Охорона земель населених пунктів від самовільного займання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Реферат

На тему: «Охорона земель населених пунктів від самовільного займання»

Виконав: Курсант 2 групи 6 фак.

Пелих Є. М.

Перевірив: Лисанець О. С.

Харків 2014

План

Вступ

1. Поняття самовільного зайняття земельної ділянки

2. Охорона земель населених пунктів від самовільного заняття

2.1 Адміністративна відповідальність за самовільне заняття земельної ділянки

2.2 Кримінальна відповідальність за самовільне заняття земельної ділянки

2.3 Цивільна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Відповідно до Конституції України земля є основним національним багатством українського народу. Саме тому одним із пріоритетів державної політики у сфері земельних відносин є захист прав на землю.

Одним із видів порушень земельного законодавства є самовільне зайняття земельних ділянок. Такі правопорушення найчастіше мають місце у межах населених пунктів, тому що саме ці землі на сьогодні є найбільш дефіцитними. Такі земельні ділянки використовуються для різноманітних потреб, можуть мати будь-яке цільове призначення, проте найчастіше використовуються для забудови.

Громадяни, прагнучи розширити свої земельні ділянки, здійснюють самовільне зайняття, як правило, за рахунок земель державної чи комунальної власності.

Саме тому з метою охорони земельних ділянок від самовільного зайняття чинне законодавство передбачає різноманітні види відповідальності: адміністративну, кримінальну та цивільну. Кожен з даних видів відповідальності застосовується окремо один від одного і покликаний на захист прав на землю та відновлення попереднього правового стану земельних ділянок.

1. Поняття самовільного зайняття земельної ділянки

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

У частині третій статті 125 Земельного кодексу України визначено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється.

Таким чином, в основі самовільного зайняття земельних ділянок лежить порушення установленого порядку щодо передачі (надання) земельних ділянок з установленням меж та оформлення права на них. Це може бути, наприклад, відсутність рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про передачу (надання) земельної ділянки державної або комунальної власності та (або) правовстановлюючого документа на цю ділянку користування земельною ділянкою на підставі незареєстрованого відповідно до чинного законодавства України правовстановлюючого документа тощо.

Згідно із зазначеним терміном, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад, про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки.

Також не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо стосовно неї вчинено відповідний правочин (тобто, укладена відповідно до законодавства цивільно-правова угода щодо земельної ділянки). Так, наприклад, не є самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо вонавикористовується на підставі договору про спільну часткову власність, укладеного в письмовій формі та посвідченого нотаріально (стаття 88 Земельного кодексу України), або використовується для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних чи інших розвідувальних робіт на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем (стаття 97Земельного кодексу України).

2. Охорона земель населених пунктів від самовільного заняття

З метою охорони земель населених пунктів чинним законодавством за самовільне зайняття земельної ділянки передбачено адміністративна, кримінальна та цивільна відповідальність.

2.1 Адміністративна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки

Статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.

Однак, як свідчить практика притягнення порушників земельного законодавства до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельних ділянок, кваліфікація даного правопорушення правоохоронними органами здійснюється по різному.

Так, наприклад, досить часто громадяни та юридичні особи, яким земельні ділянки надані у власність чи користування рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, приступають до їх використання до виникнення права власності чи права користування ними (до оформлення правовстановлюючих документів). Такі дії, згідно з вищенаведеним, є самовільним зайняттям земельної ділянки. Однак, у цьому випадку, має місце використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, а не їх самовільне зайняття. Саме тому, при притягненні у вищезазначених випадках порушників земельного законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок, органи прокуратури вносять протести на постанови про накладення адміністративних стягнень. Зазначені постанови скасовуються також за рішеннями суду у разі їх оскарження в суд.

