Адміністративно-правові аспекти підприємницької діяльності в Україні

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 342.2;3

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право

ГРИЦАЄНКО Леонід Романович

Київ -2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України

Науковий керівник -

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник НАГРЕБЕЛЬНИЙ Володимир Петрович, заступник директора Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України (м. Київ)

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор ГОЛОСНІЧЕНКО Іван Пантелійович професор Національного університету культури і мистецтв (м. Київ)

кандидат юридичних наук, доцент ОМЕЛЬЧЕНКО Андрій Володимирович доцент Національного економічного університету (м. Київ)

Провідна установа -

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, кафедра адміністративного права (м. Харків)

Захист відбудеться 26 жовтня 2001 року о 17 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертації - на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці інституту.

Автореферат розісланий 26 вересня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради УСЕНКО І. Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування правової держави і громадянського суспільства, становлення ринкової економіки передбачає розвиток соціально-економічних відносин і їх регулювання відповідно до конституційних основ і чинного законодавства держави.

З прийняттям Конституції України вітчизняне підприємництво вперше отримало офіційне визнання, в зв`язку з чим перед суспільством і державою постали питання осмислення місця і ролі підприємництва в економічному розвитку України, визначення сутності і змісту державної політики щодо підприємництва, створення механізмів впливу на процеси формування підприємницького середовища, зокрема належних умов для діяльності суб'єктів господарювання як основної рушійної сили розбудови вітчизняної економіки. Вирішення цих актуальних практичних проблем має базуватися на новітній законодавчій базі та адаптованому до сучасних реалій механізмі правового регулювання.

В Указі Президента України "Про запровадження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва" від 22 січня 2000 р. єдиною державною регуляторною політикою у сфері підприємництва визнається діяльність, спрямована на досягнення оптимального рівня регулювання державою підприємницької діяльності, усунення правових, економічних та адміністративних перешкод у реалізації права на підприємницьку діяльність. Саме тому проблеми державного регулювання підприємництва мають досліджуватися виключно з позицій недопустимості обмеження обсягу та змісту відповідного конституційного права громадян. Данні чинники визначили актуальність дослідження поставленої проблеми.

В Україні проблеми державного регулювання підприємницької діяльності вже були предметом дослідження в сфері адміністративного, господарського, цивільного права у працях В.Б. Авер`янова, С.В. Ківалова, Н.С. Кузнєцової, В.К. Мамутова, В.П. Нагребельного, В.Ф. Опришка, О.О. Підопригори, Н.О. Саніахметової, В.М. Селіванова, , В.О. Суміна та ін., проте ряд аспектів теми ще чекає свого висвітлення.

Наукова проблема полягає, зокрема, у розкритті сутності підприємницької діяльності та державного регулювання підприємництва, їх співвідношення, взаємодії та причинно-наслідкових зв`язків, у виявленні залежності формування сприятливого середовища для розвитку підприємництва від того чи іншого механізму втручання держави у систему підприємницьких відносин, визначення системи критеріїв оптимальності, допустимості, доцільності та дієвості впливу державного регулювання на формування підприємництва.

Потреба подальшого дослідження багатьох адміністративно-правових аспектів підприємницької діяльності в Україні і обумовила вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження тісно пов'язаний з темами науково-дослідних робіт, що виконувались та виконуються у відділі державно-правових проблем управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Основними з них є: "Організаційно-правові засади побудови та функціонування системи органів виконавчої влади України"(номер державної реєстрації 0101U001011) та "Проблеми удосконалення державного управління на етапі адміністративної реформи в Україні"(номер державної реєстрації 0198U001940).

Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу адміністративно-правових механізмів державного регулювання підприємництва в Україні визначити його сутність та зміст; розробити концептуальні підходи, теоретичні засади та організаційно-правовий механізм вдосконалення державного регулювання вітчизняного підприємництва.

Для досягнення поставленої мети дисертантом визначені такі основні завдання дослідження:

здійснити аналіз сутності підприємництва як об'єкту адміністративно-правового регулювання;

з'ясувати основні завдання і функції держави та її органів щодо адміністративно-правового впливу на підприємницьку діяльність;

визначити ефективні правові засади усунення обмежень у сфері підприємництва;

проаналізувати механізм адміністративно-правових важелів впливу держави на розвиток підприємництва;

сформувати систему критеріїв та умов вдосконалення організаційно-правових засобів, форм і методів державного контролю у сфері підприємницької діяльності;

обґрунтувати теоретичні і методичні підходи до вдосконалення законодавства про підприємництво та його систематизації.

