Поняття, об’єкт, предмет, види судово-психіатричних екпертиз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Юридичний факультет

Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка

Реферат на тему:

«Поняття, об'єкт, предмет, види судово-психіатричних екпертиз»

Робота студента

3 курсу 11 групи

Данішевського А.В.

Науковий керівник

к.м.н., доц. Козерацька О.А.

Київ - 2014

План

Вступ

1.Судова психіатрія, як галузь

2.Розуміння судово-психіатричної експертизи

3.Предмет та об'єкт судово-психіатричної експертизи

4. Критерії судово-психіатричної оцінки

5.Види судово-психіатричних експертиз

6.Процесуальні особливості проведення судово-психіатричної експертиз

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Судово-психіатрична екпертиза на даний час являючись одним із різновидів судової екпертизи є одним з найдієвіших інструиентів для здійснення об'єктивного і грунтовного підтвердження тих чи інших значимих для суду і слідства фактів і обставин.

Судово-медична експертиза є одним із центральних інститутів судової психіатрії. Сама ж судова психіатрія як галузь загальної психіатрії вивчає психічні розлади відповідно до завдань, які вирішуються в кримінальному та цивільному процесі. На основі висновків судових психіатрів, що підлягають оцінці разом з іншими доказами, суд в межах кримінального чи цивільного судочинства приймає процесуальне рішення (ухвалу, постанову, вирок). Говорячи про судово-психіатричну експертизу, що є одним із центральних інститутів судової психіатрії, необхідно зазначити про розмежування самої судової психіатріх та судової медицини. Адже обидві мають схожі та відмінні риси. Так, зокрема, обидві ці медичні дисципліни вивчають психічні розлади одними методами дослідження, діагностики, мають єдину класифікацію психічних захворювань, єдині терміни та поняття, одну систему наукових поглядів на етіологію та патогенез психічних розладів і систему практичних дій, що полягають у їх виявленні, профілактиці та лікуванні. Проте на відміну від загальної психіатрії судова, крім зазначеного, виконує судово-психіатричну оцінку психічної патології за допомогою специфічних критеріїв, що зумовлює виокремлення психічної патології, яка має певне юридичне значення і спричинює відповідні правові наслідки.

З цього ж випливає і значення судово-психіатричної екпертизи. А саме - надання кваліфікованого висновку на основі спеціальних знань з того чи іншого питання, що відноситься до предмету судової психіатрії та цікавить слідство чи суд в конкретному випадку з метою встановлення істини в цивільній справі чи кримінальному провадженні. Це зумовлює необхідність чіткої правової регламентації проведення таких експертиз.

1. Судова психіатрія, як галузь

Судова психіатрія є прикладною галуззю медичної науки - психіатрії (загальної психіатрії). Психіатрична наука в цілому й кожна з її галузей досліджують закономірності виникнення, розвитку й можливого результату групи хвороб, що супроводжуються порушеннями психіки. Ці хвороби йменуються психічними розладами. Далі в дійсній главі найменування «психічні розлади», «психічні хвороби» і «психічні захворювання» будуть уживатися як синоніми.

Загальна психіатрія досліджує зазначені закономірності з метою надання психічно хворим психіатричної допомоги. Остання містить у собі обстеження психічного здоров'я пацієнта, розпізнавання (діагностику) психічних захворювань, психіатричне лікування й відхід, а також медико-соціальну реабілітацію осіб, що страждають психічними розладами (ст. 1 Закону РФ «Про психіатричну допомогу й гарантії прав громадян при її наданні»).

Судова психіатрія вивчає психічні розлади стосовно до завдань, які вирішуються в ході здійснення правосуддя по карних і цивільних справах. На підставі висновку судових психіатрів, що підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, суд у рамках карного або цивільного судочинства приймає процесуальні рішення - визначення, постанова, вирок. Тому ця галузь психіатрії називається «судової».

Оскільки в карне судочинство складовою частиною входить попереднє розслідування, те судово-психіатричні висновки використаються тут не тільки судом, але також особою, що робить дізнання, слідчим і прокурором.

Загальна й судова психіатрія поряд з рисами подібності між собою мають певні розходження.

