Захист від незаконного втручання в діяльність суб’єктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ПРАВ СУБЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Не добросовісна конкуренція як спосіб впливу на господарську діяльність підприємства

1.2 Комплексна характеристика рейдерства, як не законного впливу на підприємницьку діяльність

РОЗДІЛ 2. ЗАХИСТ ПРАВ СУБЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИ НЕЗАКОННОМУ ВТРУЧАННІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

2.1. Загальна характеристика захисту прав підприємців від незаконного втручання органів державної влади

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ПІДПРИЄМЦІВ

3.1 Способи і механізми захисту прав і законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності. Цивільно-правовий захист

3.2 Кримінально-правовий, адміністративно-правовий та нотаріальний захист прав і законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

На сьогоднішній момент залишається відкритим питання захисту від незаконного втручання в діяльність суб'єктів, поглинання малого бізнесу великим шляхом рейдерства або нечесною конкуренцією.

Актуальність теми дослідження. Актуальність теми курсової роботи визначена необхідністю більш глибокого розгляду цієї теми. Дана тема є достатньо актуальною не лише в Україні, а й в багатьох країнах що межують з нашою. У наш час заснувати мале підприємство та розвити його до великого це достатньо великий шлях, який потребує захисту прав суб'єктів від посягання на їх діяльність та інтереси в плані бізнесу.

Статус наукової розробки. Досліджували та працювали з даною темою такі науковці як Лазарев Б. М. та інші.

Мета і завдання курсової роботи. Курсова робота присвячена з'ясуванню і всебічному розкриттю в повному обсязі питання захисту суб'єктів від втручання у їх інтереси та справи що стосуються їх підприємств, бізнесу, іншого.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

· З'ясувати якими способами можуть бути порушені права та інтереси суб'єктів;

· Визначити якими способами права та інтереси суб'єктів можуть бути захищені;

· Визначити шляхи забезпечення захисту прав суб'єктів (підприємців);

· Ким можуть бути забезпечений захист прав суб'єктів.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження виступають суб'єкти в справи яких втручаються інші, поглинання більшими підприємствами малих нечесними способами. Та способи захисту від даних проблем.

Предметом виступає захист підприємців від незаконного втручання, а саме ким і при яких обставинах надається захист та вирішуються питанні подібного змісту.

Методи дослідження. В основу методології курсової роботи покладені такі загальнонаукові та спеціальні методи: узагальнення, спостереження, аналізу, синтезу.

Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 36 сторінок.

втручання незаконний рейдерство підприємницький

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ПРАВ СУБЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Не добросовісна конкуренція як спосіб впливу на господарську діяльність підприємства

У сьогоденні підприємства та їх власники стикаються з такою проблемою, коли малі підприємства захоплюють великі та більш розвинені. Ця проблема існувала ще з початку перших підприємств. Існує багато способів щоб знищити або ж захопити бізнес конкурента. Одним із видів є недобросовісна конкуренція.

Конкуренція (лат. concurere - зіштовхуюсь) - економічне суперництво і боротьба між приватними і колективними товаровиробниками та продавцями товарів і послуг за якнайвигідніші умови їх виробництва і збуту, за привласнення найбільших прибутків, в процесі якого стихійно регулюються пропорції суспільного виробництва[17].

Визначення поняття "недобросовісної конкуренції" наведено у ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", згідно з якою недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Дії, що визнаються недобросовісною конкуренцією, можуть бути поєднані у три основні групи дій:

1 - неправомірне використання ділової репутації підприємців;

2 - створення перешкод у конкуренції;

3 - незаконний збір, розголошення та використання комерційної таємниці.

Неправомірне використання ділової репутації включає в себе:

- неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;

- неправомірне використання товару іншого виробника;

- копіювання зовнішнього вигляду виробу;

- порівняльна реклама.

Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки - це використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів та послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назви літературних, художніх творів, періодичних видань, зазначення надходження товарів, що зможе привести до змішування з діяльністю іншого підприємця, який має пріоритет на їх використання.

Неправомірним використанням товару іншого виробника є введення в господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

Копіювання зовнішнього вигляду виробу - це відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого підприємця і введення його в господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може привести до змішування з діяльністю іншого підприємця.

Порівняльна реклама - це така реклама, яка містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого підприємця. Не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є об'єктивними, достовірними, корисними для інформування споживачів.

Дискредитацією підприємця є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю господарюючого суб'єкта (підприємця), які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації підприємця.

