Правова регламентація: створення, функціонування та припинення повного товариства

Размещено на http:www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

Факультет права та масових комунікацій

Кафедра господарських дисциплін

Курсова робота

З дисципліни «Корпоративне право»

На тему: «Правова регламентація: створення, функціонування та припинення повного товариства»

Виконала:

Студентка 5 курсу

Групи ПЗдб-13-1

Медвєдєва А.В.

Перевірив:

Жорнокуй Ю.М.

Харків-2014

Зміст

Вступ

1. Поняття повного товариства та його загальна характеристика

2. Порядок створення повного товариства та управління ним. Засновницький договір та вимоги до нього

3. Державна реєстрація повного товариства

4. Вихід учасника з повного товариства та особливості такого виходу

5. Припинення повного товариства

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Економічним підґрунтям для виникнення повних товариств була необхідність концентрації капіталу. Середньовічні купці намагалися не дробити своє майно поміж нащадками, щоб зберегти прихильність кредиторів. Для цього вони брали з них обіцянку не ділити спадкове майно між собою й продовжувати вести справу, яка ставала для них спільним підприємством. Відносини між товаришами, таким чином, мали родинний, особистий характер. Згодом форма повного товариства стала використовуватися для об'єднання капіталів осіб, хоча й не родичів, але таких, що ставилися одне до одного з великою довірою.

Питання про правосуб'єктність повного товариства у західних країнах, таким чином, розв'язується неоднаково.

В одних країнах визнається правосуб'ктність повного товариства, в тому числі й як юридичної особи (Франція, ФРН), в інших - не визначається (Англія, США).

В останніх суб'єктами майнових відносин вважаються учасники повного товариства. Відсутність єдиного підходу до розуміння правосуб'єктності повного товариства у західних країнах пояснюється розмитістю кордонів між майном повного товариства та особистим майном його учасників.

У повних товариствах велике значення має заснований на довірі особистий характер відносин між учасниками.

Вони повинні добре знати майновий стан та особисті якості один одного.

Об'єктом дослідження курсової роботи є законодавство України.

Предметом дослідження курсової роботи є поняття і правове становище повного товариства. повний товариство управління

Мета курсової роботи полягає у дослідженні поняття і правового становища повного товариства у світлі сучасного українського законодавства.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

- дослідити поняття повного товариства;

- охарактеризувати правові засади діяльності повного товариства;

- дослідити припинення діяльності і ліквідації повного товариства

Актуальність теми детальне дослідження правової природи повного товариства.

1. Поняття повного товариства та його загальна характеристика

Згідно зі ст. 80 ГК України (ст. 66 Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства"; ст. 119 ЦК України) повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. За змістом ст. 4 Закону України від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ "Про підприємництво" виключно в цій організаційно-правовій формі можуть функціонувати ломбарди. [2]

Характеристика повного товариства:

1. Повним товариством є господарське товариство, яке створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма його учасниками (ст. 120 ЦК України; ст.4 Закону України "Про господарські товариства"). В силу правової природи цього виду товариства, наявності статуту в нього не передбачено.

У засновницькому договорі повного товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, а також розмір та склад статутного фонду товариства, розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у статутному фонді, розмір, склад та строки внесення ними вкладів.

2. Учасники повного товариства здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства. Зважаючи на це, ч. 7 ст. 80 ГК України передбачає, що учасниками повного товариства (ними, в свою чергу, можуть бути як юридичні, так і фізичні особи) можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Законодавство передбачає певні обмеження щодо осіб - учасників повного товариства. Так, особа може бути учасником тільки одного повного товариства (ч. 2 ст. 119); учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників укладати від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб угоди, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства (ч. З ст. 119 ЦК України; ст. 70 Закону України "Про господарські товариства"). [12; 365c]

Згідно зі ст. 122 ЦК України кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам. [3]

У разі спільного ведення учасниками справ товариства для укладення кожної угоди є необхідною згода всіх учасників товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть укладати угоди від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства. Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтересах, але не мав на це повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодування здійснених ним витрат, якщо він доведе, що у зв'язку з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.