Загальним виступає те, що обидві медичні дисципліни, вивчаючи ті самі явища - психічні розлади, використають однакові методи психіатричного обстеження, діагностики, а при необхідності й лікування - єдину класифікацію психічних захворювань, єдині медичні терміни й поняття. Точніше, судова психіатрія запозичить із загальної психіатрії розроблену нею систему наукових поглядів на психічні розлади й систему практичних дій по їхньому виявленню, профілактиці й лікуванню.

Однак розходження в завданнях, розв'язуваних загальною й судовою психіатрією, обумовлюють відомі розбіжності між ними, надаючи судової психіатрії властиві тільки їй специфічні риси.

2.Розуміння судово-психіатричної експертизи

Судово-психіатрична експертиза -- це науково-практичне дослідження, що здійснюється за постановою уповноважених органів або за ухвалою суду судово-психіатричним експертом з метою відповіді на питання, що виникають під час провадження адміністративних, кримінальних та цивільних справ з приводу психічного стану особи.

Відповідно до "Порядку проведення судово-психіатричної експертизи", затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.2001 № 397, судово-психіатрична експертиза проводиться в:

-- Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України;

-- центрах судово-психіатричних експертиз;

-- відділеннях (амбулаторних, стаціонарних експертиз), які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень, психоневрологічних диспансерів.

Експертизу проводить лікар - судово-психіатричний експерт амбулаторно (у тому числі посмертно), стаціонарно або у судовому засіданні.

3.Предмет та об'єкт судово-психіатричної екпертизи

У багатьох випадках він містить у собі крім медичних описів і кваліфікацій, прийнятих у загальній психіатрії (наприклад, діагнозу психічного захворювання), також додаткову судово-психіатричну кваліфікацію, іменовану судово-психіатричною оцінкою. Так, експерти-психіатри, обстеживши обвинувачуваного, доходять висновку, що він протягом ряду років страждає хронічним психічним захворюванням у формі параноидной шизофренії. У загальпсихіатричній практиці наведеного діагнозу в сукупності з деякими іншими клінічними характеристиками хворобливого стану цілком достатньо, щоб ухвалити рішення щодо необхідності для пацієнта психіатричної допомоги й способі її надання. Для судового психіатра наведений діагноз і інші чисто клінічні кваліфікації захворювання обвинувачуваного теж необхідні, але недостатні. Судовий психіатр повинен використати додаткові й досить специфічні критерії, які характеризують виявлений хворобливий стан. Приміром, відповістити на запитання, міг або не міг обвинувачуваний під час здійснення інкримінованого йому діяння «усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними»Дане формулювання визначає глибину (вага) поразки хворобою психічної сфери обвинувачуваного в ступені, що виключає осудність і відповідальність за вчинене.

Аналогічна картина спостерігається при рішенні судовим психіатром інших питань, що входять у його компетенцію. Цивільну недієздатність обумовлює не будь-який психічний розлад, але лише таке, котре не дозволяє хворому «розуміти значення своїх дій або керувати ними». Не можуть бути допущені до дачі показань свідків психічно хворі, нездатні «правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про їх правильні показання».

Об'єктами судово-психіатричної експертизи є:

-- підозрювані, стосовно яких в органів дізнання та слідства виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності, а також обвинувачені та підсудні, стосовно яких в органах слідства та суду виникли сумніви щодо їх осудності або можливості за психічним станом брати участь у слідчих діях чи судовому засіданні;

-- свідки і потерпілі, стосовно яких в органах слідства та суду виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності, а також потерпілі, стосовно яких вирішується питання про взаємозв'язок змін у їхньому психічному стані зі скоєними щодо них протиправними діяннями (безпорадний стан та заподіяння шкоди здоров'ю);

-- позивачі, відповідачі та інші особи, стосовно яких вирішується питання про їхню дієздатність;

-- позивачі, стосовно яких вирішується питання про їх психічний стан у певні проміжки часу, про обґрунтованість установленого раніше психіатричного діагнозу та прийнятих щодо них медичних заходів.

Завдання судово-психіатричної експертизи:

1. Визначення неосудності за вчинене діяння в кримінальному процесі.

2. Встановлення недієздатності за вчинені конкретні дії або під час загострення психічного захворювання в цивільному судочинстві.

3. Уточнення процесуальної дієздатності в кримінальному (судово-слідчому) і цивільному процесі.

