Правове регулювання праці професорсько-викладацького складу вищих закладів освіти Міністерства внутрішніх справ України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня

Кандидата юридичних наук

Правове регулювання праці професорсько-викладацького складу вищих закладів освіти міністерства внутрішніх справ України

Савченко Анатолій Олександрович

Харків - 2000

Науковий керівник: Заслужений юрист України, доктор юридичних наук, професор

Венедиктов Валентин Семенович,

Перший проректор Університету внутрішніх справ

Офіційні опоненти: Заслужений юрист України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Лазор Лідія Іванівна,

Східноукраїнський державний Університет.

Кандидат юридичних наук, доцент

Гончарова Галина Степанівна

Доцент кафедри трудового права Національної юридичної академії України ім. Я.Мудрого

Провідна установа Відділ з проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

Захист відбудеться 31 березня 2000 року о “10” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.086.03 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 310024, м.Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (310024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Досягнення ідеалів незалежної, демократичної, правової, соціальної держави потребує критичної оцінки і перегляду багатьох норм чинного законодавства. За умови пріоритетності прав, свобод та законних інтересів людини, зміст багатьох норм чинного законодавства України повинен бути змінений в напрямку посилення гарантій і захисту трудових прав працівників.

Прийняття Конституцiї України знаменує собою якiсно новий етап на шляху формування правової держави i вдосконалення дiючого законодавства про працю всіх категорій працівників. Iснуюче законодавство про проходження служби в органах внутрішніх справ в основному формувалось до внесення iстотних змiн та доповнень в законодавство про працю, до прийняття Закону України вiд 16.12.93 р. "Про державну службу", Закону України вiд 09.04.92 р "Про пенсiйне забезпечення вiйськовослужбовцiв та осiб начальницького i рядового складу органiв внутрiшнiх справ", Програми кадрового забезпечення державної служби, затвердженої Указом Президента України № 1035/95 вiд 10.11.95 р., Концепцiї розвитку системи Мiнiстерства внутрiшнiх справ, затвердженої постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 24.04.96 р. № 456, до ратифiкацiї ряду актів Мiжнародної Органiзацiї Працi.

В зв'язку з прийняттям цих та iнших нормативних актiв, сутність багатьох норм, правових iнститутiв дiючого законодавства України застарiв i на сьогоднiшнiй день не в повнiй мiрi вiдображує потреби правової регламентацiї суспiльних вiдносин, в тому числi i вiдносин, якi складаються при проходженнi державної служби в органах внутрiшнiх справ атестованими особами професорсько-викладацького складу вищих закладів освіти (ВЗО) Міністерства внутрішніх справ України.

Вiдсутнiсть чiткого правового регулювання цих вiдносин суттєво утруднює правозастосувальну практику, негативно позначається на якостi виконання державними службовцями посадових обов'язків призводить до необгрунтованого зниження рiвня правових та соцiальних гарантiй працiвникiв - осiб рядового i начальницького складу органiв внутрiшнiх справ, дублювання правових положень, що мiстяться у дiючому загальному і спеціальному законодавствi про працю.

З огляду на означене стає актуальною проблема удосконалення нормативно-правової бази, призначеної регламентувати службово-трудову діяльність професорсько-викладацького складу відомчої системи освіти Міністерства внутрішніх справ України.

Треба зазначити, що проблеми нормативно-правового забезпечення трудової діяльності працівників, зокрема викладачів національної системи освіти, завжди були предметом дослідження в юридичній науці. Це сприяло накопиченню певного методологічного матеріалу. На цю тему опубліковано значну кількість статей і монографій. Проте цього не можна сказати щодо правового регулювання праці і служби учасників навчально-виховного процесу системи освіти Міністерства внутрішніх справ. Сьогодні ж, коли відбувається кількісний і якісний розвиток відомчих установ (закладів) освіти, проблеми забезпечення належного нормативного регулювання в цій сфері стають наріжним каменем вирішення багатьох питань, пов'язаних із підготуванням висококваліфікованих спеціалістів для органів внутрішніх справ.

Дослідженню правового регулювання трудової (службово-трудової) діяльності працівників ОВС в свій час були присвячені праці таких вчених, як О.М.Бандурка, М.Й.Бару, Я.І.Безугла, П.А.Бущенко, В.С.Венедиктов, Г.П.Голосниченко, Г.С.Гончарова, В.Я.Гоц, В.В.Жернаков, П.І.Жигалкін, А.Р.Мацюк, Л.І.Лазор, О.С.Пашков, В.І.Прокопенко, О.І. Процевський та ін.

Існуючі теоретичні розробки становлять у сукупності певний науковий фундамент для подальшого аналізу й дослідження проблем нормативно-правового забезпечення праці (служби) професорсько-викладацького складу закладів освіти Міністерства внутрішніх справ України, але спеціальних монографічних і дисертаційних досліджень щодо зазначеної категорії суб'єктів правовідносин у юридичній науці сьогодні немає.

