Проблеми правового забезпечення діяльності підприємств в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

“Проблеми правового забезпечення діяльності підприємств в Україні”

Від наслідків підприємництва та прибутку, отриманого в цій сфері, залежить добробут як держави, так і будь-якої місцевої територіальної громади. Успіх підприємництва обумовлений економіко-правовою базою.

Останніми роками в цій сфері створений блок господарського законодавства України, включаючий Господарський кодекс, Цивільний кодекс, закони України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р., «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р., «Про захист від несумлінної конкуренції» від 07.06.1996 р., «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.1991 р., «Про рекламу» від 03.07.1996 р. в редакції Закону від 11.07.2003 р. та ін.

Практика законотворчої діяльності також пішла по шляху розробки і ухвалення законів про державне регулювання окремих сфер підприємницької діяльності, наприклад закони України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 р., «Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг» від 12.07.2001 р. та ін.

Сучасна економіка України, як і її правове забезпечення переживає стан становлення та реформації. Тому кожного року, а то і тижня виникають нові проблеми для вирішення. Виходячи з цього, метою є виділення проблем, що з'явилися останнім часом у правовому забезпеченні. Цю проблему у різні періоди розглядали Кравцова Т., Ластовецький А., Опалінський Ю. та ін.

Підприємництво -- це господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України). Суб'єкти підприємництва повинні функціонувати з дотриманням безлічі правил і обмежень, встановлених державою, тому що саме функціонування підприємницьких структур є предметом державного впливу, нагляду і контролю.

Державний контроль, який є важливим видом діяльності держави, здійснюється уповноваженими державними органами, посадовцями і направлений на забезпечення законності і дисципліни. Сутність державного контролю полягає в спостереженні і перевірці суспільної системи і всіх її елементів відповідно до певних напрямів, а також в попередженні і виправленні можливих помилок і неправомірних дій, перешкоджаючих такому розвитку. Ступінь державної дії на діяльність підприємців зростає багато разів, якщо суб'єкт функціонує в зовнішньоекономічних відносинах.

Держава впливає на підприємницьку діяльність багатьма засобами - за допомогою планування, стимулювання наукових досліджень, виробництва, маркетингу та ін. Особливості державного регулювання суб'єкта підприємницької діяльності залежать від конкретної сфери підприємництва, розміру суб'єкта підприємництва, його місцезнаходження, типу продукції, що випускається, характеристик ринку, де він діє.

Основним способом, за допомогою якого держава здійснює регулювання в сфері підприємництва, є видання нормативно-правових актів, що регулюють діяльність підприємців. Закони та інші нормативно-правові акти створюють необхідний юридичний режим забезпечення публічних інтересів у сфері економіки. Об'єктами охорони можуть бути інтереси національної економіки; державні потреби; економічні інтереси територіальних утворень; вимоги до видів діяльності, якості товарів і послуг; інтереси об'єднань груп власників або власників взагалі; інтереси споживачів.

При здійсненні регулюючої дії на підприємницьку діяльність за допомогою норм господарського права задається певний напрям розвитку і встановлюються її межі. Зокрема, визначається поняття державного регулювання в певній сфері, встановлюється мета, форми державного регулювання.

Публічно-правове регулювання підприємницької діяльності здійснюється на основі імперативних правових норм. Переважно це норми, які встановлюють певні обов'язки, а також заборонні норми. В основному правові обмеження в державному регулюванні підприємницької діяльності виражаються у встановленні різних правових обтяжень суб'єктів підприємництва. Сюди можна віднести необхідність легітимації суб'єктів підприємницької діяльності (Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р.), ліцензування (Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р.), дотримання правил про забезпечення безпеки і якості товарів, робіт і послуг (Закон України «Про підтвердження відповідності» від 11.07.2001 р.), численні заборони встановлені Законом України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. та ін. За допомогою таких норм здійснюється обмежуюча дія на під приємницьку діяльність.

В набагато меншому ступені, в порівнянні з правовими обмеженнями, законодавством передбачені правові стимули. Суть стимулюючої дії полягає в деякому розширенні свободи для суб'єктів підприємницької діяльності, наданні ним нових можливостей. Стимулююча дія проводиться відносно лише певних категорій суб'єктів підприємницької діяльності (малих підприємств, іноземних інвесторів, підприємців у вільних економічних зонах і т. п.).

На підставі проведеного аналізу правового забезпечення регулювання підприємництвом в Україні можна зробити наступні висновки і сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства на різних рівнях:

на державному рівні:

1) забезпечення рівних прав і створення рівних можливостей підприємцям різних рівнів для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів;?

2) забезпечення матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою (здійснюється тільки за умови виконання підприємцем робіт і поставок для державних потреб);

3) забезпечення недоторканості майна і забезпечення захисту прав власності підприємців;

4) відшкодування збитків, завданих підприємцю внаслідок порушення громадянами, юридичними особами і державними органами його майнових прав, що охороняються законом, відповідно до чинного законодавства;

5)здійснення заходів щодо усунення обмежень, які стримують розвиток підприємницької діяльності;

6) забезпечення послідовності та стабільності нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності

7) практична реалізація державної системи підтримки всіх напрямів підприємництва (завершення формування належно ї ринкової інфраструктури; реалізація системи фінансової підтримки підприємництва, включаючи формування стартового капіталу; створення умов для зовнішньо-економічної діяльності; започаткування прогресивної системи підготовки кадрів для сучасного бізнесу; і максимально можлива активізація малого підприємництва).