4. Рекомендації за свідченнями примусових заходів медичного характеру.

5. Обґрунтування прогностичних можливостей перебігу психічного захворювання.

6. Розгляд психічних протипоказань для відбування покарання в установах кримінально-виконавчої системи.

4. Критерії судово-психіатричної оцінки

Критерії судово-психіатричної оцінки можуть відбивати не тільки глибину (вага), але й деякі інші особливості психічних розладів. Наприклад, примусові міри медичного характеру застосовуються до несамовитого лише за умови, що він по своєму хворобливому стані становить небезпеку. Її зміст визначається в законі як можливість заподіяння несамовитим істотної шкоди або небезпека, що він представляє для себе або інших осіб (ч. 2 ст. 97 КК РФ). При зміні психічного стану примусові міри медичного характеру підлягають припиненню, навіть якщо повного лікування не наступилася й громадянин залишається психічно хворим.

На відміну від загальпсихіатричних, судово-психіатричні критерії психічного розладу відбивають такі його особливості, які, властиво, і роблять його юридично значимим у карному й цивільному судочинстві, обумовлюють специфічні правові наслідки. Так, хворий, нездатний усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними, не повинен нести за їхнє здійснення кримінальної відповідальності, оскільки його поводження не може вважатися винним. Свідок, нездатний правильно (адекватно) сприймати навколишнє, не повинен допускатися до дачі показань через реальну погрозу одержання судом болісно перекручених, недостовірних відомостей, здатних негативно позначитися на встановленні судової істини.

Критерії психічних розладів, по яких виробляється їхня судово-психіатрична оцінка, або прямо втримуються в законі (у статтях про неосудність, цивільну недієздатність і т.п.), або випливають із його змісту й характеру розглянутого судом справи. Ці критерії не застосовуються в загальній психіатрії й не можуть бути замінені розгорнутим психіатричним діагнозом або докладним клінічним описом психічного стану обстежуваної особи.

5.Види судово-психіатричних експертиз

а) Експертизи основна й додаткова.

Основний є експертиза, призначена для рішення поставлених перед експертами питань. Додаткової стосовно неї з'явиться нова експертиза, призначена у зв'язку з неповнотою або недостатньою ясністю колишнього (основного) експертного висновку, але при відсутності сумнівів у вірогідності його висновків. Додаткова експертиза проводиться лише тоді, коли неповноту або недостатню ясність основного експертного висновку не можна усунути за допомогою допиту експерта й останньому потрібні додаткові дослідження.

Додаткову експертизу можна доручити як експертам, що проводили попередню (основну) експертизу, так і іншим експертам (ч. 1 ст. 81 УПК; ч. 1 ст. 181 ЦПК).

б) Експертизи первинна й повторна.

Первинна експертиза проводиться вперше в справі відносно даної особи. Повторна експертиза проводиться вдруге відносно даної особи при наявності сумнівів в обґрунтованості або правильності висновків первинної експертизи Цивільний процесуальний кодекс формулює підстави повторної експертизи як «незгода з висновком експерта по мотиві необґрунтованості, а також у випадку протиріч між висновками декількох експертів» Однак в останньому випадку підставою для повторної експертизи виступає не сам по собі факт наявності протиріч, а те, що ці протиріччя породили в суду сумніву в правильності експертних висновків. Оцінюючи суперечливі експертні висновки, суд вправі визнати достовірними одні з них і відкинути інші й без призначення повторної експертизи. Отже, повторна експертиза призначається лише за умови, що без нової експертизи протиріччя усунути неможливо, і це породжує сумніву в правильності всіх експертних висновків. Тому підстави для повторної експертизи в карному й цивільному судочинстві можна вважати по суті однаковими.

У справі може бути призначено кілька повторних експертиз, які один по одному їхнього призначення йменуються другий, третьої, четвертої й т.д.

Не кожна нова судово-психіатрична експертиза даної особи обов'язково ставиться до додатковій або повторній.