Перебудова організаційної структури всього державного апарату, проведення глобальних економічних реформ закономірно потребують ефективного правового забезпечення відповідних процесів. Це безпосередньо стосується і системи освіти Міністерства внутрішніх справ. Сьогодні вже ні в кого не викликає сумніву той факт, що з метою підвищення якості підготовки кадрів для органів внутрішніх справ необхідно:

- чітко визначити місце і роль відомчої освіти в системі національної освіти України;

- привести кількісну структуру відомчих закладів освіти у відповідність до об'єктивних потреб соціальної та юридичної практики;

- всебічно покращувати ”технологію” організації праці професорсько-викладацького складу Міністерства внутрішніх справ;

- забезпечити надійний правовий і соціальний захист учасників навчально-виховного процесу у ВЗО під час підготовки спеціалістів для органів внутрішніх справ.

Актуальність наукового пошуку зумовлена і тим, що раніше не існувало такої розгалуженої мережі відомчих навчальних закладів. Зараз, коли їх нараховується близько півтора десятка тільки у МВС України, проблеми нормативно-правового забезпечення їх функціонування не можуть залишатися надалі не вирішеними. Важливе значення в цьому аспекті має подальше удосконалення законодавства, призначеного регулювати службово-трудові правовідносини професорсько-викладацького складу цих навчальних закладів.

Важливість і складність підвищення ефективності діючої нормативної бази, що стосується праці (служби) викладачів відомчої системи освіти, розробка відповідних правових основ полягають у тому, що зазначені працівники мають достатньо специфічний правовий статус, оскільки їх діяльність безпосередньо регулюється нормами різних галузей права, а саме: законодавством про працю, адміністративним законодавством, законодавством про проходження державної служби, в тому числі і служби в органах внутрішніх справ.

Наукові дослідження в цій сфері особливо доцільні сьогодні, коли вступили в дію основні закони, що складають юридичний фундамент для вирішення питань правового регулювання службово-трудової діяльності професорсько-викладацького складу відомчих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ. Ці правові акти (Конституція України, Закон України “Про освіту”, Закон України “Про міліцію”, Закон України “Про державну службу”, Закон України “Про відпустки” тощо), безумовно, є значними кроками на шляху до забезпечення необхідної якості правового регулювання у деяких сферах народного господарства. Проте вже зараз окремі їхні положення не відповідають тим вимогам, що ставить перед ними дійсність, фактичні суспільні відносини. Тому деякі положення, що закріплені в чинному законодавстві, необхідно удосконалити, доповнити, змінити, а в деяких випадках - вилучити з урахуванням тих змін, що відбуваються в суспільстві.

Отже, актуальність роботи полягає:

- у науковій і практичній важливості дослідження маловивченої теми організації праці професорсько-викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ і визначенні перспектив щодо її подальшої розробки;

- у визначенні місця і ролі відомчої освіти в системі національної освіти України;

- у детальному дослідженні правових питань прийому на роботу (службу) осіб професорсько-викладацького складу в навчальні заклади системи Міністерства внутрішніх справ, їхнього робочого часу і часу відпочинку, порядку і процедури розірвання з ними трудового договору (контракту);

- у розробці проекту спеціального нормативного акта - Положення про правове регулювання праці (служби) осіб професорсько-викладацького складу вищих закладів освіти МВС України;

- в обгрунтуванні теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо ефективної діяльності професорсько-викладацького складу відомчої системи освіти як складової системи Міністерства внутрішніх справ і національної системи освіти України.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота безпосередньо пов'язана з планами наукових досліджень Університету внутрішніх справ і пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України. Крім цього, цей напрямок досліджень одержав своє підтвердження й у Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю, а також у Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1996 р №456.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є всебічний аналіз, розкриття суті й особливостей правового регулювання службово-трудової діяльності професорсько-викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, розробка конкретних практичних рекомендацій і наукових пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства.

Рішення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

- дослідити і чітко визначити місце і роль відомчої освіти в системі національної освіти України;

- проаналізувати загальне і спеціальне законодавство, призначене регулювати службово-трудову діяльність професорсько-викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, їх звільнення і соціально-правовий захист;

- проаналізувати специфіку правового регулювання порядку прийому на роботу осіб професорсько-викладацького складу Міністерства внутрішніх справ;

- розробити проект спеціального нормативного акта - Положення про правове регулювання праці (служби) осіб професорсько-викладацького складу вищих закладів освіти МВС України.

Методологічна і теоретична основа дослідження. Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять загальнотеоретичні і спеціальні праці вчених-правознавців, економістів, філософів, соціологів, психологів, а також закони, постанови Верховної Ради України, відомчі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України.