Це ж стосується земельних ділянок, право на які набуто на підставі міни, дарування, успадкування, інших цивільно-правових угод (у тому числі на підставі угод про купівлю-продаж майна чи земельних ділянок), якщо земельні ділянки використовуються без правовстановлюючих документів. Тобто, як і у попередньому випадку, землекористувач набув право на землю в установленому законодавством порядку і його дії не можна кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки, а за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідальності не передбачено.

Неврегульованість даних відносин у чинному законодавстві призводить до неоднакового трактування терміну "самовільне зайняття земельної ділянки", що часто сприяє порушенню прав громадян-землекористувачів.

У разі виявлення вищезазначених порушень, державний інспектор повинен діяти у такому порядку:

1) скласти акт перевірки, у якому зазначати, що земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів, а також вказати підстави, на основі яких набуто право на земельну ділянку (наявність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, угоди про міну, дарування, успадкування, купівлю-продаж тощо);

2) одночасно із складанням акта видати припис особі, яка використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів, з вимогою припинити порушення земельного законодавства;

3) у разі невиконання припису, скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та видати повторний припис з такою ж вимогою. За невиконання вимог припису на порушника накладається адміністративне стягнення за статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

4) після закінчення терміну, визначеного у повторно виданому приписі, державний інспектор перевіряє виконання вимог, зазначених у ньому, і складає акт перевірки (зазначає у ньому стан усунення порушення). Протокол про адміністративне правопорушення за невиконання повторного припису не складається, оскільки у ньому була зазначена аналогічна першому припису вимога (відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення).

Якщо власник земельної ділянки чи землекористувач, після вжиття до нього усіх можливих санкцій, визначених Кодексом України про адміністративні правопорушення, не припинив порушення (продовжує використовувати земельну ділянку без правовстановлюючих документів), інспекційний орган направляє інформацію про виявлене порушення та вжиті до порушника заходи для відповідного реагування до:

- відповідної сільської, селищної чи міської ради або до відповідного органу виконавчої влади (за місцем розташування земельної ділянки);

- органу державної податкової служби;

- органу прокуратури.

Запропонований порядок дій дозволить уникнути суперечностей при кваліфікації даного виду порушень земельного законодавства та досягти аналогічного застосовування та трактування терміну "самовільне зайняття земельних ділянок" контролюючими органами, органами прокуратури та судами.

2.2 Кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки

Кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво передбачена ст. 197№ Кримінального кодексу України: самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, - карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. У цьому разі шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, - карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у ч. 1 цієї статті, - карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. земельний ділянка відповідальність самовільний

Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у ч. 2 цієї статті, або вчинене особою, раніше судимою за такий самий злочин або злочин, передбачений ч. 3 цієї статті, - карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

Відповідно до цієї статті шкода, передбачена ч. 1 цієї статті, визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Способами вказаного злочину можуть бути: незаконне огородження ділянки; знищення і встановлення «своїх» межових знаків; виставлення охорони, яка перешкоджає власнику земельної ділянки чи землекористувачеві здійснювати свої права на землю; протиправне використання землі у своїх потребах (обробка, удобрення землі, висів насіння, вирощування сільськогосподарських культур, насадження дерев або чагарників, меліорація, видобування корисних копалин, виконання інших робіт, розміщення товарів, техніки і будівельних матеріалів).

Самовільне будівництво будівель і споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці має місце, якщо на зазначеній ділянці збудовано або будується (у тому числі реконструюється раніше збудований) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно; при цьому земельна ділянка не відведена для будівництва названих об'єктів нерухомості, а забудова здійснюється без одержаного в установленому порядку дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Предметом злочину є конкретна земельна ділянка, тобто частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приводами до порушення справ про зазначені злочини, як правило, є: заяви громадян, постраждалих від незаконних дій; повідомлення службових осіб підприємств, установ, організацій, у віданні яких знаходиться незаконно зайнята земля; безпосереднє виявлення ознак злочину співробітниками оперативних підрозділів; повідомлення службових осіб органів, які здійснюють контроль у сфері землекористування; повідомлення, опубліковані в пресі.