3. Учасники повного товариства несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Таким чином, відповідальність учасників за боргами товариства всім майном є одним із винятків із загального правила про самостійну відповідальність юридичної особи за своїми зобов'язаннями (ст. 96 ЦК України).

Згідно зі ст. 124 ЦК України у разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно (див. ст. 543 ЦК України) відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення.[3] При цьому учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в Товариство).

Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у статутному фонді товариства.

4. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів. Також учасник повного товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести справи товариства, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства.

5. Законодавством не передбачений мінімальний розмір статутного фонду, що повинен створюватися в повному товаристві. Проте загальні вимоги ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" щодо обов'язкової наявності у господарського товариства статутного фонду поширюються і на повне товариство, а тому статутний фонд все рівно повинен бути створений в розмірі, що визначається установчими документами.[4]

Термін „повне товариство” є спробою характеризувати в назві (формі) сам зміст поняття. У дійсності повною є тільки відповідальність учасників. Відповідальність у повному товаристві має і солідарний, і субсидіарний характер. Повне товариство - це об'єднання двох чи більше осіб для ведення підприємницької діяльності, що вважається діяльністю самого повного товариства і забезпечується не тільки майном, переданим його учасникам в статутний фонд (складовий капітал), а й солідарне з іншим майном учасників у частині, що не покривається складовим капіталом товариства.

Солідарність відповідальності учасників означає, що кредитор повного товариства має право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання товариства, у частині, що не покривається складовим капіталом товариства, як від усіх учасників спільно, так і від кожного з них окремо, учасників у частині, що не покривається складовим капіталом товариства.

Солідарність відповідальності учасників означає, що кредитор повного товариства має право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання товариства, у частині, що не покривається складовим капіталом товариства, як від усіх учасників спільно, так і від кожного з них окремо, притому як цілком, так і в частині зобов'язання.

Субсидіарність відповідальності припускає право кредитора вимагати від учасників повного товариства виконання зобов'язань повного товариства тільки в частині, не покритій розміром складового капіталу повного товариства.

Необмежена відповідальність учасників повного товариства за зобов'язаннями останнього означає відповідальність учасників усім своїм майном за зобов'язаннями повного товариства.

2. Порядок створення повного товариства та управління ним. Засновницький договір та вимоги до нього

Повне товариство, як і будь - яке інше господарське товариство, створюється фізичними та юридичними особами. До того ж Господарський кодекс України встановлює, що учасниками повного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.[2]

Стаття 114 Цивільного кодексу України передбачає, що «господарське товариство, крім повного та командитного товариств може бути створено однією особою, яка стає його єдиним учасником». Таким чином мінімальна кількість учасників повного товариства - дві особи. Зазначаю, що максимальну кількість учасників повного товариства законодавець не встановлює.[3]

Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та в своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочин, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності повного товариства. У разі порушення цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або передання товариству усієї вигоди, набутої за такими правочинами.

Особо може бути учасником лише одного повного товариства.

Учасники повного товариства мають право у порядку встановленим засновницьким договором товариства та законом:

1) Брати участь в управлінні товариством у порядку, встановленому засновницькому документі, крім випадків встановлених законом. Кожен учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам;

2) Брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (девіденти). Прибуток повного товариства розподіляється між його учасниками пропорційно до їх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників. Позбавлення учасника повного товариства права на участь у розподілі прибутку не допускається;

3) Вийти у встановленому порядку з товариства. Реалізація цього права безпосередньо залежить від виду повного товариства(повне товариство може бути таким, що створене на певний строк і таким що створене на не визначений строк). Учасник повного товариства, яке було створено на невизначений строк, може у будь - який момент вийти із товариства, заявивши про це не пізніше як за три місяці до фактичного виходу із товариства. Учасник повного товариства може достроково вийти із товариства, заснованого на певний строк, за наявності поважних причин. При створенні повного товариства яке діятиме протягом встановленого часу в засновницькому договорі, доцільно передбачити приблизний перелік причин, які учасники визначатимуть поважними для дострокового припинення участі у товаристві. Слід зазначити, що згідно з чинним законодавством України будь - яка відмова від права вийти з повного товариства є нікчемною;