Об'єктом дисертаційного дослідження є система відносин, що виникають у процесі державного регулювання підприємницької діяльності та розвитку вітчизняного підприємництва.

Предметом дисертаційного дослідження є система нормативно-правових актів про підприємницьку діяльність та практика їх застосування.

Методи дослідження базуються на системному, загальнотеоретичному, історико-правовому осмисленні умов і особливостей функціонування вітчизняного підприємництва та його адміністративно-правового регулювання. В дисертації широке застосування отримали порівняльно-правовий, аналітико-синтетичний, структурно-функціональний, формально-логічний та інші методи дослідження.

Теоретичною основою дисертації стало вивчення і творче переосмислення основних досягнень вітчизняної та зарубіжної правової думки з проблем підприємництва та механізмів його державного регулювання. Особлива увага була приділена працям вітчизняних вчених у галузі державного регулювання В.Б. Авер`янова, З.С. Варналія, А.М. Лукашенка, В.К. Мамутова, В.П. Нагребельного, Н.О. Саніахметової, В.М. Селіванова, В.В. Цвєткова, А.А. Чухна та інших.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що автором сформульовано ряд нових концептуальних, важливих, як в теоретичному, так і в практичному плані, положень, що стосуються адміністративно-правових засобів регулювання підприємницької діяльності в Україні.

Автор дисертації зробив спробу не лише дослідити основні засади правовідносин між державою та підприємцями, але й виявити загальні закономірності та специфічні особливості діяльності держави по становленню, підтримці та розвитку вітчизняного підприємництва, визначити шляхи його вдосконалення у сучасних умовах.

Елементи наукової новизни полягають в тому, що:

вперше в умовах переходу України до ринкової економіки здійснено комплексне дослідження адміністративно-правових засобів регулювання підприємництва;

запропоновано науково-обгрунтовані визначення поняття підприємництво як об'єкта адміністративно-правового регулювання підприємницької діяльності;

сформульовано критерії оптимальності та допустимості адміністративного втручання держави в сферу підприємництва;

визначено особливості підприємницького права як комплексної специфічної галузі права та її співвідношення з іншими галузями права;

комплексно досліджено повноваження державних органів, які беруть участь в розробці і реалізації державної політики в сфері підприємницької діяльності, сформульовано рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правових важелів впливу держави на цю діяльність;

запропоновано основні напрями і засоби вдосконалення державного контролю в сфері підприємництва;

обґрунтовано необхідність створення єдиної державної системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів для зазначеної сфери

Новизна дослідження найбільш повно виражена у наступних основних положеннях і висновках:

підприємництво - це правочинна діяльність, яка спрямована на отримання прибутку, має ініціативний, самостійний, систематичний, інноваційний і ризиковий характер, та здійснюється за власною відповідальністю;

система дерегулювання передбачає зменшення втручання державних органів у сферу підприємництва шляхом розроблення механізмів, спрямованих на спрощення процесів державної реєстрації підприємців, ліцензування окремих видів діяльності, сертифікації, лімітування перевірок при одночасному посиленні державного контролю у даній сфері;

держава через реєстрацію суб'єктів підприємництва , ліцензування, інвестування, антимонопольну діяльність , ціноутворення, державне замовлення тощо, виходить на нові рубежі - від забороняючих норм до санкцій регулятивного, компенсаційного і стимулюючого характеру з тим, щоб забезпечити економічну свободу та баланс інтересів різних суб'єктів підприємницького права;

підприємницьке право є специфічною комплексною галуззю права, що регулює суспільні відносини, які виникають в процесі реалізації конституційного права громадян на підприємницьку діяльність;

державне регулювання економікою та підприємницькою діяльністю - це комплекс типових заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, який реалізується уповноваженими державними органами з метою стабілізації та коригування існуючої соціально-економічної системи до умов, що постійно змінюються, та умов, які гарантуються можливістю застосування правових санкцій у випадку їх порушення;

поліпшення адміністративно-правового механізму регулювання підприємництва передбачає подальше вдосконалення законодавства, особливо в сфері реєстрації, ліцензування, сертифікації, контролю, підготовки управлінських кадрів, боротьби з корупцією, гарантування безпеки підприємництва.

