Жіноча злочинність в Україні (кримінально-правові та кримінологічні проблеми)

Практично 60 % злочинів проти жінок чиняться в побуті, з них, більш 30% це насильницькі зазіхання. Спостерігається ріст сексуальних зазіхань. У 32% випадків зазначені злочини чиняться незнайомцями, у 39% чоловіками і співмешканцями, у 29% знайомими.

Зазначені обставини деякою мірою підтверджують той факт, що злочинність, локалізуючись в родинах, сприяє деградації і десоціализації особистості і відкриває шлях неконтрольованому насильству.

Сказане дає підставу припускати, що у суспільстві є значний прошарок жінок, потенційно готових вчинити злочин у силу попередньої кількаразової віктимізації, та відсутності реакції суспільства на подібні факти.

У підрозділі 2.3. "Жінка і кримінальність: особистісні характеристики" розглядається кримінологічна характеристика жінок, притягнутих до кримінальної відповідальності, жертв злочину і засуджених жінок; Правильне вирішення проблеми жіночої злочинності, як нам уявляється, значною мірою пов'язане з урахуванням характеристик властивостей і стереотипів особистості жінок злочинниць.

Автором робиться висновок про те, що особистість жінок-злочинниць характеризується сукупністю особливостей, що відносяться до мотивації їхніх злочинних діянь, системі поглядів і відносин, змісту потреб, способів їхнього задоволення, що відрізняють їх як від особистості злочинців-чоловіків, так і від правослухняних жінок.

Відзначається, що найбільш криміногенними були групи жінок у віці 30-49, 18-24 і 25-29 років при відносній стабільності показників у динаміці.

Зміна кримінальної активності жінок похилого віку, можливо, зв'язана з посиленням десоціалізації, відторгненням їх від суспільства, коли невиплата заробітної платні, відсутність впевненості в завтрашньому дні штовхає зневірених людей у вир.

Близько 2/3 злочинів у сфері економіки вчинено жінками у віці 18-49 років, що пов'язано як із соціальне рольовими характеристиками злочинниць, так і з їхньою десоціализацією.

В цілому по Україні 57 % злочинів вчинені жінками у віці понад ЗО років, близько 60 % жінок злочинниць - безробітні або з частковою зайнятістю, 52 % - зловживали алкоголем, 22 % були пов'язані з незаконним обігом наркотиків, практично більшість з них було соціальне дезорганізована.

Жінки-жертви злочинів частіше стають жертвами статевих злочинів і насильства в родині. За останні роки рівень віктимізації жінок від насильницьких злочинів зріс з 33 % у 1996 до 37 % у 1999 році. Найбільш віктимогенною соціальне демографічною групою були жінки у віці 16-24 року, потім 25-39 років, 14-16 і 40-59 років.

Найбільш розповсюдженими деліктами серед засуджених жінок були дві групи злочинів: злочини проти державної, колективної й індивідуальної власності і злочини проти життя, здоров'я, волі і достоїнства особистості (незважаючи на відносно низьку частку останніх у структурі зареєстрованої жіночої злочинності). В цілому за них відбували покарання 76,4% засуджених жінок. Серед засуджених за крадіжку, грабіж і розбій переважає молодь: 47,9% засуджених за розбій, 35,4% за грабіж, 32,2% за крадіжку были молодше 25 років.

У роботі приведено результати анкетування жінок, що містилися в УВП Одеської області, зроблено висновки про соціальне психологічні характеристики, правосвідомість і установки засуджених злочинниць, жінок -жертв, та жінок-злочинниць у цілому.

Підрозділ 2.4. "Проблеми попередження жіночої злочинності в Україні" характеризує основні напрямки кримінальної політики, загальної та спеціальної превенції жіночої злочинності в Україні,

Аналіз міжнародно-правових стандартів у зазначеній сфері дозволив зробити висновок про те, що сукупність економічних, соціальних, ідеологічних, технічних, організаційних і правових заходів профілактики в змозі істотно понизити криміногенність жінок за допомогою послідовного заохочення і захисту всіх прав людини, всебічного зарахування гендерних аспектів у всіх стратегіях і програмах, заохочення всебічної участі жінок і розширення їхніх можливостей, а також зміцнення міжнародного співробітництва.

Відповідно, автором виділяється: профілактика злочинів дорослих жінок, диференційована за видами злочинів з урахуванням місця жінок у соціальній структурі і криміногенності їхньої активності в різних галузях життєдіяльності суспільства, з виділенням групи заходів, що спрямовані на пенітенціарну та постпенітенціарну профілактику поведінки засуджених жінок; профілактика злочинів неповнолітніх дівчат з урахуванням особливої ролі і характеристик ювенальної злочинності, особливо, й жіночої частини: віктимологічна профілактика злочинів жінок як напрямок, що включає в себе не тільки сукупність заходів по навчанню потенційних жертв засобам нейтралізації потенційних криміногенних ситуацій, але і спеціальну групу заходів щодо організації поводження з жертвами сімейного насильства, з метою зниження психологічної напруженості і запобігання вторинної віктимізації.