4) Одержати вартість частини майна товариства, пропорційно частці цього учасника у складеному капіталі повного товариства, якщо інше не встановлено засновницьким договором у випадку виходу учасника, його виключення, вибуття з повного товариства з підстав, встановлених законодавством;

5) Здійснити відчуження часток статутному (складеному) капіталі товариства у порядку встановленому законом. Учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учаснику товариства або третій особі;

6) Одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку встановленому установчим документом. Зазначаю, що кожний учасник повного товариства незалежно від того чи уповноважений він вести справи товариства, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Будь - яка відмова чи обмеження від цього права є нікчемною;

7) Вимагати від товариства відшкодування здійснених ним витрат, якщо він доведе що у зв'язку з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати. Зазначене право має лише учасник повного товариства, який діяв у спільних інтересах, але не мав на це повноважень, за умови що його дії не були схвалені іншими учасниками;

8) Звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть відповідальність перед учасником, який сплатив повністю борги повного товариства пропорційно своїм часткам у складеному капіталі повного товариства;

Учасники повного товариства мають ряд обов'язків, зокрема:

1) Додержуватися засновницького договору повного товариства та виконувати рішення прийняті учасниками;

2) Виконувати свої зобов'язання перед товариством у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади у розмірі в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

3) Не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.[10;280c]

Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який є його єдиним установчим документом.

Аналіз положень Цивільного та Господарського кодексів України, Закону «Про господарські товариства» дає дійти можливість дійти висновку про те, що засновницький договір повного товариства має містити відомості про:

· Найменування повного товариства;

· Вид товариства;

· Предмет і мета (цілі) діяльності товариства;

· Склад засновників і учасників;

· Порядок спільної діяльності учасників щодо утворення товариства;

· Управління діяльністю товариства та участі в ньому засновників;

· Порядок вступу до товариства та виходу з нього;

· Розмір та склад складеного капіталу товариства;

· Розмір частки кожного учасника у складеному капіталі товариства;

· Розмір, склад та порядок внесення вкладів учасниками до складеного капіталу товариства;

· Порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі товариства;

· Розподіл прибутків та збитків;

· Порядок внесення змін до установчих документів;

· Умови його реорганізації та ліквідації;

Засновницький договір також може містити відомості щодо інших умов діяльності товариства, які не суперечать закону.

На засновницький договір поширюються всі положення чинного законодавства України про правочин.

Засновницький договір як установчий документ має бути викладений державною мовою. До того ж закон не забороняє викладення засновницького договору одночасно кількома мовами - українською та однією чи кількома іноземними. Така необхідність може бути викликана участю в товаристві іноземних фізичних або юридичних осіб.[12;345c].

Учасники повного товариства мають дійти згоди щодо всіх істотних умов засновницького договору. Цивільний кодекс України визначає істотними умовами договору про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Засновницький договір має викладений письмово, прошитий, пронумерований та підписаний засновниками (учасниками) або уповноваженими особами.

Зазначаю, що відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) повного товариства.

Учасники повного товариства повинні сформувати складений капітал повного товариства.

Складений капітал повного товариства формується за рахунок вкладів учасників. Проте слід пам'ятати, що інтереси кредиторів гарантує не тільки майно товариства, а майно всіх учасників повного товариства. Цим пояснюється той факт, що закон не визначає мінімального розміру складеного капіталу повного товариства.

Засновницький договір повного товариства має містити відомості про: найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адресу, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені Цивільним Кодексом України або іншим законом. У засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі; розмір, склад та строки внесення ними вкладів.[10;512c].