Необхідною є систематизація законодавства у сфері підприємницької діяльності, яка має відбуватися поетапно.

Теоретичне і практичне значення дисертації визначається декількома аспектами. Головний науково-дослідницький результат полягає в спробі створення основ наукової теорії співвідношення та взаємодії механізмів державного управління і державного регулювання адміністративно-правовими засобами в сфері підприємницької діяльності як основи забезпечення ефективної системи впливу держави на процес формування ринкових відносин, включаючи і систему законодавчого регулювання у цій сфері.

Висунуті та обгрунтовані дисертантом положення можуть бути використані у процесі формування та удосконалення державної політики щодо розвитку та підтримки підприємництва в Україні, розроблення загальнодержавних та регіональних програм підтримки цього сектору економіки, а також застосовані в діяльності законодавчих та виконавчих органів, особливо в діяльності Держпідприємництва України.

Результати дослідження можуть бути використані в подальших наукових розробках цієї проблематики, в навчальному процесі, а також в процесі підготовки і перепідготовки фахівців бізнесових структур.

Апробація і публікація результатів дослідження:

Дисертація виконана і обговорена у відділі проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Основні положення, матеріали та висновки наукових пошуків були викладені в 5 публікаціях автора у наукових збірниках та фахових виданнях з юридичних наук, визначених ВАК України. Положення дослідження обговорювались на науково-теоретичних конференціях: "Адміністративне право: сучасний етап і напрямки реформування" (м. Яремча, Івано-Франківська обл., 1998 р., матеріали опубліковані) та " Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування" (м. Суми, 2000 р., матеріали опубліковані).

Структура дисертації обумовлена змістом наукової проблеми та спрямована на досягнення мети, поставленої автором. Вона складається із вступу, двох розділів, поділених на сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 189 найменувань. Загальний обсяг праці 196 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету та основні завдання роботи, визначено об'єкт і предмет дослідження, його теоретико-методологічна базу, викладено наукову новизну і практичне значення результатів дослідження, охарактеризовано структуру, обсяг дисертації.

У першому розділі “Теоретичні засади адміністративно-правового впливу на підприємницьку діяльність" уточнюється понятійно-категоріальний апарат дослідження: здійснено теоретичний аналіз понять "підприємництво" та "державне регулювання підприємництва", визначені класифікаційні ознаки підприємництва як об'єкту адміністративно-правового регулювання, дана загальна характеристика методів державного регулювання підприємницької діяльності, зокрема обґрунтовується комплексний підхід до регулювання підприємницької діяльності з точки зору використання як економічних, так і адміністративних методів управління, а також розглянута система органів державної влади, що здійснюють регулювання підприємництва та їх компетенція.

Зазначається, що підприємництво як об'єкт адміністративно-правового регулювання - явище полісистемне. В ньому переплітається сукупність економічних, юридичних та політичних чинників.

Автор обґрунтовує наступне визначення підприємництва. Підприємництво - це правочинна діяльність, спрямована на отримання прибутку яка має ініціативний, самостійний, систематичний, інноваційний, ризиковий характер та здійснюється за власною відповідальністю.

Аналіз світового досвіду свідчить, що практично в усіх розвинутих країнах держава бере активну участь у регулюванні економіки та підприємництва. Адміністративно-правове регулювання економіки та підприємницької діяльності - це комплекс типових заходів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру, який реалізується уповноваженими державними органами з метою стабілізації та коригування існуючої соціально-економічної системи до постійно змінних умов, які підтримуються можливістю застосування правових санкцій при їх порушенні.

Саме з цих позицій в дисертації обґрунтовується висновок про те, що держава за будь-яких часів і соціально-економічних систем відіграє значну роль в економіко-правових процесах. Зокрема, в роботі акцентується увага на тому, що функції держави, їх обсяг та спрямованість постійно змінюються. Постійно змінюються також адміністративно-правові важелі впливу на ці процеси загалом і підприємницьку діяльність зокрема.

Дослідження змісту державного регулювання економіки дає можливість зробити висновок про те, що в умовах переходу до ринкової економіки необхідною вимогою є так зване змішане регулювання, тобто поєднання саморегулювання конкурентного ринку з адміністративно-правовим впливом на економічну діяльність суб'єктів господарювання. Конструктивним, на думку автора, є досягнення оптимального поєднання як ринкових, так і державних регуляторів економіки і підприємницької діяльності. З метою вияву можливості його вдосконалення державне регулювання в цілому та його окремі засоби і сфери застосування мусять підлягати детальному аналізу за наступними напрямами:

а) визначення мети адміністративно-правового регулювання та ступеню його впливу на обмеження ринку, тобто визначення необхідності та можливих позитивних і негативних наслідків такого впливу;

б) дослідження альтернативних підходів в сфері регулювання підприємництва на етапі перехідного періоду;

в) співставлення затрат на державне регулювання та його результатів.

