Право. Поняття, ознаки, принципи і функції права

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра правознавства

«Право. Поняття, ознаки, принципи і функції права»

Підготувала:

студентка 2 курсу 2 групи

факультету біотехнології

Лірник В.А.

Перевірила:

Андрушко І.П.

Київ - 2014

Зміст

Вступ

1. Походження права

2. Право. Поняття права

3. Ознаки права

4. Принципи права

5. Функції права

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Право - одне з найцінніших надбань, зроблених людством на шляхах його історичного розвитку, і одночасно воно саме є найважливіший інструмент суспільного прогресу.

Право як особлива система юридичних норм і пов'язаних з ними правових відносин виникає в історії суспільства в силу тих же причин і умов, що й держава. Процеси виникнення права і держави йдуть паралельно. Разом з тим, у різних народів і в різні епохи правотворення мало свої особливості, проте існують і загальні закономірності. Економічна та соціальна життя будь-якого суспільства вимагає певної впорядкованості діяльності людей, що беруть участь у виробництві, розподілі та споживанні матеріальних благ. Вона досягається за допомогою соціальних норм. У первісному суспільстві це були звичаї, злиті з релігійними і моральними вимогами. Соціальне розшарування суспільства, поява в ньому різних соціальних шарів і груп з різними, часто незбіжними, інтересами, привів до того, що родові звичаї вже не могли виконувати роль універсального регулятора. Якісно нові соціально-економічні умови вимагали нових загальнообов'язкових норм, встановлених (або санкціонованих) і охоронюваних державою. Виникнення права, як і держави, займало цілі епохи, зазнавало різні зовнішні вліянія.Еслі держава представляє механізм упорядкування суспільних відносин, то право служить програмою такого регулювання.

Товариство використовує право як найпотужніший противагу державі, як найбільш могутній засіб приборкання свавілля державних органів і чиновників-бюрократів.

Право створює юридичні гарантії проти зловживання владою, визначає допустимі межі державного втручання в приватне життя. Воно сприяє оформленню та впорядкування структури держави, додає його діяльності регулярний (правильно організований) характер.

Якщо держава виражає інтереси панівного колективу, то право покликане перш за все виражати і захищати індивідуальні інтереси.

Вивчення процесу походження і сутності права має не тільки чисто пізнавальний, академічний, але і політико-практичний характер. Воно дозволяє глибше зрозуміти соціальну природу права, його особливості і риси, дає можливість проаналізувати причини і умови його виникнення та розвитку. Дозволяє чіткіше визначати усі властиві йому функції - основні напрями його діяльності, точніше установити його місце і роль в житті суспільства і політичної системи.

1. Походження права

Уже тисячоріччя люди живуть в умовах державно-правової дійсності. Вони є громадянами (або підданими) певної держави, підкоряються державній владі, погоджують свої дії з правовими розпорядженнями і вимогами. Природно, що ще в далекій давнині вони стали задумуватися над питаннями про причини і шляхи виникнення права. Створювалися найрізноманітніші теорії, по-різному відповідають на такі питання. Множинність цих теорій пояснюється різними історичними і соціальними умовами, в яких жили їх автори, розмаїтістю ідеологічних і філософських позицій, які вони займали.

Ось деякі з теорій:

1) Теорія божественного походження права. Фома Аквінський визначав закон як загальне правило для досягнення поставленої мети і розділив закони на божественні і людські. Суть міркувань Фоми Аквінського зводилася до того, що всі розпорядження людського закону випливають з Божої волі та розуму. Право представляється божественної справедливістю і оточується ореолом святості.

2) Теорія природного права. Закони, прийняті в державі, повинні бути природними, тобто спиратися на природний початок і, перш за все, на природу самої людини, у світі якого існує закон. Джерелом права визнається розум.

Софісти вважали, що закони втілюють вищу справедливість. Справедливість полягає в тому, щоб «не порушувати закони держави, в якому перебуваєш громадянином».

3) Історична школа права. Право виникло з потреби вирішення спорів. В основі правових норм реальні зіткнення, протиріччя, що пронизують суспільне життя. Право має відповідати духу епохи, тобто правові норми можуть змінюватися в процесі суспільного розвитку.

4) Прихильники позитивної теорії вважали, що право являє собою норми, встановлені державою і спрямовані на задоволення інтересів людини. Єремія Бентам - основоположник цієї теорії - писав: «Головне призначення права - в огорожі індивіда від страждань».