Відповідно до діючого законодавства, перевірка заяв і повідомлень про злочини за необхідності проводиться у строк не більше десяти днів шляхом відбирання пояснень, витребування необхідних документів, проведення оперативно-розшукової діяльності. Також до порушення справи про самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво доцільно проводити огляд місця події.

У результаті має бути зібраний первинний матеріал, який оцінюється слідчим. Для прийняття обґрунтованого рішення в цьому матеріалі повинні міститись достатні дані, які вказують на ознаки злочину (підтверджують об'єктивну сторону та об'єкт посягання). Тобто у первинних матеріалах мають бути документально встановлені такі обставини:

а) факт зайняття встановленою або невстановленою особою (особами) земельної ділянки, яка має певне місце розташування та площу в складі однієї з категорій земель;

б) правова належність цієї земельної ділянки певній фізичній чи юридичній особі, державі;

в) відсутність правових підстав для розпорядження земельною ділянкою у особи (осіб), які її зайняли (тобто факт самовільності зайняття);

г) значний розмір шкоди, завданої законному володільцю або власнику земельної ділянки.

Рішення про порушення кримінальної справи слідчий приймає на підставі аналізу матеріалів, наданих співробітниками органу дізнання, які проводили дослідчу перевірку, а саме:

а) заяви або повідомлення, яке стало приводом до проведення перевірки, з усіма наданими заявником матеріалами;

б) рапорту з ґрунтовним викладенням виявлених обставин самовільних дій із землею;

в) оригіналів або копій документів, які посвідчують право володіння або користування земельною ділянкою та визначають її межі на місцевості (державний акт на право власності (або користування) землею; рішення державної адміністрації або місцевої ради про відвід земельної ділянки; договір оренди з усіма складовими частинами: план або схема ділянки, кадастровий план, акт визначення меж, викопіювання з топографічної карти відповідної місцевості тощо);

г) протоколу огляду місця події;

д) довідки територіального підрозділу земельних ресурсів про категорію земель, де знаходиться захоплена ділянка;

е) акту обстеження земельної ділянки фахівцями територіального підрозділу Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Державного комітету України із земельних ресурсів (Держземінспекції);

ж) акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства фахівцями Держземінспекції;

з) розрахунків розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, здійснених фахівцями Держземінспекції;

к) пояснень законного володільця або власника земельної ділянки;

л) пояснень осіб, запідозрених у вчиненні злочину (якщо вони встановлені);

м) пояснень очевидців протиправних дій.

До матеріалів за наявності мають додаватись документи, надані зацікавленими особами, зокрема, листування з органами влади та самоврядування, судові рішення та інші документи у залежності від обставин події (наприклад, матеріали адміністративного провадження, довідки з місцевої ради про сплату земельного податку та ін.).

У зв'язку з тим, що принципове значення для вирішення питання про порушення справи має встановлення розміру завданої шкоди, необхідно наголосити на обов'язковій наявності в первинному матеріалі та ретельному аналізові слідчим розрахунків розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, який проводився відповідними інспекціями Мінприроди або Держкомзему, а також аналізові розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, який проводився територіальними органами Держземінспекції, відповідно до чинних нормативно-правових актів.

Оцінивши інформацію, одержану в результаті проведеної дослідчої перевірки, слідчий, прокурор або орган дізнання у залежності від наявності або відсутності підстав для порушення кримінальної справи повинні прийняти одне з рішень, передбачених ч. 2 ст. 97 КПК, а саме: порушити кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 197 КК; порушити кримінальну справу про інший злочин, якщо в результаті перевірки не встановлено факт діяння, передбаченого ст. 197 КК, але є достатні дані, які вказують на ознаки вимагання, шахрайства, заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем; відмовити у порушенні кримінальної справи, якщо за наслідками перевірки не встановлено достатніх даних про ознаки злочину; направити матеріали за належністю (наприклад, органам Держземінспекції для прийняття рішення щодо накладення адміністративного стягнення за ст. 531 КУпроАП).