Однак при формуванні складеного капіталу слід пам'ятати про те , що закон може заборонити вносити певні об'єкти до складеного капіталу. Так ст.13 Закону України « Про господарські товариства» передбачає, що для формування складеного капіталу забороняється використовувати бюджетні кошти, кошти одержані в кредит та під заставу.

Звернімо увагу також на те, що законодавство не регламентує порядок формування чи зміну складеного капіталу повного товариства. Саме тому учасникам необхідно передбачити в засновницькому договорі розмір складеного капіталу, його склад, порядок та строки внесення учасниками своїх вкладів.

Зазначимо, що прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі. Проте учасники повного товариства можуть обумовити інший порядок розподілу прибутків та збитків у засновницькому договорі або іншій домовленості. Жодний учасник повного товариства не може бути позбавлений права на участь у розподілі прибутків та збитків.

Процедура створення повного товариства складається з двох основних етапів: підготовчого етапу та етапу державної реєстрації.

На підготовчому етапі вчиняються такі дії як:

1)визначення коло учасників повного товариств;

2)визначення найменування повного товариства;

3)резервування найменування повного товариства (проводиться за бажання учасників). Засновник (засновники) повного товариства мають право зарезервувати найменування повного товариства строком на два місяці.

4)розроблення та підписання засновницького договору;

5)повне або часткове формування складеного капіталу товариства в випадку визначених законом або рішенням учасників;

Другим, обов'язковим етапом створення повного товариства є державна реєстрація.

Державна реєстрація повного товариства здійснюється за загальними правилами державної реєстрації господарських товариств.

Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників.

Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів. Учасник повного товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести справи товариства, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю учасників товариства, є нікчемною.

Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам. У разі спільного ведення учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину є необхідною згода всіх учасників товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства.[7;187c].

Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників.

У разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.

Учасник повного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.

Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.

Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв'язку з:

· виходом учасника повного товариства з його складу з власної ініціативи;

· виключенням із складу учасників;

· вибуттям із складу учасників з причин, що не залежать від учасника.

Учасник повного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства.

Достроковий вихід учасника з повного товариства, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин.

Учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або третій особі.

Учасник повного товариства, який систематично не виконує чи виконує неналежним чином обов'язки, покладені на нього товариством, або який перешкоджає своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства, може бути виключений із товариства у порядку, встановленому засновницьким договором.

Рішення про виключення зі складу учасників повного товариства може бути оскаржене до суду.

Повне товариство може прийняти рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу, у разі:

· смерті учасника або оголошення його померлим - за відсутності спадкоємців;

· ліквідації юридичної особи - учасника товариства, в тому числі у зв'язку з визнанням її банкрутом;

· визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

· призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи - учасника товариства, зокрема у зв'язку з її неплатоспроможністю;

· звернення стягнення на частину майна повного товариства, що відповідає частці учасника у складеному капіталі товариства учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув з повного товариства з підстав, встановлених у ст. ст. 126, 128 і 129 Цивільного Кодексу України, виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна частці цього учасника у складеному капіталі товариства, якщо інше не встановлено засновницьким договором.[7;189c].

3. Державна реєстрація повного товариства

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація товариств проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Товариства, що займаються банківською діяльністю, реєструються Національним банком України в порядку, визначеному законодавством України про банки і банківську діяльність.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

Найменування повного товариства повинно містити імена (найменування) всіх його учасників, слова "повне товариство" або містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слів "повне товариство".

Засновницький договір про повне товариство, крім умов, передбачених статтями 4 і 66 Закону України «Про господарські товариства» , повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства.[11;314c].

Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в разі подання електронних документів подати опис, що містить відомості про надіслані електронні документи, в електронній формі) такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи, до якої може бути подана як додаток заява щодо обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

- примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

- два примірники установчих документів (у разі подання електронних документів - один примірник);

- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи. У разі подання електронних документів для проведення державної реєстрації юридичної особи підтвердженням внесення плати за проведення державної реєстрації юридичної особи є примірник електронного розрахункового документа, засвідченого електронним цифровим підписом;

- інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників - юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб - власників істотної участі цих юридичних осіб.[5]

У випадках, що передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», крім документів, які передбачені частиною першою статті 24, додатково подається (надсилається) копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання.