Під час аналізу тематичних питань використовувалися, зокрема, діалектичний, історичний, формально-логічний, структурно-функціональний, порівняльний, соціологічний та інші методи пізнання соціальних процесів і явищ, а також спеціальні юридичні методи граматичного розгляду і тлумачення правових норм.

Наукова новизна отриманих результатів. Правове регулювання службово-трудової діяльності професорсько-викладацького складу відомчої системи освіти Міністерства внутрішніх справ України вперше стало об'єктом комплексного наукового дослідження. Внаслідок цього проведений у роботі аналіз дозволив визначити і пізнати взаємодію різних правових відносин у цій сфері, запропонувати ряд дієвих рекомендацій щодо удосконалення відповідного законодавства.

На захист виносяться такі наукові і практичні результати:

1. Удосконалення системи юридичних гарантій діяльності осіб професорсько-викладацького складу у системі відомчої освіти щодо встановлення обгрунтованих співвідношень між працею, її оплатою, робочим часом і часом відпочинку, а також їхнім соціальним захистом;

2. Виходячи зі специфіки служби і праці професорсько-викладацького складу установ відомчої системи освіти, встановити застосування контрактної форми залучення до праці цих робітників у строки його укладання: на два роки; на п'ять років; не менше п'ятнадцяти років;

3. Установити такий порядок конкурсного відбору професорсько-викладацьких кадрів для вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ:

- оголошення в засобах масової інформації конкурсу на заняття вакантної посади з указівкою переліку необхідних документів, що необхідно подати протягом місяця;

- прийом документів ученим секретарем Ради вищого закладу освіти;

- вивчення спеціальною комісією (із числа членів ради) поданих документів;

- обговорення висновків спеціальної комісії на Вченій раді вищого навчального закладу;

- визначення переможця конкурсу і утвердження його протоколом ради;

- укладання із переможцем конкурсу контракту.

1. Пропозиції з удосконалення нормативно-правової бази, призначеної регулювати службово-трудову діяльність професорсько-викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ:

- норми розділу У1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за назвою "Відпустка" необхідно привести відповідно до положень Закону України "Про відпустки";

- у ст. 43 Кодексу законів про працю України зазначити, що право попередньої дачі згоди на звільнення, поряд із профспілковим органом, має також інший, уповноважений на представництво трудовим колективом, орган;

- викласти п. 1 ст.40 Кодексу законів про працю в такій редакції: “Ліквідації підприємства, установи, організації або скорочення штату ( чисельності) робітників”;

- ч.3 ст.49 Кодексу законів про працю України сформулювати в такий спосіб: Одночасно з попередженням про звільнення в зв'язку зі скороченням кількості або штату робітників, а також протягом двомісячного терміну з моменту даного попередження власник або уповноважений ним орган пропонує робітнику іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації”;

1. Викласти в Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України норми про звільнення в такій редакції: Крім підстав, передбачених Кодексом законів про працю і законом України Про державну службу, служба в органах внутрішніх справ припиняється у випадках:

а) хвороби;

б) службової невідповідності;

в) порушення дисципліни;

г) скорочення штатів;

д) переходу у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації).

Бачиться також логічним виділення підстави для звільнення - “з власного бажання” - в окремий пункт Положення з вказівкою порядку і процедури припинення службово-трудових відносин.

6. Проект спеціального нормативно-правового акта - Положення про правове регулювання праці (служби) осіб професорсько-викладацького складу вищих закладів освіти МВС України.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати можуть бути використані Міністерством внутрішніх справ, Міністерством праці і соціальної політики, Міністерством освіти, іншими суб'єктами державної влади в розробці проектів законодавчих та підзаконних актів України, призначених регулювати не тільки службово-трудову діяльність працівників відомчої системи освіти Міністерства внутрішніх справ, але і працівників різних сфер народного господарства.

Практична важливість дослідження також полягає в тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть використовуватися:

а) у науково-дослідній роботі - для подальшої розробки питань службово-трудової діяльності викладачів закладів відомчої системи освіти;

б) у правотворчості - в підготовці Положення про правове регулювання праці (служби) осіб професорсько-викладацького складу органів внутрішніх справ України;

в) у правозастосуванні - рекомендації, обгрунтовані в дисертації, мають за мету удосконалити практику застосування норм чинного законодавства про службово-трудову діяльність професорсько-викладацького складу відомчої системи освіти;

г) у навчальному процесі - положення і висновки дослідження можуть бути використані в юридичних й інших навчальних закладах в процесі вивчення законодавства про державну службу, про службу в органах внутрішніх справ, про підстави виникнення трудових правовідносин, про трудовий договір (контракт), про підстави й порядок припинення трудових (службово-трудових) правовідносин, а також в розробці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.