5) Реалістична теорія права. Роберт Ієрінга вважав, що сила є матір'ю права; право - це право сили і сильного. В основу покладено конфлікт, що йде в реальному житті.

6) нормативистская теорія права. Право є примусова нормативний порядок, модель поведінки людей. Ми повинні вести себе так, як встановлено законами.

7) Психологічна теорія права. Правові початку кореняться в психіці людини.

8) Марксистська теорія. Право є воля панівного класу, зведена в закон.

У світі завжди існувало й існує безліч різних теорій, що пояснюють процес виникнення і становлення права. Це цілком природно і зрозуміло, бо кожна з них відображає, різні погляди і судження різних груп, шарів, націй і інших соціальних спільнот на даний процес, або - погляди і судження однієї і тієї ж соціальної спільності на різні аспекти даного процесу виникнення і становлення права.

В узагальненому вигляді появу права як особливого регулятора людської поведінки було обумовлено трьома видами причин:

- Соціальними (пов'язані зі змінами в психології і поведінці людей. Завдяки суспільному поділу праці і переходу від полювання і збирання до землеробства, скотарства, а пізніше і до ремісничого виробництва члени роду почали усвідомлювати свою суспільну індивідуальність, відособленість: у них позначилися власні інтереси, які вже не збігалися з інтересами і потребами одноплемінників. «Я» виділилося з «Ми». Відчувши самостійність, людина усвідомила, що має не тільки обов'язки, а й права, що в багатьох випадках він може тепер сам вибрати один з декількох варіантів поведінки, не тільки сліпо керуватися заборонами або наказами, що виходять від колективу. Однак поява такої свободи вибору загрожувало негайно викликати зіткнення протилежних інтересів різних людей. Значить суспільству потрібні нові регулятори поведінки, які б могли ефективно вирішувати конфлікти. Ні мораль, ні релігія подібне завдання вирішити не могли . А ось право за походженням виявилося генетично пов'язана саме з правами. З'явилися нові, на відміну від моралі, конкретні правила поведінки, з яких надалі склалося право. Право відмежували кожній людині недоторканну сферу свободи, де він сам міг би бути собі господарем, і визначило, якими правилами повинні керуватися люди, вступаючи у відносини один з одним і з суспільством в цілому);

- Економічними (в господарській сфері людина затверджувався як власник). Розвиток виробництва і торгового обміну закріпило практику індивідуального привласнення отриманих продуктів, а потім виникло право власності. Формування приватної власності стало головним економічним умовою і передумовою виникнення права. Нові норми поведінки людей поступово впроваджувалися в життя суспільства, перетворювалися на правовий звичай (тобто часто повторюваний спосіб поведінки, надалі санкціонований державою). Тільки держава змогла забезпечити захист нових суспільних відносин і регулюють їх правил поведінки.

Держава виступило в якості гаранта дотримання правових приписів, замінивши колишні інститути самоуправства, самозахисту і кровної помсти. Таким чином, держава надала стабільність правовим відносинам у суспільстві;

- Політичними (поява держави, суспільних класів і станів стало політичною умовою виникнення права. З утворенням держави як системи органів, що здійснюють публічну владу, колишні різноманітні норми злилися в упорядковану систему правил поведінки, гарантованих державою, - право).

2. Право. Поняття права

З зародженням людської цивілізації, становленням перших держав відбувається осмислення суті та призначення права. Право і держава - це соціально споріднені явища: вони однаково покликані упорядковувати стосунки між людьми в епоху суспільної нерівності. При цьому право виступає як звід норм, своєрідний статут товариства, а держава - як механізм, що гарантує неухильне виконання цих правових приписів усіма і кожним окремо.

Держава і право з'явилися синхронно і взаємно доповнюють один одного. Вони можуть ефективно працювати на благо суспільства лише в парі

Мислителі вважали, що в основі права лежать міра справедливості і добра, міра свободи людини в суспільстві і в той же час людського несвободи. Право як би визначає ту межу, за межі якої не може виходити людина і держава.

Право в сучасному розумінні - це система юридичних норм, що регулюють найбільш важливі суспільні відносини на засадах справедливості та свободи. Це універсальний регулятор суспільних відносин. У цьому його основна сутність і головне призначення. Право являє собою єдину, цілісну систему. Воно є сукупністю обов'язкових до виконання правил (норм), встановлених державою. Саме в нерозривному зв'язку з державою полягає специфіка і принципова відмінність права від інших соціальних нормативів, що діють в суспільстві і грунтують свій авторитет на інших джерелах (звичаї, традиції тощо).

