Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 346.24

ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КАЗЕННИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 12.00.04 - Господарське право;

арбітражний процес

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

БОНДАРЕНКО Ірина Миколаївна

Донецьк - 2001



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України (м. Харків).

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Жушман Віктор Павлович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри аграрного права (м. Харків)

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Запорожець Аркадій Митрофанович, Бєлгородський університет споживчої кооперації Центросоюзу Російської Федерації, професор кафедри цивільного права (м. Бєлгород)

кандидат юридичних наук Устименко Володимир Анатолійович, Донецька міська рада, завiдувач юридичного вiддiлу (м. Донецьк)

Провідна установа - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра господарського права (м. Київ).

Захист відбудеться “29” листопада 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д11.170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м.Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м.Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “27” жовтня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Граніш В.В.



АНОТАЦІЯ

Бондаренко І.М. Правова регламентація господарської діяльності казенних підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - Господарське право; арбітражний процес. - Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2001.

В дисертації аналізуються поняття казенних підприємств, їх роль і місце у сучасних господарських правовідносинах. Досліджуються поняття та структура господарських правовідносин, роль держави у їх регулюванні, напрямки державного впливу на господарські правовідносини. Детально розглядаються засоби державного регулювання господарських відносин за участю казенних підприємств. Окремо проаналізовано фінансову систему як механізм державної регламентації господарської діяльності казенних підприємств, а також державний контроль за господарською діяльністю казенних підприємств. На підставі теоретичних результатів дослідження розроблено пропозиції щодо удосконалення господарського законодавства України та практики його застосування.

Ключові слова: казенне підприємство, правова регламентація господарської діяльності, господарські правовідносини, суб'єкт господарських правовідносин, право оперативного управління, державне регулювання, державний контроль.



ANNOTATION

Bondarenko I.M. Legal Regulation of the State Enterprises' Economic Activity. - Manuscript.

Thesis for candidate's degree on the speciality 12.00.04 - Economic Law; Arbitration Procedure. - Institute of the Economic and Legal Researches of the National Academy of Science of Ukraine, Donetsk, 2001.

In this dissertation the concept of the state enterprises, their role and place in modern economic law relations is analyzed. The concepts and structure of economic, state's role in their regulation, direction of state influence on the economic law relations are also investigated. The ways of state regulation of the economic relations with participation of the state enterprises are in details considered. Are separately analyzed a financial system as the mechanism of a state regulation of economic activity of the state enterprises, and also state control of economic activity of the state enterprises. On the basis of theoretical results of research the offers concerning improvement of the economic legislation of Ukraine and practice of its application developed.

Key words: state enterprise, economic law relation, subject of economic law relation, right of operative management, state regulation, state control.



АННОТАЦИЯ

Бондаренко И.Н. Правовая регламентация хозяйственной деятельности казенных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - Хозяйственное право; арбитражный процесс. - Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, Донецк, 2001. казенний господарський правовідносини фінансовий

В диссертации анализируется понятие казенных предприятий, их роль и место в современных хозяйственных правоотношениях. Исследуются понятия и структура хозяйственных правоотношений, роль государства в их регулировании, направления государственного влияния на хозяйственные правоотношения.

Анализируются, в частности, хозяйственные отношения с участием казенных предприятий, складывающиеся при осуществлении ими хозяйственной деятельности. Эти отношения могут быть отношениями “по горизонтали” - между различными предприятиями, организациями, объединениями предприятий при производстве продукции, выполнении работ, предоставлении услуг. Кроме того, это также могут быть отношения “по вертикали” - отношения, складывающиеся с органами управления государственным имуществом, регистрирующими, лицензирующими, антимонопольными, финансовыми, налоговыми и иными государственными органами.

Далее рассматривается система субъектов хозяйственных правоотношений, соотношение между ними, место государства в этой системе. При этом разделяются понятия “сторона” и “субъект” правоотношения. Государство, как субъект хозяйственных правоотношений, вступает в них в лице компетентных органов. Показано, что разграничение компетенции государственных органов и правоспособности казенного предприятия является важной гарантией соблюдения законности в хозяйственных правоотношениях.

Казенное предприятие - субъект хозяйствования, основанный исключительно на государственной собственности в условиях, когда соответствующее имущество закрепляется за ним на праве оперативного управления, не подлежащее приватизации, сферой деятельности которого является отрасль особых государственных интересов (природные монополии, оборонные предприятия, реабилитационные предприятия и т.п.) и потребителем конечной продукции которого более чем на 50% является государство.

В диссертации детально рассматриваются способы государственного регулирования хозяйственных отношений с участием казенных предприятий. В частности, делается вывод, что в отношении казенных предприятий государственное управление сводится к: 1) управлению посредством исполнения функций государства в отношении экономической политики; 2) управлению посредством прямого влияния субъектов управления на объект.