Як результат пошуку підготовлено і направлено в Міністерство внутрішніх справ проект Положення про правове регулювання праці (служби) осіб професорсько-викладацького складу органів внутрішніх справ України.

Отримані дисертантом результати використовуються в навчальному процесі Університету внутрішніх справ на лекціях і практичних заняттях з трудового права, а також з соціально-правового захисту працівників органів внутрішніх справ.

Апробація результатів дослідження. Апробація результатів наукового дослідження здійснювалася за допомогою видавничої, навчальної, пропагандистської роботи, шляхом розробки проектів нормативних актів і внесення пропозицій (змін) у чинне законодавство.

Найбільш важливі аспекти роботи було викладено в наукових публікаціях автора. Практичне впровадження результатів також здійснювалося шляхом участі в роботі науково-практичних конференцій.

Публікації. Основні положення і результати дисертації викладено в семи статтях, опублікованих у “Віснику Університету внутрішніх справ”, у збірниках наукових праць “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених”, у тезах науково-практичної конференції “Українознавство і гуманізація освіти” (загальним обсягом 3 друк. арк.).

Структура дисертації. Структура дисертації зумовлена метою і характером дослідження. Робота складається зі вступу , трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків - проекту Положення про правове регулювання праці (служби) осіб професорсько-викладацького складу органів внутрішніх справ України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету і завдання, його практичне значення, наукову новизну одержаних результатів. З'ясовано стан наукової розробки теми. Також указуються дані про апробацію наукових висновків і зв'язок теми дослідження з науковими програмами, планами і темами.

Перший розділ дисертаційного дослідження ”Правові питання організації праці професорсько-викладацького складу вищих закладів освіти Міністерства внутрішніх справ України” присвячено науковому обгрунтуванню тези про те, що необхідність удосконалення правового регулювання службово-трудової діяльності працівників відомчої системи освіти має об'єктивний характер, тому що викликано появою нових суспільних відносин, бурхливим розвитком мережі відповідних навчальних закладів.

Існуюча національна система освіти України знаходиться ще не в належному стані. Саме тому одним з основних напрямків становлення демократичної, правової, соціальної держави є її реформування, що дозволить зберегти необхідний потенціал і обсяг підготовки спеціалістів.

Відомча освіта Міністерства внутрішніх справ є органічною складовою державної безперервної системи освіти України. Проте, на відміну від орієнтації на підготовку спеціалістів широкого профілю, вона, насамперед, повинна здійснювати кадрове забезпечення конкретних напрямків діяльності органів внутрішніх справ.

Система освіти Міністерства внутрішніх справ України, як і національна, в цілому, характеризується сьогодні недостатньою забезпеченістю професорсько-викладацьким складом, слабкою матеріально-технічною базою, відсутністю діючих науково обгрунтованих розробок у сфері стратегії і тактики, реорганізаційних заходів щодо структурного, функціонального і технологічного аспектів. У час динамічних змін у суспільстві і в структурі злочинності на порядок денний ставиться необхідність розробки і впровадження оперативних, науково-обгрунтованих прийомів, спрямованих на удосконалення форм і методів організації навчально-виховного процесу у відомчих навчальних закладах.

Бурхливе зростання вищих навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ робить актуальними питання щодо правового і соціального захисту професорсько-викладацького складу органів внутрішніх справ, зокрема, у сфері прийому та звільнення працівників відомчих установ МВС України, їхнього відпочинку і робочого часу, а також пенсійного забезпечення цієї категорії державних службовців.

У зв'язку з тим, що викладачі вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ є одночасно державними службовцями, що проходять службу в органах внутрішніх справ, спостерігається відмінність і специфічність їхнього правового статусу щодо інших категорій працівників народного господарства.

Служба ж в органах мiлiцiї України розглядається дослiджувачем, як вид державної служби, що протiкає в вищих закладах освіти МВС та здiйснюється спецiально уповноваженими суб'єктами - особами професорсько-викладацького складу ВЗО МВС України.

Автор вiдзначає, що, в силу специфiки цiлей i задач, характеру службово-трудової функцiї осіб професорсько-викладацького складу, їх правового статусу, правове регулювання працi державних службовцiв органiв внутрiшнiх справ потребує диференцiйованого пiдходу. Але початковим, базовим рiвнем правового регулювання працi спiвробiтникiв має бути рiвень, який зафiксовано в трудовому законодавствi i, зокрема, в Кодексi законiв про працю України.

Тобто, при об'єктивно зумовленій своєрідності службово-трудового статусу професорсько-викладацького складу, правове регулювання їх трудової діяльності не повинно мати принципових відмінностей. Нормативне забезпечення їх праці повинно носити системно-узгоджений характер і бути цілком ”очищеним” від суперечностей, неузгодженості між загальними і спеціальними нормами.