До дискредитації можна віднести такі дії:

1. Купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом. Купівлею-продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг із примусовим асортиментом є купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних споживачу або контрагенту.

2. Схилення до бойкоту підприємця. Схиленням до бойкоту підприємця вважається спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних зв'язків із цим підприємцем.

3. Схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника). Схиленням постачальника до дискримінації покупця (замовника) є спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником) без достатніх на те підстав.

4. Схилення підприємця до розірвання договору з конкурентом. Схиленням підприємця до розірвання договору з конкурентом іншого підприємця є вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання підприємця - учасника договору до невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування підприємцю - учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.

5. Підкуп працівника постачальника. Підкуп працівника постачальника - це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов'язків, що випливають з укладеного чи пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником).

До працівника постачальника прирівнюється й інша особа, яка згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені постачальника про поставку товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов'язана з ним.

6. Підкуп працівника покупця (замовника). Підкуп працівника покупця (замовника) - це надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником покупця (замовника) службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником.

До працівника покупця прирівнюється й інша особа, яка згідно зі своїми повноваженнями приймає рішення від імені покупця про придбання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов'язана з ним.

7. Досягнення неправомірних переваг у конкуренції. Досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання таких стосовно іншого підприємця шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджено рішенням державного органу, наділеного відповідною компетенцією.

Третім видом дій, що визнаються законодавством недобросовісною конкуренцією є незаконний збір, розголошення та використання комерційної таємниці.

Незаконний збір комерційної таємниці - це добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди підприємцю.

Розголошення комерційної таємниці - є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди підприємцю.

Неправомірне використання комерційної таємниці - це впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

Недобросовісна конкуренція тягне за собою накладання Антимонопольним комітетом штрафів, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність.

Вчинення господарюючими суб'єктами - юридичними особами та їх об'єднаннями таких дій, як недобросовісна конкуренція тягне за собою накладання на них штрафів у розмірі до 3% виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг господарюючого суб'єкта за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Якщо обчислення виручки неможливе або вона відсутня, то штраф накладається у розмірі до 5 000 (п'яти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення таких дій, як недобросовісна конкуренція юридичними особами, їх об'єднаннями та об'єднаннями громадян, що не є господарюючими суб'єктами, тягне накладання штрафів у розмірі до 2 000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Якщо такі дії вчиняються громадянами, що не є підприємцями, у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб, то це тягне накладення адміністративного стягнення згідно із законодавством.

Порушник, на якого накладено штраф, сплачує його у тридцятиденний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, якщо інше не визначено цим рішенням. За кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1% (одного відсотка) від суми штрафу.

У разі відмови від сплати штрафу Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення стягують штраф та пеню у судовому порядку.

Якщо буде встановлений факт неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, або факту копіювання виробів заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету, його територіальних відділень із заявою про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого підприємця як у виробника, так і у продавця, у разі коли можливість змішування з діяльністю іншого підприємця не може бути усунена іншим шляхом.

1.2 Комплексна характеристика рейдерства як незаконного впливу на підприємницьку діяльність

Рейдерство (від англ. Raid, набіг, або raider, нальотчик) - недружнє (в Україні зазвичай силове) поглинання підприємства проти волі його власників, що мають переважне становище в даному підприємстві, та / або його керівника. Захоплення бізнесу шляхом рейдерства називають «рейдерським захопленням». До рейдерської діяльності також відносять корпоративний шантаж («гринмейл»)[16].

Парламент зробив перший крок до того, щоб підприємці могли обходитися без печаток. Це має не лише спростити відкриття власної справи, а й, хоч як це парадоксально, захистити бізнес від рейдерських захоплень

Аби переконати нардепів підтримати відповідний законопроект, голова Держпідприємництва Михайло Бродський навіть поділився власним досвідом незаконного отримання печатки.

Вимога спрощення

«Майже в усіх країнах світу, крім Північної Кореї та Білорусі, відмовилися від обов'язкового застосування печаток», -- пояснював необхідність змін під час розгляду документа в сесійні залі М.Бродський. При цьому, за його словами, спрощення відкриття бізнесу -- далеко не єдина перевага відмови від печаток.

За словами очільника Держпідприємництва, правоохоронні та податкові органи вже давно визнали факт легкості підроблення будь-якої печатки. За таких обставин вона не може гарантувати безпеку підприємства. «Всі ми знаємо, що у ХХІ ст. нема ніяких проб­лем підробити печатку. Я по Інтернету замовив печатку з Білорусі, $41, і по пошті вона прийшла», -- розповів про власний експеримент М.Бродський. Тому, переконаний ініціатор змін, тільки особистий підпис може захистити бізнес.