Головною метою держави в адміністративно-правовому регулюванні підприємництва є встановлення таких "правил гри", які покликані забезпечити комплексне функціонування господарського механізму (фіскального, інвестиційного, приватизаційного, фінансового, тощо), а також захищати права і свободи особи.

Найважливішим, з точки зору автора, є висновок про те, що з переходом до ринкової економіки суттєво змінюється характер, зміст і межа економічної діяльності держави, але при цьому продовжує існувати державне регулювання економіки. Посилення регулюючих функцій держави зумовлюється, зокрема, нагальною необхідністю надати переходу до ринку конструктивного характеру, покласти кінець хаосу, який панував на першому етапі реформ у сфері державного управління економікою України.

Дисертантом визначена система органів виконавчої влади, що здійснюють виконавчо-розпорядчу діяльність у сфері підприємництва. Спираючись на результати дослідження, в роботі проводиться структурно-функціональний аналіз діяльності державних органів, що здійснюють адміністративно-правове регулювання підприємницької діяльності, окреслені межі "спеціальних" функцій у цій сфері Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органів місцевого самоврядування та контролюючих державних органів.

В системі органів державної влади, які здійснюють адміністративно-правове регулювання підприємницької діяльності, можна виділити структурні ланки трьох організаційно-правових рівнів:

1) вищий рівень - Верховна Рада, Президент та Кабінет Міністрів України;

2) центральний рівень - Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва, міністерства, державні комітети та інші підвідомчі Кабінету Міністрів центральні органи виконавчої влади;

3) місцевий, регіональний рівень - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та районні органи, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

В системі виконавчої влади можна виділити також окрему групу органів, які здійснюють спеціальні контрольні функції за здійсненням підприємницької діяльності, зокрема:

органи державної податкової служби -- стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів;

митні органи -- стосовно сплати ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість, які стягуються у разі ввезення (пересилання) товарів на митну територію України в момент перетинання митного кордону;

органи державного казначейства, державної контрольно-ревізійної служби та органи державної податкової служби в межах їх компетенції - стосовно бюджетних позик, позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій та субсидій, інших бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а також належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів. Кожен з цих органів створюється для реалізації конкретних, тільки йому притаманних завдань, наділений певними повноваженнями, здійснює свої функції, використовуючи конкретні методи та інше.

Розв'язання існуючих проблем та реальне формування державної політики підтримки підприємницької діяльності в Україні покладено на Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва, якому для реалізації його функцій як єдиного центрального органу державної влади, надано широкий перелік повноважень.

Узагальнення та аналіз повноважень цього Державного комітету дозволяє, з точки зору дисертанта, об'єднати їх у три основні групи, а саме:

завдання організаційного характеру;

завдання контрольно-наглядового характеру;

завдання координаційного характеру.

До першої найбільш розгалуженої групи прав, на наш погляд, можна віднести повноваження, що випливають із завдань організаційного характеру. Це, насамперед, підготовка проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів; координація роботи центральних та місцевих органів виконавчої влади; розроблення та реалізація державних програм підтримки підприємництва і відповідних міжнародних проектів. Названі повноваження Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва щодо проведення заходів організаційного характеру є обов'язковими як для державних органів, так і для всіх інших суб'єктів господарської діяльності України, що підкреслює їх міжгалузевий характер.

До другої групи повноважень можна віднести права Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва щодо здійснення контрольно-наглядових функцій, а саме: аналіз нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади і рішень нормативно-правового характеру керівників обласних та районних держадміністрацій з питань підприємницької діяльності, а також у випадку виявлення порушень законодавства - призупинення їх виконання.

До третьої групи повноважень можна віднести права Державного комітету щодо здійснення координаційних заходів, які тією чи іншою мірою повинні впливати на реалізацію державної підтримки підприємницької діяльності. Таким чином діяльність Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва охоплює всі аспекти державної політики, спрямованої на формування сприятливого середовища для розвитку підприємництва в Україні. З посиленням трансформаційних процесів в економіці роль Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у сфері здійснення нових заходів щодо стимулювання розвитку підприємництва на Україні як пріоритетного напрямку державної політики значно збільшується. Разом з тим об'єктивно зменшуються межі адміністративно-правового впливу у сфері підприємництва.