Розглядаючи дiюче трудове законодавство України, практику його застосування, використовуючи науковi працi таких авторiв як П.А. Бущенко, В.С. Венедиктов, Г.С. Гончарова, В.В. Жернаков, Р.З. Лiвшиц, А.А. Фатуєв, В.I. Нiкітинський, М. Стадник, К.Н. Гусов, В.А. Сафонов та iнших, дисертант звертає увагу на те, що диференцiацiя правового регулювання працi цієї категорії держслужбовців повинна здiйснюватись, як правило, в сторону пiдвищення рiвня гарантiй слубово-трудових прав останнiх.

Автором поставлено i дослiджено питання про галузеву приналежнiсть, правову природу норм, що регулюють вiдносини, якi складаються при проходженнi державної служби професорсько-викладацьким складом ВЗО МВС України.

Однi вченi (Ю.Н. Старiлов, Ю.М. Козлов, С.С. Студенікін) дотримуються позицiї адмiнiстративно-правового регулювання статусу державних службовцiв. З цим дисертант не погоджується, вказуючи, що ці відносини регламентуються нормами законодавства про працю шляхом диференцiацiї правового регулювання працi різних категрій службовцiв. До того ж, такий пiдхiд протирiчить концепцiї широкої сфери дiї трудового законодавства, яку подiляє бiльшiсть вчених (В.С. Венедиктов, П.І. Жигалкін, Л.І. Лазор, В.I. Нiкитинський, В.I. Прокопенко та iншi). Дисертант стверджує, що кардинальна задача кодифiкацiї трудового законодавства вбачається в унiфiкацiї останнього, усуненнi невиправданих вiдмiнностей в правовому положеннi працiвникiв. На пiдставi цього автор приходить до висновку, що норми, якi регламентують працю осіб професорсько-викладацького складу ВЗО МВС України, мають трудоправову природу, а їх службово-трудова діяльність повинна розглядатися як особливий вид трудової дiяльностi.

В роботi теоретично обгрунтовано та доведено, що службово-трудовi вiдносини цієї категорії працiвникiв органів внутрішніх справ виникають на пiдставi трудового договору (контракту про службу) i реалiзуються в його рамках. I саме через трудовий договiр (контракт) на цю категорiю працiвникiв поширюються загальнi норми законодавства про працю. Правова характеристика службово-трудових вiдносин професорсько-викладацького складу ВЗО МВС України потребує комплексного пiдходу.

В другому розділі дисертації ”Робочий час і час відпочинку професорсько-викладацького складу вищих закладів освіти Міністерства внутрішніх справ” указується, що важливе значення в правовому регулюванні праці професорсько-викладацького корпусу відомчої системи освіти має правове регулювання їхнього робочого часу як кількісного виміру відповідного трудового процесу.

Розглядаючи точки зору рiзних дослiдникiв (Л.Я. Гінцбург, І.П. Козинцев, Ф.М. Левіант, Р.З. Лівшиц, Г.К. Москаленко, В.І. Нікітинский, А.Є. Пашерстник, І.Н. Попов-Черкасов, О.І. Процевский, Л.А. Савенко та ін.), дисертант приходить до висновку, що в літературі нема єдиної точки зору стосовно визначення суспільно-юридичного змісту поняття робочий час.

Підкреслюючи цю обставину та те, що і в законодавстві про працю також відсутня легальна дефініція робочого часу, здобувач робить висновок про те, що це призводить до певних труднощів на практиці.

Автор пропонує власне визначення робочого часу як часу, встановленого законом або угодою між власником або уповноваженим ним органом і профспілковим органом, а також сторонами трудового договору на основі закону, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку зобов'язаний виконувати свою трудову функцію.

В роботі здобувач не поділяє точку зору тих вчених, які вважають, що своєрідність нормованного робочого дня виключає можливість застосування по відношенню до осіб професорсько-викладацького складу звичайного поняття понадурочних робіт (Л.Я. Гінцург та ін.). Дисертант аргументовано доводить, що нормування робочого дня для професорсько-викладацького складу системи вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ не може виключати застосування поняття надурочних робіт та правових наслідків їх застосування.

У цьому контексті він не погоджується з позицією деяких вчених по те, що для цієї категорії працівників необхідно встановити взагалі ненормований робочий день. Спроектувавши такі положення на можливі фактичні відношення, автор переконливо доводить хибність такого підходу. Якщо ненормований робочий день для професорсько-викладацького корпусу буде визнано офіційно, то це призведе до значної “переобтяженості” працівників освіти - осіб професорсько-викладацького складу ВЗО МВС України, буде порушувати їх суб'єктивні права та інтереси, насамперед, конституційне право на відпочинок.

Дисертант, ретельно вивчивши спеціальну літературу та нормативну базу щодо правового регулювання часу відпочинку, зауважує, що універсального визначення часу відпочинку не існує. Різні автори (В.І. Прокопенко, О.М. Курінний та ін.) по різному розглядають цю категорію трудового права. Це, вважає здобувач, ще раз свідчить про складність досліджуванної тематики та багатогранність самої дефініції поняття часу відпочинку.