Ставиться завдання програмно-цільового планування попередження жіночої злочинності і висловлюється пропозиція про створення Державної програми профілактики жіночої злочинності. Висловлено пропозиції щодо структури та змісту цієї програми, охарактеризовано основні напрямки і завдання, що пов'язані з нейтралізацією криміногенності жінок, досягненням гендерної рівності, зниженням соціально-психологічної дезадаптації, поводженням з жертвами, ресоціализацією засуджених жінок.

ВИСНОВКИ

У висновках викладено основні теоретичні положення і практичні рекомендації, що випливають з результатів дисертаційного дослідження, а також пропозиції, що стосуються удосконалення діючого законодавства:

1) фактична диференціація кримінальної відповідальності та її індивідуалізація з урахуванням жіночої статі, що випливає прямо й очевидно з положень ст. 25 KK 1960 р., та сутності розгорнутого принципу індивідуалізації відповідальності в ст.65 KK 2001 p., припускає вказівку на необхідність урахування гендерних характеристик особистості при призначенні покарання. У цьому зв'язку, можливо, було б доцільним доповнити п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 22 від 22.15.1995 p. вказівкою на необхідність урахування гендерних характеристик підсудного при призначенні покарання;

2) сформована лінія на незастосування окремих видів кримінального покарання до жінок, ідеологія процесу амністування засуджених жінок певним чином відбивається і на судовій практиці, оскільки, з року в рік жінки, що мають неповнолітніх дітей, звільняються від покарання по амністії. У силу цього, уявляється доцільним, керуючись гуманістичними розуміннями, встановити зазначені привілеї безпосередньо в нормі закону, відбивши у діючій ст.40 KK 1960 p. (у ст.66 KK 2001 р.), те, що здійснення злочину жінкою, яка має неповнолітніх дітей, повинне бути визнане обставиною, що пом'якшує відповідальність. У цьому випадку редакція частини 4 ст. 66 KK 2001 p. могла б мати такий вигляд: "4. Здійснення злочину жінкою в стані вагітності, чи жінкою, що має на утриманні неповнолітню дитину.";

3) у роботі наведені аргументи з приводу критики криміналізації проституції і законодавчої техніки опису самого складу проституції. Відомо, що криміналізація норм із подвійною превенцією, що спрямовані на обмеження аморальних провин і інших девіацій жінок, - не панацея. Набагато ефективніше, на наш погляд, застосування некаральних заходів впливу. Цей шлях більш відповідає процесу гуманізації каральної політики держави. Разом з тим, беручи до уваги необхідність криміналізації деяких правопорушень у сфері моралі, що віднесено до жіночої злочинності, і з огляду на соціальну доцільність існування норм із подвійною превенцією, пропонується змінити редакцію статті 203 KK України 2001 року, виклавши її в наступному виді: "Ст. 203. Примушування чи втягнення до заняття проституцією. Сутенерство.

(1) Примушування особи до заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг за плату, шляхом фізичного насильства чи погрози його застосування, шантажу, погрози знищенням, ушкодженням, вилученням майна, або з використанням матеріальної чи іншої залежності потерпілого (потерпілої), -карається...

(2) Залучення особи в заняття проституцією шляхом обману, -карається...

(3) Дії, передбачені частинами першої чи другої дійсної статті, зроблені у відношенні неповнолітнього, чи організованою групою, -караються...

(4) Сутенерство, тобто створення, керівництво або участь в .організованій групі, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг з метою отримання доходів, -карається...";

4) уявляється доцільним, щоб Державна програма боротьби з жіночою злочинністю в Україні установила соціальні і правові гарантії, а також пільги для жінок, звільнених з місць позбавлення волі, можливість створення Фонду допомоги жінкам, що знаходяться в місцях позбавлення волі та особам, що відбули покарання, інші організаційно-правові заходи підтримки розглянутої групи жінок.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Федусик В.В. Окремі політологічні та правові питання жіночої злочинності в Україні //Актуальні проблеми політики: Зб.наук.пр. - Одеса, 2000. -Вип.8.-С.310-313.

2. Федусик В.В. Экономика, предпринимательство и женская преступность // Актуальные проблемы государства и права: Сб.науч.тр. -Одесса, 2000. - Вьш.7. - С.231-237.

3. Федусик В.В. Жіноча злочинність та її види //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ - Одеса ,2000. - № 4 - С.160-164.

4. Федусик В.В. Характеристика видов женской преступности в Украине // Актуальні проблеми політики: Зб.наук.пр. - Одеса, 2001. - Вип. 10-11.-C.208-213.

Размещено на Allbest.ru