У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, крім документів, які передбачені частиною першою статті 24, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, який відповідає вимогам частини шостої статті 8 цього Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».[5]

Якщо документи для проведення державної реєстрації юридичної особи подаються засновником юридичної особи, державному реєстратору додатково пред'являється його паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця.

Якщо документи для проведення державної реєстрації юридичної особи подаються особою, уповноваженою засновником (засновниками) юридичної особи, державному реєстратору додатково пред'являється її паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця та надається документ, що засвідчує її повноваження або в разі подання електронних документів документ, що засвідчує повноваження цієї особи, в електронній формі залучається до документів, передбачених частинами першою - сьомою статті 24.

Документи, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається поштовим відправленням) засновнику або уповноваженій ним особі з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.[8;598c].

4. Вихід учасника з повного товариства та особливості такого виходу

Найпоширенішою підставою припинення корпоративних правовідносин є вихід з товариства. Недосконалість закону "Про господарські товариства" в цій частині є плодородним ґрунтом для наукових дискусій, але ускладнює роботу практичних органів. ЦК також не вирішив існуючих проблем, а подекуди навіть породив нові. Проблеми виходу з господарського товариства неодноразово розглядалися на сторінках професійних юридичних видань. Незважаючи на це, єдності поглядів досягти не вдалося.

Відповідно до п. „в" ч. 1 ст. 10 Закону «Про господарські товариства» одним з прав учасників господарських товариств є право на вихід з товариства у встановленому порядку. Ця норма конкретизується щодо кожного виду товариства у статтях 54, 65, 71, 77 цього ж Закону. Відповідно до ч. 2 ст. 100 ЦК учасник товариства має право вийти з товариства.

Вихід з товариства - це безумовне суб'єктивне право учасника. Право на вихід має імперативний характер. Товариство є суб'єктом лише пасивного обов'язку - не перешкоджати реалізації цього права. Воно не може бути обмежене установчими документами (такі норми недійсні як такі, що обмежуть правоздатність учасника) чи рішеннями органів товариства. Учасник сам вирішує - вступати йому в товариство чи припинити в ньому участь. Вихід не залежить від згоди інших учасників, наявності зобов'язань перед товариством та інших обставин.

Згідно ст.125 ГК Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв'язку з:

1) виходом учасника повного товариства з його складу з власної ініціативи;

2) виключенням із складу учасників;

3) вибуттям із складу учасників з причин, що не залежать від учасника.

2. Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття учасників зі складу повного товариства визначаються цим Кодексом, іншим законом та засновницьким договором.

Виходом учасника з повного товариства з власної ініціативи слід звернути увагу на те що порядок виходу учасника з повного товариства залежить від виду товариства. При виході з повного товариства, яке було створено на не визначений строк учасник може вийти з повного товариства у будь - який момент. До того ж він має повідомити про свій вихід не пізніше як за три місяці до фактичного виходу з товариства. Достроковий вихід учасника з повного товариства, що засновано на певний строк, допускається лише з наявності поважних причин. Варто зазначити, що закон не містить ані визначення, ані переліку поважних причин, тому це питання слід регламентувати в засновницькому договорі.[10;376c].

