Правовідносини та форми їх реалізації у кримінальному праві України

Далі дисертант зазначає, що форми реалізації заохочувальних кримінальних правовідносин також повинні аналізуватися з точки зору системного підходу. Система форм реалізації заохочувальних кримінальних правовідносин визначається як встановлена кримінальним законом остаточна множинність різних способів запобігання шкоди об'єктам кримінально-правової охорони, які взаємопов'язані один з одним і характеризуються єдністю законодавчих цілей. Така система містить в собі три підсистеми: 1) форм реалізації позитивної кримінальної відповідальності; 2) форм реалізації концесуальних кримінальних правовідносин; 3) форм реалізації змішаних кримінальних правовідносин. Вказані способи зв'язку між елементами змісту в різних заохочувальних правовідносинах взаємозалежні та взаємодіють всередині системи, і між ними не може існувати неперехідної грані, оскільки в рамках будь-якої соціальної системи носієм соціальної системної якості виступає людина. Здобувач наводить низку додаткових аргументів, що піддають сумніву розповсюджену останнім часом в літературі позицію, у відповідності до якої спеціальні суб'єкти (працівники міліції, військовослужбовці та ін.) позбавляються права на необхідну оборону, затримання злочинця і т.д. На підставі системного підходу, автор приходить до висновку про необхідність внесення в діюче кримінальне законодавство змін, що стосуються інституту необхідної оборони, затримання злочинця, крайньої необхідності.

Визнання за інститутами необхідної оборони, затримання злочинця і деякими іншими статусу форм реалізації позитивної кримінальної відповідальності буде сприяти розширенню обсягу суб'єктивних прав особи, що, в свою чергу, можна розглядати в якості достатньо серйозного превентивного фактору в справі боротьби зі злочинністю.

Необхідним є і введення в чинне кримінальне законодавство нових форм реалізації змішаних правовідносин, з розташуванням їх в якості окремої частини або примітки, до ст. 123? (захоплення заложників), ст. 124? (торгівля людьми), ст. 1482 (ухилення від сплати податків, зборів і інших обов'язкових платежів), ст. 22920 (незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилка прекурсорів), ст. 56? (дії, направлені на насильницьку зміну або повалення конституційного ладу або на захват державної влади) КК.

ВИСНОВКИ

У висновках викладені основні теоретичні підсумкові положення і практичні рекомендації, які логічно витікають із результатів дисертаційного дослідження, а також пропозиції щодо удосконалення кримінального законодавства:

1) в спеціальній статті Кримінального кодексу закріпити інститут звільнення від покарання з притягненням до суспільно-корисних робіт. Автор пропонує наступну редакцію даної статті:

Звільнення від покарання з притягненням до суспільно-корисних робіт

Якщо суд при розгляді справи про злочин невеликої або середньої тяжкості, враховуючи особу винного та інші обставини скоєного прийде до переконання про можливість виправлення винного без застосування покарання, він може ухвалити про звільнення його від покарання з притягненням до суспільно-корисних робіт.

Суспільно-корисні роботи виконуються безоплатно, відбуваються у вільний від основної роботи час та встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин з відбуванням не більш як чотири години на день. Види суспільно-корисних робіт визначаються органами місцевого самоврядування, контроль за їх виконанням здійснюють органи внутрішніх справ за місцем проживання засудженого.

Звільнення від покарання з притягненням до суспільно-корисних робіт не застосовується до вагітних жінок, жінок, яких звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, родами і до досягнення дитиною трирічного віку та непрацездатних.

Засуджений, який виконав суспільно-корисні роботи, по скінченні їх строку звільняється судом від покарання. В разі злісного ухилення особи від виконання суспільно-корисних робіт, суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, може їх скасувати та призначити їй покарання.

У разі вчинення засудженим у період строку суспільно-корисних робіт нового умисного злочину, звільнення від покарання, яке передбачене цією статтею, скасовується. У цьому випадку суд призначає винному покарання та остаточно визначає його за кількома вироками.

У разі вчинення засудженим у період строку суспільно-корисних робіт нового злочину з необережності, суд з урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину та відношення винного до виконання суспільно-корисних робіт, може залишити звільнення від покарання, яке передбачене цією статтею або пом'якшити покарання, що призначається;

2) інститути умовного засудження, відстрочки виконання вироку, відстрочки відбування покарання доповнити положенням у відповідності до якого строк, на протязі якого засуджений належним чином виконував покладені на нього обов'язки, може бути зарахований судом в строк відбування покарання у випадку їх скасування;

3) інститут умовно-дострокового звільнення доповнити положенням про те, що на осіб, які умовно-достроково звільняються, суд може покласти певні правові обов'язки;

4) доповнити ч. 1 ст. 15 КК наступним положенням: "право на необхідну оборону мають в рівній мірі всі особи незалежно від їх професійної або іншої спеціальної підготовки та службового стану";

5) доповнити ст. 16 КК частиною другою наступного змісту: "перевищенням меж крайньої необхідності визнається умисне заподіяння правоохоронюванними інтересами спричинення шкоди, що явно не відповідає характеру і ступеню небезпеки і обставинам, за яких небезпека усувалася, коли вказаним інтересам була спричинена шкода, рівноважна або більш значна, ніж відвернена". Крім того, ст. 16 КК доцільно доповнити частиною третьою наступного змісту: "діяння, скоєне з метою усунення наявної, інакше невідвернутої небезпеки для життя, здоров'я або свободи даної особи, а також інших громадян, є невинним. Це положення не застосовується в тому випадку, якщо особа сама створила таку небезпеку";

6) доповнити Закон України "Про міліцію", передбачивши, що на діяльність працівників міліції розповсюджується положення про необхідну оборону і крайню необхідність, що встановлені законодавством.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чугуников И.И. Уголовно-правовые отношения: проблема классификации //Актуальные проблемы государства и права: Сб. науч. тр. - Одесса, 1997. - Вып.4. - С. 275-282.

2. Чугуников І.І. Об'єкт злочину та виникнення правовідносин негативної кримінальної відповідальності // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - Одеса, 2000. - № 2. - С. 36-39.

3. Чугуников І.І. До питання про предмет кримінально-правового регулювання // Вісник Верховного Суду України. - Київ, 2000. - № 6. - С.45-48.

4. Чугуников И.И. Гуманизация уголовной политики и проблемы совершенствования системы форм реализации уголовной ответственности // Актуальные проблемы государства и права: Сб. науч. тр. - Одесса, 2000. - Вып. 7. - С. 265-273.

5. Чугуников И.И. Теоретические проблемы классификации форм реализации уголовной ответственности // Проблемы наказания и исполнения приговора в уголовном, уголовно-исполнительном и уголовно-процессуальном законодательстве: Материалы научной конференции. - Кемерево, 1992. - С. 17-19.

6. Чугуников И.И. Понятие реализации уголовной ответственности // Правовое регулирование государственного строительства в Украине и проблемы совершенствования законодательства: Тезисы докладов и научных сообщений. - Харьков, 1992. - С. 75-77.

Размещено на Allbest.ru