харківський державний педагогічний університет. Випуск 2,- 1999. - С. 223-227.

Анотація

Пшеничний І.В. Організована транснаціональна злочинність і роль правоохоронних органів у протидії їй. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Національна академія внутрішніх справ України. Київ, 2000.

Дисертація містить комплекс питань теоретичного і практичного характеру, пов'язаних з розробкою заходів щодо боротьби з транснаціональною організованою злочинністю. У роботі досліджуються проблеми, які виникають в діяльності державних і правоохоронних органів, а також міжнародних організацій з цих питань, визначаються і уточнюються поняття організованої, міжнародної та транснаціональної злочинності, характеризуються причини та умови їх виникнення, даються характеристики окремих напрямів протиправної діяльності цих злочинних організацій, формулюються висновки і пропозиції для поліпшення роботи по боротьбі з транснаціональною злочинністю.

Ключові слова: організована злочинність, міжнародна злочинність, транснаціональна злочинність, злочинне угрупування.

Аннотация

Пшеничный И.В. Организованная транснациональная преступность и роль правоохранительных органов в противодействии ей. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. Национальная академия внутренних дел Украины. Киев, 2000.

Диссертация содержит комплекс вопросов теоретического и практического характера, связанных с разработкой мер по борьбе с транснациональной организованной преступностью. В роботе исследуются проблемы, возникающие в деятельности государственных и правоохранительных органов, а также международных организаций по этим вопросам, определяются и уточняются понятия организованной, международной и транснациональной преступности, характеризуются причины и условия их появления.

Автором раскрываются такие основные направления транснациональной преступности как преступный наркобизнес, кража и контрабанда автомобилей, исследованы вопросы незаконной миграции и торговли людьми, показана связь между транснациональными преступными организациями и терроризмом, изучены причины и условия, способствующие похищению, незаконному перемещению и сбыту за границу исторических и культурных ценностей, а также рассмотрены иные виды транснациональных преступлений, таких как торговля оружием, незаконный оборот химических и ядерных материалов, компьютерные преступления. На основании проведенного анализа сделан вывод о том, что практически во всех развитых странах мира организованная преступность базируется на традиционных видах противоправного промысла - криминально-комерционной деятельности, которая в дальнейшем позволяет преступникам сосредотачивать у себя значительные суммы денег и впоследствии распоряжаться ими по своему усмотрению.

В работе акцентируется внимание на том, что постоянная трансформация такого антисоциального явления как транснациональная организованная преступность приводит к постоянному обновлению ее проявлений и эти тенденции будут сохранятся и в будущем. Именно поэтому значительное место отведено исследованию международного сотрудничества как государственных структур, так и правоохранительных органов по организации борьбы с транснациональной организованной преступностью. Анализ деятельности международных организаций и прежде всего Организации Объединенных Наций, а также ее рабочих органов, созданных международным сообществом непосредственно для организации борьбы с транснациональной организованной преступностью позволил сделать вывод о том, что именно контроль за стратегией развития и распространением противоправной деятельности транснациональных организованных преступных организаций со стороны международного сообщества, является ключевым звеном в работе международных организаций и позволяет им определить степень и масштабы совместных действий по борьбе с транснациональной организованной преступностью.

В работе проанализирована деятельность государственных и правоохранительных органов Украины по борьбе с транснацональной организованной преступностью, а также действующее законодательство по этим вопросам и как следствие выработаны конкретные предложения по внесению изменений и дополнений в Уголовный кодекс, Кодекс Украины об административных правонарушениях, отдельные законы Украины, а также предложено ряд практических рекомендаций по улучшению работы правоохранительных структур Украины.

Ключевые слова: организованная преступность, международная преступность, транснациональная преступность, преступная группировка.

Annotation

Pshenichniy I.V. The organized transnational criminality and role of law enforcement authorities in the counteraction. - Manuscript.

The thesis as a manuscript for obtaining scientific degree of the candidate of jurisprudence on specialty 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal and corrective law. The National Academy of Internal Affairs of Ukraine. Kyiv, 2000.

The thesis contains a complex of issues that have theoretical and practical nature focusing on development of measures of fighting the transnational organized crime. The work given analyses some problems appeared in the activity of state and enforcement authorities as well as the international organizations concerned. Furthermore the definitions of organized, international and transnational crime are defined and clarified, reasons and preconditions of its emergence, some ways of illegal activities of such organizations are described as well as some conclusions an suggestions on the improvement of working methods of fighting the transnational crime.

Key words: organized crime, international crime, transnational crime, criminal organization.

Підписано до друку 11.01.2000 р. Формат 6084/16

Ум. Друк. Арк..1,0 Обл.-вид. Арк.. 1,0.

Наклад 100. Зам. 75

Комп'ютерно-видавничий комплекс КСУ України

Київ, вул. Банкова, 5-7. 254-08-78; 253-18-42.

Размещено на Allbest.ru