При анализе налоговых рычагов управления казенными предприятиями, последние рассматриваются как плательщики непрямых налогов (НДС, акцизный сбор); как лица, реализующие функции налоговых агентов; как плательщики местных налогов и сборов.

Государственный контроль за деятельностью казенных предприятий подразделяется на предварительный, текущий и последующий. Детально рассматриваются элементы государственного контроля, к которым относятся: во-первых, получение необходимой информации о деятельности казенного предприятия; во-вторых, анализ и оценка полученной информации; в-третьих, реагирование на выявленные отклонения в деятельности казенного предприятия.

На основании теоретических результатов исследования разработаны предложения по усовершенствованию хозяйственного законодательства Украины и практики его применения.

Ключевые слова: казенное предприятие, правовая регламентация хозяйственной деятельности, хозяйственные правоотношения, субъект хозяйственных правоотношений, право оперативного управления, государственное регулирование, государственный контроль.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конституція України, проголошуючи Україну демократичною державою, встановлює можливість вільного розвитку усіх форм власності, забезпечуючи при цьому їхню рівність перед законом. Поряд із приватизацією, що здійснюється в Україні, також увага приділяється функціонуванню державного сектора економіки. З'являються нові види підприємств, заснованих на державній формі власності чи за її участю. Так, з введенням у 1997 році нового розділу в Закон України “Про підприємства в Україні”, можна констатувати появу нового державного господарського утворення - казенного підприємства.

Оскільки казенні підприємства засновані на державній формі власності, постає питання про зміст та методи державної регламентації та управління їх господарською діяльністю. В умовах формування економіки змішаного типу необхідна розробка концепції державного регулювання відносин, що складаються при здійсненні діяльності казенних підприємств, з урахуванням концепції політики уряду щодо управління об'єктами державної власності.

Державна регламентація - це завжди упорядковуюча і організуюча діяльність. Державна регламентація при цьому є засобом реалізації завдань та функцій держави, її економічної стратегії. Вона є необхідним і невід'ємним елементом процесу суспільного виробництва. Держава як власник регламентує діяльність казенних підприємств, виконання регулюючої та контрольної функції щодо них. При цьому функції держави повинні здійснюватись таким чином, щоб це відповідало державній зацікавленості в збереженні, зростанні та ефективному використанні свого власного майна.

Проблема управління державною власністю взагалі, а тим більше регулювання відносин, що виникають при діяльності різновиду державних підприємств - казенних, ще не стали об'єктом належної уваги дослідників. Дане дисертаційне дослідження є спробою заповнити цю прогалину.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до наукового напрямку кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого “Проблеми удосконалення правового регулювання ринкових відносин” та в межах комплексно-цільової програми: “Удосконалення господарських відносин в умовах ринкової економіки (економіко-правовий аспект)” (державна реєстрація № 0186.0.070869). В рамках цього напрямку дисертантом були вивчені проблеми правової регламентації господарської діяльності казенних підприємств, над якими вона працювала у якості співвиконавця.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексна розробка положень, що визначають правову природу державного регулювання господарських відносин, контролю за господарською діяльністю казенних підприємств та формулювання теоретично обґрунтованих висновків з цих проблем.

У відповідності з указаною метою роботи поставлено і вирішено такі задачі:

дослідити особливості правового регулювання господарської діяльності казенних підприємств;

проаналізувати поняття та місце у ринковій економіці суб'єктів господарської діяльності державного сектору;

визначити правовий статус казенного підприємства;

розкрити зміст та засоби державного регулювання і контролю за господарською діяльністю казенних підприємств;

визначити поняття казенного підприємства.

Об'єктом дослідження є особливості правового положення казенних підприємств, їх господарської діяльності та взаємодії з ними державних органів з приводу реалізації управлінської функції держави як власника майна казенних підприємств.

Предметом дослідження є правова регламентація господарської діяльності казенних підприємств.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складає сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Загальнонауковий діалектичний метод пізнання виступає основним у цій системі. На його базі питання, що вирішуються в дисертації, розглядаються з точки зору їх соціального змісту і юридичної форми. Невід'ємним доповненням цього методу є системний аналіз як окремих суб'єктів господарських правовідносин, так і їх сукупності. Логіка дослідження полягає у сходженні від аналізу конкретних суб'єктів господарських правовідносин (казенних підприємств, державних органів) до висновків узагальнюючого характеру щодо державної регламентації господарської діяльності казенних підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів визначається, перш за все, тим, що дисертація є першим в українській правовій літературі монографічним дослідженням теоретичних і практичних питань правової регламентації господарської діяльності казенних підприємств. Вона також визначається сучасною постановкою задач, дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку механізмів, які розглядаються в роботі. У дисертації обґрунтовується ряд нових в теоретичному плані і важливих для практики понять, положень і висновків, що відбивають особистий внесок дисертанта в розробку проблеми:

проаналізовано співвідношення галузевих господарсько-правових та конституційних норм, які формують каркас галузевих норм права, визначають їх юридичний зміст;

