Проблеми співвідношення понять суб’єкта злочину та особи злочинця

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет

«Одеська юридична академія»

Інститут прокуратури та слідства

Проблеми співвідношення понять суб'єкта злочину та особи злочинця

студентка 5-го курсу

Тонаканян П.Т.

Суб'єкт злочину це невід'ємний елемент складу злочину. Безсуб'єктних злочинів не існує. Перш ніж співвіднести поняття суб'єкта злочину та особи злочинця необхідно визначитися з їх термінологічною суттю.

Частина 1 ст. 18 Кримінального Кодексу визначає, що «суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якою може наставати кримінальна відповідальність».

Отже, суб'єкт злочину як елемент складу злочину характеризується трьома обов'язковими ознаками особи:

1) фізична;

2) осудна або обмежено осудна;

3) яка досягла певного віку

Ці три ознаки є обов'язковими для кожного випадку оцінки наявності суб'єкта злочину, тобто вони повинні характеризувати кожну особу, яка вчинила злочин. Такі характеристики в кримінальному праві дістали назву обов'язкових ознак суб'єкта злочину.

Якщо закон не вимагає додаткових ознак для наявності суб'єкта злочину, то людина, яка вчинила злочин і має зазначені вище ознаки, є загальним суб'єктом злочину.

До складових поняття “субєкт злочину” крім ознак фізичної, осудної особи, що досягла віку кримінальної відповідальності, в деяких випадках відносять ще й спеціальні ознаки суб'єкта, які можуть стосуватися різних властивостей особи (громадянство, посадове становище).

Поняття “суб'єкт злочину” важливе для кваліфікації злочинів та вирішення питання про кримінальну відповідальність особи. При цьому для окремих складів злочину наявності у суб'єкта лише трьох обов'язкових ознак недостатньо.

Тобто злочинець повинен мати ще ознаки, які обов'язково мають бути притаманні особі, що вчиняє певний злочин (наприклад, лише службова особа може бути суб'єктом перевищення влади або службових повноважень).

Для наявності суб'єкта у злочинах, де виконавцем може бути не кожна людина, яка має зазначені вище три обов'язкові ознаки суб'єкта, особа повинна мати додаткові риси, що робить її так званим спеціальним суб'єктом злочину.

Таким чином, четвертою факультативною ознакою (адже ця ознака притаманна суб'єктам не всіх складів злочину) є ознака спеціального суб'єкта злочину.

Вказівка на ознаку суб'єкта злочину, що робить його спеціальним, дається в диспозиції відповідної статті Особливої частини КК України.

Злочини, де суб'єкт має мати додаткову ознаку, звуться злочинами із спеціальним суб'єктом. Згідно з ч. 2 ст. 18 КК України спеціальним суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа. Усі ці ознаки мають бути обов'язково встановлені для визначення наявності суб'єкта злочину, а отже, і складу злочину як підстави кримінальної відповідальності.

Обмеження кола можливих суб'єктів злочину фізичними особами означає, що суб'єктами злочину за українським кримінальним правом по загальному правилу не можуть бути юридичні особи.

Але Верховна Рада 23.05.2013 доповнила Роздiл XIV Кримінального кодексу новою статтею і визначила, що кримінальній відповідальності підлягають такі юридичні особи: установи, підприємства чи організації, крім державних органів, органів влади Криму, місцевого самоврядування, організацій, створених ними, які повністю утримуються за рахунок державного або місцевого бюджету, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Фонду гарантування вкладів фізосіб, а також міжнародних організацій.

Визначені також підстави звільнення юросіб від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням після набуття чинності вироку суду таких строків: 3 роки - при злочині невеликої тяжкості, 5 років - середньої, 10 років - тяжкого злочину і 15 років - особливо тяжкого злочину.

Встановлення певного мінімального віку кримінальної відповідальності пов'язане з фізіологічним процесом поступового формування здатності особи з моменту досягнення певного віку усвідомлювати свої дії, керувати ними та розуміти небезпечність дій, які вона вчиняє. злочин кримінальний відповідальність

Тобто реалізація можливості обов'язку приймати і нести відповідальність. У зв'язку з цим закон диференціює вік кримінальної відповідальності за загальним правилом: «кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років». Цей вік називають загальним віком кримінальної відповідальності.

У частині 2 cт. 18 КК встановлюється знижений вік кримінальної відповідальності -- чотирнадцять років --за окремі, прямо перелічені законом злочини та підвищений вік кримінальної відповідальності за окремі категорії злочинів (наприклад, військові злочини).

Поняття “особа злочинця” охоплює широке коло соціально значимих властивостей (ознак) особи - соціально-демографічні, морально-психологічні, психо-фізичні, - тобто зв'язки особи з іншими людьми; соціальні ролі, які особа виконує в суспільстві; її моральний і духовний світ, індивідуальні особливості, її життєві настанови. З'ясування ознак особи злочинця необхідне для повного встановлення обставин вчинення злочину, причин та умов, які йому сприяли, з метою призначення необхідного для виправлення винного покарання. Врахування ознак, що характеризують особу злочинця, є однією з умов призначення судом справедливого покарання. Поняттям “особа злочинця” широко користується наука кримінологія.

У людини, щодо якої постановляється вирок, має бути встановлено і оцінено широке коло соціально значущих якостей, які створюють поняття "особа злочинця". Це соціально-демографічні ознаки, відомості, що характеризують життєвий шлях злочинця, взаємовідносини з іншими людьми, систему соціальних цінностей, стан здоров'я тощо.

Відомості про особу злочинця значною мірою можуть впливати на можливість прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності за підставами, вказаними у ст. 45, 46, 47, 48 КК України.

Суб'єкт злочину - це законодавча дефініція, формула якої слугує підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності. Вона є обов'язковим і беззаперечним елементом виникнення, розвитку і припинення кримінально-правових відносин.

В науковій доктрині використовується в полі розгляду кримінального права. Поняття «особа злочинця» є ширшим за поняття «суб'єкт злочину», але в самій своїй суті має перш за все інформаційно-накопичувальну, факультативну функцію збору відомостей про особу, що має дати можливість зрозуміти її місце у системі соціальних зв'язків і може неявним чином вплинути на її кримінально-правовий статус в рамках кримінального провадження.

Використовується в основному кримінологами, оскільки дає можливість більш глибоко прояснити сукупність детермінант формування особи злочинця до, під час, і після настання кримінального правопорушення.

Размещено на Allbest.ru