Другий розділ "Організаційно-правові проблеми розвитку підприємницької діяльності" присвячено дослідженню організаційно-структурних аспектів та правових проблем усунення обмежень у сфері підприємництва. Окрім того, в другому розділі висвітлюється сутність адміністративно-правових важелів впливу держави на розвиток підприємництва, обґрунтовується роль і значення систематизації законодавства про підприємництво як важливого напрямку удосконалення правового регулювання підприємницьких відносин в Україні.

У підприємницькому праві можна виділити три блоки нормативно-правових актів: перший - Конституція України, яка містить норми про підприємництво; другий - блок спеціальних нормативних актів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність, основним з яких закон України "Про підприємництво"; третій - нормативно-правові акти, які містять окремі норми чи інститути, що регулюють підприємництво.

Одним із напрямів створення правових умов для усунення обмежень у сфері підприємницької діяльності є забезпечення верховенства закону, у тому числі підвищення ролі закону в регулюванні відносин у сфері підприємництва, його пряма реалізація чи конкретизація у підзаконних нормативних актах, виключення довільного тлумачення тощо. Враховуючи розпорошеність регулювання підприємницької діяльності у різних нормативних актах та існування у законодавстві про підприємництво значної кількості підзаконних нормативних актів відомчого характеру, доцільним є здійснення систематизації у формі кодифікованого закону.

Розглядаючи питання вдосконалення адміністративно-правових важелів впливу держави на розвиток підприємництва, дисертант виокремлює три основні аспекти, прийнятні для класифікації державного регулювання економікою:

а) об'єктивний підхід (класифікація в залежності від того, на чию користь вона здійснюється, тобто на захист групи підприємців, або на захист прав споживачів, чи можливо в інтересах усього суспільства);

б) галузевий підхід (класифікація в залежності від того, чи впливає вона на окрему галузь чи має загальнодержавну спрямованість);

в) конкурентний підхід (в залежності від того, чи спрямоване таке регулювання на заміну конкуренції, чи є доповнення до ринкових механізмів).

Дисертант вважає, що заради досягнення важливих для суспільства результатів держава створює і використовує спеціальну систему адміністративних правил та заходів (державна реєстрація суб'єктів господарювання, ліцензійна діяльність та антимонопольне регулювання, патентування, примусова сертифікація тощо), що містяться в законах і підзаконних нормативних актах.

Основним призначенням державної реєстрації має бути первинна легітимація учасників господарського обігу у цілому, що складається із державного обліку суб'єктів підприємницької діяльності, збору публічно-достовірних даних про їх правове, майнове і організаційне становище та здійснення контролю за законністю виникнення, зміни і припинення правового статусу підприємця. Ринкова економіка потребує від інституту державної реєстрації не дозвільного, а заявницького (інформативного) механізму легалізації, тобто такого, який дозволяв би при створенні нового суб'єкта господарювання лише повідомляти відповідні державні органи про своє заснування, сплативши при цьому певні кошти за реєстрацію.

Призначенням ліцензійного механізму є встановлення особливого державного контролю за здійсненням лише таких видів підприємництва, які в силу притаманних їм особливостей пов'язані з реалізацією найважливіших публічних інтересів. До них передусім, слід віднести забезпечення безпеки населення (суспільної, економічної, екологічної тощо). У всіх інших випадках держава не повинна обмежувати здійснення підприємницької діяльності, оскільки це негативно впливає на подальший її розвиток.

Законодавство про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензування та патентування окремих її видів потребує систематизації не на рівні підзаконних актів, а на законодавчому рівні. Необхідним є прийняття спеціального Закону України "Про реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності", що має визначити взаємні права та обов'язки учасників процедури реєстрації.

Ліцензування є основним способом державного контролю за діяльністю суб'єктів підприємництва. Воно запроваджено для того, щоб держава могла здійснювати регулювання підприємницькою діяльністю з точки зору дотримання найважливіших публічних інтересів, і не потребує дублювання. Якщо ж і розглядати примусову сертифікацію як необхідний метод адміністрування, то вона має стосуватися лише тієї продукції та послуг, які мають безпосередній вплив на життя та здоров'я людей.