Так, стаціонарна експертиза, призначувана у випадках, коли в амбулаторних умовах поставлені питання не були вирішені, стосовно амбулаторної експертизи не є ні додаткової, ні повторної. Обов'язковою умовою додаткової й повторної експертизи виступає наявність експертного висновку, що містить відповіді на поставлені питання (хоча б на частину з них), як результату попередніх експертних досліджень. Однак цей колишній висновок і його висновки не задовольняють орган, що призначив експертизу, або з погляду ясності й повноти, або з погляду вірогідності. Якщо ж члени амбулаторної експертної комісії прийшли до висновку, що амбулаторно вирішити експертні питання неможливо й потрібне стаціонарне обстеження випробуваного, то по суті немає й самого експертного висновку. Експерти амбулаторної комісії фактично становлять письмовий документ про неможливість дати висновок, хоча й оформляють його традиційним для судово-психіатричної практики актом судово-психіатричної експертизи. Дана обставина не завжди враховується на практиці, що приведе до термінологічної плутанини й неправильним по істоті процесуальним рішенням.

Судово-психіатрична експертиза в суді не може розглядатися в якості додаткової або повторної стосовно експертизи тої ж особи на попередій слідстві, навіть якщо вона призначена судом за мотивами неповноти, неясності, необґрунтованості або сумнівів у правильності колишніх експертних висновків. Справа в тому, що судовий розгляд, будучи самостійною стадією карного процесу, являє собою й нове самостійне дослідження всіх доказів. Воно проводиться в специфічних умовах судового розгляду, відмінних від умов доведення на попередій слідстві. Тут усе досліджується як би заново, а не на додаток до вже дослідженого.

Разом з тим у розглянутому випадку варто звертати увагу на підстави, по яких суд призначає нову експертизу. Якщо вона призначена за мотивами неповноти або недостатньої ясності, то її можна доручити як тим же, так і іншим експертам. Якщо ж підставами її призначення є сумніви в обґрунтованості або правильності попередніх експертних висновків, то її варто доручати тільки іншим експертам. Логіка такого підходу аналогічна тому, що знайшла відбиття в законі стосовно до додаткових і повторних експертиз. судовий експертиза потерпілий

в) Одноособова й комісійна експертизи.

Дана класифікація будується залежно від числа провідне експертне дослідження експертів. Одноособова експертиза проводиться одним експертом, а комісійна - декількома (двома й більше) експертами (комісією експертів).

Відповідно до Інструкції про виробництво судово-психіатричної експертизи в СРСР від 27.10.70, амбулаторні й стаціонарні судово-психіатричні експертизи проводяться комісіями, що складаються не менш чим із трьох експертів-психіатрів. Правда, щодо амбулаторної експертизи є застереження (примітка до п. 18 Інструкції): «У тих місцевостях, де комісія в складі трьох психіатрів не може бути створена, допускається комісія в складі двох психіатрів, а у виняткових випадках амбулаторна експертиза може провадитися одним лікарем-психіатром». Для стаціонарної експертизи подібного застереження немає. Отже, всі стаціонарні експертизи повинні бути комісійними. Судово-психіатричні експертизи в кабінеті слідчого й у залі судового засідання можуть провадитися як одноосібно, так і комиссионно (п. 25 і 26 Інструкції від 27.10.70). Звичайно це одноособові експертизи. Наприклад, у судове засідання викликається, як правило, один зі членів комісії, що дала експертний висновок у медичній установі.

д) По місцю проведення експертних досліджень судово-психіатричні експертизи можна підрозділити на проведені в медичній установі й поза ним.

Розподіл експертиз на амбулаторн і стаціонарні стосуються, у першу чергу, експертиз, проведених у медичних установах, хоча тут можливі виключення, про які буде сказано нижче.

Основна характерна риса амбулаторної судово-психіатричної експертизи укладається в однократному характері психіатричного огляду випробуваного без його тривалого експертного медичного спостереження. Однократність, нетривалість амбулаторного огляду служить часом приводом для сумнівів у надійності експертних висновків. Але ці сумніви необоснованны. Справа в тому, що навіть у день амбулаторного огляду система дослідницьких дій експертів аж ніяк не зводиться до нетривалого комісійного обстеження випробуваного. Попередньо експертами вивчені всі матеріали справи, що ставляться до предмета експертизи, включаючи медичну документацію, якщо така є. Далі, у день огляду перед засіданням комісії один з експертів (лікар-доповідач) опитує випробуваного й заносить дані психіатричного опитування в історію хвороби. Звідси вчасно властиво комісійного огляду експерти володіють уже значної по обсязі інформаційною базою, достатньої для висування основних експертних гіпотез. Після комісійного психіатричного огляду експерти радяться між собою. У ході наради експертів формулюються експертні висновки. Тому амбулаторна судово-психіатрична експертиза в цілому складається із системи різноманітних і досить тривалих дослідницьких дій. Можливості амбулаторної експертизи не настільки малі й дозволяють на багато експертних питань давати остаточна відповідь.