Окрема увагу приділяється в дисертації дослідженню такого виду часу відпочинку як відпустка. Автор, детально аналізуючи праці таких вчених як В.М. Толкунова, К.М. Гусов, В.Г. Малов, Т.М. Додіна та ряду інших, виділяє ряд суттєвих ознак відпустки й робить висновок, що відпустка - це вид часу відпочинку, який обчислюється в календарних днях та встановлюється в нормативно-правовому порядку або угодою сторін.

Разом з цим, проаналізувавши чинне законодавство про відпустки, дисертант вважає, що воно потребує удосконалення, зокрема, щодо приведення змісту спеціальних відомчих норм про час відпочинку осіб професорсько-викладацького складу ВЗО МВС України у відповідність до норм загального характеру. Висловлює ряд пропозицій, реалізація яких буде сприяти більш узгодженому й ефективному регулюванню відповідних суспільних відносин та буде гарантувати на практиці коституційне право на відпочинок атестованих працівників відомчих закладів освіти.

У третьому розділі дисертації ”Порядок і процедура розірвання трудового договору з професорсько-викладацьким складом“ вказується, що припинення службово-трудових правовідносин із працівниками освіти відомчої системи освіти Міністерства внутрішніх справ України здійснюється на таких же підставах, що й працівників виробничої сфери. Водночас спеціальне законодавство про службу в органах внутрішніх справ передбачає і додаткові підстави припинення трудового договору (контракту), що повинні складати органічну частину (як доповнення) переліку підстав звільнення, передбаченого відповідним законодавством про працю. Досить важливим, з огляду на це, є дослідження безпосередньо такої підстави виникнення та припинення службово-трудових правовідносин осіб професорсько-викладацького складу ВЗО МВС України як контракт про службу.

За основу такого аналізу дисертант взяв як легальне визначення контракту та його спiввiдношення з трудовим договором (ст.21 КЗпП України), так і наукові підходи, які знайшли своє теоретичне обгрунтування в працях таких авторiв, як В.С. Венедиктов, С.М. Прилипко, О. Хусточкiна, В.Г. Ротань, I.В. Черткова, В.Д. Шахов, Т.В. Кашанiна, В.А. Дозорцев, Є.М. Акопова, В.Н. Гудiмов, В.А. Глозман та багатьох iнших. Шляхом детального аналiзу умов розкривається змiст контракту про службу. Звертається увага на особливий характер спiввiдношення обов'язкових безпосереднiх умов контракту та додаткових; ступiнь iндивiдуалiзацiї умов контракту про службу та сферу його застосування; особливостi суб'єктного складу та ряд iнших специфiчних ознак останнього.

Дисертант, приймаючи до уваги, що контракт в силу строкового характеру призводить на практицi до значного погiршення правового стану найманого працiвника (А.В. Ярхо, В.В. Глазирiн, Б.А. Шеломов, К.М. Гусов, Л.Ю. Бугров, В.I. Нiкітинський, О.М. Курiнний та iн.) та те, що контракт, як найбiльш "гнучка форма" (С.В. Катрiч, С.М. Прилипко) трудового договору, вважає, що він має укладатися: з висококвалiфiкованими спецiалiстами, враховуючи їх iндивiдуальнi здiбностi й професiйнi навички, а також з метою забезпечення умов для проявлення iнiцiативностi, пiдвищення взаємної вiдповiдальностi сторiн, правової та соцiальної захищеності працiвників (В.С. Венедиктов та ін.).

Автор, зважаючи, що чинним законодавством працівників органів внутрішніх справ віднесено до категорії державних службовців, на професорсько-викладацький корпус відомчих навчальних закладів поширюється (з деякими винятками й особливостями) перелік підстав припинення службово-трудових відносин, передбачених законом про державну службу.

Проаналізувавши чинне законодавство в сфері порядку (процедури) і підстав звільнення працівників освіти у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, досліджувач зазначає, що воно характеризується неузгодженістю й розпорошеністю нормативних розпоряджень в різних загальних, локальних і відомчих правових актах. Як наслідок, упорядкування правового регулювання в цій сфері, зазначає автор, можливе тільки шляхом розробки і прийняття спеціального нормативного акта-положення про правове регулювання праці (служби) осіб професорсько-викладацького складу органів внутрішніх справ.

Упорядковуючи перелік основ припинення службово-трудових відносин професорсько-викладацького складу системи освіти Міністерства внутрішніх справ і розробляючи порядок (процедуру) їхнього звільнення, необхідно керуватися аксіомою теорії права, яка свідчить, що спеціальні правові акти призначені доповнювати, деталізувати загальне законодавство. Саме тому всі загальні підстави звільнення повинні бути зазначені в Кодексі законів про працю України, а додаткові - в спеціальному законодавстві.