«Щодо того прикладу, який навів пан Бродський, міліція мала б відразу відкрити кримінальну справу», -- відреагувала на історію нардеп від ВО «Батьківщина», голова Комітету ВР з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики Олександра Кужель. При цьому, за її словами, головна проблема, через яку в країні діють рейдери, -- це підроблення печаток. О.Кужель наголосила, що всі цивілізовані країни давно дали можливість власнику самому вирішувати, яким чином він веде бізнес і чи потрібна йому печатка. Аби спростити життя бізнесу, у законодавстві пропонується встановити, що юридична особа «може мати печатку», але не зобов'язана.

Недостатність зрушень

Разом з тим пропозиції викликали й критичні зауваження деяких парламентарів. «Ми, безумовно, підтримаємо цей проект за основу, тому що там є малесенький крок назустріч підприємцям. Але мене обурює, коли Уряд представляє цей малесенький крок як якусь панацею чи як якийсь великий крок у боротьбі за покращення бізнес-клімату», -- відзначила представниця фракції ВО «Батьківщина» у Верховній Раді Ксенія Ляпіна. На її думку, якщо сьогодні підроблюють печатки, то завтра так само підроблюватимуть підписи, а тому проблема захоплення підприємств не в цьому. Парламентар наголосила, що справжня проблема рейдерства -- у продажних правоохоронцях, суддях та експертизах.

«Однак і триматися за печатки я так само не бачу ніякої потреби. Тому що хочу нагадати, що 2 млн фізичних осіб -- підприємців із самого початку свого існування працюють без обов'язкової вимоги мати печатки. І, як ми бачимо, ніякої великої різниці в проблемах приватних підприємців чи приватних підприємств, які працюють з печаткою, на сьогоднішній день насправді немає», -- відзначила К.Ляпіна.

Інші зауваження до проекту виявились у ВО «Свобода». Його представник Олександр Мирний звернув увагу на те, що наразі відповідальність за підроблення печатки й підпису нерівнозначна. Як наслідок, переконаний нардеп, відміна печаток може підштовхнути рейдерів до підроблення всіх інших засобів ідентифікації суб'єкта підприємницької діяльності. Тому, на думку законодавця, слід посилити відповідальність за підроблення підписів.

«Цей проект ми мусимо приймати в контексті попередньо прийнятих законів і змін, тоді він звучатиме абсолютно правильно. А зараз, відмінивши, наприклад, печатки, ми відкриваємо можливість для зловживань», -- наголосив О.Мирний.

На захист ініціативи виступив «регіонал» Віталій Журавський. Він визнав, що вирішуються далеко не всі проблеми, але, на його думку, якщо здійснюються конкретні кроки для поліпшення бізнес-клімату, це треба вітати. До того ж парламентар наголосив, що висловлені зауваження можна врахувати під час підготовки документа до другого читання.

Проте ці слова не переконали «свободівців» -вони стали єдиними, хто не дав за ініціативу жодного голосу. Загалом же проект підтримало 307 нардепів. М.Бродський висловив жаль з приводу того, що за проект не голосували в цілому, але народні посланці вирішили ще деякий час над ним попрацювати. Хоча навряд чи суттєвих змін зазнають ключові положення [13].

РОЗДІЛ 2. ЗАХИСТ ПРАВ СУБЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИ НЕ ЗАКОННОМУ ВТРУЧАННІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

2.1 Загальна характеристика захисту прав підприємців від незаконного втручання в їх діяльність державних органів та їх актами

Захист підприємців від втручання в їх діяльність державних органів має конституційну основу. Відповідно до ст. 55 Конституції України "кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб". "Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень" (ст. 56 Конституції України).

Одним із важливих і поширених засобів захисту прав суб'єктів підприємницької діяльності є визнання судом виданого державним або іншим органом незаконного акта недійсним (повністю або в частині). Практика фіксує помітне зростання кількості справ про визнання недійсними актів ненормативного характеру, прийнятих міністерствами, відомствами і комітетами, обласними та районними радами і т. д.

