Предмет і метод трудового права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Реферат на тему:

"Предмет і метод трудового права"

Вінниця,2014

Зміст

1. Поняття i предмет трудового права

2. Методи трудового права

3. Особливості методів правового регулювання

4. Функції трудового права

Література

1. Поняття i предмет трудового права

Основними критерiями при встановленні меж галузей права є предмет та метод правового регулювання. Предмет кожної галузi права складає певна група суспiльних вiдносин. Виокремлення галузей права проводиться, перш за все, за предметним критерiєм, при наявностi специфiчних вiдносин, що складають об'єктивну основу регулювання для тiєї чи іншої галузi. Предметом трудового права є також певне коло суспiльних вiдносин, наприклад, трудовi правовiдносини. Проте межi дiї трудового права охоплюють не всi правовiдносини у сферi працi, останнi значно ширшi. Насамперед, трудовi вiдносини -- це лише відносини, якi виникають мiж людьми в процесi працi, на основi трудового договору, тому ставлення людей до засобiв виробництва має технологiчний характер.

У предмет трудового права можуть входити й iншi правовiдносини, пов'язанi з трудовими (наприклад, правовiдносини з працевлаштування, пiдготовки та перепiдготовки кадрiв та iн.). У процесi працi виникають не лише трудовi, а й iншi суспiльнi вiдносини (цивiльнi (через договори пiдряду, послуг та iн.), адмiнiстративнi (вiйськова служба)), якi регулюються вiдповiдними галузями права, їх також слiд вмiти розмежовувати (про це йтиметься далi).

У сучаснiй юридичнiй лiтературi поняття "трудове право" вживається в рiзних значеннях:

1) як окрема галузь права в національний системі права -- нормативне значення;

2) як одна з юридичних наук - наукове значення;

3) як навчальна дисципліна в юридичних навчальних закладах - навчальне значення.

Визначальним поміж них є розумiння трудового права як галузi права.

Трудове право є самостiйною галуззю права, до ознак якої вiдносять власне предмет i методи правового регулювання, її принципи, функцiї та систему норм. Для того, щоб визначити предмет будь-якої галузi права, потрiбно видiлити коло суспiльних вiдносин, якi регулюються нормами цiєї галузi. Саме вони складають предмет правового регулювання i дають необхiдне уявлення про кожну галузь права.

Предметом правового регулювання будьякої галузi права є сукупнiсть якiсно однорiдних суспiльних вiдносин, урегульованих правовими нормами. Трудове право як галузь права - це об'єктивно вiдокремлена система взаємопов'язаних правових норм, якi регулюють суспiльнi трудовi та пов'язанi з ними вiдносини суспiльної органiзацiї працi з приводу реалiзацiї громадянами їх права на працю та застосування найманої працi на пiдприємствах, в установах, органiзацiях рiзних формвласностi з поєднанням суспiльних колективних та особистих iнтересiв їх суб'єктiв. Головне мiсце в структурi предмета трудового права посiдають трудовi вiдносини, тобто вiдносини мiж роботодавцем i працiвникомз приводу органiзацiї та застосування найманої працi.

Трудовi вiдносини як предмет трудового права являють собою суспiльнi виробничi вiдносини, що складаються в процесi застосування праці. Працiвник приймається на пiдприємство, установу, органiзацiю для виконання певного роду роботи (трудової функцiї) з пiдпорядкуванням встановленому трудовому розпорядку.

Трудове право України регулює трудовi та пов'язанi правовiдносини, змiстом яких є процес працi (постiйне виконання трудових функцiй), а не кiнцевий результат (як у цивiльному правi). У предмет трудового права входять також похiднiвiд трудових i пов'язанi з ними правовiдносини:

-- з працевлаштування;

-- з пiдготовки та перепiдготовки кадрiв;

-- соцiального партнерства (в тому числi органiзацiйно-равлiнськi (мiж роботодавцем i профспілковим органом чи іншим органом, уповноваженим трудовим колективом);

-- контрольно-наглядовi;

-- з вирiшення трудових спорiв;

-- в окремих випадках iз соцiального страхування (мiжгалузевi вiдносини є зв'язуючими мiж трудовим правом. Одночасно можна погодитися з думкою, що "похiднi вiд трудових чи пов'язанi з ними правовiдносини" (названi вище) - це види трудових правовiдносин.