на підставі проведеного аналізу здійснена класифікація обов'язків суб'єктів господарських правовідносин, які включають: обов'язки, що притаманні всім суб'єктам; обов'язки, які характеризують певний вид суб'єктів; та обов'язки, які виникають при реалізації специфічних повноважень окремими суб'єктами;

по-новому розглядається держава як суб'єкт господарських відносин, яка повинна визнаватися як одне ціле лише тоді, коли це випливає безпосередньо із закону;

вперше органи держави - учасники господарських правовідносин - розглядаються як суб'єкти, що мають спеціальну правосуб'єктність, яка реалізується через вичерпний перелік закріплених повноважень;

аргументована доцільність диференціації майна, власником якого є держава, на нерозподілену частину (кошти державного бюджету) та розподілену, що закріплена за державними підприємствами та установами;

проведено розподіл напрямків регламентації діяльності казенних підприємств, які охоплюють діяльність, що пов'язана із: певними функціями держави; отриманням коштів по відповідних каналах; розвитком збиткових, але життєво необхідних виробництв;

вперше розглянуто роль казенних підприємств у правовідносинах, що регулюють оподаткування: коли казенні підприємства виконують роль платника податків (непрямі податки, місцеві податки та збори) і коли - податкових агентів;

вперше розглядається державний контроль за діяльністю казенних підприємств як сукупність дій, що мають наскрізний характер й реалізуються з моменту утворення казенних підприємств та протягом всього періоду їх діяльності.

Практичне значення одержаних результатів можна згрупувати за кількома напрямками: по-перше, в науково-дослідницькій сфері матеріали дисертації можуть слугувати основою для подальшої розробки загальних проблем господарського права. По-друге, в законотворчому аспекті висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути використані при розробці господарського законодавства, що регламентує господарську діяльність. По-третє, в правоохоронній сфері запропоновані рекомендації можуть бути використані при удосконаленні практики застосування чинного законодавства, вирішенні колізій в галузі нормативно-правової регламентації господарської діяльності казенних підприємств. По-четверте, положення і висновки дисертації можуть бути використані при підготовці відповідних підручників і навчальних посібників з курсу господарського права, спецкурсів та в науково-дослідницькій роботі студентів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням, яке виконане здобувачем особисто. Оскільки дисертант не має наукових праць, опублікованих у співавторстві, в цій дисертації не використовуються ідеї та розробки, що належать співавторам.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі її положення доповідались здобувачем на таких симпозіумах, науково-практичних конференціях як: “Правове регулювання державних доходів та видатків” у м. Полтаві (1998 р.); науково-практичній конференції молодих вчених та аспірантів, присвяченій 50-й річниці Загальної декларації прав людини у м. Харкові (1998 р.); міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” у м. Харкові (2000 р.); “Корпоративне управління” (проект корпоративного управління в Україні Міжнародної Фінансової Корпорації) у м. Києві (2000 р.); “Актуальні проблеми правової реформи в сучасній Україні” у м. Києві (2000 р.); другої національної науково-теоретичної конференції “Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування” у м. Суми (2000 р.).

Публікації. Основні результати проведеного дослідження були опубліковані автором у 6 статтях та 2 тезах наукових доповідей загальним обсягом 2,3 д.а., які належать авторові особисто.

Структура роботи обумовлена предметом, метою та логікою дослідження. Дисертація складається із вступу, 2 розділів, кожний із яких включає по 3 підрозділи, висновків, містить 185 сторінок комп'ютерного тексту, список використаних джерел із 182 найменувань, додатки.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми роботи, ступінь дослідженості тематики, яку обрав автор. Визначається предмет і об'єкт дослідження, його мета та коло основних задач, які вимагають свого розв'язання на сучасному етапі розвитку ринкової економіки та будівництва правової держави, обґрунтовується теоретичне та практичне значення роботи, її методологічні , теоретичні та нормативні основи, новизна дослідження.

Розділ 1. Правова природа казенних підприємств як суб'єктів господарювання складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. Характер відносин, що виникають при здійсненні господарської діяльності казенних підприємств, з'ясовується поняття господарських правовідносин за участю казенних підприємств та їх специфічні особливості. Специфікою господарських відносин в цій галузі є виключна роль держави як власника та організатора казенних підприємств, що і обумовлює підстави імперативного регулювання відносин. При цьому робиться наголос саме на господарсько-правовому акценті в регулюванні діяльності казенних підприємств. На думку автора, стосовно казенних підприємств необхідно висвітлити регулювання через правовідносини певного типу - “пасивні”, що обумовлюється жорстким закріпленням кола прав і обов'язків, які надаються як самому казенному підприємству, так і органу управління ним.