Судово-психіатричний експертний огляд, тобто огляд як елемент судово-психіатричної експертизи, необхідно відрізняти від огляду як слідчої дії, передбаченого уголовно-процессуальмым законом. Судово-психіатричний огляд складається з експертного опитування випробуваного й спостереження за ним у ході експертних досліджень. Огляд як слідча дія укладається в огляді обвинувачуваного, підозрюваного, свідка або потерпілого для встановлення на їхньому тілі «слідів злочину або особливих прикмет». Це огляд не має відносини до судово-психіатричної експертизи.

Стаціонарна судово-психіатрична експертиза укладається в тривалому спостереженні за випробуваним в умовах психіатричного стаціонару («на лікарняному ліжку»). При стаціонарній експертизі крім клінічних застосовуються також лабораторні методи дослідження. Строк стаціонарного обстеження не повинен перевищувати тридцяти днів. У випадку неможливості винести остаточне рішення в зазначений строк, експертна комісія виносить рішення про необхідність продовження строку обстеження. Копія рішення направляється органу, що призначив експертизу.

Експертиза в кабінеті слідчого складається в однократному психіатричному обстеженні випробуваного й (або) вивченні матеріалів справи психіатром-експертом. Експертизу в кабінеті слідчого необхідно відрізняти від консультування слідчих судовими психіатрами. Консультування - внепроцессуальное дія й на нього не поширюються законодавчі норми, що регулюють порядок виробництва судової експертизи.

Експертиза в суді (у судовому засіданні) проводиться звичайно в тих випадках, коли судово-психіатрична експертиза даної особи вже проводилася на попередій слідстві або проводилася по визначенню суду, але в медичній установі. Первинні судово-психіатричні експертизи в суді можливі, хоча на практиці зустрічаються рідко.

6.Процесуальні особливості проведення судово-психіатричної експертизи

Діяльність судового психіатра має трохи щодо самостійних напрямків. Кожне з них характеризується своєрідністю завдань і способів їхнього рішення, а також деякою специфікою правових форм (юридичних правил і процедур), у рамках яких ця діяльність реалізується. По зазначених підставах у судовій психіатрії можна виділити кілька розділів.

1. Судово-психіатрична експертиза по карних і цивільних справах. По обсязі практичної роботи, числу судових психіатрів, що беруть участь у ній, по ступені наукової розробленості наявних тут проблем цей розділ вітчизняної судової психіатрії можна назвати основним.

Крім того, судово-психіатричній експертизі в найбільшій мері властиві риси, характерні саме для судово-психіатричної діяльності взагалі й отличающие судову психіатрію від загальної.

По-перше, судово-психіатрична експертиза може бути призначена тільки в рамках кримінального провадження або цивільної справи й тільки особою (органом), ведучим судочинство. Це посадові особи, що ведуть попереднє розслідування ( слідчий, прокурор), або суд (суддя), що розглядає справу по першій інстанції. Інші посадові особи, органи, організації або громадяни призначати судово-психіатричну експертизу не вправі.

По-друге, особи, що призначають експертизу, не тільки ухвалюють рішення щодо її проведенні, але також формулюють експертне завдання (питання, поставлені перед експертами); збирають об'єкти й матеріали, що підлягають експертному дослідженню, і надають їхнім експертам; вибирають експертна установа або конкретні експерти, якою поручається експертиза; оцінюють складене експертами висновок і, у випадку згоди з висновками експертів, використають ці висновки для прийняття процесуальних рішень.