Правовiдносини є рiзноманiтними за своїм змiстом та суб'єктним складом, що обумовлено iснуванням широкого кола їх учасникiв у трудовому правi. Для розкриття змiсту та особливостей будь якої галузi права велике значення має її вiднесення до публiчно-правових чи приватноправових галузей.

Вже римськi юристи розмежовували: сферу права публiчного (jus publicum) - те, що належить до користi римської держави; сферу права приватного (jus privatum) - те, що належить до користi окремих осiб. На думку вiдомого вченого Й. Покровського (1868--1920 рр.), головне у такому розмежуваннi - способи або прийоми мiжлюдських вiдносин, що ними регулюються: у сферi публiчного права вiдносини регулюються виключно велiннями, що виходять виключно вiд одного єдиного центру, яким є державна влада. Норми, що виходять вiд державної влади, мають безумовний, примусовий характер; права, якi вона надає, мають в той же час характер обов'язкiв. Такий спосiб юридичної централiзацiї складає основну сутнiсть публiчного права - тобто вiдмiннiсть мiж правом публічним i правом приватним полягає не у рiзницi iнтересiв або вiдносин, а у рiзницi способiв правового регулювання.

Рiзницю мiж правом публічним i правом приватним можна подати таким чином:

· Публiчне право

· Приватне право

Трудове право розглядається автором в єдностi приватно-правових та публiчно-правових основ при прiоритетi приватного права. Це пояснюється постiйним зростанням в останнiй час договiрного регулювання в трудових правовiдносинах.

Так, елементами, що вiдносять трудове право до публічних - приватних галузей права, є:

-- однiєю з цiлей правового регулювання є закрiплення публiчного (державного) iнтересу в сферi працi (реалiзується через економiчну функцiю) простежується iнтерес кожного працiвника та роботодавця (зокрема фiзичної особи, власника приватного пiдприємства);

-- одним iз суб'єктiв трудових правовiдносин може бути держава, її органи та установи, територiальнi громади, тобто, органи державної та мiсцевої влади можуть виникати трудовi вiдносини мiж фiзичними особами, на приватних пiдприємствах, не зачiпаючи iнтереси держави;

-- велiння, що виходять вiд держави в окремих правових нормах i навiть iнститутах трудового права (охорона працi, юридична вiдповiдальнiсть тощо) мають примусовий, безумовний характер / переважна частина ключового регулювання вiдносин, що складають предмет трудового права (соцiального захисту сторiн) передана пiд "юрисдикцiю" локальних правових норм.

У предмет трудового права як науки входять також норми чинного вiтчизняного i зарубiжного трудових законодавств, а також практика їх застосування, теорiї i концепцiї у цiй сферi.

2. Методи трудового права

Пiд методом правового регулювання у теорiї права розумiється сукупнiсть прийомiв, способiв впливу норм права на суспiльнi вiдносини, що складають предмет права. Кожна iз галузей права характеризується поєднанням рiзних правових прийомiв регулювання вiдносин, якi виникають у певнiй сферi людської дiяльностi.

Метод трудового права - це сукупнiсть прийомiв i способiв правового впливу на поведiнку учасникiв трудових та пов'язаних з ними вiдносин, характер взаємозв'язкiв мiж ними (встановлюються права i обов'язки, характер взаємовiдносин суб'єктiв),якi застосовують державнi та iншi уповноваженi органи шляхом нагляду та контролю пiд час iснування цих вiдносин та визначають правовi засоби впливу в разi порушення наданих праві обов'язкiв. Це специфiчний спосiб, спецiальний правовий процес за допомогою якого забезпечується необхiдна поведiнка учасникiв трудових правовiдносин. трудовий право праця роботодавець

Якщо предмет трудового права вiдповiдає на питання, якi суспiльнi вiдносини регулюються даною галуззю, то пояснює, яким чином здiйснюється регулювання цих вiдносин, за допомогою яких правових прийомiв i засобiв досягається мета такого регулювання, як саме.

Методом правового регулювання є сукупнiсть прийомiв i способiв впливу конкретного права на вiдповiднi суспiльнi вiдносини.