Відповідно до вимог Закону «Про господарські товариства» учасник, що виходить із повного товариства заснованого на певний строк має повідомити про свій вихід із товариства не пізніше ніж за 6 місяців. Відмова від права вийти з повного товариства, відповідно до закону є нікчемною. При виході з повного товариства, учасник має право одержати вартість частини майна товариства, пропорційно частці цього учасника у складеному капіталі товариства, якщо інше не встановлено засновницьким договором. Слід зазначити, що закон не передбачає порядку визначання вартості частки у майні повного товариства та строки її виплати. Саме тому зазначені питання необхідно зазначити в засновницькому договорі.[4]

Юридична особа, яка бажає вийти з повного товариства має подати копію рішення про вихід із складу засновників (учасників) повного товариства, завірену в установленому порядку. Якщо зі складу повного товариства виходить фізична особа, вона має подати нотаріально засвідчену копію заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників) повного товариства. Проблемним є визнання моменту, з якого учасник вважається таким, що вибув із товариства. Роз'яснення судових органів стосується ТОВ та ТДВ і є непослідовними. Так, якщо Верховний Суд України називає моментом виходу учасника з товариства дату подачі ним заяви про вихід або вручення цієї заяви органами зв'язку, то Вищий господарський суд України вважає, що подання заяви про вихід із товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з моменту прийняття загальними зборами відповідного рішення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.

Після цього необхідно внести відповідні зміни до установчих документів та зареєструвати їх у державного реєстратора. Учаснику повного товариства, який має намір вийти з нього, варто пам'ятати про те, що він відповідатиме за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту його виходу, рівною мірою з учасниками, що залишилися протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вийшов із товариства. [9;136c].

5. Припинення повного товариства

Цивільний кодекс України встановлює, що юридична особа припиняється у результаті передання всього свого майна, прав і обов'язків іншим юридичним особам правонаступникам(злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.[3]

Відповідно до п. 1 ст. 59 ГК припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених ГК, - за рішенням суду .[2]

Таким чином, досить зазначити, що припинення діяльності повного товариства відбувається шляхом його реорганізації або ліквідації, про що говориться і в ч. 1 ст. 19 Закону України "Про господарські товариства".

Повне товариство ліквідується на підставах, встановлених статтею 110 ЦК, а також повне товариство ліквідовується, у разі, якщо в товаристві залишається один учасник. Він має право протягом шести місяців перетворити таке товариство в інше господарське товариство. [4]

Відповідно до ст. 110 ЦК підставою для ліквідації юридичної особи може бути:

1) рішення учасників або органу управління юридичної особи (добровільна ліквідація);

2) рішення суду (примусова ліквідація).

Рішення про добровільну ліквідацію може бути прийнято у будь-який час і з будь-яких мотивів, у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Настання обставин, які в установчих документах передбачені як підстави для ліквідації, само по собі не призводить до ліквідації, а є лише приводом для розгляду питання про ліквідацію загальними зборами учасників або іншим уповноваженим органом юридичної особи.

Примусова ліквідація здійснюється за рішенням суду з підстав, передбачених законом. Підставами примусової ліквідації є:

* визнання судом недійсною державної реєстрації юридичможна усунути;

* оголошення юридичної особи банкрутом;

* провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

* невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

* неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

* наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням(ч. 2 ст. 38 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців").[8;672c].

Також припинення повного товариства може бути за рішенням суду у разі банкрутства (неспроможності) або систематичного здійснення діяльності юридичної особи:

1. Без належного дозволу (ліцензії);

2. Забороненої законодавчими актами;

3. З неодноразовим або грубим порушенням законодавства.

Юридична особа може бути також ліквідована у зв'язку і закінченням строку, на який вона створена, або з досягненням мети, заради якої вона створена.

Ліквідація юридичної особи, вирішення питань, що виникають при цьому, розгляд фінансових претензій тощо проводиться ліквідаційною комісією яка призначається органом що ухвалив рішення про ліквідацію.

Порядок припинення юридичних осіб :

· Юридична особа може припиняти свою діяльність у результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділ) або в наслідок ліквідації. Юридична особа визначається такою що припинила свою діяльність, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

· Обставинами, що зумовлюють припинення діяльності юридичної особи можуть бути: досягнення поставлених цілей (наприклад, після завершення об'єкта ліквідується будівельна організація, створена спеціально для його спорудження), або закінчення певного строку, на якій було розраховано діяльність юридичної особи (наприклад, на час дії надзвичайних обставин ).