В умовах ринкової економіки товарно-грошовий характер поширюється як на горизонтальні відносини, що позбавлені ознак влади і підкорення, так і на вертикальні. Господарська діяльність в сучасних умовах стає діяльністю, переважно, підприємницькою, але ринкова економіка має складатися не лише з одних комерційно орієнтованих ланок. Невід'ємною частиною такого господарювання є некомерційний сектор, який дозволяє компенсувати так звані недосконалості ринку. Представниками некомерційного сектору і є казенні підприємства, які теж можуть одержувати прибуток від своєї господарської діяльності, однак важливо, щоб для них це не перетворювалось на самоціль і не перешкоджало їх призначенню, яке полягає в стабільному задоволенні загальносуспільних потреб.

Господарські відносини за участю казенних підприємств складаються при організації та здійсненні господарської діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг. Їхніми учасниками звичайно є підприємства, організації, об'єднання підприємств, у деяких випадках відповідні міністерства. Це так звані відносини “по горизонталі”. Казенні підприємства вступають у відносини і з органами державного управління - органами по управлінню державним майном; органами, що здійснюють реєстрацію казенних підприємств і видають ліцензії на ведення певних видів діяльності; антимонопольними, фінансовими, податковими та іншими державними органами. Ця сукупність належить до іншого виду відносин - відносин “по вертикалі”.

Господарські правовідносини за участю казенних підприємств - це відносини, що побудовані на правовому регулюванні за допомогою владних приписів. Держава, закріплюючи вимоги щодо задоволення першочергових потреб, встановлює чіткі кордони свободи підлеглих суб'єктів - казенних підприємств. Певна свобода підлеглих суб'єктів можлива лише в рамках, обмежених імперативними приписами.

Реалізація свободи в межах державного управління у сфері господарської діяльності казенних підприємств вимагає підлеглості останніх волі управляючого, а точніше волі органів, які регламентують господарську діяльність з боку держави. При цьому владність приписів державних органів полягає, насамперед, в тому, що вони приймають рішення, обов'язкові для іншої сторони правовідношення.

У підрозділі 1.2. Роль держави в регулюванні господарських відносин за участю казенних підприємств розглядається система суб'єктів господарських правовідносин, співвідношення між ними, місце держави в цій системі.

Юридичний зміст господарських правовідносин проявляється через статус його суб'єктів. Регламентація повноважень суб'єктів правовідносин, з позицій публічного права, на перший план висуває систему обов'язків суб'єктів правовідносин, по відношенню до яких реалізуються імперативні приписи. Така система обов'язків досить неоднорідна і включає обов'язки, які торкаються та поширюються на всіх суб'єктів, та обов'язки окремого, певного суб'єкта, який реалізує вузькі специфічні повноваження.

Характеризуючи учасників господарських правовідносин, важливо розмежувати такі категорії як “сторона” та “суб'єкт”. Та чи інша сторона може бути представлена декількома суб'єктами в двосторонньому правовідношенні: значне коло суб'єктів господарського права становлять саме колективні суб'єкти (органи державної влади, підприємства, організації, установи тощо). Підставою для визначення їх як суб'єктів господарського права є компетенція, якою їх наділила держава. Вона не обмежена певними періодами часу і тому казенні підприємства знаходяться з державою в постійно триваючих відносинах, у яких виражають державну волю у встановлених межах, що торкаються саме господарювання.

Держава як суб'єкт господарського права виступає в особі компетентних органів, до яких відносяться, по-перше, представницькі, по-друге, виконавчі органи держави, для яких регулювання господарської діяльності є спеціальною або становить частину їх компетенції. Звичайно, як суб'єкт господарської діяльності за участю казенних підприємств держава має свої особливості. У її компетенції переважають функції управління ; держава не потребує легітимації, подібно іншим суб'єктам; регулювання господарських відносин здійснюється за допомогою актів юридичної чинності - законодавства; компетенція по управлінню включає контроль за здійсненням господарської діяльності казенними підприємствами.

Розглядаючи правосуб'єктність державних органів як учасників правовідносин, необхідно чітко визначити правосуб'єктність державних організацій, що виконують безпосередньо виробничі, культурні, соціальні й інші функції. Держава реалізує правосуб'єктність через свої уповноважені органи, у тому числі і казенні підприємства, компетенція яких визначається законами, статутами. Господарська компетенція визначається відповідно до цілей діяльності кожного органу і може бути загальною та спеціальною. Компетенція казенних підприємств обмежена порівняно з загальною компетенцією та в цьому розумінні може розглядатися як спеціальна. Спеціальна компетенція дозволяє казенним підприємствам вести тільки таку діяльність, яка відповідає його завданням. Однією з особливостей участі державних органів у відносинах господарювання є те, що основною характеристикою для них, як учасників відносин, виступає їх компетенція. Розмежування компетенції органів управління і правоздатності казенного підприємства - важлива гарантія дотримання законності в розглянутих правовідносинах.