Отже, метод будь-якої галузi права зумовлюється такими рисами (ознаками):

-- загальним правовим становищем учасникiв основних правовiдносин галузi;

-- характером встановлення прав i засобiв забезпечення виконання обов'язкiв учасниками правовiдносин;

-- засобами захисту прав та забезпечення виконання обов'язкiв.

Для трудового права України метод визначається нормативним регулюванням трудових вiдносин з допомогою закрiплення у вiдповiдних правових нормах прав i юридичних обов'язкiв. При цьому застосовуються такi первиннi способи впливу на поведiнку людей: припис (наказ), заборона, дозвiл, рекомендацiя.

Будьяка галузь права, у тому числi й трудове право, на всiх етапах розвитку права використовувала такi юридичнi можливостi впливу на суспiльнi вiдносини з метою забезпечення необхiдної поведiнки учасникiв цих правовiдносин:

-- припис (робiть лише так);

-- заборона (тiльки так не робiть);

-- дозвiл (робiть, як вважаєте за потрiбне);

-- рекомендацiя (було б добре, якби зробили так).

Сутнiсть заборони як виду правового впливу на трудовi вiдносини полягає в тому, що правова норма покладає на своїх адресатiв юридичний обов'язок утримуватися вiд здiйснення певних значущих дiй в умовах, якi передбаченi вiдповiдною нормою

Дозвiл - прийомрегулювання, побудованого на засадах автономiї, юридичної рiвностi суб'єктiв, угоди сторiн, їх непiдпорядкованостi мiж собою, яке має назву диспозитивного. Диспозитивне регулювання надає значної свободи учасникам суспiльних вiдносин та виражається формулою "все, що не заборонено, дозволено".

Дозвiл дає широку можливiсть сторонам самим встановлювати для себе суб'єктивнi права i брати обов'язки щодо виконання певних трудових повноважень. Дозвiл є суб'єктивним юридичним правом, якому властива мiра можливої поведiнки, що забезпечує можливiсть вибрати варiант власної поведiнки.

У трудовому правi цей метод застосовується, наприклад, при визначеннi повноважень суб'єктiв трудового права. Його сутнiсть є можливiсть суб'єктiв дiяти на свiй розсуд, але у межах нада них їмповноважень з метою виконання покладених на них функцій.

Рекомендацiя - законодавча пропозицiя сторонам самим, як правило на взаємовигiднiй основi, урегулювати певнi вiдносини. Рекомендацiя використовується державними органами з метою надання можливостi власникам i уповноваженим ним органам альтернативи самостiйно вирiшувати конкретнi питання з урахуванням побажань держави. Рекомендацiйнi норми не є обов'язковими для сторiн.

3. Особливостями методів правового регулювання

1) поєднання централiзованого й локального регулювання вiдносин у сферi працi (централiзовано встановлюються мiнiмальнi гарантiї, наприклад: мiнiмальна заробiтна плата, регулювання дисциплiни працi, вiдповiдальностi за порушення норм трудового законодавства i т. iн.; локально встановлюються режим роботи пiдприємства, графiк вiдпусток, премiювання тощо);

2) поєднання договiрного, iмперативного i рекомендацiйного способiв регулювання вiдносин у сферi працi;

3) юридична рiвнiсть сторiн у трудових правовiдносинах;

4) участь працiвникiв через своїх представникiв у профспiлкових чи iнших уповноважених трудовим колективом органах у правовому регулюваннi працi;

5) своєрiднiсть засобiв захисту трудових прав та забезпечення виконання обов'язкiв сторонами (комiсiї по трудових спорах (КТС), суд тощо).

6) диференцiацiя правового регулювання працi.

Трудовi вiдносини виникають з договору - вольового акта, який дозволяє сторонам самостiйно визначати змiст відносин (диспозитивний характер).

У методi трудового права поєднуються централiзований, локальний, договiрний, рекомендацiйний та iмперативний порядок регулювання вiдносин разом з участю трудових колективiв у регулюваннi трудових i пов'язаних з ними вiдносин.