Антимонопольне регулювання є одним із видів прямого державного впливу на економіку. Його основне призначення - стимулювання конкуренції, попередження та припинення протиправної діяльності учасників економічного процесу, несумісної з механізмом конкурентної боротьби. Найважливішими напрямами антимонопольного регулювання у сучасних умовах мають стати нормативний та організаційний вплив. Нормативне регулювання виявляється у встановленні в нормативно-правових актах правил ведення господарської діяльності, а також у контролі за її здійсненням. Організаційне регулювання складається із створення державою дієвих антимонопольних органів, що спроможні зробити реальний і позитивний вплив на економічні відносини та забезпечити їх ефективність.

У сучасних умовах господарювання організаційно-правові відносини органів державного управління з суб'єктами підприємництва повинні насамперед базуватись на економічних методах регулювання, до яких належать податкова, фінансова та кредитна політика, правила ціноутворення, митні тарифи, державні замовлення тощо. Зокрема, податкова система України має бути реформованою у напрямку значного зменшення податкового тиску із забезпеченням стабільності податкової системи і рівноправності сторін податкових правовідносин. Потрібно знизити загальну кількість податків, звести усі податкові нормативні акти у єдиний закон, ліквідувати усі податки з обороту продукції. Податкове законодавство має набути стимулюючого, а не виключно фіскального характеру. Необхідне запровадження пільгового режиму оподаткування для суб'єктів малого підприємництва. Податковим та кредитним важелям слід надавати перевагу перед субсидуванням. Розроблення та прийняття Податкового кодексу до прийняття нової редакції Цивільного кодексу та Кодексу про підприємництво є небажаною, оскільки податкові правові норми не будуть узгоджені з нормами двох інших кодексів.

Усунення обмежень у здійсненні підприємницької діяльності є однією із головних умов подальшого розвитку підприємництва. Надмірне втручання державних органів у підприємницьку діяльність, наявність адміністративних та організаційних перешкод у реалізації як положень Конституції України та Закону України "Про підприємництво", так і положень інших нормативних актів, спрямованих на підтримку підприємництва, є тими основними чинниками, які гальмують формування сприятливого підприємницького середовища. Необхідно вжити заходів щодо впорядкування встановлених нормативно-правовими актами України правил та порядку одержання суб'єктами підприємницької діяльності дозволів (спеціальних дозволів, ліцензій, сертифікатів тощо) на здійснення окремих видів підприємницької діяльності (дозвільна система у сфері підприємницької діяльності), виходячи з того, що єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом підприємницької діяльності, що підлягає відповідно до законодавства обмеженню, є ліцензія.

Єдиною державною регуляторною політикою у сфері підприємництва визначається діяльність, спрямована на досягнення оптимального регулювання державою підприємництва, усунення невиправданих адміністративних-правових перешкод у реалізації права на підприємницьку діяльність.

Єдина державна регуляторна політика у сфері підприємництва є значно більш широким поняттям, ніж усунення обмежень у сфері підприємництва, оскільки регуляторна політика спрямована на недопущення звуження змісту та обсягу права громадян на підприємницьку діяльність, запровадження ефективного державного регулювання у сфері підприємництва. Таким чином, усунення обмежень у сфері підприємництва (дерегулювання підприємництва) є складовою частиною єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва.

З метою чіткого розмежування форм і методів адміністративного впливу у сфері підприємницької діяльності з іншими формами і методами державного регулювання необхідно здійснити систематизацію законодавства у сфері підприємництва, яка на думку дисертанта, має здійснюватись у кілька етапів: економічний підприємницький ліцензування

прийняття нового Цивільного кодексу України, у якому повинні міститися загальні приватно-правові норми підприємництва;

доопрацювання Закону України "Про підприємництво" як базового нормативного акта у напряму більш системного та докладнішого врегулювання питань створення та діяльності підприємництва;

вироблення та прийняття Кодексу про підприємництво як комплексного міжгалузевого нормативного акта, який необхідний для спільного і погодженого використання різнорідних норм у сфері підприємництва з метою забезпечення належної реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.

Необхідним також є розроблення та прийняття спеціального закону "Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності", де було б повністю визначено та суттєво спрощено механізм реєстрації суб'єктів підприємництва.