На регіональному рівні:

1) створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва (надання земельних ділянок, передача підприємцю державного майна, необхідних для здійснення підприємницької діяльності);

2) стимулювання модернізації технології, інноваційної діяльності, освоєння нових видів продукції та послуг за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо);?

3) надання у необхідному обсязі підприємцям цільових кредитів та інших видів допомоги;

4) здійснення науково-технічних, економічних та соціальних регіональних програм;

5) спрощення порядку створення, реєстрації та ліквідації суб'єктів під-приємницької діяльності;

6) скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню та патентуванню, вимагають одержання сертифікатів та будь-яких інших дозволів на здійснення підприємницької діяльності;

7) лімітування перевірок та контролю за діяльністю суб'єктів підприємництва;

8) спрощення процедури митного оформлення вантажів при здійсненні експортно- імпортних операцій.

На місцевому рівні:

1) забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, захист прав споживачів, здійснення контролю за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт;

2) встановлення цін і правил ціноутворення у можливих випадках; цільових дотацій; розмірів економічних санкцій;

3) заключення договорів на виконання робіт і поставок для державних потреб формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва з урахуванням потреб територіальної громади;

4) вдосконалення спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності;

5) активізація фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва за пропозицією місцевого самоврядування.

Для України, яка знаходиться на перехідному етапі і в якій ще панує високо монополізована економіка, становлення та розвиток підприємництва як приватного сектора економіки набуває виключної актуальності.

Аналіз законодавчого забезпечення розвитку підприємництва в Україні дозволяє зробити деякі загальні висновки:

по-перше, законодавча база, яка забезпечує розвиток та регулювання підприємництва в Україні, знаходиться на початковій стадії, на етапі формування;

по-друге, недостатні правові гарантії усіх форм власності та захисту приватної власності як основної умови розвитку підприємницької діяльності;

по-третє, відсутність єдиної державної політики підтримки підприємництва, зокрема малого, відповідної нормативно-правової бази та дійового механізму реалізації такої політики.

Розв'язання існуючих проблем розвитку підприємництва в Україні, створення відповідного середовища потребують докорінної переорієнтації державної політики розвитку підприємництва. Завдання полягає в тому, щоб суттєво розширити його роль і місце в економічному житті суспільства. Саме з огляду на це слід виходити при розробці та реалізації заходів щодо нормативно-правового забезпечення розвитку підприємництва. Втілення у життя цього завдання неможливе без усунення основних недоліків, які притаманні законодавчій практиці.

Основні недоліки правового забезпечення підприємництва в Україні:

1. Відсутність єдиної законодавчої стратегії стосовно розвитку підприємництва. Вона важлива передусім для забезпечення повноти законодавства щодо господарських відносин, послідовності проведення курсу на розвиток ринку з урахуванням перехідного характеру української економіки, обмеженості поєднання часових та стійких правових норм.

2. Неоднозначність, нестабільність і суперечливість чинної нормативно-правової бази розвитку підприємництва. Зростаючий потік нормативних актів різного рівня, особливо відомчих актів, нерідко викривлюючи основне законодавство, породжуючи атмосферу перманентного правового хаосу, є живильним середовищем правового нігілізму, який укорінюється в свідомості більшості підприємців. Крім того, слід підкреслити, що розгул підзаконних актів дуже часто вихолощує або змінює суть та букву основного закону. Це, на жаль, стосується й урядових рішень.

3. Практично не функціонуючий характер багатьох правових актів, дуже низька виконавча дисципліна щодо нормативно-правових документів. Багато з положень Конституції України не можуть бути реалізовані і залишаються лише декларацією доки не введені в дію закони, які визначатимуть конкретний механізм, порядок і процедури їх здійснення. Безпомічність державної системи виконання законів дедалі більшою мірою компенсується активністю підпільних мафіозних структур, які починають вершити суд і розв'язують господарські суперечки та конфлікти поза будь-якими правовими нормами.

4. Наявність у законодавстві багатьох нечітких норм, які за бажанням можна піддати будь-якому трактуванню. Саме вони надали можливість формувати фінансові "піраміди", які позбавили збережень багатьох наших співвітчизників.

5. Необґрунтованість законодавчих обмежень та вимог, які містяться в окремих нормативно-правових актах. Це один із наслідків відсутності широкого обговорення проектів законів, інших нормативних актів. Передусім це стосується відсутності практики залучення до обговорення проектів правових актів представників громадських об'єднань підприємців. 6. Наявність правового нігілізму як антиподу правової культури. Сутність правового нігілізму становить ігнорування права, юридичних норм та загальноприйнятих правових цінностей, зневажливе ставлення до правових принципів і традицій. Основними причинами виникнення правового нігілізму є приниження чи перебільшення ролі права в регулюванні підприємництва; порушення прав особи; недосконалість законодавства. Важливу роль у появі такого негативного суспільно-правового явища відіграє недосконалість правової освіти та елементарне незнання права.

підприємництво законодавчий правовий

Список використаної літератури:

1. Кравцова Т. Правова природа державного регулювання підприємницької діяльності // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - No 8.- С. 3 - 6

2. Ластовецький А. Загальна характеристика законодавства у сфері підприємницької діяльності та основні тенденції його розвитку // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - No 7.- С. 3 - 5

3. Опалінський Ю.В. Щодо вдосконалення законів України про підприємницьку діяльність // право України. - 1998. - No 3. - С. 49 - 50

4. Вікіпедія вільна енциклопедія

Размещено на Allbest.ru