Метод державно-нормативного регулювання виражається в тому, що держава розробляє i приймає закони та iншi форми нормативних актiв, спрямованi на регулювання всiєї системи державного управлiння суспільством у сферi правових вiдносин, якi складають предмет трудового права. Тут поведiнка та правовий статус учасникiв трудових та пов'язаних з ними вiдносин чiтко регламентований, свобода їх поведiнки обмежена, передбачена нормами права, держава iстотно втручається в регулювання вiдносин та в здiйснення контролю над ними.

Метод локального правового регулювання проявляється переважно у формi колективного договору, правил внутрiшнього трудового розпорядку та iнших локальних нормативних актах, що вмiщує основнi положення з питань працi i заробiтної плати, робочого часу, часу вiдпочинку, охорони працi, розробленi власником чи уповноваженим ним органом та виборним органом первинної i профспiлкової органiзацiї або іншим уповноваженим трудовим колективом органом у межах наданих йому прав.

При локальному методi регулюються питання, якi мають iстотне значення тiльки для конкретного пiдприємства, установи, органiзацiї i поширюються на обмежене коло суб'єктiв трудового права. Реалiзується це при всiх формах соцiального партнерства, шляхом свободи вибору мiсця роботи та трудової функцiї, при забезпеченнi основних трудових прав та визначеннi певних соцiально-побутових пiльг.

4. Функцiї трудового права

Активна роль та соцiальне призначення трудового права виражається в його функцiях, тобто основних напрямах правового впливу на суспiльнi вiдносини, якi регулюються фінансовим правом.

Серед основних функцiй трудового права можна видiлити як загальноправовi - властивi багатьом галузям права, так i галузевi, як правило, характернi лише для конкретної галузi права.

Трудове право виконує також властивi саме для нього функцiї.

1) соцiальна - це основна функцiя трудового права, завдяки якiй розпочався процес виникнення та становлення даної галузi права. Полягає в широкому застосуваннi договiрного методу регулювання трудових вiдносин, встановленнi високого рiвня умов працi й вiдпочинку, матерiального стимулювання, пiдвищеннi квалiфiкацiї працiвникiв, забезпеченнi зайнятостi.

2) захисна - полягає у тому, що нормами трудового прав передбачена система заходiв, спрямованих на захист прав i законних iнтересiв конкретних суб'єктiв правовiдносин, якi складають предмет трудового права, нагляд та контроль за дотриманням трудового законодавства, чiткий порядок розгляду та вирiшення трудових спорiв. Трудове право не лише регламентує поведiнку його суб'єктiв та закрiплює їх права, а й встановлює гарантiї їх реалiзацiї, передбачає механiзм захисту цих прав.

3) виробнича (економiчна, управлiнська) - здiйснює правовий вплив на рацiональне використання трудових ресурсів (розподiл, перерозподiл), на економiчнi процеси шляхом випуску конкурентноспроможної продукцiї працiвниками, що перебувають у трудових правовiдносинах, пiдвищення продуктивностi працi, змiцнення трудової дисциплiни, участi трудових колективiв i окремих працiвникiв в управлiннi виробничими процесами на пiдприємствах, в установах, органiзацiях через загальнi збори (конференцiї), ради трудових колективiв, профспiлки.

4) виховна - спрямована на формування особистостi працiвника, потреби в суспiльно-кориснiй працi, усвiдомлення її необхiдностi, сумлiнного ставлення до виконання своїх функцiональних обов'язкiв, справедливе регулювання трудових вiдносин.

Лiтература

1. Конституцiя України // Вiдомостi Верховної Ради України. - 2011. - № 30. - Ст. 141.

2. Кодекс законiв про працю України з постатейними матерiалами / Укладачi: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко. - К.: Юрiнком Iнтер, 2009. - С. 98--202.

3. Про господарськi товариства: Закон України вiд 19 вересня

2009 року (з подальшими змiнами i доповненнями) // ВВР України. - 1991. - № 49. - Ст. 683.

4. Про фермерське господарство: Закон України вiд 19 червня

200 7 // ВВР України. - 2003. - № 45. - Ст. 363.

5. Пилипенко П.Д. Про концепцiю трудового права України //

Право України. --2012. - № 3. - С. 17.

6. Пилипенко П.Д. Окремi зауваження до проекту Кодексу

України про працю // Право України. - 2011. - № 9. - С. 63--70.

Размещено на Allbest.ru