Однією з важливих організаційно-правових проблем розвитку підприємницької діяльності є вдосконалення форм і методів державного контролю у цій сфері, створення єдиної державної системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів у даній сфері. В дисертації висвітлюються окремі актуальні питання з вищезгаданих проблем, формулюються наукові висновки і практичні рекомендації.

У висновках дисертаційної роботи відзначається, що вдосконалення адміністративно-правових засобів регулювання підприємницької діяльності в Україні, як процесу реалізації завдань та функцій держави і її виконавчих органів по становленню, розвитку і підтримці вітчизняного підприємництва, повинно залишатись в колі постійної уваги як науковців, так і практиків. Саме до виконання законів, досконалих чи недостатньо опрацьованих, але чинних, а також до змісту прийнятих підзаконних нормативних актів з питань підприємництва сьогодні найбільше претензій у громадян України.

Проведене дослідження дозволило дисертанту зробити висновок, що основні завдання ефективного адміністративно-правового регулювання підприємницької діяльності з боку держави полягають у використанні всіх головних механізмів (правових, організаційних, економічних), серед яких першочерговими мають бути:

відкритість формування державної політики щодо підтримки та розвитку підприємництва шляхом узгодження інтересів усіх заінтересованих сторін, використання механізмів зворотного зв'язку;

гнучкість системи пріоритетів і різнобічність форм державної підтримки національного підприємництва;

урахування національних та історичних особливостей, особливо на регіональному рівні;

спрощення державних регулюючих процедур, особливо для малого бізнесу;

обов'язкове визначення і закріплення постійного джерела державних бюджетних асигнувань, спрямованих на розвиток підприємницької діяльності;

координація діяльності і чітке розмежування повноважень і відповідальності органів державної влади, які безпосередньо займаються питаннями підтримки та розвитку національного підприємництва на державному, регіональному та місцевому рівнях;

використання майна неефективних і неплатоспроможних підприємств, які перебувають у державній власності, як джерела ресурсного забезпечення малого і середнього бізнесу;

покрашення системи обліку і державної статистики підприємництва;

узгодженість і несуперечливість заходів щодо підтримки та розвитку підприємницької діяльності;

організація систематичних наукових досліджень та ефективної пропагандистської кампанії, спрямованих на стимулювання підприємницької діяльності в Україні.

Зазначені тези лягли в основу сформульованих у роботі конкретних рекомендацій та пропозицій дисертанта щодо вдосконалення адміністративно-правових аспектів підприємницької діяльності в Україні.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ОПУБЛІКОВАНІ В ТАКИХ ПРАЦЯХ

1. Правове регулювання підприємництва в Україні : проблеми та перспективи // Правова держава.- 1999.-№10.- С. 378-385.

2. Підприємництво в Україні: проблеми державного регулювання // Предпринимательство, хазяйство и право. - 1999. - №7. - С. 53-55.

3. Кадровое обеспечение предпринимательства в Украине, как залог его развития // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - № 5. - С. 44-47.

4. Проблеми правового забезпечення малого підприємництва в Україні // Адвокат. - 1999. - № 2. - С. 13-15.

5. Система органів державної виконавчої влади, які здійснюють регулювання підприємництвом, та їх компетенція //// Зб. наук. праць "Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування". - Суми: Ініціатива, 2000. - С. 88-90.

АНОТАЦІЯ

Грицаєнко Л. Р. Адміністративно-правові аспекти підприємницької діяльності в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. - Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ, 2001.

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню адміністративно-правових засобів регулювання підприємницької діяльності в Україні в умовах перехідного періоду. В роботі проаналізовано поняття та зміст підприємництва як об'єкта адміністративно-правового впливу державного управління, розкрито основні завдання і функції державних органів загальної і спеціальної компетенції в сфері підприємництва. Запропоновано правові умови усунення обмежень у цій сфері, вдосконалення адміністративно-правових важелів впливу на розвиток підприємництва державного контролю, а також напрями розвитку державної системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів у сфері підприємницької діяльності.

Ключові слова: адміністративно-правові засоби, адміністративно-правове регулювання, державний контроль, державне регулювання, державне управління, підприємництво, підприємницьке право, підприємницька діяльність.

АННОТАЦИЯ

Грицаенко Л. Р. Административно-правовые аспекты предпринимательской деятельности в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности - 12.00.07. - теория управления; административное право и процесс; финансовое право. - Институт государства и права им. В. Н. Корецкого НАН Украины, Киев, 2001.