В ч. 4 ст. 15 Закону України "Про підприємництво" вказано, що у разі видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним. Засобом захисту прав підприємців є не сама можливість звернутися до суду з такою заявою, а результат її задоволення, тобто визнання недійсним незаконного акта. Тому доцільно було б перед бачити в Законі України "Про підприємництво" визнання недійсним акта державного або іншого органу, що порушує права підприємців, як засобу захисту їх прав. У науковій адміністративній літературі акт державного управління звичайно визначається як дія, спрямована на встановлення або зміну правил поведінки, на виникнення, зміну або припинення правовідносин у сфері управління, як одностороннє владне волевиявлення, одностороннє веління. Щоб суд визнав не « дійсними акти державного або іншого органу, вони мають бути неправомірними, порушувати права і законні інтереси підприємців та ненормативними (адресованими конкретним особам або групам осіб, тобто індивідуальними) [8, 9].

Як випливає із закону, підставою застосування цього засобу захисту є видання державним або іншим органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам законодавства. Оскільки це дві самостійні підстави, то може бути визнаний недійсним той акт, який відповідає вимогам законодавства, але прийнятий з перевищенням компетенції відповідного органу, так і, навпаки, прийнятий у межах його компетенції, але такий, що суперечить законодавству.

Перевищення компетенції державного органу означає видання ним акта поза його компетенцією. Порушення актом державного органу вимоги законодавства - це суперечливість законодавству прийнятого акта за його змістом, формою, порядком і строкам прийняття.

Неправомірні акти державних органів, що зачіпають права підприємців, порушують дві заборони, встановлені Законом України "Про підприємництво". Перша - загальна заборона, встановлена в ч. З ст. 15 цього закону: "втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів по здійсненню контролю за діяльністю підприємців". Друга - спеціальна заборона, сформульована в ч. 4 ст. 15: "не допускається прийняття державними органами актів, які визначають привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однієї з форм власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності". Визнання недійсним не відповідного законові акта органу державного управління або місцевого органу державної влади за позовом власника або особи, права якої щодо володіння, користування або розпорядження належним їй майном порушені виданням такого акта.

У літературі відзначалося, що акти органів виконавчої влади повинні надати максимальної свободи господарюючим суб'єктам самостійно приймати рішення і нести за них [7].

Зокрема, реалізація прав суб'єктів підприємницької діяльності забезпечується обов'язком державних органів утримуватися від провадження дій, що перешкоджають підприємцеві здійснювати своє право в рамках закону. Тому при порушенні державними органами цього обов'язку їх незаконні акти визнаються недійсними.

Цей засіб захисту може застосовуватися як єдиний (коли для захисту прав підприємців досить визнати акт недійсним) або поєднуватися з іншими засобами захисту і відповідальності. Так, визнання недійсним акта державного або іншого органу може поєднуватися із застосуванням передбаченого ч. 6 ст. 15 Закону України "Про підприємництво" міри відповідальності - стягнення судом або арбітражним судом за позовом підприємця збитків, завданих йому внаслідок виконання вказівок державних чи інших органів або їх службових осіб, що призвели до порушення прав підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами чи їх службовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо підприємця. Збитки, завдані громадянам, організаціям та іншим особам у результаті видання не відповідних законові актів органів державного управління або місцевих органів державної влади, підлягають відшкодуванню в повному обсязі, включаючи і неодержані доходи, за рахунок коштів, які є в розпорядженні відповідного органу влади або управління.

Нерідко у практиці поєднується вимога про визнання недійсними актів державних органів з позовом про повернення (зворотне стягнення) не обґрунтоване списаних цими органами в безспірному порядку сум. Суб'єкти підприємницької діяльності звертаються до арбітражного суду з позовами про повернення з бюджету незаконно списаних штрафів, інших санкцій, недоїмок з податків та інших обов'язкових платежів до бюджету. Повернення з бюджету коштів, списаних органами, які здійснюють контрольні функції, у безспірному порядку з порушенням вимог законодавства, як засіб захисту прав підприємців не передбачений у Законі України "Про підприємництво". Вважаємо за необхідне вказати безпосередньо в законі на можливість застосування цього засобу захисту підприємцями при порушенні їхніх прав незаконними актами державних та інших органів, а також можливість поєднання його з іншими засобами захисту підприємців [6].

Право на підприємницьку діяльність включає можливість захисту від неправомірних дій як інших підприємців, так і з боку держави в особі її органів, у тому числі право на оскарження їхньої діяльності, що обмежує це право. Захист підприємців від втручання в їхню діяльність державних органів має конституційну основу. Відповідно до ст. 55 Конституції України “кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб ”. «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень» (ст. 56 Конституції України.). Останнім часом зростає тенденція збільшення звернень до судових органів суб'єктів підприємницької діяльності для захисту своїх інтересів.