ВИСНОВКИ

У процесі дисертаційного дослідження проблем правового регулювання службово-трудових відносин професорсько-викладацького складу відомчої системи освіти Міністерства внутрішніх справ України виділено і виконано такі теоретичні й практичні завдання:

1. Національна освіта України знаходиться ще не у незадовільному стані. Для збереження потенціалу й обсягу підготовки спеціалістів у всіх сферах народного господарства, підвищення якості їхнього освітнього рівня необхідно реформувати не тільки національну систему освіти в цілому, але й її відомчи підсистеми.

2. Відомча освіта Міністерства внутрішніх справ є органічною частиною державної безперервної системи освіти України. Проте, на відміну від орієнтації на підготовку спеціалістів широкого профілю, вона повинна бути спрямована на високопрофесійне кадрове забезпечення конкретних напрямків діяльності органів внутрішніх справ.

3. Зростання кількості вищих навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ поставило на порядок денний питання правового й соціального захисту їхнього професорсько-викладацького складу. За всієї об'єктивно зумовленої специфічності правового статусу цієї категорії працівників регулювання їхньої службово-трудової діяльності не повинно мати принципових відмінностей порівняно з викладачами цивільних навчальних закладів. Нормативно-правове забезпечення діяльності зазначених категорій працівників повинно мати системно-узгоджений характер і цілком усувати будь-яку можливість для появи суперечностей між загальними і спеціальними нормами.

4. Досягнення кінцевої мети - побудова стрункої і логічної системи правового регулювання службово-трудових відносин професорсько-викладацького складу відомчої системи освіти - можливе тільки у випадку правильного визначення відповідного юридичного інструментарію і предметної розробки деяких недостатньо досліджених аспектів регулювання їхньої діяльності, зокрема, підстав для виникнення службово-трудових правовідносин, робочого часу і часу відпочинку зазначеної категорії працівників, порядку і процедури розірвання з ними трудового договору (контракту).

5. Враховуючи, що чинним законодавством передбачена безальтернативна контрактна форма притягнення до роботи працівників органів системи Міністерства внутрішніх справ, а сучасна практика не відповідає цьому розпорядженню, було розроблено дієвий механізм упровадження такої форми у відповідні суспільно-правові відносини.

6. Наслідком обгрунтування тези про конкурсний порядок, як найбільш ефективну форму заміщення посад професорсько-викладацького складу відомчої системи освіти, стала розробка юридичної процедури відповідного конкурсного відбору.

7. Виходячи з того, що якість підготовки спеціалістів, у тому числі і для органів внутрішніх справ, знаходиться в прямій залежності від ефективності роботи викладачів, було доведено, що найбільш плідною є праця тих, для кого даний заклад освіти є місцем основної роботи. Саме тому ступінь забезпеченості відомчих закладів штатними викладачами є важливим чинником у якісній підготовці спеціалістів.

8. Послідовний розгляд правового регулювання службово-трудової діяльності професорсько-викладацького корпусу відомчих закладів освіти зумовив висування цілого ряду пропозицій щодо удосконалення чинного загального, локального й відомчого нормативно-правового забезпечення, особливо в сфері прийому і звільнення цієї категорії працівників освіти, їхнього робочого часу і часу відпочинку, а також соціально-правового захисту.

9. Системне цивілізоване упорядкування правого регулювання службово-трудових відносин професорсько-викладацького складу вищих закладів освіти Міністерства внутрішніх справ можливе тільки у випадку розроблення спеціального нормативного акта - Положення про правове регулювання праці (служби) осіб професорсько-викладацького складу вищих закладів освіти МВС України.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

освіта вищий заклад регулювання

1. Савченко А.О. Сторони і зміст трудового договору // Українознавство і гуманізація освіти. - Дніпропетровськ: ДДУ, - 1993. - ч.ІУ. - С. 129-130.

2. Савченко А.О. Проблеми удосконалення правового регулювання робочого часу та часу відпочинку викладачів вузів системи МВС України // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Зб.наук.праць. - 1997. - Вип.3, 4. - С.294 - 299.

3. Савченко А.О. До питання про правове регулювання робочого часу викладачів у навчальних закладах системи МВС // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1999. - Вип. 7\2. - С.254-257.

4. Савченко А.О., Венедиктова В.М.. Деякі правові питання прийому на роботу (службу) осіб професорсько-викладацького складу закладів освіти МВС України // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Зб. наук. праць, 1999. - Вип. 5. - С.89-94.

5. Савченко А.О.. Контракт як юридична форма соціально-правового захисту працівників органів внутрішніх справ у службово-трудових відносинах // Вісник Університету внутрішніх справ. Х., 1999. - Вип. 8. - Харків. - 1999. - С. 315 - 318.