Роль держави в економіці країни в цілому, а також у структурі суб'єктів, що господарюють, визначають різні фактори, зокрема, рівень і ступінь відкритості економіки, технологічні зрушення, рівень економічного розвитку країни, менталітет населення та якість державного управління. Беручи до уваги концепцію, відповідно до якої економіка України відноситься до змішаного типу, необхідно наголосити на необхідність державного сектору і обов'язковій участі держави в економіці країни.

У підрозділі 1.3. Казенні підприємства як суб'єкти господарських правовідносин аналізується правовий статус казенних підприємств. Казенне підприємство як юридична особа є тією формою, у якій суспільне утворення бере участь у всіх сферах суспільних відносин. Визнання даного суб'єкта юридичною особою, означає, що він досяг того ступеня єдності і закінченості, який забезпечує можливість участі як суб'єкта правовідносин. Майно казенного підприємства, що є у державній власності і закріплене за підприємством, належить йому на праві оперативного управління, що за відносинами володіння, користування і розпорядження майном, фактично прирівнює їх до установ. Але ототожнювати їхній правовий статус неможливо в силу ряду обставин. Так, специфічною особливістю казенних підприємств варто вважати предмет діяльності і особливий механізм трансформації власності, при якому вони не можуть бути приватизовані.

Протягом певного часу зміст, який вкладався в поняття “казна” значно змінюється. В сучасних умовах законодавчі акти, прийняті останнім часом, дозволяють говорити про використання поняття “казна” у законодавстві не тільки в значенні об'єкта прав, державної казни відповідного рівня, що припускає переважно бюджетні відносини, але й у значенні держави як суб'єкта права власності. Необхідно відзначити, що за своїм змістом поняття “казенне майно” не повинно ототожнюватися з поняттям “державна казна”, що використовується у чинному законодавстві, та під яким розуміються кошти відповідного бюджету. Сюди входить також і інше державне майно, що закріплене за державними підприємствами і установами. Уявляється, що майно, яке знаходиться у власності держави, може бути розділене на: нерозподілене державне майно (державна казна) і державне майно, закріплене за державними підприємствами й установами.

Казенне підприємство як суб'єкт правових відносин діє цілеспрямовано, виконуючи ті завдання, які поставила держава. Ці завдання і мета, а також способи їх здійснення встановлюються у статутах, які затверджуються органом, уповноваженим управляти державним майном. Компетенція казенного підприємства являє собою сукупність прав і обов'язків, які підприємство зобов'язане здійснити як у своїх, так і в інтересах держави. Компетенція відрізняється від правоздатності, яка набувається безпосередньо в силу закону. При цьому орган управління не має права втручатися у діяльність керівника казенного підприємства, який самостійно вирішує питання оперативної діяльності, але за погодженням з органом управління.

Казенне підприємство є суб'єктом господарської діяльності, що заснований виключно на державній власності в умовах, коли відповідне майно закріплюється за ним на праві оперативного управління, яке не підлягає приватизації і сферою діяльності якого є сфера особливих державних інтересів (природні монополії, оборонні підприємства, реабілітаційні підприємства тощо) та споживачем кінцевої продукції якого більш ніж на 50 % є держава.

Казенні підприємства охороняються державою і перебувають в положенні, обумовленому особливостями їхньої виробничо-господарської діяльності, що має важливе значення для стабільності і розвитку держави, забезпечення виконання стратегічних і оборонних цілей України.

Розділ 2. Законодавче регулювання господарських відносин, пов'язаних з діяльністю казенних підприємств, складається з трьох підрозділів. У підрозділі 2.1. Засоби державного регулювання господарських відносин за участю казенних підприємств аналізується нова концепція державного управління. У концентрованому вигляді стосовно казенних підприємств державне управління можна звести до:

управління казенними підприємствами способом виконання функції держави щодо проведення економічної політики;

управління казенними підприємствами способами прямого впливу на них суб'єктів управління.

Державній регламентації діяльності казенних підприємств, безумовно, повинні бути притаманні як ознаки державного регулювання в цілому, так і певні елементи державного управління. Елементи понятійного апарату державної регламентації опосередковують механізм зміщення акцентів регулюючого впливу на сукупність законодавчих актів вищого рівня юридичної сили; наявність зворотного зв'язку між суб'єктами та об'єктами регулюючого впливу; встановлення стимулюючих форм забезпечення виконання зобов'язань казенних підприємств та гнучкий механізм централізованого кредитування та допомоги з боку держави.

Діяльність казенних підприємств має публічно-правовий характер. У його процесі, по-перше, реалізуються завдання, функції та інтереси держави та громадян. По-друге, функції регулювання здійснюються відповідними суб'єктами, які утворюються державою (це органи державного управління казенними підприємствами). По-третє, ці суб'єкти діють за дорученням держави і наділені необхідними повноваженнями. По-четверте, вони діють у рамках, встановлених для них державою у відповідних правових актах.