Згідно з ч.7 ст.19 Господарського кодексу України дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч.7 ст.23 Господарського кодексу України спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

Згідно зі ст.20 Господарського кодексу України одним із засобів захисту прав суб'єктів господарювання є визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Одним з важливих і розповсюджених засобів захисту прав суб'єктів підприємницької діяльності є визнання судом виданого державним або іншим органом незаконного акта недійсним (повністю або в частині).

Перевищення компетенції державного органу означає видання ним акта поза його компетенцією. Порушення актом державного органу вимог законодавства - це суперечливість законодавству прийнятого акта за його змістом, формою, порядком і строками прийняття.

Неправомірні акти державних органів, що зачіпають права підприємців, порушують дві заборони, встановлені Господарським кодексом України. Перша - заборона, встановлена в ч.5 ст.19 Господарського кодексу. Згідно з ч.5 ст.19 ГК незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Друга - заборона, встановлена в ч.4 ст.23 ГК. Відповідно до ч.4 ст.23 ГК незаконне втручання органів і посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб'єктів господарювання забороняється. Визнання недійсним не відповідному законові акта органу державного управління або місцевого органу державної влади за позовом власника або особи, права якої щодо володіння, користування або розпорядження належним її майном порушені виданням такого акта.

Визнання незаконного акта недійсним може застосовуватися як єдиний засіб захисту (коли для захисту підприємців досить визнати акт недійсним), або поєднуватися з іншими засобами захисту і відповідальності. Так, визнання недійсним акта державного або іншого органу може поєднуватися із застосуванням міри цивільно-правової відповідальності - стягненням судом за позовом підприємця збитків, завданих йому внаслідок виконання вказівок державних чи інших органів або їхніх службових осіб, що призвели до порушення прав підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами чи їхніми службовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо підприємця.

Нерідко в практиці поєднується вимога про визнання недійсним актів державних органів з позовом про повернення (зворотне стягнення) необґрунтовано списаних цими органами в примусовому порядку сум. Суб'єкти підприємницької діяльності звертаються до господарського суду з позовами про повернення з бюджету незаконно списаних штрафів, інших фінансових санкцій, податкових недоїмок та інших обов'язкових платежів у бюджет.

Таким чином, засобами захисту прав суб'єктів підприємницької діяльності від незаконних актів державних органів, їхнього втручання у господарську діяльність підприємців є:

- визнання недійсними (повністю або в частині) актів державних та інших органів, які не відповідають законодавству і порушують права та інтереси суб'єктів підприємницької діяльності, що охороняються законом;

- повернення з бюджету грошових коштів, безпідставно списаних у вигляді санкцій або за іншими підставами державними органами в примусовому порядку;

- відшкодування збитків, завданих підприємцям неправомірними актами державних органів [11].

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ПІДПРИЄМЦІВ

3.1 Способи і механізми захисту прав і законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності. Цивільно-правовий захист

Зважаючи комплексного характеру підприємницького права, захист прав і законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється за допомогою норм багатьох галузей права: цивільного, адміністративного, кримінального, трудового та інших. Проте засоби охорони зазначених чотирьох галузей права можна вважати найважливішими. А зважаючи на те, що основною метою підприємницької діяльності є отримання прибутку (тобто яка-небудь діяльність суб'єкта підприємницької діяльності в кінцевому підсумку зводиться до збереження та за можливості збільшення власного матеріального достатку), саме цивільно-правові засоби захисту порушених прав та інтересів підприємців можна вважати базовими.

Розглядаючи цивільно правові засоби захисту прав підприємців, слід звернутися до ст. 6 Цивільного кодексу, яка поширюється на правовідносини у сфері підприємництва.Доцільно детальніше зупинитися на складених збитків, які підлягають відшкодуванню, випадках обмеження розміру їх відшкодування (відповідальності) (див., наприклад: ст. 363 "Розмір відповідальності автотранспортної організації за втрату, нестачу та пошкодження вантажу" Цивільного кодексу України тощо).

Бажано розглянути також "інші засоби (захисту), передбачені законом". До них можна віднести, зокрема, способи забезпечення виконання зобов'язань (реалізація заставленого майна, правило про залишення завдатку в одержувача або сплата ним завдатку в подвійному розмірі). На обговорення можна винести питання про можливість віднесення до засобів цивільно-правового захисту виплати страхового відшкодування.