6. Савченко А.О. Місце і роль відомчої освіти в системі національної освіти України // Вісник Університету внутрішніх справ. - Х., 1999. - Вип. 9.- с. 55-57.

7. Савченко А.О. Деякі проблеми регулювання робочого часу і часу відпочинку викладачів вузів системи МВС // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Збірник наукових праць. - 1999. - с. 76-78.

АНОТАЦІЇ

Савченко А.О. Правове регулювання праці професорсько-викладацького складу вищих закладів освіти Міністерства внутрішніх справ України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05. - трудове право; право соціального забезпечення. - Національна юридична академія ім. Я.Мудрого, Харків, 2000.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретичних і практичних питань правового регулювання службово-трудової діяльності професорсько-викладацького складу системи освіти Міністерства внутрішніх справ. Особлива увага звертається на обгрунтування місця й ролі відомчої освіти в системі національної освіти. Отож, відомча освіта Міністерства внутрішніх справ бачиться як невід'ємна складова єдиної державної безперервної освітянської системи України. Але, на відміну від орієнтації на підготовку спеціалістів широкого профілю, вона передусім повинна бути спрямована на якісне кадрове забезпечення конкретних напрямків функціонування органів внутрішніх справ.

Розширення мережі вищих закладів освіти системи Міністерства внутрішніх справ зробило актуальними питання правового захисту та соціального забезпечення їх професорсько-викладацького складу.

Системне дослідження чинного нормативно-правового забезпечення діяльності професорсько-викладацького складу органів внутрішніх справ України дозволило висунути низку дієвих пропозицій щодо його удосконалення, зокрема, у сфері прийняття та звільнення означеної категорії працівників, їх робочого часу і часу відпочинку.

У зв'язку із специфікою службово-трудової діяльності працівників відомчої системи освіти Міністерства внутрішніх справ було розроблено проект спеціального нормативного акту - Положення про правове регулювання праці (служби) осіб професорсько-викладацького складу органів внутрішніх справ України.

Ключові слова: правове регулювання, професорсько-викладацький склад, відомча система освіти, службово-трудова діяльність.

Савченко А.А. Правовое регулирование труда профессорско-преподавательского состава высших заведений образования Министерства внутренних дел Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05. - трудовое право; право социального обеспечения. - Национальная юридическая академия им. Ярослава Мудрого, Харьков, 2000.

Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических и практических вопросов правового регулирования служебно-трудовой деятельности профессорско-преподавательского состава системы образования Министерства внутренних дел. Особое внимание обращается на обоснование места и роли ведомственного образования в системе национального образования, а также места и роли профессорско-преподавательского состава ведомственных заведений образования в этой системе. Таким образом, ведомственное образование Министерства внутренних дел представляется как неотъемлемая составляющая единой государственной непрерывной системы образования Украины. Но, в отличие от ориентации на подготовку специалистов широкого профилю, она прежде всего должна быть направлена на качественное кадровое обеспечение конкретных направлений функционирования органов внутренних дел.

Расширение сети высших учебных заведений системы Министерства внутренних дел сделало актуальными вопрос правовой защиты и социального обеспечения профессорско-преподавательского состава.

Системное исследование действующего нормативно-правового обеспечения деятельности профессорско-преподавательского состава органов внутренних дел Украины позволило выдвинуть ряд действенных предложений относительно его усовершенствования, в частности, в сфере принятия и увольнения обозначенной категории работников, их рабочего времени и времени отдыха, а также социально-правовой защиты.

В связи со спецификой служебно-трудовой деятельности работников ведомственной системы образования Министерства внутренних дел был разработан проект специального нормативного акта - Положение о правовом регулировании труда (службы) лиц профессорско-преподавательского состава высших заведений образования МВД Украины, в котором нашли отражение и важнейшие научно-обоснованные и практически аргументированные предложения автора.

Ключевые слова: правовое регулирование, профессорско-преподавательский состав, ведомственная система образования, служебно-трудовая деятельность.

Mr. Anatoly A. Savchenko. Legal Regulation of labour of the teaching staff of higher educational institutions of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for the degree of the Candidate of Law in Specialty 12.00.05. - Employment Law; Social Law. - National Yaroslav the Wise Law Academy of Ukraine, Kharkov, 2000.

The dissertation deals with a complex research of theoretical and practical problems of legal regulation of labour of the teaching staff of higher educational institutions of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. Comprehensive Research of the current normative and legal system of support of the activities of the teaching staff of the law enforcement bodies of Ukraine made it possible to put forward a number of effective suggestions on its improvement, and in the sphere of the staff employment and dismissal from work, working hours and leisure.

Key words: legal regulation, departmental system of education, official and employment activites, teaching staff.

Размещено на Allbest.ru

...