Таким чином, під правом ми розуміємо наступне:

Поняття права можна використовувати в двох значеннях :

Об'єктивне право - право як сукупність загальнообов'язкових правил поведінки, виражених в юридичних нормах

Суб'єктивне право - право, що належить конкретній особ

Система права є внутрішньо узгоджене, цілісну єдність, яка не є результатом довільної діяльності держави, а виступає відображенням реально створених громадських відносин.

Елементами системи права є:

1. Правова норма - елементарне правило поведінки.

2. Правовий інститут - сукупність відокремлених норм, що регулюють близьке коло суспільних відносин.

3. Галузь права - сукупність правових норм, інститутів і принципів, що регулюють однорідну сферу суспільних відносин.

3. Ознаки права

4. Принципи права

Принципи права - це основні вихідні положення, юридично закріплюють об'єктивні закономірності суспільного життя.

Розглянемо деякі важливі принципи права.

Види:

Загальправові - це основні засади, які визначають найбільш суттєві риси права в цілому, його зміст та особливості як регулятора всієї сукупності суспільних відносин. Вони поширюються на всі правові норми і з однаковою силою діють у всіх галузях права незалежно від характеру і специфіки регульованих ними суспільних відносин (принципи соціальної свободи, соціальної справедливості, демократизму, гуманізму, рівноправності, єдності юридичних прав і обов'язків, відповідальності за вину, законності ).

Міжгалузеві - виражають особливості декількох споріднених галузей права (наприклад, кримінально-процесуального та цивільно-процесуального). Загальними принципами зазначених галузей права є, наприклад, колегіальність у розгляді кримінальних і цивільних справ, гласність судового розгляду. У той же час на родинні (суміжні) галузі права повною мірою поширюються і загальні правові принципи. Вони виявляються окремо у кожній галузі і інтегруються в міжгалузеві принципи.

Галузеві - характеризують найбільш суттєві риси конкретної галузі права (наприклад, адміністративного і цивільного). Принципами цивільного права є рівність сторін у майнових відносинах, забезпечення договірної дисципліни та ін.

5. Функції права

Під функцією права слід розуміти основні напрями впливу права на суспільні відносини, які зумовлюються соціальним призначенням права в житті суспільства.

Особливості функцій права:

Похідні від сутності правових явищ і визначаються призначенням права в суспільстві. Функції - це «світіння» сутності права в суспільних відносинах.

Виражають такий вплив права на суспільні відносини, потреба в здійсненні якого породжує необхідність існування правка як соціального явища.

Чи відображають головні риси права і спрямовані на вирішення конкретних завдань, що стоять перед правом на даному етапі розвитку суспільства.

Представляють напрямки активної дії права, упорядочивающего певний вид суспільних відносин. Одним з найважливіших ознак функцій права є її динамізм, рух, дія.

Мають постійністю, характеризуються безперервністю, тривалістю дії.

Функції

Зовнішні:

1. Політична - право у своїх нормах закріплює політичний лад суспільства, механізм функціонування держав, регламентує політичні відносини, регулює діяльність суб'єктів політичної системи.

2. Економічна - право, встановлюючи «правила гри» в економічній сфері, впорядковує відносини, закріплює форми власності, визначає механізм розподілу суспільного багатства.

3. Виховна - право, відображаючи певну ідеологію, робить специфічний педагогічний вплив на осіб, формує у суб'єктів мотиви правомірної поведінки.

4. Культурно-історична - право акумулює духовні цінності і досягнення світової культури.

5. Соціального контролю - контроль стимулює певну поведінку і обмежує небажані для суспільства поведінку і дію, тобто утримує від вчинення неправомірних дій. право міжгалузевий суспільний

6. Інформаційно-регулююча - інформує про можливості того чи іншого соціально значимого поводження і сприяє соціально корисного поводження.

7. Комунікативна - право, будучи інформаційною системою, виступає способом зв'язку між суб'єктом і об'єктом управління.

Внутрішні:

1. Регулятивна:

1.1. Динамічна - забезпечує активну поведінку людей, використання суб'єктивних прав (виборче право, право звернення до суду) або виконання позитивних обов'язків (сплата податків, виконання військового обов'язку).