Відповідно до ст.105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення діяльності юридичної особи (товариства). Орган що прийняв рішення про припинення товариства, призначають за погодженням з органом, що здійснює державну реєстрацію, комісію з припинення товариства (ліквідаційну комісію, ліквідатора) і встановлюють порядок та строки припинення товариства .В момент призначення комісії до неї переходять усі повноваження щодо управління справами товариства. Ця комісія виступає у суді від імені товариства, яке припиняється. На комісію також покладається обов'язок розмістити у друкованих засобах масової інформації, де публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення діяльності такої юридичної особи (товариства) і про порядок та строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може бути менше двох місяців з дня публікації повідомлення. Комісія має вжити всіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмо повідомити їх про припинення юридичної особи (товариства).

Як зазначалося, припинення юридичної особи може здійснюватися у формі злиття, приєднання, поділу. Злиття. приєднання та поділ особи здійснюється за рішенням її учасників або органом юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами. Це рішення у випадках, передбачених законом, може приймати суд або відповідні органи державної влади. Закон також може передбачати не6обхідність одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Треба зазначити, що при реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу чи перетворення всі права та обов'язки повного товариства - право попередника переходять до правонаступника, тоді як при ліквідації права та обов'язки повного товариства припиняються. Відрізняються згадані способи припинення тим, що при ліквідації майно товариства, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між учасниками господарського товариства, тоді як при злитті, приєднанні, поділі та перетворенні все майно товариства - правонаступника переходить до правонаступника.

Слід звернути увагу на те, що повне товариство ліквідується у разі якщо у товаристві залишається один учасник. Цей учасник має право протягом 6 місяців із моменту коли він став єдиним учасником товариства, перетворити таке товариство в інше господарське товариство.

Повне товариство є таким, що припинилося з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його припинення.[7;208c].

Висновок

Отже, Згідно зі ст. 80 ГК України (ст. 66 Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства"; ст. 119 ЦК України) повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Повне товариство, як і будь - яке інше господарське товариство, створюється фізичними та юридичними особами. До того ж Господарський кодекс України встановлює, що учасниками повного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Складений капітал повного товариства формується за рахунок вкладів учасників.

Засновницький договір повного товариства має містити відомості про: найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адресу, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені Цивільним Кодексом України або іншим законом. У засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі; розмір, склад та строки внесення ними вкладів.

Державна реєстрація товариств проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Повне товариство ліквідується на підставах, встановлених статтею 110 ЦК, а також повне товариство ліквідовується, у разі, якщо в товаристві залишається один учасник. Він має право протягом шести місяців перетворити таке товариство в інше господарське товариство.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради. -1996. - № 30.

2. Господарський кодекс України. Від 16 січня 2003 р. № 436-IV. З подальшими змінами // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 144.

3. Цивільний кодекс України. Від 16 січня 2003 р. № 435-IV. З подальшими змінами // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.

4. Закон України «Про господарські товариства» N 1576-XII, 19.09.1991р.

5. Закон України "Про державну реєстрацію юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 р. № 755-IV //

6. Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Від 07.03.2002 р.

7. Навчальний посібник - Корпоративне право Мельник О.О.: - К.: КНЕУ, 2009. - 274с.

8. Науково-практичний коментар Кравчук В.М.- Корпоративне право законодавства та судової практики. -- К. : Істина,2005. - 720 с.

9. Навчальний посібник - Корпоративне право Луць В.В. К.: Юрінком Інтер, 2010. -- 384 с.

10. Вінник О.М. Господарське право: курс лекцій / О.М. Вінник. - К.: Атіка, 2004. - 624 с.

11. Господарське право України: підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / В.М. Гайворонський, В.П. Жушман, Н.В. Погорецька та ін.; за ред. В.М. Гайворонського та В.П. Жушмана. - Х.: Право, 2005. - 384 с.

12. Щербина В.С. Господарське право: підручник / В.С. Щербина. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 656 с.

Размещено на Allbest.ru

...