Регулювання і управління повинні взаємодіяти. За державою, безумовно, повинен зберегтися вплив через визначення обсягів виробництва і спеціалізації казенних підприємств, тоді як державне регулювання здійснюється як координуючий засіб функціонуючого ринкового механізму. В такому випадку компетенція державних органів - це не здатність мати права й обов'язки, а сукупність наявних прав і обов'язків органу, які постійно закріплені за ним законом.

Господарський механізм - це один з елементів процесу управління, йому притаманні наступні властивості: інтеграційність, яка обумовлена не відірваними економічними, організаційними та іншими формами, а їх дією як єдиного цілого; компенсаційність - використання для вирішення проблем управління казенним підприємством різних економічних форм - плану, фінансів, кредиту і т. ін.; рухомість економічної системи; гнучкість - здатність вчасно реагувати на зміни умов господарювання як у сфері виробництва, так і обігу; адапційність - пристосованість до реальних умов господарювання.

Провідна роль держави характеризується її планово-організаторськими функціями у всіх сферах діяльності казенних підприємств. Аналіз чинного законодавства, що регулює діяльність казенних підприємств, дозволяє стверджувати, що з моменту створення (перетворення) і до ліквідації чи реорганізації казенного підприємства червоною ниткою просліджується вирішальна провідна роль держави в особі відповідних міністерств або інших центральних органів виконавчої влади.

Господарський ринковий механізм має серйозні недоліки, він повільно реагує на потребу в корінних перетвореннях господарства, що вимагають великих витрат і не дають швидких прибутків. Він неспроможний підтримувати саме існування некомерційних галузей людської діяльності. Вирішує ці проблеми планування, яке практично відмовилось від планів-директив. Методами теперішнього планування є: аналітичний, нормативний, балансовий, антивитратний, програмно-цільовий та індикативний.

З огляду на специфіку казенних підприємств і ту стратегічну роль, яку останні виконують в економіці України, на наш погляд, найважливішу роль у реалізації планових показників необхідно відвести впровадженню й удосконаленню економічного стимулювання, його правових форм з метою посилення зацікавленості трудових колективів казенних підприємств і їхніх структурних підрозділів у підвищенні ефективності виробництва.

Підрозділ 2.2. Фінансова система як механізм державної регламентації господарської діяльності казенних підприємств присвячений аналізу елементів фінансової системи як складових регулюючого впливу на господарську діяльність казенних підприємств.

Головною особливістю в регулюванні бюджетних відносин казенних підприємств є те, що мова йде фактично про одного власника - державу, яка реалізує це право через певних суб'єктів ( Фонд державного майна, міністерства тощо). За рахунок використання майна казенних підприємств, формування та накопичення їх прибутків здійснюється акумуляція централізованих грошових коштів у Державному бюджеті України. З позицій цілеспрямованості казенні підприємства можуть бути використані відповідно в двох напрямках:

1) при реалізації важливих для державного життя, але свідомо збиткових потреб;

2) при виділенні державою найефективніших напрямків використання коштів, коли держава може використати своє монопольне положення власника.

Певну складність у регулюванні особливостей бюджетних відносин викликає неузгодженість елементів бюджетної системи, особливостей відносин між її складовими, так що навряд чи можна наполягати на тому, що казенні підприємства виступають виключно суб'єктами у відносинах, які складаються в процесі руху коштів державного бюджету. Дійсно, значна частина відносин, які регулюють статус казенних підприємств, пов'язана з державним бюджетом, але діють подібні підприємства на територіях певних регіонів, які мають відповідні місцеві бюджети, і подібні підприємства зв'язані так чи інакше з рухом коштів місцевих бюджетів (фінансування будівництва шляхів місцевого значення, які використовують, у тому числі, і казенні підприємства). Тож необхідно врахувати і певні співвідношення між окремими бюджетами, долі участі в цьому казенних підприємств.

На перший погляд, казенні підприємства не є суб'єктами податкових правовідносин, тобто ми наштовхуємося на певне протиріччя, коли держава сплачує податки сама собі. Але це не так. Казенні підприємства виступають у податкових відносинах:

як платники непрямих податків (податок на додану вартість та акцизний збір);

як особи, що реалізують функції податкових агентів;

як платники місцевих податків та зборів.

Казенні підприємства, що беруть участь у господарському обороті, характеризуються всіма його особливостями та приймають участь на всіх його стадіях, виступаючи при цьому як продавцями, так і покупцями товарів, робіт, послуг, сплачуючи непрямі податки. Статусу податкових агентів казенні підприємства набувають у трьох випадках: при сплаті прибуткового податку з громадян, податку на додану вартість та акцизного збору.