Основними завданнями, які постають перед слідчим після порушення кримінальної справи з метою успішного завершення розслідування, є: припинення злочинної діяльності, якщо вона продовжується; усунення прогалин та недоліків огляду місця події; одержання показань від потерпілих; встановлення всіх свідків злочину та одержання від них показань; уточнення розміру заподіяної шкоди та вжиття заходів щодо забезпечення цивільного позову; забезпечення збереження документів - джерел доказів; одержання показань від підозрюваного; збір і перевірка даних про наявність кваліфікуючих ознак самовільних діянь, ознак інших злочинів (службових, проти довкілля та ін.), обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність; висунення обвинувачення; збір інформації про особистість обвинуваченого; встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, та вжиття заходів щодо їх усунення.

Найбільш характерними для зазначеного виду кримінальних справ слідчими діями є: огляд місця події, допит потерпілих, свідків, підозрюваних (обвинувачених), виїмка документів, призначення судових експертиз.

2.3 Цивільна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки

Згідно зі ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, зокрема знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Цивільна відповідальність при самовільному зайнятті земельної ділянки базуватиметься на загальних засадах відшкодування шкоди, регульованої чинним законодавством України.

Проте слід зазначити, що Кабінет Міністрів України врегулював досить важливе питання, затвердивши відповідною постановою від 25 липня 2007 р. № 963 Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

При цьому розмір обрахованої за зазначеною Методикою шкоди не включає витрати на:

знесення будинків, будівель і споруд, які самочинно збудовані чи будуються на самовільно зайнятих земельних ділянках чи на земельних ділянках, не відведених в установленому порядку на цю мету;

приведення земельних ділянок у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням;

проведення рекультивації порушених земель.

Розмір заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди залежить: від площі самовільно зайнятої земельної ділянки, від середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, від коефіцієнту функціонального використання земель, а також від коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. № 1619.

Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається:

1. Для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою:

Шс = Пс х Нп х Кф х Кі,

де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3 зазначеної Методики;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4 зазначеної Методики;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. № 783 (Офіційний вісник України, 2000 р., № 20, ст. 823);

2. Для земель житлової та громадської забудови за такою формулою:

Шс = Пс х (Нпз х Кн х Кк) х Кф х Кі (2),

де Шс, Пс, Кф і Кі - мають таке саме значення, як у наведеній раніше формулі;

Нпз - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення, визначений у додатку 5 зазначеної Методики;

Кн - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів обласного значення, містах Києві та Севастополі, визначений у додатку 6 зазначеної Методики;;

Кк - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів, віднесених до курортних, визначений у додатку 7 зазначеної Методики.

Висновок

Отже, самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Найчастіше самовільне зайняття земельних ділянок має місце в межах населених пунктів. Для забезпечення охорони даних земель чинне законодавство передбачає три види відповідальності, спрямовані на покарання правопорушників, повернення земельних ділянок до попереднього правового стану та попередження нових правопорушень(превентивна функція).

КУпАП передбачено штраф за самовільне зайняття земельної ділянки. Така відповідальність наступає за відсутності ознак злочину, передбаченого КК за даний вид правопорушення.

Цивільним законодавством передбачено відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок. Така відповідальність наступає незалежно від того, чи була винна особа притягнута до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Суть даного виду відповідальності полягає у відновленні попереднього правового статусу земельної ділянки та відшкодування збитків, заподіяних власникові.

Список використаної літератури

1. Погрібний С.О. Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства // Земельне право України: Підручник / За ред. Погрібного О.О., Каракаша І.І. К.: Істина, 2003. С. 424.

2. Земельний кодекс України.

3. Кримінальний кодекс України.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення.

5. Шемшученко Ю.С. Відповідальність за порушення земельного законодавства // Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.І. Семчика. К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. С. 646.

6. Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Размещено на Allbest.ru