У цьому питанні слід чітко розмежувати цивільно-правовий захист та захист за допомогою норм трудового права майнових прав підприємців (зокрема, за суб'єктами правовідносин, за обсягом відповідальності). Розглядаючи обсяг відповідальності, слід зупинитися на випадках обмеженою та повної відповідальності по трудовому праву, особливу увагу приділяючи порядку та суб'єктам укладення договору про повну матеріальну відповідальність, зокрема тому, що такий договір може укладатися виключно з особою, посада якого визначена законодавством у відповідному переліку ( див., наприклад: постанову Державного комітету Ради Міністрів Україні з праці і соціальних питань). Механізм захисту прав і законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності становлять об'єктивно наявні можливості для реалізації вищенаведених способів захисту. До них можна віднести: врегулювання спору у позасудовому порядку; розгляд і вирішення заяв, скарг та інших документів органами виконавчої влади в порядку підлеглості; надання захисту правоохоронними органами в межах їх компетенції; нотаріальна захист; судовий захист (в тому числі - Конституційним Судом України, загальними судами, господарськими і третейськими судами) [10].

3.2 Кримінально-правова, адміністративно-правова та нотаріальна захист прав і законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності

Кримінально-правовий захист у сфері підприємницької діяльності полягає у встановленні відповідальності за порушення прав і законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності. Розглядаючи цей вид захисту, можна виділити захист від незаконного втручання державних органів та посадових осіб у підприємницьку діяльність, захист від порушень організаційного характеру, захист від порушень виробничо-господарського характеру, захист від фінансових порушень, та інші види захисту. Ця градація за видами є кілька умовною, тому допускаються інші її варіанти.

Адміністративно-правовий захист у сфері підприємництва є більш широкою, ніж кримінально-правовий, оскільки охоплює не тільки відповідальність за порушення прав і законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності (див., наприклад: ст. Ст. 164, 1643, 166 - 1664 Кодексу України про адміністративні правопорушення), але й встановлює процедуру відомчої захисту (розгляд і вирішення заяв, скарг та інших документів органами виконавчої влади в порядку підлеглості (див.: наприклад: Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби). Адміністративно-правовий захист може здійснюватися і спеціалізованими органами, яким надано відповідні повноваження у сфері підприємництва (наприклад: Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва (див.: Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва). Можна подискутувати з приводу розмежування адміністративної та фінансової відповідальності (фінансових санкцій) суб'єкта підприємницької діяльності, зважаючи на відсутність у Конституції України такого виду відповідальності, як фінансова. Найкращим чином це робити на прикладі юридичної особи, яка була притягнута до відповідальності за несплату податків у належному розмірі, роблячи прив'язку до термінів накладення адміністративного стягнення і інших ознак адміністративної відповідальності.

Особливістю нотаріальної захисту є те, що йому властивий превентивний характер. Це означає, що інститут нотаріату, зокрема, сприяє дотриманню прав власності, адже нотаріуси простежують шлях, яким пройшло майно від першого власника до останнього, попереджаючи нового власника про можливі зобов'язання, що обтяжують майно, що відчужується. Слід також звернути увагу на те, що нотаріат виконує функцію фіксації (щодо законодавчого визначення нотаріату на відповідні органи та посадових осіб покладається обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, з метою надання їм юридичної достовірності) [10].

ВИСНОВКИ

Отже, розглянувши дану тему, ми можемо сказати що на теперішній час проблема порушення прав суб'єктів звісно існує, але й держава робить все можливе задля забезпечення захисту від незаконних посягань на інтереси та власність підприємців.

Також не слід не брати до уваги що дане питання чітко захищається судами, які надають неоціненну допомогу тим підприємцям, що зазнали незаконного втручання у власні справи.

Тому можна сказати що держава не забуває про розгляд даного питання та намагається оптимізувати та попередити подібні ситуації, та якщо такі будуть мати місце, захистити права постраждалої сторони.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України

2. Закон України «Про Підприємництво»

3. Кодекс Адміністративного Судочинства України

4. Кримінальний Кодекс України

5. Цивільний кодекс України

6. О концепции развития системи исполнительной власти, Государство и право. -1996. -8. -С. 19.

7. Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 20. - Ст. 249.

8. Бизнес. - 1995. - № 23. - С. 40; Юридическая практика. -1996. - № 4. - С. 3.

9. Лазарев Б. М, Государственное управление на этапе преестройки- М., 1988. - С. 176.

10. http://ua-referat.com

11. http://textbooks.net.ua

12. http://pidruchniki.ws

13. http://news.dtkt.ua

14. http://uadocs.exdat.com

15. http://novovoronzovka.just.ks.ua

16. http://wikipedia.ua

17. http://www.ukr.vipreshebnik.ru

Размещено на Allbest.ru

...