1.2. Статистична - закріплює суспільні зв'язки і порядки (встановлення рівноправності громадян перед законом і судом, закріплення права власності).

2. Охоронна - функція спрямована на боротьбу і витіснення шкідливих і небезпечних для суспільства варіантів поведінки, охорону і захист прав особистості та інших суб'єктів права, забезпечення охорони законності в країні.

Другорядні:

1. Компенсаційна - функція полягає в компенсації збитків або шкоди, заподіяної незаконними діями державних органів, посадових осіб, інших осіб. Ця функція властива цивільного, трудового, кримінального права.

2. Обмежувальна - функція спрямована на обмеження дій осіб, що ущемляють права інших. Права і свободи людини можуть бути обмежені законом в інтересах захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров'я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони країни і безпеки держави. Не допускається пропаганда соціальної, расової, національної та релігійної ворожнечі (ст.29, 55 Конституції РФ).

3. Відновлювальна - функція спрямована на відновлення порушеного права, колишнього правового положення, повернення незаконно відібраного майна, поновлення на роботі, тісно пов'язана з компенсаційною, оскільки відновлення порушеного права тягне і компенсацію втрат.

Висновок

Право, як і держава, належить до числа не тільки найбільш важливих, але і найбільш складних суспільних явищ. Намагаючись зрозуміти, що таке право і яка його роль в житті суспільства, ще римські юристи звертали увагу на те, що воно не вичерпується одним яким-небудь ознакою або значенням. Право, писав один з них, вживається в декількох значеннях. По-перше, право означає те, що «завжди є справедливим і добрим», - таке природне право. В іншому сенсі право-це те, що «корисно всім чи багатьом в якомусь державі, яке цивільне право». У міру розвитку суспільства і держави у людей, природно, змінювалось і уявлення про право. З'явилося багато різних правових ідей, теорій і суджень, однак початкові основи, закладені римськими юристами, особливо в такій галузі права, як громадянське (цивільне), хоча і в «модернізованому" вигляді, але збереглося. Різні підходи до права, різні погляди на сутність і функції держави обумовлені різноманіттям поглядів на історичні долі права і держави. Загальна думка одне - право і держава розвиваються.

Держава і право взаємозалежні один від одного, але в теж час вони відносно самостійні друг від друга. Якщо держава видає правові акти, забезпечує їх дотримання і у разі невиконання містяться в них вимог застосовує примусову силу, то право, у свою чергу, активно впливає на державу шляхом встановлення загальнообов'язкових для всіх його органів, посадових осіб і організацій правил поведінки. За допомогою норм права закріплюється їх статус, визначаються рамки їх діяльності, встановлюється їх структура, порядок діяльності і взаємин.

Право виступає пізнавально-теоретичною наукою, тому що формує основи правової культури. Я прагнула викласти в моїй курсовій роботі матеріал, в такій системі та послідовності, що б створити цілісне уявлення як про навчальної дисципліни «теорії держави і права», так і про науку. Знання теорії права є базою для розвитку юридичного мислення, включає правовий аналіз подій, здатність спілкування з представниками різних професій, крім того, теорія права розширює загальнополітичний кругозір, допомагає розібратися в сучасній політичній обстановці всередині країни і на міжнародній арені.

Список використаної літератури

1. Кішенкова О.В. Суспільствознавство. Довідник. - М.: Ексмо, 2008.

2. Головістікова О.М. Теорія держави і права у схемах і таблицях. - М.: Ексмо, 2007

3. Головістікова О.М. Правознавство в таблицях і схемах - М.: Ексмо, 2006

4. Нікітін А.Ф. Основи держави і права. - М.: Дрофа, 2002.

5. Суспільствознавство: навч. / А.Б. Безбородов, М.Б. Буланова, В.Д. Губін; під ред. А.Б. Безбородова, В.В. Мінаєва. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2007

6. Шапалов В.М. Основи сучасного суспільствознавства в тезах, таблицях і коментарях.

7. Гуреєв В.І. Правознавство. - М.: Вища школа, 005.

8. Смоленський М.Б. Правознавство: Підручник для вузів. - Ростов н / Д: Фенікс, 2003.

9. Шкатулла В.І., Надвікова В.В., ситинські М.В. Правознавство: Навч. посібник для вузів .- М.: Академія 2004.

Размещено на Allbest.ru