В диссертации исследуются основополагающие вопросы административно-правовых аспектов предпринимательской деятельности в условиях переходного периода по реформированию экономики Украины, становление и развитие национального предпринимательства.

В работе отмечается, что несмотря на то, что во всем мире развитие рыночной экономики связывается с развитием предпринимательства, единое понятие этого вида хозяйственной деятельности отсутствует в законодательстве и правовой теории как Украины, так и других государств мира с развитой экономикой.

Проведен анализ теоретических принципов и действующих нормативно-правовых актов, регулирующих предпринимательскую деятельность. Осуществлена научная разработка теоретических и практических предложений, направленных на повышение эффективности предпринимательской деятельности в Украине путем принятия новых и внесения изменений и дополнений в действующее законодательство.

Признаки (свойства) предпринимательства делятся на необходимые (базовые) и возможные (вторичные). По мнению соискателя к необходимым (базовым) относятся организационно-хозяйственное новаторство и экономическая свобода. Другие характеристики (риск, принятие решений, владение ресурсами ) являются возможными (вторичными) свойствами предпринимательства

Делается вывод, что в связи с переходом к рыночной экономики существенно изменяется характер, содержание и границы экономической деятельности государства, но при этом не отменяется государственное регулирование экономикой. В переходной период к рыночной экономике, в котором сегодня находится и Украина, необходимым условием является, так называемое " смешанное регулирование", то есть объединение саморегулирования конкурентного рынка с государственным влиянием на экономическую деятельность субъектов предпринимательства. Существует два способа влияния государственного регулирования экономической сферы: а) административный - прямое властное руководство, путем принятия общеобязательных решений; б) экономический - влияние через экономические рычаги и стимулы.

Главной целью государства в сфере регулирования экономики является установление таковых социальных "правил игры", которые призваны обеспечить комплексное функционирование хозяйственного механизма (фискального, инвестиционного, приватизационного, финансового и т.д.), а в следствии этого обеспечение достижений общественных результатов (экономический рост, снижении инфляции и безработицы), как одного из важнейших условий защиты прав и свободы человека на достойную жизнь.

В работе проводится структурно-функциональный анализ деятельности государственных органов, которые призваны обеспечить надлежащее регулирование предпринимательской деятельности, достаточно четко определена их структура и компетенция.

Соискатель на основании анализа и обобщения объединяет полномочия Государственного комитета по вопросам регуляторной политики и предпринимательства в три основных группы : функции организационного характера; функции контрольно-надзорного характера; функции координационного характера.

В диссертации делается вывод, что основной задачей эффективного административно-правового регулирования предпринимательства в Украине, в целом, является необходимость создания новых организационных, правовых, экономических условий, которые б не ограничивали реализацию права на предпринимательскую деятельность, а наоборот способствовали становлению и развитию национального предпринимательства.

Вносится также ряд предложений по урегулированию административно-правовых аспектов предпринимательской деятельности в Украине, которые могут быть использованы при разработке и принятии будущих нормативно-правовых актов и, в частности нового Гражданского Кодекса, Кодекса о предпринимательстве, "О правовой защите и неприкосновенности частной собственности" и некоторых других специальных законов, регулирующих предпринимательскую деятельность в Украине.

Ключевые слова: государственное регулирование, государственное управление, административно-правовые средства, административно-правовое регулирование, государственный контроль, предпринимательство, предпринимательское право, предпринимательская деятельность.

ANNOTATION

Gritsaenko L.R. Administrative-legal aspects of enterprise activity in Ukraine. - Manuscript.

The thesis for obtaining a scientific degree of the candidate of sciences (Law), on the speciality - 12.00.07 - the theory of administration; administrative law and procedure; financial law. - V.M. Koretsky Institute of the State and Law of the National Academy of Sciences, Kyiv, 2001.

The fundamental questions of administrative and legal aspects of business activity under conditions of reforming the economics of Ukraine in the transient period, setting and developing the national business activity have been researched in the dissertation.

In the current work the notion and essence of business state regulation have been studied. The role of the system of state power bodies which are involved in the business activity has been determined. Directions and structure of the business state regulation have been defined.

The mechanism of eliminating limitations in the sphere of business activity and the ways of legal providing the state concept of developing business in Ukraine have been proposed.

The key words: administrative and legal means, administrative and legal regulations, state control, management staff, legal aspect, business, enterprise activity, state regulation, state management, business law.

Размещено на Allbest.ru

...