Податковим агентом визнається особа, на яку покладається обов'язок по обчисленню й отриманню від платника податків і перерахуванню їх у відповідний бюджет. Вони прирівнюються до платників податків і користуються правами та несуть обов'язки, встановлені податковим законодавством для платників податків. Держава може звільняти казенні підприємства від податкових обов'язків, але виключно в межах тих коштів, з яких компетенція щодо встановлення, зміни та відміни податків закріплюється виключно за нею і власником яких вона виступає. Коли ж йдеться про місцеві бюджети і кошти, що туди надходять, то власником їх є територіальні громади, і казенні підприємства, що діють на території цих громад, повинні виконувати податкові обов'язки, що торкаються їх дії на відповідній території. Ці обов'язки пов'язані з використанням певних місцевих ресурсів та умов. Тому казенні підприємства розглядаються як загальні платники місцевих податків та зборів і можуть діяти в пільговому податковому режимі, але на загальних підставах.

Підрозділ 2.3. Державний контроль за господарською діяльністю казенних підприємств присвячений аналізу контролюючих функцій держави щодо здійснення ними господарської діяльності .

Особливістю контролюючих функцій та взагалі контролю за діяльністю казенних підприємств є те, що він неодмінно постає на кожній із стадій: утворення, діяльності та ліквідації і має наскрізне значення. Контроль - це явище багатогранне і багатопланове. Залежно від того, на якому рівні та стосовно чого він розглядається, контроль може бути охарактеризований як форма, вид діяльності, функція. Виходячи із розуміння суті контролю в сфері управління як спостереження за відповідністю діяльності підконтрольного суб'єкта тим приписам, які він отримав від контролюючого суб'єкта, та виконанням прийнятих рішень, він є конкретним самостійним видом діяльності.

Контрольна функція за своїм змістом включає три елементи. Перший - отримання необхідної інформації, другий - аналіз та оцінка інформації, третій - реагування на виявлені відхилення від установлених правил та норм. Дійсно, держава як власник казенних підприємств, насамперед, зацікавлена в збереженні та зростанні майна та прибутків від них. Але при цьому казенні підприємства повинні виступати і як законослухняні суб'єкти всіх типів відносин, що охоплюються правовим регулюванням. Тобто відносини з приводу обліку, звітності також будуть виступати об'єктами державного контролю. Державний контроль за діяльністю казенних підприємств в цьому випадку розподіляється на: 1) попередній; 2) поточний; 3) наступний.

У державному управлінні контроль перебуває в тісному зв'язку з іншими функціями управління й разом з тим призначений для оцінки відповідності здійснення цих функцій завданням, що стоять перед управлінням. Контроль забезпечує конкретність управління і здійснення його відповідно до прийнятих рішень. За допомогою контролю, який у кібернетиці, та взагалі й у техніці, називають “зворотним зв'язком”, суб'єкт управління отримує інформацію про результати діяльності, а також про ті помилки та зміни ситуації, що можуть призвести до невиконання поставлених завдань чи отримання зовсім інших результатів. Маючи таку інформацію, можна оперативно втрутитися, привести важелі управління у відповідність з умовами, що виникають, та попередити небажані наслідки. Контроль дає можливість не лише коригувати управлінську діяльність, але й допомагає передбачати перспективи подальшого розвитку та досягнення конкретного результату.

Держава як власник казенних підприємств, насамперед, зацікавлена в збереженні й зростанні майна та прибутків від них. Але при цьому казенні підприємства повинні виступати й як законослухняні суб'єкти всіх типів відносин, що охоплюються правовим регулюванням. Тобто, відносини з приводу обліку, звітності також будуть виступати об'єктами державного контролю, хоча і не торкаються відносин з приводу руху матеріальних благ. Саме тому автор вважає за доцільне звернути увагу при аналізі державного контролю на додержання казенним підприємством норм чинного законодавства, дисципліни у всіх сферах його існування.

Контроль за діяльністю казенних підприємств може здійснюватися органами загальної та спеціальної компетенції. Коли мова йде про контроль з боку органів загальної компетенції, держава в досить широкому переліку функцій надає їм також функції контролю (Верховна Рада, Кабінет Міністрів України тощо). Друга група контролюючих органів охоплює систему органів спеціальної компетенції - тих органів, які створені державою виключно з метою здійснення контролю ( митні органи, контрольно-ревізійна служба тощо). У свою чергу органи спеціальної компетенції розподіляються на умовно контролюючі органи та безумовно контролюючі органи.



ВИСНОВКИ

У дисертації проведене теоретичне узагальнення і нове вирішення питань ефективності та удосконалення законодавчої регламентації господарської діяльності казенних підприємств. За сучасних умов, виходячи із стратегічної спеціалізації та некомерційної спрямованості виробництва певних державних підприємств, держава перетворює їх у казенні. Саме тому казенні підприємства не мають повної господарської та фінансової самостійності, ними управляють міністерства чи інші державні органи. Господарські правовідносини, в які вступають такі підприємства, “по горизонталі” складаються безпосередньо при здійсненні господарської діяльності, а “по вертикалі” - виникають щодо керівництва господарською діяльністю.

