Місце та роль судової влади в системі розподілу влади

Причини кризових явищ у судовій системі значною мірою криються також у недосконалості та суперечливості процесуального законодавства. Так і не прийнято нових Кримінально-процесуального та Господарського процесуального кодексів. А прийняті кодекси часто відразу потребують внесення змін. Окремі судові процедури взагалі не врегульовані процесуальним законодавством.

Недосконалість процесуального законодавства з питань перегляду в касаційному порядку судових рішень у цивільних справах призвела до накопичення великої кількості нерозглянутих справ і матеріалів за попередні роки. Станом на 1 січня 2007 р. у Верховному Суді України залишилися нерозглянутими понад 39 тис. цивільних справ, касаційних скарг, заяв.

Разом з тим, суддями не сприймається ідея, визначена Концепцією вдосконалення суддівства для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, щодо утворення Вищого цивільного і Вищого кримінального судів. Існує думка, що утворення додаткових судових ланок не вирішить проблему перевантаженості суду касаційної інстанції, а навпаки, роз'єднає суди і судову практику, позбавить Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції можливості забезпечити однакове застосування законодавства.

Актуальним також питанням судочинства на даному етапі є доцільність принципу розподілу між суддями справ після їх надходження до суду. Його важливість зумовлена наявністю в зазначеному процесі суб'єктивного фактору, пов'язаного з можливістю втручання у здійснення правосуддя з боку інших суддів, у тому числі тих, що займають адміністративні посади. У зв'язку з цим доцільно запровадити у судах розподіл справ між суддями без участі голів суду чи їх заступників, з урахуванням складності справ, спеціалізації суддів з розгляду окремих категорій справ та інших чинників.

Стан справ з кадровим забезпеченням потребує прийняття рішень щодо запровадження єдиної системи підготовки кадрів суддів та працівників апарату судів усіх рівнів. Для організації належного функціонування та забезпечення якісної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації суддів закладом суддівської освіти європейського зразка повинна стати Академія судів України.

Заслуговує на увагу питання матеріального забезпечення працівників апарату судів. Із 15,5 тис. державних службовців, що працюють в апараті загальних місцевих та апеляційних судів, стаж роботи понад 5 років мають 49,3 % [14].

Кваліфіковані спеціалісти апарату судів працюють з великим навантаженням, проте їх заробітна плата не відповідає рівню їх кваліфікації, складності, напруженості та обсягу виконуваної роботи.

Важливим є забезпечення реалізації принципів публічності та гласності правосуддя, у тому числі шляхом взаємодії судів із засобами масової інформації.

Не розв'язаною для судової системи залишається проблема неповного фінансування видатків, запланованих на утримання судів. Урядом України недостатньо виконуються вимоги Конституції України про те, що держава повинна забезпечити фінансування та належні умови функціонування і діяльності судів. Недофінансування видатків на утримання судових органів станом на 1 січня 2007 р. становило 87,4 млн. грн. Рівень видатків на безпосереднє здійснення правосуддя у бюджеті 2006 р. становив 59,7 % від потреби, що відповідно вплинуло на організацію роботи судів [11].

У багатьох судах організувати роботу належним чином неможливо через відсутність коштів на оплату участі свідків і потерпілих у розгляді справ, на оплату витрат, пов'язаних з направленням повісток рекомендованими листами з повідомленням, з направленням справ відповідно до процесуального закону для перевірки у вищі інстанції, не вистачає коштів навіть на папір, оргтехніку тощо.

Переважна більшість судів розміщується у приміщеннях, у яких через тісноту неможливо створити належні умови для здійснення правосуддя. У судах загальної юрисдикції немає достатньої кількості залів судових засідань (станом на 1 січня 2007 р. їх кількість становила 2368, або 48 % від потреби), нарадчих кімнат, приміщень для конвою та підсудних (лише 351 місцевий суд, не враховуючи військових, має камери для підсудних, або 52 % від загальної кількості), кімнат для судових розпорядників тощо, що унеможливлює розгляд справ належним чином. З об'єктивних причину багатьох випадках розгляд справ відкладається, що призводить до тяганини та порушення прав і законних інтересів громадян. Суд, покликаний здійснювати правосуддя, сам змушений порушувати закон [10].

Гарантією ефективності правосуддя є своєчасне і повне виконання постановлених судами рішень. Разом з тим, за статистичними даними Державної виконавчої служби України, у 2006 р. із 5,7 млн. виконавчих документів, виданих на підставі судових рішень загальних судів, що підлягали примусовому виконанню, або 36,4 % (у 2005 р. - 36,1 %), понад 2 млн. залишилися невиконаними. Зазначені факти дискредитують судову владу, негативно позначаються на іміджі держави і породжують у громадян зневіру в правосуддя [7].

Слід якомога швидше розв'язати всі наведені та існуючи проблеми, щоб саме недосконалість судової влади не стало головною перепоною на шляху прямування України до Європейської Співдружності, де права людини є безцінним скарбом, а вміння їх захищати основним досягненням.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - Х.: Одіссей, 2006. - 48 с.

2. Бондаренко І. Судова система України та її реформування у сучасних умовах / Бондаренко І. // Право України. - 2002. - №8 - С. 37.

3. Василюк С. Теорія поділу влади і судова влада в Україні / Василюк С. // Право України. - 2002. - №5 - С. 8-11.

4. Закаблук М. Політична рука на пульсі суддівської діяльності. Більшість європейських країн боряться з цим явищем, а от для Америки воно стало традицією / Закаблук М. // Закон і бізнес - № 8(788). 24.02.07-02.03.07.

5. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. - 320 с.

6. Кобликов А.С. Судебная политика и способы ее реализации / А.С. Кобликов // Советское государство и право. - 1991. - № 6. - С. 72.

7. Михайловская И.Б. Судебная власть в системе разделения властей / И.Б. Михайловская // Судебная власть / под. ред. И.Л. Петрухина. - М., 2003. - С. 13-27.

8. Онопенко В., Пилипчук П., Балакницький І. Про стан здійснення правосуддя у 2006 році та завдання на 2007 рік / Онопенко В., Пилипчук П., Балакницький І. // Вісник верховного суду України - 2007. №4(80) с. 18-20.

9. Петрухин И.А. Правовое государство и правосудие / И.А. Петрухин // Советское государство и право. - 1991. - № 1. - С. 20-21.

10. Прилуцький С. Незмінність суддів - питання теорії і практики / Прилуцький С. // Право України. - 2003. №8 С. 48-50.

11. Селінов А. Реформування конституційних засад організації судової влади в Україні / Селінов А. // Право України // 2003. №7 С. 14-15.

12. Француз Т.І. Політико-правові проблеми становлення й розвитку судової влади в незалежній Україні: дис. канд. юрид. наук: 12.00.13 / Т.І. Француз; Одеська нац. юрид. акад. - Одеса, 2001. - 193 с.

13. Чубар А.П. Захист прав і свобод людини і громадянина у конституційному судочинстві України / Чубар Л.П. // Вісник конституційного суду України - 2000. - №1 - С. 84-88.

14. Штогун С. Судова реформа - шлях до вдосконалення захисту прав і свобод людини і громадянина / Штогун С. // Право України. 2002. - №8 - С. 34-37.

Размещено на Allbest.ru