По-третє, саме ці рішення (постанова слідчого, визначення або вирок суду та ін.) є обов'язковими для всіх органів і організацій, посадових осіб і громадян. Експерти-психіатри не мають владні повноваження, а їхні висновки й висновки - обов'язковою юридичною чинністю. Звідси юридично помилкові твердження, що зустрічаються іноді, що судові психіатри, визнавши громадянина несамовитим, звільнили його від кримінальної відповідальності й направили на примусове лікування. Такими повноваженнями наділений тільки суд. Більше того, слідчий, прокурор, суд не зобов'язані беззастережно керуватися експертним висновком. Вони вправі як погодитися, так і не погодитися з експертними висновками, відкинути їх як недостовірні, призначити нову експертизу. Зазначені особи зобов'язані лише мотивувати свою незгоду з експертними висновками, указавши на ті обставини, по яких експертний висновок відкинутий.

Нарешті, по-четверте, порядок призначення й виробництва судово-психіатричної експертизи встановлений процесуальним законодавством - УПК і ЦПК. Тут незастосовні норми й правила, що регулюють психіатричне обстеження пацієнта в загальпсихіатричній практиці (наприклад, незастосовні ті статті закону «Про психіатричну допомогу й гарантії прав громадян при її наданні», які присвячені психіатричному огляду громадян).

Перераховані особливості експертизи досить наочно демонструють специфіку діяльності судового психіатра. Вона покликана забезпечити ефективне досягнення цілей і рішення завдань, які поставлені перед суб'єктами, що здійснюють правосуддя, підлегла цим цілям і завданням. Судово-психіатрична експертиза призначається судом (слідчим) і виробляється для суду (слідчого) за правилами, передбаченим процесуальним законом.

Висновки

Отже, судово-психіатрична екпертиза виконує дуже важливу функцію у кримінальному і цивільному процесі. А саме підтвердження юридично значущих фактів і обставин. Судова психіатрія як галузь загальної психіатрії вивчає психічні розлади , які вирішуються в кримінальному та цивільному процесі. Особлива складність поставленого питання зумовлює необхідність проведення таких екпертиз за чітко регламентованими законодавством формами та особливих вимого до фахівця, має володіти специфічними знаннями і навичками для надання обґрунтованого і об'єктивного висновку.

Значимість самого інституту судово-медичної експертизи пояснюється низкою завдань, що ставляться перед нею:

- визначення психічного стану обвинуваченого, підозрюваного чи підсудного в разі виникнення сумнівів щодо їх осудності або можливості на момент провадження у справі усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними;

- надання висновку про необхідність застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які скоїли суспільно небезпечні дії у стані неосудності чи осудності, але до винесення вироку захворіли на психічну хворобу, яка позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, за умови, що такі особи за характером скоєного ними суспільно небезпечного діяння та хворобливого стану становлять суспільну небезпеку;

- визначення психічного стану свідків чи потерпілих у разі виникнення сумнівів у їх здатності правильно оцінювати обставини, що мають значення у справі, і давати правдиві свідчення;

- визначення психічного стану позивачів і відповідачів, питання про дієздатність яких вирішується судом, а також громадян з метою встановлення їх можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними при укладенні цивільно-правових угод.

Судова психіатрія вивчає психічні розлади з метою надання сприяння правосуддю. Судова психіатрія має справу з тими психічними розладами, із установленням яких у карному або цивільному судочинстві законодавство зв'язує настання специфічних правових наслідків (звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових мір медичного характеру, визнання угоди недійсної та ін.). Таким чином, предмет судової психіатрії становлять психічні розлади, що мають правове значення в карному й цивільному процесі.

Список використаних джерел

1. Стеценко М.В. Медичне право України. Київ 2007. Юрінком інтер.

2. Буромский И.В. Правовая основа медико-социальной деятельности. Учебное пособие. -- М.: Светотон ЛТД, 2003. - 320 с.

3. Георгадзе З.О., Царгасова З.Б. Судебная психиатрия: Учебное пособие для вузов / Под ред. З.О. Георгадзе. - М.: ЮНИТИ- ДАНА, Закон и право, 2003. - 239 с.

4. Датий А.В. Судебная медицина и психиатрия. Практикум: Учеб. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2002.-415 с.

5. Дмитриева Т.Б., Харитонова Н.К., Иммерман К.Л., Королева Е.В. Судебно-психиатрическая экспертиза в гражданском процессе. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. - 251 с.

6. zakon.rada/ Порядок проведення судово-психіатричної експертизи. 08.07.2001

Размещено на Allbest.ru