Господарські правовідносини за участю казенних підприємств характеризуються певною ієрархічністю, юридичною нерівністю сторін. Держава, маючи владні повноваження, повинна при цьому формувати господарські правовідносини на справедливих засадах, створюючи умови для надійного захисту всіх суб'єктів, у тому числі і підлеглих.

Як суб'єкт господарського права держава може виступати через спеціально уповноважені органи, що здійснюють від її імені правомірні дії. Органи держави як учасники господарських правовідносин мають спеціальну правосуб'єктність. Правовий статус цих органів визначається їх компетенцією через закріплення вичерпного переліку їх повноважень. Майно, що знаходиться у власності держави, може бути поділене на нерозподілене державне майно (державна скарбниця) і державне майно, закріплене за державними підприємствами й установами. Держава здійснює право власності не тільки шляхом видання нормативних актів, але і шляхом передачі майна державним підприємствам, установам і організаціям, за якими визнається статус самостійних суб'єктів права як юридичних осіб. Планова компетенція держави нині набуває форми державних програм економічного і соціального розвитку країни, що містять у собі в більшій частині приписи рекомендаційного характеру.

Державне управління як виконавчо-розпорядча діяльність державних органів включає, поряд з певним впливом управляючої системи на систему, що управляється, необхідність врахування “залежної” активності суб'єктів управління і певної ролі об'єктів управління у системі організаційних зв'язків. За державою, безумовно, через управління має зберігатися вплив на визначення обсягів виробництва і спеціалізацію казенних підприємств. Провідна роль держави характеризується її планово-організаторськими функціями у всіх сферах діяльності казенних підприємств. У нових умовах господарювання особливо важливого значення набувають такі методи планування: аналітичний, нормативний, балансовий, антивитратний, прогнозний, програмно-цільовий, індикативний.

Планова діяльність казенних підприємств, як державних, носить двоякий характер. З одного боку, вони розробляють і затверджують плани своєї виробничо-господарської діяльності в цілому, з іншого боку - установлюють планові завдання своїм структурним підрозділам. Найважливішу роль у реалізації планових показників відіграє економічне стимулювання, метою якого є посилення зацікавленості керівництва та трудових колективів казенних підприємств і підвищення ефективності виробництва. Казенні підприємства повинні підпорядковуватись особливому, жорсткому контролю з боку відповідних міністерств та ревізійних органів влади.

Казенні підприємства виступають у податкових відносинах як платники непрямих податків, як особи, що реалізують функції податкових агентів, та як платники місцевих податків та зборів. Казенні підприємства набувають статусу податкових агентів, коли сплачують заробітну плату своїм працівникам та при сплаті акцизного збору. Державі належать результати діяльності казенних підприємств взагалі, а не лише у формі податків та зборів, і ускладнювати цей процес надходження за рахунок спочатку податкових відрахувань, а потім відрахувань казенним підприємствам у вигляді дотацій, субсидій та субвенцій немає сенсу. Казенні підприємства, що діють на території певних громад, повинні виконувати ті податкові обов'язки, що пов'язані з використанням певних місцевих ресурсів та умов.

В системі стадій діяльності казенних підприємств державний контроль має наскрізне значення, і функції уповноважених органів реалізуються на кожній із стадій - з початкової до завершальної. Аргументується необхідність розробки Закону, який би акумулював в собі засади державного контролю, його завдання, форми, методи, вичерпний перелік органів, що здійснюють контроль взагалі і податковий, зокрема.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бондаренко І.М. Засоби державного регулювання господарської діяльності за участю казенних підприємств // Право України. - 2001. - № 1. - С. 47-49.

2. Бондаренко І.М. Формування господарських відносин: деякі правові питання // Право України. - 2000. - № 4. - С. 32-35.

3. Бондаренко І.М Особливості державного регулювання господарської діяльності казенних підприємств // Право України. - 2000. - № 12. - С. 60-62.

4. Бондаренко И.Н. Правовая природа налога на землю // Збірник наукових праць з фінансового права / Відп. ред. Л.К. Воронова. - Харків: Акад. прав. наук України; Нац. юрид. акад. України, 1999. - С. 21-25.

5. Бондаренко И.Н. Некоторые вопросы налогообложения юридических лиц в АПК // Бизнес Информ. - 1999. - № 3-4. - С. 79-81.

6. Бондаренко И.Н. Место налога на землю в системе налогообложения Украины // Проблеми законності. Вип. 41. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. - С. 149-153.

7. Бондаренко И.Н. Особенности правового регулирования налогообложения земли в Украине // Доповіді та виступи на міжнар. наук.-практ. конф. “Правове регулювання державних доходів та видатків”. - Харків: Акад. прав. наук України. - 1998. - С. 45-52.

8. Бондаренко І.М. Держава в системі суб'єктів господарських правовідносин // Матеріали Другої національної наук.-теор. конф. “Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування”. - Суми: ВВП “Мрія-І”; Ініціатива, 2000. - С. 76.

Размещено на Allbest.ru

...